Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Володимира Даля
Кафедра «Охорона праці та БЖД»
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни «Охорона праці в галузі»
Студент ……………………………………………. ……………….
(прізвище, ініціали) (підпис)
Група …………………… Залікова книжка № ……………
Керівник роботи ……………………………………………..
(посада, прізвище, ініціали)
Дата подання на кафедру на рецензію ……………………………………….
Реєстраційний номер ………………………….. Реєстратор ………………...
(підпис)
Захищена з оцінкою ………………………..
Викладач ………………………………………………… …………………
(посада, прізвище, ініціали) (підпис)
Дата …………………………….
Луганськ 2011
1. Планування роботи з охорони праці
Планування роботи з охорони праці поділяється на *перспективне, *поточне та *оперативне. Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові заходи з охорони праці, виконання яких вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена розрахунком матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат. Основною формою перспективного плану з охорони праці є комплексний план покращення стану охорони праці на підприємстві. виза в италию
Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розробку відповідних заходів у розділі „Охорона праці" колективного договору. Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи передбачають усунення виявлених недоліків і зазначаються безпосередньо поточними управлінськими рішеннями керівника підприємства.
Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень. Контроль за станом охорони праці. Дійове управління охороною праці можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан охорони праці. Одержати таку інформацію, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальна функція управління охороною праці. доставка mcdonalds Киев
До основних форм контролю за станом охорони праці належать:
- оперативний контроль;
- контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; - громадський контроль;
- адміністративно-громадський трьохступеневий контроль;
- відомчий контроль вищих органів.
Необхідно зазначити, що крім контролю, здійснюється державний нагляд за охороною праці. Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться, згідно із затвердженими посадовими обов'язками. Служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх структурних підрозділах та службах підприємства.
У справі створення здорових та безпечних умов праці значна роль відводиться громадському контролю, який здійснюється комісією з питань охорони праці підприємства. Адміністративно-громадський трьохступеневий контроль проводиться на трьох рівнях:
Перший рівень: Керівник виробничої дільниці (майстер) щоденно перевіряє стан охорони праці на виробничій дільниці.
Другий рівень: Керівник підрозділу спільно з спеціалістами відповідних служб (механік, електрик, технолог) два рази в місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком.
Третій рівень:
Щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (*головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: *керівник служби охорони праці, *голова комісії з охорони праці профкому, *керівник медичної служби, *працівник пожежної охорони та *головні спеціалісти підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фіксуються в журналі трьохступеневого контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.
Облік, аналіз та оцінка показників охорони праці та функціонування СУОП направлені на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства. Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі причин недотримання вимог нормативно-правових документів з охорони праці, а також в розробці заходів, направлених на усунення виявлених недоліків. Аналізуються матеріали:
- про нещасні випадки та профзахворювання;
- результати всіх видів контролю за станом охорони праці;
- дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці в цеху (на дільниці);
- матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання та ін.
Робота з оцінки виробничих умов, ідентифікації небезпек, оцінки та регулювання ризиків передбачає проведення комплексного аналізу по таким основним показникам:
1) Коефіцієнт частоти травматизму Кч - кількість нещасних випадків або профзахворювань, які сталися на підприємстві у відповідний період часу, на 1000 працюючих. (див. Л3, розділ „Методи дослідження травматизму).
2) Коефіцієнт тяжкості травматизму Кт - середня тривалість непрацездатності одного потерпілого, яка виражена в робочих днях (див. там же).
3) Коефіцієнт додержання працівниками інструкцій з охорони праці (Ко), який визначають як співвідношення між кількістю працюючих із додержанням інструкцій з охорони праці та загальної чисельності працівників.
4) Коефіцієнт технічної безпеки обладнання (Кбо) – співвідношення кількості по ССБП показників безпеки, яким відповідає обладнання, до загальної кількості показників ССБП даного обладнання.
5) Коефіцієнт безпеки технологічних процесів (Ктп) – співвідношення кількості показників безпеки по всьому обсягу технічної документації на ці технологічні процеси, що задовольняються, до загальної кількості таких показників.
6) Коефіцієнт додержання допустимих рівнів шкідливих факторів (Кс), який обраховується як співвідношення між кількістю шкідливих факторів, що знаходяться на допустимому рівні і загальною кількістю шкідливих факторів, діючих на даному підприємстві.
7) Коефіцієнт виконання планових робіт з охорони праці (Кп), який визначають як відношення кількості фактично виконаних заходів з охорони праці до загальної кількості запланованих на відповідний період часу заходів з охорони праці.
Аналіз може проводитися також за іншими кількісними та якісними показниками , які найбільше відповідають особливостям технології і організації виробництва на підприємстві. В результаті аналізу та оцінки стану охорони праці вносяться доповнення та уточнення до оперативних, поточних та перспективних планів роботи з охорони праці, а також — по стимулюванню діяльності структурних підрозділів та працівників за досягнуті показники з охорони праці.
2. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про охорону праці.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 41 КУпАП передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах:
на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці. Інспектори цього департаменту розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення. Невиконання законних вимог посадових осіб департаменту щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод діяльності цих органів згідно із ст. 188 КУпАП тягне накладення штрафу на працівників у розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 10 до 14.
Законом України «Про охорону праці» та Положенням про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці встановлено відповідальність підприємств у вигляді штрафу за:
порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов’язковими для виконання ;
невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Такі штрафи накладаються за підсумками комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві посадовими особами департаменту в таких розмірах:
головою департаменту — до 2 % місячного фонду заробітної плати підприємства, з якого стягується штраф;
начальниками територіальних управлінь — до 1 %;
начальниками інспекцій — до 0,5 %.
Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2 % місячного фонду зарплати.
Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання, що сталися з його вини, а саме в разі:
нещасного випадку, що не призвів до стійкої втрати працездатності працівника — у розмірі, визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності;
нещасного випадку, що призвів до стійкої втрати працездатності та професійного захворювання — у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності;
смерті потерпілого — у розмірі дворічного заробітку потерпілого.
Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у 10-кратному розмірі.
За передачу замовникові у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 % вартості розробки.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України. Ст. 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта злочину. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Згідно з цією статтею порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, громадянином — власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров’я громадян, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Шляхи порушення вимог законодавчих актів про охорону праці можуть бути різними. Порушення може виявитися в непроведенні відповідного інструктажу, відсутності або несправності спеціальних засобів для безпечної роботи механізмів, обладнання, засобів індивідуального захисту (маски, захисних окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці працівниками знання техніки безпеки і т. ін.
3. Розрахунок і оцінка величини необхідної площі виробничого приміщення на одне робоче місце, обладнане відеодисплейним терміналом
. В результаті технічного переоснащення, що базується на впровадженні інформаційних технологій, у приміщенні офісного типу, яке знаходиться на другому поверсі виробничого корпусу заплановано обладнати комп’ютеризовані робочі місця.
Визначити скільки комп’ютеризованих робочих місць оснащених відеодисплейними терміналами (ВДТ) можна встановити у даному приміщенні і як їх розташувати відповідно до встановлених норм та правил з охорони праці. Розміри приміщення: довжина 23,1 (м), ширина 8,6 (м), висота 4,5 (м) (табл. 3).
Розв’язок:
1. Відповідно до ДСанПіН 3.3.2.007-98 та НПАОП 0.00.1.28-10. «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин» проаналізувати чи підходить дане приміщення для того, щоб розмістити в ньому комп’ютеризовані робочі місця. Відзначити чи відповідає задане приміщення вимогам наведених нормативних документів.
2. Визначити кількість комп’ютеризованих робочих місць, які можна розмістити в даному приміщенні. Для цього треба знайти фактичну площу і об’єм приміщення і згідно з нормативами щодо мінімальної площі, на якій може бути розташоване одне робоче місце з ВДТ, та щодо мінімального об’єму приміщення на одне робоче місце з ВДТ та визначити кількість комп’ютеризованих робочих місць, що можна розмістити в даному приміщенні.
Необхідно також врахувати розміри меблів на комп’ютеризованих робочих місцях, зокрема робочого столу. Відповідно до НПАОП 0.00.1.28-10 рекомендовані розміри столу для робочого місця з ВДТ становлять: висота – 725 мм, ширина – 600-1400 мм, глибина – 800-1000 мм. Згідно з зазначеними рекомендаціями необхідно вказати розміри робочих столів.
Для визначення площі та об’єму приміщення, які зайняті устаткуванням необхідно задатися розмірами робочого столу, крісла і шаф для зберігання документації та розхідних матеріалів для оргтехніки. Також необхідно врахувати те, що одна шафа необхідна для двох робочих місць.
|
Параметри устаткування |
Стіл |
Крісло |
Шафа |
|
Довжина, (м) |
1,2 |
0,45 |
0,6 |
|
Ширина, (м) |
0,9 |
0,45 |
0,4 |
|
Висота, (м) |
0,725 |
0,4 |
1,8 |
|
Займана площа, (м2) |
1,08 |
0,2025 |
0,24 |
|
Займаний обсяг, (м3) |
0,783 |
0,081 |
0,432 |
|
Площа устаткування, яке розташоване на одному робочому місці Sуст. (м2) |
Sуст. = Sстола+ Sкрісла + ½·Sшафи 1,4025 |
||
|
Обсяг, устаткування, яке розташоване на одному робочому місці Vуст. (м3) |
Vуст. = Vстола+ Vкрісла + ½·Vшафи 1,08 |
2.1. Розрахуємо площу Sпр. і обсяг Vпр. приміщення:
Sпр. = а · b= 23,1 · 8,6= 198,66(м2);
Vпр. = а · b · h = 23,1 · 8,6 · 4,5 = 893,97(м3).
2.2. Знайдемо максимально можливу кількість комп'ютеризованих робочих місць, яку можна розмістити в заданому приміщенні за умови, що на одне таке робоче місце повинно доводитися не менш ніж 6 м2 вільної площі та 20 м3 за обсягом, не зайнятим встаткуванням:
Nр.м. по S = S/(Sуст. + 6) = 198,66/(1,4025+6) = 26,836 (р.м.);
Nр.м. по V = V/(Vуст. + 20) = 893,97/(1,08+20) = 42,41 (р.м.).
З отриманих результатів приймаємо мінімальне значення, округляючи його до найближчого меншого цілого числа – 26.
3. Накреслити схему розміщення комп’ютеризованих робочих місць у приміщенні (на рис. 1 наведено приклад розташування п’яти комп’ютеризованих робочих місць з параметрами приміщення а=7 м, b=4,5 м, h=3,5 м) із врахуванням наступних вимог:
– робочі місця з ВДТ розміщуються на відстані не менше 1 м від стіни зі світловими прорізами;
– відстань між бічними поверхнями ВДТ має бути не менше за 1,2 м;
– відстань між тильною поверхнею одного ВДТ та екраном іншого не повинна бути меншою за 2,5 м;
– прохід між рядами робочих місць має бути не меншим ніж 1 м.
Найкраще розмістити комп’ютеризовані робочі місця рядами вздовж стіни з вікнами. Це дасть змогу виключити дзеркальне відбиття на екрані ВДТ джерел природного світла та їх потрапляння у поле зору операторів, що погіршує умови їх зорової роботи. Але треба при цьому брати до уваги ширину приміщення, при достатньому її значенні можливе розташування комп’ютеризованих робочих місць, окрім зазначеного вище, і посередині приміщення з метою оптимального використання його площі.
Рис. 1 План виробничого приміщення з комп’ютеризованими робочими місцями: 1 – комп’ютеризоване робоче місце з ВДТ, 2 – сонцезахисні жалюзі;
3 – шафи
Розрахунок системи штучного освітлення
методом коефіцієнта використання світлового потоку
Задача №2. Розрахувати систему загального рівномірного освітлення методом світлового потоку з люмінесцентними лампами для виробничого приміщення, в якому виконуються зорові роботи високої точності (розряд ІІІ в) (табл. 4).
Розміри приміщення: довжина a = 10,5 (м), ширина b = 6,2 (м), висота Н= 3,9 (м). Приміщення має світлу побілку: коефіцієнт відбиття
ρстелі = 70(%), ρстін = 50(%), ρпідлоги = 30(%). Висота робочих поверхонь (столів) hp = 0,7 м. Для освітлення прийняти світильники типу ЛПО 02, (тип КСС Г-2), або ЛСП-12 (тип КСС Д-1), які кріпляться до стелі; відстань від світильника до стелі hc = 0,15 м. Мінімальна освітленість за нормами Енорм. = 300 лк.
Розв’язок:
1. Визначається висота підвісу світильників над підлогою:
h0 = Η – hc = 3,9 - 0,15 = 3,75(м).
Для світильників загального освітлення з лампами потужністю до 200 Вт мінімальна висота підвісу над підлогою відповідно до ДБН В.2.5.28-2006 повинна бути 2,5...4,0 м, залежно від характеристики світильника.
Висота підвісу світильника над робочою поверхнею дорівнює (рис. 2):
h = h0 – hр = 3,75 - 0,7 = 3,05 (м).
Рівномірність освітлення досягається при відповідному співвідношенні відстані між світильниками Lопт. та висоти їх підвісу над робочою поверхнею h в залежності від типу КСС світильника (КСС – це крива сили світла, що впливає на оптимальну відстань Lопт. між світильниками) для досягнення більш рівномірного розподілу світлового потоку у просторі та на робочій поверхні. Оптимальну відстань між світильниками рекомендується визначати за наступною формулою:
Lопт. = λ·h = 0,77·3,05 ≈ 2,4 (м),
де λ – коефіцієнт, що враховує перерозподіл світлового потоку у просторі в залежності від типу КСС (для типу КСС Г-2 λ = 0,77, для КСС Д-1 λ = 1,3).
2. Визначається необхідна кількість світильників (кількість рядів та кількість світильників у кожному з них), яка округлюється до цілого значення і викреслюється схема їх розташування (приклад на рис. 3):
= 15 ,
де LА та LВ відстані між світильниками відповідно по стороні А та В, що приблизно дорівнюють Lопт., але можуть трохи відрізнятись у більший чи менший бік приблизно на 10-15 відсотків. Відстань від стіни до першого ряду світильників приймаємо з розрахунку ½ від LА, або LВ в залежності від сторони розташування світильників. Але слід врахувати те, що при виборі відстаней LА та LВ слід їх обирати таким чином, щоб вони не тільки були приблизно рівними Lопт., але й давали можливість рівномірно розташувати світильники. LА = LВ = 2,1 м.
3. Визначається показник приміщення:
.
4. За табл. 5 визначається коефіцієнт використання світлового потоку η (%) в залежності від типу світильника при визначеному індексі приміщення і та заданих коефіцієнтах відбиття ρстелі (%), ρстін (%), ρпідлоги (%).η = 82 %
5. Визначається світловий потік одного світильника, але слід зазначити, що у типах світильників, наведених у завданні можуть бути встановлені люмінесцентні лампи потужністю до 80 Вт у кількості 2, 4, 6 – для світильника ЛПО 02 та 1, 2 – для світильника ЛСП 12, по формулі:
=567,6 (лм),
де Енорм. , (лк) – нормативна освітленість для заданого виду зорової роботи згідно ДБН В.2.5.28-2006;
S (м2)– площа приміщення, що освітлюється установкою яка проектується;
Kз – коефіцієнт запасу, що для приміщень конторського типу дорівнює 1,3;
Z – коефіцієнт мінімальної освітленості, що для люмінесцентних ламп дорівнює 1,1, для ламп розжарювання – 1,15;
N (шт.) – кількість світильників у приміщенні;
n (шт.) – кількість ламп у кожному світильнику (обираємо максимальне значення для прийнятого типу світильника, а саме для світильника ЛПО 02 приймаємо 6 ламп та для світильника ЛСП 12 – 2 лампи;
η (%) – коефіцієнт використання світлового потоку.
6. За табл. 5 по знайденій величіні Fрозр вибирається існуюча фактично лампа з найближчим світловим потоком Fфакт.= 590 лм.
7. Визначається фактичний рівень освітленості на робочому місці за умови використання обраного типу ламп ЕФАКТ по формулі:
= 311,8 (лк).
8. Визначається відсоток перевищення між нормативним ЕНОРМ і фактичним ЕФАКТ значеннями по формулі:
=3,93<+20%.
не повинно виходити за нормативну межу –10% < ΔЕ < +20%.