Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26
Урок — це складне педагогічне явище, витвір вчителя, на якому учні демонструють свої знання, уміння та навички. Для уроку, як форми навчальної роботи, властиві такі ознаки: - Має строго позначені рамки навчального часу; - На уроці як правило присутня постійний склад учнів приблизно одного віку і рівня підготовленості до навчальної роботи; - Кожен урок відводиться на вивчення одного предмета; - Урок має дидактичну структуру; -Урок будується, виходячи з цілей і завдань навчання і розвитку, закономірностей і принципів навчального процесу; -Творцем, організатором і керівником уроку є вчитель (педагог); - Урок у своїй основі спрямований на навчання, розвиток і виховання. Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі: · комбіновані (змішані) уроки; · уроки засвоєння нових знань; · уроки формування навичок і вмінь; · уроки узагальнення і систематизації знань; · уроки практичного застосування знань, навичок і умінь; · уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь. Методична підструктура уроку, що розробляється учителем на основі дидактичної структури, характеризується більшою варіативністю. Так на одному уроці вона може пропонувати розповідь учителя, постановку запитань для перевірки сприйнятого, виконання вправ за зразком, вирішення задач та ін.; на іншому - показ способів діяльності, його відтворення учнями, розв'язування задач з використанням цього ж способу в нових, нестандартних ситуаціях та ін.; на третьому - розв'язування пошукових задач, з допомогою яких одержуються нові знання, узагальнення вчителя і т.д. Все це свідчить про те, що практично неможливо дати єдину схему для всіх уроків з усіх навчальних предметів, що вивчаються в школі. Методична підструктура уроку на відміну від дидактичної - величина змінна. Число елементів в ній, їх номенклатура і послідовність визначаються учителем, виходячи із загальної дидактичної структури уроку і мети освіти, розвитку і виховання учнів. Методична підструктура уроку відображає основні етапи навчання і характер організації уроку.
У цій системі методи навчання групуються за кількома ознаками: за рівнем проблемності; за видами діяльності вчителя (методи викладу викладача - монологічне, показове, діалогічне; методи організації самостійної навчальної діяльності учнів - евристичний, дослідницький, програмований, алгоритмічний); за характером навчальної діяльності учнів (репродуктивна, продуктивна, частково-пошукова); по основним дидактичним цілям і функцій (організації, розвитку, освіти, спонукання і контролю). Така класифікація сприяє усвідомленому засвоєнню теорії методів; дозволяє науково обгрунтовано вибрати метод і свідомо його застосувати в потрібному місці і в потрібний момент. Специфіка маркетингових дисциплін висуває специфічні вимоги до методики та організації навчального процесу, залишаючи досить мало місця його традиційним формам (лекції + семінарські заняття), на перший план виступають поки що незвичні форми і підходи, передусім так званий аналіз ситуації. Суть методу полягає в тому, що студентам пропонується реальна ситуація або проблема, яка потребує вирішення. При цьому не задається яких-небудь готових стандартів рішення.
Закріплення вивченого матеріалу на заняттях може досягатися шляхом повторення чи виконання практичних завдань з використанням вивченого матеріалу. Для повторення може використовуватися впізнавання, коли сам викладач кілька разів повторює будь-яку думку, теза, визначення. Закріплення та вдосконалення знань відбувається і у вигляді самостійної роботи, а також в оповіданні викладача та прочитання книги . Опитування учнів на уроці може служити як цілям контролю засвоєння знань, так і цілям закріплення знань. Звичайною для школи формою опитування є розгорнутий усну відповідь, коли один учень відповідає біля дошки, а інші слухають. Інший тип опитування - фронтальний усний чи письмовий опитування групи учнів. У такому випадку ставляться більш конкретні питання, які потребують відносно короткого відповіді.
Вчитель повинен продумувати зміст домашнього завдання, щоб воно було конкретним, посильним для учнів. Домашнє завдання не можна давати наспіх, коли пролунав дзвоник уроку. На повідомлення і пояснення домашніх завдань відводять спеціальний час. Домашнє завдання не завжди може бути повідомлене в заключній частині уроку, а тоді, коли цього вимагає логіка навчального процесу. Важливим завданням учителя є: пояснити зміст роботи, прийоми і послідовність її виконання та оформлення результатів. Зміст багатьох домашніх завдань є логічним продовженням класної роботи. Домашні завдання не повинні перевантажувати учнів. У тому випадку, коли завдання складне, вчителю необхідно переконатися, наскільки учні зрозуміли його суть, оволоділи прийомами виконання.