Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Інтернет:
Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.
Поняття культура об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі),мораль, уклад життя та світогляд. Культура вивчається комплексом гуманітарних наук, насамперед культурологією, етнографією, культурною антропологією, соціологією, психологією, історією
Поняття культури є складним і неоднозначним. Культура в різних її проявах є об'єктом і предметом вивчення безлічі конкретних наук. Це археологія, етнографія, історія та соціологія. Кожна з цих наук створює своє певне уявлення про культуру. Археологія по залишках, що дійшли до нашого часу, вивчає культуру історичних предків, що нині живуть або зниклих народів. Етнографія займається культурою представників різних національностей у всьому її різноманітті та цілісності. Своя точка зору на культуру як на об'єкт дослідження є у істориків і соціологів. Звідси і величезна кількість визначень даного поняття. Адже кожна з цих наук дає їй своє визначення. Не випадково тому фахівці налічують від 150 до 250 визначень культури в різних наукових областях, а всього у світовій літературі їх близько 500. Для філософії на відміну від цих наук властиво, по-перше, розгляд культури в її загальних рисах, тобто з світоглядних позицій, по-друге, під кутом зору з'ясування її місця в суспільстві та історичному процесі в цілому.
Сам термін культура має походження від латинського слова "culture" - що в перекладі означає "обробіток землі, догляд". Цей термін як не можна більш точно виражає сутність поняття культури, під яким розуміють філософи всі види перетворювальної діяльності суспільства і людини разом з її результатами. В даний час слово "культура" часто вживається як міра рівня освіченості та освіченості і вихованості людини. Хоча суперечка з приводу точності і повноти цього визначення триває і навряд чи коли-небудь буде закінчений, так як різноманіття діяльності людини породжує і різноманіття проявів культури, одним з найбільш вичерпних і лаконічних визначень культури є визначення відомого культуролога Е. С. Маркаряна. Він звучить так: "Культура є спосіб внебіологічної адаптації людиною навколишньої дійсності". У цьому понятті найбільш виразно зафіксовано загальне відміну людської життєдіяльності від біологічних форм життя, якісне своєрідність історично-конкретних форм цієї життєдіяльності на різних етапах суспільного розвитку.
Конспект:
Культура – мірило цивілізованості етносу, форма та зміст внутрішнього зв’язку поколінь.
Новітня наука розглядає культуру як універсальну категорію (характеристику),зміст якої трактується різними дослідницькими школами досить довільно.
Доцільно розглядати поняття культури, яке задекларовано Всесвітньою конференцією з культурної політики, проведеною під егідою міжнародною організацією ЮНЕСКО 1982 р. Тут культура як комплексна характеристика матеріальних, духовних, інтелектуальних, емоційних рис суспільства, що включає в себе не лише різні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінносте традицій і вірувань.
Розглядаючи проблему культури і цивілізації, слід звернути увагу на те, що нині культура і цивілізація багатьма вченими тлумачиться з різним ступенем відповідальності одна одній. Взаємозв’язки між ними виступають у трьох основних формах:
1 генетична – культура творить цивілізацію, культура не є завершеною поки не втілилася у цивілізації.
2 структурно-функціональна – культура і цивілізація є різними сторонами людської діяльності як систем, і жодна з них неможлива без іншої.
3 дисфункціональна – цивілізація створюється культурою як реалізація її творчого потенціалу в інтересах розвитку людини, однак часто досягнуті результати, стаючи стереотипними, ведуть до втрати «висоти культури» формують ілюзію само досконалості цивілізації.
Розуміння культури як суспільно-історичного явища реалізується через такі функції:
- Людинотворча, яка допомагає самопізнанню особистості.
- Інформативна – сприяє поширенню і розумінню інформації, передбачає передачу результатів пізнання і вигляді досвіду.
- Регулятивна – виявляється у регламентування поведінки людини, зобов’язує дотримуватися норм права і моралі, релігійної поведінки, норм у мистецтві.
- Акціологічна – передбачає створення системи цінностей та ціннісних орієнтацій.
- Світоглядна – формує світоглядні засади, згідно яких людина сприймає світ.
- Комунікативна – сприяє діалогу між культурами.
- Виховна – відповідає за етичні норми виховання.
Культуру умовно поділяють:
1 Матеріальну.
2 Духовну
Одна з яких є проектором матеріальної, інша – духовної творчості.
Всередині первої культури в суспільстві використовують поняття «субкультура».
Поняття «етносу» та «культурної ідентифікації» вивчають через спробу зрозуміти особливості ідентифікації народу в сучасному світі.
Компоненти культурної ідентифікації:
1 Культура.
2 Мова.
3 Звичаї.
Ідея рівноправності культур у сучасному світі необхідна. Вона ідеологічно протидіє шовінізму.
Найпоширеніші концепції культури::
1 Еволюціоністська – Морган, Спенсер, Тейлор.
2 Психологічна – Фрейд, Юнг.
3 Соціологічна – Вебер, Сорокін, Фромм.
4 Функціональна – Левістрос, Барсонс.
5 Теологічна – Бердяєв, Ясперс, Тоінбі.
6 Ігрова – Хейсінг, Гессен.
7 Структуралістська – Готман, Фуко, Лака.
Вагоме місце належить концепції циклічного розвитку культур і цивілізацій, згідно якої життя культур відображаться у межах певних циклів.
Поняття "культура" часто інтерпретується як синонім до поняття "цивілізація". При цьому цивілізацію розуміють як сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства в його історичному розвитку або лише матеріальну культуру. Так, знаменитий англійський етнограф Є. Тайлор вважав, що цивілізація, або культура, у широкому етнографічному смислі складається зі знань, вірувань, мистецтва, моральності, законів, звичаїв та деяких інших здатностей і звичок, освоєних людиною як членом суспільства.
Цивіліза́ція — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці такультурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Цивілізація — такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними, і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.
Поняття цивілізація (від лат. civilis — громадський, суспільний, державний, громадянський) введене у науковий словник французьким просвітником Оноре Габріелем Мірабо 1756 року. Під цим визначенням французькі просвітники мали на увазі суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості.
Поняття "цивілізація" вперше виникло у Франції в середині XVIII ст. Воно походить від латинського слова civil, що означало "цивільний", "державний". У середньовіччі це поняття набуло юридичного змісту і вживалося в судовій практиці, у наступні періоди значення терміна розширилося. Цивілізованою стали називати людину, що вміє добре поводитися, тобто має гарні манери й навички самоконтролю. У цьому значенні термін уперше виник у Франції у XVIII ст., у працях Вольтера і набув, безумовно, позитивного значення. Водночас уже у XVIII ст. деякі мислителі дійшли висновку, що "цивілізація" може відмерти.
Розрізняти поняття "культура" й "цивілізація" раніше від усіх почали в Німеччині. І. Кант розумів цивілізацію як зовнішній вияв життя особистості й суспільства, а культуру - як їхню духовну сутність.
Третій смисл поняття "цивілізація" запозичений англійською літературою з німецької мови. У XX ст. антропологічне поняття "культура" як результат набутих (на відміну від успадкованих) навичок поведінки стало поступово замінюватися поняттям "цивілізація". Р. Редфільд, наприклад, розумів цивілізацію як виховання навичок у поведінці людей, що живуть у дуже складних і мінливих суспільствах. Культура ж, на його думку, - це якість людей простих і стійких, "народних" суспільств.
До кінця XIX ст. погляд на цивілізацію як на зовнішньо-матеріальну складову людського буття розширився. Цивілізаціями стали називати й локальні типи культури.