Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема: Політична карта світу.
План.
1. Сучасний світ - території, країни, держави.
2. Форми державного правління.
3. Форми державного устрою.
1. Сучасний світ - території, країни, держави.
За політико-територіальними ознаками на земній кулі розрізняють території, країни, держави. Сучасна політична карта світу налічує понад 225 країн і територій.
Територія - частина поверхні суходолу на Землі з природними і створеними людською діяльністю ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення.
Країна - територія з визначеними кордонами і населенням, що в політико-географічному відношенні може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною.
Держава - суверенне політичне утворення, країна з певною територією, господарством і політичною владою в ній. Держава є основним носієм прав і обов’язків у міжнародних відносинах.
Більшість країн світу (195) є загальновизнаними державами. Поряд із загальновизнаними державними утвореннями існують і неви знані (частково визнані). Деякі з них утворились досить давно. Так, у 1974 р. на частині острова Кіпр було проголошено незалежність Турецької Республі ки Північний Кіпр, але незалежність цього утворення визнала лише Туреч чина. Наведіть приклади самопроголошених держав, які виникли за останні два десятиліття.
(Придністровська Молдавська Республіка (фактично існує як незалежне дер жавне утворення з 1992 р.), яку не визнала жодна держава світу. У 2007 р. свою незалежність проголосило Косово — частина Сербії, населена переважно албан цями. Косово визнали понад 30 держав світу.)
Існують такі види територій:
а) колонії - країни, населення яких позбавлене державності й політичних свобод, а економічний ресурс контролюється метрополією;
Тільки Британській імперії належало 44 колонії, із них у Європі – 2, Азії – 11, Африці – 20, Америці – 6 і в Австралії – 5. Серед них: Австралія, Нова Зеландія, Канада, Індія, Цейлон, Капська колонія, Родезія, Трансвааль, Нігерія).
б) протекторати - державні утворення, що делегують свої зовнішньополітичні ( а іноді і внутрішньополітичні) права суверенній державі; (Прикладом протекторату є Монако. У 1861 р. князь Карл III продав Франції права володіти містами Ментон та Рокбрюн, чим погодився на французький протекторат. Монако не має власної армії, окрім королівської гвардії, яка налічує 65 осіб. Питання безпеки перебуває в компетенції Франції).
в) підопічні території - землі тимчасово передані ООН під управління тієї чи іншої держави.
3. Води відкритого моря та Антарктида - знаходяться в загальному користуванні всіх держав і народів. Окремий статус має морська економічна зона, яка прилягає до кордонів держави, що має вихід до моря. Це акваторія за межами 12 мильних територіальних вод на відстань 200 км та глибину 500 м схилу шельфу.
Процес зменшення кількості залежних країн триває й сьогодні. З одного боку, частина з них здобувають незалежність і стають суверенними держа вами. З іншого, деякі залежні країни входять до складу країн-метрополій, а їхні жителі стають повноправними громадянами цих держав (таким шля хом пішла Франція, надавши статус «заморських департаментів» своїм коло ніальним володінням — Гваделупі, Мартініці, Гвіані та Реюньйону).
Формування політичної карти світу.
Історію формування політичної карти світу розподіляють на кілька пері одів, кожному з яких притаманні певні риси. Більшість дослідників виділя ють чотири періоди (учитель характеризує періоди формування політичної карти, учні заповнюють таблицю в зошитах).
Періоди формування політичної карти світу
|
Назва. Часовий проміжок |
Характерні риси |
|
Стародавній світ. IV тис. дон. е. — кінець IV ст. н. е. |
Утворення перших держав у кількох відокрем лених центрах цивілізації (Близький Схід, Індостан, Східна Азія). Розширення держав і поява нових. Злиття окремих цйвілізаційних центрів. Зникнення більшості стародавніх держав |
|
Середньовіччя. Початок V -середина XVII ст. |
На початку — виникнення нових держав, які швидко розпадаються. Поступове об'єднання дрібних держав (централі зація). У кінці — утворення перших колоніальних імпе рій (Османської, Португальської, Іспанської) |
|
Новий час. Середина XVII — початок XX ст. |
Поява нових колоніальних імперій, їхнє розши рення і зміцнення. Колоніальний поділ усього світу між невеликою кількістю найсильніших країн. Початок нового переділу світу |
|
Новітній час. Із 1914 р.: І – 1914 – 30 рр. ХХ ст. ІІ – 1939 – 50 –ті рр. ХХ ст. ІІІ – сер. 50 – поч. 80 –х рр. ХХ ст. ІV – сер. 80- х рр. – до сучасності |
1) зміна кордонів існуючих держав територіальні втрати Німеччини, Болга рії та Туреччини; збільшення території Румунії, Франції тощо); 2) утворення нових держав на місці Австро-Угорщини, яка розпалась (Ав стрія, Угорщина, Чехословаччина), та національних окраїн Російської ім перії (країни Балтії, Польща, Фінляндія), у тому числі таких, що існували нетривалий час (УНР, ЗУНР, Грузія, Вірменія тощо); 3) переділ колоніальних володінь Німеччини, який супроводжувався зміною їхніх кордонів (Того, Камерун). Але поряд із кількісними змінами в цей час у світі відбувались і якісні зміни. Головними з них були:
Головними якісними змінами на політичній карті світу були:
1) поява на політичній карті світу величезної кількос ті держав унаслідок визволення колоній. Так, лише в 1960 р. здобули полі тичну незалежність 17 африканських країн (пізніше цей рік назвали «роком Африки»). Унаслідок цих процесів припинили своє існування колоніальні імперії. (— Поява нових держав, переважно на місці дво- і багатонаціональних соціа лістичних держав. Так, Чехословаччина розпалася на Чехію і Словаччину, на міс ці Югославії існують шість загальновизнаних і одна самопроголошена держава, СРСР розпався на 15 суверенних держав. Розпад СРСР зробив можливим об'єднання деяких країн (Німеччина, Ємен) (Німеччина, На карті світу з'явилася велика кількість самопроголошених державних |
На початку XX ст. колоніальний поділ світу був майже завершений. Віль них територій для подальших загарбань майже не залишилося. Це призвело до виникнення конфліктів нового типу — війни за колонії. Поступово ло кальні війни підвели світ до Першої світової війни, яка ознаменувала поча ток новітнього періоду формування політичної карти світу.
Завдання
Спираючись на знання з курсу «Всесвітньої історії», наведіть приклади війн за колонії.
(Іспано-американська війна 1898 р., англо-бурська війна 1899—1902 рр., російсько-японська війна 1904—1905 рр., італо-турецька війна 1912 р.)
ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ СВІТУ В XX СТ.
Оскільки в XX—XXI ст. зміни політичної карти відбувались із різною швидкістю та мали різний зміст, цей період дослідники поділяють на кілька менших часових відрізків — етапів.
Перший охоплює відрізок часу між початком Першої світової війни (1914 р.) і подіями, які передували Другій світовій війні (середина 30-х рр. XX ст.). Більшість змін, що відбулися на політичній карті світу, стали на слідком Першої світової війни та Жовтневої революції. При цьому найбільші зміни в територіальному розподілі світу відбулись у ході Першої світової ві йни та після її закінчення.
Головні кількісні зміни на політичній карті світу на цьому етапі були такими (учитель розповідає, а учні записують у зошити):
1) зміна кордонів існуючих держав територіальні втрати Німеччини, Болга рії та Туреччини; збільшення території Румунії, Франції тощо);
2) утворення нових держав на місці Австро-Угорщини, яка розпалась (Ав стрія, Угорщина, Чехословаччина), та національних окраїн Російської ім перії (країни Балтії, Польща, Фінляндія), у тому числі таких, що існували нетривалий час (УНР, ЗУНР, Грузія, Вірменія тощо);
3) переділ колоніальних володінь Німеччини, який супроводжувався зміною їхніх кордонів (Того, Камерун).
Але поряд із кількісними змінами в цей час у світі відбувались і якісні зміни. Головними з них були:
Початок другого етапу частина дослідників датують початком Другої сві тової війни, а кінець — серединою 50-х рр. XX ст.
Головними кількісними змінами, які відбулись у територіальному розпо ділі світу, були:
Головними якісними змінами на політичній карті світу були:
Третій етап тривав від середини 50-х до початку 80-х рр. XX ст. Головна його кількісна ознака — поява на політичній карті світу величезної кількос ті держав унаслідок визволення колоній. Так, лише в 1960 р. здобули полі тичну незалежність 17 африканських країн (пізніше цей рік назвали «роком Африки»). Унаслідок цих процесів припинили своє існування колоніальні імперії.
Четвертий етап розпочався наприкінці 80-х рр. XX ст. і триває до цього часу.
Головною стала криза, а потім і крах світової соціалістичної системи.
Завдання
Визначте самостійно зміни, які відбулися на політичній карті за останні 25 років.
(— Поява нових держав, переважно на місці дво- і багатонаціональних соціа лістичних держав. Так, Чехословаччина розпалася на Чехію і Словаччину, на міс ці Югославії існують шість загальновизнаних і одна самопроголошена держава, СРСР розпався на 15 суверенних держав.
Розпад СРСР зробив можливим об'єднання деяких країн (Німеччина,
Ємен).
На карті світу з'явилася велика кількість самопроголошених державних
утворень (наприклад Придністровська Молдавська Республіка і Косово в Євро пі, Сомаліленд і Пунтленд в Африці, Арцах (сучасн. Нагірний Карабах), Абхазія
і Південна Осетія в Закавказзі тощо).)
Запитання та завдання
1) На думку дослідників, у світі слід чекати подальшого збільшення кількості суверенних держав. Так, на початку XXI ст. дослідники США виділили
на планеті до двохсот районів, які в майбутньому можуть стати незалеж ними державами. Наведіть приклади країн, де поширені рухи за суверенітет окремих територій.
(Парламенти Валлії та Шотландії (автономні частини Великої Британії) про голосили своїм завданням досягти політичної незалежності вже до 2015 р. Подібні плани має і володіння Данії — Гренландія. Складною є ситуація в Індії, Судані, Грузії, Сомалі. Сильні сепаратистські настрої мають місце навіть у благополучних Бельгії, Канаді та Італії.)
2. Форма державного правління - це засоби організації вищої державної влади: республіка та монархія.
Республіка (від лат. суспільна справа) - це форма правління, за якою глава держави (наприклад, президент) обирається населенням або спеціальною виборчою комісією. Законодавча влада в республіці належить виборчому представницькому органу (парламенту).
Типи республік:
Президентська республіка — президент обирається всенародним голосу ванням; він очолює уряд країни. Типовим прикладом такої республіки є США. Президентські республіки особливо характерні для країн Південної Америки та Африки.
Президентська республіка не поширена у країнах Європи, зустрічається у США, Латинській Америці (Аргентина, Бразилія, Болівія, Венесуела, Мексика, Перу та інш.), Африці (Алжир, Єгипет, Камерун, Кенія, Конго, Малаві, Танзанія).
Позитивні риси: парламент може обмежити дії президента за допомогою законів та через затвердження бюджету. Президент має право вето на рішення парламенту та право законодавчої ініціативи.
Недоліки: перетворення президентської республіки в „суперпрезидентську” або „монократичну” (об’єднає всю повноту державної влади). Зміна глави держави відбувається лише внаслідок його смерті або військового перевороту.
Довічні президенти:
Парламентська республіка — президента обирає парламент або за його
участю; він виконує лише представницькі функції; уряд не підзвітний
президенту взагалі. Прикладом парламентської республіки є Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Італія, Латвія, Естонія, Ізраїль, Індія.
Президент є главою держави, обирається парламентом або колегією, що може включати суб’єктів федерації або регіональних органів самоуправління. Президент має представницькі функції, уособлює єдність нації.
Позитивні риси: контроль парламенту над урядом, виборців над парламентом та міністрами.
Недоліки: нестабільність державної влади (в Італії строк діяльності кабінету міністрів менш 1 року).
Монархія - це форма правління, за якою глава держави володіє одноосібною владою, яка, як правило, успадковується. У світі 30 монархій.
Абсолютна монархія - влада монарха не обмежена, монарху належить вся повнота влади - виконавча, законодавча, судова. (Оман, Катар, ОАЕ, Бруней). Дух цієї монархії - „Держава - це я!” (фр. король Людовик XIV).
Конституційна - влада монарха обмежена конституцією:
а) дуалістична - перехідна форма від абсолютної до парламентської (Кувейт, Бахрейн, Йорданія, Марокко). Монарх залишає за собою керівництво виконавчою владою, має право законодавчої ініціативи, може розпустити парламент. В Йорданії після розпуску парламенту в 1974 р. чергові парламентські вибори відбулися лише в 1989 р.
б) парламентська - Андорра, Бельгія, Великобританія, Данія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія. Дух монархії: „Король царює, але не керує". Монарх (як і президент в парламентській республіці) є символом єдності нації і тільки формально главою держави.
Особливий різновид монархії - виборча (Малайзія, де главу держави-монарха обирають на 5 років особливою радою, що складається з керівників малайзійських штатів).
в) теократична - влада належить главі церкви (Саудівська Аравія).
Африканська країна Лівія є прикладом третьої форми правління — джамахірії. У неї відсутні традиційні постійно діючі органи влади, а державне управління здійснюється шляхом виконання рішень усього народу.
Запитання та завдання
Поряд із конституційними формами правління в окремих країнах (їх на зивають країнами з невизначеним статусом) певний час можуть існувати і неконституційні (незаконні) форми — диктатури або військові режими. Вони можуть виникати внаслідок революцій, військових переворотів, гро мадянських війн. Наведіть приклади регіонів, де найбільше країн із неви значеним статусом.
(У XIX — першій половині XX ст. найбільше таких режимів існувало в Цен тральній та Південній Америці. Але в другій половині XX ст. лідером за кількістю переворотів і громадянських воєн стала Африка.)
Проблемні запитання
3. В адміністративно-територіальному відношенні країна може бути унітарною, федеративною, конфедеративною.
Унітарна країна — це така форма адміністративно-територіального устрою, де органи управління її територі альних одиниць не мають законодавчих повноважень. Прикладом унітарних країн можуть бути Польща, Румунія, Франція, Угорщина, Словаччина, Япо нія, Єгипет.
Унітарна держава керується з одного центру і немає в своєму складі самоврядних утворень: єдина конституція, єдина система органів державної влади (Україна, Франція, Ізраїль).
Складні держави:
Федерація - союзна держава, до складу якої входять самоврядні території, що мають певну політичну та економічну самостійність, але деякі питання, наприклад, оборони, зовнішньої політики, фінансової діяльності віддають у ведення федеративних органів влади.
Існують 23 федеративні держави.
5 у Європі: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, ФРН, Швейцарська Конфедерація, Іспанія.
1 у Європі та Азії: Російська Федерація (89 державних утворень: обласних та регіональних, 21 суб’єкт федерації, більш 12 місцевих президентів).
5 в Азії: Федеративна Ісламська Республіка Коморські острови, Федеративна республіка Нігерія, Південно-Африканська Республіка.
7 в Америці: Аргентинська Республіка, Федеративна Республіка Бразилія, Республіка Венесуела, Канада, Мексиканські Сполучені Штати, США, Сент-Кітс і Невіс.
2 в Австралії і Океанії: Австралійський союз, Федеративні Штати Мікронезії.
Конфедерація (об’єднання) - союз держав, що об’єднуються для розв’язання певних політичних або військових цілей, які зберігають при цьому самостійність: США з 1776 р. до 1787 р., Швейцарія з 1291 р. до 1818 р., Об’єднана Арабська Республіка, утворена з Єгипту і Сирії у 1958-61 рр. (вийшла Сирія).
Проблемні запитання
1) Серед унітарних держав є такі, що у своєму складі мають автономні утво рення. Наведіть приклади таких країн (Україна, Китай, Іспанія, Азербай джан, Узбекистан та ін.). Поясніть, як у складі унітарних держав могли виникнути автономні утворення (за приклад можна взяти Україну). Чи правильно відносити ці держави до унітарних? Знайдіть аргументи на ко ристь своєї точки зору. Яка з цих автономних одиниць на сьогодні є самопроголошеною державою (Нагірний Карабах, Азербайджан.)
2) Порівняйте унітарну та федеративну форми адміністративно-територіаль ного устрою. Знайдіть позитивні й негативні риси кожної з них. Якою державою легше керувати? У якій державі легше дотримуватися демократичних норм державного устрою? Чи завжди зберігаються ці відмінності між унітарними чи федеративними державами? Урахуйте, що серед унітарних держав є такі, що традиційно мають значні проблеми в управлінні деякими областями (наприклад, Шрі-Ланка, Демократична Республіка Конго), а серед федеративних такі, які очолюють авторитарні лідери (наприклад, Пакистан).
Тема: Політична карта світу.
План.
1. Сучасний світ - території, країни, держави.
2. Форми державного правління.
3. Форми державного устрою.
1. Сучасний світ - території, країни, держави.
За політико-територіальними ознаками на земній кулі розрізняють території, країни, держави. Сучасна політична карта світу налічує понад 225 країн і територій.
Територія - частина поверхні суходолу на Землі з природними і створеними людською діяльністю ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення.
Країна - територія з визначеними кордонами і населенням, що в політико-географічному відношенні може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною.
Держава - суверенне політичне утворення, країна з певною територією, господарством і політичною владою в ній. Держава є основним носієм прав і обов’язків у міжнародних відносинах.
Існують такі види територій:
а) колонії - країни, населення яких позбавлене державності й політичних свобод, а економічний ресурс контролюється метрополією;
б) протекторати - державні утворення, що делегують свої зовнішньополітичні ( а іноді і внутрішньополітичні) права суверенній державі; в) підопічні території - землі тимчасово передані ООН під управління тієї чи іншої держави.
3. Води відкритого моря та Антарктида - знаходяться в загальному користуванні всіх держав і народів. Окремий статус має морська економічна зона, яка прилягає до кордонів держави, що має вихід до моря. Це акваторія за межами 12 мильних територіальних вод на відстань 200 км та глибину 500 м схилу шельфу.
2. Форма державного правління - це засоби організації вищої державної влади: республіка та монархія.
Республіка (від лат. суспільна справа) - це форма правління, за якою глава держави (наприклад, президент) обирається населенням або спеціальною виборчою комісією. Законодавча влада в республіці належить виборчому представницькому органу (парламенту).
Типи республік:
Президентська республіка — президент обирається всенародним голосу ванням; він очолює уряд країни. Типовим прикладом такої республіки є США. Президентські республіки особливо характерні для країн Південної Америки та Африки.
Президентська республіка не поширена у країнах Європи, зустрічається у США, Латинській Америці (Аргентина, Бразилія, Болівія, Венесуела, Мексика, Перу та інш.), Африці (Алжир, Єгипет, Камерун, Кенія, Конго, Малаві, Танзанія).
Позитивні риси: парламент може обмежити дії президента за допомогою законів та через затвердження бюджету. Президент має право вето на рішення парламенту та право законодавчої ініціативи.
Недоліки: перетворення президентської республіки в „суперпрезидентську” або „монократичну” (об’єднає всю повноту державної влади). Зміна глави держави відбувається лише внаслідок його смерті або військового перевороту.
Довічні президенти:
Парламентська республіка — президента обирає парламент або за його
участю; він виконує лише представницькі функції; уряд не підзвітний
президенту взагалі. Прикладом парламентської республіки є Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Італія, Латвія, Естонія, Ізраїль, Індія.
Президент є главою держави, обирається парламентом або колегією, що може включати суб’єктів федерації або регіональних органів самоуправління. Президент має представницькі функції, уособлює єдність нації.
Позитивні риси: контроль парламенту над урядом, виборців над парламентом та міністрами.
Недоліки: нестабільність державної влади (в Італії строк діяльності кабінету міністрів менш 1 року).
Монархія - це форма правління, за якою глава держави володіє одноосібною владою, яка, як правило, успадковується. У світі 30 монархій.
Абсолютна монархія - влада монарха не обмежена, монарху належить вся повнота влади - виконавча, законодавча, судова. (Оман, Катар, ОАЕ, Бруней). Дух цієї монархії - „Держава - це я!” (фр. король Людовик XIV).
Конституційна - влада монарха обмежена конституцією:
а) дуалістична - перехідна форма від абсолютної до парламентської (Кувейт, Бахрейн, Йорданія, Марокко). Монарх залишає за собою керівництво виконавчою владою, має право законодавчої ініціативи, може розпустити парламент. В Йорданії після розпуску парламенту в 1974 р. чергові парламентські вибори відбулися лише в 1989 р.
б) парламентська - Андорра, Бельгія, Великобританія, Данія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія. Дух монархії: „Король царює, але не керує". Монарх (як і президент в парламентській республіці) є символом єдності нації і тільки формально главою держави.
Особливий різновид монархії - виборча (Малайзія, де главу держави-монарха обирають на 5 років особливою радою, що складається з керівників малайзійських штатів).
в) теократична - влада належить главі церкви (Саудівська Аравія).
Африканська країна Лівія є прикладом третьої форми правління — джамахірії. У неї відсутні традиційні постійно діючі органи влади, а державне управління здійснюється шляхом виконання рішень усього народу.
3. В адміністративно-територіальному відношенні країна може бути унітарною, федеративною, конфедеративною.
Унітарна країна — це така форма адміністративно-територіального устрою, де органи управління її територі альних одиниць не мають законодавчих повноважень. Прикладом унітарних країн можуть бути Польща, Румунія, Франція, Угорщина, Словаччина, Япо нія, Єгипет.
Унітарна держава керується з одного центру і немає в своєму складі самоврядних утворень: єдина конституція, єдина система органів державної влади (Україна, Франція, Ізраїль).
Складні держави:
Федерація - союзна держава, до складу якої входять самоврядні території, що мають певну політичну та економічну самостійність, але деякі питання, наприклад, оборони, зовнішньої політики, фінансової діяльності віддають у ведення федеративних органів влади.
Існують 23 федеративні держави.
5 у Європі: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, ФРН, Швейцарська Конфедерація, Іспанія.
1 у Європі та Азії: Російська Федерація (89 державних утворень: обласних та регіональних, 21 суб’єкт федерації, більш 12 місцевих президентів).
5 в Азії: Федеративна Ісламська Республіка Коморські острови, Федеративна республіка Нігерія, Південно-Африканська Республіка.
7 в Америці: Аргентинська Республіка, Федеративна Республіка Бразилія, Республіка Венесуела, Канада, Мексиканські Сполучені Штати, США, Сент-Кітс і Невіс.
2 в Австралії і Океанії: Австралійський союз, Федеративні Штати Мікронезії.
Конфедерація (об’єднання) - союз держав, що об’єднуються для розв’язання певних політичних або військових цілей, які зберігають при цьому самостійність: США з 1776 р. до 1787 р., Швейцарія з 1291 р. до 1818 р., Об’єднана Арабська Республіка, утворена з Єгипту і Сирії у 1958-61 рр. (вийшла Сирія).
Періоди формування політичної карти світу
|
Назва. Часовий проміжок |
Характерні риси |
|
Стародавній світ. IV тис. дон. е. — кінець IV ст. н. е. |
Утворення перших держав у кількох відокрем лених центрах цивілізації (Близький Схід, Індостан, Східна Азія). Розширення держав і поява нових. Злиття окремих цйвілізаційних центрів. Зникнення більшості стародавніх держав |
|
Середньовіччя. Початок V -середина XVII ст. |
На початку — виникнення нових держав, які швидко розпадаються. Поступове об'єднання дрібних держав (централі зація). У кінці — утворення перших колоніальних імпе рій (Османської, Португальської, Іспанської) |
|
Новий час. Середина XVII — початок XX ст. |
Поява нових колоніальних імперій, їхнє розши рення і зміцнення. Колоніальний поділ усього світу між невеликою кількістю найсильніших країн. Початок нового переділу світу |
|
Новітній час. Із 1914 р.: І – 1914 – 30 рр. ХХ ст. ІІ – 1939 – 50 –ті рр. ХХ ст. ІІІ – сер. 50 – поч. 80 –х рр. ХХ ст. ІV – сер. 80- х рр. – до сучасності |
1) зміна кордонів існуючих держав територіальні втрати Німеччини, Болга рії та Туреччини; збільшення території Румунії, Франції тощо); 2) утворення нових держав на місці Австро-Угорщини, яка розпалась (Ав стрія, Угорщина, Чехословаччина), та національних окраїн Російської ім перії (країни Балтії, Польща, Фінляндія), у тому числі таких, що існували нетривалий час (УНР, ЗУНР, Грузія, Вірменія тощо); 3) переділ колоніальних володінь Німеччини, який супроводжувався зміною їхніх кордонів (Того, Камерун). Але поряд із кількісними змінами в цей час у світі відбувались і якісні зміни. Головними з них були:
Головними якісними змінами на політичній карті світу були:
1) поява на політичній карті світу величезної кількос ті держав унаслідок визволення колоній. Так, лише в 1960 р. здобули полі тичну незалежність 17 африканських країн (пізніше цей рік назвали «роком Африки»). Унаслідок цих процесів припинили своє існування колоніальні імперії. (— Поява нових держав, переважно на місці дво- і багатонаціональних соціа лістичних держав. Так, Чехословаччина розпалася на Чехію і Словаччину, на міс ці Югославії існують шість загальновизнаних і одна самопроголошена держава, СРСР розпався на 15 суверенних держав. Розпад СРСР зробив можливим об'єднання деяких країн (Німеччина, Ємен) (Німеччина, На карті світу з'явилася велика кількість самопроголошених державних |
Тема: Политическая карта мира.
План.
1. Современный мир - территории, страны, государства.
2. Формы государственного правления.
3. Формы государственного устройства.
1. По политико-территориальным признакам на земном шаре выделяют территории, страны, государства.
Территория - часть поверхности суши на Земле с природными и созданными человеком ресурсами, которая имеет определенное воздушное пространство и географическое положение.
Страна - территория с определенными границами и населением, что в политико-географическом отношении может иметь государственный суверенитет (независимость) или быть зависимой.
Государство - суверенное политическое образование, страна с определенной территориею, хозяйством и политической властью в ней. Государство является основным носителем прав и обязанностей в международных отношениях.
Существуют такие виды территорий:
а) колонии - страны, население которых лишено государственности и политических свобод, а экономический ресурс контролируется метрополией;
б) протектораты - государственные образования, которые делегируют свои внешнеполитические (а иногда и внутриполитические) права суверенному государству;
в) подопечные территории - земли временно переданные ООН под управление той или другой страны.
3. Воды открытого моря и Антарктида - находятся в общем пользовании всех государств и народов. Отдельный статус имеет морская экономическая зона, которая прилегает к границам государства и имеет выход к морю. Это акватория за пределами 12 мильных территориальных вод на расстоянии 200 км та глубину 500 м склона шельфа.
2. Форма государственного правления - это способы организации высшей государственной власти: республика та монархия.
Республика (от лат. общественное дело) - это форма правления, при которой глава государства (например, президент) выбирается населением или специальной избирательной комиссией. Законодательная власть в республике принадлежит избирательному представительному органу (парламенту).
Типы республик:
Президентская республика не распространена в странах Европы, встречается в США, Латинской Америке (Аргентина, Бразилия, Боливия, Венесуэла, Мексика, Перу и др.), Африке (Алжир, Египет, Камерун, Кения, Конго, Малави, Танзания).
Позитивные черты: парламент может ограничить действия президента с помощью законов и через утверждения бюджета. Президент имеет право вето на решения парламента и право законодательной инициативы.
Недостатки: преобразование президентской республики в „суперпрезидентскую” или „монократическую” (объединяет всю полноту государственной власти). Смена главы государства происходит только вследствие его смерти или военного переворота.
Пожизненные президенты:
1.Сукарно - в Индонезии.
Парламентская республика - верховенство парламента при формировании и смене правительства.
Греция, Ирландия, Исландия, Италия, Латвия, Эстония, Израиль, Индия.
Президент является главой государства, выбирается парламентом или коллегией, которая может включать субъектов федерации или региональных органов самоуправления. Президент имеет представительские функции, олицетворяет единство нации.
Позитивные черты: контроль парламента над правительством, избирателей над парламентом и министрами.
Недостатки: нестабильность государственной власти (в Италии срок деятельности кабинета министров меньше 1 года).
Смешанные: Франция, Финляндия, Португалия, Польша, Болгария, Россия, Украина.
Монархия - это форма правления, при которой глава государства владеет единоличной властью, которая, как правило, наследуется. В мире 30 монархий.
Абсолютная монархия - власть монарха не ограничена, монарху принадлежит вся полнота власти - исполнительная, законодательная, судебная. (Саудовская Аравия, Оман, Катар, ОАЄ, Бруней). Дух этой монархии - „Государство - это я!” (фр. король Людовик XIV).
Конституционная - власть монарха ограничена конституцией:
а) дуалистическая - переходная форма от абсолютной до парламентской (Кувейт, Бахрейн, Иордания, Марокко). Монарх оставляет за собой руководство исполнительной властью, имеет право законодательной инициативы, может распустить парламент. В Иордании после роспуска парламента в 1974 г. очередные парламентские выборы состоялись только в 1989 г.
б) парламентская - Андорра, Бельгия, Великобритания, Дания, Лихтенштейн, Люксембург, Монако, Нидерланды, Норвегия, Швеция, Япония. Дух монархии: „Король царствует, но не правит”. Монарх (как и президент в парламентской республике) является символом единства нации и только формально главою государства.
Специальная разновидность монархии - избирательная (Малайзия, где главу государства-монарха выбирают на 5 лет специальным советом, который состоит из руководителей малазийских штатов).
в) теократическая - власть принадлежит главе церкви (Ватикан).
3. В административно-территориальном отношении страна может быть унитарной, федеративной, конфедеративной.
Унитарное государство управляется из одного центра и не имеет в своем составе самостоятельных образований: единая конституция, единая система органов государственной власти (Украина, Франция, Израиль).
Сложные государства:
Федерация - союзное государство, в состав которого входят самоуправляемые территории, которые имеют определенную политическую и экономическую самостоятельность, но некоторые вопросы, например обороны, внешней политики, финансовой деятельности, отдают в ведение федеративных органов власти.
Существует 23 федеративных государства.
5 в Европе: Австрийская Республика, Королевство Бельгия, ФРГ, Швейцарская Конфедерация, Испания.
1 в Европе и Азии: Российская Федерация (89 государственных образований: областных та региональных, 21 субъект федерации, больше 12 местных президентов).
5 в Азии: Федеративная Исламская Республика Коморские острова, Федеративная республика Нигерия, Южно-Африканская Республика.
7 в Америке: Аргентинская Республика, Федеративная Республика Бразилия, Республика Венесуэла, Канада, Мексиканские Соединенные Штаты, США, Сент-Китс и Невис.
2 в Австралии и Океании: Австралийский союз, Федеративные Штаты Микронезии.
Конфедерация (объединение) - союз государств, который объединяется для решения определенных политических или военных целей, которые сохраняют при этом самостоятельность: США с 1776 г. по 1787 г., Швейцария с 1291 г. по 1818 г., Объединенная Арабская Республика, образованная из Египта и Сирии в 1958-61 гг. (вышла Сирия).