Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція №1
Тема1: „Зміст, предмет і завдання контролю за діяльністю підприємств”
План:
1. Суть і необхідність податкового контролю
У здійсненні податкового процесу чільне місце посідає контроль за формуванням і практичною реалізацією системи оподаткування в державі. За своєю економічною суттю це одна із функцій держави в управлінні економікою, а в широкому плані – це контроль за розподілом і перерозподілом ВВП для досягнення економічного зростання й соціальною справедливості в суспільстві.
Податковий контроль як елемент керування процесом оподаткування є необхідною умовою існування ефективної податкової системи. Він покликаний забезпечити зв’язок платників податків з органами державного управління, що наділені особливими правами і повноваженнями з усіх питань оподаткування. Податковий контроль – це завершальна стадія керування оподаткуванням, і одночасно – один з елементів планування податкових доходів бюджету.
Податковий контроль внутрішньо властивий будь-якій державі. Саме він створює умови для виконання податками повною мірою своєї фіскальної функції – формування грошових ресурсів держави. Разом з тим, розглядати контроль тільки як завершальний етап управлінської діяльності в сфері оподаткування – означає зводити його винятково до порівняння фактичних результатів із установленими показниками. Такий підхід, що висвітлює тільки один бік розглянутого явища, не відповідає ні теоретичним основам оподаткування, ні сформований на практиці.
Податковий контроль у якості складової частини державного управління економікою має певну специфіку практики застосування і цільову спрямованість, що відрізняє його від інших видів контролю. Він провадиться шляхом застосування науково обґрунтованих методів встановлення степеня відповідності практики оподаткування положенням розробленої податкової політки. Інститут податкового контролю являє собою складовий елемент загальної структури контролюючих органів держави разом з тим виступає як найважливіша ланка фінансового механізму в цілому.
Податкові контрольні дії охоплюють усю систему оподаткування, а також здійснюються в розрізі окремих податків, податкових груп, груп платників, територій тощо. Тобто, податковий контроль пронизує економіку по вертикалі і горизонталі, забезпечуючи фіскальні інтереси бюджету.
До предмета податкового контролю належать: перевірка правильності обчислення податкового платежу, своєчасне і повне його перерахування, здійснення інших дій, безпосередньо пов’язаних із виконанням платником своїх податкових обов’язків (постановка на облік в органах податкової служби, складання та подання податкової звітності тощо). Специфіка податкового контролю визначається особливостями руху грошових потоків від корпоративних ті індивідуальних власників до скарбниці держави.
Такими чином, під податковим контролем варто розуміти багатоаспектну міжгалузеву систему спостереження державних контролюючих органів за фінансово-господарською діяльністю платників податків з метою об’єктивного забезпечення заданого рівня формування бюджету і встановлення її відповідно вимогам чинного законодавства.
2. Форми та види податкового контролю
Податковий контроль за економічним змістом є явищем досить багатогранним та різноплановим. Тому виникає необхідність його класифікації з виділенням організаційних та методичних характеристик.
У найзагальнішому плані податковий контроль поділяється на зовнішній і внутрішній контроль. Зовнішній – здійснюють контролюючі органи, визначені законодавством. Це – податкові, митні органи та органи державних цільових фондів. Внутрішній контроль здійснюють суб’єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні і фізичні особи – платники податків.
Залежно від ступеня охоплення об’єктів податковим контролем можна відокремити комплексний, тематичний, повний, частковий, суцільний та вибірковий контроль.
Комплексний контроль – це контроль, що охоплює всю діяльність суб’єкта.
Тематичний податковий контроль охоплює окремі сторони діяльності суб’єкта.
Повний податковий контроль – це контроль, який всебічно вивчає фінансову діяльність об’єкта з максимально можливим застосуванням різних методів контролю.
Частковий контроль проводиться з певного переліку питань про фінансову діяльність суб’єкта оподаткування.
Суцільний контроль передбачає вивчення усіх первинних документів і записів у формах аналітичного і синтетичного обліку.
Вибірковий контроль передбачає перевірку або всіх документів певного періоду звітного року, або частини документів за весь звітний період.
За джерелами інформації податковий контроль можна поділити на документальний і фактичний. Зрозуміло, що документальний контроль ґрунтується на вивченні даних фінансової документації, а фактичний – на даних фактичної перевірки у натуральних показниках.
Наступним видом податкового контролю у загальній схемі є контроль за цільовою спрямованістю контрольних дій. Тут виділяються: стратегічний податковий контроль – він спрямовується на вирішення питань стратегії розвитку підприємства чи організації, і тактичний – з питань поточної фінансової діяльності.
За місцем здійснення податкового контролю його поділяють на контроль на місцях, коли суб’єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об’єкті, та дистанційний, коли об’єкт контролюється на відстані за допомогою інформації, яка передається через засоби зв’язку.
Суттєвою ознакою класифікації податкового контролю є форма його здійснення, за якою виділяють: попередній контроль, поточний і наступний.
Попередній контроль здійснюється до формування платником податків об’єктів оподаткування (реєстрація платників податків та відповідної інформації щодо їх діяльності).
Поточний (оперативний) контроль здійснюється в ході формування об’єктів оподаткування. Він покликаний попереджати помилкові або незаконні дії за операціями, які вже провадяться платниками податків і впливають на формування об’єктів оподаткування.
Наступний контроль починається після формування платником податків об’єктів оподаткування і здійснення розрахунків податків у відповідних податкових деклараціях (розрахунках) та інших документах, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків. Для здійснення наступного контролю використовують інформацію, зафіксовану у відповідних облікових, податкових і звітних документах, та дані про фактичний стан майна і зобов’язання платника податків на дату складання податкових декларацій і проведення перевірки.
Попередній, поточний (оперативний) та наступний контроль тісно пов’язані й часто взаємодоповнюються. Поточний контроль оперативно доповнює попередній, наступний – попередній і поточний, що значною мірою сприяє поліпшенню всієї системи податкового контролю.
Проте такий розподіл є дуже умовним, тому що ті самі контрольні заходи можуть бути одночасно попередніми, поточними і наступними щодо різних, пов’язаних з виконанням податкових зобов’язань дій.
Основними процедурами податкового контролю є:
Залежно від напряму аудиту підприємства, повного чи завершеного, податковим аудитором визначаються об’єкти контролю, джерела інформації із застосуванням певних методів перевірки.
Методи податкового контролю – це інструменти, за допомогою яких аудитор накопичую дані перевірки.
При виборі процедур перевірки податковий інспектор серед досить поширених методів може обирати методи, які в міжнародній літературі з бухгалтерії розподіляються на:
Фізичний огляд – це перевірка або підрахунок аудитором матеріальних активів. Дані, отримані при цьому, найчастіше пов’язані з товарно-матеріальними цінностями та готівкою. Фізичний огляд можна використати при перевірці цінних паперів, отриманих векселів і матеріальних основних активів. Стосовно мети проведення податкового аудиту, важливо відрізняти фізичний огляд (наприклад, придатних для реалізації на ринку цінних паперів і готівкових грошових коштів) від документального контролю (наприклад, за погашеними чеками і документами з реалізації). Якщо документ (такий, як накладна на реалізацію), що досліджується, не має цінності сам по собі, то подібні свідоцтва називають документацією. Наприклад, до підпису чек є звичайним документом суворої звітності, а після підпису – активом, після його погашення він знов стає документом. З технічної точки зору фактичний контроль чека може мати місце тільки тоді, коли чек є активом.
Фізичний огляд дозволяє отримати надійні і корисні аудиторські висновки. Звичайно, фізичний контроль – це об’єктивний спосіб, що дозволяє перевірити як кількісні характеристики активу, так і правильність його оцінки. У деяких випадках це також корисний метод оцінки стану активу або його якісних характеристик.
Однак фізичний огляд недостатній для підтвердження того, що існуючі активи дійсно належать клієнту. Крім того, в багатьох випадках аудитор не має достатньої кваліфікації, щоб робити висновки про такі якісні показники, як моральний знос та інші технічні характеристики обладнання. За допомогою фізичного огляду також звичайно не можна визначити чи правильно була зроблена підприємством оцінка наявних матеріальних цінностей для складання фінансової звітності.
Конфірмація або підтвердження – це одержання письмової або усної відповіді третьої незалежної сторони, що підтверджує точність інформації. У практиці податкових інспекцій він часто застосовується як проведення зустрічних перевірок контрагентів підприємства, що перевіряється.
Державним податковим органам надано право одержувати безкоштовно від підприємств, установ, включаючи установи НБУ, організацій і громадян будь-яку інформацію, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, обов’язкових платежів до бюджету. Оскільки конфірмації надходять з джерел, незалежних від платника податків, вони високо оцінюються та часто використовуються. Конфірмації рідко використовуються в перевірках основних засобів, тому що вони можуть бути перевірені відповідно через документацію або шляхом фізичного огляду. Навпаки, конфірмації звичайно використовуються для перевірки разових угод між організаціями, витрат з можливим приватним характером.
Перевірка документації – ревізійна перевірка документів та записів платника податків для того, щоб підтвердити інформацію, яка є або повинна бути включена до фінансового звіту. Документи, які перевіряє податковий інспектор – це записи, які використовуються підприємством для того, щоб забезпечити інформацію для управління своїми справами організованим способом. Через те, що кожна господарська операція звичайно підтверджується хоча б одним документом, існує великий обсяг доступних доказів такого типу. Наприклад, підприємство звичайно зберігає замовлення покупця, відвантажувальний документ та дублюючі рахунки за кожний період збуту. Ті ж самі документи є корисним доказом у процесі проведення податковим інспектором перевірки точності звітів підприємства. Документація – це форма доказу, що широко використовується при кожній перевірці, тому що вона, звичайно, доступна для податкового інспектора. Інколи – це єдиний прийнятий тип доступних доказів.
Спостереження – застосовується у податковому контролі та аудиті як один із видів не суцільного дослідження господарських операцій, що ґрунтується на застосуванні вибіркового методу. Вибірковий метод дослідження використовують для встановлення достовірності показників усієї сукупності, яка вивчається, на основі обстеження лише деякої її частини. Цей метод забезпечує одержання репрезентативних даних.
Сутність вибіркового методу полягає у правильному відборі одиниць спостереження. Точність результатів, добутих за допомогою цього методу, залежить від способу відбору одиниць спостереження, ступеня коливань ознаки у сукупності, кількості одиниць, які підлягають спостереженню.
Вибіркові спостереження за умови правильної організації і проведення дають досить достовірні дані, придатні для використання у фінансово-господарському контролі. В аудиторському процесі до вибіркових спостережень вдаються з метою скорочення обсягу процедур, що використовують при дослідженні об’єктів контролю.
Спостереження також є методом використання почуттів для того, щоб оцінити певні дії. Під час перевірок існує багато можливостей тренувати зір, слух, торкання на нюх для того, щоб оцінювати широкий діапазон речей.
На практиці метод спостереження застосовується при проведенні оперативних перевірок підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг. Тобто спостереженнями головним чином перевіряється дотримання порядку проведення розрахунків із споживачами, а саме:
Виявлені вибірковою перевіркою порушення можуть свідчити про наявність суттєвіших порушень з боку платників податків. Наприклад, суми виторгу господарської одиниці, де виявлені вищезазначені порушення, виявляються меншими у зіставленні з сумами виторгів подібних одиниць торгового підприємства.
Матеріали перевірок із застосуванням методу спостереження можуть стати початком комплексної документальної перевірки підприємства з вивченням реальних обсягів товарно-грошових потоків.
Запити до платника податків – це отримання письмової або усної інформації від клієнта у вигляді відповідей на запитання податкового інспектора. Отримана таким чином інформація не може бути визнана як заключна, тому що вона отримана не від незалежного джерела і може бути необ’єктивна. Відтак у податкового аудитора завжди виникає необхідність підтвердження інформації іншими способами. Потрібну інформацію слід, перш за все, отримувати від платника безпосередньо, хоча її також можна отримати і від третьої сторони.
Повторне виконання передбачає проведення податковим аудитором вивчення розрахунків та інформації по підприємству протягом певного періоду. Головним чином повторний огляд обчислень складається з перевірки арифметичної точності клієнта. Повторна перевірка передач інформації складається з простежування сум для того, щоб бути впевненим, що коли та ж сама інформація зустрічається більше одного разу, то кожного разу вона записана у тих же кількостях.
Використання в аудиторському процесі розрахунково-аналітичних методичних прийомів дає змогу встановити загальний стан об’єктів контролю: зниження продуктивності праці, неритмічність виробництва продукції, збільшення браку, збитковість окремих видів продукції, перевитрати сировини проти норм, неоптимальні маршрути перевезення продукції тощо.
Крім того, розрахунково-аналітичні методичні прийоми дають можливість виявити фактори, які негативно впливають на результати фінансово-господарської діяльності виробничих одиниць підприємства, а також встановити подальший напрям проведення податкового аудиту.
Аналітичні процедури визначаються шляхом оцінки облікової та іншої економічної інформації і вивченням взаємозв’язків між показниками.
Як відомо, податковий аудит проведеним аналізом повинен виявляти:
Інформаційну базу аналізу фінансового стану підприємства складають в основному дані бухгалтерського обліку і звітності.
Якщо для аналізу використовується тільки зовнішня публічна фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати та інші обов’язкові форми звітності), такий аналіз називається зовнішнім фінансовим аналізом. Крім зовнішньої використовується і внутрішня інформація (дані бухгалтерського, фінансового і виробничого обліку) – такий аналіз називається внутрішнім.
Застосовані в податковому аудиті методи фінансового аналізу можна розглядати як внутрішній аналіз фінансового стану підприємства.
Найбільш розповсюдженими є такі аналітичні процедури:
Питання для перевірки: