Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Українська література в загальноосвітній школ .- 1999. - №4. – С.5-15.
БІБЛІЯ — ЗАПОРУКА ДУХОВНОСТІ ЛЮДСТВА
Василь Мартинюк, Волинська область
Біблія — Святе Письмо — книга богонат-хненна. Так стверджують вірні всіх християн ських церков. Вона містить у собі велику істину про прихід Спасителя, про те, що так «Бог полюбив світ, що дав Сина свого однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Євангелія від Івана, 3:16). Справжній християнин благоговіє над рядками Біблії, бо до нього через них промовляє Сам Бог.
Кожен, хто читає Біблію, має змогу не тільки пізнати Божі одкровення для людей, а й насоло дитися досконалою поезією, багатою на образи й почуття. І це викликає тим більше захоплення, що її перші книги («П'ятикнижжя Мойсееве») були написані ще за 1500 років до Різдва Хрис тового (Р. X.), тоді як «Іліада» Гомера аж через 600 років після них.
Можна впевнено стверджувати, що Біблія — книга неперевершена як за формою, так і за змістом. Вона завжди стоїть над усіма іншими книгами, навіть якщо вони досконалі й високо моральні. Перевершити майстерність Духа Свя того, яким керувалися автори біблійних рядків, людяність десяти заповідей і жертви Христової не вдалося нікому й нікому не вдасться. Тому введення в програму 9-го класу в розділі «Пере кладна церковна література» деяких книг та роз ділів Біблії треба вітати, як змогу причастити учнів з джерела духовності людства.
Вчителя зобов'язують ознайомити учнів з «Книгою Псалмів», з «Книгою приповістей Соломонових», з «Главою 35» з «Книги про рока Ісаї» і з їхніми авторами, а також з життям Ісуса Христа, з Його вченням та текстуально ви вчити «Нагірну проповідь» і «Притчу про сіяча».
Однак головна мета вчителя — заохотити учнів до постійного читання цієї Великої Книги, що може змінити не тільки їхні характери, а й долю.
Перша проблема, яка виникне в учителя,— де взяти необхідну кількість уроків (щонайменше 6), щоб подати програмовий матеріал з Біблії. Нехай вчитель скористається своїм правом «змі нювати кількість годин на вивчення того чи ін шого розділу або теми, залежно від власного під ходу до реалізації літературної освіти», про яке говориться в статті «Українська література в но вому навчальному році» Ніли Волошиної (Ди-вослово.— 1998.— № 8.— С. 19). І ця проблема вирішиться.
Якщо у вас знайшлося 6 уроків для Біблії, то пропонуємо їх використати так:
Цар Давид — воїн, поет, пророк. «Книга Псалмів»: Псалом 1, Псалом 149.
3. Мудрий цар Соломон. «Суд Соломона».
«Книга приповістей Соломонових».
4. Пророк Ісая — «пророк-євангеліст».
«Книга пророка Ісаї»: «Глава 35. Блаженство
Божого народу по муках».
5. Ісус Христос — Син Божий. Його земне
життя і вчення.
6. «Нагірна проповідь». «Притча про сіяча».
Бажано, щоб на цих уроках Біблії були в
учителя й на кожній парті. Варто на уроці кори стуватися картами Палестини тих далеких істо ричних часів, які є в кожному Святому Письмі. Завдяки їм учні зможуть уявити величину володінь царів Давида та Соломона, побачать, які народи загрожували їхнім царствам, подумки перенесуться в ті місця, на ті стежки, по яких ходив Ісус Христос.
Визначившись з темами, приступимо до їх розкриття.
УРОК1
Для зацікавлення учнів Біблією пропонуємо перший урок розпочати із зачитування вислов лювань про цю Книгу видатних людей. Вислухавши авторитетні думки, можливо, хтось з уч нів позбудеться зневажливого ставлення до Свя того Письма як до казки, навіяного атеїстичним вихованням у сім'ї і в школі.
Іммануїл Кант: «Існування Біблії є най більшою користю для народу. Будь-яка спроба принизити цю Книгу є злочином проти люд ства».
Ісаак Ньютон: «Біблія має більше доказів вірогідності, ніж будь-яка світська історія».
Федір Цостоевський: «Господи! Что за кни га — зто Священное Писание, какое чудо и какая сила даньї с нею человеку! ...И сколько тайн раз-решенньїх и откровенньїх! Люблю Книгу сию! Гибель народу без Божьего Слова, ибо жаждет душа сего Слова и всего прекрасного восприя-тия».
Олександр Пушкін: «Я думаю, что мьі ни-когда не дадим народу ничего лучше Писання... Религия создала искусство и литературу, все, что бьіло велико с самой древности!.. Без зтого не бьіло бьі философии, ни поззии, ни нравствен-ности. Англичане правьі, что дают Библию детям... Мои дети будут читать вместе со мною Библию в подлиннике... Библия всемирна... Вот единственная книга в мире: в ней все єсть».
Тарас Шевченко: «Новий Заповіт я читаю з благоговійним трепетом».
Слово «біблія» походить від грецького бібліа, що означає «книга». Біблія складається з двох частин: Старого Заповіту, що становить собою розповідь про створення світу та людини, істо рію єврейського народу та його стосунків з Бо гом, очікування ним Месії; і з Нового Заповіту, в якому оповідається про прихід Месії, про Його вчення та провіщається Його другий прихід. Сама назва «Старий Заповіт» походить від заповіту, який був даний єврейському народові на горі Сінай через Мойсея. Назва ж «Новий Заповіт» другої частини Біблії має на увазі запо віт, даний людству через Ісуса Христа. Книги Старого Заповіту писалися від 1500 до 400 року до Р. X. староєврейською мовою. Книги Нового Заповіту писалися від 52 до 96 року по Р. X. грецькою мовою.
Книги Старого та Нового Заповітів називають канонічними. Грецьке слово канон означає «порядок, правило, мірило». Тобто в цих Книгах відкривається Божа воля, як найбільший закон, і вони визнані й прийняті, як правило для пізнан ня істини й для життя. Канон старозавітних книг встановлений за часів священика Ездри в ІУ-му столітті до Р. X. Канон новозавітних книг встановлений на Третьому Вселенському соборі в Карфагені у 397 році по Р. X.
На противагу канонічним книгам є апокри фічні, які вважаються небогонатхненними, бо
суперечать загальному Духу Біблії. Слово апокриф грецького походження і означає «схова ний, невідомий, таємний».
Необхідно навчити учнів користуватися Біблією. Тому нехай вони розгорнуть її і звер нуть увагу на цифри, якими вона всипана. Ті цифри позначають розділи та окремі вірші й допомагають швидше знайти необхідне вислов лювання Святого Письма. Поділ книг Біблії на розділи зробив англійський архієпископ Стефан Лангтон у 1205 р. (за іншими джерелами у 1228), а на вірші їх розділив паризький друкар Роберт Стефанус у 1555 р. Ще учні знайдуть на сторін ках багатьох Біблій написи типу 3 їв.8,44. Це по силання на так звані паралельні місця, де перша цифра вказує на вірш сторінки, до якого є пара лельне місце в Біблії (в нашому випадку в Єван гелії від Івана, розділ 8, вірш 44). До паралель них місць відсилають за певним ключовим сло вом. Скорочені назви книг Біблії учні знайдуть на її перших сторінках.
Знайомлячись з переліком книг Біблії у змісті, нехай учні з'ясують, яка їх кількість у Старому та Новому Заповітах, а також звернуть увагу, у які групи вони об'єднуються.
Старий Заповіт складається з 39 книг. З них 5 Книг Мойсеевих, 12 Книг історичних, 5 Книг навчальних поетичних, 17 Книг пророцьких (4 Книги великих пророків та 13 Книг малих пророків).
Новий Заповіт складається з 27 книг. З них 4 Євангелія, 1 Книга історична, 14 Послань апо стола Павла, 7 Соборних послань та 1 Книга про-роцька.
Пропонуємо схему біблійної оповіді:
Бог створив людину й поселив її в Едемсь-кому саду.
Людина згрішила й відійшла від свого при значення. Тоді Бог уклав план для остаточного відкуплення й відродження людства. Він покли кав Авраама, щоб через нього створити народ для виконання цього плану. Бог вивів Авраама з Ва-вилона в Ханаанську землю. Нащадки Авраама переселилися в Єгипет і там розрослись у народ.
Після 400 років Мойсей вивів їх з Єгипту назад до Обіцяної Землі. Там протягом майже п'ятисот років, а особливо за царювання Давида й Соломона, народ створив велику й потужну державу.
Після царювання Соломона царство розділи лося. Північна частина, яка складалася з десяти племен, називалась Ізраїлем і проіснувала біля 200 років, до захоплення Ассирією в 721 році до Р. X. Південна частина, яка називалась Юдея, проіснувала на 100 років довше і приблизно за 600 років до Р. X. була покорена Вавилонською імперією, а населення її було забране у вави лонський полон. Залишки народу в 536 році до Р. X. повернулися з полону в свій край і там відновили своє національне життя. Невдовзі після цього скінчилися часи Старого Заповіту. Чотириста років потому Христос — Месія пророцтв Старого Заповіту, майбутній Відкупитель — об'явився й виконав Свою місію в цьому світі. Він помер за гріх людства, встав із мертвих і звелів Своїм учням звіщати народам про^Своє життя і спасаючу силу.
Його учні розійшлися по всьому світу з Радіс ною Новиною. В основному вони пішли на За хід, через Малу Азію і Грецію до Риму і по всій Римській імперії, яка охоплювала тоді увесь зна ний цивілізований світ. З початком проповіду вання відкуплення людства починається період Нового Заповіту.
Основні теми кожної з книг Біблії КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ
І. П'ЯТИКНИЖЖЯ МОЙСЕЄВЕ
II. КНИГИ ІСТОРИЧНІ
7. Друга книга царів. Історія поділеного
царства.
Друга книга хроніки. Історія Південного царства.
III. КНИГИ НАВЧАЛЬНІ ПОЕТИЧНІ
1. Книга Йова. Проблема страждання.
2. Книга Псалмів. Національний співаник
Ізраїля.
3. Книга Приповістей Соломонових.
Мудрість Соломона.
4. Книга Екклезіастова. Марнота земного
життя.
5. Пісня над піснями. Прославлення кохання в
подружжі.
IV. КНИГИ ПРОРОЦЬКІ
а) Книги великих пророків
3. Плач Єремії. Плач над спустошенням
Єрусалима.
4. Книга пророка Єзекіїля. «Вони пізнають,
що Я — Бог».
б) Книги малих пророків
4. Книга пророка Амоса. Остаточне
всесвітнє царювання Давида.
10. Книга пророка Софонії. Дар «Чистих
уст» зійде.
КНИГИ НОВОГО ЗАПОВІТУ
І. ЧОТИРИЄВАНГЕЛІЯ
II. КНИГА ІСТОРИЧНА
Дії святих апостолів. Заснування церкви.
III. ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА
3. Друге послання до коринфян. Павло
обороняє своє апостольство.
9. Друге послання до солунян. Другий прихід
Господа.
IV. СОБОРНІ ПОСЛАННЯ
1. Соборне послання св. апостола Якова. Доб
рі діла.
2. Перше соборне послання св. апостола
Петра. До переслідуваної церкви.
V. КНИГА ПРОРОЦЬКА
Об'явлення св. Івана Богослова. Остаточна перемога Христа.
Перший переклад Біблії українською мовою за оригінальними текстами з'явився 1903 року накладом Англійського Біблійного Товариства. Він носить ім'я Пантелеймона Куліша. З П. Кулі-шем співпрацювали в перекладі грецьких текстів Іван Пулюй, а також Іван Нечуй-Левицький. Другий переклад Біблії українською мовою зробив Іван Хоменко (перша його редакція ви йшла ще в 1957 р.), а третій — професор Іван Огієнко (надруковано у 1962 р.).
УРОК 2
Євреї — месіанський народ. У цьому народі було месіанське плем'я Юди. З цього племені ви йшов цар Давид, він став зачинателем месіан ського роду, який дав людству самого Месію Ісуса.
Давид, про якого йтиме мова на другому уро ці,— багата своїми талантами, чеснотами особа, а до того ще й наділена красою й силою. Давид • староєврейською — «улюблений». Народився у Вифлеємі близько 1085 р. до Р. X. Царював над Юдеєю з 1055 року до Р. X., а через 7 років і аж до 1015 року до Р. X. над усім Ізраїлем.
Радимо вчителеві почерпнути відомості про Давида з першоджерела — з «Першої книги Самуїлової» (розділи 16—31) та «Другої книги Самуїлової», з «Першої книги царів» (розділи 1—2), «Першої книги хронік» (розділи 11—29). Вчитель може використати цитати з цих книг, які