Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ
ФАКУЛЬТЕТУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ПІДРОЗДІЛІВ МІЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ
Начальник кафедри ТСП факультету підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки
полковник міліції
“ ” 2013 р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
проведення групового заняття
з магістрами слідче-криміналістичного факультету (експерти)
з дисципліни “Охорона праці в галузі ” на тему №1
на засіданні кафедри ТСП викладач кафедри ТСП
від «___»_________2013р. Стремоухов О.А.
протокол №___
Донецьк - 2013
Мета заняття:
Місце проведення заняття: спеціалізована аудиторія.
Метод проведення заняття: розповідь, показ.
Технічне забезпечення: кодоскоп, телевізор, DVD – програвач.
Навчальні питання:
Порядок проведення заняття:
1. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно - правового забезпечення охорони праці.
Особливо корисним у справі формування нових шляхів забезпечення нормальних, безпечних умов праці може стати досвід зарубіжних країн, де навчання "менеджменту безпеки" стало обов'язковою частиною навчання "поліцейському менеджменту".
Пошлемося на досвід США, де розроблюється та впроваджується значна кількість програм та рекомендацій, спрямованих на забезпечення особистої безпеки поліцейських: "Виживання поліцейського при виїзді на місце події"; "Виживання поліцейського під час рейду по вилученню наркотиків"; "Виживання поліцейського під час здійснення затримання"; "Виживання на вулиці" тощо. Здійснюються також і спеціальні програми, спрямовані на навчання окремих категорій працівників з урахуванням їх специфіки (наприклад, забезпечення особистої безпеки працівників дорожньої поліції), існує і спеціальний курс навчання для жінок - поліцейських. Прикладом програми універсального характеру, тобто розрахованої на різні категорії поліцейських і працівників юридичних служб, може бути програма "Шлях до виживання". Ця програма розрахована на 40 навчальних годин і передбачає розглядання таких питань: аналіз причин загибелі або поранень працівників; узагальнений соціально-демографічний та психологічний "портрет" працівника - жертви; умови та фактори, що сприяють забезпеченню особистої безпеки; психологічний "портрет" працівника, який здатний забезпечити оптимальний рівень безпеки; тактика особистих дій та роботи "у команді" по забезпеченню безпеки; комплекс конкретних знань, що характеризують стан людини у ситуаціях небезпеки; конкретні рекомендації -як діяти у межах закону по забезпеченню особистої безпеки та деяких інших. Обов'язковим елементом програми є практичне відпрацювання тактики та прийомів забезпечення особистої безпеки під час вирішення професійних завдань. В процесі реалізації програми підкреслюється, що вирішальна роль у забезпеченні особистої безпеки належить не екіпіруванню, а тактико-спеціальній, фізичній і правовій підготовки. Фактично це зводиться до вищезазначених трьох шлахів забезпечення особистої безпеки працівників ОВС.
Не тільки американські фахівці з пигань забезпечення особистої безпеки акцентують увагу на значущості цього уміння для поліцейських і працівників ЮСД. Подібна ситуація існує і в інших країнах світу. Так, на думку британських фахівців, безпека поліцейського або працівника ЮСД залежить від цілого ряду навичок та умінь. Але в першу чергу це стосується навичок спілкування у конфліктних або у стресових ситуаціях або при конфронтаціях з урахуванням правової оцінки своїх дій. Навчання цим навичкам дозволить поліцейським і працівникам ЮСД уникнути використання надмірної сили і тим самим знизити травматизм. Обов'язковим елементом будь-якої програми щодо тактики спілкування є вивчення мови рухів тіла та реакцій у відповідь в умовах стресу, що дає можливість поліцейським краще зрозуміти противника та передбачити його дії, а також правильно відреагувати на них, вибравши відповідний прийом. Уміння та навички спілкування відпрацьовуються одночасно з фізичними навичками в умовах, які наближені до реальних. Головна мета тут полягає в забезпеченні поліцейському або працівнику ЮСД особистої безпеки.
У Німеччині з метою підвищення кваліфікації працівників юридичних і дільничних служб, привнесення необхідних коректив в їх діяльність щорічно організуються семінари (середня тривалість - 4 дні). Під час семінарів пріоритетним питаннями є навчання елементам спілкування та стратегії розв'язання конфліктних ситуацій. Учасники семінарів працюють у робочих групах, де розробляють шляхи розв'язання конфліктів у тих або інших ситуаціях, обговорюють особливості поведінки з різними категоріями виявляють можливості поліпшення своєї діяльності. Подібних прикладів існує багато і у практиці підготовки та перепідготовки працівників ЮСД і поліції інших країн світу. Звичайно, уміння та навички спілкування у різних ситуаціях професійної діяльності не є єдиними важливими компонентами для забезпечення особистої безпеки працівників ЮСД і поліції в цих країнах. Це тільки приклад того, як поєднується у цьому процесі суто професійні та соціальні аспекти. Соціальні уміння та навички розглядаються вже не як щось другорядне у підготовці поліцейських, а як важливий. Вивчення матеріалів, які висвітлюють досвід роботи органів охорони правопорядку зарубіжних країн щодо організації забезпечення особистої безпеки працівників, аналіз відповідних навчальних програм та рекомендацій дають можливість визначити умови вдосконалення цієї діяльності в ОВС і ЮСД України.
2. Міжнародні нормативно-правові акти з охорони праці.
Конвенція № 155 Міжнародної організації праці (МОП) "Про безпе ку і гігієну праці та виробниче середовище", яка набула чинності 11 серп ня 1983 р., визначає систему організації охорони праці на національному та виробничому рівнях. Згідно з Конвенцією на роботодавців покладаєть ся обов'язок надавати робочі місця, механізми та обладнання, організо вувати виробничі процеси, у відповідності встановленими міжнародними нормативам безпеки, вживати заходів щодо створення відповідних служб з управління та нагляду за охороною праці.
Конвенція також передбачає надання необхідної інформації органам громадського контролю за охороною праці, проведення навчань і консуль тацій. За вимогами документа роботодавець зобов'язаний розробляти за ходи і засоби щодо попередження виробничого травматизму та проводити розслідування й облік нещасних випадків і професійних захворювань.
МОП, одна з найдавніших міжнародних організацій, створена у 1919 р. Вона є основним міжнародним координуючим органом у галузі охорони праці. Україна є членом МОП з 1954 р. Значна кількість доку ментів, прийнятих МОП, ратифіковано в Україні. Серед них — найваж ливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за виконанням у країнах-членах вимог кон венцій і рекомендацій. В Україні реалізується проект МОП "Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанню шкідливими ре човинами".
У рамках програми ТАСIS з метою співробітництва в галузі охоро ни праці України з Європейським Союзом створено "Проект сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефек тивності)", яким передбачається удосконалення нормативної бази, засну вання Інформаційного центру з агітації та пропаганди і відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці для працюючих, тощо.
Україна є членом Міжнародної агенції з атомної енергетики (МА-ГАТЕ), Міжнародної Організації Охорони Здоров'я (МООЗ) та інших спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй і виконує схвале ні ними нормативні акти та рекомендації стосовно охорони здоров'я та життя працюючих.
3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності покликана гарантувати безпечну працю та фінансову компенсацію працівнику за втрачене здоров’я. В усіх високорозвинених краінах світу існують законодавчі акти, які гарантують безпечну праці, але виконання цих законів контролюються в основному профсоюзами та трудовими спілками. За виконання законів про безпечну працю несуть відповідальність держава, керівники підприємств і установ незалежно від форми діяльності. Останні прикладають багато зусиль щоб послабити соціальну відповідальність.
Соціальна відповідальність передбачає виплату пенсій згідно існуючого законодавства, компенсаційні виплати за тимчасове втрачене здоров’я у разі нещасного випадку, виплату за інвалідність, яка сталася в результаті праці в небезпечних умовах, а також тимчасова або разова допомога сім’ям загиблих та постраждалих у разі нещасного випадку.
Основні принципи соціальної відповідальності передбачають своєчасне виконання зобов’язань державних органів надавати соціальну допомогу працівникам. Ці вимоги відповідають міжнародним нормам соціальної відповідальності, в тому числі стандарту SA 8000 «Соціальна відповідальність» і . міжнародному стандарту ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності».
Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці містить в собі ряд положень, в яких охорона праці виступає як частина соціальної політики ЄС. Ці положення проявлені в директивах ЄС з охорони праці. Наприклад, Рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників», вимагає від роботодавців обов’язкового створення комфортних умов праці працівникам. Цілком зрозуміло, що в світі існують професії, які пов’язані з виконанням робір з підвищенною небезпекою. Для таких професій , а також для інших видів, Мжнародною організацією праці (далі МОП) розроблені трудові норми і форми їх оплати, які частково викладені в Конвенції та Рекомендації МОП в галузі охорони праці.
Україна активно бере участь у Міжнародному співробітництві в галузі охорони праці. Основні напрямки співробітництва направлені на перейманні передового досвіду високорозвинених країн світу з організації безпечних умов праці у всіх сферах діяльності, в тому числі створення або засвоєння нових безпечних промислових технологій, нових індивідуальних та колективних засобів захисту. В цьому напрямку значну допомогу наша країна одержує від відповідних комітетів Організації об’єднаних націй. Під егідою ЮНЕСКО нашій краєні допомагає Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародна агенція з атомної енергії.
Починаючи з 2003 року в Україні плідно працювала Міжнародна організація праці, яка виявила основні причини нещасних випадків в процесі праці в УКраїні.
Суттєвий вклад у діяльність системи охорони праці в Україні надала Співдружність незалежних держав.
Україна підписала й ратифікувала Угоду між державами – учасниками Співдружності Незалежних держав « Про авзаємне визнання пільг та гарантій для учасників і інвалідів Великої вітчизняної війні, учасників бойових дій на території інших держав і сімей загиблих військовослужбовців » від 15 квітня 1994 р.
Окреми питання пенсійного забезпечення регулюються двосторонніми угодами України та Російської Федерації від 15 січня 1993 р. «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Російська сторона взяла на себе зобов’язання про пенсійне забезпечення громадян, які проживають нині в Україні, але раніше працювали в несприятливих кліматичних умовах на території Російської Федерації. Це означає, що пенсійний фонд Російської Федерації перераховуватиме Пенсійому фонду України необхідні кошти для виплати пенсіонерам пенсії або частини її залежно від тривалості стажу, відпрацьованого у вказаних районах. Угода поширюється на дві категорії громадян, які живуть на території України. Перша категорія – це ті кому на території Російської Федерації вже було призначено пенсію, а друга – ті громадяни, які мають пільговий стаж роботи у зазначених районах, але переїхали в Україну до досягнення пенсійного віку. Їм сплачується частина пенсії , що відповідає тривалості пільгового трудового стажу, отриманого , починаючи з 1 січня 1991 р., за умови досягнення пенсійного віку.
Аналогічні угоди пра співробітництво в сфері соціального захисту і пенсійного забезпечення громадян у 1995 р. були укладені між Україною та Республікою Вірменія, Україною та Республікою Азербайджан, Україною та Молдовою.
20 лютого 1997 р. був укладений договір між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення.
2 жовтня 1999 р. було підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Грузії про пенсійне забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей, а 16 беоезня 2000 р. підписано аналогічну угоду між кабінетом міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки про пенсійне забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне обов’язкове особисте страхування військовослужбовців.
З червня 2004 р. була укладена Угода між Кабінетом Міністрів України Урядом Азербайджанської Республіки про трудову діяльність і соціальний захист громадян України, які тимчасово працюють на території Азербайджанської Республіки, та громадян Азербайджанської Республіки, які тимчасово працюють на території України ( Угоду ратифіковано Законом № 3465-ІУ від22.02.2006)
Договори про соціальне забезпечення були також укладені 5 грудня 2000 р. між Україною та Словацькою Респудбікоюта 21 квітня 2001р. між Україною та Літовською Республікою.
21.03 2004 р. була укладена Угода між Міністерством праці та соціальної політики України та Націрнальним інститутом страхування Республіки Болгарія про застосування Договору між Україною та Республікою Болгарія про соціальне забезпечення від 04.09.2001 р.
4. Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці.
Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних технічних засобів у виробничих процесах, включаючи пожежну і вибухову безпеку.
Основні положення з охорони праці в Україні встановлені і регла ментуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Зако ном "Про охорону праці", іншими законами України, а також розроблени ми на основі і відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з Конституцією України найвищою соціальною цінністю є людина, її життя, здоров'я і безпека (ст. 3). Стаття 43 гарантує право не тільки на працю, але і на безпечні умови праці, ст. 49 — право на охорону здоров'я, медичну допомогу, страхування. У Законі "Про охорону праці" визначені основні напрямки з практичної реалізації конституційних прав громадян України. Його дія розповсюджується на всі заклади, підприєм ства, організації незалежно від форми власності і діяльності, і на всіх гро мадян, які працюють у цих організаціях.
Кодекс законів про працю регулює трудові відносини всіх працівни ків, сприяючи ефективності суспільного виробництва і зростанню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни. Законодавство про працю встановлює високий рі вень умов праці, всебічну охорону трудових прав працівників. Право на працю реалізується укладанням трудового договору.
Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні. Закон надає гарантії соціального забезпечення пра цівників при втраті працездатності, одержанні професійних захворювань, інвалідності, забезпечення усіх громадян гарантованим рівнем медико-санітарної допомоги, а також затверджує здійснення державного нагляду у сфері охорони здоров'я.
Кодекс цивільного захисту України визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Ним встановлено, що забезпечення пожежної безпеки об'єктів поклада ється на керівників цих об'єктів. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах, незалежно від форм власності, здійснюється державною пожежною охороною.
Закон України "Про охорону навколишнього середовища" регламентує відносини в галузі охорони праці, захист природних ресурсів, ефек тивне використання, забезпечення екологічної безпеки, попередження і ліквідації негативного впливу господарської діяльності людини на навколишнє середовище.
Закон "Про міліцію" визначає, що міліція в Україні — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспіль ства і держави від протиправних посягань. Міліція бере участь також у наданні соціальної та правової допомоги громадянам (ст. 2). Закон окреслює обов'язки і права працівників міліції з питань, що стосуються без пеки, охорони здоров'я і праці, гарантує соціальний захист працівників ОВС (ст. 22).
Останнім часом в Україні склалася несприятлива економічна ситуація для зниження рівня травматизму і загибелі людей на підприємствах і в установах. На засіданнях Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення неодноразово відзначалося незадовільне становище в галузі гарантування безпеки праці на фоні високого рівня травматизму в країні.
Держава терпить значні економічні збитки на тім, що недостатньо стежить за умовами служби і роботи своїх працівників. Це одне з найскладніших питань в службовій діяльності юридичної сфери.
Причинами нещасних випадків можуть бути:
--незадовільна підготовка робітників і роботодавців з питань охорони праці;
-відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм;
-недостатнє забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;
-повільне впровадження засобів та приладів колективної безпеки в установах;
-спрацьованість ( у деяких галузях до 80%) засобів виробництва.
З економічної точки зору охорона праці відіграє важливу роль, як суспільний чинник, оскільки самі вагомі трудові здобутки не можуть компенсувати людині втраченого здоров’я, а тим більше життя. Правові організаційно - технічні заходи направлені на реалізацію основних принципів державної політики охорони праці викладених у статті 4 закону України "Про охорону праці" (далі – Закон). Ці принципи декларують:
Згідно зі ст. 5 закону України «Про охорону праці» при укладенні трудового договору громадянин має бути поінформований роботодавцем під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Під час роботи права працівників на охорону праці викладені в ст.6 Закону. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а та кож санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля.
За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань.
Працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше ніж тримісячний заробіток.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігається місце роботи, а також: середній заробіток.
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці:
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати згідно з колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Працівники ОВС виконують свої службові обов’язки у важких і шкідливих умовах. Стаття 7 дає змогу отримувати працівникам ОВС ряд пільг. Нижче представлені деякі пільги і компенсації працівникам ОВС за важкі і шкідливі умови праці:
Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я працівника або в разі його смерті здійснюється «Фондом соціального страхування від нещасних випадків» відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються:
Роботодавець може за власні кошти здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
Не нехтуючи другими причинами виникненя небезпечних ситуацій специфіка діяльності юридичної сфери та ОВС ставить на перше місце правову сторону захисту від небезпечних шкідливих факторів в своєї роботі.
Діяльність юридичних органів щодо захисту від шкідливих факторів має свої особливості. Вона відбувається у таких умовах, що дозволяють виділити чотири форми здійснення захисту особистості: судову, адміністративну, нотаріальну та особисту, якою і є самозахист.
5. Нормативно – правові акти з охорони праці в ОВД.
Державні міжгалузеві нормативні акти про охорону праці — це нормативні акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх форм власності та відомчої (галузевої) належності (наприклад, "Правила монтажу і безпечної експлуатації ліфтів" та ін.).
Державні галузеві нормативні акти про охорону праці — це нормативні акти, дія яких поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що належать до певної галузі.
Галузеві нормативні документи з охорони праці підприємств та установ конкретної галузі (міністерства або іншої управлінської структури) розробляються і затверджуються за встановленим порядком установами цієї галузі за погодженням з профспілкою.
Затверджені у встановленому порядку нормативні документи для працівників реєструються службою охорони праці підприємства у відповідному журналі та видаються керівникам підрозділів під розпис. Кожний керівник підрозділу підприємства повинен мати комплект чинних інструкцій для працівників усіх професій і видів робіт на даній дільниці.
Крім державних нормативних актів з охорони праці існують і нормативні акти, що діють на окремих об'єктах. Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі Державних нормативних актів з охорони праці (ДНАОП) і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти з охорони праці, що діють в межах підприємства, установи, організації. До таких актів належать:
1. Положення про систему управління охороною праці на підприєм стві;
2. Положення про службу охорони праці на підприємстві;
3. Положення про комісію з питань охорони праці на підприємстві;
4. Положення про роботу уповноважених трудового колективу;
5. Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівни ків з питань охорони праці;
6. Положення про організацію і проведення первинного і повторного інструктажу, а також пожежно-технічного мінімуму;
7. Положення про організацію попереднього і періодичного медич них оглядів працівників;
8. Положення про санітарну лабораторію на підприємстві;
9. Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;
10. Інструкції про заходи пожежної безпеки;
11. Інструкції про порядок проведення зварювальних та інших вогне вих робіт на підприємстві;
12. Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
13. Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані про ходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;
14. Наказ про організацію безкоштовної видачі працівниками певних категорій лікувально-профілактичного харчування;
15. Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецо дягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;
16. Наказ про організацію безкоштовної видачі молока й інших рівно цінних харчових продуктів працівникам, що працюють у шкідливих умовах.
Виходячи зі специфіки робіт та вимог чинного законодавства, керівник об'єкта затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та інші, що регламентують питання охорони праці.
Література
Базова
1. Жидецький В.Ц., “Основи охорони праці ” , Львів., 2002.-350 с.
2. Грибан В.Г. Охорона праці в органах внутрішніх справ. Центр учбової літератури. 2009.- 336 с.
Допоміжна
Інформаційні ресурси
Викладач кафедри ТСП О.А. Стремоухов
«___»_________201__р.
PAGE 19