Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
План:
1.Поняття «етичного кодексу психолога», функції та завдання дисципліни.
2.Зв’ язок етики та психології. Проблема моральності у психології.
3.Основні поняття дисципліни. Поняття професійної етики психолога.
4.Історія становлення етичного кодексу психолога у світі
5.Історія становлення етичного кодексу психолога у світі та в Україні.
Основні терміни та поняття: етичний кодекс психолога, етика, психологія, професійна етика психолога, клієнт, замовник, досліджуваний, мораль, моральність, цінності, відповідальність, толерантність, етикет, професійна кооперація та ін.
Література:
1.Етичний кодекс психолога / Психолог. 2004. -№43 (139*. - С.1-4.
2.Братусь Б.С. Психология и зтика. Возможна ли нравственная психология? / Человек. -1998. -№1.
3. Вачков И.В. Введение в профессию «психолог»: Учеб.пособие / В.И.Вачков,
И.Б.Гриншпун, Н.СПряжников; Под ред. И.Б.Гринитуна. - 3-є изд., стер. - М. -
Издательство Московского пешолого-социального института; Воронеж':
МОДЖ 2004.-464с.
4.Кондаков И.М. Психология. Имюстрированньт словарь / И.М.Кондаков. - 2-е изд., доп.и перераб. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 783с.
5.Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. -5-те вид. -К.: Либідь, 2004. - 384с.
6. Тлумачний словник українськоїмови /Укл. Ковальова Т.В., Коврига Л.П. -Харків: Синтес,2002. -С.265.
1. Предмет, функції та завдання дисципліни
Дисципліна «Етичний кодекс психолога» призначена для викладання студентам спеціальності «Психологія», «Практична психологія», «Соціальна психологія», «Педагогічна психологія». Це відносно нова дисципліна, яка сформувалася на межі психології, етики, юриспруденції.
Етичний кодекс психолога - дисципліна, спрямована на вивчення основних норм, правил та цінностей, яких повинен дотримуватися психолог у ході своєї професійної діяльності.
Мета курсу:
- оволодіти уявленнями про: соціальні, етичні норми у роботі психолога, співвідношення та роль етичних норм у суспільстві, міжособистісні стосунки та шляхи їх гармонізації;
- знати: цінності та соціальні норми, які повинен сповідувати та яких повинен дотримуватися у своїй професійній діяльності психолог, поняття «свобода», «відповідальність», «духовність», «толерантність», «компетентність», «професійна кооперація», «захист інтересів клієнта», «конфіденційність», «етичні правила психологічних досліджень», проблеми та завдання кваліфікованої пропаганди психології;
- використовувати: основи міжособистісного спілкування, шляхи конструктивного розв'язання міжособистісних конфліктів, основні моральні норми та цінності, правила етикету та положення етичного кодексу та ін.;
- володіти уміннями визначати життєві цінності й орієнтири (свої та інших людей*, аналізувати власний досвід ефективного спілкування, ефективно спілкуватися та співпрацювати, керуватися в поведінці моральними нормами 7а цінностями, відрізняти моральність і аморальність та ін.
Загальну мету дають змогу реалізувати такі завдання: поглиблювати знання студентів про моральні взаємини, основні моральні норми та цінності українського суспільства та людства, правила етикету, правила культури поведінки; удосконалювати вміння керуватися в поведінці та у своїй професійній діяльності моральними нормами та цінностями, виявляти дружелюбність, ввічливість, повагу й чуйність до інших, толерантність і милосердя, розрізняти моральність і аморальність, дотримуватися етичних норм у повсякденному житті, контролювати, оцінювати та регулювати свої взаємини з іншими, здійснювати вибір у складних ситуаціях, орієнтуючись на моральні цінності; формувати позитивне ставлення й мотивацію до застосування моделей поведінки, зорієнтованих на моральні цінності та етичні норми; збагачувати досвід моральних взаємин з однолітками, батьками, викладачами, знайомими й незнайомими людьми; стимулювати пізнавальний інтерес студентів до етичного знання, основ моральної культури.
Зміст предмета передбачає формування в студентів здатності:
1. Орієнтуватися в морально-етичних питаннях життя й визначати в них власну позицію, узгоджуючи її з системою моральних цінностей демократичного суспільства та положеннями етичного кодексу психолога.
Робити свідомий вибір моделей поведінки, орієнтуючись на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських моральних цінностей, насамперед на доброчинність, гідність, чуйність, товариськість, доброзичливість, благородство й сучасні норми етикету та керуючись положеннями етичного кодексу психолога.
2. Оцінювати власну поведінку та поведінку інших з позиції добра та зла, моральних норм і етикетних правил, вимог міжкультурного спілкування та демократичної толерантності.
3. Користуватися розмаїттям засобів мовного етикету, дотримуватися мовної культури та етикету спілкування.
4. Застосовувати моделі неконфліктної поведінки й досягнення консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання.
Дисципліна «Етичний кодекс психолога» реалізує практично всі функції, властиві психологічній науці:
- Теоретико-пізнавальна функція допомагає розкрити суть, природу морально-етичних проблем, які виникають у процесі професійної діяльності психолога і в повсякденному житії та ін.
-Світоглядна функція синтезує сучасні наукові уявлення про стичні норми, принципи, цінності, кодекси, стандарти та їх використання у процесі професійної діяльності психолога, сприяє виробленню певного бачення роботи психолога-професіонала на є пічних засадах та ін.
-Гуманістична функція полягає в дотриманні норм етики та моралі у процесі здійснення практичної роботи психологом-професіоналом, взаємодії з іншими людьми.
-Комунікативна функція полягає у систематизації знань з даної дисципліни, передачі інформації наступним поколінням та ін.
- Прогностична функція дозволяє побачити, який вплив застосовані практичним психологом методи, форми, прийоми роботи, дотримання етичного кодексу, норм, стандартів психолога будуть здійснювати на клієнта; уявити і зрозуміти віддалену перспективу, правильно та всесторонньо оцінити її.
-Аксіологічна функція дозволяє визначити реальні й уявні цінності у житті та діяльності людей, залучених до даної галузі.
-Практична функція полягає у виробленні практичних рекомендацій щодо попередження виникнення, а також розв'язання етичних проблем у процесі практичної діяльності психолога й використанні їх на практиці.
2. Зв'язок етики та психології. Проблема моральності у психології
Теоретичний фундамент дисципліни «Етичний кодекс психолога» складають: філософія, психологія, етика, юриспруденція, аксіологія та ін. Якщо говорити про міждисциплінарні зв'язки, то вони очевидні та багатогранні. Дисципліна «Етичний кодекс психолога» черпає відомості з різноманітних галузей психологічних, загальногуманітарних, соціологічних знань, збагачуючи водночас і їх своїми відкриттями.
Актуальний зв'язок дисципліни з психологією - віковою, диференціальною, соціальною, психологією праці, геронтопсихологією, спеціальною психологією, психогігієною, психологією релігії, психологією сім'ї, психологією конфліктів; медичними науками: анатомією, фізіологією, педіатрією; економічними та політичними науками, соціологією, культурою та етнологією, з математикою, історією та ін.
Доцільно детальніше розглянути зв'язок психології та етики, дискусії про який серед авторитетних вітчизняних і зарубіжних психологів продовжуються по сьогодні.
Розглянемо предмет вивчення даних дисциплін.
Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя у їх якісній та кількісній характеристиках. Психологія - наука, яка вивчає факти, закономірності та механізми психіки. Психологія виявляє індивідуальні, вікові особливості та закономірності розвитку і поведінки людей, що слугує передумовою для визначення способів і засобів виховання, навчання [4]. Психологія - наука, яка намагається вияснити, як виникають психічні явища, як з них складаються психічні стани, як формуються із них психічні процеси, як вони закріплюються у психічних властивостях, як це відображається у діях, поведінці та діяльності людини.
Психологія (від грецьк. рзуске - душа та Іо§оз вчення* - наука, яка вивчає закономірності формування та розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності [6, с.468].
Предметом вивчення етики є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна із важливих сторін життєдіяльності людини, специфічне явище суспільного життя. Етика визначає місце моральності у системі інших суспільних відносин, аналізує її природу та внутрішню структуру, вивчає походження та історичний розвиток моральності, теоретично обґрунтовує ту чи іншу її систему [6, с. 17-18].
Етика як наука існує вже понад 23 століття. Термін «етика» («Нікомахова етика», «Велика етика», «Евдемова етика»* введено Аристотелем. Він же і виділив її в особливу дисципліну, помістивши між ученням про душу (психологією* та вченням про державу (політикою*: базуючись на першому, вона служить другому, оскільки її мета - формування доброчинного громадянина держави.
Більшість сучасних вітчизняних психологів вважають цілком можливим існування «моральної психології» (Б.С.Братусь*, В.В.Да-ипдон стверджує, що психологія повинна бути «пов'язана з етикою», А.В.Брушлинський вважає, що «союз етики та психології є доволі актуальним», В.В.Умріхін зазначає, що «психологія невіддільна від етики», М.Г.Ярошевський стверджує, що «думка про несумісність природничо-наукового образу з ціннісно-моральним поглядом на сутність людини є неправомірною».
Водночас, ряд авторів (Н.Мусхелішвілі, Ю.Шрейдер, В.Слободчиков, Б.Юдін* закликають до більш обережного розгляду зв'яжу стики та психології.
З часів З.Фрейда етика та мораль розглядалися як тиск «над-Я» пп особистість, як деяка сублімація. Етика говорить про мистецтво жити достойно. Вона як хороший глушник у машини, який, усуваючи шум, очищаючи вихлопи, забирає значну міць мотора, але завдяки цьому глушнику ми не глухнемо від шуму і ще можемо дичині и місті. Завдяки обмеженням етики ми залишаємось людьми і цінувати життя інших[2].
Етика - філософськи оформлена совість, механізм нашого мучення. Нагорода за ці муки - яскравий погляд на світ, своє місце і своє (у тому числі професійне* призначення в ньому.
Сьогодні психолог починає діяти в нових контекстах, з одного боку, аналізується його необхідність, як спеціаліста, і розширюються можливості, а з іншого - з'являються нові, невідомі попередньому досвіду проблеми: психолог не просто взаємодіє з досліджуваним, клієнтом, пацієнтом, підозрюваним і т.д., але й, так чи інакше, впливає на нього. Тобто відбувається «втручання» психолога у психічне життя людини, що часто має не тільки позитивні, але й негативні наслідки.
Сфера психологічних практик поки що не дозріла до юридичного регулювання, але етична рефлексія тут особливо необхідна.
З моменту перебудови у психології людини відбулися певні зміни в особистісних моральних нормах, люди почали неоднозначно ставитися до моральних цінностей, що склалися століттями. Для прикладу візьмемо таку цінність як чесність. Чесна людина - це та, котра знайшла гаманця і повернула його людині, котра його загубила. Згадайте ж більшість сьогоднішніх оголошень: «Пропала собака, тому, хто знайшов, - винагорода гарантується». І більшість людей сьогодні так і розуміють чесність. Виходить, якщо кіллер узяв замовлення і виконав його, - то він теж вчинив чесно у відношенні до замовника [2].
Інші питання, про які варто згадати, це питання про те, наскільки етичні психологічні експерименти, обман з боку експериментатора та чи примножують знання моральність людини?
В.В.Знаков з цього приводу говорить таке: брехня та обман входять до технології професіоналів-психологів, психотерапевтів, тому що в половині експериментів досліджуваним вони дають зовсім не ту інструкцію, про яку самі думають. Наприклад, експерименти на конформність2 стали б просто неможливими, якби досліджуваним говорили правду. Так само, як і не є етично «чистими» експерименти по ефекту плацебо3. Оскільки, коли пацієнту повідомляють, що може бути плацебо, то складається вже зовсім інша ситуація; вся історія людства свідчить про те, що немає жодного зв'язку між інтелектуальним і моральним розвитком. Тому немає надії на 11\ що, розповівши про етику, хтось від цього стане вести себе більш етично [2].
І.С.Братусь вважає, що звернення до етики - несхвальний, мано не заборонений прийом у психологічних міркуваннях. Етику почили сприймати як нормативний кодекс (близький до цивільного та кримінального кодексів*, де постулюється, чого робити не можна, маніть якщо дуже хочеться. Але більшість усе ж таки це роблять - Просто маскуючись, ховаючись в інші форми роботи, які не засуджуються суспільством.
Крім того, як уже зазначалось, етика «заважає» дослідженням, простору дій. Н.М.Авдєєва наводить такий приклад: «...мені належить, дослідити, як людина буде реагувати на глобально негативне Ставлення до неї, а що потім буде з нею, як цей досвід на неї вплине і це вже мене не стосується. Якщо я як дослідник буду турбуватися про ці наслідки, обмежувати себе з етичних міркувань - це буде перешкоджати моєму науковому дослідженню. Тому, ведучи мову про с піну, ми говоримо про деяку силу, яка повинна увійти в психологічну реальність, потіснити й обмежити її, посіяти сумніви в правомірності наших дій, стати нашим мучителем, дати право засобам Виправдати чи дискредитувати поставлені цілі. Мова йде про доги 11, серйозні речі, і невипадково чимало колег-психологів так зміни на обличчі, коли чують слова «етика», «моральність» [2].
Звичайно, не можна акцентувати увагу тільки на обмеженій. Насправді етика говорить про мистецтво жити достойно.
Зазначимо, що етика психологічного співтовариства напряму пов'язана з етикою суспільства. До питань етики психології можна підходити з погляду юридичних норм, а можна з духовий моральних.
Ф.Г. Майльонова говорить, що «проблема етики в психології - це насамперед проблема рівнів рефлексії. І звідси - хто є суб'єктом звернення? Само собою зрозуміло, це не ті, хто навіть не знає, що таке етика, не знає і не замислюється, що таке вибір, а ті, для кого це питання вже стоїть, хто цим займається, цим мучиться... Але я бачу етику не тільки як «механізм мучення», а ще й як те, що рятує від цих мук, тому що від цих мук нікуди не дінешся, вони завжди будуть, були і є, тому що людина, особливо людина, яка рефлексує, мислить, живе у ментальному світі постійно стикається з ситуацією, коли їй необхідно вибирати: або що-небудь із рівновеликих цінностей, або найменше зло, або добро й добро: коли обране одне інше знищується вибраним. Така ситуація найбільше мучить, у ній неможливо жити, якщо не вибирати» [2].
3. Основні поняття дисципліни
Оскільки психологи знаходять усе більше і більше механізмів впливу на поведінку людини, природно постає питання етичності подібного роду впливів на іншу людину. Одні вважають, що це обмежує свободу особистості. Інші заявляють, що за допомогою обумовлення наш світ стане кращим, оскільки люди не будуть здійснювати небажаних та егоїстичних вчинків; і бачитимуть у можливості цілеспрямованої зміни поведінки важливий крок уперед у розв'язанні психологічних проблем (Хілл, 1985*.
До основних понять дисципліни наїжать такі:
- кодекс - це сукупність етичних норм; правил поведінки, що склалися у певному суспільстві; збірний правил, інструкцій, що регулюють певну галузь діяльності, спортивних змагань тощо; єдиний систематизований законодавчий акт, у якому містяться норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин [6];
- етика (від грецьк. етос, що ще у Гомера означало місце перебування, спільне житло, згодом почало переважати інше значення - звичай, вдача, характер, чесноти, той, що стосується моральності* - наука про мораль, її походжень^ розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей; норми поведінки, сукупність моральних правил якогось класу, суспільної організації, професії та ін. (лікарська етика* [7, с. 15];
- етичний кодекс психолога - нормативний акт, який виступає гарантом високопрофесійної, гуманної; високоморальної діяльності психологів України, яка здійснюється в залежності від спеціалізації та сфери інтересів; сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві та регулюють його життєдіяльність [ 1 ].
Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності.
практичний психолог - фахівець з психології, практичний діяч у галузі психології; особа, яка має спеціальну психологічну освіту, підтверджену державним дипломом і яка представляє науково-дослідну, навчальну, виробничу, лікувальну, кооперативну чи іншу організацію (див. додаток А*;
- замовник - керівник державної чи кооперативної організації або приватна особа, яка звернулася до психолога за консультацією психологічного характеру, ознайомлена з правилами і принципами роботи психолога і яка погоджується з ними. У ролі замовника може виступати і сам психолог, якщо йому необхідно здійснити психокорекційний вплив на основі результатів дослідження, і досліджуваний, якщо на основі результатів дослідження він має намір здійснювати у тій чи іншій формі самовдосконалення (аутотренінг та ін.* [З, с.52];
- досліджуваний - особа, яка погодилася бути об'єктом психологічного дослідження в особистих, наукових, виробничих, чи соціальних інтересах; умовне позначення людини, яку консультують, навчають, тренують, хворої людини, чи такої, яку обрали, атестують або анкетують і тестують для наукових досліджень [4];
- користувач - людина, яка отримує від психолога необхідну психологічну інформацію;
- клієнт - людина, яка передає психологу знання про себе чи інших людей, при цьому вона не вважає себе відповідальною за зміст цієї психологічної інформації [3, с152];
- мораль - система поглядів та уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості [8];
- етикет - установчі норми поведінки та правила ввічливості в певному товаристві;
- цінність - це позитивна чи негативна значимість об'єктів навколишнього світу чи символів, пов'язаних з ними, для суб'єкта пізнання та діяльності, яка визначається їх зв'язком з життєдіяльністю людини [6, с.662];
- вільний розвиток людини - процес кількісних та якісних змін, який нічим не обмежується, якому ніщо і ніхто не заважає;
- свобода - відсутність гноблення, утиску й обмежень у суспільно-політичному житті;
- життя, існування і т. ін. без залежності від кого-небудь, можливість поводитися на свій розсуд;
- індивідуальність (від лат. - неподільне* - сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідів [6, с.219];
- відповідальність - особливо важливе, серйозне, сумлінне ставлення до виконання своїх обов'язків;
толерантність - поблажливість, терпимість до думок інших, поглядів, вірувань, способу життя, поведінки, цінностей тощо; - компетентність - добра обізнаність у певній галузі;
- захист інтересів клієнта - відстоювання, оборона тверджень, суджень, думок клієнта;
- конфіденційність - те, що не підлягає розголосові;
- етичні правила психологічних досліджень — дотримання у процесі психологічних досліджень етичних норм і принципів;
- кваліфікована пропаганда психології - компетентне поширення, постійне і глибоке роз'яснення психологічних ідей, поглядів, знань;
- професійна кооперація - форма організації праці, при якій кілька психологів-професіоналів беруть участь у тому самому процесі або в різних, але пов'язаних між собою процесах праці; спільна дія;
- професійна етика психолога - це реалізація психологом у своїй діяльності специфічних моральних вимог, норм поведінки як у взаємостосунках з колегами, науковим співтовариством, так і досліджуваними, респондентами, особами, які звернулися за психологічною допомогою; сукупність моральних норм, які визначають відношення людини до свого професійного обов'язку та регулюють відносини людей у трудовій сфері [4]. Змістом професійної етики є кодекси поведінки, які визначають певний тип моральних взаємовідносин між людьми і способи обґрунтування даних кодексів.
4. Історія становлення етичних кодексів психолога у світі та в Україні
Як ми вже зазначали, діяльність психолога-професіонала пов'язана з так званим «людським фактором», тому вона вимагає дотримуватися певних норм, які регламентують у першу чергу взаємостосунки з клієнтами та колегами, своєрідного «кодексу честі» професіонала. Від того, як побудує свою роботу психолог, залежать долі його клієнтів. Тому він особливо відповідальний у виборі моральної позиції, принципів, методів роботи, які їй відповідають.
Спроб розробити «кодекс честі» психолога доволі багато, хоча, і ніскільки нам відомо, вони існують лише в «локальних» варіантах, прийнятих в окремих асоціаціях.
Джерелами, на основі яких вироблено норми етичного кодексу психолога, є: філософія, релігія, культура, звичаї, традиції, ідеологія, політика, які виступають як сфери чи атрибути людської діяльності, що задають базові принципи моралі для створення та функціонування етичного кодексу.
У більшості професійних організацій, які об'єднують психологів, психоконсультантів та ін., кодекси професійної етики схожі перш а все тим, що відображають модель стосунків двох людей: психолога та досліджуваного/клієнта.
виникненню наукових етичних поглядів і теорій. Воно відноситься до періоду ремеслового розподілу праці в умовах розвитку та становлення середньовічних цехів у ХІ-ХІІ ст. Саме у цей період з'явилися цехові статути, які містять ряд моральних вимог по підношенню до професії, характеру праці та учасників трудового процесу. Поява етичних кодексів, як писаних, так і неписаних, отримала щоденну потребу в регулюванні взаємостосунків між людьми в тій чи іншій професійній сфері та являла собою прояв моральної свідомості. Конкретні ситуації, в яких опинялися люди, виконуючи свої професійні завдання, визначали зміст професійної етики.
Професійна етика нерозривно пов'язана з прийнятою у суспільстві системою моралі. Суспільні моральні норми конкретизуються і коректуються професійною діяльністю. Порушення трудової етики супроводжується руйнуванням загальних моральних установок і правил.
Наукові основи професійної етики спеціалістів системи «людина-людина» закладені деонтологією (від грецьк. сіеопґкоз повинний* - вченням про належну поведінку, вчинки, спосіб дій. Виникнення деонтології пов'язане з ім'ям англійського священика, філософа І.Бентама (XVIII ст.*, який вкладав у це поняття релігійно-моральний зміст. У сферу деонтології входить вивчення моральних якостей спеціалістів, які визначають виконання професійного обов'язку і ставлення до об'єкта діяльності, а також вивчення взаємостосунків усередині колективу, особливостей професійного виховання, аналіз тих специфічних моральних норм, які властиві даній професії.
Деонтологія швидко поширилась і вкоренилась у медицині, виражаючи комплекс етичних правил, норм і принципів, якими керується лікар. Цілком очевидно, що уявлення про виняткову важливість моральних, етичних питань у діяльності лікаря склалися задовго до появи терміну «деонтологія». Про це свідчать висловлювання лікарів стародавнього світу, їх заповіти, які дійшли до нашого суспільства
І найбільша міжнародна організація психологів - Міжнародний союз психологічної науки заснований у 1951 р. і на сьогодні об'єднує психологів 54 країн (національних психологічних асоціацій*. Міжнародний союз організовує всесвітні психологічні конгреси (останній XXVI Міжнародний психологічний конгрес відбувся у 1996р. у Канаді*. (*крім національних асоціацій, до Міжнародного союзу входять різноманітні міжнародні об'єднання спеціалізованої спрямованості наприклад, Міжнародна асоціація прикладної психології, Європейська асоціація експериментальних соціальних психологів, Міжнародне товариство вивчення розвитку поведінки та ін. Поряд зі всесвітніми психологічними конгресами, Союз організовує і конференції за спеціальними тематиками.
У сусідній Росії у 1994р. створено Російське психологічне товариство, до якого входять 54 регіональних відділення. Керівництво товариством здійснює Координаційна рада, яка обирається з'їздом Товариства, а між з'їздами - Президент і Президія Координаційної Ради. Товариство має свій статут. На сьогодні (2007 р.* Президент Російського психологічного товариства - доктор психологічних наук, академік Російської академії освіти Є.О.Клімов.
Американська психологічна асоціація прийняла у січні 1963 р. етичні стандарти психолога (надруковані в журналі «Американський психолог», січень, 1963р.*, поправки внесені у вересні 1965 р. і грудні 1972 р. [З, с.443-458].
Існують самостійні кодекси психологів різних шкіл або спілок, кожен із них може по-своєму трактувати прийнятну та неприйнятну поведінку психолога, і які-небудь спірні чи складні випадки повинні розглядатися крізь призму кодексу тієї" школи чи асоціації, в якій психолог-«винуватець» перебуває.
Етичний кодекс психолога в Україні прийнято на І Установчому з'їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 р. у м. Києві.
В Україні існує Комісія з етики, заснована Товариством психологів України. Вона проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.
Окрім Товариства психологів, існує сила-силенна громадських організацій - професійних співтовариств (наприклад, Ліга практикуючих психологів, Асоціація професійних психологів, Асоціація політичних психологів і т.д.*. На жаль, ці організації малопотужні та не досить впливові. Немає в науковому співтоваристві й людей, які б солідно та ґрунтовно працювали над проблемами професійної етики.
Тим часом у США та Західній Європі написано сотні книг, які стосуються цього питання. Суперечливість проблематики змушує періодично змінювати етичні кодекси, вносити доповнення. їх переглядають на кожному з'їзді психологів. Так, Американська асоціація психологів, у якій підхід до етичних питань, мабуть, найбільш структурований, протягом останніх тридцяти років тричі виправляла кодекс професійної етики.
Подібні кодекси прийняті в кожній країні. Вони різняться окремими положеннями, але всі ґрунтуються на нормах моралі, загальнолюдських цінностях і легітимності діяльності психолога.