Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
А
.1.Субстрат — це залишкові сліди мови місцевого населення у мові прийшлого населення, яка витіснила мову-попередницю.Субстрат (2 зн.) — це мова, яка існувала на визначеній території, а після свого зникнення не вплинула на мову прийшлого населення (3 зн.) — це мова, яка зникнувши, мала значний вплив на мову -попередницю
2. Суперстрáт — залишкові сліди мови нового населення в мові місцевого населення
3. Адстра́т — ознаки мовної системи, що виявляють тривалий вплив однієї мови на іншу в процесі контактування різних етносів.
4. Мертва мова - мова, не існує в живому використанні і, як правило, відомий лише за письмовими пам'ятників, або знаходиться в штучній регламентованому вживанні.
5. Жива мова - це будь природна мова, який використовується в даний час.
6. Генеалогічна класифікація мов — класифікація мов, в основу якої покладено принцип їх спорідненості
7. Типологічна класифікація мов — класифікація мов світу на основі виявлення подібностей і відмінностей, що притаманні мовній будові як найважливіші властивості мови, але які не залежать від генетичної спорідненості мов.Типологічні класифікації мови:Морфологічна,Синтаксична
8. Ареальна (географічна) класифікація мов. Генеалогічна класифікація мов (грец. γενεαλογικός — родовідний) — класифікація мов, в основу якої покладено принцип їх спорідненості (див. Спорідненість мов). Цей принцип базується на існуванні регулярних системних фонетичних, граматичних і лексичних відповідностей, що закономірно повторюються у споріднених мовах. Споріднені мови виникли шляхом диференціації діалектів однієї первісної мови, яку називають прамовою або мовою-основою (наприклад, сучасні слов’янські мови походять від колишньої спільнослов'янської, або праслов'янської, мови). Диференціація мов є наслідком різних соціальних причин, у тому числі міграції племен, завоювань, змін державних кордонів, етнічного змішування і т. ін. Споріднені мови об'єднують у підгрупи, групи (гілки), сім'ї, або родини, а також в одиниці вищої ієрархії — надродини (гіперсім'ї). Наприклад, українська мова належить до східнослов'янської підгрупи слов'ян, групи індоєвропейської родини мов, яку окремі вчені об'єднують разом з іншими родинами в ностратичну (бореальну) надродину.
9. Соціальна (функціональна) класифікація мов. Типологічна класифікація мов — класифікація мов світу на основі виявлення подібностей і відмінностей, що притаманні мовній будові як найважливіші властивості мови, але які не залежать від генетичної спорідненості мов.
10. Піктографічне письмо— одна з найбільш ранніх форм писемності через зображення предметів, подій тощо спрощеними умовними знаками, схемами, малюнками; у деяких народів збереглася до наших днів.
11. Ідеографічне письмо-тип письма, знаки якого (ідеограми) передають здебільшого цілі слова.
12. Фонографічне письмо передає мову не тільки в її граматичній будові, а й у фонетичному звучанні. Цей тип письма є найпродуктивніший.
13. Графіка — це наука про письмо, яка досліджує співвідношення між літерами й звуками.
Алфавіт — сукупність літер, прийнятих в укр. писемності і розміщених у певному усталеному порядку.
14. Транслітерáція — механічна передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передача однієї писемності літерами іншої.
2. Фоноло́гія — розділ мовознавства, який вивчає структуру звукового складу мови (мовленнєві одиниці та засоби) і їхнє функціонування в мовній системі.
3. Фоне́ма — найменша (неподільна) структурно-семантична звукова одиниця, що здатна виконувати деякі функції у мовленні. Зокрема фонема творить, розділяє і розпізнає морфеми,слова, їхні форми в мовному потоці.
4. Звук (мовний) — найменша неподiльна одиниця мовлення, яка утворюється апаратом мовлення, має фiзичну природу i виконує в мовi певну функцiю.
5.Інваріант-абстрактне поняття, що означає матеріальне узагальнення суттєвих для фонеми ознак.
6. Варіант фонеми - обумовлена позицією модифікація фонеми (тобто її різновид, яка виступає в фонологічної позиції, відмінної від абсолютно сильної), що збігається за артікуляторние і акустичним якостям з реалізацією будь-якої іншої фонеми (або кількох фонем)
7. Алофон — реалізація фонеми, її варіант, обумовлений конкретним фонетичним оточенням. На відміну від фонеми є не абстрактним поняттям, а конкретним мовним звуком.
8. На́голос — надсегментна одиниця мовлення. Наголос є властивістю складу. Його також можна визначити як якісну характеристику (коли якість голосного є засобом вираження наголошення) і, також, як кількісну характеристику (відносно збільшена тривалість наголошеного голосного). Різновиди наголосу:1. Словесний (виділення одного зі складів слова).2. Логічний (виділення важливого за змістом слова або словосполучення в реченні),3. Фразовий (виділення кінцевого слова фрази, що підкреслює завершеність висловлення).
9. Склад — це один голосний звук або декілька звуків у слові, які в процесі мовлення вимовляються за допомогою єдиного поштовху повітря.
10. правила складоподілу:1. Якщо поряд стоять однакові шумні звуки (обидва дзвінкі чи глухі), то вони належать до наступного складу,2. Якщо із двох приголосних один дзвінкий, а інший глухий, то вони належать до різних складів,3. Якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони роз’єднуються між попереднім і наступним складами,4. Якщо між голосними два приголосні – шумний (дзвінкий чи глухий) і сонорний, то вони належать до одного складу,5. Якщо між голосними є кілька приголосних, то сонорні належать до попереднього складу, інші – до наступного,6. Подовжені приголосні об’єднуються в склад із наступним голосним,7. Префікси не зберігають своєї цілісності й можуть розподілятися між складами, зокрема коли корінь починається з голосного
В.
1. Асиміля́ція - уподібнення звука до сусіднього як в умовах його творення (артикуляції), так і в акустичному відношенні. Види: регресивною, коли наступний звук впливає на попередній (пишемо — змагаєшся, вимовляємо —змагаєсся),прогресивною, якщо, навпаки, попередній звук впливає на наступний (пор. укр. бджола із давнім бъчела). Асиміляція може бути повною і неповною. Різновиди асиміляцій: за дзвінкістю. Асиміляції за дзвінкістю зазнають тільки ті глухі, які мають дзвінкі відповідники, однак її не зазнають губні [п], [ф]. За глухістю. При асиміляції за глухістю відбувається оглушення дзвінких. Наприклад: [кіхті], [ніхті],[лехко],[вохко], [діхтяр]. Може також оглушуватися звук [з], але якщо він є у складі прийменника або префіксів з- і роз-..Асиміляція за м'якістю. За м'якістю уподібнюються тільки ті звуки, які мають м'які відповідники. цього роду асиміляцій зазнають зубні приголосні. Ступінь пом'якшення під впливом наступного приголосного може бути різним. Очевидно, що меншим ступінь пом'якшення буде на межі між префіксом і коренем, ніж у корені. З іншого боку, перед пом'якшеними приголосними попередні звуки, як правило тверді (напр.: свій, срібний — [с] не пом'якшується). Проте в українській мові є ряд слів, в яких [з], [ц], [с] перед наступним пом'якшеним, а не м'яким пом'якшуються. Наприклад: світло, звір, цвіт.Асиміляція за місцем і способом творення. У цих асиміляціях можна виділити три основні закономірності:зубні перед ясенними шиплячими уподібнюються до них ([д], [т], [ц], [з], [с], [т'], [з'], [с']);Ясенні шиплячі перед зубними м'ягкими [з'], [ц'], [с'] уподібнюються до них.;Звуки [д], [т], [т'], [д'], перед [з], [ц], [с], і їх м'ягкими відповідниками уподібнюються до них.
2. Редукція - лінгвістичний термін, що позначає ощущаемое людським вухом зміна звукових характеристик мовних елементів, викликане їх ненаголошеним становищем по відношенню до інших - ударним елементам.Типи редукції голосних.Розрізняють кількісну та якісну редукцію голосних. Кількісна редукція - скорочення кількості голосних (тобто редукція сильна, аж до повного усунення звуку). Якісна редукція - зміна звучання, «преображення» фонеми.Кількісна редукція голосних - скорочення часу артикуляції звуку, тобто різниця по довготі в залежності від близькості до ударному стилю, також відмінність по тривалості звучання предударном від усіх заударного, наприклад, в слові [Кара `ани]. При цьому якість звуку все ще можна розчути.Якісна редукція голосних.Кількісна редукція найчастіше приводить до якісної, тобто звук втрачає чіткість і переходить в нейтральний ковзний голосний шва через невиконання мовцем повної артикуляторной програми ненаголошеного голосного в силу ряду причин (просторіччя, швидка мова). У ряді мов якісна редукція звуків перетворюється в мовний закон, тобто приймає закономірний фонетичний характер. Типовий приклад - португальську мову, де ненаголошені голосні народної латини мають чітку систему переходу: [а]> [ə], [е]> [и], [о]> [у].Система редукції голосних в російській мові має змішаний якісно-кількісний характер. Після твердих приголосних голосні [е], [о] та частково [и] в ненаголошених складах редукуються до [ие] / [ь] і [ь], а після м'яких приголосних голосні [е], [о], [а] і [і] редукуються до [ие] / [ь]. Голосний [у] схильний в основному кількісної редукції.
3. Акомода́ція — пристосування суміжних приголосних і голосних звуків один до одного, внаслідок чого властивості приголосного поширюються на голосний. Розрізняють два види акомодації звуків: прогресивна та регресивна. Акомодація виникає тоді, коли кінцевий момент вимови попереднього звука збігається з початковим моментом вимови наступного, наприклад у слові «рядити» звук «а» (я) пристосувався до попереднього м'якого звука «р'», а в слові «радіти» звук «и» (і) — до м'якого звука «д'».
4. Дисиміляція –з аміна у слові одного з двох однакових або схожих звуків іншим, менш подібним (наприклад «Рицар» - «Лицар»). Розрізняють також поняття:графічна дисиміляція — розподібнення, відтворене на письмі. Напр. в укр. мові: рушник, вести.дистантна дисиміляція — розподібнення звуків, розділених іншими.контактна дисиміляція — на противагу дистантній дисиміляції — розподібнення суміжних звуків.прогресивна дисиміляція — зміна другого приголосного звука у сполученні двох. Напр.: близ-ш-ий → ближ-ший -→ ближчий.регресивна дисиміляція — на противагу прогресивній — зміна першого приголосного звука у сполученні двох. Напр.: хто ← кто ← къто, вед-ти — вет-ти — вести, сердешний ← сердечний. В українській мові дисиміляція є виявом історичних змін. Тому розрізняють дисиміляцію синхронічну і дисиміляцію діахронічну.
ТЕРМІНИ
1. Мовозна́вство — наука про мову в усій складності її прояву; природну людську мову взагалі та про всі мови світу як індивідуальних її представників.Мовознавство — це гуманітарна наука. Вона є розділом культурології і філології, а також галуззю семіотики — науки про знаки.\
2. Міжнародна мова — інтернаціональна мова спілкування, котру вивчають багато людей як другу мову.
3. Штучна мова — це мова, чия фонологія, граматика, та/або словниковий запас були цілеспрямовано створені особою, чи групою осіб.
4. Письмо — знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних графічних елементів двох вимірів для передавання інформації на віддалі й закріплення її в часі.
5. Екску́рсія (від лат. excursio — прогулянка, поїздка) — колективне відвідування музею, пам'ятного місця, виставки, підприємства тощо; поїздка, прогулянка з освітньою, науковою, спортивною або розважальною метою
6. Кульмінація - найвище напруження, піднесення у розвитку чого-небудь.
7. Рекурсія — метод визначення класу чи об'єктів методів попереднім заданням одного чи декількох (звичайно простих) його базовихвипадків чи методів, а потім заданням на їхній основі правила побудови класу, який визначається.
8. Під позиційним варіантом розуміють вияв фонеми як звуку тільки в певній означеній позиції в слові. Позиційним варіантом є звуковий вияв фонеми /и / як [ие] або [еи] у ненаголошеній позиції.
9.Комбінаторним варіантом фонеми називають звук, який з'являється замість головного вияву даної фонеми внаслідок змін, що відбуваються в артикуляції під впливом звукового оточення, наприклад, комбінаторним варіантом є реалізація фонеми /т′/ у звукові [д′] під впливом наступного дзвінкого: /молод′ба/.
10. Протеза — поява приголосного звука на початку слова перед а, о, у та і. Наприклад: вугілля, гострий, вухо, віслюк. В українській мові характерне особливо у діалектах
11. Гаплоло́гія — спрощення звукового складу слова внаслідок дисимілятивного випадання одного з двох сусідніх близьких за звучанням складів
12. Діереза — викидання звука чи складу в слові для зручності вимови.
13. Епентеза — поява у словах додаткового звука; протилежне діерезі явище.
14. Метатеза — перестановка звуків, рідше складів в слові. Обумовлене намаганням уникнути важковимовних або не властивих даній мові звукосполучень.
15. Субституція - це група способів словотворення, при яких відбувається заміна частин слів. При цьому усікаються і додаватися може не тільки морфема, але і неморфемний сегмент.
16.Лабіалізованими, називаються голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед. Це голосні [о] та [у]. При вимові неогублених, або нелабіалізованих, губи нейтральні. При цьому утворюються всі інші голосні: [а], [е], [и], [і].
17. Транскрипція — наукова система запису мови, що вживається в мовознавстві і має на меті послідовно відбити звуковий склад мови, чого часто не робить звичайна ортографічна система.
18. Фонетична транскрипція - графічна фіксація всіх мовних звуків, що реально вимовляються у потоці мовлення (точний запис звуків).
19.Фонематична транскрипція – спосіб запису, живого мовлення з метою передавання тільки фонема того складу слів без відтінків, зумовлених різними фонетичними умовами
20. Транслітерáція — механічна передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передача однієї писемності літерами іншої.
Індоєвропейська родина:
Українська – Слов’янська група; східна підгрупа
Білоруська - Слов’янська група; східна підгрупа
Російська - Слов’янська група; східна підгрупа
Польська - Слов’янська група; західна підгрупа
Болгарська - Слов’янська група; південна підгрупа
Англійська – Германська група; західногерманська підгрупа
Німецька - Германська група; західногерманська підгрупа
Французька – Романська група; галло-романська підгрупа
Іспанська - Романська група; іберо-романська підгрупа
Італійська - Романська група; італо-романська підгрупа
Алтайська родина:
Японська – японо-рюкюська група