Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1 Культура усного фахового спілкування
ПЛАН
1. Особливості усного спілкування.
2. Індивідуальні та колективні норми фахового спілкування.
3. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем.
4. Етикет телефонної розмови.
1. Особливості усного спілкування.
Усне спілкування – це форма реалізації мовної діяльності за допомогою звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах суспільної діяльності людей.
Головна складність в оволодінні усним спілкуванням є необхідність і вміння визначати на слух доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації.
2. Індивідуальні та колективні норми фахового спілкування.
В основу виокремлення форм фахового спілкування покладено різні критерії:
1. За способом взаємодії між комуні кантами виділяють: монологічне, діалогічне, полі логічне спілкування.
2. За кількістю учасників виокремлюють: індивідуальне (спілкуються двоє), колективне спілкування.
3. З урахуванням каналів комунікації виділяють: безпосереднє спілкування («обличчя до обличчя»), опосередковане (телефон, радіо, телебачення).
4. Залежно від змісту повідомлення розрізняють: побутове (обговорення щоденних проблем), наукове (обговорення наукових проблем), фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ), естетичне (передавання естетичної інформації).
Особливе значення для фахової підготовки мають такі форми мовного спілкування як діалог, монолог і полілог.
Діалог це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця).
Найхарактерніші ознаки діалогу:
Монолог – форма мовлення адресата, розрахована на пасивне й опосередковане сприйняття адресатом.
Внутрішній монолог – мовлення «про себе», міркування, роздуми.
Найважливіші ознаки монологу:
Полілог – форма спілкування між кількома особами.
Полілог характеризується такими ознаками:
У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.
3. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем.
Серед індивідуальних форм усного професійного спілкування найбільш поширеною є ділова бесіда.
Бесіда – це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем. Бесіда – найскладніша з усіх жанрів усного фахового спілкування, для ефективного її проведення треба мати значний життєвий досвід, великий запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом.
Залежно від мети спілкування та змісту бесіди поділяються на: ритуальні, глибинно особистісні, ділові.
Залежно від кількості учасників виокремлюють такі бесіди: індивідуальні та групові.
Ділова бесіда – це спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них. Предметом обговорення під час ділових бесід є конкретна справа.
Ділова бесіда є цілеспрямованим спілкуванням з передбачуваним або попередньо запланованим результатом. Прикладами таких бесід є: обговорення нових проектів, бесіда з партнером по бізнесу, співбесіда з роботодавцем.
Зазвичай бесіда складається з таких етапів:
1. Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).
2. Початок бесіди. На початку бесіди слід заручитися прихильністю свого співрозмовника. Слід продумати форму вітання, початкову фразу. Важливе значення мають невербальні форми взаємодії – вираз обличчя, вітальний жест.
3. Формування мети зустрічі.
4. обмін думками та пропозиціями.
5. Закінчення бесіди.
Під час бесіди лід триматися впевнено, не варто розмовляти уривчасто. Ви маєте бути спокійним, чемним, скромним, щоби створити психологічно сприятливу атмосферу доброзичливості.
Фахівці з проблем ділового спілкування виокремлюють 10 кроків, що дозволяють провести бесіду успішно.
1 Ретельна підготовка.
2. Пам’ятайте, до чого ви прагнете.
3. Намагайтеся створити атмосферу довіри.
4. Не підозрюйте співбесідника в ненадійності.
5. З’ясуйте перед бесідою, чи має ваш співбесідник відповідні повноваження.
6. не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення.
7. Зосереджуйтесь на реальних потребах а не на амбіціях.
8. Слухайте уважно співбесідника і ставне конкретні запитання.
9. Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.
10. Підсумуйте результати бесіди.
Співбесіда з роботодавцем – це спеціальна бесіда, під час якої роботодавець оцінює претендента на вакантну посаду.
Успіх або неуспіх під час співбесіди залежить не тільки від професійних якостей, а й від того, яке перше враження ви справите на роботодавця.
Неабияке значення для досягнення успіху матиме підготовка до співбесіди:
1. Зберіть якомога більше інформації про установу, в яку вас запрошують на співбесіду.
Що треба знати про організацію, в яку ви йдете на співбесіду:
2. Приготуйте копії дипломів, свідоцтв, резюме та інших необхідних документів.
3. Приготуйтеся назвати прізвища і контактні телефони осіб, які можуть дати вам рекомендаційного листа.
4. Заздалегідь дізнайтеся точну адресу організації. Розрахуйте так свій час, щоби ви прийшли за п'ятнадцять хвилин до початку співбесіди.
5. Подбайте про діловий стиль одягу. Не можна приходити на співбесіду в мініспідниці, джинсах чи супермодному одязі.
6. Складіть список очікуваних запитань та підготуйте на них відповіді.
Деякі запитання, які вам можуть поставити під час співбесіди:
Поведінка під час співбесіди.
1. Прийшовши в офіс, будьте з усіма ввічливими і доброзичливими. Пам’ятайте: вітаючись з представником компанії, не подавайте руки першим; не сідайте, поки вам не запропонують це зробити.
2. Сумлінно й охайно заповнюйте всі анкети і документи, які вам запропонують.
3. На початку бесіди відрекомендуйтеся. Поцікавтеся ім’ям та по батькові співробітника.
4. Підтримуйте зоровий контакт.
5. Уважно слухайте запитання, не перебиваючи співбесідника. Ваші відповіді на запитання повинні бути прямими, точними. Під час співбесіди кандидат на вакантну посаду теж має право поставити запитання, але не більше двох-трьох. Найчастіше ці запитання стосуються обсягу роботи, умов успішного її виконання.
6. Тримайтеся гідно, впевнено, але не зухвало.
7. Наприкінці розмови слід чітко домовитися про те, коли і як ви дізнаєтеся про результати.
8. Завершуючи співбесіду, подякуйте співрозмовникові за виявлену увагу.
9. Під час співбесіди ретельно проаналізуйте свою поведінку, відповіді й зробіть правильні висновки. Пам’ятайте, що роботодавець зацікавлений у кваліфікованих особах. Це і потрібно демонструвати впродовж усієї співбесіди.
4. Етикет телефонної розмови.
Телефонна розмова – один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами:
Фахівці з проблем усного ділового спілкування пропонують дотримуватися таких правил ведення телефонної розмови.
Якщо телефонуєте ви:
Якщо телефонують вам:
Службова розмова складається з таких етапів:
1) момент налагодження контакту;
2) викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації);
3) закінчення розмови.
Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким виявленням ввічливості: Добрий день! Доброго ранку! Якщо телефонуєте у справі, то потрібно назвати не лише прізвище, ім’я та по батькові, а й посаду, яку ви обіймаєте. Якщо той, хто телефонує, забув назвати себе, співрозмовник має право запитати: «Вибачте, з ким я розмовляю?»
Після встановлення зв’язку намагайтеся викладати інформацію чітко, стисло та по суті. Ще однією надзвичайно важливою умовою ведення розмови є логічність і послідовність висловлення думок. Не припустимо, щоб ваша розмова була хаотичною, адже так мета вашого дзвінка може залишатися незрозумілою для вашого співрозмовника. Якщо ви поважаєте себе і свого співрозмовника, намагайтеся уникати категорично-наказових висловлювань.
Ініціатива закінчення розмови належить зазвичай тому, хто телефонував. Іноді викликаний до телефону може ввічливо сказати, що с тієї чи іншої причини поспішає, хоче закінчити розмову. Завершуючи розмову, обов’язково треба попрощатися.
Не варто телефонувати в особистих справах зі службового телефону, а в службових справах недоречно телефонувати додому тій особі, котра має їх виконати.
Не зловживайте займенником я, адже ваша розмова – діалог, а не монолог.