Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
УДК 930.1(447)”1800/1850”
ІДЕЯ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ
В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ:
ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
Спеціальність 07.00.06 –Історіографія,
джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ-2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор
КАЗЬМИРЧУК Григорій Дмитрович,
завідувач кафедри історії для
гуманітарних факультетів
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
КОЦУР Анатолій Петрович,
завідувач кафедри української історії
та етнополітики Київського національного
університету імені Тараса Шевченка
кандидат історичних наук, доцент
СОЛОВЙОВА Тетяна Миколаївна,
завідувач кафедри всесвітньої історії
Переяслав-Хмельницького державного
педагогічного університету імені
Григорія Сковороди
Провідна установа: Інститут історії України НАН України
Захист відбудеться „24” травня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий „23” квітня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук, доцент Божко О.І.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (40 сторінок, 510 найменувань). Загальний обсяг дисертації 223 сторінки.
Вступ. Актуальність теми. Одним із пріоритетних напрямків сучасної історичної науки є вивчення проблем державного відродження українського народу. Особливий інтерес викликають події ХІХ ст., оскільки саме тоді відбулися якісні зміни в суспільно-політичному русі. В період розбудови нових держав на теренах колишнього СРСР, країн Центральної та Південно-Східної Європи, коли визначаються нові кордони держав, що супроводжується військовими міжетнічними конфліктами, державотворчі ідеї знову цікавлять істориків та політологів.
Разом з тим, відсутнє системне та комплексне опрацювання документів та літератури, що стосується державотворчої ідеї в суспільно-політичному житті України першої половини ХІХ ст., що не дає змоги дослідникам не лише об’єктивно висвітлити поставлену проблему, але навіть заважає її чіткому та вірному формулюванню.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступає, насамперед, література і опубліковані джерела, присвячені ідеї українського державотворення в першій половині ХІХ ст., як сукупності поглядів, переконань, уявлень про державний устрій, що виявилися в діяльності таємних політичних організацій в Україні, а саме: масонських лож, білядекабристських та декабристських організацій, а також Кирило-Мефодіївського товариства.
Предметом дослідження є відтворення процесу формування і нагромадження історичних знань про погляди членів таємних політичних організацій в Україні у першій половині ХІХ ст. щодо українського державотворення.
Хронологічні межі дослідження визначаються активною діяльністю в Україні таємних організацій та охоплюють першу половину ХІХ ст.
Географічні межі дисертації охоплюють територію України, що входила до складу Російської імперії.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає у розкритті процесу формування та розвитку ідеї державотворення в Україні в першій половині ХІХ ст. на основі широкого кола опублікованих джерел та праць, що торкаються цієї проблеми.
У ході реалізації поставленої мети визначено такі завдання:
дослідити джерельну базу поставленої проблеми;
проаналізувати історіографічні праці, що торкаються ідеї державотворення в Україні в першій половині ХІХ ст.;
на основі аналізу програмних документів простежити формування та розвиток державотворчих поглядів членів таємних організацій в Україні в першій половині ХІХ ст., а саме: масонських лож, білядекабристських та декабристських організацій, а також Кирило-Мефодіївського товариства;
дослідити стан висвітлення в літературі основних етапів становлення та розвитку державотворчої ідеї в Україні в першій половині ХІХ ст.;
на основі аналізу праць попередніх дослідників, а також опублікованих документів та матеріалів, простежити взаємозв’язок, запозичення ідеологічних настанов та державотворчих поглядів членами таємних організацій в Україні першої половини ХІХ ст.;
проаналізувати стан дослідження поставленої проблеми попередніми та сучасними вченими (вітчизняними, діаспорними та зарубіжними) з метою визначення перспектив щодо подальшого дослідження ідеї державотворення в суспільно-політичному житті України в першій половині ХІХ ст.
Методологічну основу дисертації становлять принципи об’єктивності, системності та історизму, які зумовлюють вивчення і узагальнення інформації на основі науково-критичного аналізу всього комплексу джерел та літератури стосовно предмету дослідження. У роботі комплексно використано методи джерелознавчого аналізу, а також проблемно-хронологічний та порівняльно-історичний методи.
Наукова новизна роботи визначається постановкою проблеми “Ідея державотворення в суспільно-політичному житті України в першій половині ХІХ ст.: історіографія проблеми”, а також комплексним підходом до розгляду раніше майже не досліджуваних в даному аспекті та у визначений дисертантом період історіографічних праць, збірок документів та наукової літератури, що стосується поставленої проблеми. Шляхом дослідження окремих складових даної проблеми в літературі та на основі аналізу опублікованих джерел здійснено узагальнююче історіографічне дослідження ідеї державотворення в Україні в першій половині ХІХ ст.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає у тому, що фактичні матеріали, теоретичні узагальнення, оцінки й висновки дисертації можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем історії суспільно-політичного руху в Україні в ХІХ ст., при викладанні та вивченні курсу історії України, а також при розробці спеціальних навчальних курсів.
Апробація дисертаційного дослідження. Основні наукові положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Положення та висновки дослідження були також представлені у формі доповідей на наукових конференціях: Міжнародних науково-теоретичних конференціях “VІІІ Декабристські читання” (м. Київ, січень 2002 р.) та „ІХ Декабристські читання” (м. Київ, лютий 2004 р.), а також науковій конференції “Історія України: історія вивчення, сучасний стан і перспективи досліджень” (м. Київ, травень 2003 р.). Частину положень дисертаційної роботи автором викладено в 1 брошурі та 3 статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України, загальним обсягом 3,2 друк. арк.
У першому розділі „Стан наукової розробки проблеми” проаналізовано історіографічні праці, які торкаються поставленої проблеми та вивчено джерельну базу дослідження.
Перші історіографічні дослідження стосуються декабристського руху. Вони з’явилися в 20-х рр. ХХ ст. Це, насамперед, статті М.В. Нечкіної, в яких аналізується література присвячена декабристському руху загалом, без визначення національних особливостей цього явища,2 а також праця П.О. Парадизова, який виділив ліберальну та радикально-демократичну концепції в оцінці декабризму в працях дореволюційних істориків, звертаючи особливу увагу на трактування різними вченими державотворчих поглядів декабристів.
У 60-80-х рр. ХХ ст. вийшла низка статей, в яких розглядались підсумки вивчення діяльності декабристів у радянській історичній літературі.3 Основною ознакою праць радянських дослідників є тенденційний підхід до висвітлення поставленої проблеми. Так, зокрема, Г.Я. Сергієнко негативно оцінював попередню літературу, що розходилась з ленінською концепцією історіографії та суперечила офіційній політиці партії.4 Незважаючи на те, що ці праці були написані з урахуванням тодішніх партійно-державних настанов, вони зробили суттєвий внесок в аналіз та систематизацію літератури про декабристів.
Вагомий внесок у дослідження історіографії декабристського руху зробили представники української діаспори Б.Д. Крупницький та О.П. Оглоблін, праці яких спрямовані на вивчення впливу української національної ідеї на формування державотворчих поглядів декабристів.5
Велике значення для дослідження декабристського руху в Україні мають праці Г.Д. Казьмирчука, який дослідив різні історіографічні підходи до трактування ідеї державотворення в декабристських організаціях. Вчений розробив періодизацію декабристського руху та є засновником українського декабристознавства.6
Історіографічні праці присвячені Кирило-Мефодіївському товариству, переважно, досліджують діяльність окремих членів цієї організації. Так, зокрема, М.С. Грушевський присвятив декілька своїх праць М.І. Костомарову, якого вважав одним із засновників в історіографії ідеї відродження української державності.7
Монографії, які досліджують історію створення, діяльність та програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства, аналізують у своїх статтях Г.Я. Сергієнко та Г.Д. Казьмирчук. У них проаналізовано та систематизовано наявну на той час літературу стосовно діяльності та державотворчих ідей кирило-мефодіївців.8
У період незалежності України з’явилася праця Ю.А. Пінчука, який дещо відходить від твердження радянських істориків про існування в товаристві двох ідеологічно ворожих таборів та монографія П.С. Гончарука, який дослідив державотворчі погляди кирило-мефодіївців без протиставлення революційного крила товариства ліберальному.9
Вагомий внесок у дослідження історіографії ідеї державотворення в Україні у першій половині ХІХ ст. зробила праця В.П. Коцура та А.П. Коцура, в якій простежено зародження та розвиток ідеї української державності в історичних працях та діяльності представників українського національно-культурного відродження.10
Враховуючи значну кількість історіографічних праць з поставленої дисертантом проблеми, слід зазначити, що на сьогодні не має історіографічного дослідження, яке б подавало ідею державотворення в суспільно-політичному житті України через призму діяльності таємних політичних організацій та хронологічно охоплювало б першу половину ХІХ ст.
Джерельну базу дослідження складають різноманітні за походженням, характером, формою та змістом матеріали.
Важливим джерелом є мемуарна література, зокрема, записні книжки та щоденники масонів М.В. Басаргіна, С.Г. Волконського та ін., які дають цінний матеріал для з’ясування трансформації державотворчих ідей в українському суспільстві.11 Крім того, в кінці ХІХ ст. в журналі “Вестник Европы” та на початку ХХ ст. в журналі „Русская старина” було надруковано значний обсяг документальних матеріалів, що стосуються діяльності масонів в першій половині ХІХ ст. Ці документи частково висвітлюють складну та малодосліджену проблему ідеології масонського руху.
Більшість документів, що стосуються діяльності масонів, зокрема листи та записки, знаходиться в збірниках документів присвячених декабристському руху, а також в матеріалах архіву імператорської канцелярії, які частково опубліковані. Цінна інформація щодо формування державницьких поглядів масонів знаходяться в записках І.І. Горбачевського та споминах колишнього масона й декабриста О.П. Беляєва. Ці матеріали розкривають передумови відходу значної частини тогочасної української еліти від масонства та пошуку нових форм організації таємних товариств.12
Окремо слід виділити джерельну базу дослідження білядекабристських та декабристських організацій. Починаючи з 1870-х рр. ХІХ ст. в періодичній пресі, зокрема в часописі „Русский архив”, з’явилися документи мемуарного характеру, які пізніше вийшли окремими виданнями. Одними з перших були видані мемуари декабристів І.Д. Якушкіна та С.П. Трубецького, в яких вміщено матеріали не лише щодо планів розбудови майбутньої держави авторів праць, але й стосовно ідеологічних розходжень в самому декабристському русі.13
Багато публікацій архівних матеріалів вийшло в період підготовки та проведення 100-літнього ювілею повстання декабристів. Починаючи з 1925 р. і до сьогодення, виходить найбільш повна збірка документів та матеріалів щодо діяльності декабристів - “Восстание декабристов”.14
Цінна інформація щодо державотворчих ідей декабристів знаходиться, в збірках мемуарів, присвячених Північному та Південному товариству декабристів, де наводяться погляди декабристів щодо розбудови майбутньої держави на демократичних засадах.15
Перша збірка документів, що стосується державотворчих поглядів кирило-мефодіївців, вийшла в світ в 1892 році в журналі „Русский архив”. Вона була досить незначна за об’ємом, але містила в собі головні програмні документи кирило-мефодіївців.16 Пізніше в періодичній пресі почали з’являтися окремі документи, присвячені діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. До сторіччя з дня народження Т.Г. Шевченка була видана збірка документів, під редакцією М.С. Грушевського, в яку увійшли матеріали допитів членів товариства, листи, записки та інші документи.17
Окрему групу джерел становлять матеріали мемуарного характеру, зокрема, спогади П.О. Куліша, автобіографія М.І. Костомарова та щоденник Т.Г. Шевченка.18 Ці документи не завжди несуть достовірну інформацію. Так, наприклад, М.І. Костомаров в своїх мемуарах, намагаючись довести свою вірнопідданість царському режиму, пом’якшував особливо гострі програмні положення Кирило-Мефодіївського товариства, інколи, навіть, заперечуючи факт його існування.
Найповнішим зібранням документів, що висвітлюють державотворчі ідеї кирило-мефодіївців, на сьогодні є трьохтомне видання 1990 р., де міститься значний масив слідчих документів у справі Кирило-Мефодіївського товариства.19
Комплексний аналіз опублікованих джерел дозволив простежити державотворчі погляди членів таємних політичних товариств в Україні в першій половині ХІХ ст., що, переважно, були викладені в програмних документах цих організацій та мемуарах їхніх членів.
У другому розділі „Археографічна база проблематики в контексті історіографічного дослідження” на основі аналізу програмних документів та матеріалів, що виходили друком як в статтях, так і в окремих збірках, подано огляд державотворчих ідей масонських лож, білядекабристських і декабристських організацій, а також Кирило-Мефодіївського товариства. Крім того, досліджено взаємозапозичення ідеологічних настанов та програмних вимог таємними організаціями в Україні в досліджуваний період.
Дисертант приходить до висновку, що в першій чверті ХІХ ст. масонські ложі набувають національного забарвлення та частково політизуються, а саме: спостерігається тенденція висунення цими організаціями гасел зміни існуючого державного устрою.
Серед членів білядекабристських організацій, зокрема, Товариства об’єднаних слов’ян (до його злиття з Південним товариством) та Малоросійського товариства, в цей період набула популярності ідея слов’янської єдності, на основі якої була розроблена концепція створення демократичної федеративної держави з республіканською формою правління. Поважаючи право народів на самостійний політичний вибір, члени цих організацій вважали за необхідне не нав’язувати їм революцію, а підготувати умови для неї. Члени білядекабристських організацій планували залучити народ для зміни державного устрою в країні шляхом поширення освіти, а рішучі дії відкладали на майбутнє, що суттєво відрізняло ці організації від декабристських.
Державотворчі ідеї декабристських організацій, в цілому, мало що несли для розбудови незалежної України. Разом з тим, були суттєві відмінності в поглядах на майбутній державний устрій між членами Південного та Північного товариства, що яскраво простежується при аналізі конституційних проектів керівників цих організацій: “Руської Правди” П.І. Пестеля та “Конституції” М.М. Муравйова. Останній повністю заперечував централізаторський принцип побудови майбутньої держави, запланований П.І. Пестелем. Аналізуючи програмні документи Північного і Південного товариств, слід зазначити, що кожен з розроблених проектів мав як свої переваги, так і недоліки. Так, зокрема, “Руська Правда”, з одного боку, була більш розробленим програмним документам в аспекті демократичності державних інституцій та функціонування державної системи, з іншого боку, в національно-державницькому аспекті, це був досить консервативний документ, який дотримувався принципу тотальної русифікації народів, що мали входити в майбутню державу. На противагу цьому, М. Муравйов хоча і розчленував Україну на Бузьку, Українську і Чорноморську держави, але все ж таки надавав у своєму проекті певні права українському народу, як суб’єкту майбутньої федеративної держави, хоча ці права були досить невизначеними та значно послаблювались роз’єднаністю українських земель.
З новою силою державотворча ідея відроджується в 40-х рр. ХІХ ст. та досягає свого апогею в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, яке у своїй програмі передбачало глибокі соціальні та політичні перетворення в масштабах всього слов’янського світу, спрямовані на об’єднання всіх слов’янських народів в єдину федеративну державу. У програмних документах кирило-мефодіївців було висунуто низку прогресивних на той час вимог соціально-політичного характеру, що передбачали побудову майбутньої держави на демократичних засадах: ліквідація самодержавства та кріпацтва, введення виборчої системи, знищення станів та станових привілеїв та ін. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства була спрямована на досягнення головної мети –звільнення України (як і інших слов’янських народів) від національного гноблення та пережитків існуючого режиму.
У третьому розділі „Дослідження ідеї державотворення в Україні в першій чверті ХІХ ст.” розглядаються праці вчених, що висвітлюють діяльність таємних організацій зазначеного періоду –масонських лож, білядекабристських та декабристських організацій.
Дослідженням українського масонства в дореволюційний період займалася Т.О. Соколовська, яка вперше звернула увагу на масонські ложі в Україні.20 Вагомий внесок у вивчення масонства в Україні зробив В.І. Семевський, який показав визначальний вплив масонів на формування ідеології декабристського руху.21
Проблему українського масонства першим поставив та обґрунтував український дослідник С.О. Єфремов. На його думку, спочатку “кволе і неукраїнське масонство” в подальшому українізується і починає висувати національну проблему та стає основою для подальших таємних політичних організацій на території України.22 Це пояснюється насамперед еластичністю масонства, яке, хоча декларувало свою непричетність до політики, але брало активну участь в національно-визвольних рухах та революціях.
У радянський період проблему українського масонства не досліджували, оскільки ця тема була спочатку не актуальною, а потім і взагалі забороненою. Але, недивлячись на це, радянські дослідники у своїх працях, присвячених дослідженню декабристських організацій та Кирило-Мефодіївського товариства, в якості вступу вміщували матеріал, що стосується діяльності масонських лож. До таких досліджень можна віднести праці М.С. Возняка, В.М. Базилевича та Д.І. Багалія, в яких говориться про масонські ложі в Україні як про основу наступних таємних організацій з яскраво вираженими політичними завданнями.23
Праці російських істориків О.Ф. Соловйова, О.А. Платонова та ін. розглядають масонство в загальноросійському контексті, не звертаючи увагу на його місцеві прояви.24 Разом з тим, сучасний російський дослідник масонства А.І. Серков у своїй праці багато уваги приділяє діяльності масонських лож в Україні, хоча й не визнає їх особливим явищем в масонському русі.25
Історики української діаспори, зокрема Д.І. Дорошенко, схиляються до думки, що масонство на Україні в першій чверті ХІХ ст. висувало національну проблему і, таким чином, сприяло виникненню декабристського руху.26
Великий внесок у дослідження впливу масонства на формування ідеологічних засад діяльності таємних організацій в Україні в першій половині ХІХ ст. зробила праця О.О. Крижановської, яка звертає особливу увагу на те, що окремі масонські ложі „... кидалися в політику та дошукувалися шляхів вирішення національного питання, схиляючись до ідеї створення слов’янської федерації”.27
Дослідженням білядекабристських товариств займалися вчені-декабристознавці, які, переважно, не відрізняли ці організації від декабристських, тому дисертант вважає за доцільне поєднати аналіз літератури, що стосується цих організацій. До найвидатніших дослідників державотворчих поглядів декабристів в дореволюційний період слід віднести М.В. Довнар-Запольського та В.І. Семевського, які, аналізуючи програмні документи, звернули особливу увагу на формування ідеологічних засад декабристського руху.28
Найбільш ґрунтовними дослідженнями радянського періоду є праці М.В. Нечкіної, яка, незважаючи на класовий підхід до тлумачення декабристського руху, змогла дати детальний аналіз програмних документів декабристів в аспекті їхніх поглядів на розбудову держави.29
Державницькі погляди декабристів стали предметом окремих досліджень Г.Я. Сергієнка, М.П. Савичева та Г.Д. Казьмирчука. Результати цих досліджень базуються на ґрунтовному аналізі джерельної бази та висвітлюють широке коло питань, пов’язаних з функціонуванням майбутньої ідеальної держави у планах декабристів.30
Окрему групу складає зарубіжна історіографія, яка, хоча й носить переважно загальний характер та не відображає деталей перебігу історичних подій в досліджуваний період, але, разом з тим, містить концептуально вірний підхід до висвітлення суспільно-політичного життя в Україні в першій чверті ХІХ ст. До цієї групи належать праці Р. Харе, М. Барінга, В. Серчика та ін., які досліджують діяльність таємних організацій в Україні в першій четверті ХІХ ст., як одну з форм боротьби українського народу за незалежність.31
У четвертому розділі „Висвітлення ідеї державотворення в другій чверті ХІХ ст.” досліджено стан вивчення суспільно-політичного руху в Європі та передумови виникнення Кирило-Мефодіївського товариства. Більшість вчених вважає, що державотворчі погляди кирило-мефодіївців сформувалися в 30-40-х рр. ХІХ ст., коли на Заході, зокрема в Англії, Франції та інших країнах, після ряду революційних виступів народних мас, в цілому, склалися капіталістичні відносини, які забезпечили більш швидкий, порівнюючи з феодальними відносинами, економічний та соціальний прогрес. В Україні в цей період відбувалося повернення до національної історії, культури та літератури. Таким чином, відбувся синтез українських патріотичних почуттів та передової західної політичної думки.
Дореволюційна історіографія Кирило-Мефодіївського товариства відбиває офіційну позицію Російської імперії на будь-які революційні рухи з національним забарвленням. Великодержавні шовіністичні традиції відстоювали такі дослідники як Т.Д. Флоринський та С.Н. Щеголєв, які у своїх працях зображували Кирило-Мефодіївське товариство як випадкове явище, а учасників цієї організації, особливо Т.Г. Шевченка, називали сепаратистами та змальовували як державних зрадників.32
Першими дослідниками товариства, які намагалися дати цій організації об’єктивну оцінку, були М.П. Драгоманов, М.С. Грушевський та О.С. Грушевський. Ці дослідники подають матеріал виходячи з принципів історизму, враховуючи національні чинники в державотворчому процесі.33
Суттєвий внесок в дослідження ідейних засад діяльності товариства зробив російський історик В.І. Семевський, який дослідив федералістичні ідеї товариства вказавши при цьому на запозичення державотворчих ідей кирило-мефодіївців у масонів та декабристів.34
У пореволюційний період дослідженням цієї проблеми займалися С.О. Єфремов, М.С. Возняк, Д.І. Багалій та М.Є. Слабченко, які оцінювали діяльність товариства як один з етапів розвитку державотворчої думки в контексті суспільно-політичного руху України.35
Українська національна ідея в Кирило-Мефодіївському товаристві стала предметом окремого дослідження З.Н. Гуревича та Є.А. Рихліка. Проблема створення власної українсько держави, на думку вчених, була головною метою діяльності товариства. Разом з тим, З.Н. Гуревич вважає, що виникнення товариства було пов’язано також із зародженням української буржуазії.36
Велику цінність має праця П.А. Зайончковського, яка є однією з найгрунтовніших праць з історії Кирило-Мефодіївського товариства радянського періоду. Автор відійшов від сформованих ідеологічних стандартів в історії, заявивши про несформованість товариства та невизначеність у ньому політичних течій.37
Найвідомішим українським радянським дослідником Кирило-Мефодіївського товариства є Г.Я. Сергієнко. У його працях проаналізовано та систематизовано величезний фактичний матеріал.38
На сучасному етапі ідея державотворення в Україні в першій половині ХІХ ст. найбільш комплексно, хоча не досить детально, висвітлена в праці В.Г. Сарбея, який розглядає діяльність в Україні масонів, декабристів та кирило-мефодіївців.39 Ґрунтовний аналіз державотворчих поглядів кирило-мефодіївців, що базується на широкій джерельній базі, зробив дослідник українського національного руху в Україні ХІХ ст. А.М. Катренко.40
Особливе місце в історіографії займають праці представників англомовної української діаспори Ю. Луцького, Дж. Сидорука та ін. Їхні дослідження, незважаючи на брак джерельної та історіографічної бази, на відміну від радянських дослідників, ідеологічно не заангажовані та висвітлюють ідеї державотворення в Україні з позицій розбудови української держави.41
Іноземні історики, як правило, виступають інтерпретаторами того, що вже написано про кирило-мефодіївців дореволюційними українськими дослідниками. Разом з тим, вони дають власну оцінку державотворчим ідеям членів товариства. Так, зокрема, польські вчені Я. Табіс та В. Серчик говорять про значний вплив на формування державотворчих поглядів кирило-мефодіївців ідей польського національного відродження.42
На сучасному етапі розвитку історичної науки в Росії виходить багато праць, зокрема монографія В. Ульянова, метою яких є заперечення власного історичного розвитку України, з її особливою культурою, мовою та національними традиціями.43 Сучасний російський дослідник М.Б. Смолін, спираючись на праці дореволюційних російських істориків, взагалі бере термін „український рух” в лапки, вважаючи, що цей рух був ініційований ворогами російської держави та являє собою не що інше, як сепаратистські прагнення інтегральної частини населення Росії.44 Реакційність та необґрунтованість цих заяв пояснюється перш за все тим, що багато сучасних російських вчених, заперечуючи право окремих народів на національно-культурне та державне самовизначення, намагаються обґрунтувати штучно створену теорію про “єдину та неділиму” Росію. Але насправді такі заяви є сучасним виявом російського великодержавного шовінізму.
У результаті проведеного дослідження автор дійшов наступних висновків, які виносяться на захист:
Встановлено, що наявна джерельна база достатня для комплексного дослідження і представлена різноманітними матеріалами;
Аналіз історіографічних праць показав, що на даний момент не має історіографічного дослідження, яке б висвітлювало ідею державотворення в Україні в першій половині ХІХ ст. через призму діяльності таємних політичних організацій. Попередні праці торкалися лише певних аспектів поставленої проблеми;
- На основі аналізу програмних документів та матеріалів таємних організацій, що діяли в даний період в Україні, а саме: масонських лож, білядекабристських та декабристських організацій, також Кирило-Мефодіївського товариства, простежено запозичення програмних вимог та ідеологічних настанов членами наступних організацій у попередніх, що відображає складний та суперечливий процес формування та розвитку державотворчих ідей в Україні в досліджуваний період;
Ідея державотворення в Україні в першій половині ХІХ ст. мала свої особливості в залежності від організаційної форми таємного товариства та часу його виникнення. Так, наприклад, масонські ложі тільки починали набувати національних ознак та ставити певні політичні цілі та завдання, в той час як білядекабристські та декабристські організації, а також Кирило-Мефодіївське товариство висували більш радикальні ідеї розбудови майбутньої держави. Висвітлення цього питання в літературі досить неоднозначне, що пояснюється різними підходами авторів до поставленої проблеми;
Встановлено, що в дореволюційний період зазначена проблема переважно замовчувалась або висвітлювалась вченими-прихильниками великодержавної шовіністичної теорії в загальноросійському контексті. Виключення у цьому відношення становлять праці відомих дореволюційних громадських та державних діячів - представників українського національно-державного та культурного відродження: М.П. Драгоманова, М.С. Грушевського та ін., які досліджували ідею державотворення в Україні, виходячи з принципів історизму. У радянській період дослідження цієї проблеми мало тенденційний характер. Сучасні ж діаспорні та іноземні дослідники, хоча й більш об’єктивніше висвітлювали поставлену проблему, але їх праці носять довідковий характер та базуються на вузькому колі джерел і праць. Крім того, багато сучасних російських дослідників вдається до фальсифікації історичного минулого, виходячи з позицій російського великодержавного шовінізму;
На нашу думку, необхідно продовжувати пошук архівних матеріалів, що стосуються ідеї державотворення в першій половині ХІХ ст. з подальшим друком документів, які проливають світло на проблеми діяльності в Україні масонських лож та білядекабристських організацій. Крім того, необхідно дослідити мемуарну спадщину представників таємних організацій зазначеного періоду в аспекті їх державотворчих поглядів та еволюції світогляду їхніх членів.
Основні положення й висновки дисертаційного дослідження викладені у наступних публікаціях:
Державотворчі ідеї в програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства // Наукові записки. –Вип. 47. –Переяслав-Хмельницький, 2002. –С. 231-237.
Державотворчі ідеї білядекабристських організацій в Україні в першій чверті ХІХ століття // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія –К., 2003. –Вип. 68-70. - С. 24-27.
Ідея державотворення в працях членів Кирило-Мефодіївського товариства // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія –К., 2003. –Вип. 65-66. - С. 89-92 (співавтор - Казьмирчук Г.Д.).
Історіографія державотворчої ідеї в масонських ложах в Україні в першій чверті ХІХ століття / Наук. ред. проф. Г.Д. Казьмирчука. –К., 2003. – с.
Ідеї державотворення в програмних документах декабристів // Декабристи в Україні. –Т. 3. –К., 2003. –С. 91-98.
Конта Р.М. Ідея державотворення в суспільно-політичному житті України в першій половині ХІХ століття: історіографія проблеми. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.
У дисертації вперше комплексно досліджено вивчення ідеї державотворення в Україні в першій половині ХІХ століття. Проведено критичний аналіз численних джерел, узагальнено досвід історіографічних розробок досліджуваної проблеми. Зроблена спроба періодизації і систематизації історіографії цієї проблеми. Особливу увагу звернуто на комплекс літератури, який раніше не досліджувався або замовчувався в радянській історіографії (праці зарубіжних та українських діаспорних дослідників, репресованих радянських істориків). Розглянуто еволюцію ідеї державотворення в Україні в зазначений період, а також простежено загальні тенденції її висвітлення в різних історіографічних школах.
Ключові слова: історіографія, історична література, ідея державотворення, масонські ложі, білядекабристські організації, декабристський рух, Кирило-Мефодіївське товариство.
АННОТАЦИЯ
Конта Р.М. Идея построения государства в социально-политической жизни Украины в первой половине ХІХ столетия: историография проблемы. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.
В диссертации впервые комплексно исследовано изучение идеи государственного построения в Украине в первой половине ХІX столетия. Проведен критический анализ многих источников, подытожен опыт историографических разработок исследованной проблемы. Сделана попытка периодизации и систематизации историографии этой проблемы. Особенное внимание обращено на комплекс литературы, который раньше не исследовался или умалчивался в советской историографии (работы зарубежных исследователей, исследователей украинской диаспоры, репрессированных советских историков). Рассмотрена эволюция идеи государственного построения в Украине в данный период, а также прослежены общие тенденции ее освещения в разных историографических школах.
Ключевые слова: историография, историческая литература, идея построения государства, масонские ложи, околодекабристские организации, декабристское движение, Кирилло-Мефодиевское общество.
Konta R.M. Idea of state creation in the social and political life in Ukraine in the first half of XIX century: historiography. - Manuscript.
The thesis submitted for a Candidate of History Degree on specialty 07.00.06. - Historiography, source study and special historical subject, Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2004.
This thesis dedicated to a complex study of learning of idea of state creation in the social and political life in Ukraine in the first half of XIX century. On the broad historiographic basis, which includes works of pre-revolutionary researchers, Soviet and foreign scientist and also the scholars or Ukrainian Diaspora, the author makes deep analysis of activity of secret organization in Ukraine in mentioned period in the field of idea of state creation. The analysis of idea of state creation comprises not only well-known Decembrist organizations and Cyril and Methodiy Society, but also Masonic lodges and neardecembrist societies.
The candidate for a degree under separate chapter investigates the historiographic works and printed sources, which concern this problem. It is carried out the critical analysis of these numerous sources and historiographic works. The thesis focuses on the group of sources and works, which are in full measure given the characteristics of origin and forming the views on the political system the members of secret societies in Ukraine.
On the basis of critical analysis of numerous sources and literature it is fully investigated the all parts of the formation of idea of state creation in the social and political life in Ukraine in the first half of XIX century. It includes the tendency of formation of national questions in Masonic lodges and the farther development of this tendency in the Decembrist and neardecembrist organization and also in Cyril and Methodiy Society, which was influenced on the formation of program documents of secret societies in Ukraine in mentioned period.
The author researches the main stages of formation and development the idea of state creation in Ukraine in the first half of XIX century by means of analysis of program documents and ideological fundamentals of above mentioned secret organization. It is investigated the activity in Ukraine of Masonic Lodge, such as “United Slavs” and “Love for truth”, which are raising a question of political structure of future state. The candidate for a degree also investigates the neardesenbrist secret organization, for example, Malorosiyskoe Society, the Society of United Slavs and Decembrist organizations, such as North Society and South Society in the area of their opinions on the future political state in Ukraine. It is traced the program and ideological holdings among these organizations.
It is summed up experience of historiographic developments of examined problem. The attempt of periodization and ordering historiography of this problem is made. Special attention is inverted on a complex of literature, which earlier was not investigated or was ignored in Soviet historiography (work of the foreign and Ukrainian Diaspora researchers, repressional Soviet historians). It is reviewed the evolution of state creation idea in Ukraine in given period and it is traced the common tendencies of its covered in different historiographic schools.
Key words: historiography, historical literature, idea of state creation, Masonic lodge, neardecembrist organizations, Decembrist movement, Cyril and Methodiy Society.
2 Нечкина М.В. Столетие восстания декабристов в юбилейной литературе (1825-25) // Історик-марксист. - 1927. – № 2. – С. 238-250; її ж. Украинская юбилейная литература о декабристах // Историк-марксист. – 1927. - № 3. - С. 187-195; Парадизов П. Очерки по историографии декабристов. - М.-Л., 1928.
3 Окунь С.Б. Движение декабристов в советской литературе // Советская историография классовой борьбы и революционного движения в России. – Л., 1967. – Ч. 1. – С. 83-106; Гапусенко І.М., Олійник Л.В. Висвітлення руху декабристів на Україні в радянській історіографії // УІЖ. - 1975. - № 12. - С. 121-127 та ін.
4 Сергієнко Г.Я. Ленінська концепція історіографії в декабристського руху // Історіографічні дослідження в Українській РСР. - Вип. 11. – К., 1970. - С. 155-168.
5 Крупницький Б. Українська історична наука під Совєтами (1920-1950). – Мюнхен, 1957; Оглоблин О. Думки про сучасну українську совєтську історіографію. – Нью Йорк, 1963.
6 Казьмирчук Г.Д. Рух декабристів. Історіографічні дослідження. 1917-1990 рр. – К., 1991; Казьмирчук Г., Латиш Ю. Українське декабристознавство. - К., 2002 та ін.
7 Грушевський М.С. Українська історіографія і Микола Костомаров // Літературно-науковий вісник. - 1910. - Т. 50. - С. 209-225; його ж. Костомаров і новітня історія України // Україна. - 1925. - № 3. - С. 3-20.
8 Сергієнко Г.Я. Історіографія Кирило-Мефодіївського товариства // Історіографічні дослідження в Українській РСР. - Вип. 4. - К., 1971. - С. 150-173; Казьмирчук Г.Д. Кирило-Мефодіївське товариство в дослідженнях істориків України (1918-1934) // Вісник Київського університету: Історичні науки. - 1978. - № 20. - С. 72-78.
9 Пинчук Ю.А. Микола Іванович Костомаров. - К., 1992; Гончарук П.С. Історичні погляди кирило-мефодіївців. - К., 2002.
10 Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України: Курс лекцій. – Чернівці, 1999.
11 Басаргин Н.В. Записки. // Русский архив. – 1881. – Кн. 2. – С. 251-271; Волконский С.Г. Записки. – Иркутск, 1991.
12 Горбачевський И.И. Записки, письма. – М., 1963; Беляев А.П. Воспоминания декабриста о пережитом и перечувствованном. – Красноярск, 1990.
13 Якушкин И.Д. Записки. – М., 1905; Трубецкой С.П. Записки декабриста. - 2-е изд., СПб., 1906.
14 Восстание декабристов. - Т. І-ХХ. - М.-Л., 1925-2001.
15 Мемуары декабристов. Северное общество / Сост. и ред. В.А. Федорова. – М., 1981; Мемуары декабристов. Южное общество / Под ред. И.В. Пороха, В.А. Федорова. – М, 1982.
16 Об Украино-славянском обществе (Из бумаг Д.П. Голохвастова) // Русский архив. – 1892. – Кн. 2, № 7. – С. 334-359.
17 Матеріали до історії Кирило-Мефодієвського братства. Признання кирило-мефодіївців / Приладив до друку М. Грушевський. – К., 1915.
18 Кулиш П. Воспоминания о Николае Ивановиче Костомарове // Новь. - 1885. – Т. 4, № 13. – С. 61-75; Костомаров Н.И. Автобиография. – М., 1922; Шевченко Т.Г. Дневник. – М., 1954.
19 Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. – К., 1990.
20 Соколовськая Т.О. О киевских и полтавских масонах // Русский архив. – 1906. – Кн. 3. – С. 609.
21 Семевский В.И. Декабристы-масоны // Минувшие годы. – 1908. - № 3. - С. 127-170.
22 Єфремов С. Від легенди до історичної правди (місцеве підґрунтя в декабристському рухові) // Декабристи на Україні. – К., 1926. – С. 1-10.
23 Возняк М. Кирило-Мефодієвське братство. - Львів, 1921; Базилевич В. Декабристи на Київщині 1825 – 1925. – ДВУ, 1926; Багалій Д. Декабристи на Україні. – Б.м., 1926.
24 Соловьев О.Ф. Русское масонство. 1730-1917. – М., 1993; Платонов О.А. Россия под властью масонов. – К., 2001.
25 Серков А.И. История русского масонства ХІХ века. – СПб., 2000.
26 Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2-х т. - Т. ІІ. – Мюнхен, 1966. – С. 277.
27 Крижановська О.О. Таємні організації в громадсько-політичному житті України (масонський рух в ХVII - на початку ХІХ століть): Навч. посіб. – К., 1998. – С. 64.
28 Довнар-Запольський М.В. Идеалы декабристов. – М., 1907; Семевский В.И. Политические и общественные идеи декабристов. – СПб., 1909.
29 Нечкина М.В. Движение декабристов. - В 2-х т. – М., 1955.
30 Сергієнко Г.Я. Декабристи та їх революційні традиції на Україні. - К., 1975; Савичев Н.П. Первые благовестители свободы. – К., 1990; Казьмирчук Г.Д., Сілкін А.В. Ідея державного устрою України в програмних документах декабристів // Українська державність: історія і сучасність: Матеріали наукової конференції. – К., 1993. – С. 55-57.
31 Hare R. Pioneers of Russian social thought. – London, New-York, Toronto, 1951; Baring M. The Russian people. – London, 1911; Serczyk A. Historia Ukrainy. - Wroclaw, Warszawa, Krakow. – 2001.
32 Флоринський Т.Д. Славянское племя. Статистико-этнографический обзор современного славянства. – К., 1907; Щеголев С.Н. Современное украинство: Его происхождение, рост, задачи. – К., 1913; його ж. Украинское движение, как современный этап южнорусского сепаратизма. – К., 1912.
33 Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу. – К., 1913; Грушевський М.С. Движение политической и общественной мысли в ХІХ в. – СПб., 1907; Грушевський О. З настроїв та думок кирило-мефодіївців // Україна. – 1914. - Кн. 1. - С. 71-77.
34 Семевский В. Кирилло-Мефодиевское общество 1846-47г. – Б.м., Б.г.
35 Єфремов С. Біля початків українства. Генезис ідей Кирило-Мефодієвського братства // Україна. – 1924. - Кн. 1-2. – С. 88-96; Возняк М. Кирило-Мефодієвське братство. – Львів, 1921; Багалій Д.І. Т.Г. Шевченко і кирило-мефодіївці: історико-літературна розвідка. – ДВУ, 1925; Слабченко М.Є. Матеріали до соціально-економічної історії України ХІХ століття. – Т. 1. – ДВУ, 1925.
36 Гуревич З. Молода Україна. До восьмидесятих роковин Кирило-Мефодієвського братства. – Харків, 1928; Рихлік Є. Слов’янофільство кирило-мефодіївців (з ідеології Кирило-Мефодієвського братства) // Записки Ніжинського інституту народної освіти. – 1926. – Кн. 6. – С. 195-233.
37 Зайончковский П.А. Кирилло-Мефодиевское общество. – М., 1959.
38 Сергієнко Г.Я. Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів. 1826-1850. – К., 1971.
39 Сарбей В.Г. Україна крізь віки. - Т. ІХ: Національне відродження України. – К., 1999.
40 Катренко А.М. Український національний рух ХІХ століття. – Ч. 1: Перша половина ХІХ ст.: Навч. посіб. – К., 1998.
41 Luckyj G. Young Ukraine. The Brotherhood of Saints Cyril and Methodius, 1845-1847. – Ottawa, Paris, 1991; Sydoruk J. Ideology of Cyrillo-Methodians and its origin // Slavistica. - № 19. – Winnipeg, Chicago, 1954. – P. 1-64.
42 Tabis J. Polacy na universytecie kijowskim. – Krakov, 1974; Serczyk W. Historia Ukrainy. - Wroclaw, Warszawa, Krakow. – 2001.
43 Ульянов В.И. Происхождение украинского сепаратизма. – М., 1996.
44 Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола. Сборник / Вступит. статья и комментарии М.Б. Смолина. - М., 1998. - С. 10-11.