Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України
Львівський Національний університет ім. Івана Франка
Юридичний факультет
Кафедра трудового, аграрного та екологічного права
Курсова робота на тему:
Загальна дисциплінарна відповідальність працівників
Виконав студент групи ЮРД 25с Репета Юрій
Львів-2013
План
Вступ
Поняття та види юридичної відповідальності
Поняття дисциплінарної відповідальності
Склад дисциплінарного проступка
Загальна дисциплінарна відповідальність
Спеціальна дисциплінарної відповідальності
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Юридична відповідальність - обов'язок правопорушника відповісти за вчинене ним правопорушення перед суспільством і державою, є однією з форм державного примусу. Найпоширеніша класифікація юридичної відповідальності за галузями права - цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна, адміністративно правова, кримінально правова.
Дисциплінарна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженого ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і цонести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права (догана або звільнення). Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень.
У юридичній літературі під дисципліною прийнято розуміти суворе і неухильне виконання норм і заснованих на них розпоряджень, що надходять від держави в особі його органів і посадових осіб. У широкому розумінні службова дисципліна є визначеною формою суспільного зв'язку між людьми по зміцненню правопорядку в процесі їх спільної діяльності. У ст. 139 Кодексу законів про працю України сказано, що працівники повинні працювати чесно і самовіддано, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватись трудової та технічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудову угоду.
Дане визначення дисципліни має як правовий, так і соціологічний аспекти, Правовий аспект Дисципліни полягає в тому, що обов'язки людей займатися суспільне корисною діяльністю (працювати, вчитися, нести службу, дотримуватись правил розпорядку) регулюються нормами трудового права. Соціологічний аспект дисципліни полягає в тому, щоб рольові функції в суспільному виробництві виконувались ефективно, а точніше - забезпечувався
З
його постійний рух. Досі вважалось, якщо в суспільстві, в організації створити необхідні матеріальні, фінансові умови, правове поле, демократичний стиль керівництва, то люди добровільно й свідомо будуть дотримуватись правових норм, ефективно працювати. Безперечно, умови мають певне значення у формуванні свідомого ставлення людей до свого обов'язку. Але вирішальною мірою зміцнення правопорядку в суспільстві, регіоні, установі й організації залежить від самих людей, їх бажання, прагнення до дисциплінованої поведінки, оскільки дисципліна увійшла до внутрішнього світу людини, стала її ціннісною настановою, стала складовою частиною її свідомості, поведінки, способу життя. Інакше кажучи, соціологія досліджує фактори, мотиви, що детермінують перетворення одних людей у законослухняну, дисципліновану частину населення, а інших - у частину населення з формами поведінки, що відхиляються від норми.
4
Поняття та види юридичної відповідальності
Тема дисциплінарної відповідальності працівника за своєю теоретичною і практичною значимістю завжди була актуальною.
Перш, ніж обговорювати питання про дисциплінарну відповідальність, необхідно дати поняття юридичної відповідальності та її видів. Так, Н.Александров вважав, що "юридична відповідальність як наслідок порушення або недотримання правової норми складається з реального застосування санкції правової норми до правопорушника у зв'язку з правопорушенням та її реалізацією".
А.Венгеров визначає юридичну відповідальність як встановлені законом заходи впливу на порушника, що мають для нього несприятливі наслідки, застосовані державними органами у порядку, встановленому державою. ВЛазарєв дає поняття юридичної відповідальності ширше: "Юридична відповідальність це передбачений санкцією правової норми примусовий захід, у якому виражається державний осуд винного у правопорушенні суб'єкта і кот рий полягає у зазнанні ним позбавлень і обмежень особистого, майнового або організаційного характеру.
Аналогічне поняття юридичної відповідальності наводить О.Скакун.1 Таким чином, юридична відповідальність - обов'язок правопорушника відповісти за вчинене ним правопорушення перед суспільством і державою й одна з форм державного примусу.
У сучасній теорії права сформульоване досить одностайне розуміння принципів, що визначають підставу і межі юридичної відповідальності. Серед таких принципів обґрунтовано називаються: законність, справедливість, невідворотність її настання, доцільність, індивідуалізація покарання, відповідальність за вину, неприпустимість подвоєння відповідальності.
Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин. Монографія - К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. - 264 с
5
Підставою юридичної відповідальності (умовою її застосування) є правопорушення. За заходами впливу розрізняють такі види вказаної відпо відальності. 2
Найпоширеніша класифікація юридичної відповідальності за галузями права -цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна, адміністративно правова, кримінально правова.
Цивільно-правова відповідальність полягає "у застосуванні до правопорушника (боржника) в інтересах іншої особи (кредитора) або держави встановлених законом чи договором заходів впливу, які передбачають для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру відшкодування збитків, сплату неустойки (штрафу і пені), відшкодування шкоди". Адміністративно-правова відповідальність заснована на факті вчинення адміністративного проступку, передбаченого законодавством про адмініс тративні правопорушення. Названа відповідальність застосовується органами або особами, з якими порушник не пов'язаний трудовими відносинами. Ряд порушень у трудових правовідносинах тягне застосування адміністративної відповідальності, причому це стосується не тільки найманих працівників, але й роботодавця, наприклад правопорушення в галузі охорони праці - порушення вимог законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві (ст. 41 КЗпАП), ухилення від участі в переговорах щодо укладення колективного договору, угоди (ст. 41-1 КЗпАП), порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2 КЗпАП), ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КЗпАП), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42 КЗпАП) тощо. Кримінально-правова відповідальність - це відповідальність за вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину,
Трудове право України: Підручник Заред. Н.Н. Болотіної, Г.І. Чанишевої. — 2-гевид., стер. — К.: Т-во "Знан-та", КОО, 2001
3 Карпенко Д., Хуторян Н. Правові проблеми загальної частини проекту Кодексу України про працю // Право України. - 1998. - № 3. - С 41-44.
6
встановленого КК України. Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за ряд порушень трудових обов'язків посадовими особами. Зокрема, незаконне звільнення трудящого з роботи або невиконання рішення суду про поновлення на роботі з особистих мотивів, а так само інше грубе порушення законодавства про працю, вчинене посадовою особою державного або громадського підприємства, установи чи організації карається виправними роботами на строк до 1 року або позбавленням права займати певні посади на строк до 3 років (ст. 133 КК України); відмова в прийомі на роботу з мотивів вагітності або відмова в прийомі на роботу матері, яка має грудну дитину, а так само зниження заробітної плати або звільнення жінки з роботи з тих же мотивів караються виправними роботами на строк до 1 року або позбавленням права займати певні посади на строк до 2 років (ст. 134 КК України); умисне ущемлення посадовою особою прав і охоронюваних законом інтересів громадянина, зв'язане з переслідуванням його за подачу в установленому порядку пропозицій, заяв, скарг або за критику, що міститься в них, а так само за виступ з критикою в іншій формі карається позбавленням права займати певні посади на строк до 1 року або штрафом у розмірі від 50 до 120 мінімальних розмірів заробітної плати, а якщо такі дії спричинили істотну шкоду правам і охоронюваним законом інтересам громадянина - позбавленням волі на строк до 2 років або виправними роботами на строк від 1 до 2 років, або позбавленням права займати певні посади на строк до 3 років (ст. 134-1 КК України); порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від фори власності, громадянином-власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створювало небезпеку для життя або здоров'я громадян, карається виправними роботами на строк до 1 року, або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати; таке саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, - позбавленням волі на строк до 4 років (ст. 135 КК України).
Матеріальна відповідальність - відповідальність за шкоду, заподіяну в трудових правовідносинах працівником і роботодавцем один одному. У ст. 130
7
КЗпП зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов'язків, в тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і, не повинна перевищувати повного розміру зацодіяної шкоди збитки у зв'язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім'ю та на утриманців.
Дисциплінарна відповідальність заснована на факті вчинення дисциплінарного проступку. Вона завжди пов'язана 3 допущеним працівником порушенням трудової дисципліни, з невиконанням ним без поважних причин трудових обов'язків.
При розмежуванні видів юридичної відповідальності варто враховувати: характер правопорушення, визначений ступенем шкідливості або, навіть, небезпеки для суспільства; передбачені законом санкції і порядок їх застосування; суб'єкта, що застосовує відповідальність; правові наслідки для правопорушника.
Наведена класифікація спрямована на виявлення особливостей, властивих тій або іншій галузі права. 4А якщо її дотримуватись, то, на мою думку, серед видів юридичної відповідальності варто вказати не дисциплінарну і матеріальну, а трудово-правову, що є обов'язком суб'єкта трудових правовідносин відповідальність за вчинене ним трудове правопорушення. Останнє поєднує як дисциплінарний проступок, скоєний працівником, так і майнове
Харитонов Є.О., Чанишева Г.І. Актуальне дослідження проблем матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин // Митна справа. - 2002. - №5. - С.98-99.
8
правопорушення, котрим заподіяно шкоду роботодавцем працівникові або, навпаки, працівником майну роботодавця.
Поняття дисциплінарної відповідальності
Дисциплінарна відповідальність була предметом дослідження багатьох вчених, і кожен з них наводив її поняття. Так, В.Никитинський визначав останню як відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, шляхом застосування до винного дисциплінарних стягнень уповноважених на те представниками адміністрації підприємства, установи, де працює порушник трудової ди сципліни. А.Абрамова зазначала, що дисциплінарна відповідальність робітників та службовців має специфічні ознаки, властиві юридичній відповідальності, і може бути розглянута як правовий припис і як наслідок порушення або недотримання норм права. А.Барабаш названу відповідальність робітників та службовців як наслідок порушення трудової дисципліни називає відповідальністю за вчинене. 6
На мою думку, можна дати наступне визначення поняттю дисциплінарної відповідальності. Це один з видів трудо-правової відповідальності й одна з правових форм впливу, які виражаються у застосуванні роботодавцем, що наділений дисциплінарною владою, дисциплінарних санкцій до працівника, який скоїв дисциплінарний проступок.
Варто мати на увазі, що при порушенні трудових обов'язків, пов'язаних з охороною праці або дбайливим ставленням до майна роботодавця, працівник підлягає не тільки дисциплінарному стягненню, а може бути притягнутий до матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Трудове право у своїй структурі передбачає два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Відповідальність за трудовим правом - окремий вид юридичної відповідальності, яка полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції. Підставою такої відповідальності
5 Яковлев В.В. Щодо поняття матеріальної відповідальності у трудовому праві // 36. наук, праць. Серія "Економіка і право". Вип. 2. - Харків: Вид-во ХДАДТУ. - 1999. - С 187-196.
Материальная ответственность субъектов трудовых отношений в условиях рыночной экономики. - Раздел в коллективной монографии: "Проблемы укрепления социальной справедливости в трудовых правоотношениях". - К.: Наукова думка, 1993. - С.89-116.
10
є трудове правопорушення - винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником. Трудове правопорушення складається з двох різновидів: дисциплінарного проступку і трудового майнового правопорушення. Загальним для цих правопорушень є недотримання саме трудових обов'язків працівником. Однак особливості кожного з вказаних видів правопорушення зумовлюють застосування двох видів відповідальності в рамках трудового права - дисциплінарної і матеріальної.
На думку Л.А. Сироватської, відмінність таких правопорушень спричинена тим, що: 1) сфера дії норм про матеріальну відповідальність працівників значно ширша від сфери дії санкцій дисциплінарного характеру, оскільки дисциплінарні санкції застосовуються лише за дисциплінарний проступок, а матеріальна відповідальність настає і при адміністративному правопорушенні, і при кримінальному злочині, якщо останні пов'язані з заподіянням шкоди підприємству, з яким працівник перебуває у трудових відносинах; 2) дисциплінарні санкції можуть бути замінені іншими заходами впливу, оскільки вони за своєю суттю є карними, а санкції матеріальної відповідальності, які є правовідновлюючими, не можуть бути замінені; 3) дисциплінарні санкції вимагають наявності акта їхнього, застосування з боку уповноважених органів, в той час як обов'язок працівника відшкодувати шкоду може бути реалізований і без такого акта (Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. - М.: Юрид. лит., 1990. - С. 44-45). Дисциплінарна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Тобто у трудових правовідносинах власник має дисциплінарну владу щодо працівника, і працівник несе дисциплінарну відповідальність саме перед власником (роботодавцем), а не перед державою (державним органом), як це має місце при адміністративній та кримінальній відповідальності. Правовий механізм дисциплінарної відповідальності складається з правових
11
норм, котрі передбачають підставу дисциплінарної відповідальності, дисциплінарні стягнення, порядок їх накладення, зняття та оскарження.7 Трудове правопорушення як підстава дисциплінарної відповідальності , (дисциплінарний проступок) - це винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків, передбачених законодавством про працю, колективним та трудовим договорами, що призводить до порушення внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві.
8
Зміст трудової функції окремих категорій працівників (суддів, прокурорів, державних службовців, працівників, які виконують виховні функції) охоплює також дотримання вимог морального змісту. Недодержання ними таких норм, їх аморальна поведінка не лише під час роботи, але й у побуті є підставою для притягнення таких працівників до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з посади.
' Угрюмова Г. Загальна характеристика дисциплінарної відповідальності та дисциплінарного проступку за українським трудовим правом// Право України, 2005, №5. - с.74
8 Трудове право України: Академічний курс: Підр.; За ред. П.Д. Пилипенка. - 2-е вид., перроб. І доп. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2006. - 544 с.
12
Дисциплінарний проступок
Підстава дисциплінарної відповідальності - дисциплінарний проступок, що є різновидом правопорушення. У КЗпП України відсутнє поняття дисциплінарного проступку. Я вважаю, що воно повинне бути включене у новий Трудовий кодекс України.
Про дисциплінарний проступок може йтися тільки у тому разі, якщо правопорушення пов'язане з порушенням трудових обов'язків, але за своїм характером не становить великої суспільної небезпеки і припускає застосування до особи дисциплінарних санкцій. А тому дисциплінарним проступком визнається невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, за яке передбачене застосування заходів дисциплінарного стягнення, встановлених у трудовому праві. Склад будь-якого правопорушення, у тому числі й дисциплінарного проступку, розглядається як єдність об'єкта й об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони. А у дисциплінарній відповідальності ці елементи є також її умовами. Об'єктом дисциплінарного проступку є суспільні відносини, що складаються у процесі виконання внутрішнього трудового розпорядку даної організації й охороняються нормами трудового права. До безпосередніх об'єктів дисциплінарних проступків варто віднести окремі елементи внутрішнього трудового розпорядку: це - повне і доцільне використання робочого часу, збереження майна роботодавця, правильна організація управління процесом праці, виконання вимог з охорони праці та забезпечення її безпеки, дотримання загальних правил поведінки і встановленого порядку праці.9 Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою правопорушника. Вона виражається у дії або бездіяльності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а
9 Хуторян Н. Об'єкти і суб'єкти матеріальної відповідальності в трудовому праві// 36.: "Правова держава". -Щорічник наукових праць. - Вип.9. - 1998. - С. 185-192.
13
також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації .Порушенням трудової дисципліни може бути не тільки винне неналежне виконання або невиконання трудового обов'язку, а й винне протиправне перевищення чи неналежне використання своїх повноважень. Протиправність у дисциплінарних проступках проявляється не так, як у інших правопорушеннях (наприклад, у злочинах або адміністративних правовідносинах). Для дисциплінарних проступків характерна відсутність закріплення у нормативних актах конкретних складів і прив'язки їх до відповідних санкцій. Винятком служать лише прогул, поява на роботі у стані сп'яніння, вчинення за місцем роботи розкрадання і деяких інших порушень. Протиправність означає не відповідність конкретного проступку його нормі, як це має місце у інших галузях права, а порушення позитивної норми, що закрі плює трудові обов'язки працівника. 10
Порушення трудових обов'язків можливо у двох формах: вчинення забороненої дії або утримання від запропонованої дії. У обох випадках передбачається необхідність з'ясування змісту трудових обов'язків. Протиправна дія визнається дисциплінарним проступком, якщо вона вчинена у робочий час і пов'язана з виконанням саме трудових обов'язків.
Потрібно звернути увагу на те, що дисциплінарним проступком визнається невиконання саме трудових обов'язків. За загальним правилом невиконання громадських доручень, моральних, етичних правил поведінки, не пов'язаних з виконанням трудової функції, не може тягти застосування юридичної відповідальності. Згідно з законодавством порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, що воно сталося р робочий час. Але в окремих випадках, коли таке порушення негативно впливає на виробничий цикл, заважає виконанню трудового завдання, судова практика розцінює його як дисциплінарний проступок. Доречно звернути увагу, що для працівників, які працюють у режимі ненормованого робочого часу, весь час перебування на робочому місці та на території підприємства вважається
111 Хуторян Н. Трудове правопорушення як підстава матеріальної відповідальності// Юридический вестник. -2002.-№3.-С. 110-113.
14
робочим часом. Не може бути дисциплінарного правопорушення без шкідливих наслідків, які поділяються за ступенем шкідливості, а також за дією у часі.11 Суб'єктом дисциплінарного проступку завжди є фізична особа (працівник), що перебуває у трудових відносинах з роботодавцем і вчинила порушення дисципліни. Щоб нести відповідальність, потрібно володіти деліктоздатністю. Трудова деліктоздатність означає здатність особи нести особисту відповідальність за порушення юридичних обов'язків. Так, С.Маврин вважає трудо-правову деліктоздатність обов'язковим елементом трудової правосуб' єктності поряд зі здатністю до правоволодіння і здатністю до правореалізації. Трудова правосуб'єктність за законодавством України виникає з настанням трудового повноліття - з 16-ти років. У випадках, встановлених законом, цей вік може знижуватися до 15-ти років і, навіть, менше (СТ.188 КЗГШ). Вона свідчить не тільки про досягнення особою встановленого віку, а й про наявність у неї вольової здатності керувати своїми діями. Особа, визнана недієздатною, не може відповідати за свою поведінку. Це означає, що відповідальність несе лише дієздатний суб'єкт. 12 За законодавством розрізняється загальний і спеціальний суб'єкт дисциплінарної відповідальності. Загальним суб'єктом є будь-який працівник, на якого поширюються загальні норми про дисципліну: правила внутрішнього трудового розпорядку, КЗпП.
Суб'єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина. Як і у інших видах відповідальності, вина виражає психічне ставлення особи -порушника трудової дисципліни до своєї неправомірної поведінки. Вина проявляється у формі умислу (прямого, непрямого) або необережності (самовпевненість, недбалість). Поняття форм вини дані тільки у кримінальному (статті 23-25 КК) і адміністративному праві (статті 10-11 КпАП). Вона виступає в двох формах: умислу і необережності. Умисна вина передбачає, що особа усвідомлювала протиправність свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Для дисциплінарного
1' Угрюмова Г. Загальна характеристика дисциплінарної відповідальності та дисциплінарного проступку за українським трудовим правом// Право України, 2005, №5. - с.74
12 Яковлев В.В. Концепція інституту матеріальної відповідальності у трудовому праві в умовах створення громадянського суспільства в Україні // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов'язків: Наук. зб. - Харків: УАДУ (ХФ). - 2000. - С 205-210.
15
правопорушення найбільш характерною є вина у формі необережності. Необережність як форма вини передбачає, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки, проте легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала, хоча повинна була їх передбачити. В усіх випадках наявності вини спільним і обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння, якщо ж немає усвідомлення - немає і вини. 13
Слід звернути увагу на те, що працівник не може бути визнаний винним, якщо він неналежне виконує свою роботу внаслідок недостатньої кваліфікації або відсутності відповідних умов для її виконання, інакше кажучи, коли він об'єктивно не міг належно виконати роботу або коли власник не створив для цього належні умови.
Не можна притягати працівника до відповідальності за невиконання завідомо
незаконного розпорядження адміністрації, а також за відмову виконувати
роботу, не передбачену трудовим договором14.
Для визнання протиправної поведінки працівника дисциплінарним проступком роботодавець зобов'язаний встановити наявність вини. У нормах трудового законодавства України, що регулюють дисциплінарну відповідальність, не закріплений принцип вини працівника (ст. 147 КЗІШ).15
Але, незважаючи на це, судова практика України багато десятиліть була послідовною у визнанні вини як обов'язкової умови для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. У трудовому праві ця вина як підстава притягнення до відповідальності не диференціюється залежно від й форми. Для дисциплінарної відповідальності характерніша необережність, хоча і непрямий умисел може мати місце (наприклад, при порушенні працівником вимог з охорони праці або умисні його дії при вчиненні розкрадання).
13 Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б. С. Стичинський, І. В. Зуб, В. Г.
Ротань. К., 2002— С 583.
14 Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин.
Монографія - К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. - 264 с
15 Яковлев В.В. Фактична підстава матеріальної відповідальності в трудовому праві // Держава і право: 36. наук,
праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 3. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка
юристів України; Видавничий Дім "Юридична книга". - 1999. - С 184-191.
16
Роботодавець при притягненні працівника до такої відповідальності змушений застосовувати за аналогією норми інших галузей права. Це стосується і випадку, коли у діях працівника є ознаки крайньої необхідності (тобто, останній допускає порушення у стані крайньої необхідності). Наприклад, при запізненні працівника на роботу з причини у його квартирі аварії у системі центрального опалення або при екстреному зверненні за медичною допомогою для члена своєї родини тощо). У цих випадках порушення трудової дисципліни має місце, але вини (навіть у формі необережності) у діях працівника немає. 16 На мою думку, уявляється доцільним включити у новий Трудовий кодекс України поняття вини і визначити її форми.
16 Стависский П. Р. Проблема материальной ответственности в советском трудовом праве. —
К; Одесса, 1982; 17
Загальна дисциплінарна відповідальність
На підставі аналізу законодавства дисциплінарну відповідальність умовно можна поділити на два види: 1) загальну (санкції такої відповідальності застосовуються до всіх без винятку працівників); 2) спеціальну (застосовується на підставі окремих нормативно-правових актів: статутів, положень, законів і поширюється лише на визначене коло працівників).
Загальна і спеціальна дисциплінарні відповідальності відрізняються за сферою застосування; за суб'єктом, який уповноважений накладати стягнення; за видами стягнень; за порядком і строками оскарження дисциплінарного стягнення. 17
Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена ст. 147-152 КЗпП України. Вона є універсальною за характером та може застосовуватись до всіх працівників, які працюють за трудовим договором незалежно від виду
• 18
здійснюваної ними діяльності.
КЗпП визначено два види дисциплінарних стягнень: догана та звільнення. Перелік дисциплінарних стягнень загального характеру є вичерпним. На мій погляд, законодавець обґрунтовано виключив передбачені раніше заходи стягнення - зауваження і догану. В умовах переходу до ринкових відносин роботодавець не буде використовувати безліч дисциплінарних стягнень тому, що він не зацікавлений займатися вихованням працівника. Такий обов'язок не покладається на нього законом (СТ.141 КЗПП). Конституція, звільняючи громадян від обов'язку працювати і забороняючи примусову працю, не містить обов'язок додержуватися трудової дисципліни. Даний обов'язок працівника передбачений лише ст. 139 КЗПП. Таким чином, відповідальність за невиконання своїх обов'язків працівник повинен нести не перед державою, а перед роботодавцем. Тому, на мою думку, можливе залишення у новому Трудовому кодексі тільки двох заходів стягнення - догани і звільнення з відповідних підстав.
17 Хуторян Н. Трудове правопорушення як підстава матеріальної відповідальності// Юридический вестник. -
2002.-№3.-С.110-113.
18 Яковлев В.В. Щодо поняття матеріальної відповідальності у трудовому праві // 36. наук, праць. Серія
'•Економіка і право". Вип. 2. - Харків: Вид-во ХДАДТУ. - 1999. - С 187-196.
18
Чинне законодавство України про дисциплінарну відповідальність не покладає на роботодавця обов'язок за кожне порушення трудової дисципліни накладання на працівника дисциплінарну відповідальність (ст. 140 КЗПП). Але окремі кері вники роблять невірний висновок про те, що кожне порушення дисципліни повинне неодмінно потягти стягнення. Роботодавець не позбавлений права застосовувати до працівника-порушника трудової дисципліни також заходи впливу: бесіда, попередження, що не належать до заходів дисциплінарних стягнень, але можуть вплинути на останнього. 19
Уявляється необхідним при реформуванні трудового законодавства виключаючи з кола дисциплінарних стягнень громадське стягнення, що вра ховується поряд з дисциплінарним при звільненні працівника за п.З ст.40 КЗпП за систематичне невиконання останнім без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Виходячи зі змісту статей 40,147 КЗпП, право застосування до працівника дисциплінарного стягнення належить роботодавцеві або його представникові, а не громадській організації. Привертає увагу те, що у КЗпП України дотепер є ст. 43, яка передбачає обов'язкову попередню згоду виборного профспілкового органу при звільненні працівника за порушення трудової дисципліни за пп. З, 4, 7 ст. 40 КЗПП. Наявність такої норми свідчить про обмеження дисциплінарної влади роботодавця, що, на мій погляд, не відповідає вимогам часу. Законодавство країн з розвинутою ринковою економікою, у тому числі країн Європи, не містить названої норми.
Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення.
19 Прокопенко В.І. Трудове право. Підручник, Фірма "Консум", Харків, 2000.
20 Яковлев В.В. Концепція інституту матеріальної відповідальності у трудовому праві в умовах створення
громадянського суспільства в Україні // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод
та обов'язків: Наук. зб. - Харків: УАДУ (ХФ). - 2000. - С 205-210.
19
Право вибору конкретного виду дисциплінарного стягнення належить роботодавцю. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і попередню роботу працівника. Доречно зауважити, що застосування дисциплінарного стягнення є правом, а не обов'язком роботодавця. Він може обмежитись розмовою або усним зауваженням щодо працівника. Застосовуючи такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення, необхідно враховувати, що воно допускається лише у випадках, прямо передбачених КЗпП (ст. 40).
Стаття 152 КЗпП передбачає право роботодавця не застосовувати до працівника заходи дисциплінарної відповідальності, а передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Якщо до працівника були застосовані засоби громадського впливу, роботодавець не має права накласти дисциплінарне стягнення. Громадські стягнення враховуються поряд з дисциплінарними при звільненні з підстав, зазначених у п. З ст. 40 КЗпП, за умови додержання строків, передбачених ст. 148 КЗпП. Разом з тим, положення ст. 152 КЗпП не відповідає сучасним умовам ринкового гос подарства. Поява підприємств різних організаційно-правових форм та форм власності призвела до зменшення ролі трудового колективу у вирішенні питання притягнення до відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни.21
Роботодавець застосовує дисциплінарне стягнення до працівника, який перебуває з ним у трудових відносинах.
Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Цей місячний термін визначається у кожному конкретному випадку: з останнього дня прогулу при
21 Яковлев ВВ. Взаємозумовленість трудової функції працівника і договору про повну матеріальну відповідальність // Держава і право: 36. наук, праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 6. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім "Юридична книга". - 2000. - С 249-257.
20
тривалому прогулі; з моменту вступу в силу вироку суду про факт вчинення розкрадання за місцем роботи тощо.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Стаття 148 КЗпП потребує удосконалення: дисциплінарні проступки, пов'язані з фінансовою діяльністю юридичної особи, можна виявити лише після ревізії або аудиторської перевірки, які проводяться раз у півріччя. Наприклад, КЗпП Російської Федерації передбачає, що стягнення може бути застосоване за результатами ревізії чи перевірки фінансово-господарської діяльності не пізніше двох років з дня його вчинення. 22
До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника письмові пояснення. Відмова працівником дати письмове пояснення не служить підставою неможливості застосування роботодавцем дисциплінарного стягнення. У такому випадку роботодавець повинен скласти акт про зміст дисциплінарного проступку та відмову працівником дати пояснення з посиланням на свідків. Акт про відмову від пояснення буде належним доказом про додержання законодавчо встановленого порядку звільнення при виникненні спору щодо правомірності застосування дисциплінарного стягнення.
Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Дострокове зняття дисциплінарного стягнення може вважатися своєрідним засобом заохочення до такого працівника. КЗпП не визначає мінімального терміну зняття дисциплінарного стягнення; воно може бути знято достроково в будь-який момент. Працівник, з якого знято дисциплінарне стягнення, вважається таким, на якого не накладалося дисциплінарне стягнення.
Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Накладення дисциплінарного стягнення оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця та повідомляється працівникові під розписку.
22 Трудовой кодекс Российской Федерации / Принят Государственной Думой 21 декабря 2001 года
21
Строк повідомлення не встановлений КЗпП, однак «Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку» визначено триденний строк повідомлення працівника з моменту підписання наказу.
Працівник має право оскаржити застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення, якщо вважає таке застосування неправомірним. Недотримання роботодавцем гарантій працівника при накладенні на нього дисциплінарного стягнення (належні правові підстави притягнення до відповідальності; належний суб'єкт; вичерпний перелік дисциплінарних стягнень; законодавче врегулювання порядку накладення дисциплінарного стягнення) має правовим наслідком визнання судом незаконності накладення
23
дисциплінарного стягнення.
23 Яковлев В.В. Правові питання створення належних умов праці матеріально відповідальних осіб // Наукові доповіді Міжнародної науково-практичної конференції "Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки". - Том 2. - К, - 2000. - С. 572-579.
22
Спеціальна дисциплінарна відповідальність.
Така відповідальність передбачається тільки для конкретно визначених категорій працівників на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативних актів. Вона характеризується спеціальним суб'єктом дисциплінарного проступку, особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарного стягнення. Спеціальним суб'єктом є працівник, який несе дисциплінарну відповідальність за спеціальними нормативно-правовими актами - статутами, положеннями, законами (Статут про дисципліну працівників зв'язку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від ЗО липня 1996 р. №877 // ЗП України. - 1996. - №15. - Ст. 420; Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №4. - Ст. 15; Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р. №55 // ЗП України. - №4-5. - Ст. 71; Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України, затверджене. Указом Президента України від 12 березня 1996 р. // Урядовий кур'єр. - 1996. - 28 березня; Положення про дисципліну працівників споживчої кооперації України, затверджене постановою Першої конференції споживчої кооперації України від 25 червня 1997 р. // Офіційний вісник України. - 1997. - Число 45. - С 215; Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №8. - Ст. 56; Закон України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України" від 2 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. -№22. - С 140; Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №52. - Ст. 490; Закон України "Про зв'язок" від 16 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. -№20. - Ст. 143; Гірничий закон України від 6 жовтня 1999 р. // Урядовий кур'єр. -1999.-№225.-1 грудня).
23
Спеціальна дисциплінарна відповідальність працівників відрізняється від загальної дисциплінарної відповідальності більш широким змістом дисциплінарного проступку і більш суворими санкціями.
Так, для певних категорій працівників, вимоги морального змісту включені в їх
трудові обов'язки. Це стосується суддів, прокурорів, державних службовців,
працівників, що виконують виховні функції. Недотримання таких норм,
аморальна поведінка не тільки під час роботи, але і в побуті є підставою для
притягнення такого працівника до дисциплінарної відповідальності аж до
звільнення з посади.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну передбачено більш широке коло дисциплінарних стягнень. Так, у ст. 8 «Дисциплінарного статуту прокуратури України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. N2 1796-ХП, передбачено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який ганьбить його як працівника прокуратури. Дисциплінарним проступком для цієї категорії працівників є допущені в процесі слідства недбалість і несумлінність, наслідком яких стали винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 p. M 2862-ХП суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: за порушення законодавства при розгляді судових справ; вимог щодо несумісності суддів; неналежного виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про статус суддів»; вчинення аморального проступку, не сумісного з зайняттям посади судді. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.
24
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також вчинок, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює. Стаття 16 цього ж Закону передбачає обмеження, пов'язані з проходженням державної служби, за порушення яких службовець притягується до дисциплінарної відповідальності. Так, державний службовець не має права: займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо або через представників, крім випадків, передбачених чинним законодавством, або бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, де він працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики); сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою одержання за це винагороди у грошовому чи іншому вигляді, послуг, пільг; самостійно або через представника входити до складу керівних органів підприємств, господарських товариств, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, які здійснюють підприємницьку діяльність; приймати подарунки чи послуги від фізичних або юридичних осіб у зв'язку зі своєю службовою діяльністю. Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу. «Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 p., визначає особливі умови дотримання дисципліни працівниками підприємств, установ, організацій залізничного транспорту.
Слід звернути увагу на те, що окремі нормативно-правові акти про дисципліну містять положення про таке дисциплінарне покарання, як переведення на нижчу посаду. Наприклад, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту передбачає серед дисциплінарних стягнень переміщення на нижчеоплачувану роботу на строк до 3 місяців, переміщення на
25
нижчу посаду на строк до 6 місяців. Ці норми у даний час не можуть
застосовуватись як такі, що суперечать конституційному положенню про
заборону примусової праці, про що зазначено у постанові Пленуму Верховного
Суду України від 1 листопада 1996 р. №9.
На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями й іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися не тільки органом, який відає прийомом на роботу, а також і вищестоячими органами. Працівники, що займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише за підставами, передбаченими законодавством (ст. 147-1 КЗпП України). Передбачаються інші, ніж для загальної дисциплінарної відповідальності, строки накладення дисциплінарного стягнення. Дисциплінарний статут прокуратури встановлює, що дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше 1 року з дня вчинення проступку. Строк службової перевірки не може перевищувати 2 місяців. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення провадиться незалежно від часу вчинення проступку. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене прокурорським працівником до Генерального прокурора України у місячний строк з дня ознайомлення з наказом. Генеральний прокурор приймає рішення у 10-денний строк, а у разі проведення перевірки - не пізніше 1 місяця з дня надходження скарги, при цьому він має право скасувати дисциплінарне стягнення, посилити або пом'якшити його. У разі незаконного пониження на посаді або звільнення працівника з посади Генеральний прокурор видає наказ про поновлення на посаді з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітній платі за час роботи на нижчеоплачуваній роботі, але не більше як за 3 місяці. Якщо не з вини працівника час вимушеного прогулу становить більше 3 місяців, Генеральний прокурор може прийняти рішення про виплату середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу.
26
Поновлення в попередньому класному чині або на попередній посаді може провадитися тільки у порядку атестування. Рішення Президента України та Генерального прокурора України про позбавлення класного чину, наказ Генерального прокурора про застосування дисциплінарного стягнення або відмова у поновленні на роботі прокурорсько-слідчих працівників, звільнених прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва та прирівняних до них прокурорів, можуть бути оскаржені до Верховного Суду України в місячний строк.
Дисциплінарні стягнення, що складають зміст дисциплінарної відповідальності, також передбачені спеціальними актами. Спеціальна дисциплінарна відповідальність зумовлена особливістю трудових функцій, значущістю належного виконання трудових обов'язків для нормального функціонування тієї чи іншої галузі народного господарства, суспільства в цілому. Так, ст. 9 «Дисциплінарного статуту прокуратури "України» передбачає такі дисциплінарні стягнення: догана, пониження у класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури "України», звільнення, звільнення з позбавленням класного чину. До суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення: догана, пониження кваліфікаційного класу. Законодавством передбачено спеціальні правила щодо порядку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, а тому положення КЗпП в цій частині на них не поширюються.
До державних службовців можуть застосовуватися заходи загальної дисциплінарної відповідальності (передбачені КЗпП). До них також можуть застосовуватись такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. Заходи дисциплінарного впливу можуть застосовуватись до державного службовця одночасно із за ходами дисциплінарного стягнення.
На працівників залізничного транспорту можуть накладатись такі види дисциплінарного стягнення: догана; позбавлення машиністів права керувати локомотивом з наданням роботи помічником машиніста, а також позбавлення
27
свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов'язаної з керуванням локомотивом і моторно-рейковим транспортом, на строк до одного року (у разі встановлення вини працівника у виникненні катастрофи або аварії, за проїзд заборонених сигналів (незалежно від наслідків), а також появу (знаходження) на роботі в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, підтвердженому в установленому порядку); звільнення (застосовується за порушення дисципліни, наслідки яких загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров'ю громадян). Причому звільнення може проводитись без попередньої згоди профспілкового комітету. Відповідні положення зазначеного подзаконного акта суперечать ст. 43 Конституції "України та ст. 147 КЗпП "України.
Стаття 51 «Гірничого закону "України» врегулювала, що працівники гірничих підприємств підлягають дисциплінарній відповідальності згідно з положенням «Про дисципліну працівників гірничих підприємств», затвердженим Кабінетом Міністрів "України.
Потрібно відзначити, що наявність статуту про дисципліну окремих працівників ще не свідчить про те, що вказана категорія працівників є суб'єктом спеціальної дисциплінарної відповідальності. Так, аналізуючи положення «Статуту про дисципліну працівників зв'язку», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів "України від ЗО липня 1996 p. N 877, приходимо до ви сновку, що дисциплінарна відповідальність зазначеної категорії працівників не відрізняється від загальної ані дисциплінарним проступком, ані видами дисциплінарних стягнень (пункти 16, 17 та ін.), тобто вона не може бути віднесена до спеціальної дисциплінарної відповідальності. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися в загальному порядку, а також вищестоящими органами. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством (ст. 1471 КЗпП України).
28
Суддю може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, з підстав, передбачених Законом "України «Про статус суддів». Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності передбачено Законом «Про судоустрій "України» від 7 лютого 2002 р. N 3018-ІШ. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді); Міністру юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України.
Дисциплінарне провадження щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді або порушення суддею присяги, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
Дисциплінарне провадження здійснюють: кваліфікаційні комісії суддів - щодо суддів місцевих судів; Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів апеляційних судів та Касаційного суду України; Вища рада юстиції -щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України. Дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи та розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р. М 22/98-ВР. Вона також може прийняти рішення про невідповідність судді займаній, посаді та надіслати рішення до органу, який призначив чи обрав суддю.
29
Рішення у дисциплінарній справі судді приймається більшістю голосів членів кваліфікаційної комісії суддів, присутніх на засіданні. При накладенні на суддю дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання міри дисциплінарної відповідальності.
Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, комісія закриває дисциплінарне провадження та повідомляє про це заінтересованих осіб.
Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Суддя місцевого суду може оскаржити рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення йому копії рішення. Скарга подається через кваліфікаційну комісію, яка постановила рішення. Кваліфікаційна комісія суддів не пізніше ніж у триденний строк після одержання скарги надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.
зо
Висновки
На підставі дослідження законодавства, що регулює дисциплінарну відповідальність працівника, можна зробити наступні висновки. Дисциплінарна відповідальність відрізняється від інших видів юридичної відповідальності: характером правопорушення, визначеного ступенем суспільної небезпеки; встановленими законом санкціями і порядком їх застосування; суб'єктом, що застосовує цю відповідальність; правовими наслідками для правопорушника тощо. У нормах трудового права України, що передбачають дисциплінарну відповідальність працівника, знайшли відображення характерні для юридичної відповідальності принципи.
Отже, на підставі викладеного пропоную у майбутньому Трудовому кодексі України у розділі "Дисципліна праці": дати поняття дисциплінарної відповідальності і дисциплінарного проступку; закріпити принципи вини працівника та її форми; не передбачати: громадське стягнення як вид дисциплінарної відповідальності; і норму, що зобов'язує роботодавця погоджувати з виборним профспілковим органом звільнення працівника за порушення трудової дисципліни.
31
Список використаних джерел
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року. - К.: Україна, 1996.
12.Трудовой кодекс Российской Федерации / Принят Государственной
Думой 21 декабря 2001 года 13.Трудове право України: Підручник Заред. Н.Н. Болотіної, Г.І. Чанишевої.
— 2-гевид., стер. — К.: Т-во "Знан-ня", КОО, 2001
32
14. Трудове право України: Академічний курс: ГЕдр.; За ред. П.Д.
Пилипенка. - 2-е вид., перроб. І доп. - К.: Видавничий дім "Ін Юре",
2006. - 544 с. 15.Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін
трудових правовідносин. Монографія - К.: Інститут держави і права ім.
В.М.Корецького НАН України, 2002. - 264 с 16.Харитонов Є.О., Чанишева Г.І. Актуальне дослідження проблем
матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин // Митна
справа. - 2002. - №5. - С.98-99. 17.Хуторян Н. Об'єкти і суб'єкти матеріальної відповідальності в трудовому
праві// 36.: "Правова держава". - Щорічник наукових праць. - Вип.9. -
1998.-С.185-192. 18.Хуторян Н. Підстава матеріальної відповідальності в трудовому праві//
Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок
України. - 2002. - №2. - С139-141. 19.Хуторян Н. Проблеми галузевої належності матеріальної відповідальності
за моральну шкоду, заподіяну сторонами трудового договору// Правова
держава. - Щорічник наукових праць. - Випуск тринадцятий. - К.:
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. -
С.168-181.
33
23.Яковлев В.В. Взаємозумовленість трудової функції працівника і договору про повну матеріальну відповідальність // Держава і право: 36. наук, праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 6. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім "Юридична книга". - 2000. - С. 249-257.
24.Яковлев В.В. Концепція інституту матеріальної відповідальності у трудовому праві в умовах створення громадянського суспільства в Україні // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов'язків: Наук. зб. - Харків: УАДУ (ХФ). - 2000. - С 205-210.
25.Яковлев В.В. Правові питання створення належних умов праці матеріально відповідальних осіб // Наукові доповіді Міжнародної науково-практичної конференції "Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки". - Том 2. - К., - 2000. - С. 572-579.
26.Угрюмова Г. Загальна характеристика дисциплінарної відповідальності та дисциплінарного проступку за українським трудовим правом// Право України, 2005, №5. -с.74
34