Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Голодомор 1932—1933 рр.
Для учнів 10 класу
Мета: показати, що одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був штучно організований голод 1932—1933 рр.; формувати в учнів навички критичного мислення; виховувати їх у дусі поваги до історичної боротьби та здобутків українського народу.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «УРСР у 30-і рр. ХХ ст.», атлас, роздавальний матеріал (фото, свідчення очевидців голодомору).
Основні терміни та поняття: Голодомор, загороджувальні загони, геноцид, канібалізм.
Основні дати: 1932—1933 рр. — Голодомор; 23 листопада — в Україні День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій.
(На урок заздалегідь можна запросити людей, які пережили жахливі часи голодомору, дослідників цієї події.)
Хід уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку. Розповідає про те, як комуністична влада крок за кроком безжально штовхала селян до межі, за якою починався один із найстрашніших злочинів сталінізму — Голодомор 1932—1933 рр.
ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Фронтальне опитування
1) Коли почалася суцільна колективізація в Україні? Як ви розумієте це поняття?
2) Поясніть, чим було викликане рішення про проведення суцільної колективізації.
3) Чи можна було здійснити сталінську індустріалізацію без суцільної колективізації? Відповідь обґрунтуйте.
4) Чому українське партійне керівництво прискорювало темпи колективізації в Україні? До яких наслідків це привело?
5) Із якою метою відбувалася «ліквідація куркульства як класу»?
6) Коли було завершено колективізацію в УРСР? Які її результати?
ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Розповідь учителя
Однією з найбільших трагедій українського народу став Голодомор 1932—1933 рр. Остаточно його причини досі не з’ясовані, проте очевидним є те, що голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.
Насильницька колективізація призвела до кризи сільськогосподарського виробництва в Україні. Селяни, насильно об’єднані в колгоспи, були не зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки за роботу майже нічого не одержували. Вироблена продукція діставалася в основному державі, яка ставила нереальні плани та норми хлібозаготівлі. Зрештою в 1930—1931 рр. дезорганізація та деградація колгоспного виробництва позначилася не стільки на поставках державі, скільки на матеріальному становищі селян, які опинилися без будь-яких запасів продовольства.
Хлібозаготівельна кампанія 1931—1932 рр. фактично вилучила в селян усе зерно, навіть посівний фонд. У результаті вже у грудні 1931 р. стали надходити перші відомості про голод в окремих районах. У першій половині 1932 р. від голоду загинуло 150 тис. селян. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кампанію 1932 р. Ускладнювала ситуацію й безгосподарність у колгоспах. На 20 травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи більше за половину запланованих площ. Унаслідок неякісного обробітку частина посівів загинула. І все ж таки врожай 1932 р. був лише на 12 % меншим за середній у 1926—1930 рр. і міг забезпечити Україну мінімумом продовольства. Проте радянське керівництво вимагало негайного виконання норм хлібозаготівлі, які були нездійсненними в ситуації, що склалася на селі. На 1 листопада 1932 р. від селянського сектору України надійшло лише 136 млн пудів. Такі результати не влаштовували радянське керівництво, якому потрібен був хліб для продовження розпочатої масштабної індустріалізації.
Хлібозаготівельна кампанія 1931—1932 рр. фактично залишила селян без хліба. Щоб вижити, селяни ночами ножицями стали зрізувати ще недозрілі колоски на полях. Це явище швидко набуло масового характеру. Проте 7 серпня 1932 р. з’явився відредагований особисто Й. Сталіним Закон про охорону соціалістичної власності (що дістав назву закону «Про п’ять колосків»), яким за розкрадання передбачалися розстріл або десять років ув’язнення. На початок 1933 р. за цим законом було засуджено 54 645 осіб, із яких розстріляно 2000. Крім того, за невиконання хлібозаготівлі було усунуто з посад 80 % секретарів райкомів партії. Але такі заходи не допомогли, і тоді Й. Сталін надсилає в Україну «надзвичайну комісію» на чолі з В. Молотовим. Почалося масове звільнення з партії та віддання під суд. За період роботи «комісії» до січня 1933 р. з українських селян було додатково вичавлено 90 млн пудів, значною мірою за рахунок створення спеціальних бригад із видобутку зерна. Актив цих бригад налічував 112 тис. осіб, які отримували відсоток від добутого зерна. Але й ці заходи не сприяли виконанню плану хлібозаготівлі. Тоді для покарання боржників комісія запровадила «натуральні штрафи» (спеціальні загони стали вилучати все наявне продовольство), які перетворилися на свідомий терор голодом. На початок 1933 р. в Україні фактично не залишилося продовольства.
Люди були змушені їсти товчену кору дерев, солому, перемішану з гнилою та мерзлою капустою, картоплею; котів, собак, щурів, слимаків, жаб, кротів тощо. Також траплялися випадки канібалізму.
Така їжа викликала тяжкі захворювання. Почалося масове вимирання цілих сіл. Поставлені в безвихідь селяни намагалися врятуватися втечею в міста та райони, не вражені голодом. Передбачаючи такий розвиток подій, сталінське керівництво 27 грудня 1932 р. запровадило паспортну систему з обов’язковою пропискою. Селяни, не отримуючи паспортів на руки, фактично перетворювалися на кріпаків радянської держави.
Також до України було направлено «окремо уповноважених» Л. Кагановича та П. Постишева, які посилили репресивні заходи з метою виконати план хлібозаготівлі й організувати нову посівну кампанію.
Робота з термінами та поняттями
Голодомор — штучно створений голод із метою досягнення певної мети. Голодомор 1932—1933 рр. в Україні було визнано геноцидом українського народу.
Геноцид (від грец. genos — рід, плем’я і латин. caedo — убивати) — знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення життєвих умов, не сумісних із життям.
Робота з документом
Висновк и Спеціал ьної комісії Конгресу США з питань дослідження Голодомору 1932—1933 рр. в Україні(затверджені 13 квітня 1988 р.)
1. Немає сумнівів, що велика кількість населення Української РСР та Північної території Кавказу померли від голоду протягом 1932—1933 рр. через голодомор, спонуканий людьми, шляхом конфіскації врожаю 1932 р. Радянською владою.
2. Жертви українського голодомору налічують мільйони осіб.
3. Офіційна заява Радянської влади про «диверсію куркулів», яка стала причиною всіх «труднощів» протягом Голодомору, не має підстав.
4. Голодомор не був, як часто заявлялося, пов’язаний із посухою.
5. У 1931—1932 рр. офіційною реакцією Радянської влади на нестачу зерна через посуху за межами України було надання допомоги постраждалим територіям та надання деяких пільг селянам.
6. У 1932 р., унаслідок невдоволення влади Української РСР тим, що надмірні поставки зерна спричинили появу локалізованих осередків Голодомору, Москва скасувала попередній курс і зайняла більш жорстку позицію щодо селян.
7. Неспроможність Радянської влади в Україні виконати граничні норми поставок зерна змусила їх ужити надзвичайно жорстких заходів, аби забрати в селян максимальну кількість зерна.
8. Восени 1932 р. Сталін використав цю спонукану «кризу поставок» в Україні як привід для зміцнення свого контролю на Україні, а також для ще більшого посилення заходів по конфіскації зерна.
9. Голодомор в Україні в 1932—1933 рр. був наслідком максимальної конфіскації сільськогосподарських продуктів у населення села.
10. Представники влади, які відповідали за заходи щодо конфіскації зерна, також жили в страху покарання.
11. Уже наприкінці 1932 р. Сталін знав, що в Україні люди помирали від голоду.
12. Наприкінці 1933 р. Сталін використав «слабкість» української влади в зборі зерна для ще більшого зміцнення свого контролю над Комуністичною партією України й дав наказ для дій, які ще більше погіршили ситуацію та довели до максимуму людські втрати.
13. Постишев мав подвійні повноваження від Москви: збільшити конфіскацію зерна, і тим самим посилити голодомор в Україні та знищити новітні національні самопрояви, які були до того часу дозволені українцям владою СРСР.
14. Голодомор також відбувався й у басейні річки Волга та на території північного Кавказу, але такі наслідки й масштаби, як в Україні, він мав у місцевостях, де проживали етнічні українці.
15. Робилися заходи не допустити переїзд голодуючих у регіони, де харчі були більш доступні.
16. Й. Сталін та його оточення здійснили геноцид проти українців у 1932—1933 рр.
17. Американський уряд мав достатню та вчасну інформацію про голодомор, але не здійснив жодних кроків для полегшення ситуації. Навпаки, Адміністрація США надала дипломатичне визнання Радянського уряду в листопаді 1933 р., відразу ж після голодомору.
18. Протягом голодомору деякі члени американського корпусу преси співпрацювали з Радянським урядом, заперечуючи існування голодомору в Україні.
19. Останнім часом у дослідженні голодомору є значний прогрес як на заході, так і, меншою мірою, у Радянському Союзі. Хоча Радянські історики та промовці ніколи не давали точного та адекватного звіту, значний прогрес був досягнутий останніми місяцями.
28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», який визначає, що Голодомор 1932—1933 рр. в Україні є геноцидом українського народу. Публічне заперечення Голодомору 1932—1933 рр. в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу та є протиправним.
Прийняття цього закону стало завершенням тривалої боротьби за відновлення історичної справедливості до тих, хто став жертвою цього діяння сталінського режиму. Проте в Україні так і не сформувався консенсус у суспільстві щодо цього питання. ООН та Рада Європи визнали Голодомор як злочин тоталітарного режиму, а 14 країн світу вважають його геноцидом проти українського народу.
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Історичні задачі
1) У листі С. Косіора до Й. Сталіна від 15 березня 1933 р. стосовно посівної кампанії зазначається: «Те, що голодування не навчило ще багатьох колгоспників уму-розуму, показує незадовільна підготовка до посіву». Якого «уму-розуму» прагнула навчити Компартія колгоспників?
2) Український історик С. Кульчицький стверджує: «Сталін знищував не етнічних українців як таких, а громадян України, тобто представників української національної державності, яка була для нього небезпечна навіть у радянській формі». Чи згодні ви з таким висновком?
Запитання та завдання
1) Укажіть причини голоду 1932—1933 рр. Якими були його масштаби?
2) Чи можна події 1932—1933 рр. уважати геноцидом?
3) Який вплив мав Голодомор 1932—1933 рр. на політичну ситуацію в Україні?
4) Визначте наслідки Голодомору для майбутнього України.
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
У 1933 р. в Україні було штучно спровоковано тотальний голод, у результаті якого загинуло близько 7 млн осіб (тобто кожний четвертий її житель).
Україна вимирала від голоду, а більшовицьке керівництво продавало зерно за кордон, в основному до Німеччини. Факт голоду всіляко приховувався.
Після Голодомору знелюднені регіони України (особливо її південні й південно-східні області) почали масово заселятися представниками з Росії. Загалом в Україну було переселено 117 149 осіб.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацюйте відповідний матеріал підручника.