Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1. Поняття і принципи кримінального права.
КП, як галузь права – це система юридичних норм, прийнятих ВРУ, що встановлюють, які суспільно-небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.
КПУ має такі ознаки:
1. Являє собою систему юридичних норм встановлених в суспільстві. Норми КП зальної дії є загальнообов’язковими до виконання, маючи ту саму ознаку загальнообов’язкової нормативності.
2. Норми КП встановлюються лише вищим органом законодавчої влади (ВРУ). Ніякі посадові особи, навіть президент, не правомочні видавати норми КП.
3. КП знаходить свій вираз тільки в законах, тобто має формальну визначеність.
4. КП має свій предмет правового регулювання – відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину і застосування за це покарань.
5. Метод правового регулювання також є специфічним – це покарання особи за порушення нею кримінально-правої заборони, яке призначається судом від імені держави
Є за вчинений злочин. У цьому полягає державна забезпеченість КП.
В результаті дії кримінально-правової норми виникають кримінально-правові відносини. Суб’єктами, з одного боку є держава, в особі органів правосуддя, а з іншого – особа, яка вчинила злочин. Матеріальний зміст КП відносин складає сукупність прав та обов’язків суб’єктів цих відносин. Момент виникнення цих відносин – момент їх порушення.
Функції КП – охоронна, регулятивна, виховна.
Основна функція КП – охоронна. Ця функція здійснюється притаманним лише кримінальному праву методом покарання тих. Хто вчинив злочин, та загрозою покарання для тих, хто має намір його вчинити.
Охоронна функція КП виражена в ч.1 ст.1 КК, де сказано, що КК має своїм завданням правове забезпечення прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочину.
КП здійснює і регулятивну функцію, яка виявляється у наступному: 1) норми КП забороняючи вчинювати суспільно небезпечні діяння. В той же час вимагають певної правомірної поведінки; 2) регулювання суспільних відносин здійснюється шляхом встановлення прав і обов’язків цих відносин; 3) прямо регулятивними є і окремі норми КП: ст..36 (необхідна оборона), ст. 39 (крайня необхідність), норми про судимість (ст..79).
Виховна функція – це сприяння формування правової свідомості і правової культури, що є одним із засобів запобігання злочинам, зміцнення законності та правопорядку.
У науці використовують такі функції: - запобіжна; - цілісно-орієнтаційна; - право відтворююча, - системно правова.
Всі норми КП поділяються на 2 частини: загальну та особливу. В загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути КП. Вони закріплюють підставу кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі і часі, поняття злочину та його види, форми вини, покарання та його види, регулюють порядок застосування окремих видів покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, особливості відповідальності неповнолітніх тощо.
Особлива частина КП складається з 15 розділів. Особлива частина КП містить норми, що описують конкретні види злочинів із зазначенням видів покарань і меж, в яких вони можуть бути призначені (20 розділів).
Норми загальної та особливої частини КП, як певні підсистеми законодавства знаходяться в тісному, нерозривному взаємозв’язку, який виявляється у наступному:
Принципи КП – це вихідні фундаментальні ідеї, які виникають із змісту правових норм, закріплених у кримінальному законодавстві, і лежать в основі побудови КП.
І. Принцип законності – принцип відповідальної особи за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбачено як злочин. Цей принцип у загальній формі закріплено в Конституції України ст..58 ч.2 : «ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.» По суті, цей принцип можна виразити у формулі: немає злочину – немає покарання, без вказівки на те в законі.
2. Якщо певне діяння прямо передбачено в КК, як злочин, його вчинення ні за яких умов не може тягти за собою кримінальної відповідальності і покарання. Згідно ч.4 ст.3 КК застосування закону за аналогією заборонено ( на відміну від КК УРСР 1927р.)
ІІ. Принцип особистої відповідальності також є відображенням КП. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто неприпустимо покладати кримінальну відповідальність на особу за злочин, який було вчинено іншою особою, а також неможливо притягати до кримінальної відповідальності юридичну особу.
ІІІ. Принцип винної відповідальності. Особиста відповідальність за вчинений злочин можлива лише при встановленні в діянні конкретної особи вини у формі умислу або необережності.
Згідно ст.. 62 КУ особо вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і не буде встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до закону.
IV. Принцип індивідуалізації відповідальності та покарання означає. Що покарання, яке застосовується до злочинця повинно бути в межах закону, конкретним та індивідуальним, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину.
Цей принцип знаходить свій вияв і тому, що суд з одного боку застосовує суворі міри покарання для осіб, які скоюють такі злочини, а з іншого широко застосовують міри покарання непов’язані з позбавленням волі до тих осі, які вчинили не тяжкі злочини.
V. Принцип гуманізму полягає у тому, що кримінальний закон заперечує жорстокі, болісні та тілесні покарання, не має на меті помститися злочинцеві чи спричинити йому фізичні страждання.
Принцип гуманізму найбільш повно виявляється щодо неповнолітніх злочинців.
VI. Принцип економії кримінальних репресій. Він властивий як законодавчій, так і право застосовній діяльності. На законодавчому рівні із загально можливих суспільно –небезпечних діянь до кримінально-карних віднесені лише ті з них, що мають високий ступінь суспільної небезпеки, грубо порушують публічні або приватні права та інтереси, спричинюють їм істотну шкоду.
На право застосовному рівні це виявляється у застосуванні покарань не пов’язаних із позбавленням волі або в можливості звільнення від крим. відповідальності і покарання. В науці кримінального права також виділяють такі принципи: справедливості, демократизму, рівності осіб перед законом, науковості.