Тема1теоритичні аспекти міжн фін менеджменту Ірозвиток мфм На початку 90х років 20 ст мфм виокремився в сам

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Харчук Вікторія Юріївна

Тема1теоритичні аспекти міжн фін менеджменту

Ірозвиток мфм

На початку 90-х років 20 ст мфм виокремився в самостійну навчальну дисципліну де основний аспект був зроблений на правових засадах злиття різних компаній , утворенні нових фірм та емісія різних видів цінних паперів.

У 30-х роках 20ст акцент у мфм робився на банкрутстві та реорганізації, ліквідності акцій та регулювання ринку цінних паперів.

З 50-х років мфм використовувався в якості стороннього спостерігача і знання в даній галузі не використовувались для управління фінансами.

На прикінці1950 років виникає напрям теоретичного аналізу де увага концентрується на прийнятті управлінського рішення відносно вибору активів і пасивів так щоб максимізувати прибутковість п-ства. зосередження уваги на вирішення питання прибутковості тривало до 90-х років однак масштабність розгляду даного питання збереглось і сьогодні:

1)інфляцію та наслідки її впливу на прийнятті ділових рішень

2)обмеження втручання держави(дерегулювання) в діяльність кредитно-фінансових установ,в наслідок чого з’явились тенденції до утворення великих багатогалузевих, обслуговуючих галузей економіки фінансових корпорацій

3)зростання масштабів використання програмно-комп’ютерних засобів для науково-дослідних розробок та інших електронних інструментів

4)зростаючу важливість світових ринків і фінансових операцій

І характерні риси міжнародного бізнесу

Міжнародний бізнес являє собою сукупність ділових операцій пов'язаний з перетинання нац. кордонів, рухом товарів, послуг, капіталів, працівників, трансфером технологій інформації даних і керівництвом виконавцями.

Основні риси міжнародного бізнесу:

 1) отримання прибутку міжнародними корпораціями використовуючи переваги виходу за національні кордони.

2)отримання додаткових економічних умов які випливають з ресурсних особливостей зарубіжних ринків , їх місткість, правові особливості, специфіка міждержавних політичних та економічних відносин що регулюються відповідними формами міждержавної взаємодії

3)міжнародний бізнес варіаційно залежний від глибини рівня інтернаціоналізації: від разових поставок на зарубіжний ринок до розвинутої структури міжнар національних корпорацій.

4)у наслідок інтернаціоналізації будь-якому бізнесу стає максимально доступний глобальний бізнес сервіс пакета різноманітних послуг: від наукових, фінансових, транспортних до підбору інтернаціональних колективів.

5)врахування в бізнесі культурного фактору, тобто сукупності вимог і обмежень що накладаються культурою даної країни .

6)Охоплення світової системи інформаційного ділового обміну , світового фінансового ринку глобальної структури технологічних нововведень.

7)Рівень знань на міжнародному рівні володіє принципово вищою якістю ніж на будь-якому національному(бізнес)

8)Міжнародний бізнес вбирає найкращі національні зразки

9)інформація- головний стратегічний ресурс, адаптація – головна стратегічна зброя

10)принципова відмінність міжнародного бізнесу полягаю в оберненій оцінці внутрішньо-державні ситуації:в негативній тенденції в економіці країни(галузі)можуть бути оцінені міжн фірмою по іншому, оскільки саме ці тенденції можуть відкрити додаткові можливості для бізнесу.

11) на відмінно від вн держ конкуренції міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі  з конкурентами в багатьох неявних формах

Глобалізація – це об’єктивний соціальний процес змістом якого є зростаючий взаємозв’язок та взаємозалежність національних економік нац. політичних та соціальних систем нац. культур та навколишнього середовища. За умов глобалізацій міжнародні корпорації стають частиною трикутника в якому крім них діють місцеві фірми та інші міжн конкуренти. Кожній корпорації треба вести боротьбу в трьох напрямках:

1) з місцевим конкурентом даної країни

2)з іноземним конкурентом в даній країні

3)з іноземними конкурентами на зарубіжних ринках

Щоб отримати успіх в умовах глобалізації міжнародним корпораціям доводиться пропонувати, а місцевим фірмам сприймати не окремі дії компаній а цілий комплекс пропозицій – так звані пакети розвитку коші що містять основні аспекти бізнесу від досліджень і персоналу до реклами і капіталу, ця ідея була обґрунтована С.Роненом згідно з якою до пакета розвитку входять: капітал, технологія, інформація, кваліфікація та компетенція персоналу, рекламна та консалтингова підтримка , збутова мережа

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту поєднана зусиль національних і міжн компаній різних країн у здійснені ділових операцій. З розвитком інтернаціоналізації форми міжн бізнесу змінюються від простих(міжн торгівля) до складних(міжн корпорації з прямими іноземними інвестиціями).

До основних форм міжнар бізнесу можна віднести: експорт імпорт, ліцензування, управлінські контракти, спільні підприємства, міжн корпорації

Найпоширенішими формами модернізованого експорту , які використовують учасники міжнародної торгівлі, є локальне складування і продаж(склади) локальне складання і продаж(деталі)

Для розуміння етапів інтерналізації використовують модель EPRG(етноцентризм-поліцентризм-регіоцентризм-геоцентризм)

Етноцентризм – підпорядкування зарубіжних операцій внутрішніми

Поліцентризм – урахування особливостей бізнес середовища кожної приймаючої країни

Регіоцентризм – зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні який містить групу приймаючих країн сусідів

Геоцентризм (глобалізм)- означаєдіяльність компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартир з філіями для розроблення стандартів і процедур що відповідають загальним та локальним завданням фірм.

Транснаціональні корпорації як об’єкт міжнародного фінан менеджменту

За визначенням ЮНКТАД транснаціональна корпорація – підприємство що об’єднує юридичних осіб будь-яких організаційно правових форм і видів діяльності у двох та більше країнах та здійснює проведення взаємопов’язаної політики і спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень.

Основними характеристика транс нац. Корпорації є :

1) наявність власників у різних країнах

2) міжнародний склад працівників( у тому числі менеджмент)

3) міжнародне мислення вищого керівництва

4) джерела прибутку в різних країнах

5) міжнародна структура активів та продаж на закордонних ринках

Для всіх міжнародних корпорацій характерним є рух товарів послуг капіталів технологій менеджменту інформації між національними економіками.

Організація бізнесу в міжнародніх корпораціях ґрунтується на спеціалізації окремих відділень і материнської компанії на певних видах продукції чи видах діяльності.Існує два види спеціалізації корпорації:

-горизонтальна інтеграція означає таку взаємодію відділень міжн корпорації за якою виготовлення і продаж певної продукції на міжн ринках закріплюється за певними відділеннями з урахуванням усіх витрат

-Вертикальна інтеграція базується на спеціалізації окремих відділень за стадіями технологічного процесу й зосереджені в виготовленні кінцевої продукції в незначній кількості філій , які поставляють її на світові ринки.

Природа міжн коропрацій віддзеркалюється теорією інтернаціоналізації обґрунтованою Пітером Баклі та Марком Кассон

Теорія інтернаціоналізації міжн корпорацій полягає в тому що ринки проміжних продуктів і напівфабрикатів менш досконалі ніж ринки кінцевої продукції тому виготовлення проміжної продукції доцільно зосередити в середині компанії, розміщуючи замовлення між окремими відділеннями як в країні походження так і за кордоном.

Об’єднання корпорацій:

1)картель - одна з форм монополістичних об’єднань підприємств, які виробляють однотипну продукцію з метою проведення єдиної економічної політики, спільних дій щодо встановлення продажу однотипних товарів, тощо.

2) синдикат – одна з форм договірного об’єднання картельного типу підприємців окремої галузі виробництва з метою супротиву монополії шляхом захоплення ринку і спеціалізації виробництва, спільного збуту товарів за єдину ціну через єдину торгівельну організацію.

3) консорціум - одна з форм монополій об’єднаних на підставі угоди групи банківських або промислових монополій для здійснення спільних великомасштабних фін програм.

4)Холдинг – добровільне об’єднання підприємств організацій з метою досягнення корпоративних інтересів на акціонерних засадах.

5)концерн – одна з форм капіталістичних монополій, яка являє собою велике обєднання багатьох формально- самостійних промислових торгівельних фінансових підприємств на базі спільних виробничих фін – еоном та торгівельних інтересів, які пов’язані спільними договорами фін капіталом та виробничими фондами. Вони здійснюють діяльність на основі централізації функцій впровадження у виробництво досягнень НТП спільної інвестиційно-фінансової зовнішньоекономічної та іншої діяльності з метою завоювання панівного становища на ринку , послаблення конкурентів, одержання більшого прибутку.

6)Конгломерат – багатогалузеве об’єднання підприємств різної виробничої орієнтації(техн. Не пов’язані) на умовах широкої автономії економічної діяльності та децентралізованого управління.

Корпорації можуть створюватися на основі партнерства- добровільне об’єднання кількох організацій з метою ведення спільного бізнесу проектів програм де володіння управління і розподіл прибутків регулюється укладеним договором або контрактом.

Фінансова структура корпорації

Реальні фін потоки      фінансові рішення

Реальні фінансові потоки	Фінансові рішення
Девіденди
Внутрішньо фірмові кредити	Фінансовий менеджер обере такий рух документації та інше, щоб в країні з найвищими податками була найменше додана вартість
Ліцензійні платежі	Стратегія прискорювання та затягування платежів
Платежі за експортно-імпортними платежами	Борг за капітал - віддання частини активів за кредитування
Інвестиції	Підрахування процентних ставок та умов
Відсотки від повернення кредиту	Інші механізми (страхування техн. Платежі та інше)

Цілі корпорацій

1)максимізація достатку акціонерів

Способи зростання акціонерного капіталу

- врандетні поглинання компанії – придбання акцій однієї компанії іншою компанією щоб покінчити з протидією менеджерів.

- боротьба за контроль – спроба підпорядкувати компанію шляхом схилення акціонерів голосувати за нову групу менеджерів.

2)Соціальна відповідальність-піклування компанії про добробут суспільства в цілому

Соціальна відповідальність реалізується через соціальні програми такі як:

- практика пільгового найму

- навчання неповнолітніх

- виготовлення екологічно-безпечної продукції

- зменшення забруднення довкілля

3)максимізація ціни(курсу) акції

Максимізація курсу акції вимагає Іефективного виробництва високоякісних товарів і послуг при найнижчій ціні(собівартості)

ІІВимагає виробництва такої продукції, які споживачі бажають купувати тому стимул до прибутку приводить до використання нових технологій випуску нової продукції і створення нових робочих місць .ІІІ, максимізація курсу акції робить необхідним ефективний і якісний сервіс відповідні запаси товарів і зручне розташування п-ства

ЛЕКЦІЯ ІІ аналіз фінансових звітів

Аналіз фінансових звітів включає:

1) порівняння показників діяльності компаній з показниками компаній даної галузі.

2)Оцінка тенденції позиції компанії в майбутньому.

Вивчення даних питань допоможе керівництву визначити недоліки у функціонуванні компанії і заходи для їх усунення

Загалом фін звіти показують позиції компанії на певний момент часу і про її становище за деякий минулий період. Однак справжня цінність фін звітів полягає в тому, що вони є базою для прогнозування майбутніх доходів та дивідендів компанії. З точки зору інвесторів аналіз фін звітів потрібен лише для прогнозування майбутнього. З позиції менеджерів аналіз фінансових звітів корисний і для того щоб передбачити майбутні умови в яких опиниться компанія а також для планування заходів які вплинуть на розвиток майбутніх подій і діяльності компанії.

Відносні фінансові показники застосовують для визначення взаємозв’язків між рахунками фінансових звітів.

Коефіцієнт ліквідності = величина оборотного капіталу/короткотермінові боргові зобов’язання

Оборотний капітал: готівка, цінні папери, рахунки до отримання, товарно-матеріальні запаси

Поточні пасиви: рахунки до сплати, короткотермінові прості векселі, поточні виплати за строками боргових довготермінових зобов’язань, накопичених заборгованостей по сплаті податків, та інші витрати(ЗП)

Найбільш розповсюдженим критерієм платоспроможності  за короткотерміновими  борговими зобов’язаннями є даний показник. Рекомендованими значеннями є середньогалузеві показники.

Коефіцієнт критичної оцінки = (величина оборотного капіталу – товарно-матеріальні запаси)/короткотермінові боргові зобов’язання.

Товарно-матеріальні запаси є найменш ліквідними компонентами поточних активів компанії, отже вони є тими активами , які завдадуть найбільших втрат  у випадку їх продажу за готівку.

Відносний показник управління активами показують наскільки ефективно підприємство керує активами .

Коефіцієнт обіговості товарних запасів = обсяги продажу/ величину товарних запасів.

При аналізуванні коефіцієнту обіговості товарних запасів виникають такі проблеми: 1 продаж відбувається за ринковими цінамми, тому якщо товарні запаси зберігаються ,будучи обчисленими за ціною собівартості, то розрахована величина обіговості товарних запасів перевищує дійсне значення показника обіговості. Отже було б більш раціонально використовувати величину вартість проданих товарів у чисельнику формули.    2 збут товарів відбувається на протязі всього року, а в той час як величина товарно-матеріальних запасів фіксується на якийсь момент часу

Визначити середню вартість товарно-матеріальних запасів доцільно на основі підсумування місячних даних та розділивши на 12. Якщо даних за місяць нема то визначають первинні та граничні показники і ділять на 2.

Кількість днів до отримання заборгованості (середній період стягнення боргів) даний показник використовується для визначення оціночних показників та рахунків до оплати і розраховується = щоденної величини збуту згідно з рахунками до оплати / середню величину щоденного збуту.

Коефіцієнт обігу основного капіталу  = обсяг збуту/ вартість основного капіталу. Головною проблемою пов’язаною із  коефіцієнтом обігу основного капіталу є використання його при порівнянні з коефіцієнтами інших компаній .

Величина основного капіталу відображається на основі вартості його придбання, інфляція призводить до того , що вартість багатьох основних засобів ,які придбані в минулому суттєво зменшуються.

Коефіцієнт обігу загальної вартості майна = обсяг збуту/ величину загальної вартості засобів(майна)

Показники керування боргами

Показник використання позичкових коштів відображає ступінь використання джерел фінансування шляхом отримання позики

Розмір використання позичених коштів призводить до таких висновків:

1.  Мобілізуючи капітал компанії шляхом позик;власники акцій можуть здійснювати її контроль , обмежуючи в той же час свої інвестиції
2.  Кредитори слідкують за часткою акціонерного капіталу, або власними фондами компанії, що забезпечують їм певну межу захисту ( у випадку коли акціонери забезпечують невелику частину фінансування  та ризик переходить на кредиторів)(чим більша позика, кредитний ризик зростає)
3.  Якщо фірма отримує більші прибутки з інвестицій що були профінансовані за допомогою позичкових коштів , ніж вона сплачує за %; то прибуток на власний капітал збільшується і  виникнення ефективного фінансового лівереджа( при використанні  позичкових коштів для підвищення прибутку)

Фінансовий лівередж збільшує розмір очікуваного прибутку з двох причин акціонерів

1.  Використання позик зменшує величину  суми податків, що сплачуються. Оскільки % виплати по %вирахування з цієї суми  залишають істотну величину прибутку від основної діяльності підприємства в руках акціонерів
2.  Якщо очікуваний рівень прибутку (норма прибутку на капітал) перевищує  суму виплат % за позику , то тоді компанія може використовувати позичені кошти  для придбання активів і сплачувати % за позику і мати суму для виплати коштів своїм акціонерам.

Норма прибутковості= прибуток до вирахування% і податків/ загальна вартість майна(сума балансу)

(спочатку з прибутку вираховують дивіденди а потім податки)

Позики можуть використовувати як важіль для підняття рівня прибутку на акціонерний капітал(власний), однак

Відносні показники ринкової вартості

Коефіцієнти ринкової вартості показують зв’язок ціни акцій компанії по відношенню до доходу на неї та чистим активом на одну акцію(вартість капіталу що припадає на одну акцію за даними бухгалтерського обліку).Дані коефіцієнти служать для керівництва компанії показником того , що думають інвестори про минулий стан та перспективи розвитку.

1)Коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку на неї показує скільки інвестори бажають платити за отримання одного долару оголошеного прибутку -коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку= ціна за одну акцію/ прибуток на одну акцію.

2)Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її вартості за даними бухгалтерського обліку даний показник є свідченням того, як акціонери оцінюють діяльність компанії. Компанії з відносно високим рівнем доходу( показник норми прибутку на акціонерний капітал) на відмінно від компанії з низьким доходом звичайно продають свої акції за ціною яка перевищує балансову вартість. –Балансова вартість однієї акції=величина акціонерного капіталу/кількість акцій в обігу; -Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості=величина ринкової вартості однієї акції/ балансова величина вартості однієї акції.

Таблиця Дюпон призначена відобразити взаємозв’язки між прибутком на інвестований капітал, обіговістю активів, чистим доходом та лівереджем.

Рівняння Дюпон розраховується на основі коефіцієнту прибутковості після вирахування % та податків= коефіцієнт прибутковості по збуту*коефіцієнт обороту загальної вартості( сума балансу)=(чистий прибуток/величину збуту) *(величина збуту/загальна вартість майна)

Якщо компанія фінансується тільки за рахунок власного акціонерного капіталу то коефіцієнт прибутковості після вирахування податків і% і коефіцієнт прибутковості власного акціонерного капіталу є однаковим , оскільки розмір загальної вартості майна= власному акціонерному капіталу,однак через те Ю, що коефіцієнт прибутковості після сплати податків і% являє собою відношення чистого доходу, який належить акціонерам,до загальної вартості майна то даний прибуток переходить до рук акціонерів.

Коефіцієнт прибутковості на власний акціонерний капітал= коефіцієнт прибутковості після сплати % і податків* мультиплікатор акціонерного капіталу=(чистий дохід/загальну вартість майна)*(загальна вартість майна/ власний акціонерний капітал)

Рівняння дюпон коефіцієнт прибутковості власного капіталу=коефіцієнт прибутковості по збуту*коефіцієнт обігу загальної суми майна*мультиплікатор акціонерного капіталу=(чистий дохід/величина збуту) *( величина збуту/загальна сума майна) * (загальна сума майна/ власний акціонерний капітал).

Для визначення коефіцієнту прибутковості використовують ще один алгоритм коефіцієнт прибутковості на величину капіталу інвесторів= (чистий дохід+дохід по%)/(величина боргу+ величина акціонерного капіталу) чисельник показує кошти , які повертаються до інвесторів, а знаменник відображає величину загальної кількості грошей які вклали інвестори.

Обмеження при використання аналізу фінансових показників:

1.  Багато компаній здійснюють свою діяльність через значну кількість підрозділів та в різних галузях у таких випадках важко визначити групу змістовних середніх показників в галузі з метою порівняння це робить аналіз відносних фінансових показників придатнішим для малих компаній;
2.  Більшість компаній бажають бути кращими ніж середні тому досягнення середніх показників не обов’язково є добрим результатом, інколи краще орієнтуватися на показники лідера галузі;
3.  Інфляція значно видозмінює дані балансових звітів оскільки включені до них дані відрізняються від реальних;
4.  Сезонні фактори також впливають на дані аналізу відносних показників;
5.  Компанії можуть використовувати прийом покращення звітності
6.  Різні методи бухгалтерського обліку можуть змінити результати порівняльного аналізу( різні методи нарахування амортизації, різні способи оцінки товарно-матеріальних запасів;

ТЕМА фінансове оточення корпорації

І види фінансових ринків

-Ринки наявних товарів у вигляді майна

-ринки наявного товару у вигляді фінансових коштів мають справу з акціями облігаціями…

-ринки наявних товарів, що наявно оплачуються( ф’ючерсні) це такі ринки на  яких товари купуються і продаються з доставкою «на місці»

-ринки короткострокового капіталу – ринки з борговими зобов’язаннями зі строком погашення не менше одного року

-Іпотечні ринки

Ринки: світові регіональні, місцеві  та первинні

Первинні ринки- на яких корпорації здобувають капітал шляхом випуску в обіг нових цінних паперів

Вторинні – ринки на яких цінні папери прордаються інвесторами після випущення в обіг корпораціями.

ІІ Вартість грошей

У ринковій економіці розміщення капіталу відбувається в залежності від факторів цінової системи. Ставка % це ціна сплачена за використання позиченого капіталу, тоді як у випадку використання капіталу у формі акцій інвестори очікують отримати дивіденди і прибуток від продажу акцій при зростанні їх ринкової вартості.

Основними факторами, які впливають на вартість грошей є:

1.  Можливість одержання прибутку – доходи отримані в економіці на інвестиції, які вкладені у виробничі засоби
2.  Часова перевага споживачів – мати витрати на будь-які блага в теперішньому часі ніж робити це в майбутньому
3.  Ризик – можливість того, що будь-яка угода не буде виконана
4.  Інфляція – тенденція до зростання цін протягом певного часу

Короткотермінові ставки % мають тенденцію зростати особливо швидко під час бумів(швидкий підйом) і падати під час рецесії. Короткотермінові % ставки реагують на зміни економічних умов в той час як довготермінові % ставки в основному відображають довготермінові інфляційні очікування, в результаті короткотермінові % ставки інколи бувають вищими, а інколи нижчими довготермінових% ставок. Взаємозв’язок між довго термін і коротко термін %ставками має назву структура % ставок.

Ставка % за борговим цінним папером К– встановлена або номінальна ставка і вона включає реальну(вільну від ризику ставку%)Кр + інфляційну премію+ ступінь ризику цінного паперу + ліквідність цінного паперу

Кр -Фактична(стала від ризику ставка %) це така ж ставка % яка була б по надійному цінному паперу, якби інфляція очікувалась рівною 0

Інфляційна премія = середньому розміру рівня очікуваної інфляції протягом терміну придатності цінного паперу.

Премія за ризик невиконання по борговим зобов’язанням ця премія відображає можливість того, що емітент не сплатить % чи суми позики поцінному паперу у встановлений час чи обсязі .вільні від ризику ставкової % є казначейські векселі США, які мають найбільшу ступінь ліквідності та вільні від впливу більшості ризиків, не включають премію за інфляційне очікування  та премія за ризик невиплати=0 однак дана ставка зростає при підвищення рівня ризику .

Премія за ліквідність визначається кредиторами щоб відобразити той факт, що деякі цінні папери не можуть бути конвертовані в обігові кошти швидко та по прийнятній ціні. Премія за ліквідність є низька по казначейським цінним паперам і є досить висока по цінним паперам випущеними малими компаніями.

Премія за ризик по довгостроковим борговим зобов’язанням(виплачується кредиторами). Фактична , вільна від ризиків ставка% немає статичного характеру , вона змінюється в залежності від економічних умов , а саме:

- від норми прибутку виробничого капіталу(рівня доходу корпорацій та інших боржників яку можна очікувати до отримання)

- від тимчасової переваги у споживанні населенням благ сьогодні , а не у майбутньому

Інфляційна премія - премія, яку інвестори додають до реального вільного від ризиків рівня доходу або норми прибутку.

Премія за ризик невиплати по довгостроковим борговим зобов’язаннями – це різниця між  величиною ставки % облігацій з однаковими строками погашення та ліквідності і величиною ставки % за довгостроковими  казначейськими зобов’язаннями США

Премія за ризик(погашення) за довгостроковими борговими зобов’язаннями:

1)ризик ставки % - ризик зниження ринкової цінності активів з якими стикаються інвестори у зв’язку зі зміною ставки %.

2)ризик ставки % реінвестицій – ризик при якому зниження ставки % призведе до зниження прибутку, коли настане строк виплати по облігаціям, а цінні папери реінвестуються. Тому премія за ризик за довгостроковими борговими зобов’язаннями відображає ризик за ставкою% та ризик ставки % реінвестицій.

Боргові цінні папери будь-якої організації(від уряду до корпорації) мають тим більший ризик ставки% чим більший строк погашення довгострокового боргового цінного паперу, і відповідно премія за ризик буде тим вища, чим більше років до погашення.

Ефект премії за даний ризик  полягає у збільшенні ставки % за довгостроковими цінними паперами відносно короткострокових зобов’язань, дана премія змінюється з часом підвищуючись коли ставки % більш нестійкі та мало стабільні.

Найбільш розповсюдженими теоріями, які пояснюють криву прибутків є:

1.  Теорія прибутковості цінних паперів на основі ринкової сегментації
2.  теорія надання переваги ліквідності
3.  Теорія інфляційних очікувань

Їнщими факторами які впливають на рівень % ставки є:

1)фінансово-кредитна політика (політика федеральної резервної системи)

2)рівень дефіциту бюджету

3)баланс торгівельних операцій із закордонними партнерами

4)рівень ділової активності

Дефіцит бюджету може бути покритий за рахунок позики або шляхом друкування грошей. Коли уряд бере позику то тим самим збільшує попит на кредит і як наслідок піднімає ставку %, якщо друкує гроші то тим самим зростають майбутні інфляційні очікування, що також сприяють підвищення ставки %.

Впливи % ставки на ціну акцій:

1)чим вища ставка % тим нижчий прибуток акціонерної компанії

2)ставки % впливають на рівень економічної активності що відображається в прибутках компанії

3)ставки % знаходяться під впливом конкуренції на ринку між акціями і облігаціями. Якщо % ставки різко підвищуються  інвестори можуть отримати вищий прибуток на ринку облігацій(ринку довгострокового капіталу), який примушує їх продавати акції та переводити кошти з ринку акцій на ринок облігацій. Як наслідок ціна акції знижується.

Перелік основних фінансових документів учасників та характеристика цінних паперів

Фінансові документи	Вид ринку	Основні учасники	Ступінь ризику	Термін погашення	ставка
Казначейські векселі США	грошовий	Продаються казначейством США для фінансування федеральних витрат	Нема ризику несплати	До 30 років	4%(3,3)
Акцептовані банком векселі	Грошовий	Зобов’язання компаній, які гарантовані банком	Низька при наявності гарантії банку	До 180 днів	3-4%
Короткотерміновий комерційний вексель	грошовий	Випускається фінансово гарантованими великими компаніями для великих інвесторів	низький	До 270 днів	3,5
Вкладний сертифікат який передається	Грошовий	Випускається великими інвестиційними банками для великих інвесторів	низький	До 1 року	2,9
Термінові депозити в євро	грошовий	Випускається банками ЄС	За невиплату відповідає банк емітент	До 1 року	3,5
Споживчі пільгові позики	грошовий	Видаються Банками кредитними спілками для окремих осіб	різний	різний	Різний
Казначейські білети та облігації США	Довготермінових позик	Випускається урядом США	Відсутній, але ціна може зменшуватися при зростанні ставки %	Від 2 -30 років	6,3(8)
Облігації влади штату	Довготермінового позикового капіталу	Владою штату для приватних осіб та інституційних інвесторів	Ризик більший ніж в цінних паперах СШАЗвільняється від більшості податків	До 30 років	5,5
Промислові облігації	Довготермінового позикового капіталу	Корпораціями для приватних осіб та інституційних інвесторів	Залежить від стійкості емітента	До 40 років	7,1-7,7
Привілейовані акції	Довготермінового позикового капіталу	Корпораціями для приватних осіб та інституційних інвесторів	Білший ніж у промислових облігаціях але менший ніж у звичайних	необмежений	6-8
Звичайні акції	Довготермінового позикового капіталу	Корпораціями для приватних осіб та інституційних інвесторів	ризиковані	необмежений	10-15

24,10

Тема: Ризик та прибуткові ставки

В словнику Вебстера ризик визначається як небезпека , можливість збитку або пошкодження, таким чином ризик – ймовірність настання непередбачуваної події результатом якої є отримання додаткових втрат або шансу( виграшу).

Ризик активу може бути проаналізований двома способами:

-як окремий ризик коли аналізований актив розглядається окремо від інших активів;

-як ризик портфеля активів, коли аналізований актив розглядається як один з декількох активів, що входять в портфель, таким чином окремий ризик інвестора може бути визначений як ризик вкладення коштів в один актив;

Співвідношення між ризиком і прибутком має позитивний результат за умови, коли очікувана ставка прибутку буде достатньо високою для того, щоб компенсувати інвестору ризик.

Інвестиційний ризик таким чином в меншій мірі залежить від фактичної прибутковості ніж від очікуваного прибутку - чим більша можливість низького чи від’ємного прибутку, тим вища ступінь інвестиційного ризику.

Способи аналізування ризику:

1.  Розподіл імовірності - ймовірність якоїсь події визначається можливістю того, що ця подія може статися, відповідно розподіл імовірності – список всіх можливих подій, або їх наслідків із зазначенням їх імовірності;

Розподіл ймовірностей ставки прибутку для компаній GMC 

Стан економіки	ймовірність	Норма прибуткуGMC	Ймовірність на ставку	Ставка прибутку для UMC
Бум	0,3	100%	30
Нормальний стан	0,4	15%	6
спад	0,3	10%	3

Очікувана ставка прибутку К^- ставка прибутку , яку інвестор бажає отримати , або це є середня сума розподілу ймовірності можливих результатів (К-ІХЕД,)

Розрахунок очікуваної ставки прибутку розраховується як К^=P1K1+P2K2+…PnKn=PiKi   Pi- імовірність даного стану Ki - варіант  даного

стану.

 

Pi

К^

                                                Кі

Чим вужча та вища крива графіку тим більша імовірність того, що фактичний результат співпаде з очікуваним, таким чином чим вища і гостріша крива графіку розподілу імовірності , тим нижчий ризик при вкладанні фінансового активу

1.  Стандартне відхилення - статистичний показник мінливості комплексу спостережень. Чим менше стандартне відхилення тим густіше розподіляються ймовірності і відповідно нижчий ризик цінного паперу , або фінансового активу. Відхилення=Кі-К^. стандартне відхилення= √∑(Кі-К^)^2*Pi

Таким чином стандартне відхилення показує, наскільки фактична вартість буде, напевно, відрізнятись від очікуваного

На ньюйоркській фондовій біржі відхилення 35- 40 %

Приблизне стандартне відхилення S=√∑

Кт - останній за період т прибуток

Кe - середній прибуток року за останні n роки

Коефіцієнт варіації- якщо інвесторові потрібно зробити вибір між двома варіантами інвестування з однаковими величинами очікуваного прибутку на вкладений капітал але з різними стандартними відхиленнями застосовується коефіцієнт варіації. Коефіцієнт варіації - стандартизована міра ризику на одиницю прибутку на вкладений капітал

коефіцієнт варіації = стандартне відхилення/K^

коефіцієнт варіації враховує і ступінь ризику і рівень прибутку внаслідок чого його краще застосовувати у випадках коли варіанти інвестування відрізняються і за % стандартного відхилення і за % очікуваного прибутку на вкладений капітал.

На ринку переважно цінні папери з вищим ступенем ризику мають вищий очікуваний прибуток, навіть якщо тенденції на ринку початково це не відображають наступні зміни курсів цінних паперів на фондовому ринку призведуть до такого результату.

Ризик у контексті портфеля.

Найважливіші для інвесторів це прибуток його портфеля та ступінь ризику портфеля загалом.

Очікуваний прибуток по портфелю – питома середня величина очікуваного прибутку по активах які входять до портфелю. Кп^= W1*K^1+W2*K^2…=∑Wn*K^n

K^-очікувані прибутки по окремих цінних паперах

W-питомі величини

n-кількість пакетів цінних паперів в портфелі

Щоб врахувати міру ступеня співвідношення 2-ох змінних, використовують коефіцієнт кореляції

Існує ідеальна негативна кореляція -1 – 0;і 0-+1  ;  -1 нема зв’язку між пакетними акціями.

Прибуток по пакетами акцій  з ідеально позитивною кореляцією падають і зростають синхронно.

Модель визначення цін фіксованих активів (СAPN) це модель , яка ґрунтується на припущені того, що необхідна ставка прибутку по будь-яким цінним паперам= без ризиковій ставці повернення+ премія за ризик. Дана модель відображає лише той ступінь ризику, який залишається після диверсифікації.

Ринковий ризик уникнути повністю неможливо. Ризик характерний для окремих цінних паперів не може бути знижений за допомогою диверсифікації.

Модель визначення дохідності активів компанії(CAPN)= дохідність без ризикових активів+[коефіцієнт бета*(ринкова дохідність-дохідність без ризикових активів)]. Застосування даної моделі передбачає врахування низки припущень:

1)головною метою кожного інвестора є максимізація приросту власного капіталу на кінець запланованого періоду

2)інвестори оцінюють активи на підставі очікуваних дохідностей та стандартного відхилення альтернативних інвестиційних портфелів. Інвестори можуть брати кредит та кредитувати без обмежень із%, що дорівнює без ризиковій % ставці, обмежень на продаж будь-яких активів, якими інвестор володіє нема

3)усі інвестори однаково оцінюють імовірність розподілу очікуваних значень дохідності, тобто перебувають в однакових умовах щодо прогнозованих показників.

Концепція β (бета )

Тенденція цінних паперів змінюватись разом з ринком відображається за допомогою бета коефіцієнту

Бетаβ коефіцієнт - показник відносної нестійкості цін цінних паперів -  коваріація цінного паперу відносно решти ринку. Цінні папери що мають тенденцію синхронно підніматися і зменшуватися разом з ринком є цінними паперами з середнім ризиком і така тенденція вимірюється такими індексами як S&P500 фондовий індекс DJ(Доу Джонс) та NYSM(нью-йоркська фондова біржа). Такі акції будуть мати коефіцієнт β=1, який вказує на те, що коли ціни на ринку піднімуться на 10% аналізований курс акцій також зросте на 10% і навпаки. При значенні β=0,5 нестійкість цінних паперів є в два рази менша нестійкості ринку, тобто вони будуть тільки наполовину реагувати на тенденції зміни на ринку .

β =(К*середньоквадратичні відхилення дохідності конкретного активу за певний період)/( середньоквадратичне відхилення фін активі загалом за той самий період)

К- показник кореляційної ( коваріаційної ) залежності між рівнем доходу конкретного активу та середнім рівнем доходів ринкових фондових активів загалом.

Процедура аналізу ризику портфеля є складовою частиною моделі визначення цін фінансових активів.

Ризик цінних паперів залежить від двох компонент:

-ринкового ринку

-диверсифікованого ризику

Ринковий ризик за своїм змістом відображає той факт, що переважна кількість цінних паперів піддається систематичному впливу певних глобальних економічних явищ(війна, спад, виробництва, інфляція).

Ринковий ризик вимірюється за допомогою β коефіцієнта, і базові рівні:

β =0,5 цінні папери стійкі ризик низький

β =1 середній ризик

β =2цінні ризик високий

ТЕМА:Тимчасова вартість грошей

Процес переходу від теперішньої вартості (PV) до майбутньої(FV) називається компаундирування – арифметична дія визначення кінцевої вартості потоку готівки із застосуванням складних %

FV=PV*(1+і)^n де і ставка %

Дисконтування – процес визначення поточної вартості потоку готівки, даний процес є повністю протилежний компаундирування

PV=FVn/((1+i)^n)

Майбутня вартість ренти( виплати) . рентою називається серія рівних виплат, що здійснюються через певні інтервали або певну кількість років

Види ренти:

-звичайна( відстрочена)- рента, виплати по якій проводяться в кінці періоду

-вексельна- рента, виплати по якій проводяться на початку кожного періоду

Майбутня вартість ренти(FVA)= рентні виплати(PNT)*∑(1+і)^(n-t)

n-загальна кількість періодів вкладу

t-аналізований період

остання виплата проводиться в самому кінці, тому % по ній не напаховуються.

% майбутньої вартості ренти(FVIFA) =∑(1+i)^(n-t)=(((1+i)^n)-1)/i

% майбутньої вартості ренти, це фактор % майбутньої вартості для ануїтету за n періодів та з і % ставкою

При вексельній ренті на кожний платіж нараховується % на початок періоду, тому майбутня вартість вексельної ренти=майбутня вартість звичайної ренти*додаткове нарахування % за один додатковий період.FV=всі рентні платежі + FVIFA

Поточна вартість ренти за н-період визначається як РМТ=∑(1/((1+і)^t)*девіденди)

РМТ – потік готівки (дивіденди)

Теперішня вартість вексельної ренти(PVv)=теперішня вартість звичайної ренти *(1+і)=РМТ*(1+і)

ТЕМА: Вартість капіталу

Вартість капіталу виступає ключовим фактором у рішеннях стосовно оренди або купівлі основних активів, у рішеннях стосовно рефінансування облігацій та в питаннях пов’язаних з використанням боргу в порівнянні з акціонерним капіталом.

Низька вартість капіталу стимулює більш ризиковані та інноваційні проекти а також інвестиції, які збільшать продуктивність та зменшать витрати.

Інколи компанії проводять фінансування своєї діяльності повністю за рахунок власного капіталу, у цьому випадку для оцінки вартості капіталу, що використовується в аналізі рішень стосовно доцільності капіталовкладень повинен бути врахований коефіцієнт окупності власного капіталу. Однак більшість компаній отримують значну частину свого капіталу за рахунок довгострокового боргу та привілейованих акцій. Для таких компаній вартість капіталу повинна відображати середню вартість різноманітних джерел довгострокових фондів а не лише вартість власного капіталу. Статті правої частини балансу- різноманітні типи боргу , привілейовані акції та звичайні акції – визначаються як компоненти капіталу. Будь-яке збільшення сукупних активів повинно фінансуватися за рахунок збільшення одного або кількох компонентів капіталу.

Чотирма основними компонентами в структурі капіталу є:

-борг

-привілейовані акції

-нерозподілені прибутки

-нові випуски звичайних акцій

Kd - процентна ставка, яку виплачує компанія за новий борг (актив)

Kd(1-t) – вартість боргу після сплати податків

Kps- вартісна компонента привілейованих акцій

Ks- вартісна компонента нерозподілених прибутків

Kc- вартість компоненти власного капіталу отриманого за рахунок випуску звичайних акцій

Вартість боргу після сплати податків

Вартість боргу після сплати податків використовується для розрахунку середньозваженої вартості капіталу. Вона є також процентною ставкою, що платить фірма за користування боргу зменшена на економію по податках, оскільки проценти не є об’єктом оподаткування

Вартість компоненти капіталу (боргу) після сплати податку=% ставка – економія на податках= Kd-Kd*t=Kd*(1-t)

Основне призначення(визначення або розрахунку) вартості капіталу це застосувати отриманий результат для прийняття рішення щодо доцільності капіталовкладень

Наприклад чи зможемо ми отримати прибуток від експлуатації нового активу вищий за вартість капіталу необхідного для його придбання. Ставку при якій фірма позичила у минулому неможливо застосувати для цілей визначення вартості капіталу тому, що це безповоротні витрати.

Вартість привілейованих актцій(Kps) що застосовується для розрахунку середньозваженої вартості капіталу =дивіденди/чиста ціна випуска

Вартість нерозподілених прибутків вартість боргу та привілейованих акцій визначається на базі норм прибутків, які визначаються інвесторами на ці цінні папери. Аналогічно вартість нерозподілених прибутків дорівнює норма прибутку яка встановлюється акціонерами на власний капітал, який отриманий за рахунок нерозподілених прибутків. До нерозподілених прибутків відноситься частина поточних прибутків , що не виплачена у вигляді дивідендів , тобто яку можна реінвестувати у поточному періоді.

При визначені вартості нерозподілених прибутків використовують різноманітні підходи:

-модель оцінки капітальних активів(МОКА)CAPN,

-метод «дохід на облігацію + премія за ризик»

-підхід «коефіцієнт дохідності+ темп росту»

Метод МОКА передбачає такий алгоритм:

1)визначення безпечної, без ризикової ставки Krf, за базу можна взяти ставку за казначейськими облігаціями, або ставку на короткострокові казначейські векселі

2)визначення бетта коефіцієнта. За бетта коефіцієнт використовують індекс ризикованості компанії, або індекс ризикованості акції

3)визначення очікуваної норми прибутку на одну акцію(середнє арифметичне)

4)отримані значення підставляються у рівняння

Ks=Krf+(Km-Krf)*бетта

KM-очікувана норма прибутку на одну акцію

Недоліки підходу:

1)виникає протиріччя між використанням коефіцієнта прибутковості на довгостроковій чи короткострокові казначейські цінні папери для визначення Krf 

2)важко визначити коефіцієнт бетта який матиме компанія в майбутньому і коефіцієнт бетта на який сподіваються інвестори

3)важко визначити премію за ринковий ризик

Метод «Дохід на облігацію плюс премія за ризик»

Аналітики, які не мають достатньої впевненості у результатах Мокка зазвичай використовують суб’єктивну процедуру для визначення вартості акціонерного капіталу компанії. Вони додають до процентної ставки за довгостроковий борг , яким володіє компанія, премію за ризик. Тому компанія з вищим ступенем ризику та з високими процентними ставками по боргу матимуть вищу вартість акціонерного капіталу.

Ks=дохід на облігацію + премія за ризик

Підхід «Коефіцієнт дохідності плюс темпи росту, або дисконтова ний грошовий потік»

Даний підхід ґрунтується на твердженні що очікувана норма прибутку на звичайну акцію залежить в кінцевому підсумку від очікуваних дивідендів. Отже Ks=D1/P0+G(очікуване)

D1- Розмір дивіденду, що очікується отримати в кінці періоду(t)

P0 – поточна ціна акції

G(очікуване) – очікуваний темп росту

Даний метод по визначеності вартості акціонерного капіталу отримав назву дисконтованого грошового потоку. Відносно легко визначити дивідендний дохід в майбутньому, однак виникають труднощі при визначеності очікуваного тему росту. Якщо минулі значення темпів росту дивідендів та прибутків показали відносну стабільність то інвестори можуть сподіватися на продовження минулих трендів і темп росту G можна визначити на основі минулого росту компанії. Однак, якщо минулий ріст компанії значно коливався, або в наслідок економічних циклів, або в наслідок стану притаманного даній компанії, тоді інвестори не мають можливості об’єктивно визначити майбутні темпи росту на основі минулої динаміки. У такому випадку використовуються інші методи для визначення G , які включає прогнозування середнього коефіцієнта майбутньої виплати дивідендів компанії  та коефіцієнта утримання.

G=коефіцієнт утримання * ROE=(1-коефіцієнт виплати)* ROE

Наприклад акції компанії GMC=23$,очікуваний дивідендний дохід =1,24$ очікуваний темп росту 8%, відповідно Ks=1,24/23+8=13%

13% -мінімальна норма прибутку, яку повинно заробити керівництво для виправдання своїх дій щодо збереження частини прибутків у виробництві ніж виплатити їх акціонерам у формі дивідендів

Визначення вартості акціонерного капіталу за рахунок нового випуску звичайних акцій(Ke)

Вартість акціонерного капіталу за рахунок нового випуску звичайних акцій більша ніж вартість нерозподілених прибутків. Оскільки компанії необхідно покрити витрати на випуск та розповсюдження таких акцій. Тому перед фінансовим менеджером стоїть запитання, яку норму прибутку необхідно заробити на фондах отриманих за рахунок продажу акцій для того, щоб виправдати новий випуск звичайних акцій.

Ke=(Dt/P0*(1-F))+G

F – процент витрат на випуск та розповсюдження що виникли в наслідок продажу звичайних акцій,

тому P0*(1-F)- це чиста ціна за акцію, яку сплачує компанія

Існуючі акціонери очікують що фірма заплатить їм дивіденди (Dt), які будуть отримані в наслідок експлуатації наявних активів з P0 вартістю за акцію. Нові інвестори також сподіваються отримати аналогічні дивіденди , але грошові фонди отримані для інвестицій в актив будуть менші ніж P0 внаслідок виникнення витрат на випуск та розповсюдження акцій для нових інвесторів. Щоб зумовити отримання сподіваних дивідендів не погіршуючи стан( потік дивідендів) існуючих акціонерів, нові грошові фонди отримані в результаті продажу акції повинні інвестуватись так, щоб одержаний у майбутньому прибуток забезпечив отримання дивідендного потоку.

Оптимальна структура капіталу визначається як сукупність боргу привілейованих акцій та акціонерного капіталу , тому компанія яка максимізує свою вартість утворює цільову(оптимальну) структуру капіталу і у випадку подальшого збільшення капіталу буде намагатись утримувати цю встановлену оптимальну структуру капіталу  протягом певного часу.

Для розрахунку середньозваженої вартості капіталу використовується цільові пропорції боргу привілейованих акцій та акціонерного капіталу разом з компонентами вартості капіталу.

WACC=Wd*Kd*(1-T)+Wps*Kps+Ws*Ks

Wd ps s вага боргу, привілейованих акцій звичайних

K- норма прибутковості

Вага може базуватися на балансових вартостях відображених у фінансовій звітності, або на ринковій вартості різних цінних паперів.

Гранична вартість капіталу визначається як вартість від одержання іншої грошової одиниці у новому капіталі ; середньозважена вартість останньої грошової одиниці нового капіталу, який отримає компанія.

Гранична вартість росте в наслідок всебільшого зростання капіталу протягом даного періоду.

Точка розриву – грошова сума нового капіталу , який зможе отримати компанія до того як почне зростати середньозважена вартість капіталу.

Точка розриву = валова сума даного типу капіталу меншої вартості/доля цього типу капіталу у загальній структурі капіталу .

Послідовність розрахунку та визначення точок розриву та граничної вартості капіталу:

1)визначення точок розриву для компонентів капіталу. Розрив буде відбуватися кожного разу як тільки вартість одного з компонентів капіталу зростає. Визначення переліку точок розриву.

2)визначення вартості капіталу кожного компонента в інтервалах між розривами

3)визначення середньозважених цих компонентів вартості для отримання значень середньозваженої вартості капіталу у кожному інтервалі

Вартість капіталу є ключовим елементом у процесі оцінювання доцільності капіталовкладень.

Труднощі пов’язані з визначення вартості капіталу.

1)Амортизаційний фонд. Для більшості компаній одним із найбільших джерел капіталу є амортизаційні нарахування. Амортизаційні грошові потоки можуть бути реінвестовані або повернені до інвесторів(кредитори та акціонери) вартість амортизаційних фондів приблизно дорівнює середньозваженій вартості капіталу в інтервалі в якому капітал отримується за рахунок нерозподілених прибутків та боргу меншої вартості.

2)приватні фірми

3)малий бізнес

4)проблема виміру. Досить складно визначити G та премію за ризик

5)вартість капіталу проектів з різними рівнями ризику.

6)вага елементів структури капіталу

ТЕМА: Визначення оптимальної структури капіталу

За умови коли компанія розвивається виникає необхідність у додатковому капіталі, які можна отримати за рахунок боргового зобов’язання або маржі(акціонерний капітал). Боргове зобов’язання має кілька переваг:

1)власники боргового зобов’язання отримують доходи( мається на увазі отриманий податок, який призначається за борговим зобов’язанням);

2)власники боргового зобов’язання використовуючи позичковий капітал отримують прибуток(тому акціонери не повинні користуватися власними доходами, якщо компанія успішно розвивається) ;

Однак боргові зобов’язання мають ряд недоліків:

1)чим вищий коефіцієнт боргового зобов’язання компанії, тим вищі її процентні виплати;

2)якщо компанія перебуває у складному становищі і поточного доходу недостатньо для виплати усіх відсотків, то акціонери змушені компенсувати дані витрати за власні кошти;

Для визначення оптимальної структури капіталу компанія аналізує фактори, які впливають на нього, а потім встановлює базову структуру капіталу. ця база може змінюватися в залежності від того як змінюються умови. Якщо коефіцієнт фактичного боргового зобов’язання нижчий  за базовий рівень капіталу, то забезпечення зростання капіталу можна здійснювати за рахунок випуску боргового зобов’язання. Базова структура капіталу – це взаємозв’язок боргового зобов’язання привілейованих акцій та загального акціонерного капіталу з яким компанія планує нарощувати власний капітал.

Політика управління структурою капіталу компанії включає компроміс між ступенем ризику і оборотом капіталу. Використання боргового зобов’язання підвищує ризиковість потоку доходу, однак в цілому веде до високого рівня обороту. Основними факторами, які впливають на управління структурою капіталу є:

1)оцінка ступеню ризику в бізнесі. Чим більший ризик у бізнесі компанії тим нижчий її коефіцієнт оптимального боргового зобов’язання;

2) податкова ситуація компанії. Основною причиною для використання боргового зобов’язання  є скорочення витрат;

3) фінансова гнучкість, спроможність нарощувати капітал в визначений період та в несприятливих умовах. Потенційна майбутня потреба коштів і наслідки їх нестачі мають найбільший вплив на базову структуру капіталу – чим більша ймовірна майбутня потреба в капіталі і чим менші наслідки нестачі капіталу, тим надійнішим має бути балансовий звіт;

4)управлінський консерватизм або агресивність

У контексті структури капіталу виділяємо такі види ризиків:

1)бізнес ризик, який обумовлений ризиковістю операцій компаній( коли не використовує боргове зобов’язання

2) фінансовий ризик, який є додатковим ризиком що поширюється на звичайних акціонерів в результаті використання боргових зобов’язань

Бізнес ризик характеризується невизначеністю, яка властива при плануванні майбутніх оборотів активів і він є одним із найважливіших визначників структури капіталу.

Бізнес ризик залежить від таких факторів:

1)мінливість попиту( чим більш стабільна товарна одиниця компанії, тим нижчий ризик компанії)

2)мінливість товарної ціни ( компанії продукція яких реалізується за нестабільними цінами підлягають бізнес ризику більшою мірою ніж компанії ціни на продукцію яких є незмінними)

3)непостійність оптової ціни

4)здатність відрегулювати вхідні( реалізаційні ) ціни відповідно зі змінами вхідних цін(витратами).

Деякі компанії мають труднощі із оптовими цінами особливо в період інфляції, оскільки виникають труднощі у збалансуванні вхідних та вихідних потоків.

Величина для якої витрати фіксовані: поточний показник співвідношення вкладів капіталу в цінні папери з фіксованим доходом та нефіксованим(поточне підвищення дохідності капіталу)

Бізнес ризик залежить від обсягу фіксованих витрат компанії, якщо фіксовані витрати високі, то  навіть невеликий спад у збуті може призвести до значноо спаду в поточних прибутках та маржі.

Поточний лівередж – величина з якою фіксовані(поточні) витрати використовуються операціях компанії. Якщо високий процент загальних витрат компанії фіксований, то така компанія має високий коефіцієнт поточного лі вереджу. Високий  коефіцієнт поточного лі вереджу означає що відносно мала зміна у збуті  тягне за собою велику зміну в поточному прибутку.  За таких умов для корпорації є необхідним визначити точку беззбитковості . точка беззбитковості це така ситуація, коли збут=витратам і поточні прибутки=0. Чим вищий коефіцієнт поточного лі вереджу, тим вища ступінь бізнес ризику, тим вища мінливість поточних прибутків(EBIT).

Фінансовий лівередж – межі фіксованого прибутку  одержаного в наслідок використання боргового зобов’язання. Корпорація іманентно має ризик який властивий усім її бізнес  операціям, особливо актуально для фінансового ризику , який актуалізується при плануванні майбутніх фінансових опотоків та обороту активів. Коли компанія використовує ефект від фінансового лі вереджу її бізнес ризик концентрується на акціонерах.

В реальній дійсності структура капіталу впливає на прибуток до відрахування відсотків і податків (EBIT). По-перше, якщо рівні боргових зобов’язань  надмірні компанія не зможе фінансувати свою поточну діяльність. В той час коли рівні процентного доходу є високими виникає ситуація типу «стоп-вперед» , що призводить до розвитку науково-дослідних програм інновацій і які відкидають можливість боргового фінансування. По-друге, слабке фінансове становище іноді є причиною скорочення збуту компанії. По-третє, фінансово стійкі компанії мають можливість укладати угоди з об’єднанням постачальників .

Рівень Поточний лівередж(DOL)= відсоткова зміна прибутку до відрахування% та податків до відсоткової зміни у збуті

(дельта Ebit/Ebit)/(дельта Q/Q)

Фактично рівень операційного лі вереджу є показником, який вимірює вплив зміни в збуті на поточний прибуток.

Поточний лівередж впливає на прибуток EBIT, тоді як фін лівередж вливає на прибуток після усіх відрахування і більш цікавить акціонерів

Фін лівередж починає діяти тоді, коли припиняє функціонувати поточний лівередж, тому поточний лівередж відносять до першої стадії а фінансовий до другої стадії лівереджу.

Рівень фінансового лівереджу визначається як відсоткова зміна прибутку яка доступна для акціонерів.

Рівень фінансового лі вереджу визначається як DFL= відсоткове змінюванняв IPS/ відсоткове змінюванняEBIT =EBIT/(EBIT-1)

Рівень загального лівереджу = операційний*фінансовий.

На сьогодні теорія структури капіталу розвивається по двох основних напрямках:

1.  Теорія компромісу, податкова вигода, вартість банкрутства
2.  Сигнальна теорія

Франко моділярі та Мертон Міллер довели що при дуже обмеженому наборі пропозицій , а саме податкову здатність та отримання % доходу по борговому зобов’язані вартість корпорації тривалий час зростає і максимізується виключно за рахунок боргового зобов’язання. Дана теорія базується на врахування таких обмежень:

1.  Маклерських витрат нема
2.  Особистих податків нема
3.  Інвестори можуть надави в борг на тому ж рівні що й корпорації
4.  Інвестори мають аналогічну інформацію ,що і менеджери компанії, про можливості її майбутніх внесків
5.  Всі боргові зобов’язання компанії є не ризикованими незважаючи на те, на скільки компанія їх використовує
6.  Ебіт не впливає на використання боргового зобов’язання

Сигнальна теорія

Сигнал -  діяльність керівництва фірми, яка надає натяки інвесторам , щодо майбутнього компанії з позиції керівницва

ЗАДАЧІ

1)аналіз коефіцієнтів

Показники управління ліквідності, управління активами, заборгованості, дохідності, ринкової вартості, загальна вартість майна, підсумок балансу

2)розмір% ставки

ЗАДАЧА

Якою буде ставка % в 2014 році виходячи з теорії інфляційних очікувань, якщо К*=3%, а очікуваний рівень інфляції 2013  3% і 2014   4%

Середньо очікуваний рівень інфляції(3+4)/23=3,5

ставка % =3,5+3=6,5%

визначити очікуваний рівень інфляції у 2015, якщо % ставка складає у 2015 20%, а інфляція 2013 2% 2014 3%

20=((2+3+х)/3)+к*

3)Оцінювання ризику

4)тимчасова вартість грошей

Станом на 1 січня  володіємо 100$ поклали в банк під 8% на 3 роки =100(1+00,8)^3

1. Подготовка мужчины к зачатию
2. зелеными просторами Калифорнии
3. Мореход Я уже рассказывал тебе о своем кругосветном путешествии во время которого попал я в конце концов
4. кайфа ldquo;Почему я колюсь А потому что я не хочу нико
5. Я видела как он спустился вниз после урока физкультуры прошел мимо столовой и решительно направился к выхо
6. Электричество
7. Український менталітет
8. Состав и структура оборотных средств Для бесперебойного ведения производственного процесса предприятию
9. 15 вв Московское государство оставалось еще раннефеодальной монархией
10. Судебное доказывание это процессуальная деятельность суда и участвующих в деле лиц по собиранию иссл
11. Інформатика Предмет основні поняття та завдання інформатики
12. достаточно сложный институт жилищного права тесно связанный с другими его институтами
13. введения социализма и коммунизма путем ликвидации рыночных отношений4
14. Лабораторная работа 8 Тема- Работа с простейшими базами данных EXCEL
15. Тема- Органические адаптивные организационные структуры управленияВ многопрофильных организациях особен
16. Курсовая работа- Общие сведения о Компас-График
17. Формирование федеративных отношений в российской федерации- опыт, проблемы, перспективы развития
18.  Комиссия формируется на основе принципов- 1 добровольности участия общероссийских объединений профе
19. Тюменский государственный Проректор по УР
20. ноября 2013г Мною инженером-техником Углеродного завода Козьминой Анастасией Дмитриевной

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе