Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема- Геополітика.

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 21.5.2024

Кудря Ігор Георгійович

!!Завести Словник термінів!!

Тема: Геополітика. Предмет. Функції. Принципи.

  1.  Поняття геополітики.
  2.  Предмет геополітики.
  3.  Основні принципи геополітики.
  4.  Геополітичні епохи.
  5.  Функції геополітики.

( 1 )

Геополітика – це наука, яка розглядає міжнародні відносини з токи зору просторового (географічного) фактору:

  1.  Просторового розташування
  2.  Використання
  3.  Розподілу ресурсів (включно з людськими)

   Геополітика – це наука, про політику та політичні явища, через призму  географічної інтерпретації. Практичним аспектом геополітики, є використання факторів фізичного середовища, в національних інтересах держави.

!! Геополітика – це наука, про панування над простором. !!

( 2 )

Предметом геополітики, є вивчення механізмів і форм панування над простором з боку держав та їх союзів. Відомо багато різних форм панування над освоєним географічним простором.

  1.  Військова
  2.  Політична
  3.  Економічна
  4.  Демографічна
  5.  Комунікаційна
  6.  Релігійна

В 21 столітті на перший план виходять такі форми панування над простором:

  1.  Інформаційна
  2.  Технологічна
  3.  Культурно-цивілізаційна

( 3 )

Цей базовий, або фундаментальний принцип базової геополітики формується наступним чином:

  1.  Принцип дуалізму суші і моря

Дуалізм виявляється в пануванні суші або землі у вигляді військово-

авторитарних цивілізацій, яке було характерно для доби стародавніх цивілізацій і фактично тривало до епохи «Великих Географічних Відкриттів».

З Епохи Географічних Відкриттів  відбувається формування морських цивілізацій. Цей дуалізм, констатує постійну конкуренцію двох стихій, рідкої (мінливої) і твердої (сталої).

Конкуренція дох культур: «Демократія і Автократія»

Панування суші, характеризується постійністю або сталістю життєдіяльності населення, консерватизмом, підпорядкуванням індивіду колективу.

Морське панування – це протилежний тип цивілізації. Морська цивілізація, характеризується динамічністю або динамізмом та сприйнятливістю до інновацій. Їй притаманний дух конкуренції та індивідуалізму, оскільки сама природа морської цивілізації потребує особливого типу особистості, яка повинна виживати в екстремальних умовах.  

Між цивілізація морськими і цивілізаціями суші, знаходиться прикордонна зона, або кордон.

( 4 )

Історію людства, можна розглядати, як послідовну зміну геополітичних епох.

  1.  Вестфальська система міжнародних відносин. (1648 р.)

Її становлення відбулось, як наслідок завершення 30літньої війни. В цей час, в Європі, на підставі даного договору, сформувались перші національні держави, які мають чітко окреслені кордони, населення і відповідну форму суверенітету. Національна держава стає основною формою панування над географічним простором. Такий світопорядок проіснував фактично 150 р.р. ( До французької революції 18стт.)

  1.  Віденська система міжнародних відносин. (1814-1815р.р.)

Ця система закладає якісно нову геополітичну ситуацію в світі. Вона стає основою формування колоніальних імперій, як основної форми панування над географічним простором.

  1.  Версальська система міжнародних відносин. ( після І св. Війни 1914-1918р.р.)

Характеризується розпадом колоніальних імперій.

  1.  Подздамська система міжнародних відносин. ( після ІІ св.. війни )

Ця система визначила нові кордони і розстановку нових геополітичних сил. Вона константувала, що світ є двох полярним. ( Радянський союз, з його сателітами.) (Сполучені Штати та її сателіти.) Це новий двох полярний світ, повністю підпорядковувався принципу дуалізму моря і суші. Ця епоха, відзначалась протистоянням яке отримала назву «Холодна війна».

  1.  - -

Почалась з розпадом подздамської системи. ( після 1992р. ) На зміну двох полярної системи, приходить багатополярна політична система.

( 5 )

  1.  Гносеологічна (пізнавальна)
  2.  Прогностична
  3.  Управлінська

Пізнавальна – вона пов’язана з вивченням геополітичної ситуації і тенденції геополітичного розвитку країни.

Прогностична – випливає з пізнавальної оскільки будь які дослідження мають основні функції створення нових геополітичних конфігурацій і союзів та їх впливу на міжнародні відносини.

Управлінська – суть її полягає у виробленні на основі геополітичних прогнозів стратегічних управлінських рішень та рекомендацій.

Тема: Історія Геополітики.

  1.  Передісторія геополітики.
  2.  Класичний період геополітики.
  3.  Сучасні геополітичні теорії.

( 1 )

Античність. Ідеї про вплив географічного середовища ( клімату, грунту, морів) на історію та людину, зустрічаємо вже у Геродота  та інших античних авторів.

Ренесанс. В епоху ренесансу, коли відбуваються великі географічні відкриття, вперше формується ідея «географічного детермінізму» вперше цю ідею висуває французький вчений Жан Боден. (основоположник терміну «державний суверенітет» та моделі «національної держави»)

В роботі 6 книг про державу, пояснював відмінності в державному устрої країни, трьома основними причинами:

  1.  Божественою волею.
  2.  Людською волею.
  3.  Впливом природи.

В першу чергу він звертав увагу на клімат. Він стверджував, що першу чергу характер народів залежав від кліматичних умов їхнього життя.

Новий час. ( Шарль Монтескьє ) різноманітність в державних устроях він теж вбачав у кліматичних умовах. Він поклав початок дихотомію поділу на «північ» і «південь».

                                   « Дихотомія – це поділ на два »

Німецькі просвітники Геррдерр  і Гумбольд вважали що розвиток культури і цивілізації безпосередньо пов’язаний як і з характером клімату так і з характером грунтів і в цілому з географічним положенням країн.

( 2 )

Засновником німецької геополітики вважається Фрідріх Ратцель.

Телурократія – панування суші (землі).

Талассократія – панування моря (води).

Основні роботи Ратцеля: «Земля і Життя», «Народознавство», «Політична географія».

Погляди Ратцеля:

  1.  Він вважав, що початок світової історії, поклало освоєння моря.
  2.  Він зазначав, що цивілізації, в яких відсутнє морське життя, як правило приводять до занепаду, або перебувають в стані перманентного застою.
  3.  Справжніми цивілізаціями є лише морські. (перша морська цивілізація була «Антична цивілізація – Греція та стародавній Рим»).
  4.  Він зазначав про те, що вплив природнього фактору, з розвитком цивілізацій зменшується, чим більш розвинена країна, тим менше грає роль географічних факторів, чим менш розвинена, тим більше грає роль географічний фактор.
  5.  Він стверджував, що базовим фактором розвитку цивілізацій і суспільства, є господарство, оскільки завдяки господарській діяльності, здійснюється освоєння природнього світу, розширюється ареал населення землі.
  6.  Держава – це просторовий феномен, зміст якого визначається, характеристиками народу, і грунту. (найбільш важливі параметри держави:
  7.  Її розміри.
  8.  Місце розташування.
  9.  Кордони.)

Геополітичний закон Ратцеля :

  1.  «Простір держави, зростає разом із зростанням її культури».
  2.   «Зростання держави відбувається за рахунок поглинання більш малих держав».
  3.  «Кордон, або державний кордон – це головна ознака зростання сили, слабкості або змін у змісті держав».
  4.   «Кожна держава, в першу чергу, прагне увібрати в себе, найбільш цінні природні ресурси: (берегові лінії, русла річок, та райони багаті ресурсами)».
  5.  «Стимулом, до територіального зростання нерозвинутих держав, виступають більш розвинуті цивілізації».  
  6.  «Характерною ознакою світу є тенденція злиття держав».

Шведський вчений: Рудольф Челлен  (він є автором терміну геополітика). Геополітику, він розглядав як частину політології і політичної географії. Окрім географічних чинників в пануванні над простором, згідно Челлену, важливі ще чотири фактори:

  1.  Господарство. (він назвав її екополітикою)
  2.  Народ з своїми етнонаціональними характеристиками. (демос політика)
  3.  Класова і професійна структура суспільства. (соціополітика)
  4.  Форма державного управління. (кратополітика)

Геополітику, він визначив як боротьбу за існування в форми боротьби за життєвий простір.

Челлен, сформував закон «автаркії» - та держава, яка обмежена в людських і природничих ресурсах, не може вести завоювання, або розширювати свою територію, повинна переходити на принцип самозабезпечення або автаркії.

Макіндор. Його головна теза зводиться до того, що найбільш вигідним, географічним положенням держави, є середенне або центральне. Відповідно, центральна Азія, згідно Макіндору, вважалась віссю світової історії. Саме звідси з стародавніх часів, відбувалось поширення азіатського впливу на Європейський континент. З 13 стт. Монголи, фактично поширили свій вплив на терени східної Європи. З часів Великих Географічних Відкриттів, баланс сил змінився. На історичну арену, виходять приморські, при океанічні держави. Серед них слід відзначити:

  1.  Португалія
  2.   Іспанія

З тих часів, фактично відбувається протистояння між морськими та континентальними державами, на трьох основних рівнях:

  1.  На рівні ідеальному. (рівень формулювання ідей)
  2.  На матеріальному. (специфічному способу облаштування життя)
  3.  Вибору способів та засобів розвитку.

Макіндор розробив власну геополітичну концепцію.

  1.  Географічні чинники – здійснюють безпосередній вплив на хід історичного процесу.
  2.  Географічне положення держави – визначає її потенційну силу або слабкість.
  3.  Технологічний процес – змінює географічні умови існування держави.
  4.  Євразія – це центр глобальних політичних процесів.

Геополітична карта світу, складається з трьох основних зон:

  1.  Осьова. (включає басейни річок північно-льодовитого океану, а також два моря Каспійське і Аравське)
  2.  Зовнішній півмісяць. (включає три країни: « США, ВБ, Японія»)
  3.  Внутрішній півмісяць. (він умовно розташований між осьовою зоною і зовнішнім півмісяцем, і включає в себе: «Китай, південна і східна Азія, Індія»)

Мехен. Він вважав, що переможцем в геополітичній боротьбі, завжди буде той, хто володіє морем. Він вважав, що сухопутні кордони держави, в стратегічному плані, є вторинними, щодо морських кордонів.

Французькі геополітики:

Де Ла Бланш. В основу своєї концепції геополітики, на відміну від Німецької школи геополітики, він поклав не категорію територіального або фізичного простору, а людину. Таким чином, фактично в геополітиці, відбулась зміна парадигм, від географічного детермінізму, до принципу антропологізму.

Головним елементом теорії Ла Бланша, стало поняття

«локального розвитку цивілізації»

Він вважав, що основу геополітики, становлять локальні осередки цивілізації. Згодом, ці локальні осередки завдяки комунікації, еволюціонують, охоплюючи все нові і нові території.

Він вважав, що відбувається поступове подолання суперечностей, між морськими і континентальними державами. Завдяки в першу чергу, розвитку засобів комунікації. Взаємопроникнення суші і моря – це універсальний процес.

Хаускофер. Розробив концепцію великого простору. Запозичивши її з античних часів.

( 3 )

Серед сучасних шкіл геополітики, слід відзначити:

  1.  Атлантизм.
  2.  Мондіалізм.
  3.  Прикладна геополітика.

Атлантизм – згідно цієї школи, всі регіони землі, можуть бути поділені на чотири складові:

  1.  Зовнішня морська зона, основою якої є узбережжя морів, порти та торгівельний та військовий флоти.
  2.  Континентальне ядро.
  3.  Дісконтінуальний пояс, він включає території, які з одного боку є центробіжні, а з іншого відцентрові, щодо континенту.
  4.  Це регіони, які геополітично незалежні, від трьох попередніх складових або зон.

Атлантизм, крім того, що він був геополітикою моря, основну увагу звертав на чинник НТП ( науково технічного прогресу).

Атлантизм вводить крім таких важливих в геополітикі елементів як море і суша.

В 90х рр.. 20 стт. В рамках атлантизму, виникає дві течії основоположниками котрих були Хантінгтон і Фукуяма.

Хантігтон висунув концепцію розлому або розколу цивілізацій. Він вважав, що в геополітиці, на перший план на прикінці 20го на початку 21стт. Вийде боротьба не за простір а за релігійне панування. В основі геополітики світу, буде покладений релігійний фактор. Основна боротьба буде відбуватись між двома цивілізаціями або геополітичними світами, а саме християнською цивілізацією та мусульманською. Фактично, буде відбуватись протистояння між сходом і заходом.

«ефірократія – панування над повітряним простором»

«аерократія – панування над космосом»

Фукуяма. Він стверджував, що з розпадом СРСР, розпочнеться нова ера існування людства. Весь геополітичний світ, будде єдиний і універсальний в зв’язку з утвердженням двох основних принципів:

  1.  Принцип ринку.
  2.  Принцип демократії. (Політичний принцип)

Жак Атталі. Він стверджував, що на підставі впровадження інформаційних технологій, світ прийде до єдності.  Зараз геополітичний світ переживає тимчасовий період існування в умовах трьох економічних просторів.

  1.   Американський економічний простір. (включає північну і південну Америку)
  2.  Європейський економічний простір. (Включає Європу)
  3.  Тихоокеанський економічний простір. (Включає в себе Тайвань, Сінгапур, Пд. Корею)

Школа Мондіалізму.

Наголошення на планетарні інтеграції та єдності. В основу цієї концепції, була покладена ідея «конвергенції – тобто злиття». Вважається що автором Конвергенції є відомий вчений Сорокін.

Прикладна Геополітика.

Засновник: Французький вчений. Лакост.

На думку Лакоста, в основу геополітики, повинна покладена бути не глобальне бачення світу та історичного розвитку а локальне. Свою концепцію він назвав: «Внутрішньою геополітикою». Деякі її називають електоральною геополітикою.

Її сутність:

 Вони використовує в своїх дослідженнях спеціальні методи, які переважно запозичує з соціології. Ці методи і методики, застосовується для вивчення політичних симпатій та антипатій населення, що проживає на певній території. Згідно до цієї концепції, кожна політична партія, має свою електоральну, територіальну базу. Відповідно до того, як існують природні, економічні регіони, так само існують і політичні регіони. І подібно до географічного клімату, існує політичний клімат, який можна так само дослідити як і фізичний клімат.

Російська школа геополітики.

В основу російської школи геополітики, покладено принцип Євразійства. Він стверджує про те, що Росія є особливий, етнографічний і культурний світ. Ідея Євразійства виникає в 15стт., коли з*явилось  послання монаха Філофея, котрий в своєму посланні стверджував:

         «Два Рими пали, а третій стоїть, а четвертому не бувати»

Він фактично є засновником відомої концепції «Москва як Третій Рим»

Тема: Нова Ера світової політики

  1.  Основні принципи сучасної міжнародної політики
  2.  Багатополісний світ
  3.  Сучасні моделі геополітики

( 1 )

Є 5 основних принципів:

  1.  Вперше в історії, глобальна політика набула фундаментальних рис багатополісності.
  2.  Баланс сил, між цивілізаціями змістився:
  3.  Відносний вплив заходу  знижується;
  4.  Економічний, політичний, та військовий потенціал азіатських цивілізацій зростає;
  5.  Демографічний вибух в ісламській цивілізації, має дестабілізуючий вплив, як для мусульманських країн, так і для їх сусідів;
  6.  Не західні цивілізації, постали перед проблемою підтвердження своєї ідентичності;
  7.  Виникає новий світовий порядок, заснований на цивілізаційному принципі:
  8.  Суспільства, які мають культурну спільність або подібність, співпрацюють між собою;
  9.  Країни які не мають культурної спільності, як правило ворогують;
  10.  Країни групуються навколо провідних стрижневих  країн своєї цивілізації;
  11.  Універсалістські претензії заходу все частіше призводять до конфліктів з іншими цивілізаціями, причому найбільш серйозні з ісламською та китайською.
  12.  Виживання та збереження впливу заходу, залежить чи прийме західна цивілізація себе як унікальну, а не універсальну.

( 2 )

Світова історія, характеризувалась до 16 стт., наявністю багатьох локальних спільнот які, як правило мало взаємодіяли між собою. Починаючи з 16 стт., світова політика мала два шляхи розвитку:

  1.  В результаті формування національних держав, в західній Європі, таких як:
  2.  Франція
  3.  Велика Британія
  4.  Іспанія та інші…

обрали модель міжнародних відносин на основі принципу конкуренцій. Ций принцип конкуренції, стосувався їхньої боротьби за розширення так званого «життєвого простору» воно виражалось в колонізації. Таким чином ми можемо визначити такий тип міжнародних відносин, як колоніальний.    

  1.  Формування підлеглих країн, колоній або залежних територій, які фактично не мали міжнародних відносин, і були поза міжнародної політики. В 20 стт., в ході холодної війни, міжнародна політика, набула троїчної структури. Вона складається з трьох світів… першого, другого, третього:

Перший: найбільш розвинуті країни, які формують так звану «капіталістичну систему» провідною країною першого світу, поступово стають США.

Другий: складається з так званих «соціалістичних країн» згуртованих навколо Радянського Союзу.

Третій: складається з політично не стабільних країн, які здобуле нещодавно незалежність.

Після розвалу СРСР, на зміну структурі, яка складалась з трьох світів, прийшов новий, світовий багатополісний порядок.

«Генрі Кіссінджер – вважає, що сучасний світ, і фактично все 21 стт., буде визначатись політикою шести основних держав: США, Європа, Китай, Японія, Індія, Росія а також безліч середніх і малих держав» причому, з цих шести країн, 5 належать до різних цивілізацій, крім того, слід враховувати Ісламський фактор в новому багатополісному світі. Вплив ісламських країн, обумовлений переважно двома основними причинами:

  1.  Енергетична
  2.  Демографічна

Міжнародні організації, складовими яких, є країни з спільною культурною ідентичністю, є більш успішними і більш стабільними ніж міжнародні організації, які включають країни з різною культурно-цивілізаційною приналежністю.

Основний, умовний територіальний поділ світу, до початку 90хх., років 20стт., проходив фактично по всій центральній Європі і отримав умовну назву «Залізна завіса» на даний момент, ця лінія змістилась, на кілька сотень кілометрів  на схід. Зараз вона фактично відокремлює західні християнські країни від мусульманських і східно-християнських. Не зважаючи на такі зміни, західні цивілізації будуть продовжувати своє домінування в Світовому порядку. Основні претензії, на роль заходу в сучасному світі, виникають і в подільшому будуть поглиблюватись і розвиватись з боку двох цивілізацій:

  1.  Ісламської
  2.  Конфуціанської

( 3 )

Класично, сучасні моделі геополітики, будуються на принципі «Антогонізму»

  1.  Північ-південь – геополітичний поділ світу на північ і південь, між багатими і бідними країнами, між розвиненими і тими що розвиваються, між традиційними і сучасними. В основу цієї моделі, покладений економічний принцип
  2.  Схід-захід – в основу цієї моделі, покладений культурний фактор, на відміну від попереднього економічного фактору., тобто тут головна відмінність між системами цінностей, способом життя, та ментальністю країни.
  3.  Центерпереферія – засновник цієї моделі (Імануіл Валлерстайн) згідно цієї моделі Валлерстайна, світ поділений на три основні частини:
  4.  Центр - Центром стають розвинені капіталістичні країни, так званої «природньої модернізації», тобто їх розвиток відбувається  за власних умов, причин, основ, без допомоги інших країн.

  1.  Напів-переферія – це країни, котрі поєднують країни центру і периферії, тобто це напів залежні країни. ( Росія Туреччина)
  2.  Периферія – це абсолютно залежні країни, корі перебувають на узбіччі світового розвитку.

Такий поділ світу, виникає в 16 стт., оскільки саме в цей момент, формується капіталістична сві-система, тобто система капіталізму. Такий поділ стає не стабільним і в рамках цього поділу можуть відбуватися зміни.

  1.  Реалістична – суть полягає в тому, що тут основними гравцями на міжнародній арені, виступають національні держави, які в першу чергу, в міжнародній політиці, відстоюють свої власні інтереси. Кожна держава, прагне до збільшення своєї могутності, і в залежності від ситуації, може вступати в різні міжнародні альянси. Таким чином, світовий порядок, характеризується принципом анархії.
  2.  Вона стверджує що в сучасних умовах, національна держава, втрачає свої повноваження та владу, як в міжнародній політиці, так і в власній внутрішній політиці, центр влади, зміщується в наднаціональні, наддержавні, або регіональні і місцеві політичні утворення. Державна влада, втрачає контроль над фінансовими потоками, технологічними, потоками товарів та людей. Ця модель стверджує, що національна держава, як основний фактор геополітики, починаючи з часів вестфальської системи (1648р.) відмерає, і сучасний світовий порядок, буде нагадувати середньовіччя. Він буде характеризуватись розпадом держав, посиленням міжплемінних, етнічних, релігійних конфліктів, зростанням числа біженців, розповзанням тероризму.
  3.  Цивілізаційна:
  4.  Глобалізація – є об’єктивною реальністю, яка породжує білатеральний процес( з одного боку культурно – цивілізаційна інтеграція, а з іншого культурно-цивілізаційне протистояння)
  5.  Сучасний світ, поділений на дві частини: «західні цивілізації» «не західні цивілізації»
  6.  Національні держави, залишаються і будуть залишатися важливими гравцями на міжнародній сцені, але їх інтереси, союзи та конфлікти між ними, будуть визначатись переважно культурно-цивілізаційними факторами.
  7.  У світі, будуть продовжувати розгортатись міжплемінні та національні конфлікти, але вони, не будуть становити такої загрози, як якісно новий тип конфліктів, як конфлікт між державами та їх угруповуванням, які належать до різних цивілізацій.
  8.  Ця модель стверджує, що замість використання поняття геополітики, слід застосовувати поняття енергетичної міжнародної політики, економічної міжнародної політики, культурно-цивілізаційної міжнародної політики, оскільки ці фактори, котрі визначали напрямки геополітики, кінця 19 і фактично все 20стт.,  а це такі фактори як: (територія, водні ресурси) не є в сучасних умовах актуальними, оскільки характер сучасної цивілізації, набуває мережевого або потокового характеру, коли на перший план, виступають не сталі, не змінні фактори навколишнього середовища,  а фактори, котрі є мінливі, і в основу яких покладено нематеріальна субстанція.

Тема: Геополітика Заходу.

  1.  Об’єктивні передумови та сучасний стан геополітики заходу.
  2.  Основні параметри західної геополітики.
  3.  Відродження не західної геополітики.

( 1 )

Західна цивілізація, це єдина та унікальна формація, яка має вплив та значні інтереси в інших цивілізаціях та регіонах. Вона має широкі можливості впливу на політику, економіку та безпеку всіх без виключення регіонів світу. На даний момент, жодне суспільство, не може в повному обсязі досягнути своїх цілей та захистити свої інтереси без допомоги західного світу. Ми можемо з повною переконаністю констатувати, що захід керує міжнародною фінансовою системою, контролює курс міжнародних валют, є основним світовим споживачем, є основним світовим виробником готової продукції, відіграє роль морального лідера, для багатьох суспільств. Єдиний здатний на великі військові інтервенції (дії) контролює основні морські шляхи, є лідером в технологічних дослідженнях та їх розробках, є лідером в технологічній і технічній освіті, домінує в аерокосмічній індустрії, в галузі міжнародних комунікацій а також, у виробництві високотехнологічних озброєнь.

На даний момент, панування заходу, є незаперечним і він залишається на першій ролі в геополітиці 21 стт., проте поступово, вплив заходу буде занепадати… В основному загроза з боку азіатських цивілізацій, зокрема Китай. Знаження впливу заходу в геополітиці, характеризується трьома основними аспектами:

По перше: це повільний процес, який знаходиться на першій фазі.

По друге: це процес не є односпрямованим, він характеризується паузами, відкатами назад, повторним утвердженням геополітичної могутності. Це пояснюється тим, що західні суспільства, є :

По перше: відкритими суспільствами, демократичними та капіталістичними. Тобто в них наявний високий ступінь мобільності. Крім того, в геополітиці заходу, є два основних центри: «Американський» і «Європейський».

По третє: це процес, залежний від співвідношення та контролю за основними ресурсами:

  1.  Територія і населення – в 15 стт.,західна цивілізація, контролювала переважну частину території Європи за виключенням балкан. Територіальна експансія заходу, досягла своєї кульмінації в (1920р.) коли вона безпосередньо контролювала половину земної суші. Через 70 рр.., територіальний контроль заходу скоротився на половину. І зараз, в територіальному плані, основу західної цивілізації становлять так зване «Європейське ядро», «Північна Америка», «Латинська Америка», «Австралія та Нова Зеландія». Територія мусульманських країн, навпаки, на початок 90р.р., 20 стт., значно зросла.

Населення: На початок 20 стт., жителі заходу, становили приблизно 30% від загального населення світу. На прикінці 20 стт., вона скоротилась до 13% . На початку 21 стт., до 11%. І вважається на 2025р., ці цифри будуть становити 10% від загальної кількості людства. Таким чином, загальна чисельність заходу, займає 4е місце після Китайської на першому місці, Ісламської на другому місці, Індійської на 3му. У відношенні якісного характеру населення, відбуваються теж зміни… Якщо на початок 1960р.р., у більшості  країн третього світу, грамотними було менше 1\3 дорослого населення. На даний момент, в цих країнах, більше половини є писемними. В результаті зростання грамотності та освіти, виникають умови соціальної мобільності, а соціальна мобільність суспільства, з необхідністю претендує на зростання своєї геополітичної ролі в суспільстві.   

  1.   Економіка – на 2013 р., частка заходу  Валового Світового Продукту = 30%, друге місце в світовій економіці займає Японія, третє Китай, шосте Росія, сьоме Індія. Військовий потенціал, має чотири основні параметри:
  2.  Кількісний – кількість людей, озброєнь, військової техніки та ресурсів.
  3.  Технологічний – ефективністю і ступенем досконалості озброєння і техніки.
  4.  Організаційний – вимірюється злагодженістю, дисципліною, освідченістю та моральним духом військ.
  5.  Суспільний – наявність готовності суспільства застосовувати військову силу.

На даний момент, захід переважає за усіма параметрами військового потенціалу, не просто окрему країну, але й цілі угрупування, союзи, альянси. Він може вести, як локальні так і середнього масштабу війни та військові операції, в будь-який момент часу, і на будь – якій території.

Не зважаючи на це, в сучасному світі, зростає військовий потенціал, який в основному зосереджений, в країнах східної Азії.

  1.  Китай. Має перевагу людських ресурсах, та стримуючому типі озброєння. 

 

 

 

 

 

 




1. фужерфлейта или в чашах для шампанского
2. Глобальное потепление и выбор России
3. Анализ производственно-сбытовых возможностей ОАО МНПЗ
4. фонематический слух
5. Статья- Використання відеоспостереження з метою формування вмінь педагогичного менеджменту у майбутніх учителів іноземних мов
6. начало XX в Время создания и становления политических партий
7. Организация адвокатской деятельности.html
8. Ох и Ах весы Ход занятия
9. Использование системного и прикладного программного обеспечения в деятельности органов внутренних дел
10. укрытие населения в защитных сооружениях; 2 рассредоточение в загородной зоне работников предприятий и дру
11. Вариант- Бизнес и политика
12. Культурологические исследования
13. ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ Кафедра теорії та історії держави і права Міжнародне Пу
14. Автоматизированные информационные технологии в офисе
15. темам и проблемам которые они проходят
16. Тема курсовой работы Памятники истории и культуры как объекты туристического интереса их состояние и сох
17. народное творчество специализация народные ремесла и специальности 15 02 01 декоративноприкладное иску
18. сахариметр две трубки длиной 1 и 2 дм с водным раствором сахара различной концентрации
19. а Диагноз районной медикопсихологопедагогической комиссии Сведения о родителях Ма
20. Этапы и условия профессионального становления и развития