Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1. ПОНЯТТЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЙОГО СУТЬ
Бухгалтерський облік ведеться на кожному під приємстві, чи то великому, чи малому, навіть там, де працює один працівник. Причому бухгалтер ський облік ведеться з моменту створення під приємства і протягом його функціонування. Більш того, навіть ведеться облік реорганізації підпри ємства, ліквідації, банкрутства тощо.
Для прикладу три особи — вирішили зайнятись торговельно-підприємни цькою діяльністю і створюєте з цією метою своє підприємство.
Що для цього потрібно? Капітал, тобто джере ло створення підприємства.
В якому вигляді? У будь-якому — гроші, примі щення, устаткування, права володіння тощо.
Припустимо, що три особи можуть відразу внести суми (умовні) на створення його:
— Личко М. Р. — 3000 грн.,
— Козак В. Г. — 6000 грн.,
— Буряк Є. В. — 500 грн.
Є торговельне приміщення, вартість якого становить 12000 грн.
Далі складаємо перший протокол загальних зборів, уста новчу угоду між трьома засновниками, і записуємо частку ка піталу кожного засновника та в якому виді здійснено внесок (гроші, торговельне приміщення). Укладаємо статут під приємства, де вказується, якою діяльністю підприємство буде займатись (припустимо, у нашому прикладі — торговельною діяльністю), і знову вказуємо наш капітал та частки кожного акціонера.
Далі відкриваємо в обраному банку розрахунковий рахунок для проведення розрахункових операцій у національній грошовій одиниці. Вносимо туди грошові кошти.
Отже, за установчими документами маємо капітал у сумі 9500 грн. та торговельне приміщення вартістю 12000грн.
Це відображається в бухгал терському балансі на перше число кожного місяця. У балансі показуємо, що ми маємо, скажімо, станом на 1 червня. Баланс буде таким:
БАЛАНС підприємства "Меркурій" на 1 червня
|
№ п/п |
Статті |
Сума |
№ п/п |
Статті |
Сума |
|
1. |
Гроші на розрахунковому рахунку |
9500 |
1. |
Капітал |
21500 |
|
2. |
Торговельне приміщення |
12000 |
|||
|
Всього: |
21500 |
Всього: |
21500 |
Як бачимо, ліворуч у балансі показано, що ми маємо — гроші, приміщення, тобто це є активи, а назвали ми їх так тому, що лише завдяки ним ми можемо бути активними, тобто почати працювати. Праворуч — капітал, тобто їх джерела, звідки вони (активи) взялись. І між ними завжди (якщо баланс складено правильно) буде рівність. До речі, слово баланс і означає (в переносному розумінні) рівність.
Перший етап роботи бухгалтерського обліку — облік ство реного підприємства ми пройшли.
Далі підприємство починає працювати — відбуваються господарські дії — купівля товарів, їх продаж, виплата заробітної плати тощо. Ми їх називаємо господарськими операціями.
Припустимо, що за червень проведені такі господарські операції (далі — операції).
Вирішили оплатити придбані товари на суму 15000 грн.
Бухгалтер проаналізував ситуацію і сказав, що грошей є лише 9500 грн. Суму, якої не вистачає, можна взяти в банку в якості кредиту. Причому взяти більшу суму, щоб вистачило на заробітну плату. Так і вирішили.
Отже, перша операція:
Отримали в банку кредит у сумі 10000 грн., і гроші надійшли на наш "Розрахунковий рахунок".
Ми для спрощення не будемо показувати, де і як проводився облік цієї операції, а покажемо, як вона вплинула на кінцевий результат — баланс. Грошей на розрахунковому рахунку стало більше і заборгованість перед банком (джерело грошових коштів, що надійшли) також збільшилась. Тобто баланс після першої операції буде такий:
БАЛАНС підприємства "Меркурій" на 5 червня
|
№ п/п |
Статті |
Сума |
№ п/п |
Статті |
Сума |
|
1. |
Гроші на розрахунковому рахунку |
19500 |
1. |
Капітал |
2500 |
|
2. |
Торговельне приміщення |
12000 |
2. |
Кредити банку |
10000 |
|
Всього: |
31500 |
Всього: |
31500 |
Друга операція:
Отримали товар від постачальника на суму 15000 грн.
Товарів, тобто наших активів, стало на 15000 грн. більше, і на таку ж суму зріс наш борг перед постачальником. Баланс після цієї операції буде такий:
БАЛАНС підприємства "Меркурій" на 10 червня
|
№ п/п |
Статті |
Сума |
№ п/п |
Статті |
Сума |
|
1. |
Гроші на розрахунковому рахунку |
19500 |
1. |
Капітал |
21500 |
|
2. |
Торговельне приміщення |
12000 |
2. |
Кредити банку |
10000 |
|
3. |
Товари |
15000 |
3. |
Постачальники |
15000 |
|
Всього: |
46500 |
Всього: |
46500 |
Третя операція:
Перерахували постачальнику гроші 15000 грн. Це означає, що грошей у нас на розрахунковому рахунку стало менше, і борг перед постачальником став меншим на 15000 грн. після цієї операції буде таким:
БАЛАНС підприємства "Меркурій" на 10 червня
|
№ п/п |
Статті |
Сума |
№ п/п |
Статті |
Сума |
|
1. |
Гроші на розрахунковому рахунку |
4500 |
1. |
Капітал |
21500 |
|
2. |
Торговельне приміщення |
12000 |
2. |
Кредити банку |
10000 |
|
3. |
Товари |
15000 |
|||
|
Всього: |
31500 |
Всього: |
31500 |
Уявімо собі, що на цьому поточний місяць роботи нашого підприємства закінчився. Отже, це буде звіт бухгалтера про роботу за місяць. У ньому відображається, які активи і їх джерела залишились на наступний місяць.
Крім Балансу на звітну дату, на практиці, ще складаються спеціальні звітні форми про діяльність та результати діяльності підприємства: Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів та Звіт про власний капітал підприємства.
2. Види обліку, його функції та принципи
Господарський облік має бути організований таким чином, щоб він забезпечував управління необхідною обліковою інформацією. Виходячи з вищевикладеного, господарський облік — це спосіб кількісного відображення і якісної характеристики господарської діяльності з метою управління нею.
Розглянемо три види господарського обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — удосконалюються і засто совуються в наш час. В Україні вони являють собою єдиний господарський облік.
Найбільш простий за характером ведення оперативний (оперативно-технічний) облік. Йому підлягають окремі господарські і технічні операції. За допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси і явища, як вихід праців ників на роботу, рівень температури плавки у печах тощо. Опе ративний облік ведеться не в цілому по господарству, а за окре мими операціями у розрізі дільниць — цех, бригада, ланка, зміна. Причому оперативні дані в основному лише фіксуються і не узагальнюються в цілому по підприємству. Частіше такий облік ведеться в натуральних вимірниках, рідше в трудових.
Грошові вимірники не є узагальнюючими, а виступають лише як засіб обліку (наприклад, надходження грошових коштів до каси).
Головним завданням оперативного обліку є швидка (опе ративна, за короткий проміжок часу, протягом дня) видача оперативних даних. Оперативний облік передбачає викорис тання статистичних методів, головним чином, таких, як спо стереження господарських та технологічних операцій та їх реє страція. Саме відображення господарських операцій без посередньо у процесі їх здійснення дозволяє оперативно їх контролювати та управляти ними.
Таким чином, оперативний (оперативно-технічний) облік — це спосіб спостереження, відображення та контролю окре мих господарських та технічних операцій безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного керівництва ними.
Статистичний облік ведеться з метою вивчення (спосте реження, відображення, опрацювання) і контролю масових і окремих типових господарських_операцій, процесів, явищ. Так, за допомогою статистичного обліку вивчається рівень продук тивності праці, забезпеченість працівників підприємства житлом тощо.
У статистичному обліку використовуються такі спеціальні, властиві йому методи, як зведення та групування, експертна оцінка, методи середніх чисел тощо.
Для відображення явищ і процесів, що відбуваються на підприємствах, в організаціях і установах, у статистичному облі ку використовуються різноманітні вимірники. Дані статистич ного обліку можуть узагальнюватись як в цілому по підприєм ству, так і за окремими підрозділами, а також за галузями госпо дарювання та в цілому по регіону, країні.
Окремі дані оперативного та статистичного обліку не фіксуються на спеціальних уніфікованих бланках. Варто зазна чити, що оперативний і статистичний облік не охоплює всі опе рації і не ведеться безперервно.
Для управління господарською діяльністю в сучасних умовах даних оперативного та статистичного обліку недостатньо. Необ хідний постійний, безперервний, абсолютно достовірний і юри дичне підтверджений облік господарських операцій, що охоп лює всю господарську діяльність і який дозволяє на основі уза гальнення результатів господарської діяльності приймати конкретні управлінські рішення по її здійсненню як в цілому по підприємству, так і по окремих його підрозділах. Таким обліком є бухгалтерський.
Бухгалтерський облік — це спосіб виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання та передавання інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам.
З А К О Н У К Р А Ї Н И Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 16 липня 1999 року
N 996-ХІV і ПСБО від 1999 року наказом Міністерством фінансів України
До особливостей бухгалтерського обліку слід віднести:
У свою чергу бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський.
Фінансовий облік ведуть усі підприємства, організації, уста нови. Він має забезпечувати повне і комплексне відображення господарської діяльності за відповідний звітний період, стан фінансової звітності. Фінансовий облік і звітність регулюються в Україні Міжнародними стандартами, державними регла ментами різних рівнів, а його дані використовуються внутрі шніми і зовнішніми споживачами.
Управлінський облік ведеться підприємствами для за безпечення власних потреб в інформації усіх рівнів управління і є комерційною таємницею конкретного підприємства.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності (прибутки та збитки) та рух грошових коштів підприємства.
Для здійснення управління господарським об'єктом необхідно мати кількісні та якісні показники його діяльності. Кількісні — це показники діяльності господарюючого суб'єкта, за допомогою яких визначається обсяг виконаних операцій, процесів; якісні— характеризують економічну ефек тивність цих операцій, процесів.
У бухгалтерському обліку застосовуються і кількісні, і якісні показники. Залежно від використовуваних на підприємстві засобів, джерел їх утворення та процесів, а також показників, що характеризують їх діяльність, використовуються різнома нітні облікові вимірники: натуральні, трудові, грошові.
Натуральні Вимірники—одиниці ваги, об'єму, довжини тощо. За їх допомогою визначають кількість господарських засобів та виконаних робіт. Так, наприклад, сировину і матеріали вимірюють кількісно в кілограмах, тоннах (метал, вугілля), у літрах (молоко), у кубічних метрах (гравій, пісок), у комбінованих умовних оди ницях (умовні банки — у консервній галузі промисловості) тощо. Застосування різноманітних комбінованих вимірників зумовлено фізичними особливостями тих чи інших господарських засобів.
За допомогою натуральних вимірників отримують як кількісні, так і якісні показники.
Натуральні вимірники застосовуються виключно до однорід них предметів. Це значить, що не можливо підсумовувати показ ники різнорідних предметів (наприклад, кількість наявних на складі тонн мастила і металу).
Трудові вимірники — це одиниці витраченої праці. До них відносяться хвилини, години, дні.
Трудові вимірники широко застосовуються у поєднанні з натуральними. Але за їх допомогою неможливо виміряти всі господарські засоби, джерела їх утворення та господарські процеси.
За допомогою трудових вимірників визначаються кількість витраченої праці на виконання різних робіт, трудові ресурси, продуктивність праці тощо.
В окремих випадках трудовий вимірник може викорис товуватись з метою вирахування витрат часу по виготовленню різноманітних виробів. Але він не може бути універсальним.
Грошовий вимірник— це одиниця вартості. Всі підприємства, організації, установи, що діють на території України, зобов'язані вести бухгалтерський облік в українській національній валю ті — гривні та в сотій її частині — копійках. За допомогою гро шового вимірника визначають у грошовому виразі вартість сировини та матеріалів, розмір прибутку (збитку), рівень рен табельності та інші показники господарської діяльності.
Кожний із розглянутих вимірників може застосовуватись са мостійно, а також у поєднанні з іншими. Так, наприклад, з метою виміру палива застосовують і натуральні, і грошові вимірники.
У бухгалтерському обліку узагальнюючим і всебічним ви мірником є грошовий. Тому найважливішим завданням бухгал терського обліку є оцінка засобів і процесів у грошовому виразі.
Тема 2: Елементи фінансової звітності підприємства
1. Баланс, як система відображення фінансового стану підприємства
Бухгалтерський баланс являє собою спосіб гру пування та відображення у грошовому вимірнику стану ресурсів, джерел їх утворення на певну дату. За допомогою бухгалтерського балансу ресурси підприємства групуються у двох розрізах — за їх складом та розміщенням, за джерелами їх утворення та ці льовим призначенням. Таке групування дозволяє виявити, якими активами володіє підприємство (ма теріали, пальне, грошові кошти, готова продукція то що), а також з яких джерел вони отримані (банківський кредит, бюджетне фінансування тощо).
Групування ресурсів у двох розрізах показує, від кого, скільки та з якою метою отримані засоби, а також у чому саме вони виражаються, в якій формі представлені, де використовуються. За допомогою таким чином згрупованих господарських засобів керівництво підприємства здійснює контроль за їх наявністю та використанням.
Баланс підприємства складається з двох частин. Ліва частина балансу називається активом, а права — пасивом. В активі показуються склад, розміщення та викорис тання засобів, у пасиві — джерела утворення засобів та їх цільове призначення (горизонтальна форма балансу). В окре мих країнах, наприклад в Японії, використовується вертикальна форма балансу, коли статті активу та пасиву відображаються в одній колонці.
Ресурси та джерела їх утворення у бухгал терському балансі показуються у розрізі статей. Стаття ба лансу — це складова частина балансу (активу або пасиву), що характеризує групу економічно однорідних елементів балансу або джерел їх утворення. Так, у балансі є такі статті: в активі — "Основні засоби", "Сировина та матеріали", "Готова продукція" тощо; у пасиві — "Статутний капітал", "Прибутки та збитки" тощо.
Основні елементи, що впливають на фінансовий стан підприємства, — це акти ви, зобов'язання та капітал.
Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих по дій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигід у майбутньому. Втілені в активі майбутні економічні вигоди очікувано можуть сприяти надхо дженню на підприємство грошових коштів чи інших активів, необхідних для про ведення діяльності.
Надходження майбутніх економічних вигод на підприємство може здійснюва тись шляхом:
— використання активів у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг;
— обміну на інші активи;
— використання для погашення заборгованості;
—розподілу між власниками при ліквідації підприємства.
Усі активи підприємства поділяють на необоротні, що використовуються в пе ріод більше від 1 року (або операційного циклу діяльності підприємства), та обо ротні (використовуються до 1 року або 1 операційного циклу). До необоротних активів відносять основні засоби, нематеріальні активи, незавер шені фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість та інші.
Довгострокові (необоротні) активи придбаваються підприємством з метою ви користання, а не для продажу. Віднесення окремих об'єктів до довгострокових або поточних активів залежить не від можливого терміну використання, а від призна чення. Наприклад, якщо підприємство купує автомобіль для перепродажу, воно від ображає його в складі товарів (поточних активів), для використання — в складі ос новних засобів (довгострокових активів). Окремі види довгострокових активів за знають фізичного та морального зносу, тому підлягають амортизації та переоцінці.
Амортизація — це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необо ротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Більшість активів підприємства мають матеріальну форму, яку в процесі вироб ництва в окремих випадках навіть можна змінити. При цьому підприємство визнає також нематеріальні активи, вартість яких визначається правами та привілеями, від використання яких підприємство очікує отримання майбутніх економічних вигід. Наприклад, це ліцензії, торгові марки, право на оренду земельних ділянок чи при міщень та ін.
До оборотних (поточних) активів відносяться грошові кошти та їх ек віваленти, не обмежені у використанні, виробничі запаси, дебіторська заборгова ність за товари роботи та послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками таін.
Операції, які очікуються в майбутньому, не приводять до появи активів на під приємстві. Наприклад, укладання угоди на придбання запасів і навіть здійснення попередньої оплати за них не є підставою для їх визнання. Однак якщо підприємст вом було оплачено попередньо витрати, які відносяться до майбутніх звітних пері одів, то воно визнає особливий актив — витрати майбутніх періодів. Прикладом таких витрат є наперед сплачена орендна плата, страховка та ін. Витрати майбутніх періодів можуть бути оборотними і необоротними, залежно від часу віднесення ви знаних активів на витрати. Наприклад, підприємство, що орендує приміщення, за платило орендну плату в грудні 2003 року за 6 місяців 2004 року в сумі 12 000 грн. При складанні фінансової звітності за 2003 рік воно визнає у складі витрат майбут ніх періодів 12 000 грн. У міру надання послуг з оренди у 2004 році витрати майбу тніх періодів зменшуються, і пропорційно зростають витрати на оренду. Станом на 31.03.2004 витрати майбутніх періодів становитимуть 6 000 грн. (12 000- (Зміс. х х 2000 грн)), витрати на оренду відповідно 6 000 грн. (З міс. х 2 000 грн).
Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємст ва, що втілюють економічні вигоди.
Зобов'язання виникає внаслідок фактичного отримання підприємством матеріа лів, товарів, робіт чи послуг, нарахування витрат чи податків, які слід оплатити в майбутньому.
Отже, погашення зобов'язання означає відплив майбутніх економічних вигід, які можуть здійснюватись способами:
— сплати грошових коштів;
—передачі інших активів (за бартерними угодами);
—надання послуг (за бартерними угодами);
—заміни одного зобов'язання іншим;
—перетворення зобов'язання на капітал.
Усі зобов'язання підприємства можна поділити на довгострокові, поточні та та кі, термін виплати яких точно не визначений. Останні називаються забезпеченнями.
Поточними вважаються зобов'язання, що повинні бути погашені протягом два надцяти місяців з дати виникнення (одного операційного циклу), необоротними — всі, що не відносяться до оборотних.
До поточних зобов'язань відносять короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи і послуги, кредиторську заборгованість за розрахун ками, за умовами оплати за якими не визначається термін більше від одного року (одного операційного циклу діяльності) підприємства. Як правило, очікується, що ці зобов'язання будуть погашені за рахунок поточних активів підприємства, і тому слід періодично здійснювати порівняння між ними. Різниця між поточними активами та зобов'язаннями підприємства визначається як кого робочий капітал.
Зобов'язання відносяться до довгострокових, якщо є обумовлені угодами термі ни їх погашення, які становлять понад 1 рік (один операційний цикл). До дов гострокових зобов'язань відносять довгострокові позики банків, довгострокові фі нансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання та інші.
Забезпечення— це зобов'язання з невизначеними сумою та або часом погашення на дату балансу. Забезпечення створюється при виникнення внаслідок минулих подій зо бов'язання, погашення якого, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, та його оцінка може бути визначена шляхом проведення ана літичних розрахунків. До забезпечень можна віднести резерви виплат відпусток, дода ткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов'язань та ін. Не можна створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків або втрат.
До обліку та відображення у фінансовій звітності приймаються лише теперішні (на явні) зобов'язання. Рішення підприємства в майбутньому придбати активи на умовах відстрочення платежу чи одержати позику в банку, навіть за умови укладення угоди на здійснення цих операцій, не приводить до виникнення зобов'язання.
Особливим видом зобов'язань є доходи майбутніх періодів. Вони виникають при отриманні підприємством грошових коштів, які визнаються як доходи майбут- ніх облікових періодах. Наприклад, наперед отримана від орендаря орендна плата, попередня оплата за квитки для проїзду в пасажирському транспорті та ін.
Капітал — це залишкова частка в активах підприємства за вирахуванням зо бов'язань.
Розмір власного капіталу залежить від величини оцінки активів і зобов'язань підприємства. Якщо активи та зобов'язання підприємства оцінені відповідно, то розмір капіталу повинен дорівнювати сумі, яку можна отримати від продажу чис тих активів підприємства.
Відображення наведених елементів фінансової звітності здійснюється з викорис танням рівності:
АКТИВИ = ЗОБОВ'ЯЗАННЯ + КАПІТАЛ.
Таку рівність називають основним балансовим рівнянням. Звідси:
КАПІТАЛ = АКТИВИ - ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.
Чим більшими є активи підприємства і меншими його зобов'язання, тим біль ший його капітал і кращий фінансовий стан.
2. Елементи, які впливають на результати діяльності
Основні елементи, що впливають на результати діяльності підприємства — це доходи і витрати. Вони виникають у процесі здійснення господарської діяльності підприємства.
Доходи — це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зрос тання капіталу за рахунок внесків власників). Наприклад, відвантаження готової продукції і визнання дебіторської заборгованості та доходу від реалізації. Активи підприємства при цьому зростають, тому що готова продукція відображається за балансом за собівартістю виготовлення, а сума дебіторської заборгованості додат ково включає прибуток та податки, що входять до ціни реалізованої продукції.
Дохід, що виникає на підприємстві, може бути отриманий внаслідок:
—реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;
—погашення зобов'язань (прострочених);
—реалізації необоротних активів;
—переоцінки необоротних активів; —зміни курсу валют;
—використання активів підприємства (дивіденди, роялті, відсотки);
— отримання відшкодувань збитків від надзвичайних подій.
Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збіль шення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Витрати найчастіше виступають у формі вибуття активів (вибуття виробничих запасів зі складу, відвантаження з підприємства готової продукції чи товарів) або їх амортизації (необоротні). Наприклад, при виготовленні продукції підприємство ви користовує такі активи: матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети, осно вні засоби та нематеріальні активи (витрати відображаються у вигляді нарахованої амортизації звітного періоду); нараховує заробітну плату робітникам тощо. Наве дені витрати включаються до собівартості реалізованої продукції.
При порівнянні доходів та витрат визначають результат діяльності підприємст ва. Якщо доходи перевищують витрати, підприємство отримує прибуток, при пере вищенні витрат над доходами — збиток.
У випадку рівності доходів та витрат підприємство оперує у точці рівноваги.
При визначенні фінансового результату діяльності підприємства використову ють модель:
ПРИБУТОК = ДОХОДИ - ВИТРАТИ.
Більшість підприємств сплачують з визначеної суми прибутку податки і отри мують чистий прибуток, який використовується власниками чи за їх рішенням реінвестується в підприємство.
3. Вплив господарський операцій на зміни у балансі
Ми вже з'ясували, що бухгалтерський баланс відображає наявність та стан господарських засобів і джерела їх утворення. За допомогою господарських засобів підприємство здійснює свою господарську діяльність.
У процесі здійснення господарської діяльності виконуються окремі роботи, процеси, господарські операції.
У результаті здійснення господарських операцій засоби та джерела приводяться у рух, видозмінюються та викликають певні зміни у балансі. Залежно від характеру цих змін госпо дарські операції поділяють на чотири типи.
БАЛАНС
Актив Пасив
|
№ п/п |
Стаття |
Сума, грн. |
№ п/п |
Стаття |
Сума, грн. |
|
1. |
Основні засоби |
180000 |
1. |
Статутний фонд |
211000 |
|
2. |
Матеріали |
14000 |
2. |
Прибутки (збитки) |
3080 |
|
3. |
Паливо |
1000 |
3. |
Кредити банків |
7000 |
|
4. |
Готова продукція |
10200 |
4. |
Кредитори |
2300 |
|
5. |
Каса |
180 |
5. |
||
|
6. |
Розрахунковий рахунок |
10000 |
|||
|
7. |
Дебітори |
8000 |
|||
|
Всього: |
223380 |
Всього: |
223380 |
До першого типу господарських операцій належать такі, в результаті яких приводяться в рух тільки активи підприємства. При цьому збільшується сума одних і змен шується інших на таку ж суму. За такою господарською операцією відбуваються зміни сум лише в активі балансу, за однією статтею зменшуються, за другою — збільшуються. При цьому результат сум активу та пасиву балансу лишається не змінним.
ПРИКЛАД. У касу підприємства з розрахункового рахунка надійшли гроші в сумі 1000грн. У результаті цієї операції сума коштів на розрахунковому рахунку зменшилась, а в касі — збільшилась. Загальна сума господарських засобів залишилась без змін. (Дивись баланс, після господарської операції першого типу).
БАЛАНС
(після господарської операції І типу)
Актив Пасив
|
№ п/п |
Стаття |
Сума, грн. |
№ п/п |
Стаття |
Сума, грн. |
|
1. |
Основні засоби |
180000 |
1. |
Статутний фонд |
211000 |
|
2. |
Матеріали |
14000 |
2. |
Прибутки (збитки) |
3080 |
|
3. |
Паливо |
1000 |
3. |
Кредити банків |
7000 |
|
4. |
Готова продукція |
10200 |
4. |
Кредитори |
2300 |
|
5. |
Каса |
1180 |
5. |
||
|
6. |
Розрахунковий рахунок |
9000 |
|||
|
7. |
Дебітори |
8000 |
|||
|
Всього: |
223380 |
Всього: |
223380 |
Другий тип господарських операцій приводить у рух джерела господарських засобів. При цьому зменшується одна стаття пасиву балансу і збільшується інша стаття пасиву на таку ж суму. Так само, як і при першому типі господарських операцій, ре зультат сум активу та пасиву балансу лишається незмінним.
ПРИКЛАД. Частина прибутку в сумі 2000 грн. зарахована на збільшення статутного фонду. В результаті цієї операції одне джерело утворення господарських засобів статутний фонд збільшилося, а друге — "Прибуток" — зменшилося. Змінився склад та структура джерел утво рення господарських засобів, а загальна сума джерел ли шилась незмінною (223380грн.).
баланс
(після господарської операції II типу)
Актив Пасив
|
№ п/п |
Стаття |
Сума, грн. |
№ п/п |
Стаття |
Сума, грн. |
|
1. |
Основні засоби |
180000 |
1. |
Статутний фонд |
213000 |
|
2. |
Матеріали |
14000 |
2. |
Прибутки (збитки) |
1080 |
|
3. |
Паливо |
1000 |
3. |
Кредити банків |
7000 |
|
4. |
Готова продукція |
10200 |
4. |
Кредитори |
2300 |
|
5. |
Каса |
1180 |
5. |
||
|
6. |
Розрахунковий рахунок |
9000 |
|||
|
7. |
Дебітори |
8000 |
|||
|
Всього: |
223380 |
Всього: |
223380 |
Таким чином, господарські операції І та II типів вносять зміни до балансу лише в одній його частині — активі або пасиві, а загальна сума балансу і сума господарських засобів при цьому не змінюються. В процесі господарської діяльності склад за собів або джерел одночасно може розширюватись або, на впаки, зменшуватись. У результаті таких господарських опе рацій одночасно змінюються і актив, і пасив балансу.
До господарських операцій III типу відносяться ті, в результаті яких збільшуються господарські засоби. А оскільки збільшення відбувається за рахунок джерел, то господарські операції такого типу викликають збільшення загальної суми активу і пасиву балансу.
ПРИКЛАД. Від постачальника надійшли матеріали на суму 700 грн., які будуть оплачені пізніше. В результаті цієї операції сума за статтею "Матеріали" збільшилась, але при Цьому збільшився борг перед кредитором на 700грн. На цю суму збільшилась і сума балансу.
БАЛАНС
(після господарської операції III типу)
Актив Пасив
|
№ п/п |
Стаття |
Сума, гри. |
№ п/п |
Стаття |
Сума, грн. |
|
1. |
Основні засоби |
180000 |
1. |
Статутний фонд |
213000 |
|
2. |
Матеріали |
14700 |
2. |
Прибутки (збитки) |
1080 |
|
3. |
Паливо |
1000 |
3. |
Кредити банків |
7000 |
|
4. |
Готова продукція |
10200 |
4. |
Кредитори |
3000 |
|
5. |
Каса |
1180 |
5. |
||
|
6. |
Розрахунковий рахунок |
9000 |
|||
|
7. |
Дебітори |
8000 |
|||
|
Всього: |
224080 |
Всього: |
224080 |
У результаті операцій IV типу вибувають господарські засоби, що призводить до зменшення сум за статтями балансу на одну й ту ж суму.
ПРИКЛАД. З розрахункового рахунка погашена забор гованість постачальнику на суму 300грн. У результаті цієї операції зменшиться на розрахунковому рахунку і одно часно на цю ж суму скоротиться заборгованість перед по стачальником (кредитором). При цьому зменшиться на цю ж суму підсумок активу і пасиву балансу.
БАЛАНС
(після господарської операції IV типу)
Актив Пасив
|
№ п/п |
Стаття |
Сума, грн. |
№ п/п |
Стаття |
Сума, грн. |
|
1. |
Основні засоби |
180000 |
1. |
Статутний фонд |
213000 |
|
2. |
Матеріали |
14700 |
2. |
Прибутки (збитки) |
1080 |
|
3. |
Паливо |
1000 |
3. |
Кредити банків |
7000 |
|
4. |
Готова продукція |
10200 |
4. |
Кредитори |
2700 |
|
5. |
Каса |
1180 |
5. |
||
|
6. |
Розрахунковий рахунок |
8700 |
|||
|
7. |
Дебітори |
8000 |
|||
|
Всього: |
223780 |
Всього: |
223780 |
Таким чином, після 4 типів операцій сума балансу буде збіль шена на 400 грн. Закінчуючи, можливо зробити такі висновки:
1) усі господарські операції за характером змін у балансі по діляються на чотири типи;
2) кожна господарська операція відображається не менш ніж на двох статтях балансу;
3) господарські операції І типу стосуються лише активу балансу, а
операції II типу — пасиву; при цьому підсумок активу і пасиву балансу залишається незмінним;
Тема 3. Метод бухгалтерського обліку та його принципи
1. Принципи бухгалтерського обліку
Фінансова звітність підприємств складається за загальноприйнятими принципа ми бухгалтерського обліку. Принципи — це теоретичні основи бухгалтерського обліку, які дозволяють уникну ти відмінностей в оцінках, визнанні та вимірюванні активів, зобов'язань чи капіталу підприємства, його доходів та витрат, обумовлених суб'єктивними факторами: наявні стю існуючої практики, різноманіттям у поглядах бухгалтерів тощо.
Принци пи формуються виходячи з цілей, які визначаються перед бухгалтерським обліком, по треб окремих груп користувачів у обліковій інформації певної якості та ступеня деталі зації. На формування принципів значною мірою впливає чинна практика ведення обліку, яка дозволяє здійснити найкомпетентніші узагальнення та висновки.
Використання принципів дозволяє досягти зіставності показників фінансової звітності, що є основою адекватності відображення в обліку операцій з активами, зобов'язаннями, доходами чи витратами.
Принцип бухгалтерського обліку — це правило, яким слід користуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх ре зультатів у фінансовій звітності.
Побудова бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств здійсню ється з урахуванням ряду принципів, визначених Законом України «Про бухгалтер ський облік та фінансову звітність в Україні». Законом визначено необхідність ви користання підприємствами таких основних принципів:
— автономності;
— безперервності діяльності;
— періодичності;
— історичної (фактичної) собівартості;
— обачності;
— нарахування та відповідності доходів та витрат;
— повного висвітлення;
— послідовності;
— превалювання сутності над формою;
— єдиного грошового вимірника.
Принцип автономності передбачає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від своїх власників. У зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Од ночасно юридична особа розглядається як суб'єкт господарювання, що здійснює організацію діяльності та керування нею, контролює наявні ресурси та залучає за потреби нові, відповідає за борги та результати діяльності (наявність прибутків чи збитків). Юридична особа може розглядатись як окреме підприємство, його части на або група підприємств, що входять до складу юридичної особи (філії, відокрем лені підрозділи). Виходячи з принципу автономності побудову обліку слід здійснювати на кож ному відокремленому підрозділі, філії та на підприємстві в цілому. В даному випа дку обмежується коло внутрішніх користувачів, а отже, і їх потреби в обліковій ін формації. Складання фінансової звітності здійснюється в межах юридичної особи. Якщо юридична особа складаються з кількох підприємств або філій, то в такому випадку складається зведена або консолідована звітність.
Принцип безперервності діяльності підприємства, за яким підприємство вважа ється створеним на невизначений термін. Це означає, що підприємство буде пра цювати досить довго, щоб виконати очікувану ціль його створення та усі наявні по точні зобов'язання та такі, що виникатимуть протягом усього періоду його діяльності. Для того щоб користувачі облікової інформації могли прийняти обґрун товані рішення на базі складеної фінансової звітності, вони повинні мати інформа цію за кілька облікових періодів, яка дозволить їм оцінити перспективи діяльності підприємства. Принцип безперервності діяльності підтримує принцип історичної собівартості, за яким активи на балансі повинні оцінюватися за сумою витрат на їх придбання, а не за ліквідаційною вартістю. Якщо у власників чи адміністрації з'являються наміри або припущення щодо згортання або припинення діяльності підприємства, то оцінка його активів та зобов'язань здійснюється за вартістю мож ливої швидкої ліквідації за вирахуванням витрат на ліквідацію.
Принцип періодичності передбачає можливість розподілу діяльності підприємс тва на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Використання цього принципу дозволяє визначати результати операцій після того, як вони були завершені (на кінець облікового періоду), що значно спрощує облікову роботу. Значно складніше визначити результат за операціями, які ще не відбулися. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Для но-востворених підприємств перший звітний період не може бути менше ніж дванад цять місяців і більше ніж п'ятнадцять місяців. Для підприємств, що ліквідуються, звітним є період з початку року до дати прийняття рішення про ліквідацію. Річна звітність підприємства складається станом на 31 грудня поточного року.
Принцип історичної (фактичної) собівартості. При оцінці активів підприємст ва, створеного на невизначений період, перевага надається історичній собівартості. Вона формується виходячи з витрат на виробництво та придбання активів і є най точнішою їх оцінкою на момент їх придбання. Вважається, що активи купуються підприємством за найнижчою з вартостей, що є на ринку на даний вид активів при відповідних властивостях. Подальше значне зниження їх вартості порівняно з рин ковою свідчить або про значний рівень науково-технічного прогресу, або про неда лекоглядність менеджерів, що здійснили це придбання.
За принципом обачності підприємство повинно використовувати в бухгалтерсь кому обліку оцінки, що запобігають завищенню активів і доходів та заниженню зо бов'язань і витрат підприємства. При цьому витрати слід відобразити якомога шви дше, а доходи — якнайпізніше. Якщо підприємство очікує отримання додаткових витрат або збитків, їх слід відобразити в примітках до фінансової звітності, тоді як очікувані, але не отримані доходи відображати не слід.
Наприклад, за укладеною угодою здійснюється відвантаження підприємством А готової продукції підприємству Б. У випадку несплати підприємством Б за отрима ні матеріали у 10-денний термін підприємство А нараховує пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення. Однак, якщо у підприємства «В» складний фінансовий стан і воно не в змозі заплатити за матеріали, то підприємству А за принципом оба чності не слід завищувати свої доходи на розмір нарахованої пені, яка, можливо, не буде сплачена.
Використання принципу обачності приводить до відображення активів за най нижчою з можливих вартостей і прибутків у найменшій з можливих розрахунко вих сум.
Зміст принципів нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що доходи і відповідно пов'язані з ними витрати визнаються у періоди, коли були отримані доходи і здійснені витрати, незалежно від руху грошових коштів.
Бухгалтерський облік, що ведеться на грошовій основі, передбачає реєстрацію операцій лише тоді, коли відбулася сплата грошових коштів. Доходи вважаються отриманими лише тоді, коли гроші отримані, а витрати визнаються лише при сплаті грошей. Використання цього методу суперечить загальноприйнятим бухгалтерсь ким принципам і не дає точного відображення активів, зобов'язань, доходів, витрат та фінансових результатів діяльності підприємства, оскільки господарські операції відображаються не тоді, коли вони фактично відбулись.
При використанні принципу нарахування до доходів звітного періоду відносять ся визнані у тому періоді, коли господарська операція, пов'язана з їх отриманням, відбулась. Наприклад, це доходи по відвантаженій у звітному періоді продукції, за яку покупці вже заплатили; доходи по відвантаженій у звітному періоді продукції, не оплаченій покупцями.
Витрати за принципом нарахування визнаються тоді, коли вони фактично були здійснені, і за принципом відповідності — лише у зв'язку з отриманими доходами. Отже, відповідність доходів і витрат у звітному періоді досягається за умови, коли ми визнаємо не всі витрати, фактично здійснені у звітному періоді, а лише ті з них, які були здійснені для отримання фактично визнаних у цьому ж періоді доходів.
Достовірність фінансової звітності досягається за умови повноти висвітлення усіх господарських операцій, що відбулись у звітний період, їх фактичних та потен ційних наслідків, здатних вплинути на рішення користувачів облікової інформації. Тому окрім визначених форм фінансової звітності підприємства складають пояс нення (примітки) до неї, які допомагають користувачам краще зрозуміти зміст окремих подій, що вже відбулись або мають відбутися на підприємстві після дати складання балансу. Наприклад, дивіденди за звітний період, які будуть оголошені після дати балансу, слід розкривати у примітках до фінансових звітів.
Розкриттю у примітках підлягає також облікова політика підприємства.
Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використо вуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика формується підприємством з метою найбільш достовірного відображення в обліку активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів та їх наслідків. Облікова політика повинна залишатися незмінною, крім випадків зміни чинного законодавства чи умов діяльності підприємства.
Дотримання постійності використання обраної облікової політики та визначення впливу її змін на фінансовий стан підприємства потребує принцип послідовності.
Зміна вибраної підприємством облікової політики можлива лише у випадках, обумовлених окремими П(С)БО, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінан совій звітності. Якщо підприємство вирішило змінити визначену ним оцінку запа сів у межах варіантів, передбачених П(С)БО, воно повинно здійснити відповідні розрахунки, що показують вплив зміни методу оцінки на його фінансовий стан.
Дотримання протягом різних облікових періодів однакових принципів, методів і процедур сприятиме отриманню порівнюваної облікової інформації, яка дозволить приймати обґрунтовані рішення користувачами. Якщо в різні періоди підприємст вом будуть використані різні групування, оцінки, методи обліку, то отримана інфор мація буде незіставною і буде досить складно виявити вплив на результати діяль ності підприємства зовнішніх факторів — зміни цін, зміни умов діяльності конку рентів та ін.
Усі операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише вихо дячи з юридичної форми. Зміст господарських операцій або подій не завжди випли ває з їх юридичної форми. Наприклад, якщо підприємство передало об'єкт основ них засобів (автомобіль) іншому підприємству на умовах оренди з подальшим викупом (фінансового лізингу), то недостатньо розглядати наведену операцію як продаж автомобіля з відстроченням платежу. Ця операція з економічної точки зору є операцією надання кредиту, отже, доцільно передбачити отримання застави на випадок того, якщо покупець передумає придбати автомобіль при завершенні тер міну оренди (наприклад, якщо автомобіль потрапить в автокатастрофу і його ре монт буде коштувати дуже дорого).
Принцип єдиного грошового вимірника потребує вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій формі. Окремі операції відображаються в бухгалтерському обліку з вико ристанням різних вимірників, однак для потреб узагальнення облікової інформації використання грошового вимірника є необхідним. Використання грошової оцінки також має деякі недоліки. Це обумовлено постійною зміною цін, за якими операції та їх наслідки відображаються в обліку. Тому слід періодично проводити переоцін ку активів та раніше здійснених операцій.
Якщо на дату звітності операція не може бути достовірно оцінена, то вона від ображається поза балансом.
2. Метод бухгалтерського обліку
Сукупність способів відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку визначає метод бухгалтерського обліку.
Метод бухгалтерського обліку — це система засобів, що забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов'язане відображення об'єктів бухгалтерського обліку з ме тою використання інформації про їх наявність та зміни для прийняття економічних рішень у процесі управління підприємством.
Окремі прийоми обліку, що використовуються для відображення об'єктів, нази вається елементами методу бухгалтерського обліку.
До елементів методу відносяться:
—документування;
— інвентаризація;
—оцінка;
—калькулювання;
—рахунки;
—подвійний запис;
— баланс;
—звітність.
Документування — це спосіб первинної реєстрації фактів господарської діяль ності для безперервного їх відображення в поточному обліку. Усі господарські опе рації, що відбулись на підприємстві, обов'язково піддягають відображенню у пер винних документах, оскільки лише на підставі відповідним чином заповнених первинних документів здійснюється подальша обробка і групування інформації, її відображення у фінансовій звітності.
Інвентаризація — це зіставлення фактичної наявності майна та зобов'язань з інформацією про них, відображеною в облікових записах.
Інвентаризація проводиться шляхом реєстрації виявлених, перерахованих та ви міряних об'єктів обліку та порівняння з обліковими записами про них.
При проведенні інвентаризації можуть виникати відмінності між фактичною на явністю об'єктів та записами про них в облікових книгах, картках та відомостях. За результатами проведеної інвентаризації підприємством приймається рішення про причини відхилень, винних осіб, способи відображення відхилень в обліку.
Оцінка— це спосіб грошового вимірювання господарських засобів, зобов'язань та господарських операцій.
Грошова оцінка використовується для узагальнення інформації про господарські операції, наявність активів та зобов'язань в облікових книгах та у фінансовій звіт ності.
Калькулювання — це спосіб визначення фактичної собівартості продукції, това рів, робіт, послуг. На підприємстві визначаються усі витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням певних виробів (робіт, послуг) за їх видами, або з їх при дбанням. Деталізовані види витрат в обліку відображаються окремими статтями ви трат. При калькулюванні визначається, що саме віднесено на витрати з виготовлен ня конкретного об'єкта обліку витрат чи його придбання.
Підприємство самостійно складає нормативні калькуляції витрат, що передують початку процесу виробництва продукції, та фактичні калькуляції, в яких визнача ються собівартість виготовлення продукції (робіт, послуг) на цьому підприємстві.
Бухгалтерський рахунок — це спосіб групування і поточного обліку наявності та змін активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат.
Кожна господарська операція, відображена в первинному документі, знаходить своє відображення на рахунках. Використання рахунків дозволяє групувати інфор мацію, відображену у первинних документах за економічно однорідними ознаками з тим, щоб у кінці звітного періоду відобразити її у фінансовій звітності.
Кожна господарська операція відображається одночасно на двох взаємо пов'язаних рахунках у рівновеликих сумах. Це обумовлено використанням способу подвійного запису, за яким кожна операція записується двічі: за дебетом і кредитом різних рахунків. Подвійний запис має важливе контрольне значення.
По-перше, отримуючи активи, ми одночасно відображаємо борги по сплаті за них, нараховуючи витрати без визнання активу, ми відображаємо зростання зо бов'язань. Виникнення одної господарської операції породжує наслідки, які також відображаються в системі бухгалтерського обліку і часто обумовлюють виникнення інших операцій.
По-друге, відображаючи операції за дебетом і кредитом в однаковій сумі, ми повинні отримати рівні підсумки за лівою і правою частиною всіх рахунків під- приємства. Якщо така рівність не виконується, це свідчить про допущення по милки при здійсненні облікових записів на рахунках. Таку помилку слід виявити і виправити.
Використання подвійного запису дозволяє отримати рівність лівої і правої час тин бухгалтерського балансу.
Бухгалтерський баланс — це спосіб групування і відображення в грошовій оцін ці активів, зобов'язань і капіталу на відповідну (звітну) дату.
Баланс — це таблиця, що складається з двох частин, ліва з яких — актив, права — пасив. В активі наводиться склад та розміщення майна: основних засобів, фінан сових інвестицій, нематеріальних активів, запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів. У пасиві — склад і розміщення власного капіталу, довгостроко вих і поточних зобов'язань, забезпечень, що вказують на джерела придбання майна підприємством: власні кошти засновників (капітал), позики банку, кредиторська за боргованість перед постачальниками та ін.
Для бухгалтерського балансу є обов'язковим дотримання рівності активу і пасиву.
Звітність як елемент бухгалтерського обліку — система підсумкових показни ків, що подають характеристики господарсько-фінансової діяльності підприємства за певний період часу. Форми звітності, перелік та інтерпретація їх показників для підприємств є визначеними.
Метою складання і подання звітності є надання користувачам для прийняття рі шень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, ре зультати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Тема 4. Система рахунків бухгалтерського обліку та подвійний запис
1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова
У бухгалтерському балансі, як зазначалося раніше, відображаються активи та джерела їх утворення на визначений момент (1-е число місяця). Внаслідок здійснення господарських операцій протягом місяця відбуваються зміни у складі активів та джерел. Для поточного обліку господарських активів та джерел їх утворення, а також господарських операцій застосовують рахунки бухгалтерського обліку.
Кожній групі активів, джерел їх утворення та процесів відкривається рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається рахунок "Основні засоби", для обліку матеріалів — "Матеріали", для обліку процесу виробництва — "Основне ви робництво" тощо. Таким чином, рахунок є, по-перше, засобом групування (узагальнення) ак тивів, джерел, по-друге, способом обліку їх за групами та по-третє, засобом контролю за на явністю активів, джерел їх утворення та за їх рухом і зміною.
У бухгалтерському обліку застосовуються не довільно обрані рахунки, а система рахунків, яка дозволяє охоплювати всі активи, джерела та процеси і системно відображати діяльність керованого об'єкта. Система рахунків бухгалтерського обліку — це спосіб групування та узагаль нення інформації про стан та зміни активів, зобов'язань та капіталу підприємст ва під впливом господарських операцій з метою отримання достовірної та неупередженої інформації про них.
ТИПОВА ФОРМА РАХУНКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Дебет «Назва рахунка» Кредит
|
Початкове сальдо |
|||||||
|
№ операції |
Дата операції |
Зміст операції |
Сума операції |
№ операції |
Дата операції |
Зміст операції |
Сума операції |
|
Оборот |
Оборот |
||||||
|
Кінцеве сальдо |
У навчальних цілях схематично бухгалтерський рахунок зо бражується у вигляді літери "Т" таким чином:
ДТ Назва рахунка КТ
Сальдо на початок місяця
Оборот Оборот
Сальдо на кінець місяця
Внаслідок господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватись або зменшуватись. Також і в бухгалтерському обліку зміни у напрямку збільшення або зменшення обліковуються окремо. У зв'язку з цим і схема має дві сторони: ліву умовно називають Дебет, а праву — Кредит.
Залежно від обліку активів або джерел їх утворення бухгал терські рахунки поділяють на активні та пасивні.
Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху ак тивів і відкриваються для статей балансу, які знаходяться в ак тиві бухгалтерського балансу.
Пасивні рахунки використовуються з метою обліку наявності та зміни джерел утворення активів і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу.
При відкритті рахунків на підставі статей балансу за ними запи суються початкові залишки (сальдо) активів, капіталу та зобов’язань.
Відповідно до розміщення статей у лівій стороні балансу (активі) або в правій (пасиві) записуються залишки за сторонами рахунка або за дебетом (дебетове сальдо) або за кредитом (кредитове сальдо). В активних рахунках, на яких відобра жаються господарські засоби, залишки записуються в лівому боці рахунка — за дебетом (за цією стороною балансу відображаються засоби), а в пасивних рахунках, на яких показуються джерела утворення засобів, залишки записуються в лівій стороні рахунка — за кредитом (за цією стороною ба лансу відображаються джерела утворення засобів). У цьо му і полягає взаємозв'язок рахунків з балансом.
Суми змін за певний період часу за дебетом або за кредитом називаються оборотом (відповідно, відрізняють дебетові та кредитові обороти). Після визначення оборотів виводиться за лишок на кінець періоду (кінцевий залишок), який підраховується таким чином: береться початковий залишок плюс оборот за тією стороною рахунка, де відображається початковий залишок, мінус оборот, підрахований на протилежній стороні рахунка.
Активні та пасивні рахунки мають таку будову:
ДТ Активний рахунок КТ
Початковий залишок
+ збільшення - зменшення
Кінцевий залишок
ДТ Пасивний рахунок КТ
Початковий залишок
- зменшення + збільшення
Кінцевий залишок
2. Взаємозв’язок між рахунками та балансом
Як було зазначено вище, баланс складається на кожне перше число місяця.
Розглянемо на прикладі порядок записів на рахунках. Маємо початковий баланс:
|
БАЛАНС на 1 січня |
|||||
|
№ |
Стаття |
Сума, гри. |
№ |
Стаття |
Сума, грн. |
|
1. |
Основні засоби |
200000 |
1. |
Статутний фонд |
210000 |
|
2. |
Матеріали |
10000 |
2. |
Прибутки |
50000 |
|
3. |
Паливо |
4000 |
3. |
Кредити банків |
10000 |
|
4. |
Готова продукція |
20000 |
4. |
Кредитори |
11080 |
|
5. |
Каса |
80 |
|||
|
6. |
Розрахунковий рахунок |
41000 |
|||
|
7. |
Дебітори |
6000 |
|||
|
Всього: |
281080 |
Всього: |
281080 |
Протягом місяця відбулися такі господарські операції:
1) з розрахункового рахунка перераховано 10000 грн. у ра хунок погашення заборгованості постачальникам;
2) отримано з розрахункового рахунка 5000 грн. у касу з метою видачі заробітної плати;
3) 20000 грн. прибутку направлено на збільшення статутного фонду.
Далі відображаємо на рахунках господарські операції у такому порядку:
1. Відкриваємо схеми рахунків і на основі початкового балансу (станом на 1 січня) записуємо залишки коштів.
2. Кожну господарську операцію відображаємо на рахунках. При цьому їй присвоюємо номер у порядку її здійснення на підприємстві починаючи з першого числа місяця.
3. У кінці місяця за дебетом та кредитом рахунків підраховуємо обороти за січень місяць і виводимо кінцеві залишки.
4. Відповідно до даних про кінцеві залишки на рахунках скла даємо баланс на кінець місяця, тобто станом на 1 лютого.
ДТ Основні засоби КТ
Сальдо на 01.01.
20000
Оборот 0 Оборот 0
Сальдо на 01.02
20000
ДТ Паливо КТ
Сальдо на 01.01.
4000
Оборот 0 Оборот 0
Сальдо на 01.02
4000
ДТ Каса КТ
Сальдо на 01.01.
80
Оборот 5000 Оборот 0
Сальдо на 01.02
5080
ДТ Дебітори КТ
Сальдо на 01.01.
6000
Оборот 0 Оборот 0
Сальдо на 01.02
6000
ДТ Прибутки КТ
Сальдо на 01.01.
50000
Оборот 20000 Оборот 0
Дт Матеріали КТ
Сальдо на 01.01
10000
оборот 0 оборот 0
сальдо на 01.02
10000
Дт готова продукція КТ
Сальдо на 01.01
20000
оборот 0 оборот 0
сальдо на 01.02
20000
Дт Розрахунковий рахунок КТ
Сальдо на 01.01
41000
оборот 0 оборот 10000
5000
сальдо на 01.02
26000
Дт Статутний капітал КТ
Сальдо на 01.01
210000
оборот 0 оборот 20000
сальдо на 01.02
230000
Дт Кредити КТ
Сальдо на 01.01
10000
оборот 0 оборот 20000
сальдо на 01.02
10000
Дт Кредитори КТ
Сальдо на 01.01
11080
оборот 10000 оборот 0
сальдо на 01.02
1080
БАЛАНС
на 1 лютого
|
№ |
Стаття |
Сума, гри. |
№ |
Стаття |
Сума, гри. |
|
1. |
Основні засоби |
200000 |
1. |
Статутний фонд |
230000 |
|
2. |
Матеріали |
10000 |
2. |
Прибутки |
30000 |
|
3. |
Паливо |
4000 |
3. |
Кредити банків |
10000 |
|
4. |
Готова продукція |
20000 |
4. |
Кредитори |
1080 |
|
5. |
Каса |
5080 |
|||
|
6. |
Розрахунковий рахунок |
26000 |
|||
|
7. |
Дебітори |
6000 |
|||
|
Всього: |
271080 |
Всього: |
271080 |
Як бачимо з прикладу, між рахунками та балансом існує тісний взаємозв'язок: у балансі відображаються узагальнені дані (залишки) за рахунками бухгалтерського обліку. Залишки активних рахунків відображаються в активі балансу, а пасивних — у пасиві балансу. Аналогічно відображаються і зміни в рахунках та балансі: збільшення засобів показується за дебетом активного рахунка і в активі балансу. Збільшення джерел утворення господарських засобів — за кредитом пасивного рахунка і в пасиві балансу. Це доводить єдність принципів побудови рахунків і балансу та їх взаємозв'язок.
16