Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
КУПЧИК Олег Романович
УДК 327 (477) ”1920 / 1923”
Зовнішньополітична діяльність уряду УСРР
(1920 –рр.)
Спеціальність 07.00.01 - історія України
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент
Пивовар Сергій Федорович,
завідувач кафедри новітньої історії України
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка.
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Дробот Іван Іванович,
завідувач кафедри історії України,
проректор з гуманітарної освіти та соціальної політики Національного педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова МОН України;
кандидат історичних наук
Скляренко Денис Євгенович,
I секретар відділу Центрально –Східної Європи
III територіального управління
Міністерства закордонних справ України.
Провідна установа: Інститут історії України НАН України
Захист відбудеться ”27” червня 2005 р. о год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий "" травня 2005 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук, доцент Сокірко О. Г.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
1
Структура дисертації відповідає поставленій меті та розв’язанню основних завдань дослідження. Робота складається із переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків до тексту. Її обсяг становить 225 сторінок, з них основного тексту 198 сторінок, списку джерел та літератури 22 сторінки (252 позиції).
Актуальність теми. Одним із основних чинників, що визначають життєздатність і безпечне існування держави є проведення її урядом реалістичної зовнішньої політики. Активність і систематичність, цілеспрямованість і безперервність цього процесу гарантують отримання державою певних гарантій політичної та економічної безпеки, дозволяють запобігти появі деяких негативних явищ у внутрішньому житті країни, забезпечують її існування і подальший розвиток. На сучасному етапі розвитку України її зовнішньополітичні орієнтири, залежно від внутрішньої ситуації і міжнародного становища, періодично корегуються та змінюються. Передумовою розуміння цілісної картини історії зовнішньої політики України є поєднання досвіду минулого й сьогодення, врахування прорахунків і здобутків. Тому, одним із першочергових завдань є наукове переосмислення зовнішньої політики України радянської доби. До них належить, зокрема, зовнішньополітична діяльність РНК УСРР, як складова урядової роботи у сфері державного будівництва в УСРР на початку 1920–х рр.
Актуальність дослідження цієї теми обумовлена також тим, що в останнє десятиліття питання, пов’язані з початковим періодом діяльності РНК УСРР вивчалися, порівняно з радянським періодом, не достатньо. Сучасні науковці, аналізують проблему становлення української радянської державності, але, зовнішньополітичний бік даної тематики як правило не досліджують. Праць, у яких здійснювалося б комплексне висвітлення зовнішньополітичного аспекту діяльності уряду УСРР у 1920 –рр., у новітній історіографії не багато. Дослідження радянських учених характеризуються заідеологізованістю і тенденційністю. Категорично критичні зауваження істориків 1990–х років про шкідливі для України наслідки діяльності радянської влади, в тому числі й закордоном, нині переглядаються. Однак, сьогодення вимагає найновішого дослідження, виконаного на засадах неупередженості. Отримання можливості користуватися раніше недоступними для науковців архівними матеріалами дозволяє сьогодні по–новому дослідити й оцінити державне життя УСРР на початку 1920–х рр., сприяє аналізу помилок минулого заради недопущення їх у майбутньому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках науково–дослідної теми ”Історія формування і розвитку української держави” (державний реєстраційний номер 01БФ046-01), що включена до тематичного плану Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
2
Об’єктом дисертаційного дослідження виступає процес становлення зовнішньої політики уряду УСРР у 1920 –рр.
Предметом дослідження є основні форми, методи, напрями та зміст зовнішньополітичної діяльності РНК УСРР як складової урядової роботи у галузі державного будівництва в УСРР на початку 1920-х рр.
Мета дисертації полягає в тому, щоб розкрити зміст і напрями зовнішньої політики РНК УСРР у 1920 –рр.
Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язати такі завдання:
Методологічною основою дисертації є проблемно –хронологічний метод дослідження, що дозволило розглянути зовнішню політику в цілому та її окремих компонентах. У процесі написання дисертації використовувалися також аналітичний, порівняльний і ретроспективний методи дослідження.
Хронологічні рамки дисертації охоплюють 1920 –рр. Нижня хронологічна межа пов’язана із підписанням у Ризі представниками РНК УСРР прелімінарного мирного договору з Польщею (12 жовтня 1920 р.), що для уряду республіки послужило поштовхом до активізації зовнішньополітичної роботи, верхня –обумовлена офіційною ліквідацією НКЗС УСРР 20 вересня 1923 р.
Територіальні межі дослідження окреслені кордонами УСРР у досліджуваний період.
Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає в комплексному висвітленні зовнішньополітичної діяльності уряду УСРР у 1920 –рр. При цьому вперше відокремлюються такі аспекти проблеми як організація роботи НКЗС, перипетії дипломатичних переговорів між представниками УСРР й іноземних країн, участь УСРР у радянській таємній зовнішній політиці. Дисертантом також розкрито малодосліджені напрями роботи урядових і партійних установ республіки –проведення підривних операцій на території іноземних держав, дезорганізація української політичної та військової еміграції як засіб забезпечення державної безпеки УСРР.
3
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріали та висновки можуть бути використані при вдосконаленні структурної побудови, форм і методів роботи МЗС сучасної України. Інформаційні відомості наукової роботи можуть залучатися до написання спеціальних та узагальнюючих праць з вітчизняної історії. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці лекційних курсів ”Історія України”, ”Історія держави та права України”, ”Історія міжнародних відносин”.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що до наукового обігу вводиться значний масив раніше невідомих і неопублікованих архівних документів. Матеріал, поданий у дослідженні, розширює межі знань про особливості й закономірності зовнішньої політики РНК УСРР у період утвердження в республіці радянської влади на початку 1920-х рр.
Наукова апробація роботи. Основні положення праці оприлюднені у доповідях на наукових конференціях, зокрема Міжнародній науковій конференції ”Україна – Туреччина: минуле, сучасне, майбутнє” (14 – 15 травня 2002 р., м. Київ), XI Міжвузівській науковій конференції ”Наука і вища освіта” (15 – 16 травня 2003 р., м. Запоріжжя), Науковій конференції ” Історія України: історія вивчення, сучасний стан і перспективи досліджень” (20 – 21 травня 2003 р., м. Київ), Міжнародній науковій конференції ”Поляки на Волині” (18 – 19 жовтня 2003 р., м. Житомир), Науковій конференції молодих вчених та аспірантів ”Україна і світ: історія, сьогодення, майбутнє” (26 листопада 2003 р., м. Київ), II Міжнародній науковій конференції ”Поляки на Волині: результати інтердисциплінарних досліджень” (19 – 20 грудня 2004 р., м. Житомир).
Публікації. Зміст дисертації викладено в 4 наукових статтях у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, 1 публікації матеріалів конференції.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт і предмет, окреслено хронологічні рамки, сформульовано мету і завдання, наукову новизну і практичне значення дисертації, здійснено огляд історіографії та джерельної бази, відображено рівень апробації її результатів.
Огляд історіографії та джерельної бази. У сучасній вітчизняній і зарубіжній історіографії наукових розробок, у яких здійснювався б ґрунтовний аналіз перших кроків уряду УСРР у зовнішній політиці, обмаль. Деякі проблемні напрями цієї тематики розглядаються в узагальнюючих роботах з історії держави та права, зовнішньої політики й політичної історії України. Наявний комплекс історіографічного матеріалу з питань зовнішньополітичної діяльності уряду УСРР у 1920 – 1923 рр. можна розподілити на кілька етапів.
4
До першого етапу належить радянська історіографія (початок 1920-х – кінець 1980-х рр.). У період становлення радянської історичної науки на початку 1920–х рр. жодної помітної праці з історії зовнішньополітичної діяльності уряду УСРР не з’явилося.
Висвітлення проблем зовнішньої політики УСРР не знаходило належного місця і взагалі уникалося дослідниками на початку 1930-х – наприкінці 1950-х рр.2. Згадувати про самостійний досвід зовнішньої політики УСРР, коли міжнародна діяльність стала прерогативою Москви, вважалося недоцільним і ”некоректним”. Відновлення у 1944 р. роботи НКЗС УРСР жодних змін у цю тенденцію не внесло.
Пом’якшення суспільно – політичного життя в СРСР у роки хрущовської ”відлиги” (кінець 1950 – перша половина 1960-х рр.) надало дослідникам змогу розширити рамки творчих пошуків. У працях І. Хміля, Р. Симоненка і Д. Сташевського3 головна увага приділяється проблемі подолання УСРР міжнародної ізоляції. Однак, науковці й надалі дотримувались офіційної - радянської концепції історії зовнішньої політики.
У другій половині 1960 – середині 1980-х рр. об’єктами досліджень здебільшого стають двосторонні міждержавні стосунки УСРР з країнами Європи4. У цих працях увага приділялася взаємовідносинам УСРР з Польщею і Румунією, які межували і мали територіальні суперечки.
Радянські дослідники аналізували діалог УСРР з країнами Західної Європи. Акцент робився на розгляді стосунків з урядом Німеччини. Учені оцінили підписання 5 листопада 1922 р. угоди ”Про поширення дії Рапальського договору” для утвердження УСРР на міжнародній арені.
Початок ліберальних, у контексті ”перебудови”, перетворень у країні в другій половині 1980-х рр. позитивно вплинув на розвиток історичної науки. Із забуття було повернуто ім’я Х. Раковського5. Оцінюючи його роль в історії України автори зазначали, що голова уряду, болгарин за походженням, реалізував інтереси УСРР більше, ніж дехто із українців-членів уряду. Вони стверджували, що у своїх діях Х. Раковський мав підтримку з боку М. Фрунзе і М. Скрипника.
5
2 Рубинштейн Н. Л. Внешняя политика Советского государства в 1921 – 1925 гг. – М., 1953 та ін.
3 Хміль І. С. З прапором миру крізь полум’я війни. Дипломатична діяльність Української РСР (1917 – 1920 рр.). – К., 1962; Симоненко Р. Українська РСР у боротьбі проти імперіалістичної агресії. – К., 1963; Сташевський Д. За мирні відносини з капіталістичним світом. – К., 1963.
4 Гетьманчук Н. П. Советско – польские отношения 1921 – 1929 гг. – Автореф. дис. … канд. истор. наук. – Львов, 1986; Кулінич І. М. Українсько – німецькі історичні зв’язки. – К., 1969.
5 Волковинський В. М., Кульчицький С. В. Християн Раковський. Політичний портрет. – К., 1990; Гросул В. Я. Раковский Х. Г. – революционер, дипломат, публицист // Новая и Новейшая история. – М., 1988. - № 6. – С. 167 – 172; Мельниченко В. Ю. Х. Г. Раковський і державні відносини Радянської України з Радянською Росією (1919 – 1920 рр.) // УІЖ. – 1989. - № 3. – С.34 – 45.