Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
85
Міністерство освіти і науки України
Комунальний вищий навчальний заклад
Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського
Херсонської обласної ради
Предмет Педагогіка
Модуль № ІІІ
Семестр __ІІ __
Кількість годин 1
ЛЕКЦІЯ
Тема: Особливості періоду раннього дитинства
Викладач: Рябченко М.І.
Розглянуто на засіданні
предметної (циклової) комісії
викладачів психолого-педагогічних дисциплін
початкової та дошкільної освіти
Протокол № ___ від ___________
Голова предметної (циклової) комісії:
__________________С.В. Тупікіна
2014 р.
Тема: Особливості періоду раннього дитинства.
Знати: характеристику та завдання розвитку і виховання дітей раннього віку. Особливості та основні педагогічні вимоги до виховання дитини раннього віку.
Вміти: підбирати оптимальні засоби і методи роботи,створювати розвивальне середовище з метою розвитку і виховання дітей раннього віку.
Тип лекції: оглядова.
Ключові поняття: період раннього дитинства, сенсомторика, реакція гальмування, нестійкість емоційного стану.
План:
Основна література:
Хід заняття
Вступна частина
Тема: Особливості періоду раннього дитинства.
План:
Знати: характеристику та завдання розвитку і виховання дітей раннього віку. Особливості та основні педагогічні вимоги до виховання дитини раннього віку.
Вміти: підбирати оптимальні засоби і методи роботи,створювати розвивальне середовище з метою розвитку і виховання дітей раннього віку.
Сьогодні ні в кого не викликає сумніву істина, що підґрунтя особистості закладається в ранньому дитинстві, а також, виховувати маля необхідно від самого його народження. Не досить уважне ставлення до «першого дитинства», застерігав В. Бехтерєв, може згодом згубно позначитися на здоров’ї людини.
Перші три роки життя вчені виділяють в особливий період – період раннього дитинства, що зумовлено дуже істотними якісними та психофізіологічними особливостями дітей цього віку.
В педагогіці існує термін «народне дитинознавство» - сума психолого - педагогічних знань про дітей набутих в процесі навчально - виховної практики.
У народі кажуть:
А ще кажуть, людина двічі живе на світі: перший раз – у дитинстві; другий раз – у спогадах про нього.
Народ послідовно обстоює думку, що кожна сімя повинна мати дітей.
Новонароджена дитина свята й чиста, як джерельна вода. Її прихід на світ є великою радістю для сім’ї.
Сучасне суспільство вимагає соціально грамотного розв’язання проблеми раннього дитинства. За визначенням фізіолога, основоположника наукової педагогіки раннього дитинства М. Щелованова, перші три роки життя є не тільки часом найшвидшого розвитку організму дитини, зокрема її мозку, а й періодом інтенсивного розвитку її нервово - психічної діяльності.
Здоров’я малят, їхній фізичний та емоційний стан великою мірою залежать від того, наскільки повно і правильно задоволені їхні потреби - в їжі, тривалості сну, в перебуванні на свіжому повітрі, наскільки правильно, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей, організовано їхню діяльність.
Робота з дитиною перед дошкільного віку будується не за принципом розвитку окремих психічних процесів, а має спрямовуватись на загальне, максимально різнобічне ознайомлення малюка зі світом предметів, людей та стосунків, у процесі якого й відбувається поступовий розвиток, удосконалення та ускладнення всіх психічних процесів. Емоційне ставлення до життя і людей, що закладається в цей віковий період, і наявність чи відсутність стимулів до інтелектуального розвитку мають велике значення для всієї подальшої поведінки та спрямованості думок людини. Конче потрібно забезпечити малюкові широкі можливості користуватися кожним з п’яти відчуттів: дивитися, слухати, торкатися руками, пробувати на смак і сприймати на запах. Адже в ранньому віці знання, надбані дитиною, працюють на її подальший розвиток.
Однак треба пам’ятати, що ранній розвиток ні в якому разі не тотожний ранньому навчанню, зокрема навчанню читання, лічби, іноземної мови. Він (ранній розвиток) не повинен зводитися до «нашпиговування» малюка різноманітною інформацією. Йдеться, насамперед про вміння сприймати, оцінювати, розмірковувати тощо, тобто про розвиток психічних процесів та особистісних якостей дитини в природних умовах. Треба пам’ятати, що дитина раннього віку навчається за своєю, так би мовити, програмою: вона засвоює те, що її зацікавило, привабило емоційно, відповідає її бажанням та потребам. Процес научіння відбувається через набуття особистого досвіду в будь-якій дитячій діяльності: предметній, ігровій, малюванні, конструюванні. Отже, правильне виховання та розвиток малюків можуть повноцінно розв’язати вікові та особистісні проблеми, враховуючи індивідуальні особливості вихованців. У Доповіді ЮНЕСКО: «Програма роботи на 2000-2013 рік» саме виховання і турбота визнані найбільш адекватними віковому періоду раннє дитинство.
Засвоєння готових знань і способів дій забезпечує розвиток лише репродуктивного (відтворювального) мислення. Отже, насамперед, раннє навчання, не передбачає власної активності малюка. Хоча саме власна активність – одна з основних умов повноцінного психічного розвитку маленької людини. Свого часу видатний дитячий лікар і педагог Є. Аркін підкреслював, що важливо не те, щоб малюк якомога раніше чогось навчився, а те, щоб він пішов цим шляхом самостійно, докладаючи певних зусиль, тобто йдеться не про навички, які дозволятимуть йому йти лише вже визначеним дорослими шляхом, а й про набуття вміння шукати і знаходити нові шляхи в разі зміни життєвих умов. Це є основою творчих здібностей людини.
Питання:
Висновок.
Отже, пам’ятаємо: кожний віковий етап має особливу цінність, і лише максимальне використання всіх його можливостей, які він надає, забезпечує справжній розвиток пізнавальних психічних процесів та особистості дитини.
Які особливості дітей дошкільного віку визначає сучасна наука?
За перший рік життя вага дитини збільшується втричі, ріст на 25 см. В наступні два роки темп збільшення ваги і зросту знижується, але порівняно із наступними періодами продовжує залишатися високим. З 11-12 місяців дитина самостійно починає ходити, вимовляє 10-15 слів, до двох років - 200-300 слів. Вже в перші роки перед дітьми відкривається світ людських відносин: вони засвоюють найпростіші правила поведінки; у них формуються смаки, звички.
Інтенсивний розвиток відбувається на фоні не зрілості організму. Дитина часто хворіє із-за недосконалості розвитку органів і систем.
Ця закономірність притаманна будь-якому віку, але в ранньому дитинстві проявляється особливо яскраво, тому що в цей період відбувається становлення всіх функцій організму. Розумовий і моральний розвиток дитини залежить від фізичного стану і настрою дитини. Погіршання здоровя відображається на відношенні до оточуючого.
Необхідність досконалого контролю за фізичним і нервово-психічним розвитком кожної дитини.
Забезпечення її викликає у дитини позитивні емоції і інтерес до оточуючого, що з віком перетворюється на пізнавальну діяльність. Чим більше малюк одержує вражень, які організовує дорослий, тим в більшій мірі він їх потребує. Так під впливом дорослого формується активність дитини. Малюк оволодіває вмінням розглядати іграшки діяти з ними.
Комплекс пожвавлення – одне з перших перед особистісних утворень немовлячого віку; суттєвий нормального соціального розвитку дитини.
Прийоми формування потреби у спілкуванні:
Госпіталізм – сукупність негативних впливів, що гальмують фізичний і психічний розвиток дитини, яка виховується у дитячому закладі закритого типу.
Ознаки госпіталізму:
У період раннього дитинства відбувається становлення і розвиток усіх психічних процесів – сприймання, пам’яті, наочно-дійового мислення, розвиток мови, уяви. Малюк набуває уявлення про навколишні предмети, починає орієнтуватися в їхній формі, кольорі, величині.
Особливо велике значення у психічному розвитку має опанування дитиною мови: не вміючи при народженні вимовити жодного звука, маля вже до року використовує близько досягти слів і розуміє назву багатьох дій та предметів.
У перші три роки розвиваються всі функції мови, а з нею і мислення дитини. Мова стає засобом спілкування з дорослими та дітьми, засобом пізнання. З її допомогою діти порівнюють, установлюють подібність, роблять узагальнення, елементарні умовисновки, тобто мова певною мірою виступає засобом саморегуляції.
Розвивається і вдосконалюється емоційна сфера дітей. Якщо малята здорові і їхня потреба у різноманітній діяльності задовольняється, вони, як правило, перебувають у бадьорому емоційно-позитивному стані.
Дуже рано (з перших місяців) у немовляти формується потреба у спілкуванні з дорослим. Уже наприкінці першого, на другому місяці життя присутність дорослого є найбільш сильним подразником і спочатку викликає триваліше зосередження, а трохи згодом – першу усмішку та велику радість. Чим менша дитина, тим більше її розвиток та емоційний стан залежить від того, як часто спілкуються з нею дорослі.
Перші враження і перші уроки спілкування дитина дістає в сім’ї: тут вона відчуває ставлення до себе, спостерігає взаємини між дорослими, переймає їхні форми поведінки, тут складаються моральні риси її характеру.
Не всі батьки, на жаль, розуміють, які спостережливі й чутливі до людських стосунків малята. Навіть немовля по-різному реагує на зміну інтонації у голосі матері: посміхається, коли чує лагідний, спокійний тон, і заходиться в плачу, коли тон сердитий, роздратований.
З розвитком мовлення змінюється і характер спілкування, яке стає для дитини засобом здобуття інформації, необхідної для задоволення її пізнавальної потреби. У період формування психічних процесів, розвиток яких визначається прямим впливом дорослого, це має дуже велике значення. Відомий вітчизняний психолог В. Котирло вказувала, що формування психічної діяльності дитини відбувається в процесі спілкування, способи якого можуть змінюватися, але яке незмінно лишається рушійною силою розвитку.
Первинна форма спілкування – емоційне спілкування дитини на першому році життя – надзвичайно важлива для подальшого розвитку мовлення. Саме вона є джерелом розвитку розуміння мови інших та власної.
Своєчасно розпочате і правильно здійснюване виховання дітей раннього віку – важлива умова їхнього повноцінного розвитку незалежно від того, де росте і виховується дитина.
Основним завданням дошкільного закладу має стати цілковита зміна стратегії виховання – перехід від навчально-дисциплінарної моделі до особисто орієнтованої. В центрі уваги має бути «реальна» дитина з її індивідуальними особливостями: ослабленим здоров’ям,підвищеною вразливістю, здібностями та характером, інтересами та уподобаннями.
Питання:
Прагнення до самостійності – закономірність розвитку особистості що формується. Якщо цього не враховувати то у дитини поступово може закріпитися негативізм, примхи, впертість. Важливо щоб прагнення самостійно виконати дію завершилось успіхом. Результативні дії укріплюють впевненість в своїх силах і стимулюють самостійність.
Маленьким дітям потрібен час щоб переключитися з одного виду діяльності на інший. Негативна поведінка часто виникає тоді, коли дитина зосереджена на певній діяльності, а її беруть мовчки за руку і ведуть умиватися,одягатися. Установка на переключення з одного виду діяльності на інший допомагають створити спокійні слова дорослого, індивідуальне звернення до дитини. Своїм зверненням дорослий націлює дитину на послідуючу діяльність, створює відповідну готовність виконати вимогу дорослого.
Питання:
Висновок:
Отже, дотримання перерахованих правил виховання допомагає формуванню моральних сторін особистості. Які якості будуть сформовані в ранньому дитинстві, в великій мірі залежить від дорослих які оточують дитину.
Розвивальне предметне середовище - це сукупність умов, які забезпечують різнобічний розвиток дітей; це система матеріальних об'єктів їхньої діяльності. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального предметно-ігрового середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей - провідний засіб реалізації завдань сучасного реформування освіти. Адже правильно організоване розвивальне середовище сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку.
Організація розвивального середовища для дітей раннього віку має свою специфіку, зумовлену насамперед особливостями психології та фізіології малюків. Як відомо, вони непосидючі, швидко переключаються з одного виду діяльності на інший, у них переважає "схоплювальне" сприйняття (тобто малюки поспішають "ухопити" якомога більше інформації). Вони надзвичайно спостережливі, чутливі та сприйнятливі, в них яскраво виражена потреба в русі, а пізніше - в активних діях.
Зважаючи на всі особливості дітей раннього віку, можна визначити вимоги до організації для них розвивального середовища. Основні вимоги до обладнання ігрових куточків (центрів, зон):
- Усі іграшки, матеріали, атрибути, предмети-замінники повинні об'єднуватися за функціональними ознаками відповідно до різних видів предметно-ігрової діяльності дітей (сюжетно - відображувальної, будівельної, рухової тощо).
- Більшість дидактичних матеріалів, іграшок та картинок мають бути
поліфункціональними, тобто використовуватися по-різному, залежно від мети діяльності.
Усі іграшки, незалежно від їхньої кваліфікаційної приналежності, слід групувати так, щоб вони відповідали за розмірами одна одній, зростові дітей і стаціонарному предметному оточенню, в якому малята зазвичай граються.
Середовище має містити як відомі дитині компоненти, так і нові, незнайомі, які забезпечують її пізнавальний розвиток. Поповнюючи обладнання в куточку, вихователь має дотримуватися принципу поступового ускладнення, тобто вносити в групу нові іграшки та ігри згідно з вимогами програми та тими знаннями, яких діти набувають на заняттях. Кожну нову іграшку слід обов'язково обіграти, зробити дітям сюрприз.
Рівень інформативності середовища повинен досягатися урізноманітненням тематики (від приготування їжі для ляльки до її лікування тощо).
Предметно-ігрове середовище має бути динамічним і мобільним, щоб діти вчилися активно ним користуватися, а також щоб забезпечувати їм свободу дій. Усе обладнання має постійно поновлюватися, видозмінюватися і легко переноситися з одного центру в інший.
Одна з умов створення в дошкільних навчальних закладах будь-якого типу розвивального довкілля для дітей раннього віку є опора на особистісно орієнтовану модель взаємодії між педагогом і дітьми. Це означає що:
пріоритетною метою виховання є формування гармонійної і всебічно розвиненої особистості;
завдання педагога полягає у забезпеченні інтересів дитини, у задоволенні її природних нахилів і потреб;
• дорослий у своїй педагогічній діяльності керується положенням:
"Не поруч, не над, а разом".
Для реалізації цієї моделі у середовищі, що оточує малюків, слід створити умови для повноцінного інтелектуального, морального та естетичного розвитку особистості, її гуманізації.
Предметно-ігрове середовище, в якому діє дитина переддошкільного віку, має бути для неї невичерпним, інформативним, здатним задовольняти потреби в новизні. Основою розвитку дитини є практичні цілеспрямовані дії, ігрова діяльність, під час яких малюк сприймає предмети і явища навколишньої дійсності, усвідомлює зв'язки між ними, тобто середовище має бути джерелом збагачення дитячої діяльності.
Основні принципи облаштування розвивального довкілля для дітей раннього віку в дошкільних навчальних закладах:
принцип взаємодії;
принцип активності, самостійності й творчості;
принцип динамічності;
принцип вільного центрування;
принцип емоційного комфорту;
принцип естетичності в доборі матеріалів та атрибутів;
принцип зв'язку з реальним життям;
принцип урахування вікових особливостей дітей.
Принцип взаємодії означає, що провідною умовою впровадження особистісно орієнтованої моделі взаємодії дорослого з дітьми є встановлення між ними позитивних стосунків. Для реалізації цього принципу важливо, по-перше, створити в групі дітей доброзичливу психологічну атмосферу (партнерське спілкування між педагогом і дітьми); по-друге, обладнати групові кімнати меблями різної висоти, щоб вихователь і дитина мали можливість наближатися до позицій одне одного.
Принцип активності, самостійності й творчості полягає в тому, що діти, діючи в організованому предметно-ігровому середовищі, мають змогу розвивати власні інтереси, певні риси характеру, емоції та почуття. Під час практичної діяльності малюки вправляються у виконанні завдань різного ступеня складності, вчаться досягати бажаного результату, проявляючи наполегливість, ініціативність, вносять елементи новизни. Таким чином, діти активно пізнають навколишню дійсність, у них розвиваються інтелектуальні, вольові та емоційні здібності.
Принцип динамічності полягає в тому, що предметне довкілля, яке оточує дитину, змінюється залежно від її віку, індивідуальних особливостей, пори року, тем, які вивчаються. Так, трирічні діти спроможні самостійно вносити зміни в куточки розвивального середовища. Вони приносять з дому цікаві речі, альбоми, вироби, виготовлені батьками, щоб доповнити й збагатити інтер'єр групової кімнати дитячого садка. Завдання ж вихователя - зберегти цілісність розвивального середовища, не перевантажуючи дітей зайвою кількістю іграшок та атрибутів, сприяти раціональному їх використанню.
Принцип вільного центрування передбачає створення певних куточків залежно від програми навчання і виховання дітей. Це дає їм змогу займатися одночасно різними видами діяльності за власними бажаннями та інтересами (розглядати ілюстрації, гратися, виконувати вправи тощо), не заважаючи одне одному. Вони також мають змогу за власним вибором переходити від одного центру діяльності до іншого, від спокійних занять до активних.
Принцип емоційного комфорту передбачає створення в групі домашнього затишку - атмосфери, в якій дитина почувається психологічно врівноважено. Це досягається оформленням предметно-ігрового середовища репродукціями картин, живими та штучними квітами, ікебанами, настінними керамічними тарілками, декоративним виробами тощо.
Принцип естетичності полягає у правильному доборі обладнання за кольором, формою, розмірами та в оптимальному розміщенні предметів у предметно-ігровому середовищі. Це сприятиме формуванню у дітей художнього смаку, естетичних почуттів.
Принцип зв'язку з реальним життям передбачає відповідність розвивального предметного середовища сучасним вимогам, тобто соціокультурним особливостям суспільства, в якому діти живуть. Йдеться про забезпечення середовища сучасною технікою (її іграшковими аналогами), сучасними художніми засобами; про врахування належності дітей до певного етносу, культури і побуту рідного народу. Саме тому предметно-ігрове середовище в дошкільних навчальних закладах різних регіонів має свою специфіку.
Принцип урахування вікових особливостей дітей полягає в тому, що доборі матеріалів і розміщення їх у куточках розвивального середовища здійснюється залежно від віку вихованців. Дії з іграшками - перші практичні дії малюка, вони задовольняють і стимулюють його потреби у рухах, у роботі аналізаторів. Але організм дитини розвивається поступово, тож і її іграшки мають "розвиватися" так само поступово.
Отже, розвивальне середовище для дітей раннього віку – це динамічний і змінний простір, який забезпечує рухові пізнавальні інтереси кожного вихованця. Вдало організоване, воно дає можливість:
Здійснювати виховання й навчання, орієнтуючись на кожну конкретну особистість;
Об’єднувати дітей у групи за здібностями та можливостями;
Заохочувати дітей до різних видів діяльності з використанням різноманітних матеріалів, що сприяє швидшому пізнанню малятами навколишнього світу.
Що таке адаптація?
Адаптація – встановлення найбільш правильних співвідношень (біологічних та соціальних) між організмом і зовнішнім середовищем. Заснована на формуванні динамічного стереотипу поведінки.
Біологічна адаптація – перебудова фізіологічних систем організму, що забезпечує доцільне пристосування до нових умов життя. Здійснюється на основі вроджених механізмів.
Соціальна адаптація – здатність передбачати і заздалегідь підготуватися до змін зовнішнього середовища, що дає можливість швидко і без суттєвих порушень пристосуватися до нових умов, так само як впливати на них відповідно до своїх потреб. Ця висока адаптивна здатність людини не є вродженою, вона розвивається як наслідок зв’язків людини із середовищем, що постійно розширюються.
Ступені адаптації:
Легкий – поведінка дитини нормалізується протягом 10-15 днів,фізіологічна,природна адаптація;
Середній – протягом 15-30 днів – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
Важкий – триває від 2 місяців і більше – патологічна адаптація
Чинники біологічного та соціального характеру, що впливають на характер і тривалість адаптації дитини:
- Обтяжена спадковість(психічні захворювання, алкоголізм батьків);
- патологія пологів;
- перенесені гострі захворювання;
- неправильна організація режиму дня вдома;
-житлово-побутові умови(чистота повітря, освітленість приміщення, опалення);
- склад сім’ї.
Найбільш критичний вік для адаптації – від 9-10 місяців до 1 року 6 місяців і від 3 до 3,5 років.
Полегшення адаптації досягається:
- максимальним наближенням режиму дня дитини до режиму дня дошкільного закладу;
- привчанням її до активної участі в режимних процесах;
- широким використанням комплексу загартовуючи процедур;
- збільшенням рухової активності, необхідної для підвищення працездатності дитячого організму.
Питання:
Висновок.
Висновок з усього сказаного вище можна зробити такий: завдання суспільства – оберігати дитинство, забезпечувати емоційний добробут малят, створювати всі передумови для їхнього подальшого психічного та особистісного розвитку. Від того, наскільки успішно реалізуватиметься це завдання – залежить майбутнє нашої країни.