Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
з навчальної дисципліни«Акушерство, гінекологія і біотехнологія відтворення тварин»
для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»напряму «Ветеринарна медицина» (6.110101)
2011
Розробники: доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри акушерства Харута Г.Г. (Білоцерківський НАУ); доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та хірургії Харенко М.І. (Сумський НАУ); кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри акушерства та хірургії
Розум Л.М. (Одеський ДАУ).
Рецензенти: доктор ветеринарних наук, професор кафедри акушерства та штучного осіменіння с.-г.тварин ім. Г.В. Звєрєвої Стефаник В.Ю , кандидат ветеринарних наук, доцент Костишин Є.С. (Львівський НУВМБ
ім. С.З.Гжицького); доктор біологічних наук, професор кафедри акушерства, гінекології і біотехнології розмноження тварин Кошевой В.П. (Харківська ДЗВА).
1. Органи, що належать до статевого апарату самок:
Статеві губи, клітор, сечостатевий присінок, піхва, матка, яйцепроводи, яєчники.
Мошонка, сім’яниковий мішок, сім’яники.
Репуцій, статевий член, сечостатевий канал.
Надниркова залоза, печінка, сечовий міхур.
2. До зовнішніх статевих органів самок належать:
Шийка, тіло і роги матки.
Піхва, яйцепроводи, яєчники.
Статеві губи, клітор.
Мошонка, сім’яниковий мішок, сім’яники.
3. До внутрішніх статевих органів самок належать:
Промежина, сім’яниковий мішок, сім’яники.
Сечостатевий присінок, піхва, матка, яйцепроводи, яєчники.
Статеві губи, клітор.
Надниркова залоза, печінка, сечовий міхур.
4. Яєчники виконують функції:
Бар’єрну, виділення.
Захисну, живлення.
Відтворну, гормональну.
Переробну.
5. Яйцепроводи виконують функції:
Транспорт яйцеклітин, забезпечення запліднення і розвитку зигот та ембріонів протягом кількох днів.
Виведення плода в період родів.
Синтез і виділення гормонів.
Синтез антитіл.
6. Будова клітора:
Тіло, шийка і хвіст. Тіло клітора оточує серозна оболонка, голівка покрита ендотелієм.
Голівка, тіло, корінь, два печеристих тіла. Тіло клітора оточує фіброзна оболонка, голівка покрита слизовою оболонкою.
Валик, паренхіма, хрящ. Тіло клітора оточує слизова оболонка, голівка покрита серозною оболонкою.
Верхівка, тіло, корінь. Тіло вкрите серозною оболонкою.
7. Будова сечостатевого присінка (переддвер’я піхви):
Слизова оболонка оточена сполучною тканиною і кільцевим поперечносмугастим м’язом.
Серозна оболонка оточена білковою і судинною оболонками.
Мозкова і кіркова речовина оточена нервовим сплетінням.
Утворений твердою, м’якою та павутинною оболонками.
8. Особливості будови зовнішніх статевих органів у сільськогосподарських тварин:
У самок жуйних тварин сечостатевий присінок (переддвер’я піхви) відсутній, піхва розпочинається від статевих губ.
У свиноматок і кобил клітор знаходиться у верхньому куті статевої щілини, відсутні вестибулярні залози.
У всіх самок, крім кобил, верхній кут статевої щілини заокруглений, а нижній – загострений, у бокових стінках сечостатевого присінка (переддвер’я піхви) кобил розміщується печеристе тіло.
У великої рогатої худоби відсутній клітор.
9. Будова піхви самок сільськогосподарських тварин:
Стінка піхви складається із слизової і м’язової оболонок та серозної оболонки (краніальна частина) або адвентиції (каудальна частина).
Стінка піхви складається із білкової, жирової і судинної оболонок.
Стінка піхви складається із шкіри, фасції та ендотелію.
Стінка піхви складається із твердої, м’якої та павутинної оболонок.
10. Матка сільськогосподарських тварин складається з:
Піхви, переддвер’я, яйцепроводів.
Ампули, уретри, яєчників.
Шийки, тіла, рогів.
Твердої, м’якої та павутинної оболонок.
11. Стінку матки формують оболонки:
Білкова, фіброзна, залозиста.
Ендометрій, міометрій, периметрій.
Водна, судинна, сечова.
Тверда, м’яка та павутинна.
12. У широкій матковій зв’язці проходять маткові артерії:
Велика, широка і мала????????.
Краніальна, середня і каудальна.
Головна, соромітна і сім’яна.
Зовнішня і внутрішня клубові.
13. Особливості будови шийки матки у сільськогосподарських тварин:
У свиноматок шийка матки коротка, у овець слизова оболонка шийки гладенька, без складок.
У корів на слизовій оболонці шийки матки є 3–4 циркулярні складки, у овець – 5–7 складок, у свиноматок – численні складки-валики, розміщені у шаховому порядку.
У кобил шийка матки довга – до 20 см, на її слизовій оболонці багато циркулярних складок.
У суки слизова оболонка шийки матки має численні складки-валики, розміщені у шаховому порядку.
14. Гормони, що виробляються в яєчниках, їхній вплив на організм самки:
Естрон, естріол, естрадіол, прогестерон, релаксин. Беруть участь у нейрогуморальній регуляції статевої функції.
Кортизол, інсулін, тироксин. Регулюють функцію травлення.
Окситоцин, вазопресин, синестрол. Регулюють функцію кровотворення.
Гідрокортизон, преднізолон. Регулюють функцію росту.
15. Види і функція жовтого тіла:
Латентне. Виробляє гормон тестостерон.
Просте. Виробляє гормон окситоцин.
Статевого циклу, вагітності, персистентне. Виробляє гормон прогестерон.
Складне. Виробляє гормон преднізолон.
16. Стадії розвитку фолікулів:
Премордіальні, первинні, вторинні, третинні.
Малі, середні, великі.
Морула, бластула, гаструла.
Раннє дозрівання.
17. Стадії розвитку яйцеклітини:
Лютеальна, фолікулярна, старіння.
Гоноцит, овогонія, ооцит першого і другого порядків, яйцеклітина.
Зиготи, ембріональна, плідна.
Раннє дозрівання.
18. Назвіть органи статевого апарату самця:
Яєчники, яйцепроводи, матка.
Мюллерові канали, піхва, сечостатевий присінок.
Мошонка, сім’яники та їх придатки, сім’япроводи, сечостатевий канал, додаткові статеві залози, статевий член і препуцій.
Шийка, тіло, роги.
19. Будова сім’яників:
Серозна і м’язова оболонки, паралельні, довгі і петлеподібні канальці.
Слизова і фіброзна оболонки, трубчасті, тонкі і виносні канальці.
Власна піхвова і білкова оболонки, частки, звивисті і прямі канальці, сітка сім’яника.
Краніальна, каудальна і додаткова частки.
20. Функції сім’яників.
Кровотворення, газообміну.
Бар’єрна, виділення.
Відтворювальна, гормональна.
Захисна функція та функція гемопоезу.
21. Особливості будови сім’япроводів:
Стінка сім’япроводу має одну фіброзну оболонку. Сім’япроводи у жеребця над сечовим міхуром утворюють S-подібний згин.
Стінка сім’япроводу має слизову, м’язову і серозну оболонки. Сім’япроводи у барана, бугая і цапа над сечовим міхуром утворюють ампули.
Стінка сім’япроводу має чотири оболонки: ендо-, міо-, пери- і параметрій. Сім’япроводи кнура мають діаметр 5 см.
Стінка сім’япроводу має тверду та м’яку оболонки.
22. До додаткових статевих залоз самців належать:
Бартолінієві, сальні, пітні.
Передміхурова (простата), міхурцева, цибулинно-сечівникова, уретральні.
Вестибулярні.
Надниркові, щитоподібна, прищитоподібна.
23. Значення секрету міхурцевих залоз:
Містить токсичні речовини, робить сперму більш густою.
Містить білки, ліпіди, фруктозу, лимонну кислоту, розріджує сперму, є живильним середовищем, знижує її температуру.
Зменшує об’єм сперми, знижує її температуру.
Сприяє ранньому дозріванню сперміїв.
24. Значення секрету передміхурової залози (простати):
Переводить спермії у анабіотичний стан.
Знижує активність і густину сперміїв.
Містить ферменти, простагландини групи F2-альфа, що викликають скорочення м’язів матки, розріджує сперму, збільшує об’єм еякуляту.
Сприяє ранньому дозріванню сперміїв.
25. Значення секрету уретральних залоз:
Містить білки, ліпіди, цукри і є живильним середовищем для сперміїв.
Виділяється першим і промиває сечостатевий канал від залишків сечі перед проходженням сперми.
Регулює осмотичний і онкотичний тиск у спермі.
Сприяє ранньому дозріванню сперміїв.
26. Будова статевого члена:
Тіло, хвіст, яйцепровід.
Голівка, тіло, корінь, печеристі тіла, білкова оболонка.
Основа, паренхіма, звивистий канал.
Шийка, тіло, верхівка.
27. Будова сечостатевого каналу (уретри):
Має черевну і маткові ділянки. Стінка складається з серозної і білкової оболонок.
Має грудну і задню ділянки. Стінка складається із ендотелію і паренхіми.
Має тазову і статевочленну (удову) частини. Стінка складається із слизової оболонки, оточеної печеристим тілом і м’язами.
Має шийку, тіло і верхівку.
28. Стадії спермогенезу:
Брунькування, спороутворення.
Розмноження, росту, дозрівання і формування.
Старіння, розсмоктування.
Раннє та пізнє дозрівання.
29. Акушерське дослідження проводиться:
У період вагітності, родів та в післяродовий період.
Під час досягнення самкою статевої зрілості.
Під досягнення самкою фізіологічної зрілості.
Під час переведення у родильне відділення.
30. Акушерське дослідження під час родів проводять:
В усіх випадках родів.
У разі підозри на патологію родів, із-за наявності передумов для дослідження.
Під час перших родів.
Під час переведення у родильне відділення.
31. Дайте визначення положення плода:
Розміщення його рухомих частин у родовому каналі.
Відношення поздовжньої осі тіла плода до поздовжньої осі тіла матері.
Відношення голови плода до його тулуба.
Відношення маси тіла плода до висоти його у холці.
32. Назвіть правильне положення плода:
Вертикальне.
Поперечне.
Поздовжнє.
Всі положення є правильними.
33. Передлежання плода – це:
Відношення частин тіла плода до спини матері.
Відношення рухомих частин тіла плода до його тулуба.
Відношення якої-небудь частини тіла плода до входу в родові шляхи.
Відношення маси тіла плода до висоти його у холці.
34. Назвіть правильне передлежання плода:
Спинне.
Головне і тазове.
Бокове і черевне.
Всі передлежання є правильними.
35. Позиція плода, це:
Відношення голови плода до спини матері.
Відношення спини плода до спини або черевних стінок матері.
Відношення спини плода до входу в таз.
Відношення маси тіла плода до висоти його у холці.
36. Правильна позиція плода:
Верхня.
Бокова.
Нижня.
Всі позиції є правильними.
37. Членорозміщення плода – це:
Відношення рухливих частин тіла плода до входу в таз.
Відношення рухливих частин тіла плода до спини матері.
Відношення рухливих частин тіла плода до його власного тулуба.
Відношення маси тіла плода до висоти його у холці.
38. Тривалість стадії виведення плода у кобил:
До 6 годин.
До 12 годин.
До 15 хвилин.
До 3 хвилин.
39. Тривалість стадії виведення плода у корів:
До 30 хвилин.
До 6 годин.
До 15 хвилин.
До 2-х годин.
40. Тривалість стадії виведення плода у овець і кіз:
До 25 хвилин.
До 6 годин.
До 12 годин.
До 2-х годин.
41. Тривалість стадії виведення плодів у свиней:
До 6 годин.
До 30 хвилин.
До 12 годин.
До 2-х годин.
42. Тривалість стадії виведення плодів у кролиць:
До 6 годин.
До 30 хвилин.
До 15 хвилин.
До 2-х годин.
43. Тривалість стадії виведення плодів у собак і кішок:
До 6 годин.
До 30 хвилин.
До 12 годин.
До 2-х годин.
44. Мета акушерського дослідження у післяродовий період:
Визначення готовності самок до осіменіння.
Визначення перебігу інволюції статевих органів і діагностика хвороб.
Діагностика вагітності.
Визначення раннього дозрівання.
45. Гінекологічне дослідження, це:
Дослідження статевих органів неплідних самок.
Дослідження статевих органів вагітних самок.
Дослідження самок у разі досягнення статевої зрілості.
Визначення раннього дозрівання.
46. Неплідною вважають корову:
. Яка не вагітна через 30 днів після родів.
. У післяродовий період.
Після осіменіння до діагностики вагітності.
До 10 днів після отелення.
47. Середня тривалість вагітності у корів:
114 днів.
285 днів.
340 днів.
725 днів.
48. Середня тривалість вагітності у кобил:
285 днів.
150 днів.
340 днів.
725 днів.
49. Середня тривалість вагітності у свиней:
150 днів.
340 днів.
114 днів.
725 днів.
50. Середня тривалість вагітності у овець і кіз:
285 днів.
150 днів.
114 днів.
725 днів.
51. Визначення андрологічного дослідження:
Дослідження статевих органів самців сільськогосподарських тварин.
Дослідження органів травної системи плідників.
Дослідження органів дихальної системи плідників.
Дослідження органів серцево-судинної системи.
52. Під час андрологічного дослідження плідників оцінюють рефлекси:
Вуха, ока, вінчика.
Тактильну і больову чутливість.
Локомоторний, обіймальний, ерекції, парувальний, еякуляції.
Умовний, безумовний.
53. Застосовують під час повного андрологічного дослідження методи:
Перкусію, аускультацію, визначення частоти скорочень рубця.
Збір анамнезу, огляд, пальпацію, ректальне дослідження, сонографію,
оцінювання якості сперми, відбирають проби слизу з препуція для бактеріологічних і серологічних досліджень.
Рентгенографію, кардіографію.
Лапароскопію.
54. Під час андрологічного дослідження визначають ректально стан органів:
Нирок і наднирникових залоз.
Прямої кишки, ануса і рубця.
Тазової частини уретри, передміхурової і міхурцевих залоз, ампул сім’япроводів і сечового міхура.
Печінки, жовчного міхура.
55. Дослідження вроджених статевих рефлексів у самців проводять:
Після фіксації самця у станку.
Після анестезії за І.І. Вороніним.
Під час парування або одержання сперми.
Під час годівлі.
56. Огляд статевого члена у бугаїв проводять:
Під час ерекції, або анестезії за І.І. Вороніним.
Після повалу і фіксації тварини.
Під час сечовиділення.
Під час годівлі.
57. Для дослідження мошонки і препуція використовують методи:
Огляд, пальпацію, сонографію.
Рентгенографію, ректальне дослідження.
Лапароскопію, перкусію, аускультацію.
Кардіографію, ехокардіографію.
58. Інструмент 1 з набору В.В. Павловського складається:
Із внутрішньої і зовнішньої запобіжних трубок, стержня, який згвинчується з двох половинок і має наконечник, що знімається на одному кінці та рукоятку на іншому.
Із скляної трубки і металевого штовхача.
Із скляної трубки і штовхача з гумовою пробкою.
Із скляного спермоприймача.
59. Інструмент 3 з набору В.В. Павловського застосовують:
Для взяття змивів із піхви овець і кіз.
Для взяття слизу із піхви корів.
Для взяття слизу із препуція бугаїв.
Для одержання сперми плідника.
60. Застосовують прилад конструкції А.Н. Жабоєдова для одержання слизу з препуція бугаїв у поєднанні:
З фонендоскопом.
З ложкою Г.К. Корчака.
З піхвовим дзеркалом для овець.
З мікроскопом.
61. Використовують для відбору проб цервікального слизу за методикою Ю.М. Серебрякова інструмент:
Полістиролові піпетки і поліетиленові ампули разового використання.
ПСК-1 Казєєва.
ПСЖ-1 Жабоєдова.
Мікроскоп.
62. Прилад ПСК-1 Казєєва використовують для:
Відбору проб цервікального слизу.
Відбору препуціального слизу.
Відбору змивів із піхви у корів.
Одержання сперми.
63. Під час дослідження молочної залози застосовують клінічні методи:
Огляд, пальпацію, візуальне оцінювання секрету молочної залози.
Аускультацію, перкусію.
Рентгенографію, кардіографію.
Мікро- та макроскопчні.
64. Проводять дослідження молочної залози у сухостійних корів:
Планово щомісяця протягом періоду сухостою.
У перші 10-15 днів до родів.
Перед ставленням на сухостій.
У перші дні після отелення.
65. Дослідження молочної залози у лактуючих корів проводять:
Один раз на квартал протягом лактації.
Один раз на місяць перед діагностикою субклінічного маститу та щоденно після звернення до лікаря оператора машинного доїння чи власника тварини.
У разі переведення у родильне відділення.
У перші дні після отелення.
66. Огляд молочної залози у дійних корів проводять:
Протягом усього доїння.
Двічі: до і після доїння.
Тричі з інтервалом 10 хвилин.
Кожні 10 днів.
67. Техніка пальпації молочної залози:
Пальпацію проводять двома руками, пальпуючи окремо кожну чверть вим’я.
Пальпацію проводять однією рукою.
Пальпацію проводять аритмічними поштовхами руки, прикладеної до шкіри вим’я.
Пальпацію проводять одночасно з аускультацією.
68. Техніка пальпації соска і його цистерни:
Пальпацію проводять двома руками, притискаючи сосок до його чверті.
Сосок захоплюють біля основи вказівним та великим пальцями і витягують, промацуючи його до верхівки.
Сосок і його цистерну не пальпують.
Пальпують тільки цистерну.
69. Прохідність соскового каналу визначають:
Кататеризацією.
За товщиною молочного струменя.
За кількістю молока, видоєного за одну хвилину.
За кількістю наявності жирових кульок.
70. Візуальне оцінювання секрету молочної залози проводять:
У молочно-контрольних пластинках або чашках Петрі визначають колір, консистенцію, наявність та характер включень.
У пробірках визначають запах, смак.
Шляхом проціджування. Визначають забрудненість та характер домішок.
Шляхом визначення редуктазної проби.
71. Лікарські речовини вводять у матку у випадку:
Затримки посліду, ендометрит, метрит.
Гепатит, гепатодистрофія, анемія.
Остеомаляція, остеопороз, гіповітаміноз.
Пневмонія, гастрит.
72. Застосовують для введення лікарських речовин у матку і піхву інструмент:
Троакар, фетотом, акушерська клюка.
ПОС–5, шприц Жане, кружка Есмарка.
Щипці Мюзо, еластратор, кератоскоп.
Кружка Есмарка.
73. Патогенетична терапія, це:
Нормалізація гомеостазу та функції органів і тканин через регулювальні та захисні системи організму.
Атака імунної системи проти органів і тканин власного організму в результаті чого відбувається їх структурно-функціональне пошкодження.
Технічні засоби, за допомогою яких лікар виконує різноманітні оперативні заходи на органах і тканинах живої тварини.
Підбір антипарабіотичних препаратів, антиалергійних препаратів.
74. Новокаїнотерапія – це використання:
Антипарабіотичних препаратів.
Антиалергійних препаратів.
Антидепресивних препаратів.
Антигістамінних препаратів.
75. Дія новокаїну у разі новокаїнових блокад:
Імуностимулювальна, нейроендокринна, противірусна.
Антиоксидантна, протимікробна, регенеративна.
Антигістамінна, антитоксична, анестезуюча.
Антиалергійна, антидепресивна.
76. У разі внутрішньочеревного введення новокаїну він діє на:
Блокування сильних подразників із рецепторного поля очеревини.
Блокування вагосимпатичного блоку в ділянці голови.
Стимулювання репаративних процесів в органах черевної порожнини.
Імуностимулювальну, нейроендокринну, противірусну функцію організму.
77. Розчин новокаїну готують для внутрішньовенних ін’єкцій на:
Розчині Рінгера.
Фізіологічному розчині.
Сироватці крові.
Спирту.
78. Швидкість введення новокаїну під час внутрішньовенних ін’єкцій у коней і ВРХ не має бути більшою:
30-40 мл на хвилину.
5-10 мл на хвилину.
15-20 мл на хвилину.
50-70 мл на хвилину.
79. Відсоток та доза новокаїну для внутрішньовенних ін’єкцій становить:
0,5% 20 мл або 1% 10 мл на 100 кг маси тіла.
1-2% – 5 мл на 1 кг маси тіла.
5-10% – 10 мл на 1 кг маси тіла.
10-15% – 15 мл на 1 кг маси тіла.
80. Місце уколу голки під час внутрішньоаортального введення новокаїну за І.І. Вороніним є:
З правого боку у ділянці останнього міжребір’я латеральніше найдовшого м’яза спини.
З лівого боку у ділянці останнього міжребір’я латеральніше найдовшого м’яза спини.
Між 4 та 5 поперечнореберними відростками поперекових хребців.
Між 6 та 7 поперечнореберними відростками поперекових хребців.
81. Відсоток та доза для внутрішньоаортального введення новокаїну за І.І. Вороніним є:
0,5% – 200-250 мл або 1% – 100-150 мл (0,002г/кг маси ).
2% – 1 мл на 1 кг маси тіла.
5% – 300-450 мл.
7 % – 420-450 мл.
82. Аортопункцію за Д.Д. Логвиновим проводять:
Між четвертим і п’ятим поперечними відростками поперекових хребців з правого боку.
З лівого боку у ділянці останнього міжребір’я латеральніше найдовшого м’яза спини.
Між другим та третім крижовим хребцем, відступивши від середньої лінії на 10 см.
У яремній борозні.
83. Відсоток та доза розчину новокаїну для внутрішньоаортального введення за Д.Д. Логвиновим є:
1% – 100-150 мл.
1% – 1 мл на 1 кг маси тіла.
1% – 300-400 мл.
2,5% – 10 мл на 1 кг маси тіла.
84. Введення новокаїну під час аортопункцій здійснюють:
Швидким рухом під великим тиском.
Повільно вводять розчин під невеликим тиском.
Контролюють самовільне всмоктування розчину.
З попереднім підігріванням розчину до температури 40º С.
85. Місцем уколу голки під час паравертебральної блокади за І.І. Магдою є:
Каудальний край перших чотирьох поперечних відростків поперекових хребців на відстані 5 см від остистих відростків.
У ділянці лівої голодної ямки на середині відстані між останнім ребром і маклаком.
Перетин краніального краю останнього ребра з латеральним краєм найдовшого м’яза спини.
Яремна борозна.
86. Доза та відсоток новокаїну під час паравертебральної блокади за І.І. Магдою:
1% р-н – 1 мл на 1 кг маси тіла.
10% р-н – 100 мл з одного боку.
0,5% р-н – 20 мл в кожній точці.
0,7 % р-н – 150 мл в кожній точці.
87. Місце проведення промежинної блокади за І.І. Магдою:
Сіднична ямка.
Голодна ямка.
. Між третім та четвертим поперековим хребцями.
Між четвертим та п’ятим поперековим хребцями.
88. Доза та відсоток новокаїну під час промежинної блокади за
І.І. Магдою?
5-10 мл – 5% розчину.
20 30 мл – 0,5% розчину.
50-70 мл – 1% розчину.
55-80 мл – 1% розчину.
89. Місце уколу голки під час внутрішньотазової провідникової анестезії зовнішніх статевих органів у бугая за І.І. Вороніним знаходиться:
У сіднично-прямокишковій ямці на рівні середини каудального краю крижово-сідничної зв’язки.
Паралельно вентральній поверхні крижової кістки в напрямі до протилежного надлопаткового хряща.
Попереду першого крижового хребця на 2-3 см вбік від середньої лінії
Паралельно дорсальній поверхні крижової кістки в напрямі крижово-сідничної зв’язки
90. Доза та відсоток новокаїну під час внутрішньотазової провідникової анестезії зовнішніх статевих органів за І.І. Вороніним:
0,5% – 1 мл на 1 кг маси тіла.
5% – 100-110 мл.
2% – 100 мл.
7 % – 100 мл.
91. Місце уколу голки під час парасакральної блокади тазового сплетіння за В.І. Завірюхою:
Краніодорсальний кут сіднично-прямокишкової ямки з обох боків від кореня хвоста.
Каудальний край перших чотирьох поперечних відростків поперекових хребців на відстані 5 см від остистих відростків.
На рівні третього крижового хребця, остистий відросток якого найвищий, з обох боків.
На рівні четвертого крижового хребця, остистий відросток якого найвищий, з обох боків.
92. Відсоток новокаїну і доза, що застосовують під час парасакральної блокади тазового сплетіння за В.І. Завірюхою:
5% – 10 мл на 1 кг маси тіла.
2% – 5 мл на 1 кг маси тіла.
0,6-0,7% – 0,5 мл на 1 кг маси тіла.
0,8-0,9 % – 0,9 мл на 1 кг маси тіла.
93. Про правильне введення голки під час надплевральної блокади за
В.В. Мосіним свідчить:
Всмоктування повітря.
Витікання крові.
Кров не витікає та не всмоктується повітря.
Кров витікає і всмоктується.
94. Для блокади зовнішнього сім’яного нерва за Б.О. Башкировим застосовують:
20-50 мл 2-5% розчину новокаїну.
80-150 мл 0,25-0,5% розчину новокаїну.
200-350 мл 1-2% розчину новокаїну.
400 мл 1,5-1,8 % розчину новокаїну.
95. Про правильне введення голки під час блокади тазового сплетіння за А.Д. Ноздрачовим свідчить:
Голка входить без зусиль, виділяється кров.
Хрустіння, потім із голки під тиском витікає кров.
Хрустіння, потім провал голки.
Під час введення провал голки і виділення крові.
96. Місце введення голки під час блокади за Т.С. Фатєєвим:
Між другим та третім поперековими хребцями, відступивши від середньої лінії на 7-8 см.
Голодна ямка.
Підхвостова ямка.
Між четвертим та п’ятим хвостовим хребцями.
97. Глибина введення голки, відсоток та доза новокаїну під час блокади за Т.С. Фатєєвим:
3-7 см – 0,25-0,5% – 100-250 мл
Більше 10 см – 1-2% – 300-400 мл
Більше 15 см – 5% – 2-5 мл
Більше 25 см – 5 % – 3-6 мл.
98. Кров для гемотерапії готують:
Консервують 4% розчином цитрату натрію у співвідношенні 1:10 і 2-3, дні витримують за температури 2-4˚С.
Заморожують на 2-3 дні, потім після розморожування добавляють
10% розчин глюкози.
Витримують 5 діб за температури +15-20˚С, додають спермосан у співвідношенні 1:3.
Витримують 8 діб за температури + 18-25 ˚С, додають спермосан у співвідношенні 1:5
99. Лактотерапію використовують лише для:
Запобігання утворенню парааортальної гематоми.
Лікування інфекційних хвороб.
Профілактики родових та післяродових ускладнень.
Профілактики раннього дозрівання.
100. Препарати для лізатотерапії виготовляють з:
Екстрактів лікарських рослин
Тканин (взятих від здорових тварин), гідролізованих під впливом ферментів, кислот, лугів.
Гомогенізованих органів, взятих від перехворілих тварин.
Печінки, надниркових залоз.
101.Серотерапія – це використання:
Сировотки молока.
Алогенної сироватки.
Цільної крові.
Залоз внутрішньої секреції.
102. Вазелін під час отримання сперми використовують із метою:
Змащують тубус.
Змащують спермоприймач.
Змащують внутрішню поверхню камери штучної вагіни з метою слизнення гумової камери штучної вагіни
Змащують ебонітовий краник.
103. Кріобіологічний посуд за кімнатної температури перед стерилізацією витримують:
Не менше трьох діб.
Дві години.
Не менше двох діб.
Не менше 10 діб.
104. Проводять знезараження кріобіологічного посуду:
Через 5 років.
Через 10 років.
1 раз в рік.
1 раз в 6 місяців.
105. Для приготування 200 мл 1%-ного розчину натрію гідрокарбонату потрібно:
199 мл дистильованої води і 1 г натрію гідрокарбонату.
198 мл дистильованої води і 2 г натрію гідрокарбонату.
197 мл дистильованої води і 3 г натрію гідрокарбонату.
200 мл дистильованої води і 5 г натрію гідрокарбонату
106. Термін зберігання свіжеприготовленого 1% розчину натрію гідрокарбонату, це:
Одна доба.
Один тиждень.
Один місяць.
60 діб.
107. Для приготування одного літра 0,85% розчину натрію хлориду потрібно:
0,85 г натрію хлориду і долити до 1 л дистильованою водою.
8,5 г натрію хлориду і долити до 1 л дистильованою водою.
5 г натрію хлориду і долити до 1 л дистильованою водою.
10 г натрію хлориду і долити до 1 л дистильованою водою.
108. 2,9%-й розчин натрію цитрату знезаражують:
У водяній бані за температури 90°С протягом 10 хв.
Кип’ятінням.
Додають на 100 мл три краплі 3 % спиртового розчину йоду.
Додають на 100 мл десять крапель 3 % спиртового розчину йоду
109. Стерилізують кип’ятінням:
1% розчин натрію гідрокарбонату.
0,9% розчин натрію хлориду.
2,9% розчин натрію цитрату.
3,5% розчин натрію цитрату.
110. 2,9% розчин натрію цитрату використовують з метою:
Довготривалого зберігання сперми.
Відтаювання сперми.
Стерилізації інструментів.
Знезаражування інструментів.
111. Визначають концентрацію спирту:
За допомогою спиртометра.
За допомогою зважування.
За допомогою спалювання.
За допомогою жирометра.
112. Для знезараження піхвових дзеркал використовують:
70% спирт.
Перманганат калію у розведенні 1:1000.
4% розчин каустичної соди.
96 % спирт.
113. Використовують розчин фурациліну під час осіменіння корів у концентраціях:
1:5000.
1:10000.
1:100.
1 : 200.
114. Використовують розчин фурациліну під час штучного осіменіння:
Для розморожування і розрідження сперми.
Для санації піхви перед введенням сперми.
Для обробки зовнішніх статевих органів перед введенням сперми.
Для обробки внутрішніх статевих органів перед введенням сперми.
115. Для санітарного оброблення кріобіологічного посуду використовують:
70% етиловий спирт.
2-3% розчин натрію гідрокарбонату.
3% спиртовий розчин йоду.
96 % етиловий спирт.
116. Приготування хромової суміші:
До 9,2 г калію двохромовокислого додають 100 мл концентрованої сірчаної кислоти.
1 г калію двохромовокислого розчиняють у 100 мл 40% азотної кислоти.
1 г калію двохромовокислого розчиняють у 100 мл 40% молочної кислоти.
1 г калію двохромовокислого розчиняють у 120 мл 30% молочної кислоти.
117. Хромову суміш застосовують для:
Прання халатів і рушників.
Відмивання забрудненого білком і спермою скляного посуду.
Відмивання піхвових дзеркал від залишків вазеліну чи бруду.
Знезаражування інструментів.
118. Фільтрувальний папір стерилізують:
За допомогою гарячої праски.
Просочують хромовою сумішшю.
Просочують 3% розчином каустичної соди.
Просочують 70% етиловим спиртом.
119. Вкажіть послідовність виготовлення паперових фільтрів:
Вирізають чотирикутник відповідно до розмірів лійки, складають за діагоналлю так, щоб утворився трикутник.
Вирізають трикутник відповідно до розмірів лійки.
Вирізають чотирикутник відповідно до розмірів лійки, складають за діагоналлю так, щоб утворився трикутник і верхівку трикутника зрізають, для кращого проходження рідини.
Вирізають восьмикутник відповідно до розмірів лійки, складають за діагоналлю.
120. Для виготовлення тампонів необхідні матеріали:
Біла гігроскопічна вата і марля.
Фільтрувальний папір.
Негігроскопічна вата.
Стерильні ножиці.
121. Тампони для знезараження штучних вагін зволожують:
70% спиртом.
Рідким азотом.
Ізотонічним розчином натрію хлориду.
0,02 % розчином фурациліну.
122. Сухі ватно-марлеві тампони знезаражують:
3%-им спиртовим розчином йоду.
У сушильній шафі за температури 130°С 60 хвилин.
0,02 % розчином фурациліну.
Рідким азотом
123. Марлеві серветки використовують:
Для виймання гранул з посудин Дьюара.
Для фламбування приладів.
Для витирання приладів та інструментів від залишків вазеліну, фізіологічного розчину тощо.
Для знезаражування інструментів.
124. Стерилізують марлеві серветки:
За допомогою гарячої праски.
3 %-м спиртовим розчином йоду.
3 %-м розчином перекису водню.
3%-м розчином каустичної соди.
125. Чи можна 1% розчин натрію гідрокарбонату нагрівати вище 60°С?
Не можна, тому що він перетворюється у натрію карбонат і стає токсичним для сперміїв.
Можна, так як його стерилізують кип’ятінням.
Можна, тільки у скляному посуді.
Можна, тільки в емальованому посуді.
126. Штучна вагіна для взяття сперми в бугая, кнура, жеребця і барана має будову:
Тубус, гумова камера, спермоприймач.
Зонд довжиною 25 см з двома електродами на кінці та блок живлення.
Шкіряний чохол діаметром 5 см та довжиною 40 см.
Шкіряний чохол діаметром 10 см та довжиною 50 см.
127. Методи знезаражування штучної вагіни:
Фламбування.
Ультрафіолетове опромінення.
Автоклавування, кип’ятіння у дистильованій воді, використання 70 % спирту-ректифікату.
Фільтрування, сушіння.
128. Нагнітання повітря в штучну вагіну проводиться:
За допомогою компресора або куль Річардсона до стискування стінок камери.
Вливанням через патрубок 500 мл води.
Закриванням патрубка і підігріванням штучної вагіни до температури 60–70 °С.
За допомогою ебонітового краника.
129. Робоча температура у вагіні:
40–42 °С.
36–38,5 °С
55–70 °С
. 60–65 °С.
130. Відносять до хірургічних методів отримання сперми:
Масажу ампулоподібних розширень сім’япроводів, електроеякуляції.
Мастурбації, спермозбирача.
. Отримання сперми після кастрації чи забою тварини, аспірації сперміїв з придатка сім’яника.
Використання спермоприймача.
131. Для одержання сперми використовують метод мастурбації у самців:
Собак та хутрових звірів.
Бугаїв.
Жеребців.
Баранів.
132. Методи, які полягають в одержанні еякуляту із піхви самки після статевого акту з плідником:
Уретральні.
Хірургічні.
Піхвові.
Гінекологічні.
133. Методи одержання сперми відносять до уретральних:
Піхвові.
Хірургічні.
Метод мастурбації, спермозбирача, масажу ампулоподібних розширень сім’япроводів, електроеякуляції, фістульний та штучної вагіни.
Гінекологічні.
134. Метод, яким одержують сперму в бугаїв із хворими кінцівками, неповноцінними та збоченими статевими рефлексами:
Методом спермозбирача.
Методом масажу ампул сім’япроводів.
Фістульним методом.
Методом штучної вагіни.
135. Для отримання сперми в бугаїв частіше використовують метод:
Метод штучної вагіни.
Метод мастурбації.
Метод кастрації самця.
Фістульний метод.
136. Використовують метод масажу ампулоподібних розширень сім’япроводів для одержання сперми яких тварин:
Баранів і козлів.
Бугаїв.
Кобелів.
Жеребців.
137. Одержують сперму у кнура:
Методом електроеякуляції.
Методом спермозбирача.
Методом штучної вагіни.
Фістульним методом.
138. Методи дослідження якості сперми, які є обов’язковими на пунктах штучного осіменіння:
Визначення рухливості.
Визначення відсотка живих і мертвих сперміїв.
Визначення концентрації сперміїв.
Визначення стерильності сперміїв.
139. Нормальний об’єм еякуляту у бугая:
50-100 мл
1–2 мл
4–5 мл
5-10 мл.
140. Сперму вважають густою:
Коли в полі зору мікроскопа між сперміями майже немає проміжків.
Коли проміжки між сперміями добре виражені.
Коли проміжки між сперміями перевищують довжину спермія.
Коли проміжки між сперміями не перевищують довжину спермія.
141. Використовують для визначення відсотка живих і мертвих сперміїв у спермі жеребця фарбу:
Конго-рот.
Еозин.
Метиленовий синій.
Гематоксилін.
142. Використовують для визначення інтенсивності дихання сперміїв фарбу:
Конго-рот.
Еозин.
Метиленовий синій.
Гематоксилін.
143. Концентрація сперми, це:
Кількість статевих клітин в 1 мл сперми.
Кількість сперміїв з ППР в еякуляті.
Кількість живих сперміїв в еякуляті.
Кількість статевих клітин в 3 мл сперми
144. Визначають виживаність сперміїв:
Одразу після отримання сперми.
Перед заморожуванням сперми.
Після певного строку зберігання.
Після 10 діб зберігання.
145. Розріджують сперму з метою:
Щоб збільшити об’єм сперми та підтримати запліднювальну здатність протягом терміну зберігання.
Щоб краще транспортувалася у статевих органах самки.
Щоб підвищити заплідненість самок.
Щоб підвищити дозрівання фолікулів.
146. Розводять сперму кнура:
У 2–10 разів.
У 50 разів.
У 20 разів.
У 30 разів.
147. Компоненти середовищ для розрідження сперми, які підвищують стійкість сперміїв до швидкого охолодження та зберігання:
Лактоза, цитрат натрію.
Бідистильована вода, молоко.
Лецитин, жовток курячого яйця.
0,2 -0,3 % розчин перманганату калію.
148. Час збереження розрідженої сперми кнура за температури +18–20 °С, це:
До 24 год.
72 год.
До 60 діб.
До 30 діб.
149. Еквілібрація, це:
Вирівнювання концентрацій осмотично-активних речовин і гліцерину між розріджувачем та плазмою сперміїв.
Процес осідання сперміїв після розрідження сперми.
Насичення розрідженої сперми вуглекислим газом.
Насичення розрідженої сперми перманганатом калію.
150. Використовують для приготування середовищ для розрідження спермии воду:
Бідистильовану.
Артезіанську.
Мінеральну, з високим вмістом гідрокарбонатів.
Дистильовану.
151. Оптимальним часом для введення сперми самкам сільськогосподарських тварин є феномен стадії збудження:
Статевої охоти, як позитивної реакції самки на самця.
Анафродизії.
Овуляції.
Спокую.
152. Метод, яким одночасно виявляють статеву охоту і діагностують вагітність:
Трансректальним дослідженням внутрішніх органів.
Самцем пробником.
Оглядом, пальпацією і аускультацією.
Дослідженням зовнішніх органів.
153. Методи виявлення оптимального часу для введення сперми, це:
За вмістом еритроцитів, лейкоцитів і макро- та мікроелементів у крові.
Рефлексологічний, клініко-візуальний, за ступенем зрілості фолікула, енергометрії, за допомогою собак, електрометричні.
На штучну вагіну, спермозбирача, фістульний, масажу ампул.
154. Методи, які найчастіше використовуються для визначення оптимального часу осіменіння корів, кобил, свиней, овець, кіз, сук:
У корів, свиней, кіз, сук – клінічно-візуальний, у кобил, овець, кіз – пробника.
У корів, кобил, свиней, овець, кіз, сук – за вмістом естрального слизу.
У корів, кобил, свиней – на штучну вагіну, а в овець, кіз, сук – трансректальний.
Ректо-цервікальний.
155. Помилки під час визначення оптимального часу для введення сперми призводять до:
Зниження ймовірності запліднення через старіння яйцеклітини або загибель сперміїв.
Ускладнень перебігу вагітності й родів.
Необхідності збільшення кількості сперміїв у дозі.
Неплідності тварини.
156. Суть рефлексологічного, клініко-візуального та інших методів виявлення оптимального часу для введення сперми:
Рефлексологічного – виявлення статевої охоти; клініко-візуального та інших – виявлення ознак і симптомів, які можуть вказувати їх наявність.
Рефлексологічного – виявлення локомоторного рефлексу; клініко-візуального та інших – виявлення параметрів макро- та мікроклімату.
Рефлексологічного – виявлення рефлексу ерекції; клініко-візуального та інших – виявлення похибки правил розморожування і якості сперми.
Рефлексологічного – виявлення статевої охоти.
157. Технологія рефлексологічного методу визначення статевої охоти:
Вивчення локомоторного, ерекції, еякуляції рефлексів та якості сперми.
Розміщення самців у приміщенні, де утримуються самки.
Дозовані дворазові на добу контакти самців і самок із метою виявлення позитивної сексуальної реакції у самок – статевої охоти.
158. Технологія клініко-візуального методу визначення оптимального часу для введення сперми:
Щомісячне обстеження самок на вагітність і неплідність.
Щоденне виявлення ознак тічки і симптомів загального збудження.
Щоденне ректальне дослідження неплідних самок для визначення гінекологічного діагнозу.
159. Правила підготовки сперми до введення залежно від умов її зберігання:
Глибокозаморожену сперму розморожують за температури +38±0,50С, і поміщають у інструменти для введення; сперму, що зберігається за t +2+40С та +1,80С, поміщають у інструменти і у разі необхідності підігрівають.
Глибокозаморожену сперму розморожують за t +38+400С, подрібнюють, поміщають у інструменти для введення; у разі інших методів зберігання обов’язково сперму заморожують і діють, як показано вище.
Глибокозаморожену сперму поміщають у інструменти для введення; у разі інших методів зберігання сперму розливають у лунки для підігрівання.
160. Об’єми сперми, які вводяться самкам сільськогосподарських тварин різних видів за різних методів її зберігання:
Коровам – 0,25–1,2 мл; кобилам – 20–40 мл; свиням – 1 мл на кг маси тіла (не більше 150 мл); вівцям, козам – 0,1–0,3 мл.
Коровам, кобилам – 20–40 мл; свиням – 150–200 мл; вівцям, козам – 1–2 мл.
Коровам – 5–10 мл; кобилам – 50–100 мл; вівцям, козам – 1 мл на кг маси тіла (не більше 35 мл).
Коровам– 15–20 мл; кобилам – 50–150 мл; вівцям, козам – 1 мл на кг маси тіла (не більше 45 мл).
161. Мінімальна кількість активних сперміїв, що вводять самкам різних видів сільськогосподарських тварин:
Коровам – 6 млрд; кобилам – 15–30 млн; свиням – 80–240 млн; вівцям, козам – 3 млрд.
Коровам – 15–30 млн; кобилам, свиням – 3 млрд; вівцям,
козам – 80–240 млн.
Коровам, кобилам – 1–2 млрд; свиням, вівцям, козам – 15–30 млн.
Коровам, кобилам – 2–3 млрд; свиням, вівцям, козам – 25–40 млн.
162. Для осіменіння корів, телиць, кобил, свиней, овець, кіз використовують способи введення сперми:
Коровам і телицям – фракційний спосіб, кобилам – ректоцервікальний; свиням, вівцям і козам – маноцервікальний.
Коровам і телицям – за допомогою скляного шприца і гумового катетера Іванова; кобилам – візоцервікальний; вівцям, козам, свиням – абдомінальний.
Коровам – ректо-, мано-, візоцервікальний; телицям – ректо-, візоцервікальний; кобилам – внутрішньоматково за допомогою скляного шприца і гумового катетера Іванова або спеціальної скляної ампули; свиням внутрішньоматково – фракційний і нефракційний; вівцям і козам – візоцервікальний, піхвовий.
163. Самкам великої і дрібної рогатої худоби сперму у разі штучного осіменіння вводять у цервікальний канал, а кобилам і свиням – у матку тому що:
У шийці матки можуть розміститися невеликі об’єми сперми, а у матці – більші.
Шийка матки розміщена ближче до яйцепроводів, ніж тіло і роги матки.
Самкам великої і дрібної рогатої худоби вводиться більша кількість сперміїв з ППР.
164. Назвіть типи природного осіменіння:
Ректоцервікальний, візоцервікальний, маноцервікальний, фракційний.
Піхвовий, матковий.
Трансабдомінальний, перкутанний, моноклональний.
Моноклональний, перкутанний.
165. Стенд або картотека фізіологічного стану корів ведеться:
На підставі опитування господарів, операторів машинного доїння та керівників.
Щоденним переміщенням карток або позначок відповідно до об’єктивних змін стану тварин стада.
На основі передбачуваних планів відтворення стада.
На основі даних родоводу.
166. Індивідуальна картка корови оформляється:
На окремому паперовому або електронному носії із зазначенням №, клички, року народження, походження, дати осіменінь, запуску, отелення, діагнозів та лікування.
Зазначається країна, область, район і метеоумови за останні 10 років.
Зазначаються параметри макро- і мікроклімату, фотоперіод, раціон агодівлі, умови утримання.
Зазначаються індивідуальні дані батьків.
167. У "Куточку техніка" висвітлюється інформація:
Стан відтворення тварин у Європі, Азії, Америці і Близькому Сході та Україні.
Стан відтворення тварин та характеристика племпідприємств у області; останні політичні події, дати народження працівників ферми та передвиборчі програми кандидатів і партій.
Календар техніка, стенд фізіологічного стану тварин, інформація про стан відтворення стада.
Індивідуальні дані батьків корів.
168. Реєстрація осіменінь і отелень корів у приватному секторі проводиться:
Шляхом розміщення календаря техніка у садибі господаря.
Внесення інформації до журналу „Реєстрація осіменіння корів приватного сектору”.
У спеціальний журнал, що знаходиться у сільській раді.
В індивідуальному журналі господаря.
169. Методи діагностування вагітності у сільськогосподарських тварин:
Клінічні (анамнез, самця-пробника, зовнішні: огляд, пальпація, аускультація; внутрішні: піхвовий, трансректальний і сонографії) та лабораторні (мікроскопія зскрібків із піхви, вміст пргестерону в крові, молоці, секретах).
За густиною, рухливістю, виживаністю крові, сперми, вмістом фолікулів.
За фазами місяця, гороскопом.
фолікулярними фазами, реакцією на собак і жаб та методом „лозоходів”.
170. Методи діагностики, які належать до ранніх:
Анамнез, огляд, пальпація.
Самця-пробника, сонографії.
Вагінальний, трансректальний.
Фолекулярний, фістульний.
171. Різні методи діагностики вагітності базуються:
На змінах поведінки у присутності самця, форми тіла, розмірів і конфігурації матки, візуалізації ембріона або плода.
На змінах фізичних показників крові, сперми, вмісту фолікулів, поведінки у присутності собак, жаб, аури самок.
На змінах фаз місяця, тривалості світлового періоду протягом доби.
На змінах настрою тварини.
172. Ознаки вагітності, що належать до ймовірних, та до істинних:
Ймовірні ознаки: поліпшення апетиту, вгодованості, асиметрія черевної стінки, збільшення об’єму черева, сухостій, поява секрету в матці, збільшення розмірів матки, флуктуація матки. Істинні ознаки: серцебиття ембріона або плода, візуалізація ембріона або плода.
Ймовірні ознаки: матовість волосяного покриву регулярні статеві цикли; істинні ознаки: набряк молочної залози, агресивність до самців.
Ймовірні ознаки: агресивність до обслуговчого персоналу, погіршення апетиту; істинні ознаки: подання голосу (мукання, хрюкання, виття), поява алопецій.
173. Техніка ректального дослідження корів і кобил:
Тварин обов’язково фіксують мотузками за шию, два пальці вводять у пряму кишку та обстежують сечовий міхур і матку.
Тварин не фіксують. Руку вводять у піхву і через верхнє склепіння визначають стан яєчників і матки.
Корів фіксують на прив’язь, а кобил у спеціальних станках або парувальною злучною шлейкою. Руку вводять у пряму кишку, звільняють її від калових мас і через стінку прямої кишки під час розслаблення визначають розміри, топографію, консистенцію матки та яєчників.
Досліджують фістульним методом.
174. Основні ознаки вагітності під час ректального дослідження корів і кобил у різні терміни:
Матка збільшена, відчувається флуктуація та асиметрія рогів на початку вагітності; у різні строки вагітності змінюються розміри, топографія матки і рукою відчувається наявність ембріона або плода.
Агресивність тварини, переповненість сечового міхура, в’язкість калових мас.
Тремтіння тварини, щільність тканин матки.
Болючість під час пальпації яєчників.
175. Об’єктивним показником ефективності роботи техніка штучного осіменіння є :
Добрі стосунки в колективі та сім’ї.
Висока продуктивність тварин.
Заплідненість.
Виводимість.
176. Заплідненість визначається:
За формулою З=а:б х 100, де З – заплідненість, а – кількість вагітних, б – кількість осімінених, 100 – константа переводу у відсотки.
За формулою З=рл/ктх100, де З – заплідненість, рл – рівень лактації, кт – кількість тварин у стаді, 100 – константа переведення у проценти.
За формулою З=а-б, де З – заплідненість, а – кількість тільних, б – кількість осімінених.
За формулою З=а-б х к, де З – заплідненість, а – кількість тільних, б – кількість осімінених, к– коефіцієнт переводу.
177. Після осіменіння можна за об’єктивними показниками визначити вагітність у самок сільськогосподарських тварин методом сонографії у термін:
У корів – з 30–35 днів, у кобил – з 11–18 днів, у свиней – з 18 днів, у овець і кіз – з 26–28 днів, у собак – з 26 днів.
У тварин всіх видів з 50 днів.
У тварин всіх видів з 45 днів.
У тварин всіх видів з 80 днів.
178. Трансплантація ембріонів, це:
Вимивання ембріонів із статевих органів однієї самки і пересадка їх у матку іншої тварини
Культивування ембріонів.
Трансплантація ембріонів – елемент акушерської та гінекологічної диспансеризації.
Просівання ембріонів.
179. Трансплантація ембріонів найбільше використовується:
У свинарстві.
У скотарстві.
У лабораторних тварин (щурів, мишей, морських свинок).
У вівчарстві.
180. Чи дає змогу трансплантація ембріонів прискорити селекційний процес?
Так, оскільки вона дає змогу отримати від племінних самок у 20 разів більше потомства, ніж у разі фізіологічної репродукції.
Трансплантація ембріонів дає змогу лише вирішити внутрішньогосподарську проблему з відтворенням.
Трансплантація ембріонів не може прискорити селекційний процес.
Трансплантація ембріонів значно швидше прискорить ефект селекційного процесу.
181. Методи проведення трансплантації ембріонів:
Клінічний.
Гормональний.
Хірургічний і не хірургічний, що залежить від виду тварин.
Фістульний.
182. Характеризується хірургічний метод трансплантації ембріонів тим, що:
У донора вимивають ембріони з рогів матки після лапаротомії і хірургічно вводять ембріони в матку реципієнта.
Лапаратомію за хірургічного методу трансплантації ембріонів не проводять.
Ембріони вводять у статеві органи через переддвер’я піхви, піхву і шийку матки, в один із рогів матки.
Ембріони вводять у певне середовище.
183. Не хірургічний метод трансплантації ембріонів характеризується:
Ембріони вимиваються з рогів матки після проведення лапаротомії.
Ембріони вимиваються з рогів матки за допомогою спеціальних інструментів, які вводяться у статеві шляхи самки через шийку матки. Ембріони вводяться ближче до верхівок рогів матки.
Не хірургічний метод трансплантації ембріонів не використовується.
Ембріони вводять у певне середовище.
184. Хірургічний метод трансплантації ембріонів, зазвичай, застосовують:
На лабораторних тваринах.
Лише на коровах та інших великих тваринах.
Під час проведення трансплантації ембріонів хіругічний метод не застосовують.
Лише на дрібних тваринах.
185. Не хірургічний метод трансплантації ембріонів застосовують:
У дрібних тварин (кролиць, мишей, морських свинок).
Не застосовують.
Застосовують лише у великих тварин, де є можливість мануально, трансректально контролювати положення інструментів у статевих органах самок.
Застосовують лише на лабораторних тваринах.
186. Донорами ембріонів тварин вважають:
Самок, яким пересаджують або підсаджують ембріони.
Самок, у яких отримують ембріони.
Тварин, у яких отримують ембріони і їм після культивування підсаджують.
Лабораторних тварин.
187. Принципи відбору тварин у донорську групу:
Стандарт породи, родовід, продуктивність і повноцінність статевої функції.
Стан здоров’я тварин.
Жодних вимог до них не ставлять.
Фізіологічна зрілість.
188. Реципієнтами вважають тих самок:
Яким пересаджують або підсаджують ембріони.
У яких вимивають ембріони.
У яких реєструється патологія статевої системи.
У яких виявлена вагітність
189. Реципієнтів відбирають серед:
Тварин, у яких реєструється тривала анафродизія.
Фізіологічно зрілих і малопродуктивних тварин.
Встановлюється неповноцінність статевої функції.
Встановлюється фізіологічна зрілість.
190. Донора відбирають:
Серед малопродуктивних тварин.
Серед високопродуктивних тварин.
Продуктивність під час відбору не враховується.
Продуктивністю батьків.
191. Найвищий економічний ефект проведення трансплантації ембріонів встановлюється:
Коли різниця між продуктивністю донора і реципієнта найбільша.
Коли різниця між продуктивністю донора і реципієнта найменша.
Коли різниці між продуктивністю донора і реципієнта не існує.
Коли різниці між продуктивністю донора і реципієнта однакова.
192. Природна синхронізація статевої охоти у донора і реципієнта:
Статева охота у донора збігається із стадією гальмування у реципієнта.
Статева охота у донора збігається із стадією зрівноваження у реципієнта.
Статева охота у донора збігається із статевою охотою у реципієнта.
Статева охота у донора збігається із статевою охотою у батьків реципієнта.
193. Штучна синхронізація статевої охоти у корів досягається:
Коїтальним провокуванням овуляції.
Введенням препаратів простагландину Ф-2 альфа (естрофан, прозольвін, суперфан тощо).
Введенням загальностимулювальних препаратів (7% розчин іхтіолу; тканинних препаратів з селезінки, печінки тощо).
введенням препарату преднізолону.
194. Синхронізованим статевий цикл вважається:
Якщо у донора і реципієнта день прояву статевої охоти співпадає або ж різниця становить не більше однієї доби.
Якщо у донора і реципієнта день статевої охоти реєструється з різницею у 5 діб.
Якщо у донора реєструється статева охота, а у реципієнта виявляють ознаки анафродизії.
Якщо у донора і реципієнта день статевої охоти реєструється з різницею у 10 діб.
195. Кращі результати під час проведення трансплантації ембріонів отримують:
За відхилення у дні прояву статевої охоти у донора і реципієнта більше ніж три доби.
За відхилення у прояві статевої охоти у донора і реципієнта допускається більше, ніж 5 – 10 діб.
За абсолютного співпадання у часі прояву статевої охоти у донора і реципієнта.
За відхилення у прояві статевої охоти у донора і реципієнта допускається більше, ніж 10 – 15 діб.
196. Спрямований вплив на фізіологічну періодичність функції яєчників корів за допомогою гонадотропних гормонів дозволяє:
Дозрівати багатьом везикулярним фолікулам до передовуляційних і викликати численну овуляцію фолікулів.
Викликати лише атрезію передовуляційних фолікулів.
Викликати лише лізис жовтого тіла.
Викликати атрофію яєчників.
197. Під час штучного осіменіння корови-донора дозу сперми:
Не збільшують.
Збільшують у кілька разів.
Зменшують.
Збільшують у 5 разів.
198. Мінімальна рухливість сперміїв за штучного осіменіння корів-донорів має бути:
2 бали.
4 бали.
3 бали.
5 балів.
199. Суперовуляція, це:
Численна овуляція фолікулів.
Овуляція одного фолікула.
Атрезія передовуляційних фолікулів.
Овуляція двох фолікулів.
200. Для виклику суперовуляції використовують:
Препарати з високим вмістом естрогенних гормонів.
Препарати з високим вмістом простагландину F2α.
Гонадотропні препарати, які містять ФСГ і ЛГ (2 – 3 : 1).
Препарати з високим вмістом преднізолону.
201. Пошук ембріонів проводять:
За допомогою бінокулярної лупи у разі 15 – 20-разового збільшення.
Неозброєним оком.
За допомогою мікроскопа з малим збільшенням.
За допомогою мікроскопа з великим збільшенням.
202. Якість ембріонів визначають методами:
Клінічним методом.
Візуального морфологічного оціннювання, фарбуванням із використанням люмінесцентних фарбників, культивуванням за межами організму протягом 24 – 48 год.
Гормональним методом.
Фістульним методом.
203. Оцінювання ембріонів з використанням люмінесцентних фарбників грунтується:
На ступені проникнення фарбників через прозору оболонку живих і мертвих ембріонів (живі ембріони набувають червонуватого відтінку, а мертві-зеленуватого).
На здатності ембріонів зберігатись за температури –196 С.
На здатності ембріонів змінювати стадію розвитку.
На здатності ембріонів зберігатись за температури –0 С.
204. Оцінювання ембріонів методом культивування у поживних середовищах базується:
На здатності ембріонів змінювати свій колір залежно від поживного середовища.
На здатності ембріонів зберігатись за температури –196 С.
На здатності повноцінних ембріонів в оптимальних умовах продовжувати розвиток.
На здатності ембріонів зберігатись за температури –0 С.
205. Довготривале зберігання ембріонів відбувається за температури:
0 – 5 С.
–196 С
+18 С.
+20 С.
206. Довготривале зберігання ембріонів у рідкому азоті дає змогу:
Зберігати ембріони тривалий час, транспортувати і використовувати їх за наявності реципієнта.
Проводити культивування ембріонів у поживних середовищах.
Змінювати ступінь розвитку ембріонів.
Проводити висівання ембріонів.
207. Під час трансплантації ембріонів у кролів синхронізації донора і реципієнта досягають:
Одночасним осіменінням кролем-плідником донора і реципієнта.
Одночасним осіменінням донора кролем-плідником і провокуючим овуляцію коїтусом реципієнта з вазектомованим кролем.
Одночасним осіменінням донора і реципієнта вазектомованим кролем.
208. Вимивання ембріонів у кролиці-донора після коїтусу проводять через:
24 год.
72 год.
48 год.
96 год.
209. Перед вимиванням ембріонів у кролиці-донора проводять лапаротомію:
Завжди, оскільки трансплантацію ембріонів у кролів проводять лише хірургічним способом.
Проводять за наявності у донора спайок.
Не проводять, а ембріони вводять шприцом, голка якого вводиться через черевну стінку у верхівку рога матки.
Проводять за наявності у реципієнта спайок.
210. Повторне промивання матки з метою вимивання ембріонів у кролиці-донора проводять:
Коли кількість вимитих ембріонів перевищує кількість фолікулів.
Коли у яєчнику жовті тіла відсутні.
Коли кількість знайдених ембріонів менша, ніж жовтих тіл у яєчниках.
Коли кількість знайдених ембріонів більша, ніж жовтих тіл у яєчниках.
211. Після вимивання ембріонів рану кролиці-донора обробляють:
5%-им розчином йоду.
70%- им спиртом.
7%-им розчином іхтіолу.
96 % - им спиртом.
212. Знайдені та оцінені ембріони кролиці-реципієнта вводять:
У верхівку рога матки.
У черевну порожнину.
У ріг матки ближче до її біфуркації.
У піхву.
213. Ефективність трансплантації ембріонів у кролів визначають:
За кількістю жовтих тіл у кролиці-донора.
За станом здоров’я у донора.
За кількістю новонароджених.
За станом здоров’я реципієнта.
214. Роди у корів мають проходити у:
Окремому боксі
Деннику.
Тепляку
Кошарі.
215. Роди кобил мають проходити у:
Родильному відділенні
Деннику.
Тепляку
Кошарі.
216. Роди у свиноматок мають проходити в:
Окремому станку.
Деннику.
Тепляку
Кошарі.
217. Роди у вівцематок мають проходити в:
Вольєрі.
Деннику.
Тепляку.
Кошарі.
218. Кукса пуповини обробляється:
Занурюється у 10%-й водний розчин іхтіолу.
Обробляється 10%-й лініментом синтоміцину.
Занурюється у 5%-й спиртовий розчин йоду.
Занурюється у 10%-й водний розчин перманганату калію.
219. Якщо є кровотеча пуповини новонародженого плода:
Накладають лігатуру біля пупкового кільця, обробляють йодом.
Накладають лігатуру, відступивши 10-15 см від пупкового кільця, обробляють іхтіолом.
Накладають лігатуру, відступивши 5-7 см від пупкового кільця, обробляють лініментом синтоміцину.
Накладають лігатуру, відступивши 5-7 см від пупкового кільця, обробляють перманганатом калію.
220. Для стимуляції у новонародженого повноцінного вдихання проводять маніпуляції:
Видаляють слиз із дихальних шляхів, тіло розтирають, дають облизати породіллі.
Забирають в окремий станок.
Накривають теплою ковдрою.
Обробляють перманганатом калію.
221. Після народження новонародженому необхідно дати першу порцію молозива:
У перші 60-90 хвилин.
У перші 90-120 хвилин.
У перші 120-160 хвилин.
У перші 10 днів.
222. Новонародженим випоюють молозиво:
Першого надою.
Другого надою.
Третього надою
Четвертого надою.
223. Новонародженим дають молозиво першого надою:
Містить багато жиру.
Багато цукру.
Велика кількість імуноглобулінів.
Велика кількість холестеринів.
224. У разі запалення молочної залози у породіллі:
Новонародженому випоюють молозиво матері.
Новонародженому випоюють молоко іншої самки.
Новонародженому випоюють молозиво реципієнта.
Новонародженому випоюють молоко з перміксами.
225. Втручатися в родовий процес у разі нормального його перебігу:
Можна.
Не можна.
Немає різниці.
226. У разі сухості родових шляхів використовують речовини:
Відвар льону, олію, гліцерин, вазелінове масло.
Дистильовану та бідистильовану воду.
10%-й водний розчин іхтіолу.
Перманганат калію.
227. Мета акушерської допомоги:
Зберегти життя матері.
Зберегти життя плоду.
Зберегти життя матері і плоду.
Зберегти життя донору.
228. Під час надання допомоги дії акушера з правильно розміщеним предлежачими частинами плоду:
Міцно бере руками і надає допомогу??????????????????????.
Попередньо фіксує акушерською тасьмою, або мотузкою.
Не втручається.
Визиває допомогу.
229. Неправильне розміщення предлежачої частини плода виправляють:
Проводять лише між переймами і потугами, після виштовхування плода у матку, попередньо зафіксувавши правильно розташовані предлежачі частини тіла плода.
Проводять лише під час перейм і потуг, після відштовхування плода у матку, попередньо зафіксувавши павильно розташовані предлежачі частини тіла плода.
Проводять лише під час перейм і потуг, після відштовхування плода у матку.
Проводять під час визначення терміну вагітності.
230. Можна проводити тракцію плода зусиллями:
Після встановлення правильних положень, позиції і членорозміщення під час перейм і потуг, силою не більше 3-4 чоловік.
У разі патологічних родів силою не більше 3-4 чоловік.
Після встановлення правильних положень, позиції і членорозміщення у разі відсутносі перейм і потуг, силою не більше 3-4 чоловік.
Під час визначення терміну вагітності.
231. Вводять, використовують і виводять акушерський інструмент під час рододопомоги:
Лише під контролем руки акушера.
Лише під наглядом акушера.
Лише після консультації акушера.
Лише під час виявлення терміну вагітності.
232. Особливості рододопомоги у разі тазового предлежання плода:
Надають допомогу для швидкого виведення плода.
Переводять у головне передлежання .
Не втручаються у родовий процес.
233. Під час черевного і спинного передлежання плід переводять:
У головне передлежання.
У тазове передлежання .
Немає різниці у яке передлежання.
Очікують настання родів.
234. Акушерський інструмент поділяють на групи:
Інструмент для витягування плодів, інструмент для фетотомії, допоміжний інструмент для відштовхування плодів.
Інструмент для фетотомії, хірургічний інструмент, додатковий інструмент.
Інструмент для витягування плодів, інструмент та прилади для введення лікарських речовин, додатковий інструмент.
Ланцюгові ножі Маша і Лінгорста.
235. Для витягування плода використовують інструмент:
Акушерські мотузки і тясьма, очні гачки, анальні гачки, реберні гачки,екстрактори.
Акушерські клюки Гюнтера, Кюна, Афанасьева, петлепровідники Лінгорста і Цвіка.
Ланцюгові ножі Маша і Лінгорста.
фетотоми
236. Акушерська мотузка або тасьма, це:
Міцна, гладенька, м’яка мотузка – товщиною 0,5-0,8 см, довжиною
1,5-3 м, на обох кінцях із вушками.
Міцна, гладенька, м’яка мотузка – товщиною 2-4 см, довжиною 1,5-3 м, на обох кінцях із вушками.
Міцна, гладенька, м’яка мотузка – товщиною 2-4 см, довжиною 5,5-7 м, на обох кінцях із вушками.
237. Кінцівки плода фіксують:
Петлю з мотузки необхідно розташовувати нижче путових суглобів
Петлю з мотузки необхідно розташовувати вище кульшових суглобів.
Петлю з мотузки необхідно розташовувати вище путових суглобів.
238. Фіксувати акушерську петлю на нижній щелепі плода можна лише:
у живого плода.
у мертвого плода.
не можна.
можна для виправлення завертання голови
239. Правила використання очних гачків у живих плодів:
Живим плодам гачки вводять лише у внутрішні кути очей.
Гачки вводять у орбіту ока живого плода.
Гачки вводять позаду ока живого плода.
гачки не вводять.
240. Екстрактори є:
Мюзо, Афанасьева, Ордіна, Лінгорста.
Пфлянца, Хавренкова, Варганова і Юмакіна.
Крея-Шотлера, Вітта.
Персена і Цвіка.
241. Екстрактори застосовують:
Для відштовхування плодів у матку.
Для полегшенння відштовхування плодів у овець і кіз.
Для полегшення витягування плодів у корів.
Для визначення терміну вагітності
242. Прихований ніж Малькмуса від ножа Афанасьєва відрізняється:
У ножа Малькмуса лезо виступає поміж металевих пластин ручки у щілину, а у Афанасьєва – висувається із ручки вперед.
Вони не мають різниці.
У ножа Афанасьєва лезо виступає поміж металевих пластин ручки в щілину, а у Малькмуса висувається із ручки вперед.
243. Фетотом – це:
Інструмент для відштовхування плода.
Інструмент для витягування плода.
Інструмент для розрізання плода.
Інструмент для введення лікарських речовин
244. Фантом являє собою:
Модель передньої частини корови.
Модель тазової частини корови.
Модель грудної клітки корови.
Модель для введення лікарських речовин.
245. До допоміжних відносять інструмент:
Акушерські мотузки і тасьми.
Акушерські гачки-очні, шарнірні, реберні, анальні.
Петлепровідники, петлепилопровідник,
Інструмент для розрізання плода
246. Акушерські клюки є:
Мюзо, Крея-Шотлера, Лінгорста, Цвіка.
Пфляна, Хавренкова, Варганова, Юмакіна.
Гюнтера, Кюна, Афанасьєва, Беккера.
Клюки для введення лікарських речовин.
247. Шпателі використовують з метою:
Для відокремлення м’язів від кісток у разі закритих методів фетотомії.
Для відокремлення шкіри від м’язів у разі закритих методів фетотомії.
Для відокремлення голови плода у разі закритих методів фетотомії.
Для введення лікарських речовин.
248. У разі сумнівного прогнозі не можна застосовувати лікарські засоби:
Креолін, лізол, карболова кислота, йодоформ, камфорне масло?????.
Хлористий кальцій, глюкозу, вітаміни.
Антибіотики, біостимулятори, іхтіол.
гормональні препарати.
249. Довжина тулуба у новонароджених нормотрофіків телят, лошат, ягнят, поросят (см):
80-100; 100-150; 30-50; 15-20
60-70; 80-95; 20-25; 10-14
110-120; 160-200; 60-70; 25-30
130-140; 190-210; 80-90; 45-50
250. Маса новонароджених гіпотрофіків: телят, лошат, ягнят, поросят (кг):
До 15; до 25; до 1; до 0,5.
До 30; до 40; до 4; до 1,5
До 20; до 30; до 2; до 0,8
До 20; до 50; до 3; до 3,5
251. Оцінювання новонародженних нормотрофіків телят, лошат за характером різців:
У телят прорізались всі різці; у лошат – всі різці та ікла.
Навколо різців червона кайма; різці хитаються.
Прорізались защепи та внутрішні середні різці.
252. Рефлекс руху проявляється у новонародженних телят, лошат, ягнят, поросят нормотрофіків через (хв):
60-90; до 90; 100-180; 30-40.
20-60; до 60; 20-90; 5-10
100-130; 100-150; 190-220; 50-60 .
140-160; 160-170; 220-240;
253. Рефлекс ссання у новонародженниих телят, лошат, ягнят, поросят нормотрофіків проявляться через (хв.):
100-130; 100-150; 100-120; 40-60
140-160; 160-200; 130-18; 70-90
30-90; до 90; 20-90; 5-10.
110-120; 110-120; 110-120; 20-40.
254. Допомога у разі завороту голови плода у бік:
Петлями фіксують кінцівки, відштовхують у матку, а голову плода підтримують рукою і, підтягуючи, виправляють.
Витягують плід не виправляючи голови.
Плід переводять у тазове передлежання.
255. Порядок рододопомоги у разі живих двійнят:
Виконують фетотомію.
На всі кінцівки накладають петлі, визначають передні і задні та їх преналежність плодам. Витягують спочатку верхній, нижній відштовхують у матку, а потім витягують нижній.
На всі кінцівки накладають петлі і обидва плоди витягують разом.
Плід переводять у тазове передлежання.
256. Неплідність, це:
Тимчасова або постійна втрата відтворної функції.
Порушення родового акту.
Патологічний перебіг післяродового періоду.
Період від запуску до родів.
257. Автор класифікації форм неплідності у самок і самців с.-г. тварин:
Д.Д.Логвінов
А.П.Студенцов
М.Ф.Іванов.
258. Етіологічні фактори аліментарної неплідності у самок:
Годівля за незбалансованими раціонами, ожиріння, наявність екзотоксинів у кормах, неповноцінна годівля тварин у період їх росту та розвитку.
Недорозвинутість статевих органів.
Інтоксикація, скорочені строки сухостійного періоду.
Скорочений термін сервіс-періоду.
259. Вроджена неплідність у самок виникає внаслідок:
Порушення обміну речовин.
Персистенції жовтого тіла.
Гермафродитизму.
Скороченого строку сухостійного періоду
260. Стареча неплідність зумовлюється:
Абортом.
Атрофічними процесами в тканинах гонад і матки.
Запаленням яєчників.
Скороченим строком сухостійного періоду
261. Причини симптоматичної неплідності:
Хвороби статевих та інших органів незаразного, інфекційного та інвазійного характеру.
Порушення технології штучного осіменіння.
Аномалія внутрішньоутробового розвитку.
Інтоксикація, скорочені строки сухостійного періоду
262. Експлуатаційна форма неплідності у корів виникає внаслідок:
Порушень технології утримання.
Подовження лактаційного періоду.
Неповноційної годівлі.
Інтоксикації організму.
263. Кліматична форма неплідності у корів зумовлюється:
Несприятливими погодними умовами.
Порушеннями умов утримання
Клімаксом.
Інтоксікацією організму.
264. Штучно-набута форма неплідності виникає внаслідок:
Кастрації самок.
Планових пропусках осіменінь самок під час стадії збудження статевого циклу.
Порушеннями технологій штучного або природного осіменінь.
Скороченого строку сухостійного періоду
265. Неплідною вважають корову:
Від якої протягом року не отримали приплід.
З патологічним перебігом родів.
Яка протягом 30 днів після родів не проявила стадію збудження
статевого циклу та не запліднилась.
Самка віком 15–18 місяців.
266. Неплідна телиця –це:
Самка, яка не запліднилася протягом місяця після досягнення нею фізіологічної зрілості.
Телиця, яка досягла статевого дозрівання, але не осіменялася.
Самка віком 15–18 місяців.
З патологічним перебігом родів
267. Неплідною свиноматкою вважається самка, яка:
Не запліднилася через місяць після відлучення поросят.
Не досягла фізіологічної зрілості до 12–ти місяців.
Не запліднилася протягом парувального сезону.
Не досягла фізіологічної зрілості до 10–ти місяців.
268. Розміри неплідності стада визначають з метою:
Об’єктивного оцінювання рівня відтворення стада.
Виявлення недоліків у роботі техніка штучного осіменіння.
Визначення причин гінекологічних хвороб у самок.
Визначення сухостійного періоду у корів.
269. Розміри неплідності складаються з:
Кількості недоотриманих телят за рік.
Кількості ялових корів.
Суми днів неплідності кожної корови стада.
Тривалості сухостійного періоду.
270. Складові міжотельного інтервалу:
Термін вагітності та тривалість післяродового періоду.
Тривалість післяродового періоду та лактації.
Термін сервіс-періоду та тривалість вагітності.
271. Тривалість післяродового періоду у корови (днів):
10-20
30
Більше 30-ти
Більше 50-ти.
272. Міжотельний інтервал складає (днів):
315
350
365
425.
273. Неплідність корів призводить до:
Народження неповноцінних телят.
Недоотримання телят і молока.
Значної поширеностї абортів.
Скорочення тривалості сухостійного періоду.
274. Від неплідної корови з продуктивністю 4000 кг щоденно недоотримують молока (кг):
0,3.
3.
30.
35
275. Економічний збитки від неплідності корів визначають за:
Витратами на годівлю та утримання неплідних корів.
Вартістю спермодоз, витрачених на осіменіння неплідних самок.
Вартістю недоотриманих телят, молока та витратами на лікування неплідних корів.
вартістю обладнання для утримання тварин.
276. Розміри неплідності (у днях) за методикою Г.В. Звєрєвої визначають:
Відніманням продуктивно використаних корово-днів від кількості корово-днів по стаду.
За кількістю недоотриманих телят на 100 корів.
За величиною індексу осіменіння.
За тривалістю сухостійного періоду.
277. Акушерська диспансеризація – це:
Комплекс діагностичних, профілактичних лікувальних заходів, направлених на забезпечення нормального перебігу вагітності, родів і післяродового періоду у самок.
Проведення своєчасної рододопомоги самкам.
Заходи, направлені на профілактику абортів.
Визначення терміну вагітності.
278. Акушерскій диспансеризації підлягають:
Неплідні самки.
Самки, які досягли фізіологічної зрілості.
Самки у період від встановлення у них вагітності до закінчення інволюції статевих органів після родів.
Самки віком 12-15місяців.
279. Кратність проведення акушерської диспансеризації:
Багатократно, залежно від рівня відтворення стада.
Поетапно: вперше – корів під час запуску; друга – під час родів; третя
– у період інволюції статевих органів..
Одноразово – у кінці календарного року.
Один раз у два роки.
280. Акушерська диспансеризація корів під час запуску включає в себе:
Вакцинацію самок проти сальмонельозу та колібактеріозу.
Визначення термінів вагітності.
Відбір крові для проведення біохімічних досліджень.
визначення тривалості сухостійного періоду.
281. У сироватці крові сухостійних корів під час диспансеризації визначають вміст:
Загального білку, кальцію, фосфору, сечовини, каротину, вітаміну А, цукру, кетонових тіл ,кислотну ємкість тощо.
Вміст статевих гормонів.
Формені елементи.
282. Під час диспансеризації сухостійних корів є обов’язковим проведення дослідження :
Визначення функціонального стану шийки матки.
Трансректальне пальпаторне оцінювання морфофункціонального стану яєчників.
Дослідження молочної залози та її секрету (за наявності )
визначення тривалості сервіс-періоду.
283. У разі виявлення порушень обміну речовин у сухостійних корів необхідно:
Організувати пасовищне утримання самок.
Провести відповідну корекцію раціонів, застосовувати парентеральне введення вітамінних, мінеральних, антиоксидатних, загальностимулювальних препаратів.
Відокремити хворих тварин в окремі групи та проводити у них щоденний контроль за перебігом вагітності.
надати акушерську допомогу
284. У разі проведення акушерської диспансеризації корів під час родів:
Визначають смертність новонароджених.
Стимулюють родову активність у самок.
Проводять контроль за перебігом родів.
Визначають тривалість сервіс-періоду.
285. Метою післяродової акушерської диспансеризації є:
Своєчасна ізоляція корів з акушерськими хворобами з репродуктивного стада.
Своєчасні діагностика, лікування та профілактика післяродових акушерських патологій.
Оцінювання морфофункціонального стану новонароджених.
Організація пасовищного утримання самок.
286. Післяродову акушерську диспансеризацію потрібно проводити:
На 2-3-й, 5-7-й, 13-14-й дні та в кінці післяродового періоду.
Одноразово, на 5-й день після родів.
Одноразово, в кінці післяродового періоду.
Один раз у квартал.
287. Фізіологічний перебіг післяродового періоду у корів характеризується закінченням інволюції статевих органів до:
10-го дня після родів.
30-го дня після родів.
60-го дня після родів.
6-ти місяців.
288. Гінекологічній диспансеризації підлягають:
Вагітні самки.
Неплідні самці.
Неплідні самки.
289. Вкажіть кратність проведення гінекологічної диспансеризації:
Одноразово – на початку календарного року.
Одноразово – перед пасовищним періодом.
Щомісячно.
У разі відсутності статевої циклічності чи перегулів самки.
290. Під час гінекологічної диспансеризації виконують:
Комплексне дослідження статевих органів неплідних самок.
Діагностику вагітності.
Визначення індексу осіменіння.
Визначення тривалості сухостійного періоду.
291. Результати проведених акушерської та гінекологічної диспансеризації оформляють:
У вигляді акту.
Записують у журнал осіменінь та розтелів корів і телиць.
В усній формі доповідають керівництву господарства.
Передають електронною поштою.
292. Андрологічна диспансеризація – це:
Комплекс заходів, які забезпечують відбір самців для отримання від них спермопродукції.
Комплекс заходів, спрямованих на своєчасне виявлення та вибраковку неповноцінних самців-плідників.
Комплекс заходів, спрямованих на вивчення показників відтворної функції у плідників, своєчасне виявлення, лікування та профілактику у них захворювань і функціональних розладів статевих органів.
293. Андрологічній диспансеризації підлягають:
Неплідні самці.
Самці, які підлягають вибраковці.
Самці-плідники та молоді самці, з поміж яких відбирають тварин для племінних цілей.
Самки віком 12-15 місяців.
294. Андрологічна диспансеризація базується на проведенні досліджень:
Клінічного дослідження самців, оцінювання статевих рефлексів та еякуляту.
Гормональних дослідженнях крові та плазми сперми.
Біохімічного аналізу кормів.
Визначення білка у крові.
295. Вкажіть етапи проведення андрологічної диспансеризації:
Дослідження молодняку до 6 місяців; самців, які досягнули статевої зрілості ( 10-12 міс.) та бугаїв-плідників.
Дослідження новонароджених самців та самців за досягнення статевої зрілості.
Безетапно досліджують усіх самців, не залежно від віку.
Дослідження самок 14-16 місячного віку.
296. Самка великої рогатої худоби вважається неплідною за відсутності запліднення:
На 31 день після родів.
На 60 день після родів.
Якщо не отримали протягом року теля.
Через 90 днів після родів.
297. Економічна категорія, яка показує відсоток самок у стаді, що не дали приплоду протягом календарного року – це:
Яловість.
Неплідність.
Перегули.
Кількість отриманого молока від корови.
298. Інфантилізм, фримартинізм, гермафродитизм характерні для:
Симптоматичної неплідності.
Вродженої неплідності.
Штучно-набутої неплідності.
299. Тимчасова чи постійна нездатність тварини репродуктивного віку давати нащадків – це:
Яловість.
Неплідність.
- Малоплідність.
- Гермафродитизм.
300. Класифікація неплідності сільськогосподарських тварин була запропонована:
В.С. Шипіловим.
А.П. Студенцовим.
Б.А. Башкіровим.
М.Ф.Іванов.