Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема 1. ПОНЯТТЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЙОГО СУТЬ Організація обліку на новоствореному підприємст

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 16.5.2024

Тема  1. ПОНЯТТЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЙОГО СУТЬ

  1.  Організація обліку на новоствореному підприємстві

 

Бухгалтерський облік ведеться на кожному підприємстві, чи то великому, чи малому, навіть там, де працює один працівник. Причому бухгалтерський облік ведеться з моменту створення підприємства і протягом його функціонування. Більш того, навіть ведеться облік реорганізації підприємства, ліквідації, банкрутства тощо.

Для прикладу три особи — вирішили зайнятись торговельно-підприємницькою діяльністю і створюєте з цією метою своє підприємство.

Що для цього потрібно? Капітал, тобто джерело створення підприємства.

В якому вигляді? У будь-якому — гроші, приміщення, устаткування, права володіння тощо.

Припустимо, що три особи можуть відразу внести суми (умовні) на створення його:

— Личко М. Р. — 3000 грн.,

—  Козак В. Г. — 6000 грн.,

—  Буряк Є. В. — 500 грн.

Є торговельне приміщення, вартість якого становить 12000 грн.

Далі складаємо перший протокол загальних зборів, установчу угоду між трьома засновниками, і записуємо частку капіталу кожного засновника та в якому виді здійснено внесок (гроші, торговельне приміщення). Укладаємо статут підприємства, де вказується, якою діяльністю підприємство буде займатись (припустимо, у нашому прикладі — торговельною діяльністю), і знову вказуємо наш капітал та частки кожного акціонера.

Далі відкриваємо в обраному банку розрахунковий рахунок для проведення розрахункових операцій у національній грошовій одиниці. Вносимо туди грошові кошти.

Отже, за установчими документами маємо капітал у сумі 9500 грн. та торговельне приміщення вартістю 12000грн.

Це відображається в бухгалтерському балансі на перше число кожного місяця. У балансі показуємо, що ми маємо, скажімо, станом на 1 червня. Баланс буде таким:

БАЛАНС підприємства "Меркурій" на 1 червня

№ п/п

Статті

Сума

п/п

Статті

Сума

1.

Гроші на розрахунковому рахунку

9500

1.

Капітал

21500

2.

Торговельне приміщення

12000

Всього:

21500

Всього:

21500

Як бачимо, ліворуч у балансі показано, що ми маємо — гроші, приміщення, тобто це є активи, а назвали ми їх так тому, що лише завдяки ним ми можемо бути активними, тобто почати працювати. Праворуч — капітал, тобто їх джерела, звідки вони (активи) взялись. І між ними завжди (якщо баланс складено правильно) буде рівність. До речі, слово баланс і означає (в переносному розумінні) рівність.

Перший етап роботи бухгалтерського обліку — облік створеного підприємства ми пройшли.

Далі підприємство починає працювати — відбуваються господарські дії — купівля товарів, їх продаж, виплата заробітної плати тощо. Ми їх називаємо господарськими операціями.

Припустимо, що за червень проведені такі господарські операції (далі — операції).

Вирішили оплатити придбані товари на суму 15000 грн.

Бухгалтер проаналізував ситуацію і сказав, що грошей є лише 9500 грн. Суму, якої не вистачає, можна взяти в банку в якості кредиту. Причому взяти більшу суму, щоб вистачило на заробітну плату. Так і вирішили.

Отже, перша операція:

Отримали в банку кредит у сумі 10000 грн., і гроші надійшли на наш "Розрахунковий рахунок".

Ми для спрощення не будемо показувати, де і як проводився облік цієї операції, а покажемо, як вона вплинула на кінцевий результат — баланс. Грошей на розрахунковому рахунку стало більше і заборгованість перед банком (джерело грошових коштів, що надійшли) також збільшилась. Тобто баланс після першої операції буде такий:

БАЛАНС підприємства "Меркурій" на 5 червня

п/п

Статті

Сума

№ п/п

Статті

Сума

1.

Гроші на розрахунковому рахунку

19500

1.

Капітал

2500

2.

Торговельне приміщення

12000

2.

Кредити банку

10000

Всього:

31500

Всього:

31500

Друга операція:

Отримали товар від постачальника на суму 15000 грн.

Товарів, тобто наших активів, стало на 15000 грн. більше, і на таку ж суму зріс наш борг перед постачальником. Баланс після цієї операції буде такий:

БАЛАНС підприємства "Меркурій" на 10 червня

№ п/п

Статті

Сума

п/п

Статті

Сума

1.

Гроші на розрахунковому рахунку

19500

1.

Капітал

21500

2.

Торговельне приміщення

12000

2.

Кредити банку

10000

3.

Товари

15000

3.

Постачальники

15000

Всього:

46500

Всього:

46500

Третя операція:

Перерахували постачальнику гроші 15000 грн. Це означає, що грошей у нас на розрахунковому рахунку стало менше, і борг перед постачальником став меншим на 15000 грн. після цієї операції буде таким:

БАЛАНС підприємства "Меркурій" на 10 червня

№ п/п

Статті

Сума

п/п

Статті

Сума

1.

Гроші на розрахунковому рахунку

4500

1.

Капітал

21500

2.

Торговельне приміщення

12000

2.

Кредити банку

10000

3.

Товари

15000

Всього:

31500

Всього:

31500

Уявімо собі, що на цьому поточний місяць роботи нашого підприємства закінчився. Отже, це буде звіт бухгалтера про роботу за місяць. У ньому відображається, які активи і їх джерела залишились на наступний місяць.

Крім Балансу на звітну дату, на практиці,  ще складаються спеціальні звітні форми про діяльність та результати діяльності підприємства: Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів та Звіт про власний капітал підприємства.

2. Види обліку, його функції та принципи

Господарський облік має бути організований таким чином, щоб він забезпечував управління необхідною обліковою інформацією. Виходячи з вищевикладеного, господарський облік — це спосіб кількісного відображення і якісної характеристики господарської діяльності з метою управління нею.

Розглянемо три види господарського обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — удосконалюються і застосовуються в наш час. В Україні вони являють собою єдиний господарський облік.

Найбільш простий за характером ведення оперативний (оперативно-технічний) облік. Йому підлягають окремі господарські і технічні операції. За допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси і явища, як вихід працівників на роботу, рівень температури плавки у печах тощо. Оперативний облік ведеться не в цілому по господарству, а за окремими операціями у розрізі дільниць — цех, бригада, ланка, зміна. Причому оперативні дані в основному лише фіксуються і не узагальнюються в цілому по підприємству. Частіше такий облік ведеться в натуральних вимірниках, рідше в трудових.

Грошові вимірники не є узагальнюючими, а виступають лише як засіб обліку (наприклад, надходження грошових коштів до каси).

Головним завданням оперативного обліку є швидка (оперативна, за короткий проміжок часу, протягом дня) видача оперативних даних. Оперативний облік передбачає використання статистичних методів, головним чином, таких, як спостереження господарських та технологічних операцій та їх реєстрація. Саме відображення господарських операцій безпосередньо у процесі їх здійснення дозволяє оперативно їх контролювати та управляти ними.

Таким чином, оперативний (оперативно-технічний) облік — це спосіб спостереження, відображення та контролю окремих господарських та технічних операцій безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного керівництва ними.

Статистичний облік ведеться з метою вивчення (спостереження, відображення, опрацювання) і контролю масових і окремих типових господарських_операцій, процесів, явищ. Так, за допомогою статистичного обліку вивчається рівень продуктивності праці, забезпеченість працівників підприємства житлом тощо.

У статистичному обліку використовуються такі спеціальні, властиві йому методи, як зведення та групування, експертна оцінка, методи середніх чисел тощо.

Для відображення явищ і процесів, що відбуваються на підприємствах, в організаціях і установах, у статистичному обліку використовуються різноманітні вимірники. Дані статистичного обліку можуть узагальнюватись як в цілому по підприємству, так і за окремими підрозділами, а також за галузями господарювання та в цілому по регіону, країні.

Окремі дані оперативного та статистичного обліку не фіксуються на спеціальних уніфікованих бланках. Варто зазначити, що оперативний і статистичний облік не охоплює всі операції і не ведеться безперервно.

Для управління господарською діяльністю в сучасних умовах даних оперативного та статистичного обліку недостатньо. Необхідний постійний, безперервний, абсолютно достовірний і юридичне підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю господарську діяльність і який дозволяє на основі узагальнення результатів господарської діяльності приймати конкретні управлінські рішення по її здійсненню як в цілому по підприємству, так і по окремих його підрозділах. Таким обліком є бухгалтерський.

Бухгалтерський облік це спосіб виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання та передавання інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам. 

З А К О Н  У К Р А Ї Н И Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 16 липня 1999 року

         N 996-ХІV і ПСБО від 1999 року наказом Міністерством фінансів України

До особливостей бухгалтерського обліку слід віднести:

  •  безперервне, повне і послідовне відображення господарських засобів та операцій (що дозволяє отримати всебічну картину господарської діяльності підприємства, організації, установи);
  •  обов'язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій (зазначене підтвердження здійснення господарської операції є єдиним джерелом облікової інформації);
  •  узагальнення даних у грошовому виразі;
  •  використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки, подвійний запис тощо).

У свою чергу бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський.

Фінансовий облік ведуть усі підприємства, організації, установи. Він має забезпечувати повне і комплексне відображення господарської діяльності за відповідний звітний період, стан фінансової звітності. Фінансовий облік і звітність регулюються в Україні Міжнародними стандартами, державними регламентами різних рівнів, а його дані використовуються внутрішніми і зовнішніми споживачами.

Управлінський облік ведеться підприємствами для забезпечення власних потреб в інформації усіх рівнів управління і є комерційною таємницею конкретного підприємства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності (прибутки та збитки) та рух грошових коштів підприємства.

 

Для здійснення управління господарським об'єктом необхідно мати кількісні та якісні показники його діяльності. Кількісні — це показники діяльності господарюючого суб'єкта, за допомогою яких визначається обсяг виконаних операцій, процесів; якісні— характеризують економічну ефективність цих операцій, процесів.

У бухгалтерському обліку застосовуються і кількісні, і якісні показники. Залежно від використовуваних на підприємстві засобів, джерел їх утворення та процесів, а також показників, що характеризують їх діяльність, використовуються різноманітні облікові вимірники: натуральні, трудові, грошові.

Натуральні Вимірники—одиниці ваги, об'єму, довжини тощо. За їх допомогою визначають кількість господарських засобів та виконаних робіт. Так, наприклад, сировину і матеріали вимірюють кількісно в кілограмах, тоннах (метал, вугілля), у літрах (молоко), у кубічних метрах (гравій, пісок), у комбінованих умовних одиницях (умовні банки — у консервній галузі промисловості) тощо. Застосування різноманітних комбінованих вимірників зумовлено фізичними особливостями тих чи інших господарських засобів.

За допомогою натуральних вимірників отримують як кількісні, так і якісні показники.

Натуральні вимірники застосовуються виключно до однорідних предметів. Це значить, що не можливо підсумовувати показники різнорідних предметів (наприклад, кількість наявних на складі тонн мастила і металу).

Трудові вимірники — це одиниці витраченої праці. До них відносяться хвилини, години, дні.

Трудові вимірники широко застосовуються у поєднанні з натуральними. Але за їх допомогою неможливо виміряти всі господарські засоби, джерела їх утворення та господарські процеси.

За допомогою трудових вимірників визначаються кількість витраченої праці на виконання різних робіт, трудові ресурси, продуктивність праці тощо.

В окремих випадках трудовий вимірник може використовуватись з метою вирахування витрат часу по виготовленню різноманітних виробів. Але він не може бути універсальним.

Грошовий вимірник— це одиниця вартості. Всі підприємства, організації, установи, що діють на території України, зобов'язані вести бухгалтерський облік в українській національній валюті — гривні та в сотій її частині — копійках. За допомогою грошового вимірника визначають у грошовому виразі вартість сировини та матеріалів, розмір прибутку (збитку), рівень рентабельності та інші показники господарської діяльності.

Кожний із розглянутих вимірників може застосовуватись самостійно, а також у поєднанні з іншими. Так, наприклад, з метою виміру палива застосовують і натуральні, і грошові вимірники.

У бухгалтерському обліку узагальнюючим і всебічним вимірником є грошовий. Тому найважливішим завданням бухгалтерського обліку є оцінка засобів і процесів у грошовому виразі.

Тема 2: Елементи фінансової звітності підприємства

1. Баланс, як система відображення фінансового стану підприємства

Бухгалтерський баланс являє собою спосіб групування та відображення у грошовому вимірнику стану ресурсів, джерел їх утворення на певну дату. За допомогою бухгалтерського балансу ресурси підприємства групуються у двох розрізах — за їх складом та розміщенням, за джерелами їх утворення та цільовим призначенням. Таке групування дозволяє виявити, якими активами володіє підприємство (матеріали, пальне, грошові кошти, готова продукція тощо), а також з яких джерел вони отримані (банківський кредит, бюджетне фінансування тощо).

Групування ресурсів у двох розрізах показує, від кого, скільки та з якою метою отримані засоби, а також у чому саме вони виражаються, в якій формі представлені, де використовуються. За допомогою таким чином згрупованих господарських засобів керівництво підприємства здійснює контроль за їх наявністю та використанням.

Баланс підприємства складається з двох частин. Ліва частина балансу називається активом, а права — пасивом. В активі показуються склад, розміщення та використання засобів, у пасиві — джерела утворення засобів та їх цільове призначення (горизонтальна форма балансу). В окремих країнах, наприклад в Японії, використовується вертикальна форма балансу, коли статті активу та пасиву відображаються в одній колонці.

Ресурси та джерела їх утворення у бухгалтерському балансі показуються у розрізі статей. Стаття балансу — це складова частина балансу (активу або пасиву), що характеризує групу економічно однорідних елементів балансу або джерел їх утворення. Так, у балансі є такі статті: в  активі — "Основні засоби", "Сировина та матеріали", "Готова продукція" тощо; у пасиві — "Статутний капітал", "Прибутки та збитки" тощо.

Основні елементи, що впливають на фінансовий стан підприємства, — це активи, зобов'язання та капітал.

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигід у майбутньому. Втілені в активі майбутні економічні вигоди очікувано можуть сприяти надходженню на підприємство грошових коштів чи інших активів, необхідних для проведення діяльності.

Надходження майбутніх економічних вигод на підприємство може здійснюватись шляхом:

— використання активів у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг;

— обміну на інші активи;

— використання для погашення заборгованості;

—розподілу між власниками при ліквідації підприємства.

Усі активи підприємства поділяють на необоротні, що використовуються в період більше від 1 року (або операційного циклу діяльності підприємства), та оборотні (використовуються до 1 року або 1 операційного циклу). До необоротних активів відносять основні засоби, нематеріальні активи, незавершені фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість та інші.

Довгострокові (необоротні) активи придбаваються підприємством з метою використання, а не для продажу. Віднесення окремих об'єктів до довгострокових або поточних активів залежить не від можливого терміну використання, а від призначення. Наприклад, якщо підприємство купує автомобіль для перепродажу, воно відображає його в складі товарів (поточних активів), для використання — в складі основних засобів (довгострокових активів). Окремі види довгострокових активів зазнають фізичного та морального зносу, тому підлягають амортизації та переоцінці.

Амортизація — це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Більшість активів підприємства мають матеріальну форму, яку в процесі виробництва в окремих випадках навіть можна змінити. При цьому підприємство визнає також нематеріальні активи, вартість яких визначається правами та привілеями, від використання яких підприємство очікує отримання майбутніх економічних вигід. Наприклад, це ліцензії, торгові марки, право на оренду земельних ділянок чи приміщень та ін.

До оборотних (поточних) активів відносяться грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, виробничі запаси, дебіторська заборгованість за товари роботи та послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками таін.

Операції, які очікуються в майбутньому, не приводять до появи активів на підприємстві. Наприклад, укладання угоди на придбання запасів і навіть здійснення попередньої оплати за них не є підставою для їх визнання. Однак якщо підприємством було оплачено попередньо витрати, які відносяться до майбутніх звітних періодів, то воно визнає особливий актив — витрати майбутніх періодів. Прикладом таких витрат є наперед сплачена орендна плата, страховка та ін. Витрати майбутніх періодів можуть бути оборотними і необоротними, залежно від часу віднесення визнаних активів на витрати. Наприклад, підприємство, що орендує приміщення, заплатило орендну плату в грудні 2003 року за 6 місяців 2004 року в сумі 12 000 грн. При складанні фінансової звітності за 2003 рік воно визнає у складі витрат майбутніх періодів 12 000 грн. У міру надання послуг з оренди у 2004 році витрати майбутніх періодів зменшуються, і пропорційно зростають витрати на оренду. Станом на 31.03.2004 витрати майбутніх періодів становитимуть 6 000 грн. (12 000- (Зміс. х х 2000 грн)), витрати на оренду відповідно 6 000 грн. (З міс. х 2 000 грн).

Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання виникає внаслідок фактичного отримання підприємством матеріалів, товарів, робіт чи послуг, нарахування витрат чи податків, які слід оплатити в майбутньому.

Отже, погашення зобов'язання означає відплив майбутніх економічних вигід, які можуть здійснюватись способами:

— сплати грошових коштів;

—передачі інших активів (за бартерними угодами);

—надання послуг (за бартерними угодами);

—заміни одного зобов'язання іншим;

—перетворення зобов'язання на капітал.

Усі зобов'язання підприємства можна поділити на довгострокові, поточні та такі, термін виплати яких точно не визначений. Останні називаються забезпеченнями.

Поточними вважаються зобов'язання, що повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати виникнення (одного операційного циклу), необоротними — всі, що не відносяться до оборотних.

До поточних зобов'язань відносять короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи і послуги, кредиторську заборгованість за розрахунками, за умовами оплати за якими не визначається термін більше від одного року (одного операційного циклу діяльності) підприємства. Як правило, очікується, що ці зобов'язання будуть погашені за рахунок поточних активів підприємства, і тому слід періодично здійснювати порівняння між ними. Різниця між поточними активами та зобов'язаннями підприємства визначається як кого робочий капітал.

Зобов'язання відносяться до довгострокових, якщо є обумовлені угодами терміни їх погашення, які становлять понад 1 рік (один операційний цикл). До довгострокових зобов'язань відносять довгострокові позики банків, довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання та інші.

Забезпечення— це зобов'язання з невизначеними сумою та або часом погашення на дату балансу. Забезпечення створюється при виникнення внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, та його оцінка може бути визначена шляхом проведення аналітичних розрахунків. До забезпечень можна віднести резерви виплат відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов'язань та ін. Не можна створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків або втрат.

До обліку та відображення у фінансовій звітності приймаються лише теперішні (наявні) зобов'язання. Рішення підприємства в майбутньому придбати активи на умовах відстрочення платежу чи одержати позику в банку, навіть за умови укладення угоди на здійснення цих операцій, не приводить до виникнення зобов'язання.

Особливим видом зобов'язань є доходи майбутніх періодів. Вони виникають при отриманні підприємством грошових коштів, які визнаються як доходи майбут- ніх облікових періодах. Наприклад, наперед отримана від орендаря орендна плата, попередня оплата за квитки для проїзду в пасажирському транспорті та ін.

Капітал — це залишкова частка в активах підприємства за вирахуванням зобов'язань.

Розмір власного капіталу залежить від величини оцінки активів і зобов'язань підприємства. Якщо активи та зобов'язання підприємства оцінені відповідно, то розмір капіталу повинен дорівнювати сумі, яку можна отримати від продажу чистих активів підприємства.

Відображення наведених елементів фінансової звітності здійснюється з використанням рівності:

АКТИВИ = ЗОБОВ'ЯЗАННЯ + КАПІТАЛ.

Таку рівність називають основним балансовим рівнянням. Звідси:

КАПІТАЛ = АКТИВИ - ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.

Чим більшими є активи підприємства і меншими його зобов'язання, тим більший його капітал і кращий фінансовий стан.

2. Елементи, які впливають на результати діяльності

Основні елементи, що впливають на результати діяльності підприємства — це доходи і витрати. Вони виникають у процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

Доходи — це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Наприклад, відвантаження готової продукції і визнання дебіторської заборгованості та доходу від реалізації. Активи підприємства при цьому зростають, тому що готова продукція відображається за балансом за собівартістю виготовлення, а сума дебіторської заборгованості додатково включає прибуток та податки, що входять до ціни реалізованої продукції.

Дохід, що виникає на підприємстві, може бути отриманий внаслідок:

—реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

—погашення зобов'язань (прострочених);

—реалізації необоротних активів;

—переоцінки необоротних активів; —зміни курсу валют;

—використання активів підприємства (дивіденди, роялті, відсотки);

— отримання відшкодувань збитків від надзвичайних подій.

Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати найчастіше виступають у формі вибуття активів (вибуття виробничих запасів зі складу, відвантаження з підприємства готової продукції чи товарів) або їх амортизації (необоротні). Наприклад, при виготовленні продукції підприємство використовує такі активи: матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети, основні засоби та нематеріальні активи (витрати відображаються у вигляді нарахованої амортизації звітного періоду); нараховує заробітну плату робітникам тощо. Наведені витрати включаються до собівартості реалізованої продукції.

При порівнянні доходів та витрат визначають результат діяльності підприємства. Якщо доходи перевищують витрати, підприємство отримує прибуток, при перевищенні витрат над доходами — збиток.

У випадку рівності доходів та витрат підприємство оперує у точці рівноваги.

При визначенні фінансового результату діяльності підприємства використовують модель:

ПРИБУТОК = ДОХОДИ - ВИТРАТИ.

Більшість підприємств сплачують з визначеної суми прибутку податки і отримують чистий прибуток, який використовується власниками чи за їх рішенням реінвестується в підприємство.

3. Вплив господарський операцій на зміни у балансі

Ми вже з'ясували, що бухгалтерський баланс відображає наявність та стан господарських засобів і джерела їх утворення. За допомогою господарських засобів підприємство здійснює свою господарську діяльність.

У процесі здійснення господарської діяльності виконуються окремі роботи, процеси, господарські операції.

У результаті здійснення господарських операцій засоби та джерела приводяться у рух, видозмінюються та викликають певні зміни у балансі. Залежно від характеру цих змін господарські операції поділяють на чотири типи.

БАЛАНС

Актив    Пасив

п/п

Стаття

Сума, грн.

п/п

Стаття

Сума, грн.

1.

Основні засоби

180000

1.

Статутний фонд

211000

2.

Матеріали

14000

2.

Прибутки (збитки)

3080

3.

Паливо

1000

3.

Кредити банків

7000

4.

Готова продукція

10200

4.

Кредитори

2300

5.

Каса

180

5.

6.

Розрахунковий рахунок

10000

7.

Дебітори

8000

Всього:

223380

Всього:

223380

До першого типу господарських операцій належать такі, в результаті яких приводяться в рух тільки активи підприємства. При цьому збільшується сума одних  і зменшується інших на таку ж суму. За такою господарською операцією відбуваються зміни сум лише в активі балансу, за однією статтею зменшуються, за другою — збільшуються. При цьому результат сум активу та пасиву балансу лишається незмінним.

ПРИКЛАД. У касу підприємства з розрахункового рахунка надійшли гроші в сумі 1000грн. У результаті цієї операції сума коштів на розрахунковому рахунку зменшилась, а в касі — збільшилась. Загальна сума господарських засобів залишилась без змін. (Дивись баланс, після господарської операції першого типу).

БАЛАНС

(після господарської операції І типу)

Актив    Пасив

п/п

Стаття

Сума, грн.

№ п/п

Стаття

Сума, грн.

1.

Основні засоби

180000

1.

Статутний фонд

211000

2.

Матеріали

14000

2.

Прибутки (збитки)

3080

3.

Паливо

1000

3.

Кредити банків

7000

4.

Готова продукція

10200

4.

Кредитори

2300

5.

Каса

1180

5.

6.

Розрахунковий рахунок

9000

7.

Дебітори

8000

Всього:

223380

Всього:

223380

Другий тип господарських операцій приводить у рух джерела господарських засобів. При цьому зменшується одна стаття пасиву балансу і збільшується інша стаття пасиву на таку ж суму. Так само, як і при першому типі господарських операцій, результат сум активу та пасиву балансу лишається незмінним.

ПРИКЛАД. Частина прибутку в сумі 2000 грн. зарахована на збільшення статутного фонду. В результаті цієї операції одне джерело утворення господарських засобів статутний фонд збільшилося, а друге — "Прибуток" — зменшилося. Змінився склад та структура джерел утворення господарських засобів, а загальна сума джерел лишилась незмінною (223380грн.).

баланс

(після господарської операції II типу)

Актив    Пасив

№ п/п

Стаття

Сума, грн.

№ п/п

Стаття

Сума, грн.

1.

Основні засоби

180000

1.

Статутний фонд

213000

2.

Матеріали

14000

2.

Прибутки (збитки)

1080

3.

Паливо

1000

3.

Кредити банків

7000

4.

Готова продукція

10200

4.

Кредитори

2300

5.

Каса

1180

5.

6.

Розрахунковий рахунок

9000

7.

Дебітори

8000

Всього:

223380

Всього:

223380

Таким чином, господарські операції І та II типів вносять зміни до балансу лише в одній його частині — активі або пасиві, а загальна сума балансу і сума господарських засобів при цьому не змінюються. В процесі господарської діяльності склад засобів або джерел одночасно може розширюватись або, навпаки, зменшуватись. У результаті таких господарських операцій одночасно змінюються і актив, і пасив балансу.

До господарських операцій III типу відносяться ті, в результаті яких збільшуються господарські засоби. А оскільки збільшення відбувається за рахунок джерел, то господарські операції такого типу викликають збільшення загальної суми активу і пасиву балансу.

ПРИКЛАД. Від постачальника надійшли матеріали на суму 700 грн., які будуть оплачені пізніше. В результаті цієї операції сума за статтею "Матеріали" збільшилась, але при Цьому збільшився борг перед кредитором на 700грн. На цю  суму збільшилась і сума балансу.

БАЛАНС

(після господарської операції III типу)

Актив    Пасив

п/п

Стаття

Сума, гри.

п/п

Стаття

Сума, грн.

1.

Основні засоби

180000

1.

Статутний фонд

213000

2.

Матеріали

14700

2.

Прибутки (збитки)

1080

3.

Паливо

1000

3.

Кредити банків

7000

4.

Готова продукція

10200

4.

Кредитори

3000

5.

Каса

1180

5.

6.

Розрахунковий рахунок

9000

7.

Дебітори

8000

Всього:

224080

Всього:

224080

У результаті операцій IV типу вибувають господарські засоби, що призводить до зменшення сум за статтями балансу на одну й ту ж суму.

ПРИКЛАД. З розрахункового рахунка погашена заборгованість постачальнику на суму 300грн. У результаті цієї операції зменшиться на розрахунковому рахунку і одночасно на цю ж суму скоротиться заборгованість перед постачальником (кредитором). При цьому зменшиться на цю ж суму підсумок активу і пасиву балансу.

БАЛАНС

(після господарської операції IV типу)

Актив     Пасив

№ п/п

Стаття

Сума, грн.

п/п

Стаття

Сума, грн.

1.

Основні засоби

180000

1.

Статутний фонд

213000

2.

Матеріали

14700

2.

Прибутки (збитки)

1080

3.

Паливо

1000

3.

Кредити банків

7000

4.

Готова продукція

10200

4.

Кредитори

2700

5.

Каса

1180

5.

6.

Розрахунковий рахунок

8700

7.

Дебітори

8000

Всього:

223780

Всього:

223780

Таким чином, після 4 типів операцій сума балансу буде збільшена на 400 грн. Закінчуючи, можливо зробити такі висновки:

1) усі господарські операції за характером змін у балансі поділяються на чотири типи;

2) кожна господарська операція відображається не менш ніж на двох статтях балансу;

3) господарські операції І типу стосуються лише активу балансу, а

операції II типу — пасиву; при цьому підсумок активу і пасиву балансу залишається незмінним;

  1.  господарські операції III та IV типів торкаються і активу, і пасиву балансу; при цьому підсумок активу і пасиву змінюється на одну й ту ж величину.

Тема 3.  Метод бухгалтерського обліку та його принципи

1. Принципи бухгалтерського обліку

Фінансова звітність підприємств складається за загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку. Принципи — це теоретичні основи бухгалтерського обліку, які дозволяють уникнути відмінностей в оцінках, визнанні та вимірюванні активів, зобов'язань чи капіталу підприємства, його доходів та витрат, обумовлених суб'єктивними факторами: наявністю існуючої практики, різноманіттям у поглядах бухгалтерів тощо.

Принципи формуються виходячи з цілей, які визначаються перед бухгалтерським обліком, потреб окремих груп користувачів у обліковій інформації певної якості та ступеня деталізації. На формування принципів значною мірою впливає чинна практика ведення обліку, яка дозволяє здійснити найкомпетентніші узагальнення та висновки.

Використання принципів дозволяє досягти зіставності показників фінансової звітності, що є основою адекватності відображення в обліку операцій з активами, зобов'язаннями, доходами чи витратами.

Принцип бухгалтерського обліку це правило, яким слід користуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Побудова бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств здійснюється з урахуванням ряду принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Законом визначено необхідність використання підприємствами таких основних принципів:

—  автономності;

—  безперервності діяльності;

—  періодичності;

—  історичної (фактичної) собівартості;

—  обачності;

—  нарахування та відповідності доходів та витрат;

—  повного висвітлення;

—  послідовності;

—  превалювання сутності над формою;

—  єдиного грошового вимірника.

Принцип автономності передбачає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від своїх власників. У зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Одночасно юридична особа розглядається як суб'єкт господарювання, що здійснює організацію діяльності та керування нею, контролює наявні ресурси та залучає за потреби нові, відповідає за борги та результати діяльності (наявність прибутків чи збитків). Юридична особа може розглядатись як окреме підприємство, його частина або група підприємств, що входять до складу юридичної особи (філії, відокремлені підрозділи). Виходячи з принципу автономності побудову обліку слід здійснювати на кожному відокремленому підрозділі, філії та на підприємстві в цілому. В даному випадку обмежується коло внутрішніх користувачів, а отже, і їх потреби в обліковій інформації. Складання фінансової звітності здійснюється в межах юридичної особи. Якщо юридична особа складаються з кількох підприємств або філій, то в такому випадку складається зведена або консолідована звітність.

Принцип безперервності діяльності підприємства, за яким підприємство вважається створеним на невизначений термін. Це означає, що підприємство буде працювати досить довго, щоб виконати очікувану ціль його створення та усі наявні поточні зобов'язання та такі, що виникатимуть протягом усього періоду його діяльності. Для того щоб користувачі облікової інформації могли прийняти обґрунтовані рішення на базі складеної фінансової звітності, вони повинні мати інформацію за кілька облікових періодів, яка дозволить їм оцінити перспективи діяльності підприємства. Принцип безперервності діяльності підтримує принцип історичної собівартості, за яким активи на балансі повинні оцінюватися за сумою витрат на їх придбання, а не за ліквідаційною вартістю. Якщо у власників чи адміністрації з'являються наміри або припущення щодо згортання або припинення діяльності підприємства, то оцінка його активів та зобов'язань здійснюється за вартістю можливої швидкої ліквідації за вирахуванням витрат на ліквідацію.

Принцип періодичності передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Використання цього принципу дозволяє визначати результати операцій після того, як вони були завершені (на кінець облікового періоду), що значно спрощує облікову роботу. Значно складніше визначити результат за операціями, які ще не відбулися. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Для но-востворених підприємств перший звітний період не може бути менше ніж дванадцять місяців і більше ніж п'ятнадцять місяців. Для підприємств, що ліквідуються, звітним є період з початку року до дати прийняття рішення про ліквідацію. Річна звітність підприємства складається станом на 31 грудня поточного року.

Принцип історичної (фактичної) собівартості. При оцінці активів підприємства, створеного на невизначений період, перевага надається історичній собівартості. Вона формується виходячи з витрат на виробництво та придбання активів і є найточнішою їх оцінкою на момент їх придбання. Вважається, що активи купуються підприємством за найнижчою з вартостей, що є на ринку на даний вид активів при відповідних властивостях. Подальше значне зниження їх вартості порівняно з ринковою свідчить або про значний рівень науково-технічного прогресу, або про недалекоглядність менеджерів, що здійснили це придбання.

За принципом обачності підприємство повинно використовувати в бухгалтерському обліку оцінки, що запобігають завищенню активів і доходів та заниженню зобов'язань і витрат підприємства. При цьому витрати слід відобразити якомога швидше, а доходи — якнайпізніше. Якщо підприємство очікує отримання додаткових витрат або збитків, їх слід відобразити в примітках до фінансової звітності, тоді як очікувані, але не отримані доходи відображати не слід.

Наприклад, за укладеною угодою здійснюється відвантаження підприємством А готової продукції підприємству Б. У випадку несплати підприємством Б за отримані матеріали у 10-денний термін підприємство А нараховує пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення. Однак, якщо у підприємства «В» складний фінансовий стан і воно не в змозі заплатити за матеріали, то підприємству А за принципом обачності не слід завищувати свої доходи на розмір нарахованої пені, яка, можливо, не буде сплачена.

Використання принципу обачності приводить до відображення активів за найнижчою з можливих вартостей і прибутків у найменшій з можливих розрахункових сум.

Зміст принципів нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що доходи і відповідно пов'язані з ними витрати визнаються у періоди, коли були отримані доходи і здійснені витрати, незалежно від руху грошових коштів.

Бухгалтерський облік, що ведеться на грошовій основі, передбачає реєстрацію операцій лише тоді, коли відбулася сплата грошових коштів. Доходи вважаються отриманими лише тоді, коли гроші отримані, а витрати визнаються лише при сплаті грошей. Використання цього методу суперечить загальноприйнятим бухгалтерським принципам і не дає точного відображення активів, зобов'язань, доходів, витрат та фінансових результатів діяльності підприємства, оскільки господарські операції відображаються не тоді, коли вони фактично відбулись.

При використанні принципу нарахування до доходів звітного періоду відносяться визнані у тому періоді, коли господарська операція, пов'язана з їх отриманням, відбулась. Наприклад, це доходи по відвантаженій у звітному періоді продукції, за яку покупці вже заплатили; доходи по відвантаженій у звітному періоді продукції, не оплаченій покупцями.

Витрати за принципом нарахування визнаються тоді, коли вони фактично були здійснені, і за принципом відповідності — лише у зв'язку з отриманими доходами. Отже, відповідність доходів і витрат у звітному періоді досягається за умови, коли ми визнаємо не всі витрати, фактично здійснені у звітному періоді, а лише ті з них, які були здійснені для отримання фактично визнаних у цьому ж періоді доходів.

Достовірність фінансової звітності досягається за умови повноти висвітлення усіх господарських операцій, що відбулись у звітний період, їх фактичних та потенційних наслідків, здатних вплинути на рішення користувачів облікової інформації. Тому окрім визначених форм фінансової звітності підприємства складають пояснення (примітки) до неї, які допомагають користувачам краще зрозуміти зміст окремих подій, що вже відбулись або мають відбутися на підприємстві після дати складання балансу. Наприклад, дивіденди за звітний період, які будуть оголошені після дати балансу, слід розкривати у примітках до фінансових звітів.

Розкриттю у примітках підлягає також облікова політика підприємства.

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика формується підприємством з метою найбільш достовірного відображення в обліку активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів та їх наслідків. Облікова політика повинна залишатися незмінною, крім випадків зміни чинного законодавства чи умов діяльності підприємства.

Дотримання постійності використання обраної облікової політики та визначення впливу її змін на фінансовий стан підприємства потребує принцип послідовності.

Зміна вибраної підприємством облікової політики можлива лише у випадках, обумовлених окремими П(С)БО, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Якщо підприємство вирішило змінити визначену ним оцінку запасів у межах варіантів, передбачених П(С)БО, воно повинно здійснити відповідні розрахунки, що показують вплив зміни методу оцінки на його фінансовий стан.

Дотримання протягом різних облікових періодів однакових принципів, методів і процедур сприятиме отриманню порівнюваної облікової інформації, яка дозволить приймати обґрунтовані рішення користувачами. Якщо в різні періоди підприємством будуть використані різні групування, оцінки, методи обліку, то отримана інформація буде незіставною і буде досить складно виявити вплив на результати діяльності підприємства зовнішніх факторів — зміни цін, зміни умов діяльності конкурентів та ін.

Усі операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Зміст господарських операцій або подій не завжди випливає з їх юридичної форми. Наприклад, якщо підприємство передало об'єкт основних засобів (автомобіль) іншому підприємству на умовах оренди з подальшим викупом (фінансового лізингу), то недостатньо розглядати наведену операцію як продаж автомобіля з відстроченням платежу. Ця операція з економічної точки зору є операцією надання кредиту, отже, доцільно передбачити отримання застави на випадок того, якщо покупець передумає придбати автомобіль при завершенні терміну оренди (наприклад, якщо автомобіль потрапить в автокатастрофу і його ремонт буде коштувати дуже дорого). 

Принцип єдиного грошового вимірника потребує вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій формі. Окремі операції відображаються в бухгалтерському обліку з використанням різних вимірників, однак для потреб узагальнення облікової інформації використання грошового вимірника є необхідним. Використання грошової оцінки також має деякі недоліки. Це обумовлено постійною зміною цін, за якими операції та їх наслідки відображаються в обліку. Тому слід періодично проводити переоцінку активів та раніше здійснених операцій.

Якщо на дату звітності операція не може бути достовірно оцінена, то вона відображається поза балансом.

2. Метод бухгалтерського обліку

Сукупність способів відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку визначає метод бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку — це система засобів, що забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов'язане відображення об'єктів бухгалтерського обліку з метою використання інформації про їх наявність та зміни для прийняття економічних рішень у процесі управління підприємством.

Окремі прийоми обліку, що використовуються для відображення об'єктів, називається елементами методу бухгалтерського обліку.

До елементів методу відносяться:

—документування;

— інвентаризація;

—оцінка;

—калькулювання;

—рахунки;

—подвійний запис;

— баланс;

—звітність.

Документування — це спосіб первинної реєстрації фактів господарської діяльності для безперервного їх відображення в поточному обліку. Усі господарські операції, що відбулись на підприємстві, обов'язково піддягають відображенню у первинних документах, оскільки лише на підставі відповідним чином заповнених первинних документів здійснюється подальша обробка і групування інформації, її відображення у фінансовій звітності.

Інвентаризація — це зіставлення фактичної наявності майна та зобов'язань з інформацією про них, відображеною в облікових записах.

Інвентаризація проводиться шляхом реєстрації виявлених, перерахованих та виміряних об'єктів обліку та порівняння з обліковими записами про них.

При проведенні інвентаризації можуть виникати відмінності між фактичною наявністю об'єктів та записами про них в облікових книгах, картках та відомостях. За результатами проведеної інвентаризації підприємством приймається рішення про причини відхилень, винних осіб, способи відображення відхилень в обліку.

Оцінка— це спосіб грошового вимірювання господарських засобів, зобов'язань та господарських операцій.

Грошова оцінка використовується для узагальнення інформації про господарські операції, наявність активів та зобов'язань в облікових книгах та у фінансовій звітності.

Калькулювання — це спосіб визначення фактичної собівартості продукції, товарів, робіт, послуг. На підприємстві визначаються усі витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням певних виробів (робіт, послуг) за їх видами, або з їх придбанням. Деталізовані види витрат в обліку відображаються окремими статтями витрат. При калькулюванні визначається, що саме віднесено на витрати з виготовлення конкретного об'єкта обліку витрат чи його придбання.

Підприємство самостійно складає нормативні калькуляції витрат, що передують початку процесу виробництва продукції, та фактичні калькуляції, в яких визначаються собівартість виготовлення продукції (робіт, послуг) на цьому підприємстві.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб групування і поточного обліку наявності та змін активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат.

Кожна господарська операція, відображена в первинному документі, знаходить своє відображення на рахунках. Використання рахунків дозволяє групувати інформацію, відображену у первинних документах за економічно однорідними ознаками з тим, щоб у кінці звітного періоду відобразити її у фінансовій звітності.

Кожна господарська операція відображається одночасно на двох взаємопов'язаних рахунках у рівновеликих сумах. Це обумовлено використанням способу подвійного запису, за яким кожна операція записується двічі: за дебетом і кредитом різних рахунків. Подвійний запис має важливе контрольне значення.

По-перше, отримуючи активи, ми одночасно відображаємо борги по сплаті за них, нараховуючи витрати без визнання активу, ми відображаємо зростання зобов'язань. Виникнення одної господарської операції породжує наслідки, які також відображаються в системі бухгалтерського обліку і часто обумовлюють виникнення інших операцій.

По-друге, відображаючи операції за дебетом і кредитом в однаковій сумі, ми повинні отримати рівні підсумки за лівою і правою частиною всіх рахунків під- приємства. Якщо така рівність не виконується, це свідчить про допущення помилки при здійсненні облікових записів на рахунках. Таку помилку слід виявити і виправити.

Використання подвійного запису дозволяє отримати рівність лівої і правої частин бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс — це спосіб групування і відображення в грошовій оцінці активів, зобов'язань і капіталу на відповідну (звітну) дату.

Баланс — це таблиця, що складається з двох частин, ліва з яких — актив, права — пасив. В активі наводиться склад та розміщення майна: основних засобів, фінансових інвестицій, нематеріальних активів, запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів. У пасиві — склад і розміщення власного капіталу, довгострокових і поточних зобов'язань, забезпечень, що вказують на джерела придбання майна підприємством: власні кошти засновників (капітал), позики банку, кредиторська заборгованість перед постачальниками та ін.

Для бухгалтерського балансу є обов'язковим дотримання рівності активу і пасиву.

Звітність як елемент бухгалтерського обліку — система підсумкових показників, що подають характеристики господарсько-фінансової діяльності підприємства за певний період часу. Форми звітності, перелік та інтерпретація їх показників для підприємств є визначеними.

Метою складання і подання звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Тема 4. Система рахунків бухгалтерського обліку та подвійний запис

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова

У бухгалтерському балансі, як зазначалося раніше, відображаються активи та джерела їх утворення на визначений момент (1-е число місяця). Внаслідок здійснення господарських операцій протягом місяця відбуваються зміни у складі активів та джерел. Для поточного обліку господарських активів та джерел їх утворення, а також господарських операцій застосовують рахунки бухгалтерського обліку.

Кожній групі активів, джерел їх утворення та процесів відкривається рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається рахунок "Основні засоби", для обліку матеріалів — "Матеріали", для обліку процесу виробництва — "Основне виробництво" тощо. Таким чином, рахунок є, по-перше, засобом групування (узагальнення) активів, джерел, по-друге, способом обліку їх за групами та по-третє, засобом контролю за наявністю активів, джерел їх утворення та за їх рухом і зміною.

У бухгалтерському обліку застосовуються не довільно обрані рахунки, а система рахунків, яка дозволяє охоплювати всі активи, джерела та процеси і системно відображати діяльність керованого об'єкта. Система рахунків бухгалтерського обліку це спосіб групування та узагальнення інформації про стан та зміни активів, зобов'язань та капіталу підприємства під впливом господарських операцій з метою отримання достовірної та неупередженої інформації про них.

ТИПОВА ФОРМА РАХУНКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Дебет     «Назва рахунка»   Кредит

Початкове сальдо

№ операції

Дата операції

Зміст операції

Сума операції

№ операції

Дата операції

Зміст операції

Сума операції

Оборот

Оборот

Кінцеве сальдо

У навчальних цілях схематично бухгалтерський рахунок зображується у вигляді літери "Т" таким чином:

  ДТ  Назва рахунка   КТ

Сальдо на початок місяця

  Оборот   Оборот

 Сальдо на кінець місяця

Внаслідок господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватись або зменшуватись. Також і в бухгалтерському обліку зміни у напрямку збільшення або зменшення обліковуються окремо. У зв'язку з цим і схема має дві сторони: ліву умовно називають Дебет, а праву — Кредит.

Залежно від обліку активів або джерел їх утворення бухгалтерські рахунки поділяють на активні та пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів і відкриваються для статей балансу, які знаходяться в активі бухгалтерського балансу.

Пасивні рахунки використовуються з метою обліку наявності та зміни джерел утворення активів і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу.

При відкритті рахунків на підставі статей балансу за ними записуються початкові залишки (сальдо) активів, капіталу та зобов’язань.

Відповідно до розміщення статей у лівій стороні балансу (активі) або в правій (пасиві) записуються залишки за сторонами рахунка або за дебетом (дебетове сальдо) або за кредитом (кредитове сальдо). В активних рахунках, на яких відображаються господарські засоби, залишки записуються в лівому боці рахунка — за дебетом (за цією стороною балансу відображаються засоби), а в пасивних рахунках, на яких показуються джерела утворення засобів, залишки записуються в лівій стороні рахунка — за кредитом (за цією стороною балансу відображаються джерела утворення засобів). У цьому і полягає взаємозв'язок рахунків з балансом.

Суми змін за певний період часу за дебетом або за кредитом називаються оборотом (відповідно, відрізняють дебетові та кредитові обороти). Після визначення оборотів виводиться залишок на кінець періоду (кінцевий залишок), який підраховується таким чином: береться початковий залишок плюс оборот за тією стороною рахунка, де відображається початковий залишок, мінус оборот, підрахований на протилежній стороні рахунка.

Активні та пасивні рахунки мають таку будову:

  ДТ  Активний рахунок   КТ

 Початковий залишок

 + збільшення   - зменшення

 Кінцевий залишок

ДТ  Пасивний рахунок   КТ

   Початковий залишок

 

- зменшення   + збільшення   

    

Кінцевий залишок

     

2. Взаємозв’язок між рахунками та балансом

Як було зазначено вище, баланс складається на кожне перше число місяця.

Розглянемо на прикладі порядок записів на рахунках. Маємо початковий баланс:

БАЛАНС

на 1 січня

Стаття

Сума, гри.

Стаття

Сума, грн.

1.

Основні засоби

200000

1.

Статутний фонд

210000

2.

Матеріали

10000

2.

Прибутки

50000

3.

Паливо

4000

3.

Кредити банків

10000

4.

Готова продукція

20000

4.

Кредитори

11080

5.

Каса

80

6.

Розрахунковий рахунок

41000

7.

Дебітори

6000

Всього:

281080

Всього:

281080

Протягом місяця відбулися такі господарські операції:

1)  з розрахункового рахунка перераховано 10000 грн. у рахунок погашення заборгованості постачальникам;

2)  отримано з розрахункового рахунка 5000 грн. у касу з метою видачі заробітної плати;

3) 20000 грн. прибутку направлено на збільшення статутного фонду.

Далі відображаємо на рахунках господарські операції у такому порядку:

1.  Відкриваємо схеми рахунків і на основі початкового балансу (станом на 1 січня) записуємо залишки коштів.

2.  Кожну господарську операцію відображаємо на рахунках. При цьому їй присвоюємо номер у порядку її здійснення на підприємстві починаючи з першого числа місяця.

3.  У кінці місяця за дебетом та кредитом рахунків підраховуємо обороти за січень місяць і виводимо кінцеві залишки.

4. Відповідно до даних про кінцеві залишки на рахунках складаємо баланс на кінець місяця, тобто станом на 1 лютого.

ДТ      Основні засоби      КТ

Сальдо на 01.01.

20000

Оборот  0  Оборот 0

Сальдо на 01.02

20000

ДТ      Паливо       КТ

Сальдо на 01.01.

4000

Оборот  0  Оборот 0

Сальдо на 01.02

4000

ДТ      Каса      КТ

Сальдо на 01.01.

80

Оборот  5000  Оборот 0

Сальдо на 01.02

5080

ДТ      Дебітори      КТ

Сальдо на 01.01.

6000

Оборот  0  Оборот 0

Сальдо на 01.02

6000

ДТ      Прибутки      КТ

Сальдо на 01.01.

50000

Оборот  20000  Оборот 0

Дт                      Матеріали  КТ

Сальдо на 01.01

10000

оборот 0  оборот 0

сальдо на 01.02

10000

Дт                      готова продукція  КТ

Сальдо на 01.01

20000

оборот 0  оборот 0

сальдо на 01.02

20000

Дт                Розрахунковий рахунок  КТ

Сальдо на 01.01

41000

оборот 0  оборот 10000

   5000

сальдо на 01.02

26000

Дт                Статутний капітал КТ

Сальдо на 01.01

210000

оборот 0  оборот 20000

сальдо на 01.02

230000

Дт                Кредити   КТ

Сальдо на 01.01

10000

оборот 0  оборот 20000

сальдо на 01.02

10000

Дт                Кредитори   КТ

Сальдо на 01.01

11080

оборот 10000  оборот 0

сальдо на 01.02

1080

БАЛАНС

на 1 лютого

Стаття

Сума, гри.

Стаття

Сума, гри.

1.

Основні засоби

200000

1.

Статутний фонд

230000

2.

Матеріали

10000

2.

Прибутки

30000

3.

Паливо

4000

3.

Кредити банків

10000

4.

Готова продукція

20000

4.

Кредитори

1080

5.

Каса

5080

6.

Розрахунковий рахунок

26000

7.

Дебітори

6000

Всього:

271080

Всього:

271080

Як бачимо з прикладу, між рахунками та балансом існує тісний взаємозв'язок: у балансі відображаються узагальнені дані (залишки) за рахунками бухгалтерського обліку. Залишки активних рахунків відображаються в активі балансу, а пасивних — у пасиві балансу. Аналогічно відображаються і зміни в рахунках та балансі: збільшення засобів показується за дебетом активного рахунка і в активі балансу. Збільшення джерел утворення господарських засобів — за кредитом пасивного рахунка і в пасиві балансу. Це доводить єдність принципів побудови рахунків і балансу та їх взаємозв'язок.

16




1. 1 Особенности памяти как психологического процесса
2. Курсовая работа- Фридрих II Гогенцоллерн и Иосиф II Габсбург
3. Анализ финансовой отчетности
4. Детский сад общеразвивающего вида с приоритетным осуществлением деятельности по познавательноречевому ра
5. Тема- Дослідження АСОРТИМЕНТУ МИЮЧИХ ЗАСОБІВ Мета роботи- Набуття практичних навичок в розпізнаванні мий
6. Курсовая работа- Камаз 740
7. ТЕМАТИКА для студентов заочной формы обучения СОДЕРЖАНИЕ- стр
8. Особо охраняемые природные территории относятся к объектам общенационального достояния
9. Zrte Bl~ten мы тащились мимо тысячи фар и гудков домой
10. Технические правила набора и верстки
11. тематики высшей квалификационной категории МКОУ СОШ 2 Новосибирская область город Барабинск Приёмы и
12. По конструкции и применяемым схемам работ рабочих органов лесопогрузчики можно разделить на три основных
13. Популяция северных морских котиков (Cllorhinus ursinus) на острове Тюлений
14. Курсовая работа- Инфляция
15. Глобальное потепление и выбор России
16. . ХАРАКТЕРИСТИКА СИРОВИНИ І ДОПОМІЖНИХ МАТЕРІАЛІВ 1.
17. ВВЕДЕНИЕ Одним из главных направлений деятельности бухгалтерии любого предприятия является учет зара
18. Реферат- Понятие и источники избирательного права Росси
19. 201429.01.2014 кафедры социальных наук фКФУ.html
20. Форма пластмассового изделия 2