Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський національний університет ім. І.Франка
Кафедра:
Безпеки життєдіяльності
Індивідуальне завдання № 1
Виконала:
Студентка групи Іст-14
Бобеляк Марта
Львів 2012
Завдання №1
В Україні після здобуття незалежності зроблено вагомі кроки з формування законодавчої бази для вирішення проблем громадян з особливими потребами, спрямованої на підвищення в сучасних соціально-економічних умовах ефективності державної політики щодо захисту цієї категорії громадян. Сьогодні інвалідів можна віднести до найбільш соціально незахищеної категорії населення. Інваліди часто виявляються виключеними з повноцінного життя суспільства. Їх дохід значно нижчий за середній, а потреби в медичному та соціальному обслуговуванні набагато вищі. Вони практично не мають можливості здобувати освіту, а також займатися трудовою діяльністю. Більшість з них не мають сім'ї і не бажають брати участь у суспільному житті. Саме тому держава, забезпечуючи соціальну захищеність інвалідів, покликана створювати їм необхідні умови для індивідуального розвитку, розвитку творчих і виробничих можливостей та здібностей.
На державному рівні вдалося лише частково забезпечити соціальні, економічні гарантії людям з обмеженими фізичними можливостями, хоча все більше активізуються спроби проведення заходів щодо адаптації інвалідів, соціального захисту, надання різних соціальних послуг, грошових виплат, забезпечення зайнятості.
Згідно з Конституцією, Україна є соціальною та правовою державою. Отже, питання, що стосуються соціальної захищеності інвалідів, є пріоритетними для всіх гілок влади. Щорічно приймаються законодавчі акти, спрямовані на покращення життєдіяльності інвалідів.
1
У 1991 р. прийнято Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у якому, зокрема, зазначено, що "діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій і громадській діяльності".
Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає в наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікації і зв'язку до особливих потреб інвалідів.
Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Представники республіканських громадських організацій інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я України.
Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики спільно з іншими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів здійснює розробку й координацію довгострокових і короткострокових програм по реалізації державної політики щодо інвалідів та контролює їх виконання.
Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики з урахуванням думки громадських організацій інвалідів може входити до
2
Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства з проблем інвалідності, сприяє розвиткові співробітництва державних і громадських організацій з зарубіжними країнами в галузі соціальної захищеності інвалідів.
Фінансування роботи по соціальній захищеності інвалідів здійснюється фондом соціального захисту інвалідів.Положення про фонд затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок республіканських громадських організацій інвалідів.
Упродовж 2006-2008 рр. законодавство щодо соціального захисту інвалідів зазнало змін та доповнень, окремі з яких прийняті з урахуванням норм міжнародних договорів, ратифікованих Україною.
В Україні діє система законодавчих актів, спрямованих на соціальний захист інвалідів та їх реабілітацію. В основу цієї системи покладені конституційні гарантії, закріплені в Конституції Україні щодо забезпечення кожному незалежно від його соціального статусу умов для його особистої самореалізації та повноцінної участі в суспільному житті. Основним законом у цій сфері є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р., яким визначено засади регулювання суспільних відносин, пов'язаних із соціальною реабілітацією інвалідів.
Встановлено, що державна політика у сфері реабілітації інвалідів базується на засадах соціальної справедливості, рівності та гласності. Державне управління системою реабілітації інвалідів пропонується покласти на центральні і місцеві органи влади, органи місцевого самоврядування. Законом визначені повноваження цих органів у сфері реабілітації інвалідів. Законом передбачається створення Ради у справах інвалідів при Кабінеті
3
Міністрів України. До компетенції цього органу віднесені питання сприяння органам державної влади та місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям у вирішенні соціально-психологічних, економічних та правових питань реабілітації інвалідів. Крім того, Рада у справах інвалідів при Кабінеті Міністрів України визначена як орган, що має вивчати та аналізувати проблеми життєдіяльності інвалідів.
Державне управління в соціальній сфері України спрямоване на всебічний соціальний захист населення, особливо людей з обмеженими можливостями. Цьому сприяє підписання нашою країною міжнародних документів, створення і вдосконалення власної правової бази, розробка відповідних соціальних програм. В Україні діє система законодавчих актів, спрямованих на соціальний захист інвалідів та їх реабілітацію.
На жаль, нормативна-правова база з питань реабілітації інвалідів є розгалуженою і недосконалою. Неналежна реалізація прав інвалідів в Україні пов'язана, у першу чергу, з недостатнім фінансуванням заходів з реабілітації інвалідів, у зв'язку з цим більшість прав інвалідів має декларативний характер. Норми права, які регулюють правові питання надання реабілітаційних заходів щодо соціальної реабілітації інвалідів, особливо в натуральному вигляді, містяться в різних нормативно-правових актах неоднакової юридичної сили, що вимагає застосування аналогії права.
4