Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
14
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
УДК 338.1:658
Кокшаров Олексій Вячеславович
ОрганІзаційно-економічні форми функціонування великих підприємницьких структур
Спеціальність 08.02.03 -
Організація управління, планування та регулювання економікою
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата економічних наук
Одеса - 1999
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти України (м. Одеса).
|
Науковий керівник: |
доктор економічних наук, заслужений діяч науки і техніки України |
|
Редькін Олександр Семенович, |
|
|
Одеський державний економічний університет Міністерства освіти України, |
|
|
професор кафедри менеджменту |
|
|
Офіційні опоненти: |
доктор економічних наук, професор, |
|
член-кореспондент НАН України |
|
|
Амоша Олександр Іванович, |
|
|
Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор |
|
|
кандидат економічних наук, доцент |
|
|
Приступа Микола Пилипович |
|
|
ВАТ холдингова компанія “Краян”(м. Одеса), Голова правління |
|
|
Провідна установа: Провідна установа: |
Київський національний економічний університет, кафедра макроекономіки та державного управління (м. Київ) |
Захист відбудеться “30”червня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.055.01 Одеського державного економічного університету Міністерства освіти України за адресою: 270026, м.Одеса, вул. Преображенська, 8.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного економічного університету.
Автореферат розісланий “29”травня 1999 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
к.е.н., доцент Маркітан О.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Ситуація в економіці України залишається дуже складною. Значна невизначеність організаційно-економічного статусу великих промислових підприємств та об’єднань внаслідок незавершеності процесів приватизації у сукупності із суперечливою нормативно-правовою регламентацією підприємницької діяльності, а також непідготовленість значної частини керівництва та акціонерів існуючих та створюючихся українських компаній до роботи в нових умовах є найважливішими чинниками, що перешкоджають її ефективному реформуванню.
Спостерігаючийся складний стан справ у вітчизняній промисловості викликає негайної масштабної модернізації для утримання конкурентоспроможності її продукції як на зовнішніх, так і на внутрішньому ринках. Між тим, залучення як іноземних, так і вітчизняних інвестицій в значній мірі залежить від наявності відповідних структур, що забезпечують перелив ресурсів як всередині галузі, так і поміж різними галузями. Одним з найбільш перспективних та ефективних напрямків вирішення цих проблем є розробка та налагодження механізму сприяння створенню та функціонуванню великих національних підприємницьких структур на зразок фінансово-промислових груп (ФПГ).
Розгляданню питань взаємодії та інтеграції компаній виробничого та фінансового секторів економіки присвячена велика кількість досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Однак проблема ця досі не може вважатися остаточно вирішеною. Рекомендації зарубіжних досліджень І. Ансоффа, М.Портера, Т. Пітерса, Р. Уотермена, А.А. Томсона, А.Дж. Стрікленда та інших не можуть бути безпосередньо використані українськими інвесторами та менеджерами, оскільки вони засновані на реаліях розвинутих економік. Праці вітчизняних вчених А.З. Астаповича, А.В. Березного, А.К.Гліваковського, І.Д.Іванова, Н.І. Многолет, А.А. Деміна, І.І. Рудакова, І.Л. Бубнова, Г.В.Полуніной, А.І. Євенко та інших по розглянутій темі були присвячені вивченню проблем розвитку лише зарубіжних компаній, при цьому часто носили здебільшого описовий та надмірно тенденціозний характер, зосереджуючись, в основному, на ідеологічно вагомих аспектах їх функціонування (серед винятків можна назвати, наприклад, праці Т.Я. Білоус, С.В. Чепракова, І.Л. Хмельницької, В.І. Щербакова). Більш сучасні праці по даній та суміжним темам В.М.Павлюченко, В.В. Шеремет, Ю.М. Масленчикова носять здебільшого теоретичний характер, їх висновки та результати практично мало придатні у сучасних економіко-правових умовах функціонування бізнесу в Україні.
Таким чином, проблеми створення і функціонування організаційних структур великого бізнесу в сучасних вітчизняних умовах практично не здобули систематичного освітлення в науковій літературі, внаслідок чого не підготовлена належна теоретична база, положення якої могли би бути використані у процесі практичної ділової активності.
Особлива увага повинна бути приділена корегуванню нормативної бази, що регулює діяльність великих підприємницьких структур типу фінансово-промислових груп та холдингів з метою створення сприятливих умов для взаємодії національних та іноземних промислових і фінансових компаній. Такий симбіоз, як то демонструє досвід розвитку великого бізнесу на Заході, здатний здійснити істотний та довгостроковий оздоровлюючий вплив стосовно усіх учасників відповідних груп та на економіку у цілому.
Ці обставини обумовлюють актуальність теми і визначають практичну значущість дисертації, присвяченої дослідженню проблем та особливостей створення і розвитку великих підприємницьких структур (бізнес-структур) у сучасних вітчизняних економіко-правових умовах.
Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності до тематики затвердженої Наказом Міністерства Освіти України №37 від 13.02.97 р. Програми “Економiчнi проблеми розбудови державностi України: важелi та стимули розвитку господарчих систем”(тематичний план межвузівських наукових та науково-технічних програм на 1997-1999 рр. №68).
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування економіко-правових принципів і розробка методичних засад створення і розвитку великих бізнес-структур (ФПГ та холдингів), придатних до практичного застосування у сучасних вітчизняних умовах.
Для досягнення мети поставлені основні задачі:
узагальнити ретроспективу, а також сучасні тенденції у розвитку великих бізнес-структур у розвинутих економіках;
обгрунтувати економічну доцільність створення великих бізнес-структур по типу ФПГ та холдингів в сучасних умовах України;
на підставі аналізу нормативної бази, що регламентує діяльність означених структур, запропонувати рекомендації відносно корекції режиму їх правового регулювання;
систематизувати характерні організаційно-управлінські помилки в процесі створення та розвитку вітчизняних бізнес-структур;
розробити придатні до практичного застосування рекомендації щодо створення та розвитку великих вітчизняних бізнес-структур, що мають метою підвищити ефективність та надійність їх функціонування у сучасних умовах України.
Методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених; матеріали про результати діяльності ФПГ та холдингів (українських та російських), а також законодавчі та інші нормативні акти України та Росії з досліджуваної та суміжних темам. В процесі роботи використовувались методики і методи історичного, системного, трендового і порівняльного аналізу, експертних оцінок, методи і методики загальної теорії права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні комплексного підходу до проблеми взаємодії і інтеграції промислових та фінансових компаній в процесі створення і розвитку великих вітчизняних бізнес-структур, що полягає у реалізації одночасних та погоджених заходів щодо забезпечення економічної обгрунтованості, юридичної чистоти та організаційно-управлінської ефективності їх функціонування.
Результати дослідження, проведеного дисертантом, що виносяться до захисту:
одержані нові дані про базові мотиви і фактори сучасних консолідаційних процесів у розвинутих економіках;
на підставі аналізу сучасної макроекономічної ситуації в Україні виявлені та обгрунтовані передумови та спонукальні мотиви для розвитку процесів взаємодії та інтеграції фінансових та промислових компаній у вітчизняній економіці;
виявлені основні організаційно-економічні форми, принципи та особливості створення і розвитку великих підприємницьких структур в сучасних умовах;
визначені найбільш характерні організаційно-управлінські помилки в процесі створення і розвитку вітчизняних бізнес-структур;
надані рекомендації відносно корекції режиму правового регулювання порядку створення і розвитку ФПГ та холдингів в Україні;
в рамках запропонованого комплексного підходу надані придатні до практичного застосування рекомендації щодо загальних організаційно-управлінських та економіко-правових підходів до створення і розвитку великих вітчизняних бізнес-структур, що мають на меті підвищення ефективності та надійності їх функціонування у сучасних умовах. Зокрема, запропоновані та обгрунтовані: найбільш юридично надійна, економічно доцільна та ефективна організаційна структура великої вітчизняної диверсифікованої ФПГ; система участі в статутних фондах компаній - учасників, а також принципи обміну інформацією та схема основних управлінських зв'язків всередині такої групи;
Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості:
використання запропонованих рекомендацій для створення або комплексного вдосконалення вже наявних схем участі, організаційно-управлінської структури, фінансових та податкових схем, що визначають функціонування бізнесу;
побудови організаційно-правової, управлінської та фінансової структури нового напрямку бізнесу на основі заздалегідь розробленого плану, створеного з урахуванням запропонованих рекомендацій.
Використання запропонованої методики здатне реально покращити систему економіко-правових взаємозв’язків всередині великої бізнес-структури, дасть орієнтири для її удосконалення, підвищення на цій основі її економічної ефективності, інвестиційної привабливості та надійності.
Висновки і методичні рекомендації, одержані в результаті дослідження, були використані ПІІ “Каалбай Ойл Сервіс”(м. Одеса) в процесі реалізації проекту легкових таксомоторних перевезень на базі АТЗТ “Муніципальне таксі”(Акт про впровадження від 07 грудня 1998 р.; економічний ефект - 260000 грн.), АТЗТ ІК “Капітал-Інвест”(м. Одеса), а також підрозділами Одеської облдержадміністрації. Основні положення дисертації були використані в учбовому процесі ОДЕУ при підготовці спецкурсів “Менеджмент та основи управління”, “Економіка та організація виробництва”, “Ринок цінних паперів”.
Особистий внесок здобувача полягає у розробці та обгрунтуванні комплексного підходу до створення та розвитку великих бізнес-структур. Автором визначені сучасні тенденції розвитку великих бізнес-структур; надані методичні рекомендації щодо корекції нормативної бази, що регламентує порядок створення та функціонування холдингів та ФПГ; зазначені типові організаційно-управлінські помилки в процесі функціонування великих вітчизняних бізнес-структур; запропоновані організаційно-управлінські та економіко-правові підходи до їх створення і розвитку.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені в опублікованих працях, отримали схвалення на Науково-практичній конференції “Шляхи розбудови ринкового середовища в Українi”(ОДЕУ, м. Одеса, 20-22 жовтня 1998 р.), на V Міжнародній науково-практичній конференції (м.Київ - м.Трускавець, 8-9 квітня 1999 р.), були використані у діяльності ПІІ “Каалбай Ойл Сервіс”, АТЗТ ІК “Капітал-Інвест”, а також у діяльності підрозділів Одеської облдержадміністрації та в учбовому процесі ОДЕУ.
Публікації. Всього по темі дисертації надруковано 6 наукових праць загальним обсягом 3,0 д.а., з яких безпосередньо автору належить 2,5 д.а.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 151 сторінках. У основному тексті наведено 23 таблиці. Дисертація також містить список використаних джерел із 215 найменувань на 9 сторінках та 15 додатків на 15 сторінках, у т.ч. 2 таблиці та 13 ілюстрацій.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У дисертаційній роботі на основі проведених автором досліджень захищаються такі основні положення.
Розділ 1. Створення великих підприємницьких структур як наслідок інтеграційних процесів в економіці. В розділі представлений аналіз процесів взаємодії та взаємопроникнення промислових, фінансових та інших компаній у економічно розвинутих країнах у ретроспективі і у нинішній час; виявлені і обгрунтовані основні мотиви і фактори консолідаційних процесів у вітчизняній економіці.
Показано, що в хронологічному плані розвиток великого бізнесу характеризується переходом від здебільшого договірних форм забезпечення контролю до механізмів, що базуються на відносинах власності, які забезпечують більш тривкий і довгостроковий характер взаємовідносин поміж учасниками великої диверсифікованої бізнес-структури.
Розвиток організаційних структур бізнесу проходив паралельно у трьох кореспондуючихся площинах: організаційно-юридичне оформлення та закріплення відносин власності всередині бізнесу в сторону підвищення ступеня його керованості; розробка та вжиття стратегій зросту; створення та впровадження адекватних організаційно-управлінських моделей. При цьому суттєві новели в одному з аспектів діяльності визначали адекватні їм зміни в інших. Логіка трансформацій юридичного оформлення цілісності бізнесу мала в своїй основі економічно значущі фактори. Кожній панівній організаційній формі відповідала певна стратегія розвитку бізнесу.
Експансіоністський характер зросту бізнес-структур визначається процесами глобалізації світової економіки, що прискорюються, а також інформаційною та науково-технологічною революцією, наслідком чого стало безперервне підсилення конкуренції, а також якісні зміни в її характері.
У зв'язку із посиленням відкритості економіки проблемою українських компаній є підвищення своєї конкурентоспроможності у високотехнологічних, наукоємних та експортооріентованих галузях, інакше економіка країни у цілому і найважливіші її галузі та підприємства не зможуть на рівноправних умовах конкурувати із глобальними суперниками, що веде до втрати як зовнішнього, так і внутрішнього ринку.
Зазначається, що в цей час явно визначився комплекс негативних факторів, що роблять необхідним об’єднання зусиль вітчизняних фінансових та промислових компаній в рамках великих бізнес-структур для вирішення означеної проблеми, у тому числі:
непослідовно і нерішуче запроваджувана приватизація;
недоліки правового регулювання підприємницької діяльності;
критичний стан ключових макроекономічних показників;
моральна та фізична застарілість обладнання та технологій промислового виробництва;
неможливість розвитку підприємств як за рахунок власних ресурсів, так і за рахунок запозичень на внутрішньому і зовнішніх грошових ринках та ринках капіталів;
неможливість здійснення вітчизняними банками великих інвестицій і надання довгострокових кредитів виробникам в силу загальної слабкості банківської системи та ін.
Як підказує світовий досвід, таке об’єднання зусиль кредитно-фінансових установ, інституціональних інвесторів, промислових та інших компаній дасть значний позитивний ефект, в результаті чого зросте економічний потенціал усіх учасників об’єднання, значно посиляться позиції національного капіталу в процесі взаємодії із іноземними інвесторами, що підтверджується й матеріалами проведених досліджень.
Розділ 2. Організаційно-економічні форми та практика функціонування великих підприємницьких структур. В розділі здійснений аналіз і систематизація складу та основних організаційних форм функціонування великих бізнес-структур у сучасних умовах України та Росії; зроблений критичний порівняльний аналіз нормативної бази, що регламентує їх створення і функціонування, надані пропозиції щодо її корегування, у т.ч. відносно визначення понять, ключових для досліджуваної теми; виявлені основні принципи та характерні особливості розвитку великих бізнес-структур, проаналізовані деякі результати їх діяльності; розкрите макроекономічне значення їх функціонування.
Показано, що основними організаційно-правовими формами взаємодії фінансових та промислових компаній в Україні і в Росії є ФПГ та холдинги. В залежності від конкретних економіко-правових умов свого створення і розвитку, ФПГ можуть бути формальними і неформальними, договірними та холдингового типу.
Інтеграційні процеси в національній економіці в загальних рисах наслідують світові приклади, однак особливістю їх є величезні темпи розвитку і специфічні джерела зросту груп. При цьому у розвитку кожної бізнес-структури є своя логіка, обумовлена конкретними умовами її створення, а також особистими якостями її фактичних власників і топ-менеджерів, що обумовлює різноманітність схем взаємовідносин поміж компаніями-учасницями.
За підсумками аналізу ряду великих бізнес-структур (у т.ч. ФПГ/холдингів “Інкомбанк”, “Альфа-груп”, “Менатеп”-“Роспром”-“ЮКОС”, “ОБЕКСІМ Банк”-“МФК-Ренесанс”-“Інтерос”, “Українська фінансова група”, АСК “Укррічфлот”та інших) встановлено, що найбільш характерними організаційно-управлінськими схемами таких структур є:
створення банком жорстко централізованої пірамідальної холдингової структури “під себе”; розвиток групи здійснюється в умовах пріоритету єдиної стратегії та завдань;
створення банком широко диверсифікованої ФПГ з подальшим переносом акценту в стратегії розвитку групи на виробничий сектор;
аморфна побудова групи з невизначеною роллю банківських установ;
формування холдингу промислових підприємств за рахунок власних ресурсів.
Визначальна роль в діяльності більшості з досліджених ФПГ належить фінансовим установам, в особливості - великим банкам. Застосовуються усі відомі основні форми участі банків у ФПГ (довгострокові фінансові зв'язки, система участі в статутному капіталі, особиста унія).
Відокремлювальною особливістю крупних вітчизняних бізнес-структур є те, що найважливіше значення для них має функція забезпечення формального контролю, іншими словами, відповідні групи створюються здебільшого не для портфельного, а для прямого інвестування. При цьому використовується комбінація договірного і холдингового засобів формування їх складу та забезпечення контролю над учасниками з превалюванням останнього, що зумовлюється практичною ідентичністю функцій головних компаній ФПГ та холдингів.
Компанії - учасники існуючих найбільш широко диверсифікованих груп можуть бути умовно поділені на три групи: фінансові та тісно пов'язані з ними компанії, промислові підприємства та підприємства сфери послуг, обслуговуючі та допоміжні фірми.
Наведені результати діяльності ФПГ підтверджують погляди про позитивне макро- та мікроекономічне значення інтеграції фінансових, промислових та інших компаній.
Система інтересів головних суб'єктів ринку, що беруть участь у формуванні ФПГ, може бути представлена наступним чином:
держава зацікавлена у якомога скорішому подоланні кризових явищ та тенденцій в економіці та підвищенні її конкурентоспроможності;
компанії - у підвищенні фінансової тривалості, конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості, у отриманні доступу до фінансових та інтелектуальних ресурсів фінансових інститутів;
інституціональні інвестори - у підвищенні ефективності діяльності та зниженні ризиків в умовах недосконалого законодавства та неефективності його застосування.
Практика внутрішньогрупових реорганізацій демонструє усвідомлення необхідності потреби комплексного до неї підходу, іншими словами, розуміння залежності забезпечення економічної ефективності групи від створення адекватної організаційно-управлінської схеми взаємовідносин між компаніями-учасницями.
Результати досліджень доводять, що, незважаючи на відсутність суттєвих законодавчих стимулів, в Росії спостерігається тенденція до юридичного закріплення компаніями своєї фактичної належності до однієї групи, що обумовлюється необхідністю додаткового посилення та раціоналізації внутрішньогрупових зв'язків. В Україні, на жаль, аналогічні процеси проходять значно повільніше, не в останню чергу завдяки недосконалому законодавству.
Етапом розвитку інтеграційних процесів є перші кроки щодо створення транснаціональних та міждержавних ФПГ, що закликані створити нові перспективи економічної інтеграції країн СНД.
Розділ 3. Особливості створення та функціонування великих підприємницьких структур в Україні. В розділі проаналізовані і систематизовані розповсюджені помилки у розвитку вітчизняних бізнес-структур; на основі здійснених досліджень запропоновані і обгрунтовані методичні рекомендації відносно доцільної (оптимальної) організаційно-управлінської структури, а також складу учасників сучасної вітчизняної диверсифікованої ФПГ; системи участі у статутних капіталах компаній-учасників, а також принципи обміну інформацією та основних управлінських зв'язків всередині такої групи у сучасних економіко-правових умовах її функціонування.
Показана необхідність комплексного підходу в процесі юридичного закріплення відносин власності всередині групи, формування принципів трансфертного ціноутворення і принципів визначення частки і порядку розподілу прибутку, створення адекватної організаційно-управлінської структури та принципів функціонування групи з метою закріплення взаємовигідних зв'язків в її рамках (схематичне зображення такого підходу може бути представлене відповідно до рис.1). Запропоновані різні варіанти розв'язання означених питань у відповідності із основними способами забезпечення організаційної єдності групи (холдинг, договірні відносини, їх поєднання).
Схема відносин власності й вибір головної компанії групи повинні враховувати перспективи розвитку бізнесу, особливості нормативного регулювання вивезення імпортованого капіталу і прибутку на нього, трансакцій активів, а також антимонопольні обмеження. В цьому плані пропонується розглянути можливості створення як фінансових, так і управлінських холдингів (тобто холдингів, контроль над учасниками яких здійснюється за допомогою інших, ніж права власності, механізмів).
,
( ... )
Взаємодія із зовнішнім оточенням (сучасний стан та перспективи)
Рис.1 Комплексний підхід до створення та розвитку великої бізнес-структури
(найважливіші детермінанти)
За підсумками проведеного аналізу обгрунтована концепція “ідеальної” ФПГ - юридично захищеної, економічно ефективної організаційно-управлінської структури сучасної диверсифікованої вітчизняної ФПГ холдингового типу на дружній основі по відношенню до менеджменту та основних акціонерів цільових компаній у відповідності з означеними на рис. 2 базовими блоками.
“Ідеальність” характеру ФПГ визначається тим, що:
на практиці склад найбільш великих диверсифікованих бізнес-структур лише прагне до передбаченого схемою;
у складі ФПГ формально виділяється аналітична група з передачею їй специфічних повноважень у відношенні групи у цілому;
ФПГ поділяється на означені структурні блоки.
В такій ФПГ усі значущі учасники групи повинні:
мати довгострокові спільні інтереси, бути зацікавленими насамперед у кінцевому результаті діяльності групи в цілому;
володіти вагомою часткою компанії - учасниці групи або часткою у головної компанії холдингу;
брати участь у прийнятті стратегічних рі отоків у групі в цілому, а також із принципами та механізмом оцінки свого вкладу в кінцевий результат активності групи в цілому або конкретного бізнесу.
,