Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ПРИЙМЕННИКОВІ ТА БЕЗПРИЙМЕННИКОВІ КОНСТРУКЦІЇ, ЩО ВИРАЖАЮТЬ ЧАСОВІ ВІДНОШЕННЯ, У ТВОРАХ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ.
Відомо, що прийменники – це слова – знаки реметивного типу. Певного змісту вони набувають лише в конструкції, в результаті взаємодії граматичних та лексико-семантичних значень поєднуваних ними слів. Проте значення прийменника не слід ототожнювати із значенням всієї прийменникової конструкції. Прийменник як реметивне слово бере участь у вираженні лише власне граматичного й частково невласне граматичного значення всієї конструкції. Зважаючи на це, в семантиці прийменника доцільно розрізняти власне граматичне і невласне граматичне часткове значення. Власне граматичне значення прийменника – це його здатність передати синтаксичну залежність між повнозначними словами на синтагматичній осі. На противагу флексіям прийменники засвідчують не будь-яку синтаксичну підпорядкованість, а лише залежність керованого іменника у відповідному відмінку від інших повнозначних слів у реченні. У вираженні загально невласне граматичного значення всієї конструкції прийменник безпосередньої участі не бере.
Логіко-граматичні відношення (просторові, часові, причинові та ін.) створюються в результаті взаємодії опорного й залежного компонентів конструкцій як представників певних лексико-семантичних розрядів або класів лексем і передаються всім прийменниковим сполученням. Зате у відтворенні частково невласне граматичного значення конструкції роль прийменника особливо важлива. Суть індивідуального значення прийменника полягає у фіксації найістотніших, розпізнавальних ознак тих відношень, що формуються внаслідок взаємодії речовинних значень поєднуваних компонентів з граматичним значенням всієї конструкції, тобто відношень найнижчого рівня абстракції. Прийменник матеріалізує диференційні ознаки цих відношень і засвідчує їх у вигляді окремого знака, звукового комплексу, слова.
Підсистема прийменникових конструкцій адвербіального значення (часова) – це сукупність елементів, об’єднаних спільністю семантичних функцій та структурою, властивих кожному елементові підсистеми.
Аналіз темпоральних прийменників нерідко супроводжується підкресленням їх семантичної похідності та суміжності з просторовими прийменниками. Досить виразно ця думка простежується у висловленні В.В.Виноградова про те, що часові значення прийменників переплітаються з просторовими і розвиваються на їх основі [ ]. Інші лінгвісти підкреслюють еквівалентність просторових і часових значень та вказують на їх неподільність. Зокрема, В.Брендаль заперечував первинність просторових відношень і згідно і згідно з даними фізики вважав, що поняття простору не може бути відокремлене від поняття часу і тому поняття часу не виступає вторинним щодо поняття простору [ ]. Не можна відкидати генетичну похідність часових значень і більшості засобів їх вираження від просторових, але у плані синхронічному вони входять у прийменникову систему як дві самостійні підсистеми.
Дослідники граматики східнослов’янських мов по-різному (з кількісного та якісного погляду) визначають семантичні ознаки темпоральних прийменників. Здебільшого у працях розглядаються такі семантичні ознаки, як неозначена й означена тривалість явищ, їх одночасність, часова наступність і попередність [ ], момент часу, часова наступність, тривалість часу, одночасність, передчас, межі завершення дії, часова приблизність і близкість тощо [ ], початкова і кінцева межа часу, часова попередність і наступність, одночасність [ ], вказівка на одночасність або різночасність моменту дії і часового відрізка, вказівка на заповненість або незаповненість часового відрізка дією, вказівка на завершеність або незавершеність дії [ ] та ін.
Прийменникові й безприйменникові конструкції – це синтаксичний засіб відтворення часу в загальній системі категорії темпоральності. Він становить собою складну систему, найголовніші протиставлення якої є своєрідною семантичною репрезентацією таких основних ознак реального часу, як послідовний перебіг подій чи явищ, тривалість їх та повторюваність.
У нашому дослідженні будемо послуговуватись класифікацією прийменникових конструкцій часу З.І.Іваненко. Серед цих конструкцій можна виділити такі групи:
До складу прийменникових зворотів із зазначенням часу, не повністю охопленого дією, у творах письменниці входять іменники таких семантичних розрядів: назви днів тижня, назви місяців, частин року і частин доби, назви конкретних вимірів часу і загальних часових понять та іменники нечасової семантики.
Схарактеризуємо лексико-функціональні можливості кожної підгрупи прийменникових зворотів.
1.1. Прийменниково-іменникові звороти, до складу яких входять назви днів тижня у знахідному відмінку. Деколи ці конструкції уточнюються прислівником часу. В неділю рано жене Тетяна в ліс [ 2, с.457 ]. В неділю ходила до церкви [ 3, с.64 ] . Проти них вона була покірна й цілувала їх, при стрічі в неділю і в свято в руки [ 2, с.58 ] . Було в четвер рано,як на місці стали [ 2, с.463 ] . Родовий часу від іменників на означення днів тижня зустрічається дуже рідко. Кожної погідної неділі ходить Тетяна … до своєї старої приятельки. Так і сеї неділі [ 2, с.349 ] .
1.2. Прийменниково-іменникові структури, до складу яких входять назви місяців. вживаються вони, як правило, у місцевому відмінку з прийменником в. У вересні тягнеться від дерева до дерева павутиння [1, с.313 ].Сонячне тепле передполудне в червнi [1, с.333 ]. Було се одної сльотної, зимової днини в жовтні [ 2, с.152 ]. Було се одного вечора в липні [ 2, с.67 ]. Було в маю. Перед обідом [ 2, с.57 ].
1.3. Конструкції з родовим часу від назв частин року. Родовий часу від іменників літо, зима, осінь має при собі і означення-займенник, що вказує на черговість часових відрізків, обумовлює межі часові, коли відбудеться подія. Сеї зими буду, може, і в вашім селі [1, с.369 ]. Сеї осені вижидай старостів [ 2, с.357 ]. Але сього літа він лише десь та не десь загляне на хвильку до неї вечором [ 2, с.411 ]. Сеї самої осені післав Савка, кушнір, до Жмутів старостів [ 2, с.550 ]. Щодо прийменникових конструкцій, то вони не типові для творів Ольги Кобилянської.
1.4. Конструкції на означення частин доби. У таких реченнях використовуються якісні прикметники-епітети. В темну ніч зірок не видно [1, с.433 ]. Був несказанно щасливий у тій тихій, ясній, місячній ночі [ 2, с.72 ].
Конструкція в + знахідний відмінок може передавати момент реалізації дії і в множині. В ясних днях губилася барва полумені в сяєві сонця [ 1, с.400 ] . Тепер була жура за поля і її доньку тим страховищем, що сіпало ненастанно тими струнами, гонило сон у чорних ночах … [ 2, с.9 ]. В деяких днях, коли небо прибиралося у синявий шовк, жилось прегарно [ 2,с.30 ].
Широко використовує письменниця для передачі такого значення родовий часу від іменників ніч, вечір, день, що супроводжуються часто означеннями.–Мамо, - сказав Микола,- се не могло сеї ночі статися. Певно, сеї ночі не один велет-дуб повалився [2, с.343], [2, с.534]. Вона не оберталася вже більше свого вечора [3, с.117]. Стіни хати біліли сього ясного вечора ще більше [2, с.539]. Погода тої днини була (се було по обіді) хоч не похмура, але й не ясна [2, с.579]. Одної прекрасної літньої днини спровадилася Мавра на Чабаницю [2, с.329].
Більшість наведених прийменникових та безприйменникових зворотів виступають у творах Ольги Кобилянської паралельно і легко взаємозамінюються. Проте є й такі звороти з родовим часу, які вступають у зв’язки не з конструкцією в + знахідний відмінок, а із сполученням на + знахідний. Це звороти із означеннями – числівниками. Вернула другої днини з полудня втомлена [2, с.528]. Другого дня пішла я на виклади науки гармонії [1,с.116]. Другого дня прийшов він знов, а вона знов зайняла своє місце [2, с.39] . Третьої днини по їх приїзді знявся в однім з шатрів гамір [2, с.299]. Третього вечора вернув [2, с.304].
1.5. Конструкції на означення умовних вимірів часу (хвиля, хвилина, година, рік). Ці слова хоч і відносяться до темпоральної лексики, вони самі по собі не виражають часу, в них тількисемантика міри, відрізка часу. Ці слова виражатимуть час тільки в певній граматичній конструкції.
Письменниця часто вживає слово “хвиля”, що має значення “хвилина”, інше значення цього слова – короткий відрізок часу, мить, момент [ ]. В цій хвилі були в неї очі спущені, а щоки горіли сильним рум’янцем [1, с.37] . В тій самій хвиліглянув мені Орядин допитливо в очі [1, с.71] . Саме в тій хвилі обернулася перший раз свого вечора [2, с.117]. Та в тій хвилі прнісся звідкись понад верхи … голос трембіти [1, с.430]. Саме в тій хвилі перебіг великий заєць, може, сто кроків від хлопця скісно через поле [2, с.157].
Значення “в цій хвилі” те саме, що у цю хвилину, тобто, у цей момент, саме в цей час, якраз тоді [ ]. Йому видалося з виразу лиця в тій хвилині, що вона має щось на серці [2, с.567] . В ту хвилину ввійшли два старші сини в хату [2, с.524].
Ольга Кобилянська використовує прийменник в + місцевий відмінок у множині для означення часу.Такі конструкції мають відтінок повторюваності дії. В таких хвилях неначе відживала [3, с.31]. І в таких власне хвилях зачуває, що він “пройдисвітське насіння” [2, с.42]
Трапляється, що іменник година виступає у конструкції з означеннями, за допомогою яких письменниця подає оцінку часовому відрізку. Ще держить тебе лиха година, і ти ще не цілком чистий [2, с.329] . Чи в добру годину поклав хлопця?[2, с.312]. І я виджу, що я покинув хату в недобрій годинi [2, с.118] .
Конструкція “в ту мить” уживається для підкреслення цілковитого збігу в часі якихось двох дій; одразу ж, зараз же. І в ту мить він ударив її так сильно в лице, що вона захиталася [2, с.564 ].
У творах Ольги Кобилянської поширений родовий часу від іменника “рік”. Виступає тільки з угодженими означеннями, вираженими займенниками, порядковими числівниками на означення черговості. І сього року колишеться жінко [2, с.499]. Не казали ще звуки, лиш мати натякає, вже, мабуть, хоче мене сього року віддати [2, с.399]. Четвертого року вернув Юзько назад [2, с.556].
Паралельним до таких конструкцій є сполучення на + знахідний відмінок. Може, ти аж на другий рік віддасися… [2, с.131].
1.6. Прийменниково-іменникові конструкції на означення загальних часових понять (вік). В твоїм віку я виховувала вже Мунечка… [1, с.37]. Ой, багато перетерпіла я на своїм віку! – сказала сумно серед розмови [1, с.369].
1.7. Прийменниково-іменникові конструкції з прийменниками в, на та іменниками нечасової семантики. Іменники у таких зворотах можуть виступати в місцевому й знахідному відмінках, з означеннями і без них. Вони можуть називати вік людини, наприклад: На старі літа принаймні мав би де голову склонити [2, с.128]. В молодих літах рвався за фірманкою [2, с.10]. В перших літах свого існування хоронила колиба чабанів багача Івана Дуба [2, с.328].
Вони можуть означати й свята. Як уподобає її, то весілля може бути в м’ясницi [2, с.56]. На різдв’яні свята дістану, може, відпустку і приїду [2, с.72]. А на храм відділяла для неї окремо мисочку меду, так, аби Івоніка не видів [2, с.142]. Треба ще раз на Благовіщення постити, тоді вже напевно довідаєшся [2, с.277]. Було зимою, і саме в м’ясниці [2, с.17].
Прийменникові та безприйменникові конструкції, що позначають момент реалізації дії, є конструкціями прямого часу. Вони позначають дію, що відбувається в один із моментів або протягом часового відрізка, названого залежним словом (зустрічатися на другий день, прийти в суботу). Слід зазначити, що вони позначають час, не цілком заповнений дією, час неповторюваний. Проаналізовані підгрупи цієї конструкції дають можливість твердити, що найуживанішими засобами на позначення моменту реалізації дії є родовий часу та утворення з прийменником в. Лексико-фунуціональні можливості цих найуживаніших засобів у творах Ольги Кобилянської надзвичайно широкі.
2. Прийменникові конструкції зі значенням часової попередності та наступності.
Звороти відносного часу, конкретизуючи етапи різночасності (передчас, післячас*) створюють багатомірну еквіполентну опозицію у творах Ольги Кобилянської. Конструкції, що фіксують час, не цілком заповнений дією, в свою чергу, розмежовуються за вказівкою на неточний, точний передчас або післячас.
Зворот перед + орудний відмінок, завдяки виразній семантиці прийменника, позначає дію, що відбувається незадовго до часового періоду, вираженого залежним словом, але безпосередньо не стикається з ним.
У творах письменниці зустрічаються такі підгрупи цієї конструкції:
2.1. Утворення від лексем ечасової семантики – назв подій, свят, явищ природи. Я одержу місце ще перед вінчанням [1, с.139]. Перед благовіщенням немащо зачинати [2, с.53]. Чому ще перед сходом сонця десь трембіта обзивалася? [2, с.312]. Вона хотіла би відійти саме перед сходом сонця [1, с.304].
2.2. Утворення від іменників темпорального значення – частин доби, умовних вимірів часу. Часто у таких реченнях передчас підсилюється часткою саме. Як гарно колихалося перед роком наше жито [2, с.499]. Перед п’ятьма місяцями писав Орядин до Маєвського, щоб йому прислав його гроші [1, с.84]. Перед хвилиною казали ви, що не любите простого народу [1, с.149]. Саме перед хвилею повернула я з кладовища, де прощалася з бабунею і посадила якісь цвіти [1, с.162]. Мусило бути саме перед північчю [1, с.110].
Точний передчас письменниця передає складними конструкціями, що вказіють на визначений проміжок між моментом дії і часовим орієнтиром. Моя мама дві неділі перед тим умерла [2, с.120]. Сава лишився останньої ночі перед його від’їздом у сільській хаті на варті… [2, с.94]. Мабуть, ніхто в світі не постив так щиро в день перед Андрієм, як Домніка [2, с.129]. Щось чотири дні перед святим Михайлом скоїлося в Івоніки нещастя [2, с.202]. Було в годину перед похороном [2, с.33].
На позначення передчасу Кобилянська використовує і прийменник в. Саме в переддень приходу Санди вона вернула [2, с.579].
Система прийменникових конструкцій на позначення часової наступності у творах Ольги Кобилянської багатогранна та об’ємна. Найпоширенішими засобами післячасу, не цілком заповненого дією є сполуки після + родовий відмінок, по + місцевий відмінок, через + знахідний, за + знахідний. Панівною є конструкція з прийменником по, який поєднується з такими групами:
1. Назвами процесів, станів, подій. По бійці зараз вночі зникли… [2, с.318]. Два роки по весіллі саме в воєнний час зайшов Микола з Ганною відвідати осиротілу матір… [2, с.560]. Здавалося, що по смерті найстаршого сина й по утраті Осипа… закам’янів він проти всіх інших нещасть [2, с.131]. В кілька років по послідній мандрівці в світ, станула Мавра одного разу перед Іваниху Дубиху з просьбою [2, с.322]. По домашніх роботах було нам, дівчатам, вільно займатись, чим котра хотіла [1, с.37]. По похороні діставалися йому, звичайно, килими в дарунок [2, с.251]. По концерті почалися танці [1, с.70].
Для точнішого передання наступності письменниця використовує складні конструкції, перша словоформа якої це поєднання кількісного або порядкового числівника з назвами умовних вимірів часу в знахідному або родовому відмінку, а лругий компонент утворюється від іменника нечасової семантики. В перших днях по своїм приїзді не виходив майже з дому [1, с.109]. Маркові певно, листом, бо в два дні по похороні від’їхав [1, с.230]. У дві неділі по його повороті відбулася між ним і Зонею “буча” [1, с.109].
* Термінами “передчас” і “післячас” позначаємо реалізацією дії або стану перед певним часовим проміжком або після нього.