Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
15
КОЛЕСНІКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 658.012.27
08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.
|
Науковий керівник - |
доктор економічних наук, професор Лепейко Тетяна Іванівна, Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри менеджменту |
|
Офіційні опоненти: |
доктор економічних наук, професор Мартиненко Микола Мефодійович, Київський економічний інститут менеджменту, проректор кандидат економічних наук, доцент Отенко Ірина Павлівна, Харківський національний економічний університет, доцент кафедри економічного аналізу |
|
Провідна установа – |
Дніпропетровський національний університет, Інститут економіки Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки та управління підприємством (м. Дніпропетровськ) |
Захист відбудеться " " червня 2005 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1а.
Автореферат розісланий " " травня 2005р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, М.С. Дороніна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Проблема управління потенціалом підприємств у сучасній економіці займає усе більше місця в теоретичних дослідженнях економічної науки й практичної діяльності менеджерів підприємства. Одним з найбільш трудомістких і мало досліджених у теорії й практиці управління підприємствами є завдання побудови організаційно-економічних і управлінських механізмів формування стратегії розвитку, найважливішим компонентом якої є механізми формування ефективно функціонуючого його потенціалу.
Широке коло питань, пов'язаних з концептуальною основою стратегічного управління в цілому, висвітлений у працях Р. Акоффа, І. Ансофа, І. Балабанова,
І. Бланка, К. Боумена, В. Геєця, В. Герасимчука, В. Забродського, Г. Клейнера,
М. Мартиненко, Г. Одинцової, В. Пономаренка, О. Пушкаря, Б. Санто, В. Ситника, А. Томпсона, О. Тридіда, Е. Фігурнова, Д. Шевченко та інших.
Питанням формування, управління й оцінки потенціалу підприємства присвячені роботи В. Ветлинського, А. Воронкової, В. Голикова, І. Лукінова, О. Ляшенко, І. Отенко, В. Ревенка, І. Хомича, М. Чухрая, О. Ястремського. Однак практично неопрацьованими залишилися питання адекватної оцінки стратегічного потенціалу підприємств, методологічних основ управління ним.
Актуальність теми. Входження промислових підприємств України в систему світової конкуренції висуває на порядок денний проблему організації стратегічного управління потенціалом як одну з найбільш важливих проблем удосконалювання загальних механізмів управління підприємством. Багато проблем, пов'язаних з управлінням і оцінкою потенціалу, не тільки не вирішені, але й не поставлені. Так, у наукових дослідженнях ще не досить чітко визначені позиції щодо створення теоретичного базису для побудови механізмів формування ефективно функціонуючого потенціалу підприємства й технології їхнього застосування. Відсутні роботи, які б комплексно розглядали питання розробки конкретних методів і методик оцінки потенціалу підприємства та рекомендацій з їхнього використання в організаційному механізмі управління підприємством. Інший аспект удосконалювання базису управління стратегічним потенціалом складається в адаптації наробітків, наявних у практиці розвинених країн, до умов вітчизняної економіки, що трансформується.
Актуальність цих питань і обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила її мету, перелік і зміст задач.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за темами “Стратегія розвитку ВАТ “Турбоатом”(номер держрегістрації 0102U005563), яка виконувалася на кафедрі менеджменту. За цими темами особисто автором здійснено теоретичне та методологічне обґрунтування засад аналізу зовнішнього середовища при управлінні стратегічним потенціалом підприємства; розроблено послідовність та методичні рекомендації з проведення аналізу; обґрунтовано вибір стратегії для окремих галузей промисловості Харківського регіону.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування й розробка методичних рекомендацій та інструментарію управління стратегічним потенціалом підприємства. Для досягнення мети були поставлені і вирішені такі задачі:
Об'єкт дослідження –процес управління стратегічним потенціалом підприємства. Предмет дослідження –система управління стратегічним потенціалом підприємства.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з проблеми стратегічного управління, законодавчі акти, нормативні документи в сфері управління діяльністю господарюючих суб’єктів, дані статистичної та фінансової звітності українських підприємств.
Для досягнення поставленої мети використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема для теоретичних й методологічних узагальнень, визначення сутності й складових стратегічного потенціалу, удосконалювання механізмів управління стратегічним потенціалом та інструментів його оцінки використовувались діалектичний, абстрактно-логічний і системний види аналізу; при побудові інтегральних показників оцінки рівня й ефективності стратегічного потенціалу –структурно-генетичний, розрахунково-конструктивний і порівняльний методи; для розробки методики управління стратегічним потенціалом підприємства –методи системного, статистичного й графічного аналізу, експертних оцінок, матричний та економіко-математичного моделювання; для наочного зображення динаміки змін зовнішнього середовища підприємства на регіональному рівні та схематичного представлення теоретичного матеріалу –графічний метод. Обробка даних здійснювалася з використанням засобів комп'ютерної техніки.
Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором, полягає у створенні методичних основ побудови механізмів управління ефективно функціонуючим стратегічним потенціалом підприємства в умовах трансформації економіки України, у тому числі:
вперше:
дістали подальшого розвитку:
удосконалено:
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені методичні підходи й обґрунтовані теоретичні положення, викладені в дисертації, доведені до рівня практичних рекомендацій й можуть бути використані суб’єктами господарювання різних форм власності з метою забезпечення ефективного використання стратегічного потенціалу та досягнення стійкого функціонування й розвитку підприємств. Практичне значення мають такі результати: методичні рекомендації з оцінки рівня стратегічного потенціалу підприємства та ефективності його використання; обґрунтування засад побудови системи управління стратегічним потенціалом; послідовність проведення аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища.
Наукові результати дисертаційної роботи, що мають прикладний характер, знайшли практичне застосування на ряді машинобудівних підприємств України, що підтверджується відповідними довідками, зокрема на ВАТ „Турбоатом” (довідка № 1-40/23-91 від 27.12.2004 р.), ВАТ „Машинобудівне підприємство „Світло Шахтаря” (довідка № 38-95 від 24.12.2004 р.), Концерні „Енергомашсервіс” (довідка № 01-22/164 від 14.04.2005 р.).
Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві полягає в такому (у дужках вказано номери робіт за списком, поданим у авторефераті): обґрунтовано зміст поняття „стратегічний потенціал”, його взаємозв’язки з категоріями „економічного та ринкового потенціалу”, визначено структуру потенціалу, його елементну та структурну складові [1]; обґрунтовано підхід до управління стратегічним потенціалом, подано його основні етапи та принципи, запропоновано підхід до моделювання потенціалу з метою його оцінки [2].
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки та рекомендації, викладені в дисертації, доповідалися і були схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 2004, 2005), Міжнародному конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць у спеціальних наукових виданнях загальним обсягом 3,01 ум.-друк. арк., з яких авторові належить 2,61 ум.-друк. арк.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Роботу викладено на 224 сторінках машинописного тексту, у тому числі 37 таблиць і 15 рисунків, список використаної літератури з 167 найменувань на 12 сторінках та додатки на 53 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації складає 171 сторінка.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначено мету, предмет і об'єкт дослідження, сформульовано задачі, відображено наукову новизну й практичну значущість отриманих результатів.
У першому розділі –“Теоретичні аспекти управління стратегічним потенціалом підприємства”–розкриті категоріальний апарат і сутність стратегічного потенціалу підприємств, основні підходи до його оцінки й управління ним. Сформульовано й вирішене завдання щодо розробки наукових основ управління стратегічним потенціалом підприємства, а також надані рекомендації зі створення відповідної системи моніторингу цього процесу.
Проведений аналіз категоріальної бази системи стратегічного управління дозволив установити співвідношення категорій “потенціал”, “економічний потенціал”і “стратегічний потенціал”. В роботі доведено, що поняття економічний потенціал більш широке, воно містить у собі стратегічний потенціал підприємства в сукупності з його положенням на ринку й виробничими можливостями. Характерною рисою стратегічного потенціалу є взаємозв'язок усіх його елементів зі стратегічними цілями підприємства, що дозволяє мобілізувати наявні ресурси на їхнє досягнення.
Тому під стратегічним потенціалом в дисертаційній роботі розуміється узагальнена характеристика, яка відбиває реальні фактичну здатність з перетворення ресурсів для досягнення поставленої мети на основі розробленої стратегії та виражає можливості й інтегральну спроможність підприємства із задовільнення потреб ринку.
Обґрунтовано, що структура є найважливішою характеристикою потенціалу підприємства. Виходячи із системного підходу, можна виділити структурні елементи стратегічного потенціалу підприємства, розподілені по рівнях системи. Кожний структурний елемент може розглядатися і як самостійна система, і як підсистема в рамках системи більш високого порядку.
Тому пропонується при описі структури стратегічного потенціалу підприємства використати комплексний підхід, що поєднує достоїнства ресурсного й функціонального та дозволяє представити потенціал як сукупність чотирьох складових: управлінської, маркетингової, інноваційної й виробничої, які забезпечуються відповідними кадровими, матеріально-технічними, фінансовими, інформаційними й технологічними ресурсами.
У дисертаційному дослідженні на основі узагальнення літературних джерел, аналізу факторів впливу на потенціал підприємств у сучасних умовах запропонована система принципів управління потенціалом підприємства: достатність для забезпечення конкурентоспроможності й стратегічного розвитку підприємства; адаптивність до змін зовнішнього й внутрішнього середовища; стабільність, обумовлена життєвим циклом підприємства й заданим періодом часу; саморегулювання й саморозвиток відповідно до динаміки внутрішнього середовища; гнучкість для забезпечення конкурентоспроможності й розвитку підприємства.
Ця система являє собою змістовний аспект основ управління стратегічним потенціалом підприємства і є сукупністю теоретичних знань, які дозволяють синтезувати методи, моделі й інструменти управління їм.
В основу побудови системи управління стратегічним потенціалом підприємства покладено науково обґрунтовану концепцію, що враховує, з одного боку, особливості діяльності підприємства, а з іншого, –його положення на ринку й стан зовнішнього середовища. При управлінні стратегічним потенціалом підприємства запропоновано використання сучасних концепцій менеджменту, що використовують взаємодію процесного, системного, ситуаційного підходів.
На основі розробленої концепції процедура управління стратегічним потенціалом підприємства припускає проведення таких дій: виявлення структури потенціалу; аналіз конкурентних переваг і слабких сторін діяльності підприємства; формування методики діагностики потенціалу, оцінка елементів потенціалу; виявлення синергетичного впливу елементів; інтегральна оцінка конкурентоспроможності підприємства; розробка загальної й локальної стратегій зі зміцнення й розвитку потенціалу. За пропонований порядок управління стратегічним потенціалом підприємства представлена на рис. 1.
Рис. 1. Основні етапи управління стратегічним потенціалом підприємства
У другому розділі –“Аналіз зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства при управлінні його стратегічним потенціалом”–обґрунтовано методичний підхід до аналізу зовнішнього середовища підприємства при управлінні стратегічним потенціалом, досліджений стан економічного потенціалу Харківського регіону. Виходячи з основних цілей формування конкурентоспроможного стратегічного потенціалу підприємства й сукупності принципових розв'язуваних завдань, проведено аналіз динаміки розвитку пріоритетних галузей і SWOT-аналіз для визначення пріоритетних стратегій розвитку підприємств, також сформована структура аналізу внутрішнього середовища підприємства й оцінки його потенціалу.
Обґрунтований і розроблений у дисертаційній роботі підхід до аналізу стратегічного потенціалу підприємства включає такі процедури: по-перше, аналіз внутрішнього потенціалу на основі виявлення минулої, дійсної й майбутньої стратегічної позиції підприємства; по-друге, аналіз потенціалу щодо поточних конкурентів на певному відрізку часу. Задача аналізу зовнішнього середовища при управлінні стратегічним потенціалом складається із забезпечення такої взаємодії підприємства й галузі із середовищем, яке дозволяє їм підтримувати свій потенціал на рівні, необхідному для досягнення висунутих цілей, а як наслідок дає можливість виживання у довгостроковій перспективі.
З метою підвищення рівня обґрунтованості прийнятих рішень доцільно проводити аналіз регіонального й галузевого рівнів зовнішнього середовища для визначення конкурентних позицій і перспектив розвитку підприємства. Пропонується двоступенева схема аналізу, коли на першому етапі проводиться аналіз галузевих позицій підприємства, а на другому –регіональних.
У табл. 1 наведено індекси зміни обсягів промислового виробництва по видах економічної діяльності (2003 р.) й галузях промисловості (1995 і 2000 рр), за базу прийнятий 1990 р.
Таблиця 1
Індекси продукції по галузях промисловості і видах економічної діяльності, %
|
Галузі й види економічної діяльності |
1995 |
2003 |
|
|
Вся промисловість |
44,1 |
,6 |
,6 |
|
1а. Електроенергетика |
65,9 |
,8 |
|
|
1б.Виробництво й розподіл електроенергії, газу, води |
- |
- |
.3 |
|
2а. Паливна промисловість |
66,2 |
,3 |
|
|
2б. Видобуток енергетичних матеріалів |
- |
- |
,9 |
|
3а. Харчова промисловість |
39,6 |
,8 |
|
|
3б. Харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів |
- |
- |
,6 |
|
4. Легка промисловість |
31,8 |
27,4 |
,3 |
|
5. Хімічна й нафтохімічна промисловість |
35,3 |
,2 |
,7 |
|
6а. Машинобудування й металообробка |
30,4 |
,4 |
- |
|
6б. Машинобудування, ремонт і монтаж устаткування |
- |
- |
,5 |
У цілому обсяг промислового виробництва в 2003 р. у порівнянні з 1990 р. склав тільки 60,4%. Зміни в галузях промисловості істотно відрізняються від середнього. Найбільший спад виробництва характерний для машинобудування –в 2,7 разу, легкої промисловості –в 4,6 разу. Намітилася чітка тенденція збільшення обсягів виробництва в регіоні по найважливіших видах діяльності й у цілому промисловості. За останні три роки обсяг промислового виробництва в регіоні в порівнянні з базовим періодом збільшився з 44,6% в 2000 р. до 60,6% в 2003 р., зростання в 1,35 разу. Проведений аналіз показав, що в сучасних умовах жодна галузь, крім чотирьох (електроенергетика, паливна, харчова промисловість і машинобудування), які складають у сумі 84% промислового виробництва регіону, не може в найближчому часі і в майбутньому претендувати на провідну роль в економіці регіону.
На другому етапі був проведений SWOT-аналіз основних галузей промисловості Харківського регіону, який дає можливість перейти до обґрунтування найбільш ефективної стратегії, що визначає прийняття рішень з управління стратегічним потенціалом, які підтримують конкурентні переваги в довгостроковому періоді.
У відповідності до результатів аналізу регіональних і галузевих факторів зовнішнього середовища виявлена система загальних цілей розвитку регіону, локальних цілей для окремих галузей промисловості й підцілей для машинобудування, які стали основою для обґрунтування вибору адекватних стратегій розвитку для окремих галузей промисловості з переліку типових.
У дисертаційній роботі обґрунтований вибір SWOT-методу як інструменту проведення аналізу внутрішнього середовища підприємства. Такий аналіз був проведений на прикладі ВАТ “Турбоатом”. Він дозволив виявити фактори внутрішнього середовища підприємства, що визначають його сильні й слабкі сторони. Далі, на основі використання експертних методів було проведено розрахунок імовірності виникнення прогнозованих можливостей і погроз, розроблено відповідні матриці й побудовано портфоліо-матрицю конкурентних позицій. Все це дало можливість обґрунтувати вибір стратегії, яка буде визначати підходи до управління стратегічним потенціалом підприємства.
У третьому розділі –“Методичний підхід до управління стратегічним потенціалом підприємства на основі його оцінки” –розглядаються методичні підходи до оцінки рівня й ефективності стратегічного потенціалу підприємств промисловості, проведена їхня апробація на основі даних промислових підприємств, дані методичні рекомендації з адаптації структурної схеми процесу управління стратегічним потенціалом в умовах нестабільного зовнішнього середовища.
Проведені в дисертаційній роботі дослідження визначень стратегічного потенціалу й підходів до його виміру дозволяють сформулювати методичний підхід до його оцінювання. Технологія оцінювання представлена на рис. 2.
Рис. 2. Технологія оцінки стратегічного потенціалу підприємства
Так, у роботі була обґрунтована характеристика рівнів стратегічного потенціалу підприємства, наведена в табл. 2.
Таблиця 2
Характеристика рівнів потенціалу підприємства
|
Рівень потенціалу |
Бальна оцінка |
Коротка характеристика |
|
Високий рівень |
2 |
Підприємство перебуває в стані абсолютної рівноваги по всіх складових у відповідності з усіма критеріями оцінки |
|
Середній рівень |
1 |
Підприємство успішно існує в бізнесі, є труднощі, які переборюються, тому що працюють механізми адаптації |
|
Низький рівень |
0 |
Наявність хронічних порушень більшості параметрів всіх функціональних складових: проблеми із забезпеченням підприємства ОВФ, сировиною, матеріалами, трудовими ресурсами, неефективне їх використання |
Кількісне оцінювання стратегічного потенціалу проведено по виділених чотирьох його елементах (загальне управління, маркетинговий, інноваційній і виробничий), на основі оцінки забезпеченості кожного елемента ресурсами різних типів (кадрові, матеріально-технічні й фінансові й інформаційно-технологічні). У результаті одержуємо матрицю розмірністю 3 х 4, кожний осередок якої може бути представлений групою показників, що характеризують забезпеченість того або іншого виду потенціалу ресурсами певного типу (разом 12 груп показників). Розрахунок інтегральних показників забезпеченості елементів потенціалу підприємства ресурсами проводиться в кілька етапів: експертна оцінка значущості показників (bi) усередині кожної з виділених груп за 10-ти бальною шкалою; розрахунок вагових коефіцієнтів (ki) для показників; експертна оцінка рівня показника (аi) за 3-х бальною шкалою; розрахунок безпосередньо інтегрального показника забезпеченості елемента потенціалу підприємства тим або іншим видом ресурсів:
Iij = Σ(ai* ki),
де i –порядковий номер типу ресурсів, j –порядковий номер елемента потенціалу.
На підставі цих значень інтегральних показників відбувається побудова графіків забезпеченості кожного з елементів відповідними ресурсами. Далі проводиться кількісна характеристика елементів стратегічного потенціалу підприємства залежно від значень інтегральних показників їхньої забезпеченості ресурсами. Оцінювання ефективності використання стратегічного потенціалу підприємства відбувається аналогічно. Слід зазначити, що ефективність використання виробничого потенціалу (Кеіпп) відбувається за формулою:
Кеівп = Кзо * Кесм ,
де Кзо –коефіцієнт завантаження обладнання при оптимальній змінності роботи;
Кесм –коефіцієнт ефективності системи мотивації виробничого персоналу.
Потім на підставі показників рівня й ефективності стратегічного потенціалу будується ромб ефективності використання потенціалу підприємства (рис. 3).
c2
cf
1
1
c5
d1