Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Інноваційний менеджмент
Гуржій Наталя Миколаївна
Екзамен
Лекція номер 1. 06.02.13
Консультація щочетверга з 13:00 до 14:00
madlen75-80@mail.ru
Тема: сУтність понять управління інноваціями
1.Сутність поняття "інновація", "інноваційний процес".
2 Науково-технічна інноваційна діяльність.
3 Класифікація і специфіка.
4.Особливості і завданння організації інноваційного процесу.
5. Інновації в теоріях економ розвитку.
6.Становлення теорії інноватики та її сучасні концепції.
1.Інновація - це новий порядок, винахід, новий продукт, процес який відмінний від попереднього аналогу, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок. Термін "інновація" стосується новинок різних сфер, які зменшують обсяги витрат і змінюють умови існування підпр. Нововведення - це результат практичного освоєння інновації задіяної у динамиці, ефективність якої оцінюється не тільки економічним, але і соціальним ефектом.
Винахід - це нове рішення задачі, яке дає кращий ефект, покращує якість продукції чи змінює умови праці.
Ноу хоу - комерційний секрет, відомості, що складають комерційну цінність, невідомі і недоступні третім особам.
Відкриття - це встановлення невідомих раніше об'єктивних закономірностей властивостей і явищ матеріального світу, що споияють накопиченню теоретичних знань. Відкриття не є патентноспроможним.
Інновація за Шумптером - це нова науково-організаційна комбінація виробничих факторів мотивована Підприємницьким духом.
Інновація за Міжнародними стандартами науки, техніки та інновацій - це кінцевий результат інноваційної діяльності який, одержавши втілення у вигляді нового обо вдосконаленого продукту впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, який застосовується в практичній діяльності.
Інновація за Ніксоном - це сукупність технічних, виробничих і комерцйних заходів, що призводять до появи на ринку нових і поліпшених промислових товарів і устаткування.
Узагальнюючи основні підходи щодо визначення категорїї інноівації слід відзначити, що інновація це:
1.Процес розвитку під впливом НТП.
2. Економічний зміст зміни об'єкта інноваційної діяльності.
3. Економічний результат (дохід).
До появи інновацій поизводять специфічні зміни. Йозеф Шумптер виділяє 5 змін:
1.Використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва.
2. Впровадженн продукції з новими властивостями.
3. Використання нової сировини.
4. Зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення.
5. Поява нових ринків збуту.
Інновація та інноваційний процес не є однозначними, хоча й близькиі. Інноваційний пооцес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій.
Існує три властивості інновацій:
1.Науково-технічна новизна.
2. Практичність застосування.
3. Комерційна реалізованність.
Розрізняють три логічних форми інноваційного процесу:
1.Простий внутрішньо-організаційний пооцес (натуралььний).
2. Простий міжорганізаційний процес (товарний).
3. Розширений.
Під час перетворення інноваційного процесу з натурального в товарний вид виділяють дві його фази:
1.Створення й поширення. Проведення наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва, організація комерційного виробництва.
2. Дифузія нововведення. Це процес за допомогою якого нововведення передається по комунікаційних каналах між ленами соціально системи в часі. Це поширення уже один раз освоєної інновації в нових умовах і в нових місцях застосування.
3. Інноваційний менеджмент - це сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, оргструктурою, персоналом, зайнятою цією діяльністю.
2 Питання.
Науково-технічна діяльність пов'язана з народженням, розвитком, по ширенням і застосуванням науково-технічних знань. Вона включає:
1.Наукові дослідження і розробки.
2. Підготовку кадрів.
3. Науково-технічні послуги.
Наукові дослідження і розробки - це творча діяльність. Їх мета - збільшити обсяг знань та знайти нові шляхи застосування цих знань. Вони охоплюють фундаментальні дослідження (теорія, новий метод). Прикладні дослідження - оригінальна робота яка спраямована на одержання нових знань. Розробка - це робота спрямована на створення нових продуктів, матеріалів, процесів.
Науково-технічні послуги охоплюють діяльність пов'язану з науковими дослідженнями і розробками які сприяють поширенню і застосуванню ауково-технічних знань. Сюди відноситься: надання інформації, переклад літератури; збір данних; розвідка корисних копалин; випробування; консультування клієнтів щодо підготовки та реалізації проектв; патентно-ліцензійна діяльність.
Інноваційна діяльність включає науково-технічну, організаційну, фінансову і комерційну діяльність і є найважливішою складовою просування нововведень споживачам.
В дослідженнях інновацій виділяють наступні види інноваційної діяльності:
1.Інструментальна підготовка та організація виробництва;
2. Пуск виробництва і розробки, що включають модифікацї продукту та технологічного процесу. Перпідготовка персоналу та пробне виробництво. Маркетинг нових продуктів.
3. Придбання патентів, ліцензій, розкриття ноу хау, нової технології.
4. Виробниче проектування.
Питання 3.
Для успішного управління інноваційною діяльністю менеджерові необхідно відрізняти власне інновації від несуттєвих змін в продуктах, технологіях, а також від реорганізації (це незначні зовнішні зміни продукту без істотних зімн його споживчих властивостей, зміна паремтрів технологічного процесу без економічного ефекту, створення нових управлінських структур без розробки стратегічних напрямів).
За технологічними параметрами розрізняють інновації продуктові і процесні. За допомогою продуктових інновацій одержують принципово нові соціально-корисні продукти із засто суванням нових матеріалів або комплектуючих. Процесні інновації полягають в розробці та застосуванні нових технологій, методів організації, створенні нових організаційних структур.
Окремо виділяють соціальні інновації. Вони включають:
- економічні (нові методи стимулювання та мотивації);
- організаційно-управлінські (форма організації праці, методи розробки рішень, контроль за виконанням рішень);
- інновації людської діяльності (зміна внутрішньо-колективних відносин вирішення конфлікту);
За ступенем ринкової новизни: інновації для галузі в країні, інновації для групи підприємств.
За глибиною внесених зімн: радикальні (базові), та модифікаційні (часткові).
За ступенем поширення: одиничні та дифузійні.
За місцем у виробничому циклі: технологічні та продуктові.
За охопленням очікуваної частки ринку: локальні, системні, стратегічні.
За інноваційним потенціалом і ступенем новизни: радикальні, комбінаторні та удосконалюючі.
Питання 4.
Закордонний і вітчизняний досвід інноваційних організацій дозволяє класифікувати їх залежно від сфери діяльності.
Сфери організаційної діяльності інноваційної діяльності
|
Державні органи управління |
Міністерства і відомства (Оборона, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, місцеві органи влади, некомерційні організації контрольовані урядом, що займаються дослідницькою діяльністю.) |
|
Підприємницька |
Організації і підприємства діяльність яких пов'язана з виробництвом продукції та надання послуг з метою продажу. |
|
Вища освіта і наука |
Всі ВУЗи , незалежно від джерел фінансування, експереминтальні станції і клініки асоційовані з ВУЗами, організації, що обслуговують ВУЗи які входять в систему вищої освіти; |
|
Приватна некомерційна |
Тема:Інноваційна діяльність як інноваційних менеджмент.
1.Технологія Інноваційного менеджменту.
2. Напрями розвитку інформаційної інфраструктури.
3. Етапи формування інформаційної бази підприємства.
4. Учасники інноваційної діяльності. Завдання управління інформаційною діяльністю.
5. Ринковий механізм (ринок новацій, ринок інвестицій, ринок чистої конкуренції нововведень) та інфраструктура інноваційної діяльності.
Технологією називають спосіб перетворення вхідних елементів на вихідні (продукти і послуги). Ресурсом і кінцевим продуктом управлінських технологій є інформація, яка трансформується під впливом управлінських дій із несистемної і хаотичної в систему знань.
Технологія Інноваційного менеджменту - сукупність способів впливу суб'єкта управління на учасників інноваційного процесу, з метою сполучення їх до створення і реалізації інновацій, що мають цінність для підприємства.
Технологія управління інноваційним процесом охоплює:
1.Методи опрацювання інформації;
2. Методи прийняття управлінських рішень;
3. Методи генерування інноваційних ідей;
4. Розробку послідовності процесу створення нового продукту;
5. Методи прийомів впливу на споживання нового продукту.
Генерування ідей в Інноваційному менеджменті - це процес пошуку способів вирішення проблеми, обумовленої невідповідністю існуючих процесів і операцій підприємства в нових умовах господарювання.
1) методи індивід роботи:
- аналогії;
- інверсії;
- ідеалізації.
2) Методи групової роботи
- розумовий штурм;
- поліпшеної групової техніки;
- колективного блокнота;
- Дельфі.
3) методи оптимізації творчого пошуку.
- методи контрольних запитань;
- заперечення і конструювання;
- асоціацій і метафор;
- вартісний-аналіз.
I
Методи першої групи використовуються в сфері проектування і конструювання нових технічних процесів.
1) Метод аналогій - спонтанний, використовується коли якесь явище підказує нове конструктивне технологічне вирішення.
2) Метод інверсії. Передбачає використання протилежних існуючому підходу до розв'язання проьлеми.
3) Метод ідеалізації. Грунтується на уявленні про ідеальний спосіб задоволення потреб споживача.
II
Передбачають спільну роботу групи фахівців з різних функціональних сфер діяльності і різних рівнів управління.
1) Метод розумової атаки (1955р. - Алекс Осборн) полягає у відокремленні процесу інтегрування ідей від процесу їх оцінювання. В розв'язанні задач беруть участь дві групи людей - генератор і експерти ( 6 людей, тривалість атаки - 20 хв.). Проходить в різних формах: письмовій та усній.
2) Метод конференцій - перегукується з попереднім методом, але допускає доброзичливу критику.
3) Метод 635 (колективного блокноту) - різновид письмової розумової атаки. Група учасників формує проблему і шукає способи її розв'язання. Кожен учасник записують в блокнот 3 пропозиції за 5 хвилин і передає наступному. Той враховує пропозицію попереднього і вносить 3 власних. Процес закінчується коли всі учасники внесуть свої ідеї.
4) Метод колективної групової техніки - побудований за принципом обмеження міжособистісних полемізацій. Всі члени групи подають ідеї письмово.
5) Метод Дельфі - для вирішення проблем, що мають макроекономічний характер. Експерт при оцінюванні вказує числові оцінки параметрів досліджуваного явища, збирає відповідні розрахунки. Далі вносяться корективи. Мета - отримати числові значення в найменшому діапазоні від сердного розрахованного.
6) Метод Хеделе - тему учасникам задають задовго до проведення колективного обговорення і роздають блокноти, в яких двічі на день фіксуються їх ідеї. Також їм видають листи із списком контрольних питань.
III
Розвивають здатність менеджерів генерувати ідеї, активізува ти мислення, знання, даючи змогу продукувати нові ідеї.
1) Метод контрольних запитань - доцільно застосовувати для структурування попиту.
2) Метод Фокальних об'єктів - заснований на перетинанні ознак, випадково-обраних об'єктів на об'єкті, що розробляється і перебуває і русі. Цей об'єкт і є фокальним.
1.Вибрати фокальний об'єкт.
2. Обрати 3 об'єкта оновлення.
3. Складається список ознак вибраних об'єктів.
4. Генерується ідея шляхом приєднаня до фокального об'єкту.
5. Вибудовування сполучень.
6 Оцінка отриманих ідей.
3) Метод морфологічних явищ - об'єднання у систему методів підрозділів і класифікація всіх обраних варіантів певної функціональної доступності об'єкта. Цей метод полегшує вивчення великої кількості рішень.
4) Синергетичний метод. - поєднання різних елементів. Своєрідна розумова атака фахівців з використанням різних аналогій і асоціацій.
1.Ознайомлення
2. Новий погляд на проблему з метою подолання психологічної інерції.
5) Метод гірлянд - запропонований Бушем. Пошук розробниками вирішення завдань при дефіциті інформації.
6) Метод функціональної вартості - поширений аналітично-методичний метод для досягнення оптимального співвідношення між значенням функції для споживача і витратами на ї х здійснення. Процес включає етапи:
1.Підготовка.
2. Інформаційний.
3. Аналітичний.
4. Творчий.
5. Дослідницький.
6. Рекомендаційний.
7. Запровадження.
Інформація - відомості про навколишнє середовище.
1.Розвиток комп'ютерних мереж.
2. Розробка високопродуктивних ресурсів.
3. Розробка і використання.
20.02.13
Питання 3.Технологія управління інноваціями
ТУІ - це сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу з метою спонукання її..
Етапи формування:
1.Вибір організаційної одиниці. Підприємство в цілому або окремий структурний підрозділ.
2. Визначення мети яка реалізується через часткові цілі: кількісна та якісна оцінка стану інноваційної діяльності; виявлення можливих резервів кращого використання ресурсів; аналіз ефективності здійснення інноваційної діяльності; контроль і оцінка ходу її виконання; виявлення відхилень, шляхів ліквідації помолок, підвищення ефективності процесу управління.
3. Формулювання завдань та встановлення взаємозв'язків між ними. Формується список завдань з детальним описом змісту кожного і визначаються причинно-наслідкові зв'язки між завданнями.
4. Обґрунтування показників. Фомується опис показників для кожного завдання, визначаються методи кількісної оцінки показників, проводиться графічна інтерпретація взаємозв'язків показників.
5. Вибір джерела інформації. Аналіз та визначення вхідної та вихідної інформації і фомування інформаційних баз данних. Джерела отримання інформації:
- звітність підприємства;
- первинна документація та реєстр бухобліку;
- дані спеціальних обстежень які проводяться у випадку нестачи необхідної інформації.
Таблиця Державні статистичні спостереження
|
Номер форми |
Назва форми обстеження |
Періодичність подання |
|
5НТ |
Звіт про оновлення продукції машинобудування. |
Річна |
|
6НТ |
Звіт про продаж ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності. |
Річна |
|
4НТ |
Звіт про надходження та використання об'єктів промислової власності. |
Річна |
|
2/5НТ |
Звіт про виконання державного контракту з питань науки та технології. |
Квартальна |
|
1-інновації |
Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства. |
Річна |
|
1 Буд. |
Звіт про інноваційну діяльність у будівництві. |
Річна |
|
1 Програми. |
Виконання програм з приорітетного розвитку наукової та інноваційної діяльності. |
Кваратльна |
|
2 Пром. |
Звіт про інноваційну активність підприємства. |
Квартальна |
|
7НТ |
Звіт про передачу права власності та надання дозволу на використання об'єктів інтелектуальної власності. |
Річна |
Питання 4. Учасники інноваційної діяльності.
Самостійно...
Питання 5. Ринковий механізм.
Має наступну структуру:
1) ринок новацій;
2) ринок інвестицій;
3) ринок чистої конкуренції нововведень;
Всі перераховані складові ринково механізму та інноваційна інфраструктура формують сферу інноваційної діяльності.
Сфера інноваційної діяльності - це сфера взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровирльників через розвинуту інноваційну інфраструктуру.
Ринок новацій. Його формують наукові організації, ВУЗи, тимчасові творчі колективи та окремі винахідники. Сновнім товаром на даному ринку є інтелектуальний продукт. Інтелектуальний продукт - це результат творчих зусиль окремої особистості або наукового колективу, він є інтелектуальною власністю. Інтелектуальна власність - це сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законодавчими актами. Інтелектуальні продукти: зразки нової продукції, наукові відкриття, винаходи, оригінальні науково-виробничі послуги, нові технології та патенти.
Інноваційний продукт має довести свою цінність, тобто бути затребуваним на ринку інновацій.
Передумови перетворення нової ідеї на новацію:
1) наявність ринку потенційних користувачів;
2) ймовірність суттєвого збільшення доходу інноватора;
3) можливість залучення суміжників в процес освоєння новації.
Ринок інвестицій: основним товаром на цьому ринку є вільні фінансові кошти різних організацій які можуть бути залучені суб'єктами підприємництва для реалізації інновацій. Їх ціна, обсяги та період на який їх надають значною мірою впливають на інноваційну активність підприємницьких структур. Ринок інвестицій пожвавлюється коли потенційні інвестори бачуть зиск в фінансуванні інноваційних проектів. Держава же впливат и на активність інвесторів пропонуючи пільги в оподаткуванні прибутку.
Інноваційна інфраструктура включає:
1) фінансово-кредитні установи.
2) зони інтенсивного науково-технічного розвитку.
3) техно-парки.
4) інноваційні центри. Технологічні, регіональні, галузеві;
5) інкубатори. Інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу.
6) консалтингові фірми.
7) інноваційні та страхові компанії.
Особливе місце в інноваційній інфраструктурі займають бізнес-інкубатори. Це інноваційні структури, ща мають на меті підтримку, утворення і розвиток нових організацій шляхом наданням їм площ для оренди, первісного капіталу, консультацій.
Технопарк - це форма співробітництва університетів, великих наукових центрів, зацікавлених у соціально-економічному і технологічному розвитку того чи іншого регіону. В світі нараховується около 500 технопарків (150 в США).
Найбільш розповсюджені форми парків:
1) технологічна. Спеціалізується на впровадженн і високих технологій. Мають в своєму складі підприємства ризикового капіталу.
2) прромислові. Базуються на раціональному використанні ресурсного потенціалу і об'єктів інфраструктури.
3) Грюндерські. Створюються для надання стартової допомоги з широким спектром послуг і керуванням процесами становлення малих і середніх фірм.
4) дослідно-конструкторські. Спрямовані на використання прикладних науково-дослідницьких робіт і проектування нових виробів, вирлбництво яких потім наладжується за межами таких парків (Інститут електрозварювання ім.Патона, Харківський інститут монокристалів, Київський Інститут напівпровідникових технологій);
5) консалтингові. Створені для надання послуг фірмам, що ведуть інноваційну діяльність.
Технопарк характеризується визначеною локалізацією. Найчастіше широковідомі своїми науково-технічними здобутками, науковій установі, вищому навчальному закладі який є стратегічним засновнником технопарку, та який залучає до здійснення інноваційної діяльності проектні інститути, конструкторські бюро, експериментальні та промислові підприємства орієнтовані на впровадження інновацій.
Тема:державна підтримка іноваційних процесів
1.роль держави у забезпеченні іноваційних процесів
2. Способи державного впливу на ефективність Іноваційних процесів
3. Методи державної підримки іноваційної діяльності
4. Сучасний стан і перспективи розвитку іноваційної діяльності україни
5. Особливості іноваційного розвитку провідних індустріалів країни
1)
Відповідно до закону України про іноваційну діяльність основними принципами державної іноваційноії політики є
(2)
Для досягнення стійкого економічного зростання держава мусить забезпечети збалансованність конкурентної та промислової політики.
Іноваційна політика є частиною економічної і спрямованна на забезпечення ефективності іноваційної діяльності.
Стратегія і механізми реалізації державної іноваційної політики визначаються її законодавчими і урядовими структурами.
Оріентація на суто ринові механізми розвитку та подалання кризових явищ в національній економіці як свідчить світовий досвід безперспективна.
Н заході державне втручання в іноваційну сферу стало нормою його методи постійно Вдосконалюються. Основною метою такого втручання є забеспечення сталого економічного розвитку, підримка низького рівня інфлюації, високої іноваційної активності і зайнятості.
Законодавчі і урядові структури які впливають на іноваційні процеси
(3) методи можно поділити на п'ять груп:
1.Правові: правове регламентування, адміністрування, захист прав та інтересів суб'єктів іноваційної діяльності
2.Організаційно економічні: оподаткування, льготи, фінансування, амортизацінйа політика, розвиток іноваційної інфраструктури, заохочення іноваційної діяльності
3.Політичні: політичні права і гарантії, політичні програми розвитку
4.Соціальні: суспільні рухи, пропагндиські методи
5.Планування: визначення державних пріорітетів, формування держ замовлення, планування розвитку теріторій, реструктуризаційя економіки.
06.03.13
ТЕМА:малий інноваційний бізнес.
1.Життєвий цикл малого інноваційного бізнесу.
2.Тенденції розвитку малого інноваційного бізнесу.
3.Інноваційні венчурні фонди.
1 Питання.
Малі інноваційні підприємства виступають в якості зв'язуючої ланки між наукою та практичним застосуванням її результатів. Малі інноваційні підприємства:
1.Приймають на себе ризик по розробці нових продуктів та технологій.
2. Їх склад постійно змінюється.
Типи підприємств малих інноваційних:
1.Пошукач - вищої ступені інноваційної діяльності, знаходження на передових позиціях НТП, здійснення піонерних науково-дослідних робіт.
2. Інноватор - систематично здійснює нововведення, але не завжди лідирує в сфері інновацій у своїй галузі.
3. Послідовник - здійснює імітацію нововведень (переймає розробки інших).
4. Консерватор - впроваджує нововведення в основному з метою забезпечення конкурнтоспроможності.
Всі малі підприємства умовно діляться на дві групи:
1) Створені при материнсткому НДІ чи ВУЗі;
2) Самостійні.
Питання 2.
Тенденції розвитку.
Серед факторів, що перешкоджають розвитку малих інноваційних фірм виділяють:
1) Нерозвинутість інфраструктури;
2) високий рівень податків;
3) Брак обігових коштів;
4) Обмеженість попиту з боку промислових підприємств.
5) Неякісність.
6) Невирішенність питання про належність прав на інтелектуалтну власність.
Фактори успіху в розвитку малого інноваційного бізнесу:
1) Вдалий вибір продукту.
2) Гарна команда.
3) Добре організований маркетинг.
4) Ефективна технологія.
5) Грамотна фінансова політика.
6) Налагоджена дилерська мережа.
7) Захист інтелектуальної власності.
На даний момент лише 5% від загальної кількості малих підприємств займаються інноваційною діяльністю, тоді як у високорозвинених країнах - 60%.
3 питання.
Венчурність - діяльність спрямована на здійснення ризикованих проектів інноваційного характеру з метою одержання прибутків. Здійснюється через створення, спочатку невеликої наукоємної фірми, з наступним перетворенням її в закриту або відкриту корпорацію, яка дозволяє засновникам придбати контрольний пакет акцій.
Для створення венчурної фірми необхідно три умови:
1) Ідея нововведення;
2) Підприємець, готовий на основі ідей створити нову фірму.
3) Капітал.
Основним критерієм класифікації венчурного підприємства є джерело інвестування.
1)Найбільш розповсюдженими можна вважати незалежний венчур - акціонерне товариство, які рекламуючи свою ідею створення новації, акумулюють кошти приватних та інституційних інвесторів.
2) Впроваджувальні фірми (науково-дослідний консорціум). Створюються для проведення фундаментальних довгострокових досліджень, та активізації наукової діяльності науково-дослідних інститутів. Мета:фінансування ризикованих проектів.
Основний недолік венчурного фінансування - через високий ризик такий капітал надається під вищий відсоток ніж банківський кредит.
13.03.13
Тема:управління інноваційним розвитком організації
1.Сратегічне управління інноваційним розвитком організацій. Взаємозумовленість інноваційної політики та стратегії нововведення організації.
2.Планування інноваційної діяльності. Продуктово-тематичне, техніко-економічне, оперативно-календарне планування інновацій.
3. Вплив структури управління на інноваційні можливості організації. Узгодження оргструктури управління із стратегією нововведень.
4. Мотиваційний механізм інноваційної діяльності. Форми та методи стимулювання інноваційної діяльності. Організаційно-економічні форми стимулювання інноваційної активності працівників.
Інноваційна стратегія являє собоюцілеспрямовану діяльність з визначення приорітетів, перспективного розвитку та можливості його досягнення, в результаті якої забезпечується нова якість виробництва та управління. Вона реалізується за допомогою прогресивних нестандартних обґрунтованих управлінських рішень, які приймаються з урахуванням специфіки роботи організації.
Характер інноваційної стратегії визначається рядом особливостей:
1.Принцип формування і розподілу всіх ресурсів;
2. Можливістю застосування різних прийомів та методів управління нововведеннями.
3. Визначення реальних часових та кількісних меж.
Відповідальність за інноваційну стратегію лежить на керівниках. Їх завдання - виявити управлінський потенціал для конкретних умов функціонування підприємства, встановлювати масштаби і цілі управлінської підготовки, виділяти відповідні ресурси.
Залежно від умов макро-та мікросередовища підприємство обирає один із основних видів інноваційної стратегії:
1.Адаптаційний.
2. Оборонний.
3. Пасивний.
4. Творчий.
5. Намтупальний.
6. Активний.
Адаптаційна стратегія передбачає: проведення часткових непринципових змін що дозволяють удосконалити раніше освожні продукти, технологічні процеси, ринки в рамках вже складений оргструктур і тенденцій діяльності. Інновоація - форма вимушеної реакції на зміну зовнішнього середовища яка сприяє збереженню завойованих ринкових позицій.
У рамках адаптаційної сиратегії виділяється захисна стратегія - комплекс заходів який дозволяє протидіяти конкурентам метою яких є проникнення на існуючий ринок з аналогічно обумовленою продукцією. Ця стратегія може розроблятися в двух напрямках:
- створення на ринку даної продукції умов неприйнятних для конкурентів;
- переорієнтація власного виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції при збереженні або мінімальному скороченні раніше завойованих позицій.
Другий різновид адаптаційної стратегії - стратегія інноваційної імітації. Припускає, що товаровиробник робить ставку на успішність нововведень конкурентів займаючись їх копіюванням. Дана стратегія передбачає використання прийомів агресивної маркетингової політики, що дозволяє виробникові закріпитися на вільному сегменті ринку.
Третій різновид - стратегія вичікування. Оріжнтована на максимальне зниження рівня ризику в умовах високої невизначенності та споживчого попиту на нововведення. Дана стратегія близька до стратегії інноваційної імітації, оскільки в обох випадках виробник перш за все прагне переконатися в наявності стійкого попиту на новий продукт, але навідміну від імітаційної, при якій виробник задовольняється ринковими сегментами неохоплених основним підприємством, обирає стратегію вичікування прагнучи перевершити стратегію підприємства-розробника за обсягами виробництва та реалізацією нововведення.
Оборонна. Підприємства які вибрали цю сратегію не піддаються особливому ризику. Вони швидко реагують на конкретні виробничі потреби і здатні в короткі терміни адаптувати свою діяльність відповідно до пропонованих замовлень.
В умовах відносо-стабільних товарно-грошових відносин інновація є основою розширення і зміцнення ринкових позицій, тобто активним засобом бізнесу і складають зміст творчої та наступальної стратегії. У цьому класі інновацій виділяють активні НДДКР (конструкторські розробки). Ця стратегія передбачає розробку оригінальних, єдиних в своєму роді, науково-технічних новинок.
Інтенсивний НДДКР - передбачає використання диверсифікації, освоєння нової продукції та ринків. Успішність стратегії залежить від інтенсивності інноваційної діяльності організації.
Активні. В активних інноваційних стратегіях важе виділити внутрішні відмінності ніж в адаптаційних. Вни мають багато спільного і найбільш ефективні коли підприємство реалізує цілий комплекс напрямків активної інноваційної діяльності. Конкретний тип інноваційної діяльності залежить від технологічних можливостей і конкурентної позиції організації (наявність і масштаб розповсюдження ліцензій, форми і характер взаємовідносин постачальників зі споживачами). Конкурентні можливості - це здатність швидко реагувати на динаміку ринкових структур.
Тип інноваційної стратегії залежить від стану процесів взаємодії товаровиробника із зовнішнім середовищем в широкому сенсі цього слова.
Етапи стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства
1.Розробка концептуальних засад стратегічного управління інноваційним розвитком.
2. Вибір моделей та методів прийняття стратегічних рішень щодо інноваційного розвитку підприємства на основі діагностики його потенціалу та аналізу чинників його зовнішнього середовища.
3. Формулювання цілей інноваційного розвитку і розробка функціональних стратегій.
4. Розробка стратегій інноваційного розвитку.
5. Лбґрунтування методів стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства.
6. Проектування оргструктури управління інноваційним розвитком.
7. Розробка системи мотивації праці.
8. Оцінка і контроль стратегічних перетворень на підприємстві в процесі інноваційної діяльності.
9. Розробка заходів щодо зменшення опору по стратегічним змінам.
20.03.13
Питання 2.
Розробка інноваційної стратегії має на меті розробку визначення перспективних няпрямків розвитку з огляду на потенціал та зміни.вибір найефективніших способів реалізації стратегії розвитку здійснюється в процесі тактичного планування.
Його завдання - формування інноваційних проектів, впровадження яких забезпечить досГнення цілей за оптимального використання ресурсів і максимізації доходів. Для цього складають продуктово-тематичні плани інновацій і здійснюють їх техніко-економічне обґрунтування.
Продуктово-тематичне планування інновацій - це процес формування продуктово-тематичного портфелю інновацій який охоплює розробку програм і заходів, оновлення продукції, удосконалення технології і організації, її виробництва і збуту. Продуктово-тематичне планування здійснюється на основі вивчення споживачів, умов конкуренції, рівня науково-технічного потенціалу організаці і очикувань споживачів щодо характеристик нового товару.
Визначення можливостей фінансування інноваційних змін здійснюють фінансові і планово-економічні відділення.
Планування організаційно-технічного розвитку підиємств має на меті: забезпечення технологічних можливостей підприємства випускати конкурентноспроможну продукцію. Ґрунтується воно:
1) На оцінці технічного рівня виробництва.
2) На підтримці і вдосконаленні технічного рівня виробництва (технічне доозброєння), та планування модернізації техніко-технологічної бази підприємства.)
3) На розробці і впровадженні нових технологічних процесів ( цей варіант технічного розвитку обирають в разі освоєння нової продукції виробництво якої може здійснюватись на базі існуючої технології, але за умови її вдосконалення).
Техніко-економічне планування є складовою річних техніко-економічних планів організацій коли відбувається розподіл її ресурсів за різними напрямками:
- на технічний розвиток виробництва;
- на оновлення продукції;
Техніко-економічне планування - це процес визначення обсягів робіт, які мають бути виконані за кожним інноваційним проектом, а також потреб і джерел залучення матеріальних, трудових і фінансових ресірсі необхідних для їх реалізації. Оперативно-календарне планування інноваційної діяльності здійснюють для управління реалізацією інноваційного проекта. Його завдання - визначення обсягів робіт на кожний календарний період року, планування і завантаження підрозділів і виконавців, розробка календарних графіків реалізації окремих інноваційних проектів, їх узгодження з календарними планами поточного виробництва, визначення витрат ресірсів і порядок їх надходження.
В процесі ОКП(опер.календ.план) використовують:
1) Мережеві системи; мережеві передбачають складання планів за окремими стадіями (роботами, етапами).
2)Управління за цілями; згідно з цим методом кожен учасник інноваційного процесу повинен мати чіткі цілі, що забезпечуватиме вибір ним ефективних способів їх досягнення, прискорюючи реалізацію інноваційного проекту.
Питання 3.
Для реалізації завдань інноваційного характеру організація повинна бути гнучкою, здатною оперативно розв'язувати нові нетипові завдання у встановленні терміни і в межах виділеного бюджету.
Організаційні форми управління інноваційною діяльністю для влеиких і середніх підприємств:
1)Спеціальні підрозділи вищого рівня (ради, комітети); визначають ключові напрямки інноваційної діяльності.
2)Центральні служби розвитку нових продуктів. Вонм координують інновац. Діяльність всіх підрозділів.
3)Цільові проектні групи з розробки нової продукції. Їх очолює автор ідеї.
4)Конструкторські групи, лабораторії, наукові центри, що перебувають у складі виробничих підрозділів.
5)Венчурні підрозділи, спеціальні фонди. Стимулювання ІД.
6)Консультаційні групи в сфері нововведень.
7)Спеціальні лабораторії з проблем освоєння нових технологій.
Можливості застосування певних організаційних форм залежить від типу інноваційної стратегії.
Організаційні форми реалізації інновацій в межах імітаційної стратегії:
1)Придбання інновацій.
2)Придбання ліцензій.
3)Придбання підприємства-інноватора.
4)Імітація інновацій. Прийнятна в тому випадку коли не порушуються юридичні права захисту інновацій.
Організаційні форми реалізації інновацій в межах захисної стратегії:
1)Гурти якості. Їх створюють у виробничих структурних підрозділах. Спрямовуються на розв'язання конкретних проблем.
2)Ризикові підрозділи компаній. Невеликі автономно-керовані спеціалізовані підрозділи, які чтворюються корпораціями з метою освоєння новітніх технологій.
3)Внутрішнє підприємництво. Інтрапренерство. Це різновид ризикових підприємств. Він в можливості використання ресірсів підприємства для реалізації ідеї. Передбачає спільну відповідальність фірми і автора інновацій. Пропорційно вкладу розподіляються прибутки.
4)Бутлегерство. Це підпільне контрабандне винахідництво. Таємна робота над позаплановими проетами. Автор ідеї, яка не увійшла в проект, працює над нею в позаурочний час. Використовує обладнання і матеріали фірми. Керівництво вдає, що не помічає цього, а працівник задовольняє свої амбіційні потреби.
5)Дослідження за замовленням. Передбачає замовлення іншій оргнізації або спеціалісту зі сторони. Здійснення від імені і за рахунок замовника досліджень.
6)Колективні дослідження. Створюються кластери за функціональною чи галузевою ознакою.
Організаційні форми реалізації інновацій в межах наступальної стратегії:
1)Дивізійна організаційна структура. Формується на підприємствах які різко збільшують масштаби своєї діяльності і прагнуть диверсифікувати виробництво у відповідь на вимоги зовнішнього середовища.
2)Проектно-цільова структура. Може бути специфічною формою існування організації, що послідовно втілює в життя інноваційні проекти або тимчасовою організаційною формою реалізації інноваційного проекту в межах лінійноФ-функціональної оргструктури.
3)Матрична оргструктура - доцільна за умови випуску підприємством продуктів з коротким життєвим циклом. Це:рекламний бізнес.
4)Мережеві оргструктури. Розвивають бізнес за принципом організаційно-економічної відокремленності стадій технологічно процесу які можуть бути здійснені як на самому підприємству так і за його межами.
Види оргструктур (мережевих):
1)Внутрішні;
2)Стабільні;
3)Динамічні.
Питання 4.
Мотиваційний механізм - це система із зворотнім зв'язком, яка охоплює сукупність стимулів, що формують у менеджерів організації мотиваційні преференції щодо використання інновацій як основного засобу здобуття організацією конкурентних переваг.
Концепція партисипативного управління - це технологія управління персоналом яка ґрунтується на залученні до процесу прийняття управлінських рішень всіх працівників підприємтсва.