Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Соціальний прогрес і типізація суспільства
Як соціальні еволюціоністи, так і соціальні революціоністи виходили з того, що зміни в суспільстві мають визначену спрямованість: воно розвивається прогресивно, поступально.
У суспільстві діють не тільки прогресивні, але й консервативні та реакційні сили, що перешкоджають соціальним інноваціям і навіть прагнучи повернути історію назад.
У соціології і соціальній філософії нерідко можна зустріти позицію, відповідно до якої критерії соціального прогресу носять не об'єктивний, а чисто суб'єктивний характер.
Оцінні судження "прогресивно — реакційно" самі по собі дійсно суб'єктивні, як і всяке судження, думка, оцінка.
Найчастіше виділені сьогодні об'єктивні критерії суспільного прогресу:
• рівень розвитку виробництва;
• розподілу і послуг;
• науки й інформатизації;
• життєвого стандарту;
• соціальної рівності;
• демократизації;
• соціальних і політичних прав і свобод особистості;
• середньої тривалості життя.
Однак не всі соціологи й історики визнають поступальний, прогресивний характер розвитку суспільства. Прикладом цього може служити теорія культурно-історичних типів Н. Я. Данилевського.
На позиціях своєрідної концепції культурно-історичного типу стояв і П. А. Сорокін, у якого мова йшла про ідеальні соціокультурні суперсистеми, які розрізняються зверхнім світоглядом і типом сприйняття дійсності.
Глобалізм (від лат. globus — куля) у світлі зазначених концепцій означає, що сучасне людство розглядається не як проста сума (збори) більш-менш відособлених країн і народів, а як єдине ціле, як принципово нова соціальна суперсистема, усі структурні елементи (країни, народи) якої знаходяться в найтіснішому і неухильно поглиблюючому взаємозв'язку, взаємозалежності.
Звідси й нові вимоги до особистості — у ній повинні гармонічно сполучатися:
• висока кваліфікація, віртуозне оволодіння технікою,
• гранична компетенція у своїй спеціальності,
• соціальна відповідальність,
• загальнолюдські моральні цінності.
Однак глобалізація соціальних, культурних, економічних і політичних процесів у сучасному світі, поряд з позитивними сторонами, породила ряд серйозних проблем, які одержали назву "глобальних проблем сучасності":
• екологічних,
• демографічних,
• політичних.
Форрестер і Медоуз прийшли до висновку, що протиріччя між обмеженістю земних ресурсів і зростаючими темпами споживання населення, яке збільшується, можуть привести на середину XXI в. до глобальної кризи.
Як альтернативу такому розвитку висувалася концепція "глобальної рівноваги", відповідно до якої необхідно негайно припинити збільшення чисельності населення земної кулі, обмежити промислове виробництво, зменшити приблизно в сто разів споживання ресурсів Землі.
У моделі Месаровича-Пестеля передбачена можливість управління розвитком. Тут можна зафіксувати такі елементи соціологічного підходу, як мети організації, суб'єкт управління, що приймає рішення на основі визначених цінностей і норм. Автори цієї моделі прийшли до висновку, що світу загрожує не глобальна катастрофа, а ціла серія регіональних катастроф.
Великий внесок у наукову розробку проблем глобалістики вніс Еммануїл Валлерстайн (1930 р. н.) — американський професор соціології, доктор Центру з вивчення економіки, історичних систем і цивілізацій. Його концепція — мир системного аналізу суспільного розвитку є новаторським підходом у вивченні соціальних процесів і змін.
Різні соціологи по-різному підходили до проблеми типізації суспільств. Марксистська соціологія в основу класифікації суспільств поклала спосіб відносин і насамперед відносини власності, розділивши всі суспільства на п'ять основних суспільно-економічних формацій:
• первіснообщинну,
• рабовласницьку,
• феодальну,
• капіталістичну,
• комуністичну (включаючи і соціалістичне суспільство як її початкову, першу фазу).
Інші соціологи (американці Г. Ленскі і Дж. Ленскі) поділяють суспільства за основним способом добування засобів до існування, розрізняючи:
• суспільства мисливців і збирачів;
• садівничі суспільства;
• аграрні суспільства;
• промислові суспільства.
Ф. Тьонніс головну увагу зосередив на розмежуванні двох основних типів суспільств:
• допромислового, традиційного;
• сучасного, промислово-міського.
Сьогодні дуже поширений (Д. Белл, А. Турен та ін.) розподіл суспільств на:
• доіндустріальні чи традиційні,
• індустріальні,
• постіндустріальні.
Досить часто суспільства розрізняються за політичними критеріями (особливо за характером і формами співвідношення суспільства і держави) на:
• демократичні (де склалося цивільне суспільство, а держава підкорюється і служить йому),
• тоталітарні (де немає цивільного суспільства, а держава підкорює і придушує суспільство й особистість),
• авторитарні (як проміжні між першим і другим).
Типізація суспільства може бути проведена і за багатьма іншими ознаками: у зв'язку з пануючою в суспільстві релігією говориться про християнські чи мусульманські суспільства, про православне суспільство і т. п., а в зв'язку з найбільш розповсюдженою мовою спілкування — англомовне, російськомовне, франкомовне й інші суспільства.
Отже, суспільство, як і природа, знаходиться в постійній зміні, розвитку. У цьому головна суть, зміст і значення громадського життя.