Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Культурологія – визначає найбільш загальні закономірності формування й функціону-вання культури.
Культурологія – є системою знань про сутність, закономірності існування та розвитку, людське значення та способи пізнання культури.
Вона претендує на вивчення культури в усій повноті її вивчення.
Культурологія теорія культури, яку прийнято називати культурологією. Це порівняно молода наука, хоча своїми витоками вона сягає аж до античного світу. Серед перших дос-лідників, які користувалися терміном «культурологія» при аналізі проблем культури, був американський антрополог Леслі Уайт (1900-1975рр). Цей термін вийшов за академічні межі й набув значного поширення після публікації праць Л.Уайта, в яких була викладена загальна теорія культури і обґрунтована її об’єктивність.
Відомо багато визначень культурології, серед яких можна виокремити три основних:
Культурологія є також ІНТЕГРАТИВНОЮ СФЕРОЮ ЗНАННЯ, народженою в полілозі ФІЛОСОФІЇ, ІСТОРІЇ, ПСИХОЛОГІЇ, МОВОЗНАВСТВА, ЕТНОГРАФІЇ, АРХЕОЛОГІЇ, РЕГІЛІЄЗНАВСТВА,СОЦІОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ, МИСТЕ-ЦТВОЗНАВСТВА.
Культурологія – це самостійна наукова дисципліна в системі соціально-гумунітарних знань
Культурологія – це наука, яка вивчає специфіку розвитку матеріальної та духовної ку-льтури цивілізацій, етносів, націй у конкретно-історичному періоді, їх взаємозв’язки та взаємовпливи.
Як ми зазначали, культурологія стає наукою, яка формується на стику соціального і гу-манітарного знання про людину та суспільство і вивчає культуру як цілісність та специ-фічну функцію людського буття.
Культурологічні науки ґрунтуються за трьома номінаціями:
Нині в системі культурологічних наук виокремились такі напрямки:
Культурологія – це відносно нова наукова дисципліна соціогуманітарного профілю, яка описує, класифікує і пояснює явища культури. Назва дисципліни є похідною від ла-тинського слова culture і грецького слова logos (слово, вчення, наука). Відповідно, етимо-логічно культурологія перекладається рос.(укр.) мовою, як наука про культуру. Однак таке визначення культурологія має абстрактний характер.
Культурологія має інтегративний характер. Це підкреслюється тим, що досліджує генезис/ґенезу, функціонування і розвиток культури, як цілісності та її складових.
Узагальнюючи різні (три) підходи до інтерпретації даного поняття, можна представити культурологію як науку, яка описує, класифікує і пояснює явища культури у сукупності її ціннісно-смислового, нормативно-регулятивного і знаково-комунікативного характеру.
На сьогодні існує багато уявлень про культурологію. Серед багатьох можна виділити такі підходи.
Перший – розглядає культурологію як комплекс дисциплін, вивчають культуру.
Другий підхід виявляє намагання розглядати культурологію в якості самостійної наукової дисципліни.
Культурологія у вузькому сенсі слова представляє собою інтегративне знан
ня про культуру як цілісне явище, яке існує в реальному
історичному і соціальному просторі і часі.
Культурознавство представляє собою сукупність окремих різних наукових дисцип-
лін, які вивчають окремі підсистеми культури: економічну, полі-
тичну, правову, релігійну, моральну, художню та ін.
Соціальна
культурологія досліджує механізми, процеси і форми соціокультурної органі-
зації і регуляції колективного життя людей (цінності, норми,
звичаї, образи життя, технології діяльності, мови комунікації,
інструментарій соціального відтворення особистості й суспіль-
ства тощо).
Гуманітарна
культурологія концентрує свою увагу на вивчені процесів і форм самосвідо-
базується на мості культури, інтелектуальної і образної творчості рефлексії
описово-інтерпри- та інтерпретації природного і соціального буття з точки зору
таторській методо- СМИСЛІВ, втілених в різних вербальних невербальних “текс-
логії або “розумінні” тах культури”.
Теоретична
культурологія розробляє методичні основи/засади культурологічного пізнання,
формує категоріальний апарат, розглядає культуру в її теоретич-
ному та історичному аспектах
В межах теорії культурології можна виділити ряд предметних напрямків:
1. Соціальна і культурна антропологія
2. Історична культурологія,
3. Психологічна антропологія,
4. Культурна семантика.
Прикладна
культурологія - орієнтована на використання фундаментальних знань про куль-
туру з метою прогнозування, проектування і регулювання актуа-
льних культурних процесів,
- орієнтована на використання фундаментальних знань про куль-
туру з метою розробки спеціальних технологій трансляції куль-
турного досвіду,
- орієнтована на використання фундаментальних знань про куль-
туру з метою цілеспрямового управління культурними процеса-
ми.
В межах прикладної культурології розглядають:
- соціокультурні аспекти освіти, культурного-освітньої роботи і дозвілля
- музеєзнавство,
- інформаційну, бібліотечну і архівну справу.
Об’єкт і предмет культурології
Для того, щоб глибше розібратися в тому, що являє собою культурологія як наука, перш за все необхідно зясувати (уточнити) її об’єкт дослідження.
В якості об’єкту тієї чи іншої науки завжди виступає певна галузь реаль-ної дійсності.
Предмет будь-якої науки є результатом теоретичного абстрагування на основі певного , визначеного пояснювального принципу.
На основі такого абстрагування дослідниками виділяються ті сторони і за-кономірності розвитку й функціонування об’єкта, що вивчається, які є специфічними саме для даної науки.
Об’єкт. В сучасній культурології прийнято вважати, що об’єкт культу-
рологічного пізнання можна визначити як історичний соціальний людський досвід відбору, накопичення (акумуляції) і застосування таких форм діяльно-сті, які сприяють їх ефективній життєдіяльності.
Цей соціокультурний досвід
закріплюється у системах культурних цінностей, нормах, зразках по-ведінки, законах тощо;
опредмечується у специфічних рисах технології і продуктах (резуль-татах) діяльності людей, спрямованої на задоволення їх індивідуальних і суспільних інтересів, потреб;
формує особливості мов і культурних кодів;
визначає зміст і методику процесів соціалізації та інкультурації люд-ської особистості;
відображається і інтерпретується в культурних текстах, філософ-фії, релігії, соціальних і гуманітарних науках, літературі, праві тощо;
передається (транслюється) від покоління до покоління у виді тра-дицій, ціннісних орієнтацій, екзистенціальних життєвих настанов тощо і є змістовною основою процесів соціального відтворення.
Предмет Предмет культурології, оскільки він є результатом дослідниць-ких дій, не може включити в собі одночасно весь об’єкт дослідження.
Розуміння предмета культурології на протязі всієї історії існування цієї науки змінювалося. Різні мислителі, представники різних шкіл і напрямків в залежності від пояснювального принципу, яким вони керувалися у своїх дос-лідженнях, методів пізнання, які вони використовували, висловлювали і вис-ловлюють різне розуміння предмета культурологія.
ПРЕДМЕТОМ КУЛЬТУРОЛОГІЇ є вивчення змісту, структури, динаміки і технології функціонування цього соціокультурного досліду, з
точки зору його виникнення, генезиса, відбору і накопичення (акумуляції), системної упорядкованості регулятивної практики освоєння, використання і
порушення індивідами його нормативного норма-
тивного відтворення і творчого розвитку тощо, тоб-
то в решті-решт / в остаточному підсумку/ :
Предмет пізнання того, як цей досвід породжується, пере-
дається (транслюється) та інтерпретується стихій-
но і цілеспрямовано виробленими соціальними
угодами людей і регулює форми їх спільного
існування і діяльності.
Специфіку предмета культурології, на відміну від інших наук, які вивча-ють окремі аспекти культури, можна побачити в її інтегративності.
Предмет культурології (стисло, варіант 1)
Підкреслюється, що культурологія досліджує генезис (утворення), функ-ціонування і розвиток культури як цілісності та її складових.
На думку Н.С.Злобіна, культурологія виступає в якості інтегративної ме-тодологічної основи, яка поєднує (об’єднує) все розмаїття аспектів вивчення культури як цілісної системи.
Відповідно до інтерпретації терміна «культура».
Предмет культурології (варіант 2) тлумачиться як вивчення семіотичних систем: мови і символів культури (Ю.Лотман, А.Кармін та ін.).
Предмет культурології (варіант 3)
Близькою є інтерпретація культури як універсального способу творчої са-мореалізації людини через покладання смисла, намагання відкрити і стверди-ти смисл людського життя у відповідності до смислу сущого.
Якщо узагальнити дані три підходи то в такому випадку культурологія предстане як наука, яка описує, класифікує і пояснює явища культури у су-купності її ціннісно-смислового, нормативно-регулятивного і знаково-кому-нікативного характеру.
Вітчизняна культурологія вивчає, по суті, те саме, що й комплекс антропо-логічних дисциплін, який сформувався на Заході. (Як ми вже зазначали) полі-фонічність культури вплинула на існування різних версій культурології, таких як:
семіотична (Ю.Лотман),
літературознавча (Д. Лихачов, С. Аверинцев, А. Макаров),
діалогічна (В. Біблер),
історична (О. Гуревич, М. Попович) та ін.
Сучасна культурологія вважає предметом систему знань, що могла б кон-цепттуально впливати на формування культури суспільства, стати самостій-ною галуззю суспільно-гуманітарних знань.
Оскільки на сьогодні в культурознавстві ситуація складається таким чи-ном, що теорія і методологія, з одного боку, і історія культури, з іншого боку, і історія культури, з іншого, не просто утворюють рівні наукового знання, але й виявляються цілком самостійними напрямками досліджень, які дуже рідко і внезначній мірі зв’язані між собою, а головне, які не виявляють вагомої заці-кавленості один в одному. В результаті, - за висновками Сапронова П. ,- тео-рія і методологія, які не ставлять перед собою завдання стати теорією і мето-дологією історичного дослідження, носять явно /свідомо/ фіктивний харак-тер.
З огляду на нагальність цих проблем, необхідно розробити таку концепт-цію культури, яка могла б зв’язати теоретичні уявлення та їх втілення в усі сфери людської життєдіяльності;
розробити методологію для забезпечення комплексного дослідження ку-льтури як цілісного явища;
виробити концепцію єдності набутків культур народів світу та усунути антагоністичності серед них;
упровадити системні підходи аналізу культури до державної політики і втілити її в діяльність системи управління;
сформувати культурні потреби людини як на робочому місці, так і в активно-дієвому використані позаробочого часу;
ураховувати «досягнення» технократизму, раціоналізму, маскультури, що особливо поширились у ХХ ст., з тим щоб уберегти людину від їх згубних впливів і компенсувати їй засобами культурології комфортне співіснування в модернізовано-технологічному світі.
Методи культурологічного дослідження
Методи культурологічних досліджень – це сукупність аналітичних прийо-мів, операцій і процедур, які використовують в аналізі культури.
Оскільки культурологія, як ми вже зазначали, представляє собою інтегра-тивну галузь знань, яка вбирає в себе результати досліджень ряду суміжних наук, остільки культурологічний аналіз реалізується за допомогою комплексу пізнавальних методів і настанов, в тому числі запозичених із суміжних дис-циплін. При цьому методи різних дисциплін використовуються вибірково, враховуючи їх здатність вирішувати аналітичні проблеми загально культуро-логічного плану. Вже це дає підставу говорити про те, що в процесі культу-рологічного дослідження методи суміжних дисциплін зазнають певної тарнс-формації.
Особливості методології культурологічного пізнання обумовлені тим фак-том, що сама культурологія є чітко вираженою гуманітарною дисципліною. За словами Г. Ріккерта, методи культурології належать до «ідеологічних ме-тодів» або методів «розуміння» (В. Ділтей) З точки зору цього підходу, піз-нання культурно-історичної реальності, «сфери духу» - принципово від піз-нання світу природи. Світ природи можна осягнути за допомогою пояснення. Світ культури – тільки за допомогою розуміння – безпосереднього пережи-вання історичної реальності, вживання у внутрішній смисл явищ і цінностей, що пов’язано із позитивно спрямованою ціннісною позицією.
На базі концепції розуміння була розроблена методологія осягання куль-турно-історичних процесів – ГЕРМЕНЕВТИКА. Герменевтика (від грец. Hermeneutics – пояснюю, тлумачу)як мистецтво та вчення про способи тлумачення текстів, первісни смисл яких є неясним в силу їх давності або багатозначності, виникла ще в період античності.
В сучасній культурології цей метод представляє собою інтерпретацію ку-льтурно-історичних явищ і розуміння суб’єкта. Він заснований на внутріш-ньому досвіді людини та її безпосередньому сприйнятті життєвої цілісності. Основу такого підходу до герменевтики заклали В.Ділтей і Г. Гадамар. З їх точки зору носіями розуміння історичних утворень, явищ культури є мова. Герменевтика як «мистецтво тлумачення письмових текстів», «зафіксованих життєвих одкровень» (В. Ділтей) сприяє розкриттю суб’єктивних боків діяль-ності людей, їх спонукальних мотивів і емоцій в культурно-історичному про-цесів, допомагає осмислити окремі явища в якості моментів цілісного душев-но-духовного життя або епохи, яка реконструюється.
Методологія «розуміння» в більшій мірі здатна відображати конкретно-подійний світ культури, потік культурного досвіду людей, а також такі якості культурних явищ, як схоже-несхоже, важковиразиме, унікальне.
Для аналізу соціокультурної динаміки, виявлення об’єктивних причинно-наслідкових зв’язків всередині культури, зясування функцій культури тощо в культурології широко застосовуються методи і прийоми аналізу економічно-го, соціологічного, політичного дослідження. Це:
Тільки уміле сполучення всіх методологічних настанов і прийомів може дозволити дати більш адекватну картину культурно-історичного процес.
Як ми вже зазначали, особливою рисою культурології є її орієнтація на виявлення смислової цінності будь-яких явищ культури, реалізацію в них творчого духу людини.
Культурологія відкриває через культуру драму і трагедію буття людини, його духовну безкінечність і високий зміст. Як система смислів з відповід-ною внутрішньою логікою культурно-історичного процесу.
Водночас культура звернена до людської суб’єктивності, тому потребує цілісної інтуїтивно-смислової причетності.
Тому метою культурологічних досліджень має бути саме розуміння культури.
Серед основних завдань культурології можна виділити такі:
PAGE 5