Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ
Чуланова Оксана Леонідівна
УДК 37.011+379.81
ВИХОВАННЯ ЖИТТЄВИХ ПЕРСПЕКТИВ СТАРШОКЛАСНИКІВ
У ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
13.00.07 –теорія і методика виховання
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічному університеті
імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Дряпіка Володимир Іванович, професор
кафедри педагогіки Кіровоградського
державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Плахотнік Ольга Василівна, професор
кафедри педагогіки та соціальної роботи
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка.
Кандидат педагогічних наук, доцент
Орлов Валерій Федорович, завідувач
відділу проблем виховання у професійних
закладах Інституту педагогіки і психології
професійної освіти АПН України.
Провідна установа: Криворізький державний педагогічний
університет, кафедра педагогіки, Міністерство
освіти і науки України, м. Кривий Ріг.
Захист відбудеться “ 09 ” квітня 2002 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.
Автореферат розісланий “ 07 ” березня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Актуальність теми. Суспільні перетворення, що відбуваються в Україні під впливом соціально-економічних перемін, призвели до зміни багатьох педагогічних орієнтирів. У сучасному соціокультурному просторі в умовах становлення нового ринку праці особливу значущість набуває виховання відповідальної, ініціативної, творчої особистості, яка спроможна реалізувати власні життєві перспективи. На розв’язання цих завдань спрямовані важливі державні документи –Закон України “Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, в яких робиться наголос на тому, що успішна самореализація молодої людини можлива тільки за наявності її особистої системи цінностей, котра має бути адекватною мінливим умовам сьогодення. Це актуалізує проблему дослідження структури, закономірностей і механізмів виховання життєвих перспектив старшокласників. Якщо узагальнити праці науковців у цьому аспекті, то можна виділити кілька напрямів, які стосуються розв'язання цієї проблеми.
Прагматична орієнтація у вихованні узгоджується з адаптацією, пристосуванням індивіда до наявних соціальних, культурних умов і цінностей суспільства. Тому донедавна педагогічна наука найбільшу увагу приділяла формуванню життєвих перспектив особистості на основі наявних ідеологічних установок (А.Альбицька, Б.Лихачов, В.Лобицький, М.Огурцов, Є.Тонков та ін.).
Особливе місце в розвитку особи в межах цього напряму приділялося дослідженням колективних перспектив (Ю.Косолапов, В.Лобицький, А.Макаренко, В.Чудновський, З.Шиліна та ін.). Відповідно й перспектива тут розглядалася як засіб, стимул виховної діяльності, метод педагогічного впливу для досягнення людиною її життєвих цілей.
З гуманістичних позицій у педагогіці виконана ціла низка досліджень вітчизняних учених, особливу значущість у яких надавалось проблемам розвитку ціннісних орієнтацій особи вихованця, що дає змогу розглядати людину як мету, а не засіб суспільного розвитку (І.Бех, В.Дряпіка, І.Зязюн, В.Кузь, М.Левківський, В.Оржеховська, О.Савченко, О.Сухомлинська, С.Уланова, К.Чорна та ін.). Ідея гуманізації навчально-виховного процесу знаходить відображення у розробці конкретних прийомів, способів і методів творчої взаємодії педагогів та вихованців, оптимістичного прогнозування і проектування розвитку особистості учня (Ш.Амонашвілі, Л.Артемова, З.Борисова, Б.Кобзар, В.Загвязінський, Л.Занков, Л.Коваль, С.Лисенкова, В.Луговий, О.Плохотнік, Г.Пустовіт, В.Семенов, А.Сиротенко, В.Сухомлинський та ін.).
Однак, “ключ” до цілісного розкриття проблеми формування життєвих перспектив вихованців можливий завдяки реалізації гуманістично-прагматичного підходу, згідно з яким особистість здатна не тільки до орієнтації на духовні, загальнолюдські та національні цінності, але й готова до їхнього осягнення у повсякденній життєдіяльності, може нести відповідальність за свій вибір і вчинки. Такий підхід потребує не лише наявності перспективних ліній розвитку школяра, його здатності до планування й організації свого життя, але й можливості самореалізовуватися адекватно меті та власним перспективам в умовах сьогодення, зокрема, у позанавчальній діяльності.
У численних дослідженнях, які виконуються в аспекті діяльнісного підходу, наголошується на необхідності врахування індивідуальних відмінностей дітей різного віку (Л.Божович, І.Кон, Г.Костюк, М.Снайдер, Л.Славіна та ін.), їхньої установки на вербальну та образну креативність, формування творчої активності (К.Абульханова-Славська, Ю.Гільбух, Б.Паригін, Н.Хмель, Д.Ельконін та ін.).
Час, що займає у старшокласників позанавчальна діяльність, є важливим потенційним резервом в аспекті розв'язання проблеми їхнього життєвого самовизначення. Саме тому назріла необхідність активніше використовувати можливості вільного від навчання часу для формування життєвих перспектив учнівської молоді. Привабливою, престижною і перспективною для старшокласників є соціокультурна діяльність у межах вільного від навчання часу. Вона визначається як якісно новий рівень використання старшокласниками свого позанавчального часу, що виявляється в їхній активній діяльності, спрямованій на особистий розвиток у процесі різних видів творчої діяльності та спілкування.
Водночас проблема значного відчуження юнаків і дівчат від сім’ї, школи, падіння впливу громадських виховних організацій на молодь призводить до того, що в їхньому перспективному становленні утворюється своєрідний вакуум, який заповнюється у макросередовищі засобами масової комунікації, а в мікросередовищі –залученням до різних за спрямованістю неформальних організацій, вуличних компаній та угруповань, діяльність яких переважно набуває антикультурного, антисоціального характеру.
Аналіз наукової літератури свідчить, що до цього часу немає досліджень, які розкривали б цілісні характеристики процесу формування життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності. Недостатня розробка цієї проблеми в педагогічній теорії та практиці зумовила вибір теми дисертаційного дослідження “Виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась за планом наукової роботи Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка як складова комплексного дослідження кафедри педагогіки проблем сучасних пріоритетів виховання школярів “Ідеї В.О.Сухомлинського в практиці сучасної школи” (державний реєстраційний № 0100U002606).
Мета дослідження –теоретично обгрунтувати й експериментально перевірити зміст, форми, методи та педагогічні умови виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності.
Об’єкт дослідження –процес виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності.
Предмет дослідження –педагогічні умови виховання життєвих перспектив учнівської молоді в позанавчальній діяльності.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальний час стане ефективним за умов: активізації соціокультурної діяльності старшокласників у позанавчальний час; педагогічної взаємодії вихователів і вихованців на засадах співробітництва, поваги та взаєморозуміння; зорієнтованості позанавчальної діяльності на активізацію структурних складових життєвих перспектив учнівської молоді; урахування інтересів та індивідуальних особливостей сприйняття майбутнього й ставлення до нього учнів; готовності школярів до самовдосконалення, а педагогів –до саморозвитку й творчості.
Завдання дослідження:
1. Вивчити стан проблеми формування життєвих перспектив учнівської молоді в педагогічній теорії та практиці.
2. Науково обгрунтувати необхідність виховання життєвих перспектив старшокласників засобами соціокультурної діяльності в позанавчальний час.
3. Визначити та обгрунтувати педагогічні умови формування життєвих перспектив школярів засобами соціокультурної діяльності у вільний від навчання час.
4. Розробити критерії вихованості життєвих перспектив старшокласників та здійснити їхню експериментальну перевірку.
5. Розробити методичні рекомендації з виховання життєвих перспектив учнів для вчителів і вихователів старшої школи, працівників сфери дозвілля молоді.
Методологічною й теоретичною основою дослідження є філософія духовності та культури світу й людини (В.Вернадський, Г.Сковорода, В.Соловйов, П.Юркевич та ін.), ідеї сучасної філософії про діяльність і творчу сутність особистості; основні положення сучасної освіти й виховання про необхідність гуманізації навчально-виховного процесу й творчої взаємодії усіх його учасників як у навчальній, так і позанавчальній діяльності. Суттєве значення для роботи мають праці представників гуманізації навчання і виховання у вітчизняній педагогіці (І.Бех, С.Гончаренко, І.Зязюн, О.Савченко, В.Сухомлинський, К.Ушинський та ін.), а також зарубіжних учених (А.Адлер, Р.Бернс, Ш.Бюлер, К.Левін, А.Маслоу, Ж.Нюттен, К.Роджерс, В.Франклер та ін.). Дослідження враховує позиції сучасних педагогів і психологів, котрі розглядають вільний від навчання час як засіб розвитку соціокультурного потенціалу особистості (Ю.Азаров, В.Давидов, С.Іконникова, Л.Масол, Н.Миропольська, Л.Михайлова, В.Орлов, Б.Тригубов, С.Шмаков та ін.).
У дослідженні використовувалися методи різних рівнів пізнання: теоретичні –аналіз й узагальнення теоретичних джерел з питань формування життєвих перспектив вихованців, кваліфікаційної характеристики й програм виховання учнівської молоді в процесі дозвіллєвої та соціокультурної діяльності, методичних рекомендацій з використання різних видів діяльності в позанавчальний час; емпіричні –анкетування, спостереження, бесіди, фокусовані інтерв’ю, творчі завдання, обговорення, шкалування, експертні оцінки й самооцінки, тести для активізації та вивчення результатів виховання життєвих перспектив учнів; експериментальні –педагогічний експеримент з формування життєвих перспектив школярів; статистичні методи обробки експериментальних даних для визначення сучасного стану й ефективності педагогічних умов формування життєвих перспектив старших школярів.
Наукова новизна дослідження:
–дістали подальшого розвитку історично-логічний і теоретичний аналізи розв’язання проблеми формування життєвих перспектив школярів на основі гуманістично-прагматичного підходу до виховання учнівської молоді;
–виявлені та досліджені потенційні можливості організованих форм соціокультурної діяльності учнівської молоді в позанавчальний час як засіб формування її життєвих перспектив;
–науково обгрунтовано педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності.
Теоретичне значення дослідження полягає у науковому обгрунтуванні психолого-педагогічних передумов формування життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності; у визначенні змісту, форм і методів виховання життєвих перспектив старшокласників у процесі соціокультурної діяльності; у розробці критеріїв та індивідуальних типів сприйняття життєвих перспектив учнівської молоді.
Практичне значення дослідження характеризується тим, що основні його положення і висновки, запропоновані умови виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності, методичні рекомендації напрацьовані й апробовані в ході експерименту використовуються педагогами-організаторами, вихователями різних типів шкіл і молодіжних центрів (Кіровоградські ЗОШ №5, №14 –довідки про впровадження №147 від 13.09.2001р., №423 від 12.09.2001р., Луганська ЗОШ №4 –№62 від 28.05.2001р., шкільний клуб Малої Академії Наук при ліцеї КДПУ ім. В.Винниченка –№42 від 10.05.2001р., об’єднання молодіжних клубів м.Кіровограда “Молода Артеміда” –№414/01–від 13.09.2001р.), а це дало їм змогу внести корективи в організацію виховної роботи із старшокласниками.
Особистий внесок здобувача полягає у розробці та апробації технології виховання життєвих перспектив учнів старших класів в організованих формах позанавчальної діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки та лабораторії соціальної роботи з художнього виховання молоді Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, а також на Міжнародних та Всеукраїнських конференціях: “Християнство в світовій історії та культурі” (Кіровоград, 1999), “Впровадження ідей В.О.Сухомлинського в практику сучасної школи” (Кіровоград, 1999), “Кіровоградщина на зламі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи” (Кіровоград, 1999), “Проблеми музично-естетичного виховання підростаючого покоління” (Кіровоград, 1999), “Формування естетичної культури майбутніх учителів засобами мистецтва” (Кіровоград, 2000), “Безперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи” (Ялта, 2000).
На захист виносяться:
1. Положення, які визначають сутність поняття та структуру життєвих перспектив старшокласників.
2. Обгрунтовані та експериментально перевірені форми, методи та педагогічні умови виховання життєвих перспектив учнівської молоді у позанавчальній діяльності.
3. Гуманістично–прагматичний підхід до формування життєвих перспектив учнів.
. Критерії сформованості життєвих перспектив учнів старших класів.
Публікації. Результати дослідження розкрито в 11 публікаціях, зокрема, 6 надруковано в наукових фахових виданнях ВАК України, з них 4 –одноособні.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (210 найменувань); її доповнюють 5 додатків на 31 сторінці, 13 таблиць, 3 схеми й малюнки. Основний текст складає 154 сторінки. Повний обсяг роботи 201 сторінка.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовується актуальність проблеми дослідження, зазначається зв’язок роботи з науковими програмами й темами, визначається мета, об’єкт, предмет і завдання дослідження, його методологічна основа та методи дослідно-експериментальної роботи, характеризується особистий внесок здобувача, розкривається наукова новизна, практичне значення, а також апробація і впровадження результатів дослідження.
У першому розділі “Теоретичні передумови виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальний час” проблема, що вивчається, розглядається в контексті філософських, соціологічних, культурологічних і психолого-педагогічних знань; дається аналіз літератури з теми дослідження; визначається сутність, зміст і взаємозалежність понять: життєва перспектива, мрія, сподівання, життєва програма, професійний план, часове й змістовне майбутнє, ціннісна орієнтація тощо; досліджується специфіка соціокультурної діяльності старших школярів в умовах вільного від навчання часу.
Історичний і сучасний аналіз категорії “життєва перспектива” (Ф.Ніцше, М.Вебер, Х.Ортега-і-Гассет, М. Хайдергер, Ш.Бюлер, К.Левін, Л.Франк, Ж.Нюттен, С.Рубінштейн, Б.Ананьєв, О.Леонтьєв, П.Шавір, Д.Андреєв, А.Макаренко, В.Сухомлинський, К.Вентцель, М.Бахтін, В.Ковальов, Л.Кубліцкене, С.Чистякова, М.Захаров, Г.Фурманюк та ін.) надав можливість трактувати її як здатність людини усвідомлено й відповідально ставитися до свого майбутнього. Адже осмислення життя здійснюється через усвідомлення вже прожитого й передбачення прийдешнього.
Поняття “життєва перспектива індивіда” перетинається з філософськими, соціологічними й психологічними категоріями, що означають різні аспекти цього явища. У філософії воно пов’язане із людською діяльністю, з осягненням сенсу навколишнього світу, усвідомленням себе в цьому світі та світу в собі (Ф.Ніцше, Х.Ортега-і-Гассет, М.Хайдергер, П.Гольбах, Т.Алексіна, О.Донченко та ін.). У соціології вивчається переважно зміст перспектив, тобто, які сфери життєдіяльності індивіда вона охоплює, у чому полягає її специфіка стосовно різних соціальних груп. Звичайно, життєва перспектива в працях соціологів (М.Гінзбург, Є.Головаха, М.Захаров, І.Кон, М.Пряжников, Н.Паніна, Л.Сохань, В.Українець, С.Чистякова та ін.) розкривається за допомогою споріднених понять “життєвий план”, “професійний план”, “життєва програма”. Соціологічний аналіз проблеми життєвих перспектив свідчить про доволі грунтовне висвітлення дослідниками професійних й освітніх планів учнівської молоді, що було зумовлено соціальним замовленням.
Психологічною наукою (Л.Божович, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, С.Крягжде, В.Крутецький, П.Шавір та ін.) у процесі дослідження проблем життєвого самовизначення особи вивчалися питання психології та мотивації вибору, але проблема ставлення до майбутнього тут не дістала достатнього висвітлення. Проте грунтовно досліджуються часова перспектива (Л.Франк, К.Левін, Ж.Нюттен та ін.), часові характеристики нейрофізіологічних, психофізіологічних, психологічних процесів, станів, утворень (Б.Ананьєв, Ш.Бюлер, П.Жане та ін.). Дослідження особистого аспекту організації часу в сучасній психолого-педагогічній науці, яке було розпочато С.Рубінштейном, продовжується його школою (К.Абульханова-Славська, В.Ковальов, Л.Кубліцкене, В.Серенкова та ін.). У межах зазначених досліджень найбільш вдало висвітлені аспекти інтеграції суб’єктивного та об’єктивного розгляду часу. Доробки дослідників цієї проблеми в межах концепції особистісної організації часу (В.Асєєв, Л.Виготський, М.Гінзбург, Є.Головаха, О.Орлов, М.Толстих та ін.) й результати наукового пошуку допомогли умовно розкрити структуру життєвої перспективи на основі моделі трикомпонентної структури психіки людини: усвідомлення, переживання часу й практичне оволодіння ним. Водночас теоретичну й практичну значущість становить проблема розкриття життєвого потенціалу індивіда не тільки в аспекті часу, але й у взаємодії з іншими людьми в умовах мікросередовища.
У формуванні життєвих перспектив людини виділяються два відносно самостійні плани: часове й змістовне майбутнє. Майбутнє в часі –це більш-менш точне планування свого життя, яке пов’язане з рухом індивіда “за горизонталлю” (визначення найбільш значущих сфер діяльності, розробка планів і засобів їх здійснення). Змістовне ж майбутнє (“за вертикаллю”) пов’язується з цінностями особи, її образом світу. У перспективах особистості тут виявляються не просто життєві цілі, а й “філософія” її життя. Тому педагогічний підхід до дослідження життєвих перспектив молодої людини припускає не тільки врахування її потреб у визначенні власного покликання, сенсу буття, але й умов соціального та культурного середовища, що або актуалізує, або ж редукує цю потребу. У дослідженні виділені рівні взаємодії особи з навколишнім середовищем. Первинний рівень охоплює “життєвий світ” молодої людини, її індивідуальні особливості, склад характеру, де специфіка особистого досвіду накладає відбиток на систему орієнтацій і перспектив. Педагогічний вплив у системі “вихователь - вихованець” починається саме з цього рівня: оцінки й урахування індивідуальних особливостей сприйняття майбутнього й ставлення до нього, готовності індивіда до самоактуалізації та самореалізації, а також оцінки й врахування його потреб та інтересів. Тільки на основі врахування внутрішніх умов формування життєвих перспектив індивіда з’являється можливість розробляти технології індивідуально-виховної роботи з учнями.
Наступний рівень охоплює систему стосунків індивіда в межах референтних груп або окремих осіб. Сприйняття навколишнього світу зумовлено знаннями й досвідом, набутими в процесі спілкування у сім'ї та школі, із дорослими й однолітками. Тільки вступаючи у певні стосунки з іншими людьми, особа починає розуміти й усвідомлювати свої життєві перспективи.
Останній рівень взаємодії особистості й навколишнього середовища – це сфера суспільства, всього людства. Виховання планетарного мислення –справа перспективного майбутнього, проте виховання любові до Батьківщини, до своєї нації і народу –проблема, яка повинна розв'язуватися педагогічною наукою і практикою на сучасному етапі.
В історії педагогічної думки життєва перспектива індивіда розглядається як мета і засіб педагогічного процесу, а ставлення до виховання індивіда як засобу для досягнення більш “високих” суспільних цілей знайшло відбиття у межах прагматичного підходу. Найбільшого розвитку тут набули питання формування часових перспектив (вибору професійних та освітніх планів) учнів. Виховання ж життєвих перспектив старшокласників з дотриманням лише прагматичного підходу призводить до відчуження людини, що в свою чергу провокує порушення соціальних контактів, егоцентризм, песимістичні життєві перспективи тощо. Підкреслюється, що подолання відчуження, становлення життєтворчих перспектив індивіда можливе за умов дотримання у виховному процесі принципів: природовідповідності, культуровідповідності, цілісності. Змістовне ж майбутнє молодої людини більш повно розкривається гуманістичною традицією у педагогіці (Ш.Амонашвілі, В.Загвязінський, Л.Занков, І.Зязюн, В.Кузь, С.Лисенкова, В.Сухомлинський та ін.), адже тут визнається особистість, її перспективи як самостійна цінність. Робиться висновок, що тільки співвідношення гуманістичного й прагматичного підходів до виховання життєвих перспектив школярів може активізувати розв’язання зазначеної проблеми.
У дослідженні зауважується, що на зміну монопольному становищу школи приходить соціальна й культурна взаємодія усіх інститутів виховання. Позанавчальна діяльність школярів привертає все більшу увагу психологів, соціологів, педагогів (М.Бушконець, В.Бочарова, В.Гуров, І.Звєрева, Г.Костюк, І.Суботін, Т.Махов, Г.Філонов, С.Харченко, Г.Шевченко та ін).
Прагнучи до самоутвердження, визнання своєї суб’єктності в суспільній ієрархії життя, юнак чи дівчина намагаються більше часу проводити в спілкуванні з однолітками, друзями або ж займатися улюбленою справою. Однак, значна їх частина перебуває під впливом референтних груп, які часто мають негативне виховне навантаження, що підштовхує школярів на аморальні вчинки, призводить до дизгармонії у взаємостосунках з однолітками, батьками, педагогами, нехтування власними перспективами розвитку. У дисертації охарактеризовані сучасні молодіжні неформальні об’єднання та підкреслюється необхідність активного спрямування зусиль педагогів, батьків, громадськості на вивчення різноманітних виховних впливів на молодь у сфері вільного від навчання часу, залучення старшокласників до соціокультурної діяльності, а “здорової” частини неформальних об’єднань, вуличних груп –до діяльності в організованих формах молодіжних організацій.
Діяльність старшокласників у вільний від навчання час умовно поділяється на три типи: рекреативний, культурно-споживацький і творчо-діяльний. Послідовний перехід від розваг у дозвіллєвій діяльності до вищого рівня соціокультурної активності учнів сприяє формуванню життєвих перспектив школярів, їхньому саморозвитку й творчості.
Позанавчальна діяльність як сфера повноцінного спілкування має комунікативну спрямованість, що забезпечується функціонуванням різноманітних засобів для підтримки взаємостосунків, типів комунікацій, різних способів самовираження школярів. Соціокультурна діяльність у позанавчальний час ситуативна, а кожна ситуація –простір для самоутвердження, життєвої самореалізації молодої дюдини. Вона пропонує великий вибір соціальних ролей і напрямів перспективного життєвого розвитку школярів. Соціокультурна діяльність сприяє синкретиці у спілкуванні, водночас вона інтимна й анонімна на противагу обов’язковій публічності навчання. Доцільність застосування терміна “соціокультурна діяльність” пояснюється тим, що, по-перше, він уможливлює перебороти однобоке зведення процесу виховання учнівської молоді лише до її соціалізації; по-друге, дає можливість здолати уявлення про позанавчальну діяльність учнів тільки як процесу їх прилучення до культури (поза введенням у систему соціальних відносин). Водночас ефективність цього процесу залежить від доцільності педагогічних умов, реалізації на практиці педагогічної взаємодії вихователя і вихованців в організованих формах позанавчальної діяльності.
У другому розділі “Дослідно-експериментальна робота з виховання життєвих перспектив старших школярів” розглянута специфіка цього виховного процесу; визначені та обгрунтувані педагогічні умови формування життєвих перспектив школярів засобами соціокультурної діяльності у вільний від навчання час; розроблені критерії вихованості життєвих перспектив старшокласників та здійснена їхня експериментальна перевірка.
Доведено, що уявлення про потреби, пристрасті, інтереси як джерела формування перспективного майбутнього школярів мають безпосередній вплив на їхню соціокультурну активность, риси котрої чітко простежуються у позанавчальній діяльності.
Соціокультурна форма реалізації інтересів виокремлює молоду людину з природного середовища, бо саме її свідомо-емоційна сутність, культура відіграють провідну роль у виборі форм і засобів реалізації своїх інтересів, забезпечення власних потреб, зокрема, у вільний від навчання час.
Виховання життєвих перспектив старшокласників як самостійне педагогічне явище має свої критерії та показники, що дає можливість не тільки визначити рівень перспективного розвитку особи, але й спроектувати ефективність педагогічної взаємодії у цьому процесі.
Аналіз теорії і практики виховання життєвих перспектив старшокласників засвідчив тісний взаємозв’язок визначених критеріїв: усвідомлення, відповідальність і готовність до досягнення власних перспектив. Їх урахування дає можливість педагогу так організувати виховний процес, щоб сприяти не лише формуванню життєвих перспектив вихованця, але і його цілісному духовному розвитку. Сам процес виховання життєвих перспектив розглядається нами як делегування відповідальності від вихователя до вихованця в актах спільної діяльності. Логіка цього процесу передбачає рух від екстернального до інтернального “локусу контролю” (Д.Роттер) й від індивідуального “моє” –до групового “наше”, але побудованого вже на основі добровільності, інтересів та бажань самого учня.
Визначаючи життєві перспективи, власний життєвий шлях, старшокласник керується, по-перше, певною системою уявлень про своє минуле, сьогоденне й майбутнє, по-друге, динамічною системою перспективних ліній та інтересів. Ці уявлення можуть містити в собі помилки та ілюзії, але саме вони є підгрунтям довгострокової регуляції особою свого життя, власних перспектив. Молоді люди, які позбавлені усвідомленої мети життя, здатні прогнозувати реалізацію лише окремих власних, ситуативних життєвих цілей. Важливо, щоб ці власні цілі не заступали головної людської мети, котра пов’язана з розвитком і самореалізацією особистості (як сенс її життя).
Відповідно до мети й завдань дослідження був проведений педагогічний експеримент, який охопив понад 700 старшокласників Кіровоградських загальноосвітніх шкіл №5 і №14, Луганської ЗШ №4, ліцею Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, об’єднання молодіжних клубів м.Кіровограда “Молода Артеміда”. У процесі експериментальної роботи перевірялися основні положення робочої гіпотези дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась у два етапи.
Перший етап передбачав визначення стану вихованості основних показників життєвих перспектив школярів, їхніх ціннісних орієнтацій. Для цього використовувалися різні психологічні й педагогічні методи вивчення особистості школяра: спостереження, анкетування, психологічні методики (метод мотиваційної індукції Ж.Нюттена, тест сенсожиттєвих орієнтацій Крамбо-Махоліка (модифікація Д.Леонтьєва), методика визначення ціннісних орієнтацій, особистісного диференціалу та ін.). Дослідження дало можливість визначити систему пріоритетних цінностей у структурі життєдіяльності старшокласників, суб’єктивні аспекти ставлення учнів на підгрунті самооцінювання. Тут широко використовувалися тести, твори та бесіди: “Мої плани на майбутнє”, “Мета життя”, “Людина та її доля”, де висвітлювалися перспективи вихованців, їхня готовність досягти життєвих цілей, відповідальність за власне майбутнє. Після проведення експериментальної роботи результати анкетування і тестування узагальнювалися у формі індивідуально-психологічного портрета, де відображався рівень розвитку основних показників життєвих перспектив старшокласника.
Другий етап педагогічного експерименту присвячений визначенню і реалізації основних педагогічних умов, які сприяють вихованню життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності. Виховання життєвих перспектив старшокласників здійснювалося на двох рівнях: в організованих формах позанавчальної діяльності в умовах школи (факультативні заняття за інтересами школярів, гурткова робота, курси, тренінги, ігри тощо) та у формі організованих дозвіллєвих клубів (“Клуб дозвілля і спілкування молоді”, “Молодіжний диспут-клуб”) для старшокласників за межами школи. Тут була розроблена програма “Дозвілля особи” та апробовані різні форми й методи педагогічної взаємодії у системі “вихователь − вихованець”.
Для визначення потреб, інтересів і проблем старшокласників попередньо проводилося анкетування, за результатами якого розроблялися ті чи інші факультативи, тренінги або організовувалась робота гуртків за інтересами. Вибір найбільш актуальних проблем давав можливість створити певний емоційний фон на заняттях, спонукав учнів брати активну участь у дискусіях, конкурсах, іграх тощо. У процесі організації та проведенні гурткової роботи основна увага приділялася розвитку в учнів навичок самопізнання, самоаналізу й саморозкриття (самоактуалізації) в різних видах соціокультурної діяльності. У центр уваги на кожному із занять ставилися актуальні життєві проблеми самих учнів (зона їхнього найближчого розвитку). Опитування старшокласників дало можливість визначити основні вимоги до позанавчальної діяльності в школі, що сприяє вихованню їхніх життєвих перспектив. Використовуючи методику контент-аналізу міні–творів та індивідуальних бесід, усі вимоги старшокласників були структуйовані за трьома основними формами: вибір цікавого для занять матеріалу, способи організації діяльності, особисті якості та позиції вихователя.
У результаті аналізу здобутих даних були виявлені основні закономірності проведення виховних заходів із старшокласниками у позанавчальній діяльності: спільна пізнавально-розвивальна діяльність вихователя і вихованця, в якій пошукова робота пов’язана з розв’язанням певних життєвих проблем; робота із смисложиттєвими особистісними програмами; діалогічний підхід, який визначає “суб’єкт-суб’єктивну” взаємодію учасників педагогічного процесу. Для практичної реалізації зазначених вимог, котрі спрямовані на розвиток життєвих перспектив старшокласників, були апробовані різні форми позанавчальної діяльності у вигляді занять молодіжного дозвіллєвого клубу: заняття-фантазія, заняття-подорож, заняття-гра, заняття-тренінг, заняття–диспут та інші. У результаті були подолані недоліки, що були притаманні шкільним факультативним заняттям (обмеженість часу, наявність формалізованих аспектів, психологічна атмосфера навчального закладу тощо). Розкрито й апробовано методики (створення ситуації успіху, проблематизації, зорієнтованої ігрової взаємодії, відображеного суб’єкта, розширення особистісного обрію та ін.) проведення занять з виховання життєвих перспектив старшокласників.
Визначення ефективності проведеної роботи здійснювалося за аналізом самозвітів старшокласників, проведених як в експериментальних, так і контрольних групах. Він засвідчив, що 55% старшокласників експериментальних груп відзначали позитивні зміни у визначенні життєвих перспектив. Експеримент підтвердив, що індивідуальні особливості сприйняття майбутнього старшокланиками не статичні. І якщо проводиться цілеспрямована робота з їхнього формування, то вони вдосконалюються, а якщо ж така робота не проводиться, то деградують.
Особливо це стосується учнів, які сприймають майбутнє з тривожністю, не чекають у прийдешньому позитивних змін для себе, що знаходить вияв у пасивно-споглядальній позиції школяра або ж тільки в ситуативній активності, імпульсивності, небажанні замислитися над своїм майбутнім, намаганні жити “на плаву”. Старшокласників першого (пасивно-споглядального) типу характеризує побоювання невдач, а невпевненість у власних силах виявляється у скутості поведінки, схильності до фантазування, створення проектів, які не реалізуються (прожектів). Надання цим учням цілеспрямованої допомоги з боку педагога, спільна розробка особистих життєвих програм, а також створення ситуацій успіху уможливлює “перевести” школяра з пасивно-споглядальної позиції до активно дійової, підвести його до усвідомлення необхідності зміни як себе, так і обставин, що склалися. Нестало імпульсивний вид –це вияв спонтанної активності учнів, відсутність прагнення замислюватися над власним майбутнім. Робота з цією категорією вихованців потребує особливої коректності. Вихователь поступово підводить їх до аналізу свого майбутнього, допомагає оцінити власні потенційні можливості та необхідність самовдосконалення. Тут від педагога вимагається не директивність у взаємодії із старшокласником, а готовність у разі необхідності прийти йому на допомогу.
Інша категорія школярів, яка характеризувалася однобічною специфікою зорієнтованості на майбутнє, найчастіше акцентує увагу на мету життя або ж на засоби її досягнення. Ця відмінність виявилася у тому, що старшокласники першої (однобічно-оптимальної) групи зорієнтовані на результат діяльності, а другої (однобічно-неоптимальної) –на сам її процес. Аналіз результатів опитуванння старшокласників показав, що вони володіють знаннями, вміннями й навичками розв’язання визначених життєвих проблем, але ці знання й уміння часто не структуройовані в суб'єктивній картині світу. У цьому випадку заняття зі школярами спрямовувалися на формування навичок планування власного життя, прийняття певних рішень з цього приводу. Дослідження засвідчило, що визначення далекої особисто значущої життєвої перспективи сприяє мобілізації творчих можливостей школярів, а також компенсації та подоланню тих недоліків, котрі заважають досягненню життєвої мети. Результати дослідження показали, що школярі, котрі зорієнтовані на процес, не завжди обмірковують власну поведінку, свої вчинки й дії, не можуть “утримати” перспективу власного життя. Завдяки проведеній виховній роботі в позанавчальній діяльності у старшокласників цього типу підвищилася відповідальність за власне майбутнє, почало спостерігатися більш усвідомлене й відповідальне ставлення до власних дій і вчинків.
Наступний тип старшокласників характеризується оптимальним поєднанням короткочасних прогнозів і плануванням на віддалене майбутнє. Цим школярам властива здатність до неперервного прогнозування, а досягнення певних “особистих життєвих обріїв” стає умовою для розробки й досягнення нових цілей та перспектив. Відзначається, що індивідуальне сприйняття майбутнього залежить і від інших особистих якостей індивіда: самооцінки, рівня домагань, тривожності тощо. Педагогічний експеримент засвідчив, що індивідуальна виховна робота зі старшокласниками із завищеною самооцінкою має спрямовуватись на активізацію пізнавальної діяльності, розвиток особистісної рефлексії, критичного ставлення до власних дій та вчинків. А педагогічну взаємодію з учнями, які мають занижену самооцінку, доречно будувати на підгрунті визнання і довіри.
У процесі дослідно-експериментальної роботи було виявлено, що здатність до планування майбутнього, життєвого прогнозування залежить від рівня когнітивного розвитку індивіда. Проте, як засвідчили результати опитування старшокласників, лише 29% респондентів розмірковують над своїм майбутнім, намагаються його прогнозувати, 36% учнів зрідка планують власне майбутнє, їхнє планування зорієнтоване тільки на найближчу перспективу, поточні справи, а 35% старшокласників живуть сьогоденними справами, зовсім не розмірковуючи про власні перспективи, а це виявляється у слабкій диференціації життєвих цілей, недостатньому розвитку творчої уяви. Тому процес розвитку творчої уяви доцільно будувати на матеріалі вже набутого досвіду, життєвих проблем самих вихованців. Здійснення цього підходу сприяє подоланню ригідності мислення вихованців, створенню альтернативних методів і підходів до розв’язання питань особистого планування та прогнозування. Зміни в способах усвідомлювання старшокласниками життєвих перспектив підтверджені експериментальними даними.
Таблиця 1.
|
ІНДИВІДУАЛЬНІ ТИПИ СПРИЙНЯТТЯ ЖИТТЄВИХ ПЕРСПЕКТИВ |
ДО ЕКСПЕРИМЕНТУ |
ПІСЛЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ |
||
|
КІЛЬКІСТЬ |
% |
КІЛЬКІСТЬ |
% |
|
|
1. ПАСИВНО-СПОГЛЯДАЛЬНИЙ |
7 |
|||
|
2. НЕСТАЛО ІМПУЛЬСИВНИЙ |
13 |
|||
|
3. ОДНОБІЧНО-ОПТИМАЛЬНИЙ (результат) |
22 |
|||
|
4. ОДНОБІЧНО-НЕОПТИМАЛЬНИЙ (процес) |
11 |
|||
|
5. ОПТИМАЛЬНИЙ |
3 |
Як засвідчують дані (Таблиця 1), умовно “оптимального” способу усвідомлювання життєвих перспектив досягла майже втричі більша кількість школярів після проведення експериментальної роботи.
Встановлено, що суттєве значення для організації і проведення виховної роботи з формування життєвих перспектив старшокласників відіграє їхня готовність до самозмін, самовиховання, реальна активність учнів з досягнення особистих життєвих цілей. Без урахування цієї важливої умови виховання життєвих перспектив старшокласників стає формальним, механічним, а звідси –малоефективним. Адже виховання життєвих перспектив –це формування здатності особи свідомо ставитися до свого майбутнього, готовності й відповідальності старшокласника до досягнення його в певних умовах соціокультурної діяльності, зокрема у вільний від навчання час. У проведеному дослідженні знайшли підтвердження висунута на початку експерименту робоча гіпотеза й теоретичні положення розробленої концепції виховання життєвих перспектив старшокласників.
Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:
1. У зв’язку з тим, що темпи соціально-політичних і соціально-економічних змін у суспільстві випереджають темпи зміни поколінь, сучасна молодь змушена значно частіше, ніж їхні батьки, змінювати свої життєві цілі, накреслювати нові перспективи життєдіяльності. Значущість виховної роботи з формування життєвих перспектив зростає у старшому шкільному віці, коли молода людина має визначитися у професійному майбутньому, в своїх ціннісних орієнтаціях та життєвих планах. Теоретичний аналіз проблеми засвідчив, що зазначені питання знайшли відображення у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних філософів, психологів і педагогів. Проте, висвітлені тільки окремі аспекти цієї проблеми, а завдання виховання життєвих перспектив старшокласників, зокрема у позанавчальній діяльності, ще не розв’язувалися ні в педагогічній теорії, ні в практиці. Співвідношення гуманістичного й прагматичного підходів до виховання життєвих перспектив школярів активізує розв’язання зазначеної проблеми. У педагогічному аспекті життєва перспектива індивіда розглядається як здатність молодої людини усвідомлено й відповідально ставитися до свого майбутнього та готовність вихованця до досягнення цього майбутнього в певних умовах життєдіяльності. Її зміст розкривається не лише в аспекті часу, але й як вияв сенсожиттєвих орієнтацій особи.
2. Ідеали раннього юнацького віку разом з потребою у самовизначенні й самоутвердженні активізують молоду людину планувати свої перспективи, знаходити оптимальні засоби їх досягнення як у навчальній, так і позанавчальній діяльності. Остання виступає важливим фактором у процесі особистісного розвитку старшокласників, формування їхніх життєвих перспектив. Соціокультурна діяльність –це якісно новий рівень використання учнівською молоддю свого вільного від навчання часу, що виявляється в активних творчих учнівських діях із споживання, трансляції й створення культурних і соціальних цінностей. Іншими словами, це певний рівень використання школярами свого вільного від навчання часу, що охоплює не лише його обсяг і структуру, а й змістовну, якісну сутність –культурні та соціальні вартості, норми, зразки життєдіяльності й творчості.
3. Дослідно-експериментальна робота підтвердила положення про те, що для успішного здійснення виховної роботи, спрямованої на розвиток життєвих перспектив старшокласників, необхідно створити певні педагогічні умови, які полягатимуть в: активізації соціокультурної діяльності старшокласників у позанавчальний час; педагогічній взаємодії вихователів і вихованців на підгрунті співробітництва, поваги та взаєморозуміння; зорієнтованості позанавчальної діяльності на активізацію структурних складових життєвих перспектив учнівської молоді; урахування інтересів та індивідуальних особливостей сприйняття майбутнього й ставлення до нього учнів; готовності школярів до самовдосконалення, а педагогів –до саморозвитку й творчості. Дотримання принципів (природовідповідності, культуровідповідності, цілісності) виховного процесу та врахування індивідуальних особливостей сприйняття і ставлення до майбутнього школярів зумовило визначення напрямів педагогічної взаємодії у системі “вихователь–вихованець”. Створюючи необхідні умови, педагог перебудовує виховний процес, образно кажучи, із “зовнішнього” у “внутрішній”, який зумовлюється “механізмами” саморозвитку особистості вихованця.
4. Розроблені основні критерії вихованості життєвих перспектив старшокласників (усвідомлення, відповідальність і готовність до досягнення власних життєвих цілей), а також визначені їхні показники (уявлення про минуле, сьогоденне й майбутнє; особистісні орієнтації на життєві цінності; життєтворча активність; престижність соціокультурної діяльності; усвідомлення життєвої мети; рівень домагань; уява й фантазія; інтереси й потреби та ін.). Експериментально підтверджено, що вони дають можливість не тільки визначити рівень перспективного розвитку особи (низький, середній, високий), але й спроектувати ефективність педагогічної взаємодії у цьому процесі: “від усвідомлення життєвої перспективи –до відповідальності –“за” й готовності –“до” її досягнення”. Результати дослідження засвідчили, що індивідуальні особливості сприйняття майбутнього, ставлення до нього учнів не статичні, а перебувають у динаміці. Більшість школярів (55%), які брали участь в експерименті, відзначили наявність у них мети майбутньої життєдіяльності й готовності до її досягнення. Водночас у контрольних групах кількість старшокласників, які мали недостатньо усвідомлені цілі, залишилася майже незмінною (35%).
5. Здобуті результати дослідження дали можливість сформулювати пропозиції й рекомендації, спрямовані на подальше вдосконалення роботи з виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності: за умови організації соціокультурної активності учнівської молоді в позанавчальний час доцільно повніше враховувати їхні актуальні потреби, інтереси та життєвий досвід; активізовувати роботу, спрямовану на підвищення рівня ціннісно-орієнтаційного аспекту самосвідомості учнів; активно використовувати різноманітні форми позанавчальної діяльності (клуби дозвілля і спілкування молоді; диспут-клуби; психологічні, філософські, культурологічні факультативні курси; гуртки з усіляких напрямків соціокультурної діяльності залежно від інтересів і прагнень учнів; тренінги, ігри, екскурсії, походи, творчі звіти, презентації та інші, де питання їхнього життєвого самовизначення займуть чільне місце) та активні методи виховання старших школярів (“створення ситуації успіху”, “проблематизації”, “зорієнтованої ігрової взаємодії”, “розширення особистісного обрію” та інші). Провідною і визначальною умовою виховання життєвих перспектив старшокласників є педагогічна взаємодія на основі співробітництва, поваги й взаєморозуміння. Найбільш ефективно вона реалізується на індивідуальній, особистісно орієнтованій основі, що дає можливість вихователю постійно коригувати проекти та ідеї вихованців відповідно до індивідуальних особливостей школярів, їхніх особистих цілей і життєвих перспектив.
6. У дисертації досліджені тільки окремі аспекти виховання життєвих перспектив старшокласників. Подальша розробка проблеми, на наш погляд, має бути пов’язана з дослідженням наступних питань: формування життєвих перспектив школярів засобами діяльності в галузі мистецтва (література, кіно, театр, музика); дослідження особливостей і закономірностей становлення життєвих перспектив дітей і молоді в онтогенезі; застосування новітніх комп’ютерних технологій у розв’язанні проблем професійного самовизначення учнівської молоді.
Основні матеріали дисертації викладені в таких роботах автора:
1. Чуланова О.Л. Соціокультурний аспект розвитку творчого потенціалу в процесі професійної підготовки майбутніх вчителів // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наукових праць / Ред. кол. Гузій Н.В. (відп. ред.) та ін. –К., НПУ, 1999. –Вип.3. –С. 89–.
. Чуланова О.Л. Розвиток особистісних перспектив старшокласників у процесі соціокультурної дозвіллєвої діяльності // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія.–б. Статей. Ч.2.–К.: Пед. преса, 2000. –С.228–.
. Чуланова О.Л. Проблеми соціалізації старших школярів // Наукові записки. –Випуск 25. –Серія: Педагогічні науки. –Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2000. –С. 172–.
. Гаміна Т.С., Чуланова О.Л. Проблема соціалізації та соціокультурної активності молоді // Наукові записки. –Випуск 21. –Серія: Педагогічні науки.–Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000.–С.24–(авторський текст–с.).
5. Чуланова О.Л., Шандрук С.І. Культурно і ціннісно-зорієнтована концепція соціалізації молоді // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. –Ізмаїл, 2000. –Вип.8. –С.119–(авторський тест –с.).
6. Чуланова О.Л. Підготовка майбутніх вчителів до формування особистісних перспектив учнів. // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наукових праць / Ред. кол. Гузій Н.В. (відп. ред.) та ін. –К., НПУ, 2001–Вип. 5.–С.66–.
7. Виховання життєвих перспектив старшокласників засобами соціокультурної діяльності у вільний від навчання час (методичний посібник для вихователів, соціальних працівників та вчителів старших класів, студентів педагогічних навчальних закладів) / Укл. О.Л.Чуланова.–Кіровоград, КДПУ ім.В.Винниченка, 2000.–с.
8. Чуланова О.Л. Педагогічні умови розвитку громадської активності старшокласників у творчій спадщині В.О. Сухомлинського // Матеріали науково-практичної конференції "Впровадження ідей В.О.Сухомлинського в практику сучасної школи". –Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1999.–С.95–.
. Чуланова О.Л. Молодіжні об'єднання Кіровоградщини в контексті їх соціокультурної діяльності // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Кіровоградщина на зламі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи”. –Кіровоград, 1999.–С. 111–.
. Чуланова О.Л. Музична культура і соціалізація молоді // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми музично-естетичного виховання підростаючого покоління на сучасному етапі”. –Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1999. –С.22–.
. Чуланова О.Л. Духовний потенціал і соціокультурна активність учнівської молоді // Християнство в світовій історії та культурі: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. –Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999.–С.66–.
А Н О Т А Ц І Я
Чуланова О.Л. Виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності.–Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 –теорія і методика виховання.–Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2002.
Захищається рукопис, який містить дослідження процесу виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності. У дисертації вивчається стан проблеми формування життєвих перспектив учнівської молоді в педагогічній теорії та практиці; науково обгрунтовується необхідність виховання життєвих перспектив старшокласників засобами соціокультурної діяльності в позанавчальний час. Теоретично й експериментально визначаються педагогічні умови формування життєвих перспектив старших школярів. Розробляються критерії вихованості життєвих перспектив старшокласників та здійснюється їх експериментальна перевірка. Пропонуються методичні рекомендації для вчителів і вихователів старшої школи, працівників сфери дозвілля молоді з виховання життєвих перспектив учнів.
Ключові слова: життєві перспективи, позанавчальна діяльність, критерії вихованості життєвих перспектив, соціокультурна діяльність, педагогічні умови формування життєвих перспектив старшокласників.
А Н Н О Т А Ц И Я
Чуланова О.Л. Воспитание жизненных перспектив старшеклассников во внеучебной деятельности. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 –теория и методика воспитания. –Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2002.
Защищается рукопись, которая содержит исследование процесса воспитания жизненных перспектив старшеклассников во внеучебной деятельности. В диссертации изучается состояние проблемы формирования жизненных перспектив учащейся молодежи в педагогической теории и практике; научно обосновывается необходимость воспитания жизненных перспектив старшеклассников средствами социокультурной деятельности во внеучебное время. Теоретически и экспериментально определяются педагогические условия формирования жизненных перспектив старших школьников. Разрабатываются критерии воспитанности жизненных перспектив старшеклассников и осуществляется их экспериментальная проверка. Предлагаются методические рекомендации для учителей и воспитателей старшей школы, работников сферы досуга молодежи по воспитанию жизненных перспектив учеников.
Ключевые слова: жизненная перспектива, внеучебная деятельность, критерии воспитанности жизненных перспектив, социокультурная деятельность, педагогические условия формирования жизненных перспектив старшеклассников.
S U M M A R Y
Chulanova O.L. Upbringing of Life Perspectives of Seniour Students in Extra Curriculum Activity. –Manuscript.
Dissertation for the associate of the Candidate of Pedagogical Sciences Degree in specialiti 13.00.07 - Theory and Methods of Upbringing. - Institute on Problem of Upbringing. - Institute on Problem of Upbringing APS of Ukraine, Kyiv, 2002.
The manuscript contains research of the process of formation of life perspectives of seniour students in extra curriculum activity. This dissertation studies the problem of formation of life perspectives of students in pedagogical theory and practice. The necessiti of bringing up of life perspectives of seniour students by means of sociocultural activity in extra curriculum activity is observed in the work.
It is underlined, that extra curriculum activity is an important factor in the process of personal development of senior students and in the formation of their life perspectives. Ideals of a boyhood and the need in selfstatement activise a young person to plan his/her life perspectives, and to find means of their achievement.
Analysis of the problem showed, that these questions were studied by native and foreign philosophers, psycologists and pedagogs. But only some points of this problem were deeply studied. The task of upbringing of life perspectives was not studied in pedagogical theory and practice. The life perspective of an individum is not only the ability of a young person consciously and with a great responsibility to face his/her future. It is also the readiness of a person to achieve it under certain conditions of extra curriculum and sociocultural activity. This research proved, that life perspectives of senior schoolchildren are not static. They exist in constant dinamics which depends upon special pedagogical interaction of children and adults, teachers and students.
Theoretically and through experiment we point out pedagogical conditions of formation of life perspectives of senior schoolchildren. Criteria of formation of life perspective of senior schoolchildren are worked out and they were proved by the experiment. Received results of the research gave the possibility to form propositions directed on further improvement of work on formation of life perspectives of senior schoolchildren in extra curriculum activity. In organization of sociocultural activity of students after classes it is desired to take into account their actual needs, interests and life experience; to activize the work directed on raising of the level of valnable -oriented aspect of selfcouscious of students. In the work with senior schoolchildren it is necessary to implement psychological, philosophical, cultural facultative courses, societies, clubs of different trends of extra curriculum activity where the guestions of their life selfdestination will occupy a leading place. The results of the research proved that the personality of a teacher, his/her system of orientations is also a very important condition of life perspectives of senior schoolchildren. A teacher may help to form life perspectives of senior schoolehildren on condition when he/she is able to forsee different ways of their formation and on this background to form new conditions which will provide development of a unigue personallity of every child. This also demands a high level of self development, professionalism of a teacher, ability to create a positive emotional background in extra curriculum activity of schoolchildren. The pedagogical experiment proved that the leading condition of formation of life perspectives of senior schoolchildren is pedagogical cooperation, respect and understanding. Pedagogical cooperation becomes productive when it is formed on the basis of common educational and practical activity of schoolchildren and teachers. And it is demanded that a teacher has the ability to create sociocultural activity, maintain creative atmosphere of trustworthy communication taking into account interests and needs of schoolchildren. These tasks can be fulfilled on condition of implementation into educational process active upbringing methods and schoolchildren themselves must accomplish them. Practical recomendations for teachers and instructors of high school, workers of the sphere of enterteinment of youth on formation of life perspectives of schoolchildren are suggested.
Key words: life perspectives, extra curriculum, criteria of formation of life perspectives, sociocultural activity, pedagogical conditions of formation of life nersnectives of senior students.
Підписано до друку 26.02.2002 р.
Формат 60х84/16, папір офсетний, умовн. друк. арк. 1,0.
Наклад 100 прим. Зам. №0167
ПП “Астел-Сервіс”, м.Кіровоград, вул.Фрунзе, 18, оф. 37
тел.: (0522) 35-17-52, 35-16-26
E-mail: astel@utel.net.ua