Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КІЯШКО Олександр Олександрович
УДК 378.141.001.76
ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ
У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
I-II РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ
13.00.04 –теорія та методика професійної освіти
А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Офіційні опоненти –академік АПН України, доктор педагогічних наук,
професор ІЛЬЧЕНКО Віра Романівна, завідувачка
лабораторії інтеграції змісту шкільної освіти
Інституту педагогіки АПН України (м. Полтава);
–кандидат педагогічних наук ПОРУС Борис
Натанович, доцент кафедри філософії і соціології
освіти Луганського інституту післядипломної
педагогічної освіти
Автореферат розісланий “24” травня 2001року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л. Л. Бутенко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Система професійної та вищої освіти України покликана забезпечити організацію навчально-виховного процесу з підготовки освічених, висококваліфікованих спеціалістів для різних галузей народного господарства. Одним із компонентів ступеневої освіти виступають вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що традиційно здійснюють як професійну, так і загальноосвітню підготовку спеціалістів середньої ланки виробництва.
Динамізм глобальних змін у світі, перетворення, що відбуваються в суспільстві в цілому, потребують істотних змін у системі освіти, принципах її організації, формах і методах навчально-виховного процесу, розробки інноваційних технологій навчання та виховання. Треба відзначити, що в навчально-виховній системі традиційного вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації існують певні суперечності: 1) між орієнтацією на систему знань як основу підготовки та особистісним розвитком майбутнього фахівця; 2) між традиційним підходом до оцінки якості підготовки спеціаліста та сучасним ринком освітніх послуг; 3) між потребами у впровадженні ефективних педагогічних технологій і недостатнім науково-методичним забезпеченням розробки й поширення сучасних педтехнологій; 4) між вимогами ринку праці та готовністю вищої школи до підготовки конкурентноспроможного спеціаліста-випускника. Таке положення актуалізує необхідність розробки та впровадження інноваційних педагогічних технологій.
Сучасна філософська, культурологічна і психолого-педагогічна науки створили значну систему теоретико-практичних знань із питань організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. Системно-діяльнісний підхід як теоретико-методологічна основа дослідження проблем педагогіки вищої школи, розробки та впровадження сучасних інноваційних технологій у освіті представлений у роботах В.Афанасьєва, В.Садовського, А.Пригожина та ін.
Значний внесок у обґрунтування теорії й практики педагогіки вищої школи внесли А.Алексюк, С.Архангельський, К.Астахова, Я.Болюбаш, В.Бондар, В.Галузинський, Е.Гришин, М.Євтух, І.Кобиляцький, Б.Коротяєв, А.Лігоцький, В.Марігодов, А.Слободянюк, С.Смирнов, Г.Шевченко та інші. Комплекс проблем діяльності закладів професійної освіти відбито в роботах В.Безрукової, А.Бєляєвої, Р.Гуревича, Н.Крилової, Н.Кузьміної, Н.Ничкало, А.Новикова, М.Паюла, З.Решетової, А.Шкляра та ін.
Проблематику педагогічної інноватики розглядали К.Ангеловські, К.Вазіна, Л.Даниленко, О.Киричук, М.Кларін, М.Поташник, В.Лазарєв, В.Ляудис, В.Паламарчук, С.Поляков, В.Сластьонін, Л.Подимова, Н.Юсуфбекова та ін. Інновації в педагогіці професійної освіти вивчали А.Виноградов, Л.Красюк, Н.Кузьміна, А.Найн.
Питання розробки та впровадження освітніх технологій, педагогічних технологій навчання й виховання в цілому розглядали В.Боголюбов, М.Горчакова-Сибірська, В.Гузєєв, І.Зязюн, Т.Назарова, А.Нісімчук, А.Савельєв, Г.Селевко, В.Сластьонін, І.Смолюк та ін. Безпосередньо технології навчання у вищих навчальних закладах різного рівня вивчали В.Беспалько, В.Бондар, Г.Бордовський, О.Гаврилюк, О.Долженко, В.Євдокимов, В.Ізвозчиков, М.Кларін, О.Коваленко, Н.Корсунська, О.Околелов, І.Прокопенко, А.Слободянюк, О.Філатов, Д.Чернилевський, Ф.Янушкевич.
У зарубіжній педагогічній теорії та практиці проблеми педагогічних технологій представлено в дослідженнях таких учених як М.Кларк (Clark), Ф.Персиваль (Percival), Г.Еллінгтон (Ellington), П.Мітчелл (Mitchell), М.Вулман (Woolman), С.Сполдінг (Spaulding), С.Ведемейєр (Wedemeyer), Р.Томас (Thomas) та ін.
Теоретичні й практичні аспекти інноваційних педагогічних технологій організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах розглядались у дисертаційних дослідженнях різних років. Так, технології організації навчання студентів у вищих навчальних закладах представлені в дослідженнях О.Гохберг, О.Євдокимова, А.Слободянюка, інноваційні технології професійної підготовки майбутніх учителів розкриті в роботі І.Богданової. Соціально-педагогічні умови діяльності вищих професійних училищ відображено в дослідженнях Н.Васильєва та А.Бугерка, професійне навчання бакалаврів у фінансово-економічному коледжі розглядалось у роботі К.Беркити. Особливий інтерес дослідників складали такі технології професійної підготовки в закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації, як навчальні ділові ігри (Л.Літвіна, В.Ткаченко, О.Хоменко), проблемно-задачна технологія навчання (П.Решетник) та ін.
Проте ефективність підготовки спеціалістів у вищому навчальному закладі І-ІІ рівнів акредитації залежить від системи інноваційних педагогічних технологій, що ґрунтуються на сучасних позиціях духовного та професійного розвитку особистості.
Соціокультурна та педагогічна значущість інноваційних педагогічних технологій підготовки спеціалістів у професійних навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації та недостатня розробленість проблеми в теорії і практиці й обумовили вибір теми дисертаційної роботи “Інноваційні педагогічні технології підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації”.
Дисертаційне дослідження виконане в рамках цілісної теми “Формування духовної культури учнівської молоді”, яка розробляється на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г. Шевченко.
Об'єкт дослідження - процес підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
Предмет дослідження - інноваційні педагогічні технології підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови впровадження та критерії ефективності інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні того, що ефективність впровадження інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації залежить від ступеня наукового обґрунтування управління цими процесами, розробки класифікації та створення специфічних педагогічних умов упровадження інноваційних педагогічних технологій. Цей процес буде більш якісним, якщо: розглядати інноваційні педагогічні технології підготовки молодших спеціалістів у контексті культури суспільства та культури особистості; розроблена в ході дослідження модель управління впровадженням інновацій використовується як нормативні засади управлінської діяльності, оригінальний засіб виміру її продуктивності з підготовки молодших спеціалістів; інноваційні педагогічні технології трансформують зовнішні умови функціонування вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації в цілісну сукупність педагогічних умов, послаблюють при цьому негативний вплив та підсилюють позитивний вплив і тенденції розвитку самої системи підготовки молодшого спеціаліста, спираються на інноваційний потенціал закладу освіти; діяльність педагогів щодо володіння науково-методичними засадами й особливостями впровадження інноваційних педагогічних технологій у сучасних умовах, моделювання та організація функціонування системи підготовки молодших спеціалістів, підвищення її ефективності є творчою.
Відповідно до мети й гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:
У дисертаційній роботі використаний комплекс методів дослідження: теоретичні - вивчення філософської, психолого-педагогічної літератури для визначення теоретико-методологічних основ дослідження; методи системно-структурного й діяльнісно-особистісного аналізу для класифікації інноваційних педагогічних технологій і обґрунтування педагогічних умов їх впровадження; вивчення й узагальнення педагогічного досвіду для вибору педагогічного інструментарію експертної оцінки інноваційних педтехнологій; емпіричні - анкетування, тривале спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності для визначення особливостей функціонування педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів; педагогічний експеримент; методи експертної оцінки для визначення ефективності запропонованих педтехнологій; методи математичної статистики для опрацювання результатів експериментальної роботи; ретроспективний аналіз досвіду роботи на посаді заступника директора технікуму, начальника управління освіти виконкому Луганської міськради, директора Луганського промислово-економічного технікуму, директора коледжу Східноукраїнського національного університету.
Методологічною й теоретичною основою дослідження визначені положення загальної теорії систем і системного підходу до цілісних педагогічних процесів і явищ (В.Афанасьєв, В.Садовський, А.Пригожин та ін.), філософські й педагогічні концепції вітчизняних і зарубіжних учених про інноваційні процеси в сучасній освіті (К.Ангеловські, К.Вазіна, Л.Даниленко, О.Киричук, М.Кларін, В.Ляудис, В.Паламарчук, В.Сластьонін, Н.Юсуфбекова), сучасні методологічні положення про технології навчання та інноваційні педагогічні технології, концепції безперервної освіти та ступеневої професійної підготовки (І.Зязюн, Н.Ничкало, А.Шкляр та ін.), положення теорії управління (О.Коберник, В.Козаков, Д.Дзвінчук, М.Мескон, Ф.Хедоури, У.Моррис, Р.Дж.Спейді, Р.Фатхутдінов та ін.).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше систематизовано інноваційні педагогічні технології підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації; дістали подальший розвиток теоретико-методологічні основи розкриття сутності, класифікації та виявлення критеріїв ефективності інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
Практична значимість дослідження визначається тим, що основні його положення й висновки, запропонована система інноваційних педагогічних технологій впроваджені в практику діяльності вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, зокрема в ході оптимізації навчально-виховного комплексу та структурування підрозділів Східноукраїнського національного університету, що вилилося в об’єднання Луганського машинобудівного коледжу та Луганського промислово-економічного технікуму в коледж Східноукраїнського державного університету, організацію роботи науково-методичного та інноваційного центру Луганського промислово-економічного технікуму, а пізніше коледжу Східноукраїнського національного університету щодо впровадження інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів.
На основі теоретико-методологічного аналізу й експериментальної роботи розроблено моделі, що містять ефективні умови педагогічної системи, яка розвиває особистість майбутнього молодшого спеціаліста, формує його професійні навички за допомогою інноваційних педагогічних технологій. У дослідженні розроблені та запропоновані інноваційні науково-методичні рекомендації для керівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації щодо забезпечення умов адаптації студентів до нововведень та інноваційні педагогічні технології за окремими напрямками підготовки молодших спеціалістів.
Отримані в результаті дослідження науково-методичні розробки й методичні рекомендації можуть бути використані в практиці діяльності вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, в системі підготовки й перепідготовки педагогічних працівників вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації.
Особистий внесок здобувача у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає у визначенні управлінських аспектів проектування розвитку культури особистості в контексті вузівського навчання та відповідно до завдань сучасного менеджменту в освіті, аналізі та висвітленні теоретико-методологічного обґрунтування сутності моніторингу.
Апробація результатів дисертаційної роботи здійснювалася під час обговорення теоретичних і практичних результатів дослідження на засіданнях Ради директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Луганської області, учених радах Східноукраїнського національного університету, на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Міжнародній виставці-ярмарку “Освіта України - 2000”, на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі” (Слов’янськ, 1999), “Створення, інтеграція, використання інформаційних ресурсів інноваційного розвитку” (Київ, 1997), на П’ятій та Шостій Міжнародних науково-практичних конференціях “Університет та регіон” (Луганськ, 1999, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції та виставці передового педагогічного досвіду освітян Луганщини з нагоди 60-річчя Луганської області в Парламентській бібліотеці в м. Києві (травень 1998 р.), на Міжрегіональній науково-практичній конференції “Тенденції та інноваційні педагогічні технології підготовки фахівців в умовах трансформації суспільства” (Луганськ, 2001), обласній науково-практичній конференції “Педагогіка життєтворчості як концептуальна основа розвитку освіти Луганщини” (Луганськ, 1997), у періодичній пресі та засобах масової інформації регіону.
За матеріалами дослідження опубліковано 9 робіт (з них 3 статті у наукових фахових виданнях, 3 - у збірниках наукових праць, 1 - у збірнику матеріалів конференцій, 1 монографія та 1 методичні рекомендації (у співавторстві).
Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох глав, висновків, списку використаних джерел (298 найменувань), 4 додатків на 40 сторінках, 13 таблиць, 11 ілюстрацій. Повний текст дисертації складає 262 сторінки.
У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, загальні методологічні й теоретичні підходи до розробки проблеми інноваційних технологій навчання у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, визначається об’єкт, предмет, гіпотеза, мета та завдання, методи дослідження, розкривається наукова новизна, практичне значення дисертаційної роботи, висвітлюється апробація та впровадження результатів роботи.
У першому розділі “Теоретико-методологічні основи підготовки молодших спеціалістів на основі інноваційних педагогічних технологій” проблема дослідження розкривається в контексті сучасного філософського й психолого-педагогічного знання з урахуванням вимог до ступеневої професійної підготовки в Україні, функціонування навчальних закладів різних рівнів акредитації; визначено сутність інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів на основі системного аналізу понять “інновація”, “педагогічна технологія”, “технологія навчання”; представлено класифікацію інноваційних педагогічних технологій, що використовуються в практиці професійного навчання в Україні (коледжі, технікуми, училища).
Системний підхід до аналізу сутності загальнокультурної та професійної підготовки молодших спеціалістів визначає необхідність єдності всіх компонентів цього процесу, визнання безперервного інтелектуального, творчого й професійного розвитку особистості протягом усього життя. Сучасний стан організації навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації визначається наступними особливостями: педагогічна система технікумів і коледжів носить характер перехідний від шкільної класно-урочної до системи лекційно-семінарських занять за логікою вузівського навчання; входження навчальних закладів I-II рівнів акредитації у структури інститутів і університетів, налагодження інтеграційних зв’язків між закладами освіти різних рівнів акредитації; гнучкість профілювання та спеціалізації, складання систем цільових замовлень відповідно до соціально-економічних потреб певного регіону; коледжі в системі “коледж - університет (інститут)” набувають значення системоутворюючого фактору соціокультурного розвитку тих регіонів, що віддалені від університетських центрів.
Вихідним положенням, що регламентує дослідницькі пошуки щодо вдосконалення усієї системи навчально-виховного процесу в професійних закладах освіти, є модель особистості студента, який навчається в такому навчальному закладі. Особистісно-діяльнісний підхід до визначення мети педагогічного процесу вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації приводить до уявлення випускника такого закладу освіти як кваліфікованого фахівця визначеного профілю та управлінця-професіонала низової ланки (В.Козаков, Д.Дзвінчук). Успішність виконання управлінських функцій залежить від рівня адаптаційної мобільності особистості, стійкого інтересу до творчої інтелектуальної діяльності, прагнення до поповнення знань, емоційного лідерства, контактності, відкритості у спілкуванні, вміння встановлювати ділові стосунки, стресовостійкості в широкому розумінні.
Сьогодні у сфері професійної освіти аксіологічний акцент повинен бути переміщений із підготовки спеціаліста як засобу забезпечення народного господарства на розвиток творчого потенціалу особистості, системного мислення, уміння оперативно вирішувати завдання в умовах як великого обсягу інформації, так і дефіциту часу. Обов’язковою складовою всього професійного навчання є духовність. М.Мамардашвілі підкреслював, що “техніка “живиться” живим вогнищем людської творчості, свободи”. Саме тому духовність, яка раніше вважалась особистою справою людини, сьогодні перетворюється на професійну характеристику особистості.
Найважливішим завданням сучасної професійної школи є підготовка компетентного, гнучкого, конкурентноспроможного спеціаліста, який здатний досягати визначені цілі в різних соціокультурних ситуаціях. Поруч із “знаннями-описами” мають бути “знання-інструменти” (В.Кінелев), що мають оцінно-ціннісний характер, визначають стратегію пізнавальної діяльності.
Аналіз поняття “інноваційна педагогічна технологія” здійснювався в контексті таких понять, як “інновація”, “педагогічна технологія”, “технологія навчання”. Узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду з проблем інноватики, системно-діяльнісна концепція нововведення дає можливість представити нововведення як процес вирішення об’єктивних проблем суспільного розвитку. Інноваційна діяльність як культура виступає як метадіяльність для трансформації суспільства в усіх сферах його розвитку. Системоутворюючим фактором інноватизації системи освіти повинна стати духовна, гуманна сутність усіх перетворень, спрямованість на професійний, загальнокультурний, моральний розвиток майбутнього спеціаліста.
Наукові пошуки в напрямку оптимізації та вдосконалення організації навчально-виховного процесу на різних рівнях освіти, в тому числі й вищої освіти, свідчать про суттєву трансформацію терміну “педагогічна технологія” - від “технології в освіті” до “технології освіти”, а потім до “педагогічної технології”. Аналіз позицій сучасних дослідників засвідчує розмаїття підходів до сутнісної характеристики педагогічної технології, яка розглядається як системний метод (С.Гончаренко, І.Прокопенко, В.Євдокимов), дидактична система (О.Савченко), діяльність (В.Сластьонін), порядок, логічність, послідовність (М.Кларін), конструювання, проектування навчального процесу (І.Богданова, В.Воронов, О.Гохберг, В.Паламарчук), структуроване проектування (В.Беспалько, І.Підласий), діяльний сценарій організації навчання (І.Смолюк) та ін. Під педагогічною технологією, насамперед, розуміється система найбільш раціональних способів досягнення поставленої педагогічної мети, наукова організація навчально-виховного процесу, що визначає найбільш раціональні й ефективні способи досягнення кінцевих освітньо-культурних цілей. Педагогічна технологія повинна задовольняти таким вимогам: системність, концептуальність і науковість, структурованість, керованість, відтворюваність, запланована ефективність, алгоритмічність, оптимальність витрат, можливість тиражування та перенесення в нові умови. Технологічні аспекти підготовки молодших спеціалістів у професійних закладах освіти можуть бути представлені на рівні організації навчальної діяльності, вивчення навчальної дисципліни, представлення навчальної інформації, контролю та оцінювання знань, мотивації й стимулювання діяльності викладачів та студентів.
Інноваційними можна визначити ті педагогічні технології, що спрямовані на задоволення актуальної потреби системи освіти, спираються на використання нових знань, базуються на мотивації суб’єктів педагогічної діяльності, мають на меті подолання наслідків деструктивних процесів у системі освіти або виведення закладу освіти на більш високий, конкурентноспроможний рівень. На нашу думку, інноваційною технологія стає тоді, коли вона використовується як фактор конкурентної переваги. Звідси витікає положення, до якого сьогодні система освіти ще не готова, а саме - перетворення інноваційних педтехнологій у продукт інтелектуальної власності, ринковий товар.
Якісними характеристиками інноваційності сучасних педагогічних технологій виступають такі: 1) випереджаючий характер, сутність якого полягає в тому, щоб своєчасно підготувати людину до успішного функціонування в соціокультурних умовах, які постійно ускладнюються; 2) особистісно орієнтований характер, що ґрунтується на суб’єкт-суб’єктних відносинах, поширює міру свободи, індивідуальних переваг та освітніх траєкторій, утверджує самоактуалізацію, саморозвиток особистості викладача й студента; 3) спрямованість на формування множинності суб’єктних картин світу, смислопошуковий діалог (В.Сластьонін), структурування особистісних знань; 4) опора на сукупність інформаційно-знаннєвих систем, що виконують аналітико-оцінні функції стосовно інших інформаційних систем; 5) спрямованість на організацію самостійної пізнавально-пошукової діяльності студента на основі розвитку навичок самоспостереження, самопізнання, рефлексії, самоосвіти; 6) визнання технологій як системоутворюючого фактору практичного перетворення системи навчання в закладі освіти відповідно до сучасних завдань.
Інноваційні педагогічні технології не можуть розглядатися поза конкретним культурним контекстом, повинні сприяти засвоєнню культурних універсалій, системи “мов” культури, виявленню домінуючих ідей і цінностей, виступати стимулом пізнання.
Оцінка ефективності інноваційних педагогічних технологій відбувається в умовах досить нестабільної ситуації навчально-виховного процесу закладу освіти й тому може бути схарактеризована з позицій синергетичного підходу. Інноваційна технологія як система повинна бути відкрита для взаємодії та взаємообміну інформацією та “енергією” з навколишнім середовищем, повинна забезпечувати свободу вибору, розвиток та саморозвиток учнівської молоді.
Аналіз теоретико-методологічної літератури за проблемою інноватизації сучасної освіти, педагогічного досвіду розробки та впровадження педагогічних технологій дозволив здійснити класифікацію інноваційних перетворень у системі вищої професійної освіти, визначити специфіку інноваційних педагогічних технологій у циклах підготовки молодших спеціалістів (таблиця 1).
Таблиця 1.
|
Цикл підготовки |
Традиційне навчання |
Навчання за інноваційними педагогічними технологіями |
|
1.Загально-освітня підготовка |
.1. За програмами Міністерства освіти і науки. .2. За підручниками та посібниками, затвердженими державними освітніми установами. .3. Педагогічним процесом керує викладач. .4. Комунікація здійснюється за формулою: викладач - група (клас). |
.1.За програмами Міністерства освіти і науки. .2. За розробленими курсами лекцій, затвердженими кафедрами вищих навчальних закладів. .3. Центр тяжіння в педагогічному процесі переноситься на студента. .4. Викладач керує просуванням студента в навчальній діяльності. |
|
2.Спеціальна підготовка та практичні заняття |
.1. Навчальний план, що надає Міністерство освіти і науки. .2. Навчальні програми, затверджені Міністерством освіти і науки. .3. Спеціальні та комбіновані заняття проводяться педагогом у межах групи чи підгрупи. .4. Комунікація на занятті здійснюється за формулою: викладач - група (клас, потік). .5. Практичні заняття проводяться під керівництвом викладача, майстра виробничої справи або майстра на виробництві. |
.1. За навчальним планом та програмами, що узгоджені з провідною фаховою радою. .2. Навчальні програми розробляються викладачами з урахуванням фахового досвіду та наявності навчально-методичної та матеріально-технічної бази лабораторій та кабінетів інноваційного закладу. .3. Спеціальні та практичні заняття проводяться інноваційними методами. (бригадні методи, імітаційна гра, розгляд проблемних ситуацій із використанням аудіовізуальної та іншої техніки та ін.). .4. Викладач керує просуванням студента в навчальній діяльності; студент за допомогою сучасних інформаційних технологій моделює навчальну ситуацію, вирішує штучно створену викладачем ситуацію. .5. Виробнича практика організовується у вигляді розробки проектів та їх захисту в реальних виробничих умовах. |
|
3.Підсумковий цикл підготовки молодшого спеціаліста |
.1. Державний іспит з декількох предметів суспільного та спеціального напрямків підготовки. .2. Захист дипломної роботи |
.1 Окремий державний іспит із суспільної дисципліни. .2. Іспит у вигляді виконання ККЗ (комплексного кваліфікаційного завдання). .3. Розробка бізнес-проекту (плану) з наступним захистом. |
У другому розділі “Педагогічні умови впровадження інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації” проведено аналіз ефективності педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів у професійних закладах освіти (коледжі, технікуми, училища), розглянуто особливості відбору та впровадження педагогічних технологій у практику навчально-виховного процесу цих освітніх установ. Експериментальна робота дозволила встановити взаємозв’язок між специфікою організації процесу підготовки молодших спеціалістів і такими домінуючими якостями майбутніх фахівців, як інтелект, потребово-мотиваційна сфера й рівень домагань, міжособистісні відносини, комплекс вольових якостей.
Експериментальною базою дослідження було визначено коледж Східноукраїнського національного університету, Луганський політехнічний коледж, Луганський кооперативний технікум та деякі інші вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації регіону. Комплекс експериментальних дослідницьких методик включав аналіз продуктів діяльності студентів, анкетування, тестування, методики суб’єктивного шкалування, соціометричні методики, метод узагальнення незалежних характеристик тощо.
Аналіз діяльності викладачів Луганського промислово-економічного технікуму, ряду технікумів та коледжів Луганської області, анкетне опитування керівників закладів освіти та інженерно-викладацького складу показав, що найбільш широко використовується традиційне комбіноване заняття, зв’язки між заняттями та окремими навчальними дисциплінами практично відсутні, мотивація до інноваційної діяльності у викладачів слабка.
Проведення тестового контролю вхідних знань студентів з основних дисциплін загальноосвітньої підготовки, рівня загальнокультурного розвитку засвідчило низький базовий науковий і загальнокультурний рівень. Ми дійшли висновку, що ключовими моментами у формуванні якостей молодшого спеціаліста виступають консультативна допомога викладача та використання електронно-інформаційного забезпечення навчального процесу.
Підготовка до впровадження систем інноваційних педагогічних технологій передбачало також вивчення інноваційного потенціалу освітнього середовища закладу освіти, спрямованості викладачів до інноваційної діяльності щодо розробки та впровадження сучасних педагогічних технологій, перспективних можливостей широкого використання інформаційних технологій організації навчально-виховного процесу.
У практику діяльності коледжу Східноукраїнського національного університету (м. Луганськ) було впроваджено такі інноваційні педагогічні технології: співавторська лекція; модульне навчання; рейтингова система оцінювання знань; комп’ютерні технології; організаційно-діяльнісні ігри (ОДІ); занурення в опорні підсистеми; введення елементів моделювання в навчальний процес; використання проектних методик на занятті. За кожною з цих педагогічних технологій розроблено інноваційне науково-методичне та дидактичне забезпечення.
Нами була розроблена модель впровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес (схема 1). Основою для розробки такої моделі стала схема системи інноваційного управління Р.Фатхутдінова.
На заключному етапі дослідження проводився аналіз ефективності запропонованих педагогічних технологій, їхнього впливу на продуктивність пізнавальної діяльності студентів. При проведенні фронтальних самостійних робіт значно змінюється коефіцієнт продуктивності при варіативності педагогічних технологій, що застосовуються (при загальних педагогічних прийомах - 0, 378, із застосуванням комп’ютерних засобів навчання - 0,506, при використанні інноваційних педтехнологій - 0,681). Так само змінюється інтерес до самостійної роботи (відповідно - 0,622; 0,898; 0,917), продуктивність колективної діяльності (відповідно - 0,112; 0,627; 0,821). За час впровадження інноваційних педагогічних технологій значно покращились результати навчальної успішності студентів коледжу Східноукраїнського національного університету (якість знань зросла з 31,7 % у 1997 до 37,9 % у 2000 р.), загальна кількість відмінників - 5,6 % у 1997, 11,7 % у 2000 р.
Схема 1. Структура впровадження інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації
У ході експериментальної роботи було визначено концепцію, структуру та технологію діяльності Науково-методичного й інноваційного центру коледжу, інноваційні основи управлінської діяльності керівника.
Факторний аналіз і експериментальна робота дозволили виділити шість факторів, що обумовлюють ефективність такої діяльності: загальна підготовленість керівника до управлінської діяльності; аналітична обґрунтованість управлінської діяльності; комунікативна підготовленість до управління; опора при плануванні роботи на актив колективу; опора на актив колективу при організації навчально-виховного процесу.
Критеріями ефективності інноваційних педагогічних технологій, які експериментально були перевірені в дослідницькій роботі, визначаються такі: динамізм інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів, які відрізняються опорою на розвиток та саморозвиток особистості, змінюють тип мислення та дій; оригінальність, яка створюється внаслідок самостійної творчості викладачів та студентів і відзначається глибиною та нестандартністю вирішення освітніх завдань; комплексність і цілісність використання таких технологій у рамках конкретного навчального закладу для забезпечення своєрідного вихідного продукту - “досвіду нововведень”, який складає базу творчого інноваційного потенціалу кожного випускника; професіоналізм педагогів і студентів. Крім того, слід відзначити спонукальну функцію інноваційних технологій, їх вплив на інтелектуально-творчу та соціокультурну активність студентів, катарсичний ефект, психопрофілактичне значення включення і студентів, і викладачів у інноваційну діяльність.
Достовірність і надійність критеріїв інноваційності та ефективності педагогічних технологій, що використовуються в підготовці молодших спеціалістів, перевірялись протягом експериментальної роботи в коледжі Східноукраїнського національного університету комплексною експертною оцінкою на основі методів математичної статистики.
Дослідження показало, що параметри надійності впровадження інноваційних педагогічних технологій можна задавати, прогнозувати, а час функціонування чи ефективність педагогічного управління та впровадження інноваційних педагогічних технологій можна передбачати.
Теоретичний аналіз проблеми дослідження, експериментальна робота щодо впровадження інноваційних педтехнологій у практику коледжу Східноукраїнського національного університету, аналіз практики діяльності коледжів, технікумів та училищ регіону дозволяє визначити педагогічні умови ефективності впровадження інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації:
. Виявлення рівня загальнокультурної та базової підготовки студентів, володіння елементарними навчальними уміннями, адекватність оцінки власного рівня підготовки; урахування особливостей адаптаційного періоду у вищому навчальному закладі, створення умов для вирівнювання та корекції знань і вмінь із метою забезпечення можливості ефективного засвоєння інтегрованої програми вузівської підготовки.
. Створення доброзичливої демократичної обстановки, яка орієнтує на особисту активність студента в навчально-виховному процесі, утвердження партнерських відносин між викладачами та студентами, забезпечення позитивного психологічного клімату, психологічного захисту усіх суб’єктів педагогічного процесу, проведення психолого-педагогічних тренінгів із використанням аудіовізуальної техніки.
. Необхідність введення нових форм і методів у лекційно-семінарську систему занять (відеоінформація, моделювання експериментів у циклі природничо-математичних дисциплін за допомогою комп’ютерних програм, електронна бібліотека, модульно-рейтинговий контроль знань та ін.). Використання ефективних методів навчання й контролю за підготовкою студента, спрямованих на розвиток індивідуальних творчих здібностей. Організація навчальної діяльності студента на засадах самостійного прийняття рішень, набуття організаторських, управлінських, контролюючих, корекційних, прогностичних умінь, необхідних майбутньому професіоналу та керівнику низової виробничої ланки.
. Високий рівень професійно-педагогічної майстерності інженерно-викладацького складу закладів освіти, організація науково-методичної роботи на рівні сучасних вимог (Науково-методичний та інноваційний центр коледжу, лабораторія навчально-методичного забезпечення, психологічної підтримки навчально-виховного процесу та ін.).
. Відкритість і зрозумілість критеріїв оцінки навчальної діяльності, забезпечення принципу об’єктивності при оцінці й самооцінці знань на основі розвитку аналітичних умінь, критичної самооцінки студентів.
. Забезпечення принципу відкритості впровадження інноваційних педагогічних технологій, що стають предметом професійної діяльності всіх учасників педагогічного процесу.
. Оптимальність матеріальних і емоційно-енергетичних витрат при розробці та впровадженні інноваційних педагогічних технологій у практику навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.
. Стабільність управлінських рішень щодо структурування наукового супроводження інноваційних педагогічних технологій, кадрового складу й педагогічного потенціалу, організованості педагогів, безконфліктності.
Проведене дослідження дало змогу сформулювати основні висновки:
Актуальність дослідження проблем підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації зумовлена невідповідністю традиційних форм, методів і способів організації професійної освіти соціальному замовленню, вимогам суспільства до професійного й загальнокультурного рівня фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “молодший спеціаліст”. Система підготовки у вузах І-ІІ рівнів акредитації повинна спиратися на науковий та організаційно-методологічний потенціал, системну й логіко-інформаційну основу, цільові освітньо-професійні програми, бути спроможною адаптуватися до умов реального соціально-економічного середовища України, мати систему методичного, організаційного, програмного, технічного, інформаційного, фінансового забезпечення.
Теоретико-методологічний аналіз і експериментальна робота за проблемою дисертаційного дослідження дозволили виявити сутність інноваційних педагогічних технологій підготовки молодших спеціалістів, критерії інноваційності та класифікацію інноваційних педагогічних технологій. Технологія стає інноваційною, коли вона виступає фактором подолання наслідків деструктивних процесів у системі освіти або виведення закладу освіти на більш високий, конкурентноспроможний рівень. Культурний контекст розгляду педагогічних технологій забезпечує єдність загальнокультурної і професійної підготовки фахівців.
На рівні педагогічної системи - вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації - інноваційні технології створюють можливості для індивідуалізації освітнього стандарту, розробки варіативних програм, навчальних планів і навчально-методичних посібників, зміни структури й обсягу професійної підготовки з урахуванням держзамовлень і кон’юнктури ринку праці, планування й реалізації заходів щодо підтримки професійної кар’єри випускників, маркетингу освітніх послуг, залучення різних фінансових джерел для забезпечення успішної діяльності закладу освіти.
Дослідження довело, що інноваційною основою підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації є створення когнітивного й духовно-розвивального середовища. Особливе значення для забезпечення інноваційності такого середовища має урахування ціннісних орієнтацій та мотиваційної сфери студентів, їхньої професійної позиції й спрямованості.
Теоретично виявлено, а в формуючому експерименті практично доведено, що зведені завдяки інноваційному управлінню вищим навчальним закладом І-ІІ рівнів акредитації в комплекс різноманітні педагогічні технології тільки через свою системну сукупність дозволяють виявити нову інтегративну якість служити дидактичним засобом реалізації педагогічної мети.
Науково-методичне супроводження й інформаційна робота з педагогами забезпечують оптимальну побудову усієї системи впровадження інноваційних педагогічних технологій. Науково-методичний та інноваційний центр як форма організації науково-методичної роботи з викладачами та підвищення їхнього професійного рівня забезпечує оптимальне управління процесом інноватизації діяльності закладу освіти.
Багатоаспектна проблема впровадження інноваційних технологій підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації не обмежується проведеним дослідженням. Подальшого вивчення потребують проблеми діалектики духовної та професійної складових цілісного процесу підготовки молодших спеціалістів у професійних закладах освіти, наступність у розробці та впровадженні інноваційних педагогічних технологій у загальноосвітній школі та закладах професійної освіти тощо.
Кіяшко О.О. Інноваційні педагогічні технології підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, 2001.
Дисертація присвячена питанням підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації з урахуванням вимог сучасної соціокультурної ситуації розвитку України, досягнень теорії і методики професійної освіти. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови впровадження та критерії ефективності інноваційних педагогічних технологій підготовки фахівців-професіоналів та управлінців низової ланки. Проблеми дисертаційного дослідження аналізувалися на основі сучасних підходів до розгляду понять “інновація”, ”педагогічна технологія”. Підготовка молодших спеціалістів розглядається в контексті культури суспільства та культури особистості.
Розроблена й апробована на практиці модель управління впровадженням інноваційних педагогічних технологій, система критеріїв оцінки інноваційності технологічних прийомів, форм і методів підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах України І-ІІ рівнів акредитації.
Ключові слова: молодші спеціалісти, інновація, педагогічна технологія, інноваційна педагогічна технологія, критерії інноваційності.
Кияшко А.А. Инновационные педагогические технологии подготовки младших специалистов в высших учебных заведениях I-II уровней аккредитации. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. Луганский государственный педагогический университет имени Тараса Шевченко, Луганск, 2001.
Диссертационная работа посвящена вопросам подготовки младших специалистов в высших учебных заведениях I-II уровней аккредитации с учетом требований современной социокультурной ситуации развития Украины, достижений теории и методики профессионального образования.
Теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия внедрения и критерии оценки эффективности инновационных педагогических технологий подготовки специалистов-профессионалов и управленцев низшего звена. Научное обоснование проблем диссертационного исследования проводилось на основе современных подходов к рассмотрению понятий «инновация», «педагогическая технология».
В исследовании представлена модель выпускника колледжа на основе современных представлений о сущности общекультурной и профессиональной подготовки специалистов. Подчеркивается значение духовности как профессиональной характеристики личности.
Нововведения рассматриваются как процесс разрешения объективных проблем общественного развития путем инновационной деятельности людей, выполняющей функцию развития культуры как совокупности способов жизнедеятельности человека.
Отмечается, что педагогическая технология - это система наиболее рациональных способов достижения поставленной педагогической цели, научная организация учебно-воспитательного процесса, определяющая наиболее рациональные и эффективные способы достижения образовательно-культурных целей. Инновационными педагогическими технологиям определены те технологии, которые направлены на удовлетворение актуальной проблемы образования, опираются на использование новых знаний, базируются на мотивации субъектов педагогической деятельности и выступают как фактор конкурентного преимущества.
В диссертации представлены качественные характеристики инновационности современных педагогических технологий, классификация инновационных преобразований в системе высшего профессионального образования, специфика инновационных педтехнологий по сравнению с традиционным обучением.
Экспериментальная работа позволила установить взаимосвязь между спецификой организации подготовки младших специалистов и такими доминирующими качествами, как интеллект, потребностно-мотивационная сфера и др. Эффективность внедрения инновационных педагогических технологий подготовки младших специалистов зависит от степени научного обоснования управления этими процессами, разработки классификации, создания специфических педагогических условий внедрения инновационных педагогических технологий. Этот процесс будет более успешным, если, во-первых, рассматривать инновационные педагогические технологии подготовки младших специалистов в контексте культуры общества и культуры личности, во-вторых, модель управления внедрением инноваций используется как нормативная основа управленческой деятельности учреждениями образования I-II уровней аккредитации.
Ключевые слова: младшие специалисты, инновация, педагогическая технология, инновационные педагогические технологии, критерии инновационности.
Kiyashko O.O. Innovation of pedagogical technologies for young specialists training in higher educational establishments of the I-II accreditation level.
Dissertation for a Candidate degree of Pedagogical Sciences on speciality 13.00.04 Theory and Methodology of Professional Education. Luhansk State Pedagogical University named after T. Shevchenko, Luhansk, 2001.
Dissertation is dedicated to questions of young specialists training of higher educational establishments of the I-II accreditation of requirement of Ukraine, the progress of theory and methodology of professional education. It is theoretically substantiated and experimentally checked the pedagogical conditions of introduction and criteria of effective innovation of pedagogical technologies for young specialists training of professional specialists and managers of lower level.
The problems of the Dissertation research were analysed on the base of modern approaches for the examination of such notions as “innovation”, “pedagogical technologies”. Training of young specialists are examining in the context of culture of society and culture of personality.
The model of management of introduction of innovative of pedagogical technologies, the system of the criteria of estimation of innovative technologies of ways, forms and methods of young specialists training in higher educational establishments of Ukraine of the I-II accreditation level is worked out and approved.
Key words: young specialists, innovation, pedagogical technology, innovative pedagogical technologies, criteria of innovation.