Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
- Ну добре. Я розповім історію з реального життя. Слухайте.
Злата сіла, її очі наповнилися спогадами і слізьми.
- Слухайте, - повторила, - слухайте.
Я дуже любила цю дівчину, така мила була і чуйна. Завжди охайна, привітна і усміхнена. А кавалерів скільки мала і залицяльників. Не описати, як до неї хлопці «клеялися». І ні, щоб вибрати якогось путнього і хорошого. Дурне ще було, молоде. От і повелась вона на одного такого «зірвиголову». Хоч, кажуть, любов у них справжня була. Бо, від великого кохання народжуються красиві діти. Правда це. От, про що це я? аааааа, згадала. Ігор звали його. Проблем наробив їй стільки…ой, згадувати важко. Познайомилися вони на якійсь дискотеці, влітку… Закрутив голову їй, закохалася в нього, а він через місяць в армію пішов. Листи писав, а вона таємно від батьків на пошту ходила і забирала, так само таємно і відписувала. Не могла дочекатися, коли вже нарешті повернеться додому. Кохала його… Настав цей інтригуючий момент, Ігор повернувся ще коли літо було у самому розпалі. Чекала суботи, як кіт на мишку, бо це був єдиний день, коли вони могли досхочу побути разом. Та хорошого по-трошки. Літо закінчилося, Ірина поступила в інститут. Зустрічі закінчилися. Бачилися раз за два-три тижні. Але час летить швидко. Вже і зима на підході, всі до нового року готуються. І Іра теж, радості немає меж, бо з коханим Ігорком буде. Всю ніч гуляли. Випила трішки, думки почали розбігатися, не контролювала себе. Та й Ігор випив, добряче випив. Двоє не розуміли, що творять. На п’яну голову сміливості більше, от і віддалася йому. Боляче було, але, що зробиш? Коханий просить – гріх не послухати. Ту ніч ще не раз згадувала зі слізьми, доки справді не довелось цілий день проплакати у холодному туалеті гуртожитку. Виявилось, що вагітна. Готова була вистрибнути з вікна, але хороші подруги порадили якнайшвидше признатися батькам. З горем і слізьми ділилася вона своєю «любовною» історією з мамою. Довелося розказати все з самісінького початку, оскільки ніхто з родичів не знали про коханого Ірини. Скандали, безсонні ночі, ріки пролитих сліз. Але через кілька днів батьки змирилися з ситуацією і вирішили робити весілля, позаяк люди в селі не зрозуміють. Найгіршим було те, що Ігор не був вельми задоволеним всім, що відбувалося. У травні відгуляли весілля. Велике весілля було, веселе. Ніхто й не догадувався, що не тільки кохання, а і легковажність стали причинами гуляння. Почалося сімейне життя, щоденна рутина. Ох, не легко приходилось Ірині. Ігор майже кожного дня випивав. Приходив додому з друзями, опівночі, незважаючи на стан дружини. Було нестерпно важко. Жінка плакала і молилася, щоб це не продовжувалося. А перед батьками захищала коханого Ігорка, мовляв, це тільки початок, йому важко звикнути до нового, відповідальнішого життя. Але, на превеликий жаль, це не припинялося. І одного чудового липневого дня, Ігор повернувся додому дуже злим… Ніхто не знає, що було тієї ночі, але на ранок, виявилось, що Ірину забрала карета Швидкої і в неї відбулися передчасні пологи. Народила хлопчика. Ой, скільки проблем було з тією недоношеною дитиною! Більше ніж рік перебували у різних лікарнях. Та з часом все налагодилось, хоч і прийшлося покинути навчання. Ігор влаштувався на роботу, додому приходив вчасно і тверезим. Так тривало, доки синочок їхній не пішов у перший клас. Знову взявся за своє, повертався напідпитку, без причин піднімав руку на Ірину, а вона терпіла і пробачала. Кохала його…Згодом потерпати почала і дитина. Ірина ночами плакала у подушку, доки її батьки не вигнали коханого Ігорка. Вона не могла зрозуміти, які почуття охоплювали її у той час. Це було одночасно і почуття захищеності, і жаллю та співчуття до нього. Та вже змирилася. Життя і справді стало легшим. Вже не плакала щоночі, влаштувалась на роботу і була просто щасливою з синочком. Пройшло не менше, ніж сім років. На порозі знову з’явився він. На колінах просив пробачення у тещі, цілував руки дружини, обіцяв, що не буде таким, як колись… Прийняли. Повірили. Все ніби було добре. Але водночас і дивно. Ігор часто приносив додому великі суми грошей. Купив машину. Радості не було меж. Помирився і з сином. Вчив його водити. Життя налагодилося. Ірина була щасливою, забувши попередні біди. Вже й задумувались над тим, чи не завести ще одної дитини. Але одного разу, серед ночі до Ігоря хтось приїхав. Він швидко зібрався , завів машину і теж поїхав. Дотепер нікому невідомо, що за люди це були. До ранку не повернувся, ні до вечора. Наступного дня виявилось, що його вбили, через великі борги. Ірина не вірила. Очі набрякли від сліз. Два дні не виходила з хати, ні крихти не було в роті. Все не вірилось їй, що таке може бути. З горем, батьки намагались пояснити це їй. Усвідомила, але не могла зрозуміти. Кохала його… У день похорону Володю ( так звали сина) збила вантажівка, коли він йшов від сусідів. А Ірина посивіла, миттєво, на очах у сотні людей. Серце не витримало, розірвалося. Ховали трьох. Село плакало…
Злата піднялась і вийшла. Вони й не догадались, що вона розказувала про свою рідну дочку. Ніхто не розумів, якого душевного болю завдала вона сама собі, гортаючи печальні спогади. Всім було однаково, а їй боляче і, одночасно, легше.
18.08.2012, 22:23