Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ
ім. В.П. ФІЛАТОВА
ЄЩЕНКО ОЛЕНА ІВАНІВНА
УДК 617.713 - 005.4 + 616.145.154 - 005.6] - 089
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВНУТРІШНЬОАРТЕРІАЛЬНОГО ВВЕДЕННЯ
СПАЗМОЛІТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ В ЛІКУВАННІ ПЕРЕДНЬОЇ
ІШЕМІЧНОЇ НЕЙРОПАТІЇ ТА ІШЕМІЧНИХ ТРОМБОЗІВ
ВЕН СІТКІВКИ
14.01.18 – Очні хвороби
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
ОДЕСА - 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті нeвідкладної і відновної хірургії АМН України м. Донецька
Науковий керівник- доктор медичних наук, професор Павлюченко
Костянтин Павлович, Донецький державний
медичний університет, завідувач кафедри очних
хвороб
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий
співробітник, Савко Валентин Владиславович,
Інститут очних хвороб і тканинної терапії
ім. В.П. Філатова, завідувач відділенням увеїтів
доктор медичних наук, професор Бездітко Павло
Андрійович, Харківський державний медичний
університет, завідувач кафедри очних хвороб
Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія,
кафедра очних хвороб, МОЗ України,
м. Дніпропетровськ
Захист відбудеться “24” березня 2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова за адресою: 65061, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова (65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51).
Автореферат розісланий “ 19 ” лютого 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, професор Пономарчук В.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Судинна патологія органу зору призводить до сліпоти в 2,6% випадків [Шульпіна Н.Б., 1981]. Серед хворих на гостру судинну патологію ока порушення кровообігу в диску зорового нерва (ДЗН) або передня ішемічна нейропатія (ПІН) складає 40,4%, тромбози вен сітківки (ТВС) - 36,1% [Щелгунов А.В., 1997]. Внаслідок захворювання розвиваються грубі зміни в структурі ДЗН і сітківки, що призводять до різкого зниження зорових функцій [Шульпіна Н.Б. з співавт., 1985]. Найважче протікають ішемічні ТВС, які супроводжуються зниженням гемо- і гідродинаміки ока [Hayreh S.S. et al., 1978; Laaticainen L. et al., 1976, 1977; Бездітко П.А. з співавт., 1992, 1993; Кацнельсон Л.А. з співавт., 1990; Рамадан А.І., 1993]. Частота розвитку неоваскулярної глаукоми при ішемічних ТВС досягає 65% [Singlair S.H. et al., 1979; Magargal L.E. et al., 1981, 1982].
При ПІН та ішемічних ТВС відбувається порушення кровообігу в артеріолах і мікроциркуляторному руслі ДЗН і сітківки [Laaticainen L. et al., 1976, 1977; Антонова А.І., 1989; Isayama E. et al., 1983; Quigly H.A. et al., 1985; Sebar J. et al., 1989], що призводить до розвитку ішемії [Кашинцева Л.Т., 1997; Mapstone R., 1970; Trope G.E. et al., 1983; Бунін А.Я. з співавт., 1989; Priluck J.A., 1983]. Ішемічна стадія набряку ДЗН при ПІН є провідною в патогенезі [Жабоєдов Г.Д., 1992]. При ішемічному ТВС утворення ішемічних зон в сітківці веде до неоваскуляризації [Шульпіна Н.Б. з співавт., 1985; Laaticainen L. et al., 1976, 1977; Бездітко П.А., 1992, 1993; Priluck J.A., 1983].Для усунення ішемії ДЗН і сітківки в традиційній консервативній терапії використовують спазмолітичні препарати - еуфілін 2,4% і трентал [Шульпіна Н.Б. з співавт., 1985; Єрьоменко О.І. з співавт., 1990; Passero S. et al., 1981; Муха А.І. з співавт., 1988; Imre G. et al., 1986].
Для досягнення більш вираженого фармакологічного і клінічного ефекту застосовують регіонарний внутрішньоартеріальний шлях введення препаратів крізь поверхневу скроневу артерію (ПСА), який забезпечує швидкіше проникнення лікарських речовин в оболонки ока, і створює більш високу регіонарну концентрацію препарату в тканинах ока та орбіти, порівняно з традиційним внутрішньовенним введенням [Кучеренко Л.В., 1991; Нальотов Н.А., 1997; Батрак Г.Є., 1981].
При катетеризації ПСА здійснюється перев’язка судини, тобто фактично операція непрямої реваскуляризації, яка активізує кровообіг по очній артерії і поліпшує трофіку в структурах заднього відділа ока [Завгородня Н.Г. з співавт., 1996; Деряпа І.В., 1998; Максименко С.Ф. з співавт., 1994; Шилкін Г.А. з співавт., 1997], що знижені при ПІН і ТВС [Рамадан А.І., 1993; Бунін А.Я. з співавт., 1989; Габріелян К.Е., 1987; Максименко С.Ф. з співавт., 1996; Лаврік Н.С., 1980].
На наш погляд введення спазмолітичних препаратів внутрішньоартеріально крізь гілки зовнішньої сонної артерії, що об’єднує в собі переваги регіонарного внутрішньоартеріального введення і реваскуляризуючих операцій, дає можливість в найбільшому ступені усунути ішемічний компонент, який є провідним в патогенезі ПІН та ішемічних ТВС, і досягти більшого клінічного ефекту порівняно з традиційним консервативним лікуванням.
В літературі нема єдиної думки щодо строків проведення інтенсивної терапії при ПІН та ішемічних ТВС. Частина авторів вказує на необхідність інтенсивного лікування ПІН та ішемічних ТВС до 3 місяців від початку лікування, коли відбуваються репаративні процеси в ДЗН [Єрьоменко О.І. з співавт., 1990; Новохатський О.С. з співавт., 1975] і формування колатерального кровообігу при ішемічному ТВС [Мачехін В.А. з співавт., 1987]. Однак, раніше довгочасну внутрішньоартеріальну інфузійну терапію (ДВІТ) проводили тільки в ранні строки ПІН [Єрьоменко О.І. з співавт., 1990; Єрьоменко О.І., 1990], при ТВС практично не застосовували.
В літературі, присвяченій ДВІТ в офтальмології, є багато спірних і невирішених питань. Нема спільної думки у офтальмохірургів про особливості і техніку катетеризації ПСА у хворих з супутньою судинною патологією [Єрьоменко О.І. з співавт., 1990; Московченко К.П. з співавт., 1990], не встановлена глибина занурювання катетера крізь ПСА, не розроблена методика інфузійної терапії крізь інші гілки зовнішньої сонної артерії (при неможливості використання ПСА), що потребує додаткових топографо-анатомічних досліджень. Застосована круглодобова ДВІТ має недоліки [Кучеренко Л.В. з співавт., 1989] і ії проведення є складним у хворих старших вікових груп з супутньою загальною судинною патологією, де введення 1-2 літрів інфузата на добу небажано [Єрьоменко О.І. з співавт., 1990; Кучеренко Л.В. з співавт., 1989]. Для цієї категорії хворих необхідний перехід на більш зручний в практиці метод фракційного введення добової дози препарата, що потребує додаткових фармакокінетичних досліджень [Холодов В.Я. з співавт., 1985].
Таким чином, розробка нових методик, спрямованих на підвищення ефективності лікування хворих на ПІН та ішемічні ТВС є актуальною проблемою клінічної офтальмології.
Звўязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри очних хвороб Донецького державного медичного університету ім. М. Горького ІРозробка методів топічної діагностики патологічних змін зорового нерва на базі метода викликаних зорових потенціалівІ (№ державної реєстрації 0197V002109).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності лікування хворих на передню ішемічну нейропатію та ішемічні тромбози вен сітківки шляхом застосування фракційного внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів на фоні традиційної медикаментозної терапії.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Розробити методику фракційного внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів (еуфіліна 2,4% і трентала) на підставі топографо-анатомічних, фармакокінетичних, клінічних досліджень.
2. Вивчити ефективність традиційної медикаментозної терапії і внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів на фоні традиційної медикаментозної терапії в лікуванні хворих на передню ішемічну нейропатію.
3. Вивчити ефективність традиційної медикаментозної терапії і внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів на фоні традиційної медикаментозної терапії в лікуванні хворих на ішемічний тромбоз ствола центральної вени сітківки.
4. Вивчити ефективність традиційної медикаментозної терапії і внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів на фоні традиційної медикаментозної терапії в лікуванні хворих на ішемічний тромбоз гілок центральної вени сітківки.
5. На підставі одержаних даних провести порівняльний і кореляційний аналіз ефективності запропонованої методики.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлена найбільш значуща в колатеральному кровообігу органу зору гілка зовнішньої сонної артерії – верхньощелепна артерія. Доведено, що оптимальна глибина занурювання катетера крізь ПСА для внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів хворим на передню ішемічну нейропатію та ішемічні тромбози вен сітківки дорівнює 3,5-5 см (на рівень верхньощелепної артерії).
Вперше встановлена глибина занурювання катетера крізь лицьову артерію до загальної сонної артерії – 9-11 см (патент України на винахід № 25519 А "Спосіб інтракаротидного введення лікарських препаратів"). Розроблений спосіб вибору гілки зовнішньої сонної артерії (поверхневої скроневої або лицьової) для катетеризації (патент України на винахід № 21632 А “Спосіб лікування хворих з судинними захворюваннями ока”).
Вперше встановлено, що одержане поліпшення стану зорового аналізатора після внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів у хворих на передню ішемічну нейропатію та ішемічні тромбози вен сітківки відображують більші позитивні зміни в кровопостачанні ока, порівняно з традиційним консервативним лікуванням.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблений і впроваджений в практику метод фракційного внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів (ВВСП) на фоні традиційної медикаментозної терапії для лікування хворих на ПІН та ішемічні ТВС дозволяє досягти більш високих безпосередніх результатів порівняно з традиційною консервативною терапією, стабільність зорових функцій у віддалені строки спостереження (4 роки), знизити частоту виникнення неоваскулярної глаукоми після ішемічних ТВС. Встановлені оптимальні строки проведення ВВСП. Удосконалена техніка катетеризації ПСА у хворих з загальною судинною патологією. Проведені дослідження показали, що візуальні результати лікування вірогідно не відрізняються при введенні препаратів в загальну сонну артерію і в гілки зовнішньої сонної артерії у хворих на ПІН та ішемічні ТВС. Встановлені закономірності глибини занурювання катетера у хворих на ПІН та ішемічні ТВС різних вікових груп.
Розроблений метод лікування ПІН та ішемічних ТВС впроваджений в центрі судинної патології ока Донецького обласного лікувально-клінічного обўєднання, у відділенні мікрохірургії ока територіального медичного обўєднання м. Донецька.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконаний науковий пошук, клінічні дослідження 197 хворих на ПІН і 253 хворих на ішемічні ТВС, фармакокінетичні дослідження на 40 хворих, статистична обробка матеріалу. Під керівництвом проф. Антипова М.В. самостійно проведені топографо-анатомічні дослідження 10 трупів. Самостійно виконані операції у 60% хворих. Методика вибору гілки зовнішньої сонної артерії (ПСА або лицьової) для катетеризації, методика інтракаротидного введення лікарських препаратів крізь лицьову артерію розроблені у співавторстві з професором К.П. Павлюченко і професором М.В. Антиповим.
Апробація результатів дисертації. Матеріали за темою дисертації доповідались на засіданні наукового товариства офтальмологів Донецької області (Донецьк, 1994); на ювілейній конференції, присвяченій 125-річчю кафедри офтальмології Українського державного медичного університету ім. акад. О.О. Богомольця (Київ, 1995); на ІХ зўїзді офтальмологів України ( Одеса, 1996 ); на науковій конференції “Актуальнї проблеми клінічної, експериментальної і профілактичної медицини” Донецького державного медичного университета ім. М. Горького (Донецьк, 1997); на Х міжнародному офтальмологічному симпозіумі Одеса-Генуя “Невідкладна допомога в офтальмології” ( Одеса, 1997 ); на ювілейній науково-практичній конференції офтальмологів, присвяченій 100-річчю із дня народження професора С.П. Петруні (Луганськ, 1999).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 робіт, з яких 5 статей в наукових фахових журналах, 2 патента України на винахід, 11 публікацій в інших наукових журналах, збірках наукових праць, матеріалах і тезах зўїздів, науково-практичних конференцій.
Структура та обўєм дисертації. Дисертація написана російською мовою і складається зі вступу, шести розділів, заключення, висновків та списку використаних літературних джерел. Робота викладена на 202 сторінках машинопису. Текст ілюструють 46 таблиць (28 окремих сторінок) і 13 ілюстрацій (9 окремих сторінок). Список використаних літературних джерел складається із 163 джерел (17 сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Клінічні спостереження проводились за 2 групами хворих на ПІН та ішемічні ТВС. Основна група - 224 хворих (100 з ПІН, 124 з ішемічними ТВС) отримувала ВВСП (еуфілін 2,4% и трентал) крізь катетер на фоні традиційної консервативної терапії. Контрольна група - 226 хворих (97 з ПІН, 129 з ішемічними ТВС) отримувала таку ж терапію, але спазмолітичні препарати вводили внутрішньовенно. Дослідження запроваджували тільки у хворих на ішемічні ТВС із відповідною офтальмологічною картиною і зниженими показниками гемо- і гідродинаміки в порівнянні з парним оком. Обстежувались хворі в віці від 42 до 80 років із давністю захворювання до 3 місяців. Супутня судинна патологія була у 73%-86% пацієнтів. Спостереження за хворими обох груп запроваджено протягом 4 років.
При офтальмологічному обстеженні використовували такі методи, як візометрія, периметрія, біомікроскопія, тонометрія, гоніоскопія. Усім хворим проводилось загальноклінічне обстеження з комплексом лабораторних досліджень, консультаціями суміжних спеціалістів. Ультразвукова доплерографія здійснювалась на апараті “Dopscan plus” за стандартною методикою з проведенням компресійних проб на ПСА і лицьовій артерії. Здійснювали катетеризацію тієї гілки зовнішньої сонної артерії (ПСА або лицьову), компресія якої давала максимальне збільшення лінійної швидкості кровообігу (ЛШК) по надблоковій артерії. Анатомічні дослідження проводили на 10 трупах дорослих людей. Для кількісного аналізу артеріальних судин каротидної системи вивчені 120 каротидних ангіограм. Фармакокінетичні дослідження здійснені у 40 хворих методом високоефективної рідинно-кристалічної хроматографії на апараті “Міліхром” (Росія).
Для розробки методики фракційного внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів (ВВСП) були запроваджені топографо-анатомічні, морфологічні, клінічні, фармакокінетичні дослідження.
Топографо-анатомічні дослідження дозволили виявити утруднення в просуванні катетера крізь ПСА у хворих старших вікових груп з загальною судинною патологією на 2-х рівнях: 1-2 см и 3-5 см. На глибині 1-2 см від міста традиційного введення катетера ПСА змінює горизонтальний напрямок на вертикальний під кутом, близьким до прямого. Через те, що еластичність артерії низька, катетер неможливо провести далі вигіну. Запропоновано виділяти ПСА до вигіну низхідної частини і там вводити катетер. Другу перешкоду на глибині 3-5 см у літніх хворих подолати практично не вдається, тому що на цій глибині знаходиться біфуркація верхньощелепної артерії і ПСА, з пересіченням їх поздовжних восей під кутом 120°-130°. Катетер або зупиняється у V-образній розвилці, або просувається в верхньощелепну артерію, не проходячі далі в зовнішню сонну артерію.
Для хворих з протипоказаннями для катетеризації ПСА розроблена методика ВВСП крізь лицьову артерію. Встановлено, що при занурюванні катетера крізь ПСА більше 13 см препарати потрапляють в загальну сонну артерію, при проведенні катетера на глибину до 7 см - на рівень гілок зовнішньої сонної артерії.
Морфологічні дослідження дозволили встановити, що найбільш значущою в колатеральному кровообігу ока є верхньощелепна артерія, тому що вона має найбільший діаметр (2,5±0,5 мм) і дає найбільшу кількість анастомозів з очною артерією: оболонковий (діаметр 0,8±0,1 мм), гратчасний (діаметр 0,7±0,1 мм), слізний (діаметр 0,6±0,1 мм).
Фрагмент клінічних досліджень був здійснений на 198 хворих для визначення оптимальної глибини занурювання катетера для ВВСП у хворих на ПІН та ішемічні ТВС. Клінічні спостереження підтвердили результати топографо-анатомічних досліджень. Для вивчаємих груп хворих установлені закономірності глибини занурювання катетера:чим старіше хворий, тим частіше виникають утруднення в просуванні катетера крізь ПСА. У 85,42% хворих на ПІН і 88,24% хворих на ішемічні ТВС с глибиною занурювання катетера на рівень гілок зовнішньої сонної артерії (до 7 см), зупинка в проведенні відбувалась на глибині 3,5-5 см (рівень верхньощелепної артерії). Візуальні результати лікування хворих на ПІН та ішемічні ТВС показали відсутність вірогідної різниці в гостроті зору (ГЗ) при введенні спазмолітичних препаратів в загальну сонну артерію і в гілки зовнішньої сонної артерії (для ПІН 0,334±0,025 і 0,408±0,029, р>0,05; для ішемічних ТВС 0,341±0,026 і 0,421±0,031, р>0,05). Тобто, у хворих вивчаємих груп введення еуфіліну 2,4% і тренталу в загальну сонну артерію і гілки зовнішньої сонної артерії однаково ефективні за результатами лікування. Таким чином, при неможливості проведення катетера до загальної сонної артерії, оптимальна глибина його занурювання для ВВСП складає 3,5-5 см на рівень верхньощелепної артерії.
Метою фармакокінетичної частини дослідження було порівняння фармакокінетики еуфіліну 2,4% при різних способах введення (внутрішньовенному, внутрішньоартеріальному), і обгрунтування методики фракційного його введення. Трентал вводили в загальноприйнятих дозировках, тому його фармакокінетика не вивчалась. Нами запропонована методика введення частини добової дози еуфіліну (2,0 мл) двічі на добу внутрішньоартеріально + решта добової дози внутрішньовенно із розрахунку 2,4 мг/кг ваги хворого. При такому способі введення концентрація еуфіліна підтримується на терапевтичному рівні протягом доби (від 13,4±0,4 мкг/мл до 4,9±0,4 мкг/мл). Методика введення препаратів в катетер подана на мал.1.
Малюнок 1
Методика внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів
|
7.00 |
11.00 |
15.00 |
19.00 |
23.00 |
|
Гепарін 500 од |
Гепарін 500 од + еуфілін 2,4% - 2,0 + натрія хлорід 0,9%-8,0 + трентал – 2,5 + натрія хлорід 0,9%-8,0 + гепарін 500 од |
Гепарін 500 од |
Гепарін 500 од + еуфілін 2,4% - 2,0 + натрія хлорід 0,9%-8,0 + трентал – 2,5 + натрія хлорід 0,9%-8,0 + гепарін 500 од |
Гепарін 500 од |
Ефективність лікування хворих основної і контрольної груп оцінювали по змінах ГЗ, поля зору (ПЗ), ЛШК, офтальмоскопічної картини після лікування та у віддалені строки спостереження (1 місяць, 1, 2, 3, 4 роки). У хворих на ішемічні ТВС додатково вивчали зміни тонографічних показників після лікування, через 1 місяць, 1 рік після лікування.
Клінічна апробація ВВСП на фоні традиційної консервативної медикаментозної терапії була проведена у 100 хворих (100 очей) на ПІН. Контролем була група із 97 хворих (97 очей), яка отримувала традиційну консервативну терапію.
У хворих на ПІН основної і контрольної групи після лікування сталося вірогідне підвищення зорових функцій. ГЗ в основній групі підвищилась з 0,152±0,012 до 0,365±0,019, в контрольній – з 0,151±0,013 до 0,253±0,016, р<0,05.
Однак, вивчення ГЗ в підгрупах з різною давністю захворювання показало, що в основній групі вірогідне підвищення сталося у хворих з давністю захворювання до 3 місяців, в контрольній – тільки до 3 тижнів (р<0,05). Порівняльний аналіз динаміки ГЗ в ході лікування показав, що вона вище в основній групі вже на 3 день лікування (в основній – 0,263±0,06, в контрольній – 0,164±0,013, р<0,05). Ступінь підвищення ГЗ після лікування в 2 рази більше в основній групі (0,211±0,015 і 0,099±0,009, р<0,05). Після лікування ПЗ вірогідно розширилось в обох групах, але ступень розширення ПЗ в основній групі вірогідно вище порівняно з контрольною (65,00°±0,32 і 30,81°±0,24). В обох групах сталося вірогідне зменшення розмірів центральних скотом, однак, ступень зменшення розмірів центральних скотом вірогідно більше в основній групі (17,19°±0,10 і 11,35°±0,18. Безпосередні результати лікування показали, що зорові функції в основній групі на 30,4% віще порівняно з контрольною групою.
До лікування ЛШК була знижена порівняно з парним оком в обох групах на 24-28% (р<0,05). Після лікування ЛШК в основній групі підвищилась у 100% хворих з 2,79±0,08 мГц до 3,84±0,09 мГц (р<0,05). В контрольній групі вірогідного підвищення ЛШК не було (з 2,81±0,08 мГц до 2,93±0,10 мГц, р>0,05). Перев'язка ПСА (лицьової артерії) призвела до вірогідного підвищення ЛШК на 33,3% порівняно з контрольною групою. Тобто лікування основної групи проходило в умовах підвищеного кровообігу. Кореляційний аналіз дозволив встановити пряму кореляційну залежність між станом зорових функцій і збільшенням ЛШК в основній групі (R=0,25, р<0,05), що обумовлює кращі безпосередні результати лікування.
При однаковій офтальмоскопічній картині до лікування зменшення набряку ДЗН і перипапіллярної сітківки відбулось у 90 (90%) хворих основної групи і 62 (63,92%) хворих контрольної групи. Крововиливи на ДЗН і перипапіллярно частково розсмоктались у 78 (78%) хворих основної групи і 65 (67,01%) контрольної групи.
Підтвердженням більшої ефективності ВВСП є і віддалені результати лікування. Через 1 місяць і 1 рік після лікування зорові функції були вірогідно вище у хворих основної групи. Через 1 рік в основній групі ЛШК була вище на 7,93% порівняно з контрольною групою, але вірогідної різниці вже не було (3,13±0,09 мГц і 2,90±0,08 мГц, р>0,05). Кореляційний аналіз показав пряму залежність між зоровими функціями і ЛШК в основній групі (R=0,26, р<0,05). В контрольній групі такої залежності не було. Таким чином, поліпшення зорових функцій у хворих на ПІН основної групи є наслідком посилення кровопостачання ока порівняно з традиційним консервативним лікуванням. Через 2 і 3 роки спостереження зорові функції залишались вірогідно вище в основній групі. Через 4 роки ГЗ в основній групі – 0,204±0,019, в контрольній – 0,081±0,011, р<0,05. Стабілізація і поліпшення зорових функцій порівняно з випискою відбувалось вірогідно частіше у хворих основної групи. Через 4 роки зорові функції в основній групі на 61,64% вище порівняно з контрольною. В основній групі вірогідне зниження зорових функцій порівняно з випискою сталося на 1-2 роки пізніше, ніж у хворих контрольної групи.
Таким чином, безпосередні і віддалені результати лікування хворих на ПІН дозволили зробити висновок, що більш ефективним є лікування із застосуванням ВВСП. ВВСП на фоні традиційної консервативної терапії при ПІН може бути рекомендовано при давності захворювання до 3 місяців.
ВВСП на фоні традиційної консервативної терапії проводилось 60 хворим (60 очей) на ішемічний тромбоз ствола центральної вени сітківки (ЦВС). Контрольна група складалася із 61 хворого (61 око).
Після лікування в обох групах сталося вірогідне підвищення зорових функцій. ГЗ в основній групі підвищилась з 0,038±0,001 до 0,109±0,009, в контрольній – з 0,036±0,003 до 0,056±0,007 (р<0,05). Однак, вивчення ГЗ в підгрупах з різною давністю захворювання показало, що в основній групі вірогідне підвищення сталося у хворих з давністю захворювання до 1 місяця, в контрольній – тільки до 3 тижнів (р<0,05). Порівняльний аналіз динаміки ГЗ в ході лікування показав, що вона вище в основній групі вже на 5 день (в основній – 0,061± 0,003, в контрольній – 0,041 ±0,004, р<0,05). Ступень підвищення ГЗ після лікування в основній групі в 3,1 рази більше порівняно з контрольною (0,066±0,010 і 0,021±0,004, р<0,05. Після лікування ПЗ вірогідно розширилось в обох групах, але ступень розширення ПЗ в основній групі вірогідно вище, порівняно з контрольною (38,09°±0,38 і 18,64°±0,13). В обох групах сталося вірогідне зменшення розмірів центральних скотом, однак, ступень зменшення розмірів центральних скотом вірогідно не відрізняється (в основній групі - 12,20°±0,14, в контрольній - 10,65°±0,14, р>0,05). Безпосередні результати лікування показали, що зорові функції в основній групі на 40,28% вище порівняно з контрольною групою.
До лікування ЛШК була знижена порівняно з парним оком в обох групах на 7,4-15% (р< 0,05). Після лікування ЛШК в основній групі підвищилась у всіх хворих з 2,84±0,09 мГц до 3,44±0,08 мГц (р<0,05). В контрольній групі ЛШК невірогідно підвищилась у 31 (50,82%) хворого з 2,91±0,08 мГц до 3,11±0,08 мГц, р> 0,05. Після лікування в обох групах тонографічні показники вірогідно підвищились. В основній групі Ро підвищився з 14,02±0,18 до 16,36±0,13; С підвищився з 0,26±0,002 до 0,30±0,006; F – з 1,21±0,072 до 2,33±0,075 (р<0,05). В контрольній групі Ро підвищівся з 13,99±0,13 до 15,37±0,19; F – з 1,19±0,07 до 1,94±0,088 (р<0,05). С вірогідно не змінився (з 0,027±0,002 до 0,26±0,002), р>0,05. Але в основній групі усі тонографічні показники вірогідно вище. Таким чином, катетеризація ПСА (лицьової артерії) з подальшим ВВСП в основній групі призвела до вірогідного підвищення ЛШК на 14,26%, тонографічних показників - на 18,49% порівняно з контрольною групою. Це свідчить про краще відновлення кровообігу хворих, якя лікувались по запропонованій методиці. Лікування хворих основної групи проходило на фоні підвищеного кровообігу органу зору. Підтвердженням цьому є і те, що в основній групі у 7 (11,7%) хворих, в контрольній групі – у 25 (40,9%) практично не змінилась ЛШК і тонографічні показники після лікування. Тобто у цих хворих після лікування залишився стан ішемії ока. Ці хворі склали групу ризику по розвитку неоваскулярної глаукоми і спостерігались щомісячно протягом 6 місяців. Кореляційний аналіз дозволив встановити пряму кореляційну залежність між станом зорових функцій і збільшенням ЛШК в основній групі (R=0,49, р< 0,05), Ро (R=0,36, р<0,05), F (R=0,29, р<0,05), що обумовлює кращі безпосередні результати лікування.
При однаковій офтальмологічній картині до лікування, після лікування набряк макулярної області зменшився у 49 (81,67%) хворих основної групи і у 30 (49,18%) хворих контрольної групи. Часткове розсмоктування крововиливів сталося у 45 (75%) хворих основної і у 33 (54,1%) хворих контрольної групи, р<0,05.
Віддалені результати підтвердили більшу ефективність застосування ВВСП в лікуванні хворих на ішемічний тромбоз ствола ЦВС. Через 1 місяць і 1 рік після лікування зорові функції були вище у хворих основної групи. Через 1 рік вірогідної різниці між ЛШК і тонографічними показниками не було в обох групах, хоча тенденція до більш високої ЛШК, Ро, F в основній групі залишалась. В основній групі встановлена пряма кореляційна залежність ГЗ від ЛШК (R=0,30), Ро (R=0,29), F (R=0,30), р< 0,05. В контрольній групі така кореляційна залежність невірогідна. Тобто, поліпшення зорових функцій у хворих на ПІН основної групи є наслідком посилення кровопостачання ока порівняно з традиційним консервативним лікуванням. Через 2 і 3 роки спостереження зорові функції залишались вірогідно вище в основній групі. Через 4 роки ГЗ в основній групі – 0,068±0,014, в контрольній – 0,033±0,007, р<0,05. Стабілізація і поліпшення зорових функцій порівняно з випискою було вірогідно частіше у хворих основної групи. Через 4 роки зорові функції в основній групі на 45,35% вище порівняно з контрольною. В основній групі вірогідне зниження зорових функцій порівняно з випискою сталося на 1-2 роки пізніше, ніж у хворих контрольної групи. Застосування ВВСП зменшувало частоту розвитку неоваскулярної глаукоми у хворих на ішемічний тромбоз ствола ЦВС з 36,1% (22 хворих) в контрольній групі до 10% (6 хворих) в основній.
Безпосередні і віддалені результати лікування хворих на ішемічний тромбоз ствола ЦВС дозволили зробити висновок, що більш ефективним є лікування з застосуванням ВВСП. ВВСП на фоні традиційної консервативної терапії може бути рекомендовано не тільки при давності захворювання до 1 місяця, коли відбувається вірогідне підвищення ГЗ, але і пізніше (до 3 місяців) для профілактики неоваскулярної глаукоми.
ВВСП на фоні традиційної консервативної терапії проводилось 64 хворим (64 ока) на ішемічний тромбоз гілок ЦВС. 68 хворих (68 очей) контрольної групи отримували традиційну консервативну терапію.
Після лікування в обох групах сталося вірогідне підвищення зорових функцій. ГЗ в основній групі підвищилась з 0,233±0,016 до 0,506±0,019, в контрольній – з 0,224±0,012 до 0,359±0,014 (р<0,05). Вивчення ГЗ в підгрупах з різною давністю захворювання показало, що в обох групах вірогідне підвищення сталося у хворих з давністю захворювання до 3 місяців (р<0,05). Порівняльний аналіз динаміки ГЗ в ході лікування показав, що вона вище в основній групі вже на 3 день: в основній групі – 0,319±0,015, в контрольній – 0,231±0,012, (р<0,05). Ступень підвищення ГЗ після лікування в основній групі в 2 рази більше порівняно з контрольною (0,273±0,014 і 0,138±0,011, р< 0,05). Після лікування ПЗ вірогідно розширилось в обох групах, але ступінь розширення ПЗ в основній групі вірогідно вище, порівняно з контрольною (20,48°±0,26 і 15,14°±0,22). В обох групах сталося вірогідне зменшення розмірів центральних скотом, однак, ступень зменшення розмірів центральних скотом в основній групі вдвічі більше, ніж в контрольній (12,81°±0,23 і 6,99°±0,17, р<0,05). Безпосередні результати лікування показали, що зорові функції в основній групі на 25,3% вище порівняно з контрольною групою.
До лікування ЛШК була знижена порівняно з парним оком в обох групах на 7,5-10,2% (р<0,05). Після лікування ЛШК в основній групі підвищилась у всіх хворих з 2,92±0,09 мГц до 3,62±0,08 мГц (р<0,05). В контрольній групі вірогідного підвищення ЛШК не було (з 2,96±0,08 мГц до 3,05±0,08 мГц, р>0,05). Після лікування в обох групах тонографічні показники вірогідно підвищились. В основній групі Ро підвищився з 14,76±0,121 до 16,77±0,108; С підвищився з 0,26±0,003 до 0,30±0,003; F – з 1,44±0,043 до 2,49±0,013 (р<0,05). В контрольній групі Ро підвищівся з 14,82±0,129 до 15,45±0,206; F – з 1,51±0,069 до 1,99±0,041 (р<0,05). С вірогідно не змінився (з 0,27±0,003 до 0,26±0,003), р> 0,05. Але в основній групі усі тонографічні показники вірогідно вище. Катетеризація ПСА з подальшим ВВСП в основній групі призвела до вірогідного підвищення ЛШК на 20,95%, тонографічних показників - на 22,5% порівняно з контрольною групою. Це свідчить про краще відновлення кровообігу хворих, які лікувались по запропонованій методиці. Тобто, лікування хворих основної групи проходило на фоні підвищеного кровообігу органу зору. Підтвердженням цьому є і те, що в основній групі у 2 (3,13%) хворих, в контрольній групі – у 16 (23,5%) хворих практично не змінилась ЛШК і тонографічні показники після лікування. Тобто у цих хворих після лікування залишився стан ішемії ока. Ці хворі склали групу ризику по розвитку неоваскулярної глаукоми і спостерігались щомісячно протягом 6 місяців. Кореляційний аналіз дозволив встановити пряму кореляційну залежність між ГЗ в основній групі і збільшенням ЛШК (R=0,35, р<0,05), Ро (R=0,32, р<0,05), F (R=0,37, р<0,05), що обумовлює кращі безпосередні результати лікування.
При однаковій офтальмологічній картині до лікування, після лікування набряк макулярної області зменшився у 52 (81,25%) хворих основної групи і у 42 (61,76%) хворих контрольної групи. Часткове розсмоктування крововиливів сталося у 50 (78,13%) хворих основної і у 32 (52,94%) хворих контрольної групи, р< 0,05.
Віддалені результати підтвердили більшу ефективність застосування ВВСП в лікуванні хворих на ішемічний тромбоз гілок ЦВС. Через 1 місяць і 1 рік після лікування зорові функції були вище у хворих основної групи. Через 1 рік вірогідної різниці між ЛШК і тонографічними показниками обох груп не було, хоча тенденція до більш високих ЛШК, Ро, F в основній групі залишилась. В основній групі встановлена пряма кореляційна залежність ГЗ від ЛШК (R=0,25), Ро (R=0,25), F (R=0,25), р< 0,05. В контрольній групі така кореляційна залежність невірогідна. Тобто, поліпшення зорових функцій у хворих на ішемічний тромбоз гілок ЦВС основної групи є наслідком посилення кровопостачання ока порівняно з традиційним консервативним лікуванням. Через 2 і 3 роки спостереження зорові функції залишались вірогідно вище в основній групі. Через 4 роки ГЗ в основній групі – 0,383±0,036, в контрольній – 0,109±0,011, р<0,05). Стабілізація і поліпшення зорових функцій порівняно з випискою відбувалось вірогідно частіше у хворих основної групи. Через 4 роки зорові функції в основній групі на 86,42% вище порівняно з контрольною. В основній групі вірогідне зниження зорових функцій порівняно з випискою сталося на 1-2 роки пізніше, ніж у хворих контрольної групи. Протягом 4 років у хворих на ішемічний тромбоз гілок ЦВС в основній групі неоваскулярна глаукома не була діагностована, в контрольній групі розвилась у 2 (3,03%) хворих. Безпосередні і віддалені результати лікування хворих на ішемічний тромбоз гілок ЦВС дозволили зробити висновок, що більш ефективним є лікування з застосуванням ВВСП. ВВСП на фоні традиційної консервативної терапії при ішемічному тромбозі гілок ЦВС може бути рекомендовано при давності окклюзії до 3 місяців.
Отже, результати проведених досліджень показали, що запропонований метод лікування хворих на ПІН та ішемічні ТВС, що являє собою ВВСП крізь ПСА або лицьову артерію, дозволяє досягти кращіх функціональних результатів і посилити гемодинаміку в системі очної артерії не тільки безпосередньо після лікування, але і у віддалені строки спостереження. Висока ефективність, доступність методу дозволяє рекомендувати його для впровадження в офтальмологічну практику.
ВИСНОВКИ
1. Існуючі методи консервативної терапії недостатньо ефективні в лікуванні судинної патології ока. Тому розробка методики фракційного внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів для лікування хворих на передню ішемічну нейропатію та ішемічні тромбози вен сітківки є актуальною.
2. Розроблена методика фракційного внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів крізь гілки зовнішньої сонної артерії може бути застосована у хворих на передню ішемічну нейропатію та ішемічні тромбози вен сітківки з позитивними компресійними пробами на поверхневій скроневій (або лицьовій) артерії при давності захворювання до 3 місяців. Запропонована методика дозволяє підтримувати концентрацію еуфіліну в плазмі крові на терапевтичному рівні (від 13,4±0,4 мкг/мл до 4,9±0,3 мкг/мл) протягом 24 годин, що підтверджено фармакокінетичними дослідженнями. Топографо-анатомічні та клінічні дослідження показали, що оптимальна глибина занурювання катетера крізь поверхневу скроневу артерію у хворих на передню ішемічну нейропатію та ішемічні тромбози вен сітківки складає 3,5-5 см, крізь лицьову артерію – 9-11 см.
3. У хворих на передню ішемічну нейропатію зорові функції після лікування по запропонованій методиці в середньому вище на 30,4 %, лінійна швидкість кровообігу – на 33,3% порівняно з пацієнтами, які отримували традиційну консервативну терапію. У віддаленому строку спостереження (4 роки) зорові функції в основній групі хворих перевищили контрольну групу на 61,64%.
4. У хворих на ішемічний тромбоз ствола центральної вени сітківки зорові функції після лікування по розробленій методиці підвищились в середньому на 40,28% порівняно з групою пацієнтів, які лікувались консервативно. Лінійна швидкість кровообігу і тонографічні показники основної групи зросли порівняно з контрольною групою відповідно на 14,26% і 18,49%. У віддаленому періоді спостереження (4 роки) зорові функції в основній групі хворих на 45,35% вище, ніж в контрольній.
5. При ішемічному тромбозі гілок центральної вени сітківки зорові функції у пацієнтів основної групи підвищились після лікування на 25,3% порівняно з контрольною групою. Лінійна швидкість кровообігу і тонографічні показники хворих основної групи перевищували аналогічні в контрольній групі на 20,95% і 22,50% відповідно. Через 4 роки спостереження зорові функції у пацієнтів основної групи залишалися на 86,42% вище, ніж в контрольній групі.
6. Встановлена пряма кореляційна залежність між здоровими функціями, лінійною швидкістю кровообігу, тонографічними показниками після лікування по запропонованій методиці та у віддаленому строку спостереження. Коефіцієнт кореляції після лікування складав 0,36, у віддаленому періоді спостереження R=0,27.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Катетеризация поверхностной височной артерии (ПВА) в лечении патологии заднего отдела глаза / Павлюченко К.П., Иващенко С.Е., Ещенко Е.И., Зак В.В., Шлопова Н.Б. // Офтальм. журн. – 1997. - № 4. – С. 291-293.
2. Павлюченко К.П., Ещенко Е.И. Внутриартериальное введение лекарственных препаратов в комплексном лечении тромбоза ветвей центральной вены сетчатки // Офтальм. журн. – 1997. - № 5. –С. 308-313.
3. Павлюченко К.П., Ещенко Е.И., Антипов Н.В. Внутриартериальное введение лекарственных препаратов в комплексном лечении передней ишемической нейропатии // Офтальм. журн. – 1997. - № 6. – С. 429-432.
4. Ещенко Е.И., Антипов Н.В. Топографо-анатомические особенности ветвей наружной сонной артерии и их значение в регионарной инфузионной терапии органа зрения // Вестник проблем биологии и медицины. – 1997. - № 22. – С. 4-9.
5. Павлюченко К.П., Ещенко Е.И., Антипов Н.В. Внутриартериальное введение лекарственных препаратов в комплексном лечении тромбоза ствола центральной вены сетчатки // Офтальм. журн. – 1998. - №1. – С. 42-45.
6. Пат.21632 А Україна, МПК А 61 F 9/00. Спосіб лікування хворих з судинними захворюваннями ока / К.П. Павлюченко, О.І. Єщенко (Україна); Донецьке обласне лікувально-клінічне обўєднання. - № 97031337; заявл. 24.03.97; Опубл. 30.04.98, Бюл. №2.
7. Пат. 25519 А Україна, МПК А 61 F 9/00. Спосіб інтракаротидного введення лікарських препаратів / О.І. Єщенко, М.В. Антипов, К.П. Павлюченко (Україна); Донецьке обласне лікувально-клінічне обўєднання. - № 97020844; Заявл. 26.02.97; Опубл. 25.12.98, Бюл. №6.
8. Павлюченко К.П., Ещенко Е.И. Внутриартериальные инфузии в лечении сосудистой патологии сетчатки и зрительного нерва // Международный медицинский журнал. – 1999. - № 2. – С. 56-58.
9. Опыт применения катетеризации поверхностной височной артерии (ПВА) при патологии заднего отдела глаза / Павлюченко К.П., Иващенко С.Е., Ещенко Е.И., Зак В.В. // Тез. доп. девўятого зўїзду офтальмологів України. – Одеса, 1996. – С. 402-403.
10. Павлюченко К.П., Ещенко Е.И. Неотложная помощь больным с острыми нарушениями кровообращения в сетчатке и зрительном нерве // Невідкладна допомога в офтальмології: Тез. доп. Х міжнародного офтальмологічного симпозіума Одеса-Генуя. – Одеса, 1997. – С. 94-95.
11. Регионарная внутриартериальная инфузионная терапия в комплексном лечении дистрофических заболеваний зрительного нерва / Павлюченко К.П., Иващенко С.Е., Ещенко Е.И., Зак В.В. // Актуальні питання педагогіки, експериментальної та клінічної медицини: Респ. зб. наук. праць. – Донецьк, 1997. – С. 270-275.
12. Ещенко Е.И. Анатомические особенности лицевой артерии (ЛА) при катетерном введении лекарственных препаратов // Актуальные проблемы клинической, экспериментальной и профилактической медицины: Тез. докл. науч. конф. – Донецк, 1997. – С. 20.
13. Топографо-анатомические особенности ветвей наружной сонной артерии и их значение в регионарной инфузионной терапии / Гончарова Н.А., Ещенко Е.И., Баринова М.Э., Антипов А.Н. // Актуальные проблемы клинической, экспериментальной и профилактической медицины: Тез. докл. науч. конф. – Донецк, 1997. – С. 12-13.
14. Ещенко Е.И. Внутриартериальное введение лекарственных препаратов через лицевую артерию в комплексном лечении сосудистой патологии глаза // Наукові записки з питань медицини, біології, хімії, аграрії та сучасних технологій навчання: Щорічник. – К., 1997. – Вип.1. – С. 197-198.
15. Ещенко Е.И. Возможные пути активации окольного кровотока при окклюзионных поражениях глазничной артерии // Актуальные проблемы медицины Донбасса: Тез. науч. тр. молодых ученых и специалистов. –Донецк, 1997. – С. 22.
16. Павлюченко К.П., Ещенко Е.И. Внутриартериальные инфузии через поверхностную височную артерию (ПВА) в комплексном лечении вторичной сосудистой недостаточности зрительного нерва после перенесенной передней ишемической нейропатии (ПИН) // Тез. доп. ювілейної конференції, присвяченої 125-річчю кафедри офтальмології Українського державного медичного університету ім. акад. О.О. Богомольця. – К., 1995. – С. 92-93.
17. Анатомо-клиническая характеристика кровоснабжения орбиты и ее прикладное значение / Антипов Н.В., Кирьякулов Г.С., Ещенко Е.И., Павлюченко К.П., Кардаш А.М., Бугаева Л.С. // Актуальные вопросы морфологии сердца: Материалы науч. симпозиума, посвященного 80-летию кафедры анатомии человека ДГМА. – Днепропетровск, 1996. – С. 7-12.
18. Катетеризация поверхностной височной артерии (ПВА) при патологии заднего отдела глаза / Павлюченко К.П., Иващенко С.Е., Ещенко Е.И., Зак В.В., Шлопова Н.Б. // International journal on immunorehabilitation. - 1996. – №2. – P. 182.
АНОТАЦІЯ
Єщенко О.І. Ефективність внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів в лікуванні передньої ішемічної нейропатії та ішемічних тромбозів вен сітківки. – Рукопис.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 – очні хвороби. – Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, Одеса, 2000.
Дисертація присвячена актуальній проблемі клінічної офтальмології – лікуванню передньої ішемічної нейропатії та ішемічних тромбозів вен сітківки. Запропонований метод фракційного внутрішньоартеріального введення спазмолітичних препаратів на фоні традиційної консервативної терапії. Була проведена порівняльна оцінка ефективності запропонованиї методики і традиційної консервативної терапії з внутрішньовенним введенням спазмолітичних препаратів. Аналіз результатів лікування показав, що запропонована методика дозволяє підвищити показники гемодинаміки в басейні очної артерії і тонографічні показники, досягти більш високих функціональних результатів після лікування та у віддалені строки спостереження (4 роки) порівняно з традиційною консервативною терапією.
Ключові слова: внутрішньоартеріальне введення спазмолітичних препаратів, передня ішемічна нейропатія, ішемічний тромбоз вен сітківки.
АННОТАЦИЯ
Ещенко Е.И. Эффективность внутриартериального введения спазмолитических препаратов в лечении передней ишемической нейропатии и ишемических тромбозов вен сетчатки. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.18 – глазные болезни. – Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В.П. Филатова АМН Украины, Одесса, 2000.
Диссертация посвящена актуальной проблеме клинической офтальмологии – лечению передней ишемической нейропатии и ишемических тромбозов вен сетчатки. Целью работы явилось повышение эффективности лечения больных передней ишемической нейропатией (ПИН) и ишемических тромбозов вен сетчатки (ТВС) путем применения фракционного внутриартериального введения спазмолитических препаратов (ВВСП) на фоне традиционной консервативной терапии. Клинические наблюдения проводили за 2 группами больных. Основная группа – 224 больных (100 пациентов с ПИН и 124 – с ишемическими ТВС) получала ВВСП на фоне традиционной консервативной терапии. Контрольная группа получала такую же терапию, но спазмолитические препараты вводили внутривенно. В исследование включали только больных с ишемическими ТВС, со сниженными показателями гемо- и гидродинамики.
Для разработки методики фракционного ВВСП были проведены топографо-анатомические, клинические, фармакокинетические исследования. Топографо-анатомические исследования позволили усовершенствовать технику катетеризации поверхностной височной артерии (ПВА) у больных с сопутствующей общей сосудистой патологией. Для больных с противопоказаниями для катетеризации ПВА разработана методика ВВСП через лицевую артерию. Установлено, что глубина погружения катетера через лицевую артерию составляет 9-11 см. Морфологические исследования позволили установить, что наиболее значимой в коллатеральном кровообращении органа зрения является верхнечелюстная артерия. Фрагмент клинических исследований был проведен на 198 больных для установления оптимальной глубины погружения катетера через ПВА у больных ПИН и ишемическими ТВС. Клинические наблюдения подтвердили результаты топографо-анатомических исследований. Оптимальная глубина погружения катетера через ПВА для ВВСП составляет 3,5 – 5 см на уровень верхнечелюстной артерии. Фармакокинетические исследования показали, что предложенная методика ВВСП позволяет поддерживать терапевтическую концентрацию эуфиллина в плазме крови больных в течение 24 часов (от 13,4±0,4 мкг/мл до 4,9±0,3 мкг/мл).
Проведенные анатомические, фармакокинетические исследования позволили провести дальнейшее изучение клинической эффективности фракционного ВВСП в лечении ПИН и ишемических ТВС.
У больных ПИН основной группы после лечения зрительные функции на 30,4%, линейная скорость кровотока (ЛСК) на 33,3% выше по сравнению с контрольной группой. В отдаленные сроки наблюдения (4 года) зрительные функции превышали контроль на 61,64%.
У больных ишемическим тромбозом ствола центральной вены сетчатки (ЦВС) основной группы после лечения зрительные функции повысились в среднем на 40,28% по сравнению с контрольной группой. ЛСК и тонографические показатели основной группы возросли по сравнению с контрольной группой на 14,26% и 18,49% соответственно. В отдаленном периоде наблюдения (4 года) зрительные функции в основной группе на 45,35% выше по сравнению с контрольной группой.
У больных ишемическим тромбозом ветвей ЦВС зрительные функции у больных основной группы повысились после лечения на 25,30% по сравнению с контрольной группой. ЛСК и тонографические показатели превысили аналогичные в контрольной группе на 20,95% и 22,5% соответственно. Через 4 года наблюдения зрительные функции у пациентов основной группы были на 86,42% выше, чем в контрольной группе.
Достоверное повышение ЛСК и тонографических показателей после ВВСП по сравнению с традиционной консервативной терапией говорит о том, что лечение больных основной группы происходило в условиях повышенного кровотока в бассейне глазничной артерии. Установлена корреляционная зависимость между зрительными функциями, ЛСК, тонографическими показателями непосредственно после лечения по предлагаемой методике (R=0,36) и в отдаленные сроки наблюдения (R=0,27), р<0,05. В контрольной группе такой зависимости не установлено. То есть, полученное улучшение в состоянии зрительного анализатора после ВВСП у больных ПИН и ишемическими ТВС отражает большие положительные изменения в кровоснабжении глаза по сравнению с традиционным медикаментозным лечением.
Непосредственные и отдаленные результаты лечения больных ПИН и ишемическими ТВС позволяют сделать вывод о большей эффективности лечения с применением ВВСП на фоне традиционной консервативной терапии.
Ключевые слова: внутриартериальное введение спазмолитических препаратов, передняя ишемическая нейропатия, ишемический тромбоз вен сетчатки.
ANNOTATION
Eshchenko E.I. The efficacy of intra-arterial introduction of spasmolytic preparations in the management of anterior ischemic neuropathy and retinal vein ischemic thrombosis. -Manuscript.
Thesis for a candidateўs degree by speciality 14.01.18 – eye diseases. – Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy, Academy of Medical Science of Ukraine, Odessa, 2000.
The dissertation is devoted to the pacing challinge of clinical ophthalmology – the management of anterior ischemic neuropathy and retinal vein ischemic thrombosis. The method of fractionary intra-arterial introduction of spasmolytic preparations in the context of conventional conservative therapy has been devised. A comparative assessment of the effectivity of devised method and conventional conservative therapy with intravenous introduction of spasmolytic preparation was conducted. The analysis of the treatment resulns demonstrates that the proposed technique enables the values of hemodynamics in the basin of ophthalmic artery and tonographic parameters to be increased and far more elevated functional findings after the therapy and long – term follow-ups to be oblained (with a 4-year period) in connection with conventional conservative therapy.
Key words: intra-arterial introduction of spasmolytic preparations, anterior ischemic neuropathy, retinal vein ischemic thrombosis.ї