Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Модуль 1
1) Функції філософії – назвіть,поясніть
Значущість певних знань залежить від їх ролі і місця в суспільному та індивідуальному людському бутті, тобто від їх функцій. Філософія виконує найрізноманітніші суспільні функції, що і забезпечує її буттєвість ось уже понад дві з половиною тисячі років. Серед них:
— світоглядна функція, пов´язана передусім із системним абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням світу;
— загальнометодологічна функція, що полягає у формуванні загальних принципів і норм одержання знань, її координації та інтеграції;
— пізнавальна (гносеологічна) функція, що полягає в поясненні найбільш загальних принципів буття та вихідних основ нашого мислення;
— прогностична функція, яка розкриває загальні тенденції (передбачення) розвитку людини і світу;
— критична функція з її принципом «піддавай усе сумніву» , виконуючи антидогматичну роль у розвитку знань;
— аксіологічна функція з її вимогою дослідження об´єкта з точки зору найрізноманітніших цінностей;
— соціальна функція, завдяки якій соціальне буття не лише одержує необхідну інтерпретацію, а й може зазнати змін;
— гуманістична функція, яка шляхом утвердження позитивного сенсу і мети життя, формування гуманістичних цінностей та ідеалів виконує роль інтелектуальної терапії;
— освітня функція, пов´язана з впливом філософії на свідомість людей.
2) Розкрийте зміст правил гуманної поведінки за Конфуцієм
Центральним етичним поняттям конфуціанства було вчення про жень - людинолюбство. На думку Конфуція, кожна людина здатна знайти в собі етичні правила власного життя. У стосунках з ближ¬німи головним має бути намагання не робити нікому того, чого не хочеться, щоб вчинили тобі.
Істинність такої моральної вимоги Конфуцій обґрунтовує не посиланням на Бога чи Божу волю, а міркуваннями корисності для суспільсва. Китайській культурі не властивий поділ моралі на божественну й людську. Благо - це те, що більшість людей вважає благом.
В основі всіх справ має бути принцип справедливості. Навіть якщо людина прагне посісти бажане для себе міс¬це, де б то не було — в сім'ї, суспільстві, на державній службі, вона повинна намагатися бути достойною його. Для того потрібно вдосконалювати свій характер, що потребує очищення серця, думок, розширення знань.
Найважливішим критерієм людської величі є взаємоповага вдома, старанність на робо¬ті, правдивість у стосунках із оточуючими. Особливо важ¬ливою є любов і повага до влади,батьків. Сім'ю конфуці¬анство вважає основою політичної та соціальної структу¬ри суспільства. Навіть володар держави повинен чинити, як батько в сім'ї. Інтереси сім'ї конфуціанство вивищує над інтересами людини.
Ціллю самовдосконалення є досягнення рівня благородної людини цзюньцзі – цей рівень не залежить від соціального статусу, а досягається шляхом виховання в собі високих якостей.
3) Назвіть відомих філософів Давної Греції
Сократа, Платона та Аристотеля
Сократ
Новий період давньогрецької філософії почався з Сократа (5 століття до н. е.), думки якого відомі у переказі Платона. Сократ не переймався питаннями космології, але, з іншого боку, відкинув релятивізм софістів і переніс дослідження у моральну область, прагнучи знайти загальне і безумовне знання не в чомусь зовнішньому, а в собі самому. Самопізнання є початок мудрості і справжньої людської діяльності, теоретичної та практичної. Викриваючи уявне знання, Сократ відшукував універсальний початок розумного пізнання. Він стверджував моральну гідність людини як вільно-розумної істоти, що повинна здійснювати вищу правду.
Платон
Вчення Платона є синтезом досократівського напрямку давньогрецької філософії (піфагорійці, Геракліт, Парменід), який прагнув осмислити мінливий і множинний світ явищ як всеосяжну єдність буття, і вчення Сократа про довершений розум. Центральним для філософії Платона є світ вічних, незмінних ідей, який єдиний є насправді реальним. Цілокупність ідей, яка в своїй єдності виступає як вище, справжнє буття є основою для пізнання. Ця цілокупність ідей втілюється у вигляді множинного чуттєвого світу, зв'язуючись з іншою першоосновою — відносним небуттям.
Аристотель[ред. • ред. код]
Аристотель, учень Платона, заснував у 335 до н. е. самостійну школу — Лікей. Погоджуючись із Платоном щодо прийняття ідеальних загальних засад, осяжних нашим розумом, Аристотель, однак, не протиставляє їх дійсності. Як справжні причини і першооснови речей ідеї суть живі «енергії», якими має визначатися всякий рух, розвиток, сама реальність. Не існує насправді абстрактної матерії (абсолютно безформної потенції), немає і чистих ідей — вони здійснюються в реальних речах.
4) Що таке схолистика
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
5) Що найбільш цінують в людині у добу Відродження
У людині Бруно висував на перший план душу, але душа не відділена від тіла, а користується ним. Про це свідчать, зокрема, гнучкість і досконалість людської руки - органу органів людського тіла. Шлях до людської могутності відкриває так звана "практична магія"—наслідування творіння. "Практична магія " потрібна людині в земному житті, де людина утверджується за допомогою дії у праці. Щодо потойбічного життя, якщо таке існує, то воно не схоже на земне життя, а наше життя—єдине й неповторне. Тому його треба цінувати, долати мужньо всі негаразди і прикрощі заради сходження до вищого розуміння світу. Бруно прославляє також людське співжиття, підпорядковане законові загальної корисності. А релігія радше потрібна для управління варварськими народами.
6) Поясніть зміст декартівського принципу універсального сумніву
Першою умовою філософії є заперечення всіх визначень. Тому Декарт починає з сумніву як необхідної передумови і способу досягнення пізнання певних і міцних принципів. Уже сам сумнів є універсальним принципом. Завдяки йому передбачається результат, але для філософа він не передує сумніву, а виникає лише з нього і разом з ним. Проголошуючи сумнів як метод - «Я мислю, отже, існую», - Декарт обґрунтовує його так: «Вагаючись у всьому до певної міри сумнівному, заперечуючи його і вважаючи нереальним, я можу легко уявити собі, що не існує ні Бога, ні неба, ні тіл, що я сам не маю тіла, але не в тому, що я як мислитель не існую, адже не може не існувати те, що в цю мить мислить, і тому пізнання, мислення - найперше і найдостовірніше». Отже, існування мислення є принципом філософії, оскільки «я мислю, я існую» - неподільні, становлять одне ціле. Сумнів - це заперечення, відокремлення духу від усього, особливо від чуттєво- предметного.
Роздумуючи над буттям, Декарт підкреслює, що відмінність між «моїм» мисленням і буттям неможлива; «моє» мислення є «моє» буття, воно повністю єдине з ним. Мислення — це субстанція людини, яка завжди є мислячою сутністю. Впевненість у тому, що людина є мислячою істотою, дає правильне і чітке пізнання. Істинне те, що розуміється ясно і чітко.
7) Що відкрив Гегель
філософська система Гегеля грандіозна, вона охоплює все. Вона здатна підпорядкувати собі навіть сильний розум, тому що заснована на строгій логіці. Вона діє заспокійливо на нерви, тому що проповідує в кращих своїх частинах - естетичний фаталізм, в гірших - покірність. Вона наповнює людину гордістю, кажучи йому, що він краще, тобто найбільш свідоме втілення Світового Духа, Вічного, Едино Існуючої Ідеї, і разом з тим смиренням, так як що ж таке моє особисте «я», мої бажання, примхи, забаганки, навіть страждання перед життям, перед необхідністю «діалектичних моментів»? Навіть «сказати соромно» ... Цяфілософія не надихне вас для боротьби, вона не просочить вас ідеалом суспільного щастя, не змусить напружувати ваші нерви і м'язи при вигляді несправедливості, гидоти, дурості, підлості, але дає вам нескінченне джерело споглядального насолоди. Будь життя вирішенням математичних, логічних і інших тому подібних проблем, можна було б разом з гегеліанцамі сказати: «Всі питання закінчені - залишається один: що ж буде робити далі Світовий Дух, раз він пізнав себе у філософії Гегеля?» Але життя, по- Мабуть, мало цікавиться діалектичними моментами, і на формулу Гегеля «Все дійсне розумно, необхідно, чудово» відповіла липневої революцією 1831 року, лютневими днями 1848 року і т.д. і т.ін.
8) Чим, за Марксом відрізняється людина від тварин
все живе, що вас оточує - це все живі істоти. І людина - це одна з багатьох форм життя на Землі, але вона унікальна, оскільки тільки людина може робити усвідомлений вибір і формувати свою долю. Інші форми життя перебувають в неусвідомленому стані. Але якщо ми думаємо, що тільки людина здатна відчувати емоції і чуттєві насолоди в повній мір.і, то це помилково, тому що всі живі істоти отримують чуттєві задоволення, і часто набагато краще та якісніше, ніж це може робити людина.
І про все це говорять найдавніші писання: тварини насолоджуються чуттєвим життям набагато краще і якісніше, ніж людина, причому, не докладаючи до цього жодних зусиль. Вони від самого народження отримують таку милість Господа. Єдина відмінність людини від тварини - це наявність ясної свідомості, тобто здатності до самосвідомості і відданого служіння Богу. І якщо людина не використовує цей унікальний дар, то вже в цьому житті в неї виявляються характерні ознаки тваринного життя:
9) Розкрийте зміст принципу фальсифікації у неопозитивізмі
Як принцип, що здатний здійснити демаркацію наукових суджень, Поппер висуває принцип фальсифікації. Науковим вважається висловлення або теорія, якщо хоча б подумки можна уявити умови, за яких теорія може бути спростована. Якщо теорія ні за яких умов не може бути спростована, то її не можна вважати науковою. За допомогою принципу фальсифікації Поппер констатує той простий факт, що будь-яке наукове висловлення є таким тільки в тому випадку, якщо обговорені умови, за яких воно працює і, отже, за межами яких воно не працює. Твердження "вода кипить при ста градусах" є науковим тому, що воно обговорено умовою: при нормальному атмосферному тиску. Якщо ця умова відсутня (наприклад, коли ми будемо кип'ятити воду високо в горах), то вода буде кипіти при іншій температурі. Чим більш жорстко обговорені умови дії тієї або іншої наукової теорії, а отже, і визначені умови, за яких вона не працює, тим більш науковою вона є. "Метафізичні" висловлення не є науковими, тому що для них не існує умов, за яких вони не працюють. На кожне спростування можуть бути наведені доводи, що розширюють умови дії теорії. Розвиток науки, на думку Поппера, являє собою висування гіпотез, обґрунтування теорій і їхнє спростування, фальсифікацію, у результаті чого висуваються нові гіпотези і теорії.