Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Д. Піскорський
Сніг, друг і рок-н-ролл
«Ти маєш зібратися»… «Цим обдовбаним шльондрам потрібен не ти»… «Коли ти востаннє написав нову пісню?»… «Через тебе нам можуть не виплатити гонорар»…
Всі ті уривки скарг і повчань спливали у затьмареній дорогим віскарем голові Гаріка, як дорожні вказівники. Турне, яке, здавалося, затяглося на декілька років, вже настільки остогиділо молодому рокеру, що він укотре залив собі очі. У темній маленькій гримерці чимось смерділо, а за дверима чувся гомін спітнілого натовпу. Гарік розплющив очі і спробував звестися на ноги. В голові зашуміло і хлопець уторопав, що це була погана ідея.
«Хер із ним, буду сидіти», подумав хлопець і важко видихнув. Здавалося, голова не вміщалася в кімнаті, ноги були ватними, а перед очима тісна кімната витанцьовувала неймовірні піруети, ніби набухалася вона, а не Гарік. Ні, співати сьогодні він точно не зможе. Ну і фіг із ним, для цього й існують фанати.
У двері постукали:
- Гаря, ти там?!
- Нєєєєєаааа, - протягнув неголосно співак.
- Гаря, давай вилазь! Уже майже півгодини затягуємо!
- П’ять хвилин, Турецький! – відгукнувся Гарік, і на його щастя Ден, їхній тур-менеджер, затих. Чутно було лише його кроки, що віддалялися.
Гарік поглянув у велике овальне дзеркало, що висіло ліворуч від нього, і побачив там власну пику. Відраза й огида до самого себе хвилею накрили хлопця.
- На! – гримнув він на власне відображення, скрутивши дулю.
Відвернувшись, Гарік побачив біля канапи, на якій сидів, калюжу риглів, що вже підсихали. Тепер йому нарешті стало ясно, чим же тут смерділо. Кепські справи. Потрібно було якось прийти до тями, адже наступного разу Ден просто висадить ці двері й потягне його за патли на сцену. І тут зненацька до ока Гаріка припало дещо цікаве. На тумбочці під дзеркалом він побачив маленьке люстерко, згорнуту в трубочку двадцятку і пакетик із білим порошком усередині. Музикант пригадав ту дівку, що заходила сюди майже годину тому. Вона хотіла автограф і добряче віддячила за нього. Натомість лишила цей веселий набір.
- Давай вмажемося, це бадьорить, - муркнула тоді вона, втягуючи носом свій магічний сніг.
Гарік не склав їй компанію. Окрім травки, він не вживав наркотиків. Його слабкістю завжди була випивка. І останнім часом він взагалі не просихав. У цьому питанні він радше був Джимом Моррісоном, ніж Куртом Кобейном. Але ж зараз потрібно було доповзти до сцени. Горланити й махати патлами…
Бадьорить.
Зрештою, молодий рокер ухопив пакетика з порошком і проробив нехитру махінацію, яку він сотні разів бачив у голлівудських фільмах. «Живи швидко, вмирай молодим», - так ніби вони кричали в шістдесятих? Щойно друга доріжка зникла в тунелі правої ніздрі Гаріка, хлопець відчув, як тілом прокотилася хвиля бадьорості. Ефект був майже миттєвим. Рокер відчув дивовижний підйом сил. Здавалося, всі відчуття загострилися, кольори стали більш виразними, а деталі набули значення. Сп’яніння забилося на задвірки свідомості. Натомість Гарік відчув, як шкіра його стала на диво чутливою. І на якусь моторошну мить хлопцю почудилося, що під епідермісом у нього закопошилися мурахи.
- Зараз вони вгамуються, - почувся зненацька хрипкий голос.
Від несподіванки Гарік мало не впав з канапи у власну калюжу. Хлопець обернувся і побачив огрядного мужика, що сидів із ним поряд. Звідки він узявся в гримерці було невідомо. На вигляд цей тип скидався на того карикатурного дядька з Інтернету, що викинувши кулака догори кричить: «Будь мужиком!». Незнайомець був одягнений у білу колись майку, з-під якої зусібіч стирчали острівки волохатості та чималеньке черево. На ногах були затягані спортивні штани, що були заправлені в домашні капці у вигляді кроликів. Поросяча пика дивилася Гаріку прямісінько в очі.
- Ну, на мого фаната ти не схожий, - озвався рокер. – То хто ти в біса такий?
- Ти коли востаннє пісню писав, недоумок? – відгукнувся товстун. – Тільки бухати, га?!
- Мамо, шо з тобою стало? – саркастично вигукнув Гарік.
Він хотів докинути ще якусь дотепну фразу, але мужик з усього маху вліпив хлопцеві ляпасу. Гарік пискнув, як мишеня і закляк на місці.
- Мені нема коли з тобою гратися, козел! – просичав товстун. - Скоро тебе почне попускати і мені доведеться вшиватися. Так вже сталося, що я – твоя нова муза, доганяєш? А точніше муз. Тепер ми з тобою компаньйони, запам’ятай це як слід! Будемо писати тільки хіти, це я тобі обіцяю. В мене під опікою були такі люди, як Лейн Стейлі, Висоцький і Оззі Озборн. Маю тільки найкращі рекомендації…
Гарік сидів мовчки, вражений таким послужним списком свого нового товариша. Погані манери та зовнішність муза відштовхували, але його зв’язки й авторитет, безперечно, вражали. Задумавшись про перспективи, хлопець так і не зрозумів, за що йому прилетів черговий ляпас. Цього разу рокер таки злетів з канапи, сівши дупою в те, у що він сідати не хотів.
Почувся несамовитий гуркіт у двері гримерки.
- Гаря, виходь на сцену, бо я зараз рознесу тут усе!
Хлопець поглянув на муза, який тихо, але впевнено промовив:
- Пішов!
Гарік кивнув і звівся на ноги. Він побіг до дверей у передчутті тріумфу. Сьогодні його бенд розірве зал. В повітрі, невидимий, літав сам Рок-н-ролл, поглинаючи в себе крики несамовитих підлітків. Вони прагнули революції. Тут і зараз. Гарік був їхнім Че Геварою, провідником на інший бік. Рокер чітко усвідомив це кожною клітиною тіла. І перед тим, як зникнути в променях софітів, Гарік обернувся і запитав у свого нового друга:
- Як тебе хоча б звати?
Товстун проковтнув неждану відрижку і тихо відповів:
- Альоша.
2013
PAGE \* MERGEFORMAT 1