Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
50. Сутність концепції хеджування ризику за допомогою ф»ючерсних контрактів
Хеджування ф’ючерсами — це процес, у результаті якого мінімізується ціновий ризик зайняттям компенсуючої позиції на ф’ючерсному ринку.
Для захисту від можливого падіння цін на певний актив, фінансовий чи матеріальний, використовується коротке хеджування, при якому хеджер продає ф'ючерс, тобто зобов'язується здійснити поставку цього активу. Здійснюючи коротке хеджувння, хеджер фіксує майбутню ринкову ціну активу і передає ціповий ризик від володіння активом покупцю ф'ючерсу. Коротке хеджування, або хеджувапня продажем, здійснюють, як правило, власники фінансових чи матеріальних активів, які мають намір продати на ринку через деякий час активи, що їм належать.
Для захисту від можливого зростання цін на актив, що буде куплений на грошовому ринку у фіксований момент у майбутньому, використовують довге хеджувапня, або хеджування купівлею. При цьому хеджер купує ф'ючерсний контракт і тим самим погоджується прийняти поставку активу. Хеджування купівлею застосовують учасники ринку, які мають намір через деякий час придбати актив, що хеджується, на реальному ринку.
Традиційний ідеальний хедж складається з балансової позиції на конкретний фінансовий інструмент, до якої дібрано рівну за розміром, але протилежну за напрямом позицію на ф’ючерсному ринку. При цьому в основу ф’ючерсних контрактів покладено той самий інструмент, що обліковується за балансовою позицією. На практиці такої відповідності досягти нелегко, але зміст досконалого хеджування допомагає зрозуміти механізм дії ф’ючерсних контрактів, що мають на меті захист від відсоткового ризику.
Приклад. Нехай компанія А через місяць має намір купити на ринку 200 т цукру. Бажаючи уникнути цінового ризику, пов'язаного зі зміною ціни на цукор через місяць, вона проводить довге хеджування ф'ючерсами. Початкова ціна цукру на ринку становить 302 дол./т, ф'ючерсна ціна — 303,3 дол./т. Компанія А купує чотири ф'ючерсні контракти (оскільки має купити 200 т цукру) за ціною 4 • 50 х х 303,3 дол. = 60 660 дол.
1. Через місяць ціна спот цукру становить 303 дол./т, ф'ючерсна ціна — 304,5 дол./т. Компанія закриває позицію за ф'ючерсними контрактами (продає чотири ф'ючерсні контракти) і купує цукор безпосередньо на ринку. Втрати на ринку спот: Дс2 - Де1 = 200 (303 - 302) = 200 дол.
На ф'ючерсному ринку компанія виграє, купивши спочатку чотири ф'ючерси за 60 660 дол., а через місяць продавши дорожче за 4 * 50 * 304,5 = 60 900 дол. Виграш на ф'ючерному ринку становить:Ф2 - Ф1 = 4 • 50 (304,5 - 303,3) = 240 дол.
У цьому випадку хеджування допомагає не тільки нейтралізувати втрати на реальному ринку, а й отримати вигоду, незважаючи на несприятливу ринкову кон'юнктуру.
52. Поняття факторингу, його головна мета. Види факторингових угод.
Факторинг—це операція, яка поєднує у собі низку посередницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу суб'єкта господарювання. Основою факторингу є перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Фактично банк (факторингова компанія) купує рахунки-фактури постачальника за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.
Факторингові операції бувають:
Використання факторингу постачальником дає йому змогу, зокрема:
— прискорити одержання грошових коштів за відвантажені товари (роботи, послуги);
— зменшити ризик появи сумнівних боргів;
— поліпшити процес інкасування боргів;
— оперативно одержати від фактора кредит;
— зменшити витрати, що пов'язані з обліком та інкасацією боргів. Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом.
Здійснення факторингових операцій дає змогу фактору, зокрема, поліпшити обслуговування клієнтів та залучити нових, збільшити і дивер-сифікувати джерела доходів. Основним недоліком факторингу для фактора є високий ризик цієї операції. Для мінімізації ризику фактор здійснює лімітування кредитної заборгованості постачальника, встановлює ліміти відвантаження товарів конкретному платникові, страхує окремі угоди тощо.
53. Інстутиційна структура фінансового ринку. Рассчитаемся
Якщо розглядати фінансовий ринок з точки зору функціонуючих на ньому суб'єктів, то можна представити інституціональну структуру фінансових ринків.
Основними суб'єктами ринку є:
A) інститути позафінансової сфери - це юридичні особи-резиденти певної держави, які займаються виробництвом різноманітних товарів та наданням послуг, включаючи і фінансові послуги (промислові і сільськогосподарські підприємства, корпорації, установи, організації тощо).
Б) держава, як суб'єкт, виступає на фінансовому ринку позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання, а також виконує специфічну і дуже важливу функцію - регулювання фінансового ринку.
B) населення, як суб'єкт, виконує на ринку роль інвестора під час придбання цінних паперів або запозичуючи кошти на кредитному ринку.
Г) фінансові інститути, як суб'єкти фінансового ринку, представлені комерційними банками, кредитними спілками, пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компаніями, біржами тощо.
Д) інститути інфраструктури, як суб'єкти, відіграють значну роль на фондовому сегменті фінансового ринку і включають біржі та позабіржові системи, клірингові центри, інформаційні та рейтингові агентства, депозитарії, реєстратори тощо. Саме вони забезпечують стабільне функціонування ринку, купівлю-продаж фінансових активів, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають в обігу;
Е) іноземні учасники ринку - це міжнародні організації, іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути, фізичні особи, які є суб'єктом фінансового ринку і також беруть участь у купівлі-продажу фінансових активів.
54. Операції з інструментами фондового ринку.
Основними фінансовими інструментами фондового ринку є цінні папери, тобто грошові документи, що засвідчують майнові права або відносини позики між власниками та організаціями. Операції з цінними паперами (фондові операції) - це дія з цінними паперами чи коштами на ринку цінних паперів для досягнення поставленої мети. Всі операції з цінними паперами на фондовому ринку здійснюють його учасники. Найбільш поширеними є три групи операцій:
1) емісійні - здійснюються з метою забезпечення діяльності суб'єкта фінансовими ресурсами: формування і збільшення власного капіталу, залучення позикового капіталу чи ресурсів в обіг. За своїм економічним призначенням це пасивні операції, які здійснюються через емісію цінних паперів, тому їх називають емісійні;
2) інвестиційні - вкладання суб'єктом операцій власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи від власного імені. За своїм економічним призначенням це активні операції, які здійснюються шляхом придбання фондових активів на біржі, в торговельній системі, на позабіржовому ринку;
3) клієнтські - забезпечення зобов'язань суб'єкта операцій перед клієнтом щодо цінних паперів чи зобов'язань клієнта, пов'язаних із цінними паперами.
У сучасній економічній літературі розглядається широкий спектр фондових операцій, конкретними і поширеними серед яких є:
- випуск цінних паперів;
- емісія;
- обіг цінних паперів
- розміщення цінних;
- купівля-продаж;
- реєстрація випуску та проспекту емісії цінних;
- конвертація (конверсія);
- стопінг - продаж одного цінного папера з одночасною купівлею іншого з метою ухилення від податків, які необхідно сплачувати при тривалому володінні цінними паперами;
- зберігання;
- трастові - довірче управління переданими у власність цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі;
- застава - передача цінних паперів, які є забезпеченням позики;
- кліринг - система безготівкових розрахунків за цінні папери та послуги, що базується на заліку взаємних вимог і зобов'язань;
- реєстрація і перереєстрація власників цінних
- маркетинг - система внутрішньофірмового управління, спрямована на вивчення і врахування попиту й вимог фондового ринку для орієнтації в своїй діяльності;
- ціноутворення;
- страхування - створення за рахунок суб'єктів господарювання та фізичних осіб спеціальних резервних фондів, які призначені для відшкодування збитків і втрат, викликаних несприятливими обставинами, що склалися на фондовому ринку;
- погашення - повернення коштів позичальником кредитору;
- дарування
- успадкування
- спліт (розщеплення) чи дроблення - операція, що спричиняє збільшення числа акцій в акціонерів пропорційно їхній частці в капіталі;
- консолідація (об'єднання) - 1) вкладання прибутку, отриманого від торгівлі спекулятивними акціями, у надійніші акції; 2) об'єднання, злиття на фондовому ринку двох або декількох фірм, компаній;
- передача (індосамент) - форма передачі простих та пе-реказних векселів, якою є передатний напис на звороті векселя;
- визначення ринкової вартості
- облік та аудит;
- посередництво - сприяння у встановленні контактів та укладанні угод, контрактів між покупцями і продавцями цінних паперів; у нарахуванні і виплаті дивідендів за акціями і відсотків за облігаціями. Посередництвом займаються фінансові організації, що надають посередницькі послуги у процесі здійснення операцій із цінними паперами;
- формування та управління портфеля цінних паперів;
- інвестиційне проектування - розробка інвестиційних стратегій щодо вкладання коштів у цінні папери з метою обмеження ризику коливань їх курсів, зростання прибутків, отримання вищого відсотка в порівнянні з банківським;
- консалтинг - діяльність спеціальних компаній щодо консультування продавців і покупців із широкого кола питань фондового ринку: фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, дослідження, прогнозування, проведення комплексу маркетингових досліджень тощо.
60. Інститути спільного інвестування. Основні засади здійсненні діяльності.
Інститут спільного інвестування — корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.
За окремими ознаками інститути спільного інвестування поділяють на такі типи (рис. 9.1).
Корпоративний інвестиційний фонд - це інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.
Пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності
До відкритих належать ті, що в будь-який момент за бажанням інвестора можуть викупити ті цінні папери, які емітовані даним інститутом спільного інвестування.
Інтервальні — це різновид відкритих, які відрізняються від останніх тим, що процес викупу (за бажання інвестора) здійснюється в термін, установлений у проспекті емісії, але не рідше одного разу на рік.
Інститути спільного інвестування належать до закритих тоді, коли вони не беруть на себе зобов’язання щодо викупу випущених ними цінних паперів. Останні можуть викуповуватись лише у двох випадках: реорганізації або ліквідації емітента.
Закон України регламентує і термін існування інститутів спільного інвестування. Щодо цього відкриті й інтервальні можуть бути створені як на певний термін, так і на безстроковий. При цьому закриті можуть бути лише строковими
Діяльність зі спільного інвестування — діяльність, яка провадиться в інтересах і за рахунок учасників (акціонерів ) ICI шляхом емісії цінних паперів ICI з метою отримання прибутку від вкладення коштів, залучених від їх розміщення у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість та інші активи, відповідно до законодавства України.