Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Зовнішнє тестування 2006 року -
старт в життя ? перенесення ? відмова ? профанація ?
... ?
Погляд практика.
Останнім часом висловлюються побоювання щодо можливої ПРОФАНАЦІЇ ідеї , що лежать у соціальних цінностях шкільного зовнішнього тестування.
Але є сенс заспокоїти себе, що цього не відбудеться. Так, ми можемо отримати провал у застосуванні зовнішнього тестування. Такий «прекрасний досвід» у нас вже був в давнину міністра Петра Таланчука, людини неординарної, талановитої, яка завжди мала достатню соціальну значущість. Проте ...
А в нинішній період, коли замість еволюції наше суспільства захопилося революцією, забувши, що остання в суті своїй означає повернення на попередні позиції, тим більше формуються значні ризики. В університетах зараз активно говорять про те, що вся вступна процедура як і раніше буде „в їхніх в руках”. І не тільки говорять, а і активно працюють по підготовці звичних попередніх вступних випробувань. Кожний університет відповідно до специфіки своєї « вотчини». Ми орієнтуємо вчителів готувати ліцеїстів і до зовнішнього тестування і до специфіки університетського тестування. Проте це часто вимагає поєднання взаємно протилежних підходів. Тобто питання: « Чи вдасться зацікавленим провалити ведучу роль зовнішнього тестування ?» залишається актуальним.
Проте це питання обов'язково ще встане і в іншій площині. Якщо впровадження зовнішнього тестування провалиться, то це буде профанацією не доброй ідеї, а маштабною профанацією влади, що таке допустить. Саму ж ідею довести до профанації ніхто вже не зможе. Часи не ті. Не тільки тому, що це - мовляв, ідея, а просто самим фактом своєї багаторічної реалізації в державах, де влада вже не може тримати людей за профанів.
А так, що виходить ? Організатори доручення провалять, а винними призначать розумних людей, що підготували високоінтелектуальний продукт і народ, до якого цей соціальний продукт так і не дійшов ?! Як це вже було з тими соціалістичними програмами, які знайшли своє соціальне втілення у Швеції, Норвегії і інших країнах, але тільки не у нас ? Якщо ти, влада, так ведеш справи, що у тебе не виходить, то це ще не означає, що винна сама справа. Адже інші ( «стара Європа» разом з новими постсоціалістичними країнами, США, Канада, Грузія і т.д.) з такими справами успішно справляються.
За знання випускників відповідають вчителі разом з директором школи, а за застосування знань - поводирі суспільства, формуючи в ньому чи то стимули, чи то, як дотепер, антистимули. А зовнішнє тестування по суті своїй однозначно є стимулом. Недоліки особистого розвитку дорослих не треба ставити попереду справи як загальнодержавну проблему: «Мовляв, суспільство неготове». Яка його частина неготова - дорослі чи діти, тобто випускники ?
Впроваджується зовнішнє тестування для випускників шкіл, яким ще тільки через 5 років входити в продуктивне життя. І в їхньому середовищі ніхто і під лупою не знайде супротивників прозорої і чистої технології тестування. Безліч навчальних колективів давно нею користуються і користуються успішно. В першу чергу, як якнайкращим засобом стійкої мотивації до якісної навчальної підготовки. Дитяча душа в своїй невинності ще здатна спиратися на ідеали добра і чесності як продуктивні соціальні ресурси життєвості.
Протидія перш за все йде із середовища деяких батьків і керівництва вузів. Багато хто з них не представляє життя своїх дітей або установ без «ручного управління».
Якщо такі порядки суб'єктивного втручання в життя того „поля”, на якому висівається «розумне, доброе і вічне» залишати і далі, то ефект «солоного огірка» все глибше і ширше буде розповсюджуватися і в дитяче середовище. Зрештою у нас і випускники замість невинної юної душі життєвих оптимістів стануть все більше нагадувати своїх батьків, яким легко приклеїти лейб «профанів» і які ніяк не відшукають собі «правильних поводирів».
Шановні вчителі, школярі, батьки, інтелектуали!
Давайте не будемо підставляти свої вуха для чергової локшини, що випікається тими, хто спить і бачить: як би все залишити на колишніх позиціях? Уважно вдивімося в цю «локшину» і можливо нам вдасться ясно побачити, що головний мотив всіх гальмівних дій – це політика правління за віковічним слов'янським сценарієм: « Народ треба тримати в чорному тілі, бо на всіх рівності, свободи і матеріального благополуччя не вистачить». Невже нам залишиться тільки спостерігати за життям громадян сусідніх країн, де всього цього вистачає на всіх працюючих і не тільки ?
Україна входить в першу 25-ку країн світу за чисельністю населення і в першу десятку за об”ємом природних ресурсів, а пасе задніх ( 78 –е місце ) по індексу людського розвитку ( ІЛР). Це що ж народ винний, що не працює над своїм розвитком?
Ні, лейб профанації не приклеїться ні до ідеї, ні до людей, що прагнуть до розвитку. Він буде доречним тільки горе - поводирям. І є сенс побажати : «Позбав нас, Всевишній, від таких!»
Немає сумнівів, що у нас добра система освіти в частині формування людського інтелектуального ресурсу. Але вона украй примітивна в частині його продуктивного використання. Не забуватимемо: доля тих систем організму, що в житті не використовуються природним чином – це угасання, атрофія. Ніякі стимулятори не допоможуть, якщо поточне життя не потребує застосування тієї чи іншої нашої функції в автоматичному режимі.
Якщо щоденно природним чином не утвердити пошану до педагога з боку суспільства, то ніякі разові акції до дня вчителя здорового продуктивного шарніру „вчитель – суспільство” не сформують. І не треба окремі випадки талановитих педагогів-ентузіастів видавати за характеристики всієї системи. Рівно як результативну державну СЛУЖБУ по організації освітньої системи ХХI століття замінювати фоном постійних візитів на різні ювілеї з красивими і розумними мовами про справу. А де ж справа?
Починаємо навчальний рік і не знаємо: чи то працюють підготовчі курси вузів зі своєю індивідуальною специфікою і власним розкладом попередніх вступних випробувань, чи то виключно незалежне зовнішнє тестування ! Перше і друге диктують зовсім різну ФАКТИЧНУ дату закінчення НАВЧАЛЬНОГО року для випускників 11- х класів. І якщо віднині у більшості шкіл 1-2 випускних класи з півсотнею дітей, то є заклади, приміром як наш ліцей, де у семи класах нараховується 270 випускників, що займаються профільним поглибленим вивченням циклу дисциплін. Можливо вже пора в законодавчому порядку визначитись: на які поточні функції доцільно витрачати робочий час організаторів системи освіти, а на які – це викинути народні гроші на вітер ? Може пора зрозуміти, що зрештою як в цілому, та і для зовнішнього іміджу системи, важливіше: масовий ентузіазм усіх організаторських рівнів роботи на публічних заходах, щоб постійно розказувати, які ми „РОЗУМНІ та ТАЛЯНОВИТІ ”, чи добротно і вчасно виконувати СИСТЕМНУ СПРАВУ і вже її «вустами» заявляти про свій освітній потенціал як реально працюючого суспільного ресурсу нації ? За таких підходів ми б, напевне, розпочинали навчальний рік у повній ясності і розумінні, як і до чого готувати випускників.
А так: « Маємо, те що завжди мали” ?! Ви кажете: „Треба робити справу не з „бухти – барахти” , а поступово” ?
- Звичайно, що так ! От тільки дуже велика різниця може бути від вибору ПРЕДМЕТУ поетапності. Одне діло, коли на першому етапі будуть охоплені зовнішнім тестуванням найбільш зацікавлені і підготовлені випускники, тобто бажаючі поступити на навчання за кошт держави і зовсім інше, коли примусово тестуватимуться всі випускники класу у деякій локальній „ географічній” поетапності. Адже одне діло, коли зусилля організаторів зосереджені на пошук оптимальної адаптації ЦІННОСТЕЙ тестування і зовсім інше, коли на пошук такого ПОЗИЦІЮВАННЯ, що задовольнив би всіх. Невже ми такі особливі, що здатні на останнє ? Єдине рішення ще ніколи ВСІХ не задовольняло. Але ж ми не відмовляється від розбудови свого життя тільки тому, що воно не зовсім розвивається так, як нам хочеться . Мабуть, треба додати : за здорового розуму.
Володимир Бєлий - заступник директора з НВР фізико-технічного ліцею
м. Херсона.
18 жовтня 2005 р.