Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 2
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЙ
Методичні рекомендації присвячені оволодінню студентами теоретичним матеріалом і набуттю ними практичних навичок з вирішення основних проблем, що виникають в сфері соціально-трудових відносин, організації та планування праці, аналізу її ефективності на підприємстві.
Призначені для проведення практичних занять з дисципліни “Економіка праці та соціально-трудові відносини” для студентів спеціальностей 6.050106 “Облік і аудит”, 6.050108 “Маркетинг”, 6.050201 “Менеджмент організацій” очної, заочної та дистанційної форм навчання, слухачів інституту післядипломної освіти, які навчаються за програмами підготовки бакалаврів і спеціалістів економічних фахових спрямувань.
Рецензенти:
П.М. Макаренко, д.е.н., професор, проректор ДДАУ
А.Є. Величко, директор Степового зонального науково-дослідного Центру продуктивності АПК Міністерства аграрної політики України
Затверджено на засіданні кафедри (протокол №11 від 16.06. 2005 р.).
Схвалено науково-методичною радою факультету менеджменту та маркетингу ННІЕ (протокол №1 від 30.08.2005 р.).
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
З ДИСЦИПЛІНИ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”
Перехід економіки України до ринкових відносин супроводжується суттєвими перетвореннями в соціально-трудовій сфері, які зачіпають інтереси мільйонів людей – суб'єктів цих відносин. Сучасний етап розвитку економічної системи висуває певні вимоги до спеціалістів економічного профілю, яким належить вирішувати надзвичайно складні й важливі проблеми пов'язані з використанням праці підвищенням її ефективності у суспільному виробництві. У зв'язку з цим важливе місце відводиться курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини», мета якого – ознайомити студентів економічних спеціальностей з основами економіки праці в ринкових умовах господарювання.
Проведення практичних занять з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» передбачає:
В результаті проведення практичних занять студент повинен знати:
Студент повинен уміти:
Пропоновані методичні рекомендації призначені для високоякісного оволодіння студентами теоретичним матеріалом з дисципліни „Економіка праці та соціально-трудові відносини” та набуття ними практичних навичок з організації і планування праці, аналізу її ефективності на підприємстві.
ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ
ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Дисципліна «Економіка праці та соціально-трудові відносини» вивчається згідно з навчальним планом. Для більш ґрунтовного оволодіння курсом програма передбачає проведення практичних занять. Ці практичні заняття складені на основі програми названого курсу. В практичних заняттях велика увага приділяється вивченню механізму функціонування сучасного ринку праці, організації праці.
Проведення практичних занять підпорядковано закріпленню студентами теоретичного матеріалу та набуттю ними навичок самостійної роботи. На них проводиться усне опитування студентів для визначення ступеня засвоєння ними важливих теоретичних питань, забезпечення поглибленого вивчення теми, розвитку навичок самостійно вирішувати конкретні ситуації. На семінарські заняття студенти готують реферати, доповіді на актуальні теми регулювання соціально-трудових відносин.
Заняття присвячені розв'язуванню задач.
Такий порядок проведення занять дозволяє інтенсивніше використовувати навчальний час, активізувати позааудиторну самостійну роботу студентів. Глибше вивчити особливості функціонування ринкової системи організації господарського життя.
Виконання практичних занять передбачає глибоке знання теоретичного матеріалу, вміле його застосування та сприяє виробленню у студентів уміння самостійно працювати.
Практичне заняття №1
Задача 1
В регіоні після перепису населення зареєстровано 1896 тис. осіб, з яких працездатне населення становить 1023,84 тис. осіб, молодь працездатного віку – 113,76 тис. осіб, особи пенсійного та перед пенсійного віку – 568,8 тис., особи обмеженої працездатності та непрацездатні особи – 189,6 тис.
На ринку праці свої послуги пропонують 95% працездатного населення, 83% молоді працездатного віку, 64% осіб пенсійного віку та 20% осіб обмеженої працездатності. Загальний попит на робочу силу в регіоні становить 1400 тис. осіб.
Необхідно проаналізувати загальний стан ринку праці, визначивши пропозицію на ринку праці, коефіцієнти пропозиції, співвідношення попиту та пропозиції, а також зробити сегментацію ринку праці за критерієм працездатності.
Скорочені умови:
q = 1896 тис. осіб; qnp = 1023,84 тис. осіб; qм = 113,76 тис. осіб; q = 568б8 тис. осіб; qon = 189,6 тис. осіб;
α np = 95% (0,95); β м = 83,0% (0,83); χn = 64% (0,64); δon = 20% (0,20);
D = 1400 тис. осіб. S - ? ks - ? k D - ? kDS - ?
Умови задачі свідчать про те, що сегментацію ринку праці слід здійснити за ознакою працездатності за віковим критерієм.
Згідно з цим, слід відокремити 4 сегменти: сегмент працездатного населення (qnp), сегмент молоді працездатного віку (qм), сегмент осіб обмеженої працездатності і непрацездатних осіб (qon) та сегмент осіб пенсійного та передпенсійного віку (qn).
Отже, пропозицію на ринку праці будуть визначати за наведеною сегментацією згідно із відсотками пропозиції за кожною категорією. В даному випадку пропозиція буде розраховуватися згідно із запропонованою сегментацією за формулою:
S = α np · qnp + β м · qм + χn · qn + δon · qon
Коефіцієнт пропозиції (ks) визначає частку населення, яке пропонує свої послуги на ринку праці (S), до загальної чисельності населення в регіоні (q), тобто:
ks = S / q .
Коефіцієнт попиту (kD) визначає частку населення (q), на яку сформовано попит (D), тобто:
kD = D / q .
Коефіцієнт співвідношення попиту та пропозиції визначають за формулою:
kDS = D / S .
Аналіз стану регіонального ринку праці вимагає визначення співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. Задоволена пропозиція робочої сили – реалізована економічна (трудова) активність – формує зайнятість. Незадоволена пропозиція – це безробіття або резерв робочої сили. Незадоволений попит на робочу силу – це вакантні робочі місця. Система робочих місць є первинним структуроутворюючим елементом по відношенню до зайнятості.
Якщо попит дорівнює пропозиції робочої сили – ринок праці знаходиться в рівноважному стані; якщо попит перевищує пропозицію робочої сили або навпаки – ринок праці неврівноважений і відповідно наявні вакантні робочі місця або ж існує загроза незайнятості, яка може перетворитися в патологічне безробіття.
Наднизькі ставки оплати праці в кризовій економіці за багатьма напрямками призводять до збільшення пропозиції праці. Тому пропозиція праці в Україні залишається дуже високою, а частина економічно активного населення сягає 90% загальної чисельності працездатного населення (у розвинених країнах – від 50 до 70%).
Практичне заняття №2
1.2. ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ І БЕЗРОБІТТЯ
Все населення країни (регіону) у віці 15-70 років розподіляється на 3 взаємовиключні та вичерпні категорії: зайняті, безробітні та економічно неактивні (поза робочою силою і ринком праці)
До зайнятого населення, згідно із законом України “Про зайнятість населення” відносять громадян, які проживають на її території на законних підставах, а саме: працівники, що працюють за наймом на всіх підприємствах незалежно від форм власності та господарювання; громадян, які самостійно забезпечують себе роботою; обрані, назначені на оплачувані посади в органи державної влади, управління або в громадські організації; громадяни, які проходять службу у збройних силах, внутрішніх військах, органах національної безпеки і внутрішніх справ; особи, що проходять професійну підготовку з відривом від виробництва; працюючі громадяни держав, які тимчасово знаходяться в Україні і виконують функції не пов’язані з забезпеченням діяльності посольств і місій.
Статус безробітного в Україні мають громадяни працездатного віку, які з причин, що від них не залежать не мають заробітку (трудового доходу), внаслідок відсутності підходящої роботи, зареєстровані в Державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні до неї приступити.
Економічно неактивне населення (поза робочою силою) – особи, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До складу цієї категорії населення включаються незайняті особи, які належать до таких соціальних груп: учні та студенті; пенсіонери по інвалідності та на пільгових умовах; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; зневірені, тобто особи, які не мали роботи, готові приступити до неї, але впродовж останнього місяця припинили пошук роботи тому, що тривалий час не можуть її знайти і вичерпали всі можливості для працевлаштування; інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, а також ті, які шукають роботу, але не готові приступити до неї впродовж найближчих 2-х тижнів.
Задача 2
В регіоні зареєстровано 1500 тис. осіб, яких за відповідними характеристиками можна віднести до категорії трудових ресурсів (qТР), з них 1236 тис. осіб є зайнятими (qЗ), 86 тис. осіб – військовослужбовці (qВ), а 108 тис. осіб навчаються з відривом від виробництва (qВІДР). Люди, які не бажають працювати (qНІ), складають 15 тис. осіб. Під час перепису населення (q) в регіоні було зареєстровано 1684 тис. осіб. Охарактеризуйте ринок праці з позиції зайнятості та безробіття.
Скорочені умови:
q = 168 тис. осіб; qтp = 1500 тис. осіб; qЗ = 1236 тис. осіб; qВ = 8б тис. осіб; qВІДР = 108 тис. осіб; q НІ = 15 тис. осіб.
q Н - ? q Б - ? k Н - ? k Б - ? k ТА - ? k ЕА - ?
Розв’яжемо цю задачу за вимогами, сформульованими й наведеними в задачі 1.
Для аналізу ринку праці з позицій зайнятості та безробіття потрібно обчислити ряд показників: кількість незайнятих (qН), чисельність безробітних (qБ), коефіцієнт незайнятості (kН), коефіцієнт безробіття (kБ), коефіцієнт трудової (kТА) та економічної (kЕА) активності населення.
Кількість незайнятих визначається за формулою:
qН = qТР – qЗ – qВІДР
Кількість безробітних визначається за формулою:
qБ = qН – qН1
Коефіцієнт незайнятості слід розраховувати за формулою:
kН = qН / qТР
Коефіцієнт безробіття розраховується за формулою:
kБ = qБ / qТР
Коефіцієнт трудової активності дорівнює:
kТА = qЗ / qТР
Коефіцієнт економічної активності визначається так:
kЕА = qЗ / q .
Економічна (трудова) активність – прагнення працездатної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід, одержуючи за це винагороду в натуральній або грошовій формі. Особа, що виявляє таке бажання, є носієм трудової (економічної активності).
Економічна активність може бути потенційною, що відповідає прагненням працездатної особи працювати за винагороду, і реалізованою, яка фактично є зайнятістю. Потенційна трудова активність є головним чинником формування робочої сили, а реалізована – її зайнятості. Таким чином, співвідношення між потенційною і реалізованою трудовою активністю досить повно і об’єктивно характеризує ситуацію на ринку праці.
Практичне заняття №3
1.3. СПІВВІДНОШЕННЯ ДИНАМІКИ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ І БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ
Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого ВВП від потенційного здійснив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст реального ВВП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВВП зменшують чисельність безробіття на 1%.
З цього виходить, що визначення величини приросту ВВП необхідне для того, щоб не дати збільшуватися нормі безробіття. Від 2,5 до 3% щорічного приросту реального ВВП необхідно направляти на створення нових робочих місць, це сприятиме утриманню безробіття на тому ж рівні. Крім того, більш швидкий приріст ВВП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів росту збільшує кількість безробітних. Таким чином,
де V1 та VO – обсяги ВВП відповідно у поточному та базисному періоді;
U1 та UO – рівні безробіття відповідно у поточному та базисному періоді.
Задача 3
Якщо безробіття становить 11,0, то якими темпами має зростати ВВП, щоб знизити рівень безробіття до 4,0%: а) за рік; б) за 4 роки?
Виходячи з наведеної формули Оукена, для зниження безробіття протягом року з сучасних 11% до нормальних для України 4%, необхідне зростання ВВП приблизно на 17%.
Якщо на вирішення завдання передбачається 4 роки – ставиться мета зниження безробіття протягом перших 3-х років на 2% в рік, а протягом останнього року – на 1%. При цьому необхідно забезпечення щорічного зростання ВВП на 7% протягом перших 3-х років і на 5% протягом четвертого року. Тобто, всього за 4 роки ВВП має збільшитись на (1,07·1,07·1,07·1,05)·100–100= 28,6%. Утримування фактично існуючого рівня безробіття потребує щорічного зростання ВВП на 3%.
Фахівці Світового банку за результатами аналізу тенденції ВВП та безробіття в країнах перехідної економіки дійшли висновку, що в цьому регіоні співвідношення має дещо інший вигляд:
Проблема України однак не тільки (і можливо, навіть не стільки) у відкритому, як в прихованому безробітті. Згідно з різноманітними опитуваннями керівників підприємств, переважна їх більшість могла б виробляти той же обсяг продукції значно меншою чисельністю працюючих. До того ж – принаймні протягом перших років перехідного періоду – вивільнення робочої сили майже ніколи не здійснювалось: зайвих працівників переводили на скорочений робочий режим, відправляли в адміністративні відпустки, але не звільняли з підприємств.
Практичне заняття №4
1.4. ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ
Вивчення багатомірної категорії робоча сила потребує застосування сукупності взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих показників, які дають цій категорії всебічні характеристики. Ця сукупність являє собою систему показників наявності робочої сили, якісного складу та використання праці у суспільному виробництві. Вона заснована на теоретичних та методологічних принципах та враховує певні специфічні особливості використання робочої сили в народному господарстві.
Система показників наявності та використання робочої сили – це комплекс кількісних та якісних характеристик загального вимірювача праці – робочого часу. Основу усієї системи складає облік та контроль за використанням останнього.
До групи показників кількісного складу відносяться показники: середньорічна, середньомісячна чисельність працюючих, структура розподілу працівників за категоріями та показники руху робочої сили. З перелічених показників найбільше заслуговує на увагу показник середньорічної чисельності працюючих. Він є основним показником наявності, інші показники цієї групи розраховуються на його основі.
Важливу групу показників, що характеризують наявність робочої сили складають показники її руху. Чисельність та склад робочої сили підприємства час від часу змінюється, ці зміни відображають коефіцієнти обороту та плинності робочої сили.
Коефіцієнт обороту прийнятих на роботу – це співвідношення загальної кількості прийнятих працівників протягом звітного періоду до їх середньоспискової чисельності за цей період.
Коефіцієнт обороту вибулих з роботи – це співвідношення загальної кількості працівників, що вибули протягом звітного періоду до середньоспискової чисельності за цей період.
Коефіцієнт плинності – це відношення кількості працівників, звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни та тих, що звільнилися за власним бажанням до середньоспискової чисельності працівників за цей період.
Аналіз обороту та плинності робочої сили визначають по усіх категоріях працівників.
На основі даних, наведених в таблиці 1, обчислити: коефіцієнт необхідного обороту (КНО), коефіцієнт плинності кадрів (КПЛ), коефіцієнти прийому та вибуття кадрів (КПК), (КВК). Зробити висновки про плинність кадрів на підприємстві та розробити заходи щодо її запобігання.
Таблиця 1
|
|
Чисельність, чол. |
|
|
Варіант 1 |
Варіант 2 |
|
|
На початок року за списком числилося |
248 |
245 |
|
Прийнято - всього |
62 |
60 |
|
В тому числі: |
||
|
а) за направленнями з навчальних закладів |
13 |
15 |
|
б) переведено з інших підприємств |
12 |
17 |
|
в) за організованим набором |
17 |
12 |
|
г) інші прийняті підприємством |
20 |
16 |
|
Переведено в робітники з інших категорій персоналу |
4 |
3 |
|
Вибуло - всього |
59 |
57 |
|
В тому числі: |
||
|
а) переведено на інші підприємства |
6 |
7 |
|
б) вибуло в зв'язку з призовом на військову службу, виходом на пенсію, переходом на навчання та з інших причин |
20 |
19 |
|
в) вибуло в зв'язку з закінченням строку договору |
10 |
9 |
|
г) вибуло за власним бажанням |
16 |
12 |
|
д) звільнено за прогул і інші порушення трудової дисципліни |
7 |
10 |
|
Переведено з робітників в інші категорії персоналу |
3 |
2 |
|
Числилося за списком на кінець звітного року |
252 |
247 |
|
Середньоспискова чисельність робочих |
250 |
246 |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Коефіцієнт необхідного обороту (КНО) визначається відношенням числа працівників, звільнених за даний період з причин виробничого або загальнодержавного характеру (РНО), в тому числі в зв'язку із скороченням чисельності й переведенням на інші підприємства, вступом на навчання, призовом на військову службу, втратою працездатності, до середньоспискової чисельності працівників за той же період (Р) у %, тобто:
Коефіцієнт надлишкового обороту, або коефіцієнт плинності кадрів (КПЛ) визначається відношенням числа працівників, звільнених за даний період за власним бажанням, за прогул і інші порушення трудової дисципліни (Р3), до середньоспискової чисельності працівників за той же період (у %):
Коефіцієнт вибуття кадрів (КВК) визначається як відношення числа працівників, звільнених за всіма причинами (РЗВ), до середньоспискової чисельності працівників за той же період (у %):
Коефіцієнт прийому кадрів (КПК) визначається як відношення числа працівників, прийнятих на роботу за даний період (РП), до середньоспискової чисельності працівників за той же період (у %):
Задача 5
На підприємстві місячний фонд робочого часу одного співробітника згідно з контрактом 170 год, коефіцієнт затрат часу на додаткові роботи – 1,3, коефіцієнт затрат часу на відпочинок співробітників – 1,12, коефіцієнт перерахунку чисельності – 1,1, час, який виділяється на різні роботи, невраховані в планових розрахунках – 200 год., фактична чисельність підрозділу – 30 осіб. Розрахувати чисельність адміністративно-управлінського персоналу за допомогою формули Розенкранца. Дані для розрахунку наведені в таблиці 1а.
Таблиця 1а
|
Організаційно-управлінські види робіт |
Кількість дій на виконання плану роботи |
Час необхідний для виконання дії, год |
|
1 |
500 |
1 |
|
2 |
3000 |
0,5 |
|
3 |
300 |
300 |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Формула Розенкранца має вигляд:
де Ч – чисельність адміністративно-управлінського персоналу певної професії та ін.;
п – кількість видів організаційно-управлінських робіт, які визначають завантаження цієї категорії спеціалістів;
ті – середня кількість дій (розрахунків, обробки замовлень, переговорів, тощо) в межах і-го виду робіт за встановлений проміжок часу (наприклад, за рік);
tі – час, необхідний для виконання одиниці в межах і-го виду робіт;
Т – робочий час спеціаліста згідно з трудовим договором (контрактом) за відповідний проміжок календарного часу, прийнятий в розрахунках;
К НРЧ – коефіцієнт необхідного розподілу часу;
К ФРЧ – коефіцієнт фактичного розподілу часу;
t p – час на різні роботи, які неможливо врахувати в попередніх планових розрахунках.
Коефіцієнт необхідного розподілу часу (КНРЧ) розраховують за формулою:
КНРЧ = КДР х КВ х КП
де К Д Р – коефіцієнт, який враховує затрати на додаткові роботи, заздалегідь не враховані у часі, необхідному для визначення процесу; як правило, знаходиться в межах 1,2 – 1,4;
КВ – коефіцієнт, який враховує затрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня; як правило, дорівнює 1,12;
КП – коефіцієнт перерахунку явочної чисельності в спискову.
Коефіцієнт фактичного розподілу часу (КФРЧ) визначається відношенням загального фонду робочого часу підрозділу до часу, розрахованого як .
Для розв’язування цієї задачі необхідно:
1. Обчислити сумарний час виконання організаційно-управлінських робіт як .
КНРЧ = КДР х КВ х КП .
Задача 6
Підприємство виготовляє вироби з пластмаси шляхом лиття. Річний обсяг виробництва виробів 900 тис. шт., а трудомісткість виробу – 0,35 н/год. Тривалість робочої зміни 8 год. при однозмінному режимі роботи. Внутрішньозмінні втрати часу з вини робітників – 1,5% , а не регламентовані простої - 3% . Процент виконання норм виробітку – 105%. Робітник відпрацював – 242 дні (1849 годин). Визначити необхідну чисельність робітників-відрядників.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
1. Визначається загальна трудомісткість робіт:
Тр = Q · t ,
де Q – річний обсяг виробництва, тис. шт.;
t – трудомісткість виробу, н/год.
2. Визначається ефективний час робочої зміни:
= ,
де РЗ – тривалість робочої зміни, годин;
ВЧ – внутрішньозмінні витрати часу з вини працівників, %;
П – нерегламентовані простої, % .
3. Визначається річний ефективний робочий час:
Феф річ = Феф РЗ · Тріч,
де Т річ – кількість днів, відпрацьованих працівником.
4. Чисельність робітників визначається за формулою
де Е – процент виконання норм виробітку, %.
Практичне заняття №5
1.5. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ
Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин виділяють два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:
або ,
де W – продуктивність праці;
Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);
Т – час, витрачений на виробництво продукції;
N – чисельність працівників.
Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою:
.
Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості (технологічну, трудомісткість обслуговування, виробничу, трудомісткість управління, повну трудомісткість).
Виділяють такі методи обчислення продуктивності праці:
Приклади вартісних показників продуктивності праці:
а) валова продукція в поточних, або співставних цінах у розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць);
б) товарна продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць);
в) реалізована продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць).
Промислові підприємства, де є незавершене виробництво можуть застосовувати наступні показники:
г) нормативна вартість обробітку (НВО), визначається як сума нормативних затрат на обробку кожного виробу, які визначаються виходячи з даних калькуляції за статтями: основна і додаткова заробітна плата працівників, відрахування на соціальне страхування, цехові витрати та інші в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць);
д) нормативна чиста продукція (НЧП), в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Для обчислення нормативної чистої продукції обчислюють спочатку норматив чистої продукції з кожного виду продукції (Нчп):
НЧП = ЗПР + (ЗПР х КЗ ) + ПН ,
де ЗПР – основна і додаткова заробітна плата виробничих працівників з відрахуваннями на соціальне страхування в плановій калькуляції собівартості виробу.
КЗ – коефіцієнт співвідношення заробітної плати промислове виробничого персоналу до заробітної плати основних працівників;
ПН – прибуток, встановлений на основі нормативної рентабельності.
Нормативну чисту продукції розраховують за формулою:
,
де К – обсяг виробництва кожного виду продукції;
п – кількість видів продукції.
3) Трудовий метод виміру продуктивності праці використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника використовуються нормо-години, тобто кількість праці, в людино-годинах, яка потрібна за нормами для виготовлення одиниці продукції. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці.
З метою визначення динаміки, або характеристики, виконання плану по продуктивності праці розраховуються індекси продуктивності, які є відносними величинами.
В умовах застосування натурального методу виміру продуктивності праці застосовується індивідуальний індекс продуктивності, який визначається за формулою:
,
де ІW – індивідуальний індекс продуктивності праці;
Q1, QО – відповідно обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні за звітний і базисний роки;
Т1, ТО – затрати робочого часу на виробництво всієї продукції відповідно за звітний і базисний роки.
При визначенні індексів продуктивності праці по декількох цехах або підприємствах, які випускають однорідну продукцію, слід мати на увазі, що середній виробіток продукції в цілому по групі цехів може змінюватися в результаті змін, по-перше, виробітку за одиницю часу в деяких з них, по-друге, питомої ваги окремих підприємств з високим рівнем продуктивності праці. Індекс продуктивності змінного складу визначають за формулою:
.
Задача 7
В результаті проведення маркетингових досліджень встановлено, що ринок кондитерських виробів розширюється, тому на підприємстві планується збільшити випуск продукції з 50 млн. грн. до 55 млн. грн., а виробіток продукції на одного працівника з 12,5 тис. до 13,5 тис. грн.
Визначити: 1) чисельність працівників за звітний і плановий періоди; 2) приріст обсягів виробництва за рахунок збільшення продуктивності праці і чисельності робітників за звітний і плановий періоди:
а) абсолютний,
б) індексним методом,
в) за відсотками приросту обсягів випуску продукції, продуктивності праці і кількості працюючих.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
1. Кількість працівників визначають шляхом ділення обсягу виробленої продукції на виробіток продукції одного працівника.
2. Приріст продукції за рахунок росту продуктивності праці може бути обчислений у формі абсолютного приросту, в індексній формі і у відсотковій формі.
Абсолютний приріст обсягів виробництва за рахунок росту продуктивності праці (ΔQПП) розраховується як добуток приросту продуктивності праці за аналізований період на кількість працівників за базисний (звітний) період (ЧЗ):
ΔQ ПП = ( ПП ПП – ПП З) · Ч З
де ПППП, ППЗ – продуктивність праці відповідно за плановий і звітний періоди.
Кількість працівників за звітний період визначається за формулою:
,
де Q ЗВ – випуск продукції за звітний період.
Абсолютний приріст обсягів виробництва за рахунок збільшення кількості працівників (ΔQЧ) визначається як різниця між загальним приростом продукції (Q) і приростом обсягів продукції за рахунок росту продуктивності праці (ΔQПП) за формулою:
ΔQЧ = Q – ΔQ ПП .
Частка приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці в загальному прирості продукції визначається як відношення ΔQПП на весь приріст продукції, розраховують у індексній або процентній формах:
, або ,
де ІQ , ІЧ – індекси зростання відповідно обсягів виробництва і кількості працівників; ПQ , ПЧ – відповідно зростання обсягів виробництва і кількості, %.
Задача 8
У механічному цеху кількість виготовлених виробів і трудові затрати на виріб характеризуються даними, наведеними у таблиці 2.
Кількість працюючих за звітний рік склала 300 чол., за базисний – 320 чол.
Визначити: 1) зростання обсягів виробництва; 2) зростання продуктивності праці.
Таблиця 2
Обсяги виробництва продукції і трудових затрат підприємства
|
№ виробу |
Кількість виробів, шт. |
Затрати праці на 1 виріб в базисному періоді, нормо-год |
|
|
базисний період |
звітний період |
||
|
1 |
2500 |
2600 |
8 |
|
2 |
800 |
900 |
20 |
|
3 |
1200 |
1000 |
10 |
|
4 |
500 |
600 |
11 |
|
5 |
1400 |
1600 |
15 |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Для розв'язання задачі необхідно визначити обсяг виробництва (у нормо-годинах) за базисний і звітний періоди за формулою:
,
де g i – кількість вироблених виробів i-го найменування;
– трудомісткість одиниці і-го виробу.
Далі розраховується збільшення обсягів виробництва, виробіток на 1 працюючого за базисний і звітний періоди і зростання продуктивності праці.
Задача 9
У цеху виробляється 2 види продукції. Продукції А: за базисний період вироблено 20 тис. т при затратах робочого часу 10 тис. люд.-днів, за звітний період – 25 тис. т при тих же затратах робочого часу. Продукції Б: за базисний період вироблено 30 тис. т при затратах робочого часу 30 тис. люд.-днів, за звітний період – 25 тис. т при затратах робочого часу 25 тис. люд.-днів.
Визначити:
1) індивідуальний індекс продуктивності праці;
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
1. Індивідуальні індекси зростання продуктивності праці при виробництві продукції А і Б (iА, i Б) визначається як співвідношення:
, ,
де QА, QБ – випуск продукції цеху відповідно по продукції А і Б;
ТА, ТБ – затрати робочого часу відповідно на виробництво продукції А і Б.
з, б – індекси відповідно звітного і базисного періодів.
де і – індивідуальні індекси продуктивності праці, ТЗ - затрати праці за звітний період:
І ПП = .
3. Економія робочого часу розраховується як різниця значень чисельника і знаменника із попередньої формули або за формулою:
Е РЧ = (ТА)З (ІА - 1) + (ТБ)З (ІБ - 1),
де перша складова – економія робочого часу під час виробництва продукції А і друга – при виробництві продукції Б.
Задача 10
Діяльність виробничого підприємства, що займається виробництвом сільськогосподарської продукції характеризується такими даними, наведеними у таблиці 3.
1. Розрахувати показники: продуктивності праці, фондоозброєності, фондовіддачі.
2. Визначити частку приросту продуктивності праці за рахунок росту у плановому періоді фондоозброєності і фондовіддачі. Проаналізувати отримані результати.
Таблиця З
Виробничі показники аграрного підприємства
|
Показники |
Базисний період |
Звітний період |
|
|
План |
Факт |
||
|
Валова продукція, тис. грн. |
2500 |
2600 |
2700 |
|
Кількість працівників, осіб |
340 |
330 |
320 |
|
Вартість фондів, тис. грн. |
2615 |
2452 |
2530 |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
1 . Продуктивність праці визначають шляхом ділення обсягу валової продукції на кількість працівників, що її виробляли. Фондоозброєність визначають діленням вартості фондів на кількість працівників. Фондовіддача визначається як відношення вартості валової продукції до вартості фондів.
2. Розкласти абсолютний загальний приріст продуктивності праці (ΔПП) на складові:
ΔПП = ΔППФО + ΔППФВ ,
де ΔППФО = ΔППФВ - приріст продуктивності праці за рахунок зростання відповідно фондоозброєності праці і фондовіддачі. Те ж у частках приросту:
,
де ΔФО, ΔФВ – абсолютні фактичні прирости в порівнянні з планом відповідно фондоозброєність і фондовіддача, – планова фондовіддача, ФОф – фактична фондоозброєність.
Задача 11
Підприємство планує в наступному році ввести в дію нове більш досконале обладнання. Звітні і проектні на плановий період показники по підприємству наведені в таблиці 4.
Обґрунтуйте доцільність введення нових об'єктів з точки зору зростання продуктивності праці.
Для цього необхідно:
1. Розрахувати зростання продуктивності праці з урахуванням і без урахування введення нових об'єктів в експлуатацію.
2. Зробити обґрунтування прийнятого підприємством завдання щодо зростання продуктивності праці шляхом розрахунку підвищення продуктивності праці за такими чинниками:
Таблиця 4
Показники виробничої діяльності підприємства
за звітний і плановий періоди
|
Показники |
Звітний період |
Плановий період |
Змін, % |
|
1. Випуск продукції, тис. грн. |
120628 |
126285 |
104,69 |
|
2.Середньоспискова кількість промислово-виробничого персо-налу, чол. - всього |
13468 |
12841 |
95,3 |
|
В тому числі: |
|||
|
Робітники |
11267 |
10700 |
95,0 |
|
з них: |
|||
|
основні |
7771 |
7216 |
92,9 |
|
допоміжні |
3496 |
3482 |
99,6 |
|
спеціалісти |
1120 |
1085 |
96,9 |
|
службовці, МОП |
913 |
891 |
97,6 |
|
охорона |
168 |
165 |
98,3 |
|
3. Відпрацьовано працівниками люд.-год, % |
– |
– |
96,18 |
|
4. Виробіток продукції на 1 працюючого грн. |
8957 |
9834/10116* |
|
|
5. Відпрацьовано люд.-год на 1 середньоспискового працівника |
– |
– |
101,28 |
|
6. Виробіток продукції на 1 відпрацьовану люд.-год |
– |
– |
108,85 |
|
Економія напівфабрикатів, грн. |
– |
2011 |
– |
* 3 урахуванням введення нових об'єктів.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
1. Приріст продуктивності праці за рахунок економії чисельності працівників різних категорій розраховується таким чином:
а) за рахунок скорочення кількості основних робітників (ΔПП ор):
,
де ІQ – індекс продукції; ΔЧОР – зміна кількості основних робітників в плановому періоді в порівнянні зі звітним, чол.; ЧПЛ – середньоспискова кількість промислово-виробничого персоналу за плановий період, чол.;
б) за рахунок скорочення чисельності допоміжних працівників:
,
де ΔЧ ДР – зміна кількості допоміжних робітників в плановому періоді в порівнянні зі звітним, чол.;
в) за рахунок скорочення чисельності всіх робітників (ΔПП ОП ) :
,
де ΔЧР – зміна кількості робітників за плановий період порівняно зі звітним, чол.;
г) за рахунок зміни кількості спеціалістів (ΔППС):
,
де ΔЧС – зміна кількості спеціалістів за плановий період порівняно зі звітним, чол.;
д) за рахунок зміни кількості інших категорій (ΔПП ІН ):
де ΔЧІН – зміна кількості інших категорій працюючих (службовців, МОП, охорони) за плановий період порівняно зі звітним, чол.
2. Зростання продуктивності праці під впливом змін у використанні робочого часу (ΔППРЧ) розраховується за формулою:
ΔПП РЧ = (1 – І1) ΔППЛГ ,
де І1 – індекс відпрацьованого часу одним середньосписковим працівником, люд.-год; ΔППЛГ – зростання виробітку продукції на 1 люд.-год, %.
3. Зростання продуктивності праці в результаті введення нових об'єктів і реконструкції агрегатів (ΔППН) розраховується за формулою:
ΔППН = · 100 – 100,
де ПН, П – виробіток продукції на одного працюючого відповідно з урахуванням і без врахування введення нових об'єктів і реконструкції агрегатів.
,
де Е НФ – економія напівфабрикатів; Qз – випуск продукції за звітний рік.
Задача 12
Спискова кількість працівників підприємства 2530 чол., з них зайнято механізованою працею – 1600, ручною – 930 чол. У наступному році планується провести оновлення матеріально-технічної бази підприємств, у наслідок чого за плановий період на механізовану працю переводиться 35 % всіх працівників, зайнятих ручною працею, при цьому продуктивність праці кожного зросте в 1,7 рази.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
1. Питома вага працівників, зайнятих механізованою працею визначається шляхом ділення кількості працівників зайнятих механізованою працею на спискову кількість працівників підприємства.
2. При розрахунку зростання виробітку всіх працівників підприємства слід виходити з того, що продуктивність праці всіх працівників зросте прямо пропорційно зменшенню їх кількості, або, що одне й те саме, продуктивність праці буде тим вищою, чим більша кількість працівників буде переведена на механізовану працю і чим продуктивніше буде працювати обладнання.
Для розрахунку рекомендується використовувати формулу:
,
де ПВРМ – питома вага працівників, яких переводять на механізовану працю, в загальній кількості працюючих, зайнятих ручною працею; ПВМ – величина, яка характеризує рівень механізації і автоматизації праці за базисний період (розраховується як відношення кількості робітників, зайнятих механізованою працею до загальної кількості працівників); ППМ – зростання продуктивності праці працівника, якого переводять на механізовану працю.
Задача 13
В таблиці наведені дані, про роботу двох цехів підприємства.
Таблиця 5
Виробничі показники діяльності підприємства
|
№ цеха |
Базисний період |
Звітний період |
||
|
обсяг продукції, тис. т |
кількість працюючих, чол. |
обсяг продукції, тис. т |
кількість працюючих, чол. |
|
|
1 |
60 000 |
600 |
55 000 |
500 |
|
2 |
126 000 |
900 |
154 000 |
1 000 |
Розрахуйте індекси зростання продуктивності праці окремо по цехах і в цілому по підприємству, проаналізуйте отримані результати.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Для розв'язання задачі спочатку обчислюють продуктивність праці робітників в кожному цеху та по підприємству в цілому шляхом ділення обсягу продукції на кількість працюючих. Для обчислення індексів продуктивність праці звітного періоду ділять на продуктивність праці базисного періоду по кожному цеху і по підприємству в цілому.
Література
1. Адамчук В.В., Кокин Ю.П., Яковлев Р.А. Экономика труда: Учебник. – М.: ЗАО «Финстатинформ», 1999. – 431с.
|
Мета та завдання проведення практичних занять .................................. Загальні рекомендації щодо проведення практичних занять ................ Практичне заняття №11.1. Ринок праці ..........................................................................................Практичне заняття №21.2. Зайнятість населення і безробіття .................................................. Практичне заняття №31.3. Співвідношення динаміки валового внутрішнього продукту і безробіття в Україні ................................................................................... Практичне заняття №41.4. Показники використання робочої сили ........................................... Практичне заняття №5
Література ................................................................................................... Зміст ............................................................................................................ |
3 5 5 8 10 12 19 33 35 |