Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про державну підтримку засобів масової інформації
та соціальний захист журналістів
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 50, ст. 302 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2680-III ( 2680-14 ) від 13.09.2001, ВВР, 2002, N 2, ст.5
N 3056-III ( 3056-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.200
N 214-IV ( 214-15 ) від 24.10.2002, ВВР, 2002, N 50, ст.368
N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.214 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 6-рп/2004 ( v006p710-04 ) від 16.03.2004 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 }
{ Додатково див. Закон
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96 }
{ Додатково див. ст.97, 98 Закону
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1000-V ( 1000-16 ) від 03.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.441 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 29, ст.272
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012
N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }
Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади
державної підтримки засобів масової інформації та соціального
захисту журналістів.
Як складова частина законодавства України про свободу слова
та інформаційну діяльність цей Закон посилює систему правового
регулювання в інформаційній сфері.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття і терміни
Основні поняття і терміни, що вживаються в цьому Законі,
мають таке значення:
державна підтримка засобів масової інформації - сукупність
правових, економічних, соціальних, організаційних та інших заходів
державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її
інфраструктури;
державний засіб масової інформації:
а) державна теле- і радіомовна організація (стаття 12 Закону
України "Про телебачення і радіомовлення") ( 3759-12 );
б) державне інформаційне агентство (статті 7 і 8 Закону
України "Про інформаційні агентства") ( 74/95-ВР );
в) друкований засіб масової інформації, засновником
(співзасновником) якого є орган державної влади, а видання
здійснюється на базі або за участю державної власності та
відповідного фінансування з Державного бюджету України чи бюджету
Автономної Республіки Крим і статутом (програмними цілями)
редакції якого передбачається, зокрема, інформування громадян про
діяльність цього органу та вищих органів державної влади;
комунальний засіб масової інформації - аудіовізуальний чи
друкований засіб масової інформації, створений органом місцевого
самоврядування або органом місцевого самоврядування спільно з
місцевою державною адміністрацією як засновником (співзасновником)
на базі чи за участю комунальної власності та відповідного
фінансування з місцевого бюджету і статутом (програмними цілями,
програмною концепцією) редакції (юридичної особи) якого
передбачається, зокрема, інформування громадян про діяльність
цього органу та вищих органів державної влади;
районна, міська газета - комунальна або інша місцева газета,
яка видається та розповсюджується відповідно на території району
(крім району в місті) або міста; спільна для району та міста, де
розміщується районний центр, - міськрайонна;
районне, міське, міськрайонне телерадіомовлення - теле- і
радіомовлення, здійснюване комунальними районними, міськими або
міськрайонними (спільними для району і міста) теле- і радіомовними
організаціями;
журналіст - творчий працівник, який професійно збирає,
одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів
масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки
в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах)
відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які
зазначаються в державному класифікаторі професій України
( v0257217-95, va257217-95, vb257217-95 );
засіб масової інформації рекламного характеру - засіб масової
інформації, в якому реклама перевищує: 40 відсотків обсягу одного
номера друкованого видання, 15 відсотків - загального обсягу
мовлення теле- і радіоорганізації;
засіб масової інформації еротичного характеру - засіб масової
інформації, в якому систематично експлуатується інтерес до сексу,
а сексуальна тематика є провідною;
собівартість виготовлення одного примірника передплатного
видання - будь-які прямі матеріальні і загальновиробничі витрати,
пов'язані із створенням друкованих періодичних засобів масової
інформації (видань), без урахування колірності друку видання та
витрат на оформлення передплати, доставку передплатникам
друкованих періодичних видань чи будь-яких інших витрат
розповсюджувача. ( Частину першу статті 1 доповнено абзацом згідно
із Законом N 214-IV ( 214-15 ) від 24.10.2002 )
Інші поняття і терміни вживаються в цьому Законі в значеннях,
визначених законодавством України.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Визначені цим Законом норми державної підтримки
застосовуються до всіх засобів масової інформації, які діють
відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ), незалежно від їх
ідеологічного і політичного спрямування та від форм власності,
крім засобів масової інформації, зазначених у частині третій цієї
статті.
Норми цього Закону поширюються також на телерадіоцентри та
підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони
забезпечують діяльність цих засобів масової інформації.( Частина
друга статті 2 в редакції Закону N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001 )
Не застосовуються норми державної підтримки до засобів
масової інформації:
рекламного характеру;
еротичного характеру;
заснованих за участю юридичних або фізичних осіб, до сфери
діяльності яких входять виробництво та постачання паперу,
поліграфічного обладнання, технічних засобів мовлення;
заснованих в Україні міжнародними організаціями або за участю
юридичних чи фізичних осіб інших держав, осіб без громадянства;
у яких понад 50 відсотків загального обсягу випуску
становлять матеріали зарубіжних засобів масової інформації.
Норми соціального захисту відповідно до цього Закону
застосовуються до журналістів і, в межах, визначених його окремими
статтями, прирівняних до них інших творчих працівників зазначених
засобів масової інформації.
Забезпечення реалізації норм цього Закону, включаючи
визначення порядку регулювання та надання державної підтримки
засобам масової інформації, запровадження з цією метою відповідних
тарифів і створення сприятливих умов розвитку, методики і порядку
регулювання заробітної плати, охорони праці і соціального захисту
журналістів, здійснення інших заходів покладається на Кабінет
Міністрів України.
Р о з д і л II
ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ФОРМИ ДЕРЖАВНОЇ
ПІДТРИМКИ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 3. Підстави та умови надання державної адресної
підтримки засобам масової інформації
Державна адресна підтримка надається виключно засобам масової
інформації для дітей та юнацтва, для інвалідів, спеціалізованим
науковим виданням, що видаються науковими установами та
навчальними закладами не нижче третього рівня акредитації, і
засобам масової інформації, які цілеспрямовано сприяють розвитку
мов та культур національних меншин України, а також періодичним
виданням літературно-художнього напряму. { Частина перша статті 3
із змінами, внесеними згідно із Законами N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005, N 1000-V ( 1000-16 ) від 03.05.2007 }
Державна підтримка засобу масової інформації припиняється у
разі встановлення судом порушень засобом масової інформації вимог
Конституції України ( 254к/96-ВР ), фактів зловживання свободою
діяльності засобів масової інформації, що завдає матеріальної і
моральної шкоди юридичним і фізичним особам. Відновлення державної
підтримки можливе лише після виконання судового рішення у повному
обсязі та не раніше ніж через рік після її припинення.
( Стаття 3 в редакції Закону N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001 )
Стаття 4. Організація фінансово-економічної та іншої
державної підтримки засобів масової інформації
Державна підтримка засобів масової інформації здійснюється
шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості
інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне,
валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків,
подання фінансової допомоги.
Необхідні для фінансової допомоги кошти визначаються в
Державному бюджеті України окремим рядком і обслуговуються
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
{ Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
Визначені для фінансової допомоги кошти використовуються
насамперед для відшкодування різниці між розрахунковим (за
собівартістю) та фіксованим (стаття 9 цього Закону) тарифом на
доставку друкованих засобів масової інформації передплатникам.
Кошти, що залишаються після цього, використовуються для надання:
додаткової економічної підтримки (дотації) районним, міським
та міськрайонним газетам, районному, міському та міськрайонному
телерадіомовленню;
фінансової допомоги засобам масової інформації для дітей та
юнацтва і спеціалізованим науковим виданням, що видаються
науковими установами та навчальними закладами не нижче третього
рівня акредитації, а також періодичним виданням
літературно-художнього напряму; ( Абзац третій частини третьої
статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
економічної підтримки телерадіоцентрам та поліграфічним
підприємствам і підприємствам зв'язку відповідно до вимог статті 2
цього Закону.
Розподіл коштів, зазначених у частинах другій і третій цієї
статті, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 4 в редакції Закону N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001 )
Стаття 5. Податкове, митне, валютне, тарифне регулювання
Від податку на додану вартість звільняються відповідно до
Податкового кодексу України ( 2755-17 ) операції з продажу
(передплати) і доставки (на всіх її етапах - від редакції до
передплатника) періодичних видань друкованих засобів масової
інформації вітчизняного виробництва.
{ Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 }
Пільгове оподаткування редакцій (юридичних осіб) засобів
масової інформації застосовується відповідно до Податкового
кодексу України ( 2755-17 ).
{ Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 }
Редакції (юридичні особи) засобів масової інформації
звільняються від:
обов'язкового продажу валютної виручки, одержаної від
експорту інформаційної продукції, у разі використання цієї виручки
на придбання обладнання та матеріалів, необхідних для подальшого
виробництва нової інформаційної продукції;
сплати мита за експорт інформаційної продукції.
Не підлягають обкладанню ввізним митом обладнання та
матеріали, призначені для власної інформаційної діяльності засобів
масової інформації, виробництва і розповсюдження їхньої
інформаційної продукції, якщо таке обладнання і матеріали не
виробляються в Україні. У разі неможливості встановити призначення
товару при його переміщенні через митний кордон України стягнене
за нього мито відшкодовується засобам масової інформації,
телерадіоцентрам та підприємствам поліграфії після документального
підтвердження у спеціально визначеному порядку використання його
для власної інформаційної діяльності, розповсюдження телевізійних
і радіопрограм.
Розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які
займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і
радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю
закладами культури. ( Частина п'ята статті 5 в редакції Закону
N 2680-III ( 2680-14 ) від 13.09.2001 )
Редакції (юридичні особи) засобів масової інформації,
відповідно до статей 2 і 3 цього Закону, мають право на пільгові
кредити для розвитку цих засобів масової інформації та розв'язання
соціальних проблем їх трудових колективів.
Стаття 6. Регулювання фінансово-господарської
діяльності
Засобам масової інформації у встановленому порядку
передаються у безстрокову оренду приміщення загальнодержавної і
комунальної власності, якими вони користуються для здійснення
виробничої діяльності.
За несплату редакцією державного або комунального друкованого
засобу масової інформації орендної плати та плати за комунальні
послуги відповідальність бере на себе орган державної влади або
місцевого самоврядування - засновник (співзасновник) цього засобу
масової інформації, який може:
сплатити заборгованість самостійно чи спільно з іншими
співзасновниками та редакцією;
передати відповідно до визначеного законодавством порядку
приватизації у власність трудового колективу редакції за його
згодою займані нею приміщення, наявне обладнання і технічні
засоби.
Державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції
державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань,
заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними
установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими
колективами, підприємства зв'язку, що їх розповсюджують,
користуються орендою та послугами поштового, телеграфного і
телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для
бюджетних організацій. ( Частина третя статті 6 в редакції Закону
N 2680-III ( 2680-14 ) від 13.09.2001 )
Стаття 7. Додаткова державна економічна підтримка
районних, міських та міськрайонних газет,
районного, міського, міськрайонного
телерадіомовлення
Додаткова державна економічна підтримка (дотація) районних,
міських та міськрайонних газет і районного, міського та
міськрайонного телерадіомовлення здійснюється відповідно до статті
4 цього Закону та за рахунок коштів і протекціоністських заходів
органів місцевого самоврядування і місцевих державних
адміністрацій на підставі установчих договорів або конкретних угод
відповідно до законодавства.
Кошти на дотацію направляються центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського
обслуговування бюджетних коштів, органу виконавчої влади
Автономної Республіки Крим у справах преси та інформації і
обласним державним адміністраціям для розподілу відповідно до
кількості засобів масової інформації, яким ця дотація
призначається.
{ Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
Дотація щорічно поширюється на місцеві газети в кожному
районі і місті та на комунальні районні, міські і міськрайонні
телерадіоорганізації.
Дотація виділяється залежно від фінансових можливостей
держави, органів місцевого самоврядування та місцевих державних
адміністрацій.
Використання дотації редакціями газет та
телерадіоорганізаціями не за цільовим призначенням тягне за собою
скорочення фінансування на відповідну суму в поточному фінансовому
році або позбавлення права на додаткову економічну допомогу в
наступному фінансовому році.
Стаття 8. Інші форми підтримки районних,
міських та міськрайонних газет, районного,
міського, міськрайонного телерадіомовлення
Органи місцевого самоврядування та місцеві державні
адміністрації відповідно до законодавства забезпечують:
повне виконання власних фінансових зобов'язань як засновників
(співзасновників) засобів масової інформації перед їх редакціями
(юридичними особами);
проведення заходів, спрямованих на повне виконання фінансових
зобов'язань іншими засновниками (співзасновниками) районних,
міських та міськрайонних засобів масової інформації.
Невиконання фінансових зобов'язань будь-ким із засновників
(співзасновників) є підставою для судового розгляду.
За будь-яких умов структурної перебудови економіки та в
процесі приватизації приміщення і майно друкарень,
телерадіообладнання, інша матеріально-технічна база районних,
міських та міськрайонних газет і телерадіоорганізацій, діючих
інформаційно-виробничих комплексів (центрів) використовуються
виключно за прямим призначенням. Перепрофілювання цих об'єктів
інформаційної діяльності забороняється.
Стаття 9. Розповсюдження інформаційної продукції
Розповсюдженням друкованої та аудіовізуальної інформаційної
продукції займаються державні, комунальні, приватні та інших форм
власності організації, які мають для цього належну
матеріально-технічну базу та інші можливості і зареєстровані
відповідно до законодавства.
( Положення частини другої статті 9 визнано конституційним
згідно з Рішенням Конституційного Суду N 6-рп/2004 ( v006p710-04 )
від 16.03.2004 ) Тариф на оформлення передплати та доставку
передплатникам друкованих періодичних видань повинен становити не
більше 40 відсотків собівартості виготовлення одного примірника
передплатного видання. ( Частина друга статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 3056-III ( 3056-14 ) від
07.02.2002, N 214-IV ( 214-15 ) від 24.10.2002 )
Відповідальність за неякісне та несвоєчасне доведення до
споживачів аудіовізуальної інформації, неякісну і несвоєчасну
доставку передплатних видань, їх пошкодження та ненадходження за
передплатною адресою, інші недоліки в процесі розповсюдження
інформаційної продукції несуть організації-розповсюджувачі.
Р о з д і л III
ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ
ПРИВАТИЗАЦІЇ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 10. Державна і недержавна власність
у сфері інформаційної діяльності
В Україні в інформаційній сфері функціонують суб'єкти всіх
форм власності.
Економічною основою та гарантом спрямування інформаційної
діяльності на сприяння розвитку суспільства і держави, захисту
національних інтересів України, розв'язанню соціально-економічних
проблем, духовно-культурному збагаченню народу є державна і
комунальна власність.
Засоби масової інформації та підприємства різних форм
власності, які забезпечують інформаційну діяльність, є
рівноправними.
Монополізація ринків у сфері інформаційної діяльності не
допускається.
Недержавна власність у сфері інформаційної діяльності
утворюється і розвивається шляхом заснування нових організацій,
будівництва нової матеріально-технічної бази та придбання
необхідного устаткування і обладнання за рахунок недержавного
фінансування, а також шляхом приватизації окремих об'єктів.
Допускається пайова участь, фінансова підтримка недержавних
організацій, фізичних осіб у створенні нових об'єктів за участю
державного фінансування на підставі угод, укладених з державними
органами, при збереженні цих об'єктів під державним управлінням і
гарантуванні майнових та організаційно-творчих прав пайовиків.
Стаття 11. Особливості приватизації у сфері
інформаційної діяльності
Не підлягають приватизації засоби масової інформації та
підприємства, які забезпечують інформаційну діяльність, якщо вони
визнаються Верховною Радою України провідними в сфері
інформаційної діяльності.
Не можуть бути приватизовані майно редакцій друкованих
періодичних видань органів державної влади, теле- і
радіоорганізацій, інформаційних агентств, об'єкти
матеріально-технічного забезпечення зв'язку, передачі електронної
інформації та поліграфічні підприємства загальнодержавного
значення.
Органам місцевого самоврядування (власникам) дозволяється в
процесі приватизації з урахуванням конкретних обставин та позиції
трудових колективів комунальних засобів масової інформації і
поліграфічних підприємств, їх спільних інтересів і фактичного
внеску в створення об'єктів, які приватизуються, застосовувати
норми як Закону України "Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ), так і Закону України
"Про приватизацію майна державних підприємств" ( 2163-12 ) з
допущенням продажу трудовим колективам майна підприємств за їх
балансовою вартістю, продажу акцій та створення відкритих
акціонерних товариств, інших сприятливих для інформаційної сфери
форм і умов приватизації.
Р о з д і л IV
ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
ЖУРНАЛІСТІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН
Стаття 12. Особливості соціального захисту журналістів
з урахуванням специфіки журналістської діяльності
Підставами застосування окремих і особливих норм соціального
захисту журналістів є такі специфічні риси та умови журналістської
діяльності:
творчий характер, інтенсивність інтелектуальної праці, її
нерегульована тривалість за умов жорсткої регламентації
редакційного і технологічного циклу підготовки та випуску видань і
програм;
суспільно впливове за наслідками значення роботи, висока
соціальна відповідальність за свою працю та її результати;
постійно значне морально-психологічне навантаження і
напруженість, виконання службових обов'язків і реалізація творчих
планів у стресових ситуаціях;
систематичне перебування у відрядженнях та роз'їздах,
включаючи відрядження до місць надзвичайних подій, професійна
творча діяльність в екстремальних умовах, виконання спеціальних
завдань з ризиком для здоров'я і життя;
необхідність здійснювати власний творчий пошук нової
потрібної інформації та її джерел, наявність об'єктивних і
суб'єктивних труднощів та перешкод у добуванні інформації;
прояви морально-психологічного тиску, погрози та безпосередні
загрозливі дії проти журналіста у зв'язку з виконанням ним
службових обов'язків.
Професійні назви службових посад (роботи) журналістів
включаються до державного класифікатора професій України,
тарифно-кваліфікаційні характеристики цих посад (роботи) - до
нормативного акта, який призначається для державного регулювання
оплати та охорони праці.
Стаж роботи журналіста в державних та комунальних засобах
масової інформації зараховується до стажу державної служби, а стаж
державної служби зараховується до стажу роботи журналіста в
державному або комунальному засобі масової інформації. ( Статтю 12
доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3056-III
( 3056-14 ) від 07.02.2002 )
Стаття 13. Охорона праці
Охорона праці журналістів здійснюється за визначеними
законодавством України правовими, соціально-економічними,
організаційно-технічними, санітарно-гігієнічними та
лікувально-профілактичними нормами.
Журналістам гарантуються права на охорону праці, пільги та
компенсації за роботу із важкими та шкідливими умовами праці, на
медичні огляди, соціальне страхування, на всебічне розслідування
нещасних випадків, смерті і шкоди, завданої здоров'ю при виконанні
службових обов'язків, та права на відповідні відшкодування на
підставі і за нормами Закону України "Про охорону праці"
( 2694-12 ) при обов'язковому врахуванні в колективних договорах
особливих і специфічних рис журналістської діяльності та
запровадженні відповідних заходів.
Журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36
календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок
власників (засновників, співзасновників) засобів масової
інформації.
Відшкодування, заохочення і пільги журналістам, які виконують
(виконували) службові обов'язки в небезпечних для життя та
здоров'я умовах, забезпечуються власниками (засновниками,
співзасновниками) засобу масової інформації.
Стаття 14. Заробітна плата
Заробітна плата журналістів регулюється законодавством
України з урахуванням специфічних рис та умов журналістської
діяльності, визначених статтею 12 цього Закону.
До заробітної плати журналіста включаються посадовий оклад,
встановлені нормативними актами надбавки, доплати, авторський
гонорар, премії.
Розмір заробітної плати журналіста визначається галузевими та
регіональними угодами з профспілками, колективними договорами з
урахуванням джерел фінансування на підставі законів, інших
нормативно-правових актів України.
Журналісти державних та комунальних засобів масової
інформації отримують надбавки, користуються пільгами,
передбаченими для державних службовців відповідних категорій
посад. ( Частина четверта статті 14 в редакції Законів N 2680-III
( 2680-14 ) від 13.09.2001, N 3056-III ( 3056-14 ) від
07.02.2002 )
Заробітна плата керівника редакції друкованого засобу масової
інформації, керівника телерадіоорганізації не може бути нижчою від
заробітної плати заступника керівника органу державної влади, який
є засновником (співзасновником) цього засобу масової інформації. У
випадках, коли засновником (співзасновником) засобу масової
інформації є орган виконавчої влади чи орган місцевого
самоврядування, заробітна плата керівника редакції друкованого
засобу масової інформації, керівника телерадіоорганізації не може
бути нижчою від заробітної плати заступника керівника секретаріату
(апарату) відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування. В разі відсутності посади заступника керівника
секретаріату (апарату) відповідного органу виконавчої влади чи
органу місцевого самоврядування заробітна плата керівника редакції
друкованого засобу масової інформації, керівника
телерадіоорганізації не може бути нижчою від заробітної плати
керівника секретаріату (апарату) органу державної влади, який є
засновником (співзасновником) засобу масової інформації. ( Частина
п'ята статті 14 в редакції Законів N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001, N 3056-III ( 3056-14 ) від 07.02.2002 )
Прирівняння розміру заробітної плати журналіста державного
або комунального засобу масової інформації до середньої заробітної
плати працівника відповідної кваліфікації та посадового рівня
органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який є
засновником (співзасновником) засобу масової інформації,
здійснюється за методикою та в порядку, які визначаються Кабінетом
Міністрів України. ( Частина шоста статті 14 в редакції Законів
N 2680-III ( 2680-14 ) від 13.09.2001, N 3056-III ( 3056-14 ) від
07.02.2002 )
Стаття 15. Порядок відрядження журналістів
у місця надзвичайних подій та умови їх
діяльності в цих відрядженнях
Редакції (юридичні особи) засобів масової інформації можуть
відряджати журналістів для виконання професійних завдань у місця
надзвичайних подій за умов гарантування відшкодувань, обов'язкових
виплат і пільг, передбачених статтею 13 цього Закону, інших
відшкодувань і виплат відповідно до законодавства про охорону
праці та соціальний захист громадян.
До журналістів за умовами і нормами цієї статті, статей 12 і
13 цього Закону прирівнюються кіно- і телеоператори, режисери та
інші працівники засобів масової інформації, якщо вони за
необхідності входять до складу відряджених творчих груп.
У разі неможливості забезпечення визначених на такі випадки
гарантій засоби масової інформації не мають права відряджати
працівників у місця надзвичайних подій без їхньої згоди.
Засоби масової інформації зобов'язані забезпечувати
відряджених журналістів та інших працівників належними
документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення
особи представника преси.
Працюючи в місцях збройних конфліктів, вчинення терористичних
актів, при ліквідації небезпечних злочинних груп, журналіст
(учасник творчої групи) зобов'язаний дотримувати вимог щодо
нерозголошення планів спеціальних підрозділів, відомостей, що є
таємницею досудового розслідування, не допускати фактичної
пропаганди дій терористів та інших злочинних груп, їхніх вчинків і
заяв, спеціально інспірованих для засобів масової інформації, не
виступати в ролі арбітра, не втручатися в інцидент, не створювати
штучної психологічної напруги в суспільстві.
{ Частина п'ята статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }
За порушення цих вимог журналіст (учасник творчої групи) несе
відповідальність відповідно до законодавства України.
Стаття 16. Пенсійне забезпечення
{ Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких
поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за
віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), пункту "в" частини
другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" ( 309-14 ) та статті 21 Закону
України ( 3721-12 ) "Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у
період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством
для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; додатково див. Рішення
Конституційного Суду N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього
Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням
надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги
та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до
пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих)
у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати
12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом
першим частини першої статті 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), а
по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007
році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із
Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
( Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно
до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за
віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ), згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
( Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком
з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) у період до досягнення пенсійного
віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб,
працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не
виплачується згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
Пенсійне забезпечення працівників засобів масової інформації
здійснюється відповідно до принципів та норм, встановлених
пенсійним законодавством України.
При нарахуванні пенсії журналісту державного або
комунального засобу масової інформації застосовуються норми,
методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю.
( Частина друга статті 16 в редакції Законів N 2680-III
( 2680-14 ) від 13.09.2001, N 3056-III ( 3056-14 ) від
07.02.2002 )
( Частину третю статті 16 виключено на підставі Закону
N 3056-III ( 3056-14 ) від 07.02.2002 )
У разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час
виконання службових обов'язків у місцях надзвичайних подій,
журналіст або прирівняний до нього працівник має право на
призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ), але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного
віку (для чоловіків - 60 років, для жінок - 55 років), за
наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не
менше 20 років - для жінок. ( Частина четверта статті 16 в
редакції Закону N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )
Стаття 17. Відповідальність за посягання на життя
і здоров'я журналіста, інші дії проти нього
та відповідальність журналіста за
завдану ним моральну (немайнову) шкоду
Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у
зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання
його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за
скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу.
Службова діяльність журналіста не може бути підставою для
його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих,
підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він
користується у своїй роботі.
У разі відшкодування, відповідно до Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) журналістом і засобом масової інформації
заподіяної ними моральної (немайнової) шкоди на них покладається
солідарна відповідальність з урахуванням міри вини кожного.
У разі розгляду судом спору щодо завданої моральної
(немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації
як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою
особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити
компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу
журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд
враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового,
зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей,
відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та
врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд
вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди. ( Частина
четверта статті 17 в редакції Законів N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001, N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003 )
Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової
інформації є таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли
журналіст та/або службова особа засобу масової інформації
усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її
суспільно небезпечні наслідки. ( Статтю 17 доповнено частиною
п'ятою згідно із Законом N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003 )
Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від
відповідальності за поширення інформації, що не відповідає
дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та
здійснював її перевірку. ( Статтю 17 доповнено частиною шостою
згідно із Законом N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003 )
Стаття 18. Інші норми соціальної підтримки
та захисту журналістів
З метою створення сприятливих умов для плідної творчої
діяльності членам всеукраїнських професійних творчих об'єднань
журналістів надається право на додаткову жилу площу у вигляді
окремої кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів понад норму
жилої площі в державному та комунальному житловому фонді.
Засновники (співзасновники) державних та комунальних засобів
масової інформації для виконання журналістами службових обов'язків
забезпечують за свій рахунок їх безплатний проїзд міським та
приміським транспортом (крім таксі).
Журналісти, які живуть і працюють у сільській місцевості,
селищах міського типу, безплатно користуються житлом, опаленням і
освітленням відповідно до законодавства - через систему державних
субсидій на утримання цього житла та оплату зазначених комунальних
послуг.
Власником (засновником, співзасновниками) засобу масової
інформації у разі смерті журналіста його сім'ї подається
матеріальна допомога та допомога в організації похорону. Витрати
на похорон журналіста, який загинув при виконанні службових
обов'язків, ритуальні послуги, спорудження надгробка повністю
здійснюються за рахунок власника (засновника, співзасновників)
засобу масової інформації.
Р о з д і л V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 19. Підстави відповідальності
Підставами відповідальності за порушення цього Закону є
безпосереднє невиконання та порушення його норм, створення
перешкод для їх реалізації, а також невиконання і порушення норм,
передбачених іншими законодавчими актами, зазначеними в цьому
Законі.
Підставами відповідальності посадових осіб органів державної
влади та місцевого самоврядування є також їх втручання в
професійну організаційно-творчу діяльність засобів масової
інформації та в індивідуальну професійну творчу діяльність
журналістів, інші посягання на свободу інформаційної діяльності,
однобічні рішення щодо засобів масової інформації та їх
працівників за наявності інших співзасновників.
Стаття 20. Оскарження неправомірних дій
Неправомірні дії посадових осіб органів державної влади і
місцевого самоврядування, керівників недержавних організацій -
засновників (співзасновників) засобів масової інформації та
керівників самих засобів масової інформації, порушення ними норм
цього Закону можуть бути оскаржені відповідно до Цивільного
( 1540-06 ), Цивільного процесуального кодексів України ( 1501-06,
1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) та Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) з метою
захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом
інтересу, а також розв'язання спорів між організаціями і трудових
спорів.
Стаття 21. Відповідальність за порушення
законодавства про державну підтримку засобів
масової інформації та соціальний захист
журналістів
Невиконання посадовими особами та іншими працівниками
державної влади і органів місцевого самоврядування норм цього
Закону, інших законодавчих актів, зазначених у ньому, тягне за
собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або іншу
відповідальність відповідно до законодавства України.
Р о з д і л VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон вводиться в дію з 1 січня 1998 року.
2. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з
цим Законом вони застосовуються і діють у частині, що не
суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України в чотиримісячний термін з дня
прийняття цього Закону подати до Верховної Ради України проект
відповідних змін та доповнень до законів України з питань митного,
валютного регулювання, підприємницької діяльності, охорони праці,
пенсійного забезпечення, судочинства тощо.
4. Нормативно-правові акти Президента України, Кабінету
Міністрів України, міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади приводяться у відповідність з цим Законом
Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами,
іншими центральними органами виконавчої влади у тримісячний строк
після прийняття цього Закону і підлягають реєстрації в новій
редакції згідно з нормами законодавства.
У такий же строк Кабінет Міністрів України розробляє і
затверджує нові нормативно-правові акти, які випливають з цього
Закону, з метою встановлення порядку та регулювання реалізації
його норм.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 23 вересня 1997 року
N 540/97-ВР
НПАОП 22.1-1.01-96 Правила охорони праці для видавництв і редакцій
Полный текст присутствует в библиотеке «НОРМАТИВ™ PRO» ПРОСМОТРЕТЬ
Місце
для герба
України
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
ДЕРЖАВНИЙ НОРМАТИВНИЙ АКТ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
ПРАВИЛА
охорони праці для видавництв і редакцій
ДЕРЖАВНИЙ НОРМАТИВНИЙ АКТ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного
комітету України
по нагляду за
охороною праці
від 18.07.96 № 122
ДНАОП 8.7.10—1.01—96
__________________________
ПРАВИЛА
охорони праці для видавництв ї редакцій
1 РОЗРОБЛЕНО Українським науково-дослідним інститутом
поліграфічної промисловості ім Т.Шевченка
РОЗРОБНИКИ В.О.Громцев (Мїнпресінформ),
Б.А. Гайванович (УНДІПП),
О.Г.Жеглов (ВО “Поліграфкнига”),
Н.И.Куновська (УНДІПП, відповідальний виконавець),
Г.Ю.Лут (Видавництво “Вільна Україна”),
Л.О.Мельничук (Держнаглядохоронпрацї),
В.К.Моргунский (АТ “Полїграфїст”),
Л.Г.Палагнюк (Вид-во “Преса України”),
Л.М.Тяллєва (УНДІПП, зав відділом),
І.М.Чижевський (УАД),
Л.Я.Шиманська (УНДІПП, керівник теми)
2 ВНЕСЕНО НА РОЗГЛЯД І ЗАТВЕРДЖЕННЯ
Міністерством України у справах преси та інформації
3 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ
ЗМІСТ
1 ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ...................................................................................................
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ...............................................................................................
3 ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ І ПОБУТОВИХ БУДІВЕЛЬ ТА ПРИМІЩЕНЬ....................
3.1 Загальні вимоги.................................................................................................................
3.2 Виробничі будівлі, приміщення.......................................................................................
3.3 Побутові приміщення.......................................................................................................
4 ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ ДІЛЬНИЦЬ, ОБЛАДНАННЯ ТА РОБОЧИХ МІСЦЬ.........
4.1 Загальні вимоги.................................................................................................................
4.2 Дільниця з застосуванням відеотермінальних пристроїв...............................................
4.3 Дільниця машинописних робіт........................................................................................
4.4 Дільниця фотоскладання..................................................................................................
4.5 Фотолабораторія, монтажна дільниця.............................................................................
4.6 Дільниця оперативного розмноження інформації...........................................................
4.7 Редакторська, коректорська, кімната програмістів.........................................................
5 САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО УМОВ ПРАЦІ......................................................
5.1 Параметри повітря робочої зони.....................................................................................
5.2 Освітлення.........................................................................................................................
5.3 Шум...................................................................................................................................
5.4 Випромінювання...............................................................................................................
6 ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОТРАНСПОРТУ ТА ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ.............................................................................................
6.1 Експлуатація автотранспорту..........................................................................................
6.2 Вантажно-розвантажувальні роботи................................................................................
Додаток 1....................................................................................................................................
КОМПЛЕКСИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ВИРОБНИЧОЇ ГІМНАСТИКИ.......................................
Додаток 2....................................................................................................................................
ВПРАВИ ДЛЯ ОЧЕЙ ПІД ЧАС РЕГЛАМЕНТОВАНИХ ПЕРЕРВ...........................................
ДНАОП 8.7.10— 1.01— 96
ПРАВИЛА
охорони праці для видавництв і редакцій
Дата введення
1 ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ
Дані Правила розповсюджуються на видавництва та редакції (надалі — видавництва) незалежно від їх форм власності та відомчої належності.
Правила встановлюють вимоги охорони праці до виробничих ї допоміжних будівель і приміщень, виробничих дільниць, обладнання та робочих місць; санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці; вимоги до експлуатації автотранспорту та порядку проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
Дані Правила поширюються на всіх працівників видавництв.
Керівники підприємств, установ, організацій та інші посадові особи несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил, в межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків згідно з чинним законодавством.
Особи, винні в порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з діючим законодавством.
Розслідування та облік аварій, нещасних випадків та професійних захворювань, що мали місце у видавництвах. повинні проводитися у порядку, встановленому ДНАОП 0.00-4.03-93.
3 введенням в дію Правил охорони праці для видавництв і редакцій вважати такими, що не застосовуються на території України, НАОП 8.7.10-1.03-86 “Правила безпеки праці у видавництвах та редакціях”. Затверджені Держкомвидавом СРСР,1986 р.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
В даних Правилах є посилання на такі нормативні документи:
(НПАОП 22.1-1.01-96) ГОСТ 12.0.003-74 “ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация”;
ГОСТ 12.1.003-83 “ССБТ Шум. Общие требования безопасности”;
ГОСТ 12.1.005-88 “ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”;
ГОСТ 12.1.018-93 “ССБТ. Пожаровзрывоопасность статического електричества. Общие требования”;
ГОСТ 12.1.019-79 “ССБТ Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты”;
ГОСТ 12.1.030-81 “ССБТ Электробезопасность. Защитное заземление, зануление”;
ГОСТ 12.2.003-91 “ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности”;
ГОСТ 12.2.032-78 “ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования”;
ГОСТ 12.2.033-78 “ССБТ Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования”;
ГОСТ 12.2.049-80 “ССБТ. Оборудование производственное. Общие эргономические требования”;
(НПАОП 22.1-1.01-96) ГОСТ 12.3.002-75 “ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности”;
ГОСТ 12.3.009-76 “ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности”;
ГОСТ 12.3.013-77 “ССБТ. Работы машинописные. Общие требования безопасности”;
ГОСТ 12.3.020-80 “ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности”;
ГОСТ 12. 4.013-85Е “ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия”;
ГОСТ 21889-76 “Система “человек-машина”. Кресло человека-оператора. Общие эргономические требования;
СНиП II-4-79 “Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования”;
СНиП II-89-90 “Генеральные планы промышленных предприятий. Нормы проектирования”;
СНиП 2.04.05-91 “Отопление, вентиляция и кондиционирование”;
СНиП 2.09.02-85 “Производственные здания”;
НПАОП 22.1-1.01-96 СНиП 2.09.04-87 “Административные и бытовые здания и помещения промышленных предприятий”;
СН 181-70 “Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров производственных зданий промышленных предприятий”;
СН 3223-85 “Санитарные нормы допустимых уровней шума на рабочих местах”;
ДНАОП 0.00-1.02-92 “Правила будови ї безпечної експлуатації ліфтів”. Затверджені Держгіртехнаглядом СРСР 17.06.92;
ДНАОП 0.00-1.03-93 “Правила будови ї безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів”. Затверджені Держнаглядохоронпрацї України наказом від 16.12.93 № 128;
ДНАОП 0.00.1.21-84 “Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів і правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів”. Затверджені Головдерженергонагляд Міненерго СРСР 21.12.84;
ДНАОП 0.00-4.03-93 “Положення про розслідування та облік нещасних випадків. професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах та організаціях”. Затверджені кабінетом міністрів України 10.09.93. Постанова № 623;
ДНАОП 0.03-1.43-88 “Санітарні правила при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням № 4607-88”. Затверджені Мінохорониздоров’я СРСР, 1988 р;
ДНАОП 0.03-3.01-71 “Санітарні норми проектування промислових підприємств СН 245-71”. Затверджені Мінохорониздоров’я СРСР, 1971 р;
ДНАОП 0.03-3 18-88 “Тимчасові санітарні норми та правила для робітників обчислювальних центрів № 4559-88”. Затверджені Мінохорониздоров’я СРСР, 1988 р;
НПАОП 22.1-1.01-96
ДНАОП 0.03-3 28-93 “Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками”. Затверджені Мінохорониздоров’я України наказом від 10.12. 93 № 241;
НАОП 1.1.10-1.01-85 “Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок”. Затверджені Міненерго СРСР, 10.09 85;
НАОП 5.1.12-1.01-80 “Правила техніки безпеки на автомобільному транспорті”. Затверджені Мінавтотранс РРФСР, 23 10.80;
НАОП 5.1.12-1.02-78 “Правила техніки безпеки для авторемонтних підприємств”. Затверджені Мінавтотранс РРФСР 11.12.78;
НАОП 8.7.10-2.04-84 “ОСТ 29.12.0.006-84 Вантажно-розвантажувальні, складські та транспортні роботи. Вимоги безпеки”. Затверджені Держкомвидавом СРСР. 1984 р;
Правила пожежної безпеки в Україні. Затверджені в.о. держінспектора України з пожежного нагляду, 14.06.95. Зареєстрованї Міністерством юстиції України 14.07.95. Реєстраційний номер 219/755;
Положение о проведении планово-предупредительных ремонтов производственных зданий и сооружений. Утверждено приказом Госстроя СССР от 29.12.73. № 279;
Правила дорожнього руху України Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.93, № 1094.
3 ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ І ПОБУТОВИХ БУДІВЕЛЬ
ТА ПРИМІЩЕНЬ
3.1 Загальні вимоги
Планування та розміщення видавництв має відповідати вимогам діючих будівельних норм і правил (СНиП II-89-90, СНиП 2.09.02-85, СНиП 2.09.04-87, ДНАОП 0.03-3.01-71, ДНАОП 0 03-3.18-88).
Розміщувати видавництва необхідно в окремих будівлях. Видавництва з невеликою кількістю працівників допускається розміщувати в будівлях разом з іншими підприємствами (організаціями).
НПАОП 22.1-1.01-96
Виробничі та побутові будівлі і приміщення за пожежною безпекою мають відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні.
За правильність конструкції, вибір матеріалів, якість виготовлення, монтажу, налагодження, ремонту ї технічного діагностування, а також відповідність виробничих та побутових будівель ї приміщень, виробничих дільниць, обладнання та робочих місць цим Правилам несе відповідальність організація або підприємство (незалежно від форм власності та відомчої належностї), що виконує відповіднї роботи.
3.2 Виробничі будівлі, приміщення
Виробничі будівлі та приміщення споруджуються згідно з вимогами будівельних і санітарних норм (СНиП 2.09.02-85, СНиП 2.09 04-87, ДНАОП 0.03-3.01-71, ДНАОП 0.03-3.18-88). Об’єм виробничих приміщень на одного працівника складає 15 м3, а площа приміщень — не менше 4,5 м3. Об’єм виробничих приміщень для програмістів, операторів відеотермінальних пристроїв вдалі ВТП) на одного працівника складає 19,5 м3, площа приміщень — 6 м3 з урахуванням максимального числа працівників в одну зміну.
Інтер’єр приміщень видавництв має відповідати СН 181-70, гама кольорів витримуватися в спокійних тонах з незначним їх контрастом залежно від орієнтації вікон відносно сторін світу.
Для забезпечення параметрів мікроклімату згідно з ГОСТ 12.1 005-88 виробничі приміщення обладнуються опаленням, природною та штучною вентиляцією відповідно до вимог СНИП 2.04.005-91, ДНАОП 0.03-3.01-71.
Всі будівлі в процесі їх експлуатації мають перебувати під постійним технічним наглядом, підлягають періодичним загальним оглядам (двічі на рік) і цільовим перевіркам стану окремих конструктивних елементів та ремонту згіїдно з “Положением о проведении планово-предупредительных ремонтов производственных зданий и сооружений”.
Результати всіх видів оглядів оформляють актами, в яких зазначають виявлені недоліки та заходи щодо їх усунення.
3.3 Побутові приміщення
3.3.1 Побутові приміщення та їх склад мають відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 і ДНАОП 0.03-0.01-71.
3.3.2 Розрахунок побутових приміщень видавництв виконується за групами виробничих процесів (СНиП 2.09.04-87) з урахуванням кількості працівників у найчисленнішій зміні. Дані для розрахунку санітарно-побутових приміщень наведені в табл. 1.
3.3.3 Побутові приміщення розташовуються так, щоб для користування ними працівники не проходили через виробничі приміщення, в яких не працюють
НПАОП 22.1-1.01-96
Приміщення громадського харчування, медпункт, приміщення для відпочинку, куток з охорони праці, а також приміщення громадських організацій розташовуються в одній зоні. Не допускається розміщувати туалетнї, душові та умивальні кімнати над приміщеннями управлінь, редакцій, технічних служб, громадських організацій, медпунктів, приміщеннями для відпочинку та громадського харчування.
Побутові приміщення (душові, умивальні, туалети, умивальники при їдальнях та буфетах) забезпечуються милом і електрорушниками.
Т а б л и ц я 1
Характеристика виробничих процесів та забезпечення обладнанням
санітарно-побутових приміщень
Група вироб-ничих
Санітарна характеристика виробничих
Вид робіт
Розрахункова кількість людей
Тип гардеробних і число
Спеціальні побутові
НПАОП 22.1-1.01-96
процесів
процесів
на одну душову
сітку
на один кран
відділень шафи на 1 людину
примі-щення, пристрої
I
Процеси, що викликають забруднення речовинами 3 і 1 класів небезпеки
Iа
тільки рук
Машинописні роботи, монтажування та ретушування фотоформ. Виготовлення фотофом
25
7
Загальні, одне відді-лення
—
З
Процеси, що викликають забруднення речовинами 1 і 2 класів небезпеки
3б
Тіла та спецодягу
Електрогра-фічні (ксерогра-фічні) роботи
НПАОП 22.1-1.01-96
3
10
Окремі по одному від-діленню
Хімчист-ка, штучна вентиляція місць зберіган-ня спецодягу
4
Процеси, що вимагають особливої чистоти при виготовленні продукції
Роботи зі застосуванням ВТП, а також роботи на фотоскла-дальному обладнанні
15
10
Загальні, два відді-лення
НПАОП 22.1-1.01-96 —
3.3.4 Гардеробні приміщення обладнуються шафами для вуличного, домашнього та спеціального одягу і пристосовуються для самообслуговування. Розмір шафи 0,25 х 0,5 х 1,65 м.
Гардеробні домашнього і спеціального одягу передбачаються окремими для виробничих процесів групи Зб. При списковій чисельності працівників у видавництвах до 50 чол. допускається передбачати загальні гардеробні для всіх груп виробничих процесів.
3.3.5 Душовї приміщення розташовуються суміжно з гардеробними. Вони передбачаються для працівників дільниць з використанням ВТП, складально-друкарської техніки, оперативного розмноження інформації, фотоскладання, фотолабораторії та адміністративно-господарських служб (електриків, сантехніків, прибиральниць, слюсарів з налагодження обладнання). Душові обладнують відкритими кабінами. Розмір душовоі кабіни в плані 0,9 х 0,9 м.
До 20% душових кабін допускається передбачати закритими. Душові кабіни перехідні передбачаються при виробничих процесах групи Зб.
3.3.6 Умивальні приміщення передбачаються для працівників, вказаних в п.3.3.5. Для інших працівників видавництва умивальники розміщують в тамбурах при туалетах.
3.3.7 Туалети в багатоповерхових приміщеннях передбачаються на кожному поверсі. При чисельності працівників на двох суміжних поверхах до 30 чоловік туалет може бути розташований тільки на одному поверсі, а при чисельності працівників на трьох поверхах до 10 чоловік допускається передбачати 1 туалет на три поверхи.
Допускається передбачати загальний туалет для чоловіків і жінок при чисельності працівників в одну зміну не більше 15 чоловік. Розмір кабіни туалету 1,2х0,9 м. Кількість унітазів. умивальників та електрорушників в туалетах наведені в таблиці 2.
3.3.8 Для куріння слід виділяти окремі кімнати або приміщення. суміжні з туалетами чи приміщеннями для відпочинку. При кількості працівників менше 100 чоловік для куріння відводяться та обладнуються спеціальні місця на сходових клітках, в туалетах де вивішують знак “Місце для куріння”.
3.3.9 У видавництвах зі списковою кількістю працівників від 50 до 300 чоловік передбачаються медпункти, а з кількістю більше 300 чоловік — фельдшерські пункти, склад обслуговуючого персоналу, площа та оснащення яких визначаються за СНиП 2.09.04-87.
Т а б л и ц я 2
Норми обладнання в санітарно-побутових приміщеннях
Назва санітарного обладнання
Кількість працівникiв на 1 обладнання
працівників, зайнятих у виробничих процесах
адміністративних працівників
Унітази
18/12
45/30
Умивальники, електрорушники
НПАОП 22.1-1.01-96
72/48
40/27
Примітки 1 В чисельнику наведено показник для чоловіків, в знаменнику — для жінок.
2 При чисельності працівників менше розрахункового необхідно приймати 1 одиницю обладнання.
3.3.10 При кількості жінок в найбільш численній зміні від 15 до 100 чоловік передбачаються приміщення для особистої гігієни жінки, які можуть бути розміщені в жіночих туалетах. В цьому випадку передбачаються місця для роздягання та умивання. Приміщення для особистої гігієни жінки допускається організовувати при медпунктах.
3.3.11 У видавництвах з кількістю працівників в найбільш численній зміні 200 чоловік і більшою передбачають їдальні. При кількості працівників менше 200 чоловік допускається організовувати їдальні роздавальні (буфети), які відпускають гарячі страви, що доставляються у видавництво. При кількості працівників, меншій 30 чоловік допускається обмежитися кімнатами приймання їжі.
Кількість місць в їдальнях, буфетах слід приймати з розрахунку 1 місце для 4 чоловік.
Площу кімнати приймання їжі визначають із розрахунку 1 м2 площі на 1 відвідувача, але не менше 12 м2. Такі кімнати обладнуються кип’ятильниками, холодильниками, умивальниками та електронагрівальними приладами.
3.3.12 Приміщення ї місця для відпочинку в робочий час і приміщення психологічного розвантаження передбачаються з розрахунку не менше 0.9 м2 на 1 працівника і розміщуються при гардеробних домашнього одягу, пунктах охорони здоров’я, кімнатах для зборів. В цих приміщеннях також передбачається місце для заняття фізичною культурою.
3.3.13 У видавництвах з кількістю працівників до 100 чоловік створюються кутки охорони праці. При більшій кількості працівників створюються кабінети охорони праці площею 24 м2.
НПАОП 22.1-1.01-96
3.3.14 У видавництвах передбачаються кімнати для проведення зборів, з розрахунку не менше 24 м2 для 50—100 працівників, не менше 36 м2 для 100—200 працівників видавництв.
У видавництвах з чисельністю працівників до 50 чоловік кімнати для проведення зборів суміщають з кімнатами для приймання їжі або кімнатами відпочинку.
4 ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ ДІЛЬНИЦЬ, ОБЛАДНАННЯ
ТА РОБОЧИХ МІСЦЬ
4.1 Загальні вимоги
4.1.1 Виробничі дільниці. обладнання та робочі місця видавництв мають відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.2.049-80.
4.1.2 В окремих ізольованих приміщеннях розміщуються:
— дільниці із застосуванням відеотермінальних пристроїв;
— дільниці машинописних робіт (машбюро, дільниці складально-друкарської техніки);
— дільниці фотоскладання;
— дільниці оперативного розмноження інформації;
— фотолабораторії, монтажні дільниці;
— редакторські, коректорські, приміщення програмістів.
НПАОП 22.1-1.01-96
Наявні на дільницях видавництв небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що класифікуються за ГОСТ 12.0.003-74, наведено в таблиці 3.
4.1.3 Виробничі процеси у видавництвах мають виконуватися з дотриманням вимог ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.1.003-83. Параметри мікроклімату, освітлення, шуму та вібрації, а також концентрація токсичних речовин на виробничих дільницях мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, СНиП II-4-79, ДНАОП 0.03-3.18-98 та даних Правил.
4.1.4 У видавництвах має використовуватися обладнання що відповідає вимогам ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.049-80.
Експлуатація електроустановок має здійснюватися відповідно до вимог ДНАОП 0.00.1.21-84, ГОСТ 12.1.019-79, ГОСТ 12.1.030-81, ГОСТ 12.1.018-86, НАОП 1.1.10-1.01-85.
Т а б л и ц я 3
Небезпечні і шкідливі виробничі фактори на виробничих дільницях
Виробнича дільниця
Діючий небезпечний і шкідливий виробничий фактор
група
вид
(НПАОП 22.1-1.01-96) 1 Дільниця з застосуванням ВТП
фізичні
підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, пiдвищений рівень електромагнітного випромінювання, підвищений рівень статичної електрики
психофізіологічні
статичні та динамічні перевантаження, перенапруження зорового аналізатора
2 Дільниця машинописних робіт (машбюро, дільниця складально-друкарської техніки)
фізичні
підвищений рівень шуму, підвищене значення напруги в електричному ланцюзі
психофізіологічні
статичні та динамічні перевантаження, перенапруження зорового аналізатора
НПАОП 22.1-1.01-96
З Дільниця фотоскладання
фізичні
підвищений рівень шуму, підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, підвищений рівень статичної електрики
психофізіологічні
статичні та динамічні перевантаження, перенапруження зорового аналізатора
4 Дільниця оперативного розмноження інформації
фізичні
підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, підвищений рівень статичної електрики
хімічні
озон, селен, оксиди азоту, бензин, гас, скипидар
НПАОП 22.1-1.01-96 5 Фотолабораторія. монтажна дільниця
фізичні
відсутність природного освітлення, підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, підвищений рівень статичної електрики, підвищений рівень УФ- випромінювання
хімічні
гідрохінон, фенол, луги їдкі, амо-нійхлорид, ацетон, кислота оцтова, озон, оксиди азоту, спирт етиловий
психофізіологічнi
перенапруження зорового аналізатора
6 Редакторські, коректорські, кімнати програмістів
психофізіологічні
статичні та динамічні перевантаження, нервово-психічні перевантаження
НПАОП 22.1-1.01-96 Обладнання належить утримувати в безпечному та справному стані.
Не допускається працювати на несправному або не заземленому обладнанні.
Ремонт обладнання, встановлення та очищення світильників, заміну перегорілих ламп та ремонт мережі проводять тільки після повного відключення від мережі електроживлення з обов’язковим вивішуванням на місцях відключення попереджувальних знаків.
4.1.5 Робочі місця у видавництвах мають відповідати вимогам ГОСТ 12 2.032-78, ГОСТ 12.2 033-78. Робочі місця на обладнанні, де робота виконується в сидячому положенні, комплектуються стільцями, висоту сидінь яких можна регулювати.
4.2 Дільниця з застосуванням відеотермінальних пристроїв
4.2.1 Приміщення. обладнання та робочі місця з використанням ВТП мають відповідати вимогам ДНАОП 0.03-3.18-88.
4.2.2 При обладнанні приміщень використовуються антистатичні покриття пастельних тонів як для стін, так і для підлоги. Коефіцієнт відбивання поверхонь повинен бути для стелі 60—70%, для стін 40-50%, для підлоги З0%.
В приміщеннях з використанням ВТП належить передбачати кондиціонування повітря та аерацію.
4.2 3 ВТП розташовуються між собою на відстані не менше 1,5 м. Мінімальна ширина проходів при дворядному розташуванні пристроїв не менше 1,2 м. Оптимальна відстань від пристрою до вікна 2—4 м. ВТП розташовуються так, щоб напрям погляду оператора був паралельним лінії вікна.
Не дозволяється розташовувати робочі місця операторів ВТП одне за одним.
4 2.4 Робоче місце оператора ВТП обладнується робочим столом, кріслом і підставкою для ніг. Висота робочого стола регулюється в межах 0,68—0,76 м, а при відсутностї такої можливості має складати 0,72 м. Мінімальна ширина стола 1,2 м, поверхня стіла не блискуча. Робоче крісло оператора забезпечується підіймально-поворотним пристроєм з регулюванням висоти сидіння та спинки, а його конструкція має відповідати вимогам ГОСТ 21889-76. Розміри підставки для нігдовжина 0,4 м, ширина 0,35 м.
(НПАОП 22.1-1.01-96) 4.2.5 Екрани ВТП з електронно-променевими трубками мають бути обладнані захисними екранами і підлягають заземленню.
4.2.6 Тривалість роботи з ВТП не більше 4 години при восьмигодинному робочому дні.Через кожну годину роботи необхідно робити перерву на 5—10 хв, а через дві години — на 15 хв., під час яких виконується виробнича гімнастика (додатки 1, 2).
4.3 Дільниця машинописних робіт
4.3.1 Приміщення та робочі місця для виконання машинописних робіт мають відповідати вимогам ГОСТ 12.3.013-77.
4.3.2 Стіни та стеля приміщень для машинописних робіт мають бути світлими, з коефіцієнтом відбивання поверхонь для стелі 70%, для стін 50—60%. для підлоги 20—40%.
4 3.3 Для зменшення шуму до рівня допустимого стеля та стіни в приміщеннях облицьовуються звуковбирним матеріалом.
Під друкарські машинки підкладаються м’які килимки із синтетичних матеріалів товщиною 10 мм або повстину товщиною 20—25 мм, обгорнену синтетичною плівкою.
4.3.4 Робочі столи машиністок розташовуються в ряд на відстані не менше 0,8 м один від одного. Відстань між рядами столів не менше 1,5 м. Робочі місця в приміщенні розташовуються так, щоб світловий потік природного освітлення падав на рукопис, друкарський аркуш і клавіатуру зліва. Кожне робоче місце забезпечується пюпітром, стелажем, лотком для паперів.
Оптимальна робоча поза (при неможливості індивідуального пристосування робочого стола) досягається за рахунок зміни висоти робочого сидіння та використання підставки для ніг.
Висота поверхні сидіння регулюється в межах 0,35—0,45 м Ширина поверхні сидіння не менше 0,4 м, глибина не менше 0,38 м.
4.3.5 Машинописні роботи проводяться з регламентованими перервами протягом робочого дня для проведення виробничої гімнастики (додатки 1, 2).
4.4 Дільниця фотоскладання
НПАОП 22.1-1.01-96
4.4.1 Вимоги до приміщень та робочих місць на дільниці фотоскладання аналогічні вимогам до дільниці машинописних робіт.
4.4.2 Приміщення, де розташовані фотоскладальні автомати, мають бути відокремлені від приміщень фотохімічної обробки плівки (фотолабораторій).
4.4.3 Фотоскладальне обладнання встановлюється на відстані не менше 1 м від стіни та іншого обладнання для забезпечення підходу до нього зі всіх сторін.
4.5 Фотолабораторія, монтажна дільниця
4.5.1 Приміщення темної кімнати фотолабораторії має займати площу не менше 9 м2 та мати висоту не меншу 3,2 м.