Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Зміст
Вступ
Висновок
Список використаних
Вступ
В сучасних умовах суспільство розрізняє так званий підвид етики – «професійна етика». Що це таке та чому ми її виокремлюємо, я хочу розглянути в своєму рефераті.
Сьогодні прийнято говорити про професійну етику лікаря, педагога, журналіста, депутата, судді, відповідні етичні кодекси в бізнесі, у військових, у сфері торгівлі. Через поглиблення професіоналізації праці перед спеціалістами різноманітних напрямів все частіше виникають моральні колізії, вирішити які, спираючись тільки на професійні знання, неможливо. Більше того, професійне захоплення, позбавлене моральних критеріїв та цінностей, може бути небезпечним як для самої людини, так і для оточуючих, а в більш широких масштабах - і для суспільства загалом. Тому проблеми професійної етики зовсім не зайвий додаток до професійної освіти.
Кожна трудова діяльність (незалежно від професії) базується на моральній системі суспільства. Проте, існує безліч професій, де такі поняття, як обов'язок, совість, справедливість не є головними в професійній діяльності людини. Можна бути блискучим музикантом чи фізиком, неабияким інженером чи висококласним токарем і, незважаючи на нестерпний і корисливий характер, користуватися репутацією відмінного фахівця. Приходячи в ці професії, люди не складають жодних присяг, не створюють кодексів честі тощо. Тут провідна роль належить таланту, вмінню, майстерності і працьовитості. Наприклад, норовливому і скандальному музиканту його відштовхуючі властивості не перешкоджають блискуче зіграти свою партію. Хто стане цікавитися особистими якостями кулінара, покуштувавши смачно приготовлену їжу? Тут завжди на першому місці - професіоналізм. Проте є професії, моральний аспект в яких відіграє основоположну роль. Які? (Лікарі, депутати, вчителі, юристи) Чому? Просто в цих сферах діяльності спостерігається особливо велика залежність однієї людини від іншої, і результати професійної діяльності можуть мати доленосне значення для інших людей. Це професії, де "об'єктом праці" виступають живі люди, де в процесі професійної діяльності відбувається вторгнення у внутрішній світ людини часто в критичних життєвих ситуаціях. Відповідно до професіоналів, які обіймаються такою діяльністю, суспільство висуває не тільки вимоги загальної моралі (що стосуються будь-якої людини незалежно від професії), але і специфічні моральні вимоги. Більше того, моральність представника такої професії буде показником рівня професійності. І не треба про це забувати, (наприклад, лікар педіатр, кардіолог). Отже, виникає така галузь наукового знання, як професійна етика.
Морально-професійні норми історично розвивалися від конкретного до абстрактного. Спочатку їх значення було надто конкретним і пов'язувалося з певними реальними діями чи предметами. І лише в ході тривалого історичного розвитку їх смисловий зміст набуває загального, власне морального значення.
Кожна епоха має свій комплекс вироблених морально-професійних норм, які стають певною духовною реальністю. Морально-професійні норми можуть жити своїм власним життям і перетворюватися на об'єкт осмислення, вивчення, аналізу і засвоєння, стають силою, що спрямовує поведінку представника тієї чи іншої професії.
Витоки професійної етики простежуються ще в рабовласницькому суспільстві.
З'ясувати походження професійної етики - це простежити взаємозв'язок моральних вимог з поділом суспільної праці і виникненням професії. На ці питання, багато років тому звертали увагу Арістотель, потім Конт, Дюркгейм. Вони говорили про взаємозв'язок поділу суспільної праці з моральними принципами суспільства. Зокрема Аристотель вважав її особливою галуззю етичного знання. Припускають також, що давньогрецький лікар, «батько» медицини Гіппократ розробив вперше в історії професійний кодекс у формі клятви лікаря як вихідний пункт розвитку професійної етики. Пізніше теоретичною проблематикою професійної етики займалися І. Бентам, Ш. Монтеск'є, О. Конт, Е. Дюркгейм та ін. Вперше матеріалістичне обгрунтування цих проблем дали К. Маркс і Ф. Енгельс.
Виникнення перших професійно-етичних кодексів відноситься до періоду ремісничого поділу праці в умовах становлення середньовічних цехів у XI-XII ст. Саме тоді вперше констатують наявність у цехових статутах ряду моральних вимог стосовно професії, характеру праці, співучасникам по праці.
Однак ряд професій, що мають життєво важливе значення для всіх членів суспільства, виникли в далекій давнині, і тому, такі професійно-етичні кодекси, як "Клятва Гіппократа", моральні встановлення жреців, що виконували судові функції, відомі набагато раніше.
Поява професійної етики в часі передувало створенню наукових етичних навчань, теорій про неї. Повсякденний досвід, необхідність у регулюванні взаємин людей тієї чи іншої професії приводили до усвідомлення й оформленню визначених вимог професійної етики. Професійна етика, виникнувши як прояв повсякденної моральної свідомості, потім вже розвивалася на основі узагальненої практики поводження представників кожної професійної групи. Ці узагальнення містилися як у писаних, так і в неписаних кодексах поводження, так і у формі теоретичних висновків. Таким чином, це свідчить про перехід від повсякденної свідомості до теоретичної свідомості в сфері професійної моралі. Велику роль у становленні і засвоєнні норм професійної етики грає суспільна думка. Норми професійної моралі не відразу стають загальновизнаними, це буває пов'язано з боротьбою думок. Взаємозв'язок професійної етики і суспільної свідомості існує й у формі традиції. Різні види професійної етики мають свої традиції, що свідчить про наявність наступності основних етичних норм, вироблених представниками тієї чи іншої професії протягом сторіч. Професіоналізм як моральна риса особистості.
Професіоналізм і ставлення до праці є важливими характеристиками моральності особистості. Вони мають першорядне значення в особистісній характеристиці індивіда, але на різних етапах історичного розвитку їх зміст і оцінка суттєво різнилися. У сучасному суспільстві вони визначалися соціальною нерівністю видів праці, протилежністю розумової та фізичної праці, наявністю привілейованих і непривілейованих професій. Про класовий характер моралі у сфері праці свідчить написана в першій третині II століття до н.е. християнська біблійна книга "Мудрість Ісуса, сина Сираха", в якій має науку про те, як слід ставитися до раба: "корм, палиця і тягар - для осла, його хліб, покарання і справа - для раба. Займай раба роботою і будеш мати спокій ; ослаб руки йому - і він буде шукати свободи ". У Древній Греції фізична праця по цінності і значущості знаходився на самій нижній оцінці. А у феодальному суспільстві релігія розглядала працю як покарання за первородний гріх, а рай представлявся як вічне життя без праці. При капіталізмі відчуження робітників від засобів виробництва і результатів праці породжувало два типи моральності: хижацьки-грабіжницьку капіталістичну і колективістських-освободітельскую робочого класу, распространявшуюся і на сферу праці. Про це пише Ф. Енгельс: "... кожен клас і навіть професія мають свою мораль ".
Ті ситуації, в яких виявляються люди в процесі виконання своїх професійних завдань, роблять сильний вплив на формування професійної етики. У процесі праці між людьми складаються певні моральні відносини. У них є ряд елементів, притаманних усім видам професійної етики.
По-перше, це відношення до суспільної праці, до учасників трудового процесу.
По-друге, це ті моральні відносини, які виникають в області безпосереднього зіткнення інтересів професійних груп один з одним і суспільством.
Професійна етика не є наслідком нерівності у ступені моральності різних професійних груп. Просто до деяких видів професійної діяльності суспільство виявляє підвищені моральні вимоги. В основному це такі професійні сфери, в яких сам процес праці вимагає узгодженості дій усіх його учасників. Приділяється особлива увага моральним якостям працівників тієї сфери, які пов'язані з правом розпоряджатися життям людей, тут мова йде не тільки про рівень моральності, але і в першу чергу про належному виконанні своїх професійних обов'язків (це професії зі сфер послуг, транспорту, управління, охорони здоров'я, виховання). Трудова діяльність людей цих професій, більш ніж будь-яких інших, не піддається попередньої регламентації, не вміщується в рамках службових інструкцій. Вона за своїм суті є творчою. Особливості праці цих професійних груп ускладнюють моральні відносини і до них додається новий елемент: взаємодія з людьми - об'єктами діяльності. Тут моральна відповідальність набуває вирішальне значення. Суспільство розглядає моральні якості працівника як один з провідних елементів його професійної придатності. Общеморальние норми повинні бути конкретизовані в трудовій діяльності людини з урахуванням специфіки його професії.
Таким чином, професійна мораль повинна розглядатися в єдності з загальноприйнятою системою моралі. Порушення трудової етики супроводжується руйнуванням загальних моральних установок, і навпаки. Безвідповідальне ставлення працівника до професійних обов'язків становить небезпеку для оточуючих, завдає шкоди суспільству, може призвести в кінцевому рахунку і до деградації самої особистості.
У даний момент в країнах колишнього Радянського Союзу, в тому числі і в Казахстані, виявляється необхідність вироблення нового типу професійної моралі, яка відображає ідеологію трудової активності на основі розвитку ринкових відносин. Мова йде насамперед про моральну ідеології нового середнього класу, що становить переважна більшість робочої сили в економічно розвиненому суспільстві.
У сучасному суспільстві особистісні якості індивіда починаються з його ділової характеристики, ставлення до праці, рівня професійної придатності. Все це визначає виняткову актуальність питань, що становлять зміст професійної етики. Справжній професіоналізм спирається на такі моральні норми як борг, чесність, вимогливість до себе і своїх колег, відповідальність за результати своєї праці.
У феодальну епоху професійний розподіл праці досягає свого помітного розвитку, про що свідчить поява численних морально-професійних кодексів, статутів, заповідей цехів, чернецьких та лицарських орденів, купецьких гільдій, суддів тощо. Спочатку ці кодекси виражали прагнення представників панівного класу закріпити за собою привілеї займатися розумовою працею, а пізніше ця тенденція почала виявлятися і серед людей так званих вільних, творчих професій (художників, акторів, письменників тощо). У період Середньовіччя виросла ціла піраміда суворо регламентованих моральних стосунків, верствово-корпоративних розмежувань, які обросли застарілими правилами, казуїстикою.
У новий час, з утвердженням буржуазних відносин, як відомо, триває професійний розподіл праці, зберігаються і поглиблюються професійні суперечності. Анархія капіталістичного виробництва, жорстка конкуренція, невпевненість у завтрашньому дні, індивідуалізм у боротьбі за виживання сприяли створенню замкнених кланів, корпоративних груп. Разом з розвитком буржуазного суспільства, подальшого формування професій набуває розвитку й морально-професійна свідомість. Моральний склад людини зумовлювався «кастовістю» професії, що мало вплив на ставлення «професіоналів» до справи, поведінку в повсякденному житті, у суспільстві. Наприклад, професійна етика бізнесменів американського великого бізнесу є визначальним чинником не тільки їх ставлення до своєї праці (відданість «босу», «фірмі»), а й особистих якостей морального складу.
Мораль буржуазного суспільства була пройнята духом корпора-тивності — на перший план виставлялись інтереси професійної групи, а вони за своєю сутністю виражають не професійну, а саме вузькокорпоративну мораль. Неважко помітити, що наше сучасне життя дуже нагадує згадані вище об'єктивні умови існування корпоративної моралі. З проявами її нам доводиться стикатися майже щоденно, наприклад, у працівників торгівлі, водіїв громадського транспорту, чиновників усіх рівнів тощо. Корпоративна мораль захищає окремі групові інтереси, створює особливі норми поведінки і оцінки вузького прошарку людей, які часто протистоять нормам суспільної моралі й носять у своїй суті антисоціальний характер. Інколи, з точки зору суспільства, ці норми корпоративної моралі виступають як явний аморалізм, своєрідна антимораль, перевернуті норми моралі. У сучасному суспільстві існуванню подібної моралі в окремих соціальних і професійних групах сприяє розбалансованість ринку і фінансової системи, кризовий стан виробництва, що збільшує спокусу для морально нестійких людей скористатися професійним і слркбовим становищем для вирішення власних проблем за рахунок оточуючих. На перешкоді цим явищам можуть стати як моральний осуд, так і заходи правового характеру, що покликані зупинити антисуспільну поведінку людей, котрі керуються у своїй діяльності нормами корпоративної моралі.
Взагалі існує дискусія з приводу визначення професійної етики. Одні вчені вважають, що професійна етика виникає як наука про професійну мораль, яка складається з "особливих" норм моралі, що доповнюють загальні моральні принципи. Інші вчені, навпаки, вважають, що деякі моральні норми і принципи в професійній етиці повинні бути обмежені (наприклад, лікар може бути не завжди правдивим, юрист - не завжди гуманним). Третя група вчених вважає, що неправильно шукати якісь особливі моральні норми для професіоналів, як неправильно і обмежувати (ігнорувати) загальні норми.
Професійна етика — система конкретизованих моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тої чи іншої професійної діяльності людей.
Професійна діяльність, об’єктом якої стають живі люди, утворює складну систему взаємоперехідних, взаємозумовлених моральних стосунків. До цієї системи належить перш за все:
1. ставлення спеціалістів до об’єкта праці (слідчий - обвинувачений, лікар – хворий),
2. стосунки спеціаліста з колегами (адвокати між собою),
3. ставлення спеціаліста до суспільства (призма професійної діяльності, анекдот).
Професійна етика є збірним поняттям, вона охоплює весь спектр професійних відгалужень етики: медичної, юридичної, педагогічної тощ
Моральні відносини людей у трудовій сфері регулює професійна етика. Суспільство може нормально функціонувати і розвиватися тільки в результаті безперервного процесу виробництва матеріальних і духовних цінностей.
Змістом професійної етики є кодекси поведінки, розпорядчі певний тип моральних взаємин між людьми і способи обгрунтування даних кодексів.
Професійна етика вивчає:
· Відносини трудових колективів і кожного фахівця окремо;
· Моральні якості, особистості фахівця, які забезпечують найкраще виконання професійного боргу;
· Взаємини всередині професійних колективів, і ті специфічні моральні норми, властиві для даної професії;
· Особливості професійного виховання.
Кожному виду людської діяльності (наукової, педагогічної, художньої і т.д.) відповідають визначені види професійної етики.
Професійні види етики - це ті специфічні особливості професійної діяльності, які спрямовані безпосередньо на людину в тих чи інших умовах його життя і діяльності в суспільстві. Вивчення видів професійної етики показує різноманіття, різнобічність моральних відносин. Для кожної професії якесь особливе значення набувають ті чи інші професійні моральні норми. Професійні моральні норми - це правила, зразки, порядок внутрішньої саморегуляції особистості на основі етичних ідеалів.
Основними видами професійної етики є: лікарська етика, педагогічна етика, етика вченого, актора, художника, підприємця, інженера тощо. Кожен вид професійної етики визначається своєрідністю професійної діяльності, має свої специфічні вимоги в області моралі. Так, наприклад, етика вченого припускає в першу чергу такі моральні якості, як наукову сумлінність, особисту чесність, і звичайно ж патріотизм. Судова етика вимагає чесності, справедливості, відвертості, гуманізму (навіть до підсудного при його винності), вірності закону. Професійна етика в умовах військової служби вимагає чіткого виконання службового боргу, мужності, дисциплінованості, відданості Батьківщині.
Професійна етика, крім того, це прикладна соціально-філософська дисципліна, яка вивчає походження, сутність, специфіку, суспільні функції морально-професійних норм і стосунків, закономірності їх розвитку на різних історичних етапах. Із цього визначення випливає, що об'єктом вивчення професійної етики є специфічні, морально-професійні норми, стосунки, а також норми, принципи, заповіді пануючої у суспільстві моралі, трансформовані до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності, що регулюють поведінку професіоналів при виконанні ними функціональних обов'язків, санкціонованих громадською думою і особистими переконаннями професіоналів.
Морально-професійні кодекси, що стали частковим еквівалентом суспільної моралі, виковують такі соціальні функції:
— пізнавальну, яка реалізується у відображенні об'єктивних процесів суспільно-професійного розподілу праці за конкретних історичних умов;
— регулятивну (забезпечується взаємозв'язок спеціалістів з суспільством; набір специфічних прийомів праці);
— ціннісно-орієнтаційну (даються уявлення про моральний ідеал професіонала, професійні обов'язок, честь, совість, справедливість тощо).
Професійна етика покликана дати теоретичне обгрунтування сутності трансформації загальних норм і принципів моралі до специфічних умов професійної діяльності людей відповідно до уявлень про професійний обов'язок, благо, добро і зло, справедливість, совість, честь та інші моральні цінності.
Слід підкреслити, що професійна етика розвивається на перетині теоретичного, нормативного і прикладного складників (компонентів) етики. її зміст визначається специфічними завданнями конкретного виду професійної діяльності. На теоретичному рівні розглядаються сутність, специфіка морально-професійних відносин, їх місце і роль у житті суспільства, сучасний стан і тенденції розвитку.
Завдання професійної етики в тому, щоб вивчити складний процес віддзеркалення професійних стосунків у моральній свідомості, у морально-професійних нормах, провести чітку межу між морально-професійними явищами і явищами професійної майстерності, вивчити суспільні завдання, цілі професії і їх значущість у соціальному прогресі, саме цим сприяючи їх успішному виконанню.
Нормативний рівень концентрує в собі вивчення та обгрунтування практичних рекомендацій, конкретних моральних норм. При цьому важливо підкреслити, що професійна етика не створює норм, особливих нормативів для спеціалістів тієї чи іншої професії. У такому разі вона перестає бути наукою, перетворюється на моралізаторство.
Завдання професійної етики щодо свого об'єкта — морально-професійних стосунків на прикладному рівні полягає у сприянні й втіленні гуманістичних імперативів у специфічні умови професійної діяльності, встановленні меж бажаного, дозволеного і неприпустимого, обгрунтуванні морально-професійного ідеалу та певного зразку, еталону, взірця поведінки, нормативного ідеалу в конкретній сфері професійної діяльності.
Професійна етика далека від дріб'язкової регламентації поведінки людей. Вона своїми рекомендаціями виробляє у працівників здатність до максимальної моральної орієнтації, до встановлення моральних кордонів застосування творчих прийомів, тим самим визначаючи лише основні моральні норми і принципи професійної поведінки. Спосіб же поведінки у кожному окремому випадку визначається самою особистістю, стає справою її морального досвіду, професійного такту.
У професійній етиці можна простежити зв'язок тих чи інших видів діяльності й морально-психологічних якостей, поєднання суспільних інтересів із спрямованістю, інтересами і покликанням окремої особистості. Потреби практики визначають ціль тієї чи іншої професії і вимагають від працівників відповідного профілю необхідної кваліфікації (професіоналізму, компетенції), з одного боку, її етичної підготовки, що передбачає теоретичне освоєння норм і принципів моралі для застосування їх у професійній практиці, — з іншого. Кожна людина в силу обставин життя постійно тією чи іншою мірою втягується у рольове спілкування з різними професіоналами, наприклад, з лікарем, юристом, педагогом тощо. При цьому вона очікує від них не тільки кваліфікованого виконання їх обов'язків щодо задоволення її потреб, інтересів, а й уважного, увічливого до неї ставлення. Тому професійна етика покликана дати рекомендації професіоналам, посадовим особам, у тому числі й керівникам, щодо моральної складової у виконанні професійних функцій.
Внаслідок цього моральна характеристика працівника не може обмежуватися його широкими соціальними позиціями, а за необхідності має поширюватися на його суто професійні властивості, розглядатися завжди під кутом зору стосунків, що формуються у рамках даної професії, її місця і ролі у житті суспільства.
Призначення професійної етики полягає не тільки в тому, щоб розкрити об'єктивні причини виникнення, закономірності й тенденції розвитку морально-професійних відносин, не тільки конкретизувати зв'язки моральних норм, принципів та оціночних суджень сучасної моралі, уявлень про добро, справедливість відповідно до особливостей професійної діяльності, а й показати сам характер впливу цих загальнолюдських моральних норм і принципів на практику професійних стосунків, розкрити те, як вони відбиваються у свідомості представника тієї чи іншої професії та втілюються в його поведінці, ставленні до людини як споживача професійних послуг.
Професійну етику не меншою мірою цікавлять і «антиномії професійних вчинків», які виявляються у конфліктних формах поведінки, і в зв'язку з цим — розкриття засобів розв'язання конфліктів у рамках конкретної професії. На підставі цього вона пропонує практичні рекомендації з урахуванням конкретних історичних умов і суспільних завдань. Професійна етика покликана також дати рекомендації щодо розкриття причин деформації морально-професійної свідомості, і шляхів, методів її викорінення.
Дотримання правил етикету - хороших манер повинно бути нормою поведінки як у суспільстві, так і при виконанні своїх професійних обов'язків. Дотримання цих негласних правил дає кожній людині запорука успіху на роботі, розуміння в суспільстві і просто людського спокою, життєвого успіху і щастя. Одним з основних принципів сучасного життя є підтримка нормальних відносин між людьми і прагнення уникнути конфліктів. У свою чергу повагу і увагу можна заслужити лише при дотриманні ввічливості і стриманості. Тому ніщо не цінується оточуючими нас людьми так дорого, як ввічливість і делікатність.
У суспільстві хорошими манерами вважаються скромність і стриманість людини, вміння контролювати свої вчинки, уважно і тактовно спілкуватися з іншими людьми. Поганими манерами прийнято вважати звички голосно говорити, не соромлячись у виразах, розв'язність у жестикуляції і поведінці, неохайність в одязі, грубість, притаманні в відвертої недоброзичливості до оточуючих, у зневазі до чужим інтересам і запитам, в безсоромному нав'язуванні іншим людям своєї волі і бажань, у невмінні стримувати своє роздратування, у навмисному образу гідності оточуючих людей, в безтактності, лихослів'ї, вживанні принизливих прізвиськ. Така поведінка є неприйнятною для культурного і вихованої людини як у суспільстві, так і на роботі.
Обов'язковою умовою спілкування є делікатність. Делікатність не повинна бути надмірною, перетворюватися на льстівость, приводити до нічим невиправданого вихваляння побаченого або почутого.
Одним з головних елементів ввічливості вважають вміння запам'ятовувати імена. Ф. Рузвельт знав, що один з найпростіших, найбільш дохідливих найдієвіших способів завоювати прихильність оточуючих - це запам'ятати їхні імена і навіяти їм усвідомлення власної значущості
Тактовність, чуйність - це і почуття міри, яку слід дотримуватися у розмові, в особистих і службових стосунках, уміння відчувати межу, за якою в результаті наших слів і вчинків у людини виникає незаслужена образа, засмучення, а іноді й біль. Тактовна людина завжди враховує конкретні обставини: різницю віку, статі, суспільного становища, місце розмови, наявність або відсутність сторонніх.
Тактовність, чуйність увазі також здатність швидко і безпомилково визначати реакцію співрозмовників на наше висловлювання, вчинки і в потрібних випадках самокритично, без почуття фальшивого сорому вибачитися за допущену помилку. Це не тільки не упустить гідність, але, навпаки, зміцнить його на думці мислячих людей, показавши їм вашу виключно цінну людську рису - скромність
Повага до інших - обов'язкова умова тактовності навіть між добрими товаришами. Культура поведінки в рівній мірі обов'язкова і з боку нижчестоящого по відношенню до вищестоящого. Вона виражається насамперед у чесному ставленні до своїх обов'язків, у суворій дисциплінованості, а також у повазі, ввічливості, тактовності по відношенню до керівника. Те саме - по відношенню до товаришів по службі. Вимагаючи шанобливого ставлення до себе, задавайтеся частіше питанням: чи відповідаєте ви їм тим же.
Скромна людина ніколи не прагне показати себе краще, більш здібні, розумнішими за інших, не підкреслює свою перевагу, свої якості, не вимагає для себе ніяких привілеїв, особливих зручностей, послуг. Разом з тим, скромність не повинна асоціюватися ні з боязкістю, ні з сором'язливістю. Це зовсім різні категорії. Дуже часто скромні люди виявляються набагато твердіше і активніше в критичних обставинах, але при цьому відомо, що суперечкою переконати у своїй правоті неможливо.
Д. Карнегі вважає одним із золотих правил таке: "Людей треба вчити так, як якщо б ви їх не вчили. І незнайомі речі підносити, як забуті". Спокій, дипломатичність, глибоке розуміння аргументації співрозмовника, добре продумана контраргументації, заснована на точних фактах - ось вирішення цього протиріччя між вимогами "хорошого тону" при дискусіях і твердості у відстоюванні своєї думки.
У наш час майже повсюдно відзначається прагнення до спрощення багатьох умовностей, наказував загальногромадянського етикету. Це - одне з знамень часу: темпи життя, що змінилися і продовжують швидко змінюватися соціально побутові умови, надто впливають на етикет. Тому, дуже багато з того, що було прийнято ще на початку або в середині нашого століття, може зараз здатися абсурдним. Тим не менш, основні, найкращі традиції загальногромадянського етикету, навіть видозмінившись за формою, залишаються жити за своїм духом. Невимушеність, природність, почуття міри, ввічливість, тактовність, а головне доброзичливість щодо людей, - ось якості, які безвідмовно допоможуть у будь-яких життєвих ситуаціях, навіть тоді, коли ви не знайомі з будь-якими дрібними правилами загальногромадянського етикету, яких існує на Землі безліч.
Особливим проявом професійної етики виступає економічна етика ("ділова етика", "етика бізнесу"). Цій проблемі зараз приділяється багато уваги. Економічна етика - наука давня. Її початок покладено Арістотелем у творах "Етика", "Нікомахова етика", "Політика". Аристотель не відокремлює економіку від економічної етики. Він радив своєму синові Никомаху займатися тільки виробництвом благ. його принципи знайшли розвиток в ідеях і концепціях католицьких і протестантських теологів, які протягом тривалого часу напружено міркували на проблемами етики бізнесу. Виникнення капіталізму в Європі в XVI столітті було тісно пов'язане з протестантською Реформацією. Можна сказати, що протестантизм зробив можливим формування етики бізнесу. Якщо б він слідував за середньовічної католицької ідеологією, яка стверджувала, що "роблення грошей" підлягає моральному осуду, то не зміг би встановити моральних стандартів для досягнення своїх цілей. Так, Фома Аквінський вірив у те, що більшість форм торгівлі, що здійснюється з метою отримання прибутку, є обов'язково аморальними. Заперечуючи ці установки, протестантизм зробив можливим формування етики бізнесу в результаті морального освячення прагнення до прибутку. Він стверджує, що праця бізнесмена може бути схвалений Богом. Прагнення до прибутку і прагнення до Бога стали не тільки сумісними, але і взаимообуславливающих. А винагорода фінансовим успіхом стало розумітися як знак розташування Бога. Світська версія протестантської етики бізнесу стала важливою складовою частиною західної громадської культури. У наш час гарна етика означає хороший бізнес. Можна бути одночасно доброчесним і процвітаючим у бізнесі людиною, і що моральна чеснота необхідна умова для успіху.
Однією з перших етико-економічних концепцій була концепція Г. Форда. Він вважав, що щастя і добробут добуваються тільки чесною роботою і що в цьому полягає етичний здоровий глузд. суть фордовской економічної етики укладена в думці про те, що вироблений продукт не просто реалізована "ділова теорія", а "щось більше" - теорія, мета якої створити зі світу речей джерело радощів. Сила і машина, гроші і майно корисні лише остільки, оскільки вони сприяють життєвої свободи. Етико-економічні установки Форда мають практичне значення і в даний час. Економічна етика - це сукупність норм поведінки підприємця, вимоги пред'являються культурним товариством до його стилю роботи, характеру спілкування між учасниками бізнесу, їх соціального вигляду. Це - адаптовані до практичних потреб бізнесмена відомості про етичні поняттях, про моральні вимоги до стилю роботи і виглядом ділової людини. Це - етика ведення переговорів з партнерами, етика складання документації, використання етичних методів конкуренції.
Економічна етика включає в себе діловий етикет, який формується під впливом традицій і певних сформованих історичних умов конкретного країни. Діловий етикет - це норми, що регламентують стиль робіт, манеру спілкування між фірмами, імідж бізнесмена і т.д. Етика підприємництва не може виникнути за суб'єктивним бажанням. Її формування - складний і тривалий процес. Умовами формування її є: політична та економічна свобода, сильна виконавча влада, стабільність законодавства, пропаганда, право,
Основними постулатами етичного кодексу підприємця є наступні:
· Він переконаний у корисності своєї праці не тільки для себе, але і для інших, для суспільства в цілому;
· Виходить з того, що люди, що оточують його хочуть і вміють працювати,
· Вірить у бізнес, розцінює його як привабливе творчість,
· Визнає необхідність конкуренції, але розуміє і необхідність співробітництва,
· Поважає будь-яку власність, суспільні рухи, поважає професіоналізм і компетентність, закони,
· Цінує освіту. науку і техніку,
Ці основні принципи етики ділової людини можуть бути конкретизовані стосовно до різних сфер його професійної діяльності.
Для Казахстану проблеми економічної етики набувають великого значення. Це пояснюється стрімким формуванням ринкових відносин в нашій країні. Якщо згадати минулі часи, і сьогоднішні, відзначаються разючі зміни. Взяти, наприклад, обслуговування в сфері торгівлі. Якщо раніше існуючий гасло "Покупець завжди правий" був тільки формальним, то зараз все встало на свої місця. У більшості магазинів, але не у всіх (деякі магазини ще не перебудувалися, точніше люди), тебе зустрічають з усмішкою, пропонуючи свою допомогу у виборі товарів. Це говорить про те, що все-таки економічна етика в нашій країні розвивається.
В даний час зростає значення професійної етики в регулюванні різних видів трудової діяльності. Це пов'язано з прагненням постійно удосконалювати професійні норми стосовно до змінних суспільних відносин.
Професійна етика суспільства не може представляти абсолютну істину в поведінці людей. Кожне покоління має вирішувати їх знову і знову самостійно. Але нові розробки повинні спиратися на моральний запас, створений попередніми поколіннями.
Сьогодні, коли має місце випереджальний розвиток технічних аспектів і відставання культурного, дуже важливо зрозуміти, що для стабілізації суспільства необхідні етичні знання.
Підсумовуючи сказане, зазначимо, що сенс і призначення професійної етики пов'язані з гуманізацією суспільної праці. Закладені в традиційних морально-професійних кодексах, кодексах честі лікаря, юриста, педагога, журналіста та ін., гуманістичні імперативи мають загальнолюдське значення. У наш час, завдяки технічній могутності та ефективності, людина виявляється здатною скоїти (через неуважність, некомпетентність, безвідповідальність) багато зла, внаслідок чого гинуть люди, матеріальні й духовні цінності. Зростає диспропорція між скоєним людиною і її здатністю нести моральну відповідальність. Це стає однією з передумов виникнення морально-професійних чи етичних кодексів широкого кола сучасних професій.
Морально-професійні норми є невід'ємною частиною загальнолюдської моралі та конкретно-історичної моральної системи. Морально-професійні норми, професійно-етичні кодекси, як і моральна система суспільства взагалі, історично і соціально тісно пов'язані з конкретною епохою, є «дітищем» свого часу, відображенням конкретно-історичних суспільних відносин. Оскільки морально-професійні норми не ізольовані, а є складовою частиною загальної моралі суспільства, і водночас відбивають специфічний характер професійної діяльності, то і професійна етика є частиною загальної етичної теорії.