Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Виконав студент групи ФК-41-ІІ Попадюк Орест.
Фінансове право
Семінарське заняття №4
Тема: Правовий статус Національного банку України.
План
Реферати
1.Формування власне банківської системи незалежної України розпочалося після прийняття Верховною Радою України 20 березня 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність", положеннями якого передбачалася дворівнева банківська система. Вона складалася з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку. Ощадного банку, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.
З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України у сфері регулювання банківської діяльності відбулися істотні зміни. Конституція закріпила засади національної банківської системи. Відповідно до статті 92 Конституції виключно законами України встановлюються засади створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.
Також встановлені повноваження Верхової Ради України (призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України, призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України) та Президента України (призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України) у сфері формування керівних органів Національного банку.
Окрім того, положеннями статті 99 Конституції закріплена основна функція Національного банку України як центрального банку держави — забезпечення стабільності грошової одиниці України. Також Конституцією передбачено, що правовий статус Ради Національного банку України, яка розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням, визначається законом.
Пізніше був прийнятий Закон України "Про Національний банк України" (20 травня 1999 року) та новий Закон України "Про банки і банківську діяльність" (7 грудня 2000 року).
Чинний Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні та правові засади створення, діяльності, реорганізації й ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку й діяльності банків в Україні та створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Відповідно до вказаного Закону банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені й діють на території України відповідно до положень цього Закону. Отже, законодавством України встановлена дворівнева банківська система. До першого рівня належить Національний банк України, а другий рівень охоплює інші банки та філії іноземних банків.
Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження й принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом •Про Національний банк України" та іншими законами України. Як вже зазначалося, відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності.
До інших банків належать комерційні банки різних форм власності. З одного боку, банки є самостійними і юридично не підпорядкованими Національному банку, а з іншого боку. Національний банк України здійснює регулювання банківської діяльності та банківський нагляд відповідно до законодавства.
Філії іноземного банку для здійснення банківської діяльності на території України повинні пройти акредитацію, яка здійснюється Національним банком України шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків та видачі банківської ліцензії. Філія банку —це відокремлений структурний підрозділ банку. Що не має статусу юридичної особи та здійснює банківську діяльність від імені банку.
Акредитація філії іноземного банку є підставою для здійснення нею банківської діяльності. Діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим вказаним вище Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України здійснює регулювання діяльності та встановлює економічні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України. Діяльність та оподаткування філії іноземного банку здійснюється відповідно до законодавства України, яке застосовується до банків України. Національний банк України має право вводити тимчасову адміністрацію та ініціювати процедуру ліквідації філії іноземного банку в порядку, передбаченому законодавством України.
Слід також зазначити про можливість діяльності представництв іноземних банків на території України на підставі акредитації Національним банком України в порядку та на умовах, визначених Законом "Про банки4 банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку України. Акредитація представництва іноземного банку здійснюється на підставі визначених Законом документів шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Представництво банку е територіально відокремленим структурним підрозділ банку, ЩО виконує функції представництва й захисту інтересів банку та не здійснює банківську діяльність.
2. Верхній рівень банківської системи України представлений єдиним органом - Національним банком України. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. (далі -Закон про НБУ) Національний банк України є центральним банком
України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, повноваження і функції якого визначаються Конституцією України!, цим Законом та іншими законами України.
Центральний банк у будь-якій державі є особливим органом. Це зумовлено його спеціальним правовим статусом, який передбачає покладення на нього низки особливих функцій, які має здійснювати лише одна інституція банківської системи - саме центральний банк держави. До таких функцій належать: забезпечення стабільності національної грошової одиниці, проведення грошово-кредитної політики, емісія грошей та організація їх обігу, організація системи рефінансування комерційних банків, банківське регулювання та банківський нагляд тощо.
Найважливішою функцією центральних банків є забезпечення стабільності національної валюти. Про це свідчить ст. 99 Конституції України, у якій зазначено, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України. Забезпечення стабільності національної валюти є прерогативою Національного банку України, і саме тому особливого значення набуває закріплення його правового статусу, який би забезпечував ефективну реалізацію центральним банком Його основної та інших функцій.
Правовий статус центрального банку як системна категорія поряд із функціональною характеристикою включає також передбачену нормами права спеціальну правоздатність суб’єкта права у питаннях відання» а також його повноваження, що, враховуючи публічні функції Національного банку, становлять його компетенцію2.
Визначальним елементом правового статусу Національного банку України є положення, закріплене у ст. 2 Закону про НБУ: Національний банк України є особливим центральним органом державного управління. Використання законодавцем терміна "особливий центральний орган державного управління" при характеристиці Національного банку України є універсальним підходом за двома підставами.
По-перше, це законодавче визначення підкреслює державно-управлінську природу діяльності Національного банку України в процесі реалізації покладених на нього функцій. Національний банк бере активну участь у державному управлінні економічними процесами в Україні шляхом проведення грошово-кредитної політики, а також здійснює спеціальні управлінські заходи у вигляді адміністративного та індикативного регулювання банківської діяльності.
По-друге, у такий спосіб підкреслюється принципова особливість правового статусу вітчизняного центрального банку. З урахуванням положення ст. 6 Конституції України щодо здійснення державної влади в України на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Національний банк України не входить до жодної з гілок влади, що виступає важливою гарантією його незалежності від органів державної влади. Незалежність Національного банку від органів державної влади слід вважати головним принципом його діяльності. Важливе значення цього принципу підтверджується практикою законодавчого закріплення статусу центрального банку в інших країнах. Відповідно до ч. 2 ст. 75 Конституції Російської Федерації "защита и обеспечение устойчивости рубля — основная функция Центрального банка Российской Федерации, которую он осуществляет независимо от других органов государственной власти"1. На основі тлумачення цієї конституційної норми російські фахівці Г. А. Тосунян і А. Ю. Віку-лін зазначають, що Банк Росії - це самостійна ланка єдиної системи державної влади Російської Федерації. При цьому вони дійшли висновку щодо можливості включення в єдину систему державної влади федеральних органів державної влади, які не є органами законодавчої, виконавчої чи судової влади, та стверджують, що наявність четвертої "грошової влади" — це не тільки реальність, властива Російській Федерації, але й невід’ємна риса європейської теорії і практики державного будівництва2. За такого підходу порушується конституційний принцип поділу влади, а також змішується чинна система державної влади та система державного управління. ринцип незалежності центрального банку спрямований на забезпечення ефективної реалізації його основної функції. Відомий польський економіст М. Дембровський підкреслює, що для виконання своєї основної місії у сфері грошової політики центральний банк має бути повністю незалежним як від законодавчої, так і від виконавчої влади. Захист органу, відповідального за грошову політику, від політичного циклу і політичної нестабільності досягається саме його незалежністю1.
Зміст принципу незалежності Національного банку України розкривається у процесі аналізу інституційного та бюджетного аспектів.
Провідна ідея інституційної незалежності полягає у забезпеченні режиму невтручання в діяльність центрального банку з боку органів державної влади. Однак, як слушно стверджує А. О. Селіванов, незалежність центрального банку не слід зводити до статусної незалежності серед інших суб’єктів управління економічними процесами, адже саме національний банк здатний бути єдиним емісійним центром та відповідати за управління всією грошово-кредитною системою2. За таких умов особливого значення набуває розроблення механізму взаємодії Національного банку України з вищими органами державної влади, оскільки він не може залишатися самоізольованим від інших суб’єктів економічної політики держави. Саме тому переконливою видається пропозиція А. С. Гальчинського щодо необхідності побудови відносин між законодавчими органами, урядом і національним банком не на ієрархічній структурі, а на принципах рівноправного партнерства.
3. Банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства;
Головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Цілями банківського регулювання є:
- забезпечення дотримання державних, суспільних та приватних інтересів у процесі підприємницької діяльності кредитних організацій;
- забезпечення безперервного грошового обігу, ефективності платежів та міжбанківських розрахунків між суб’єктами економічного обороту, безперебійного функціонування платіжно-розрахункової системи у межах банківської системи1.
Банківське регулювання в Україні здійснюється Національним банком України, адже саме цей державний орган наділений спеціальною компетенцією у сфері управління банківською системою. Законодавство визначає форми банківського регулювання. Відповідно до ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:
I. Адміністративне регулювання:
1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4) нагляд за діяльністю банків;
5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.
II. Індикативне регулювання:
1) установлення обов’язкових економічних нормативів;
2) визначення норм обов’язкових резервів для банків;
3) установлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
4) визначення відсоткової політики;
5) рефінансування банків;
6) кореспондентські відносини;
7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
8) операції з цінними паперами на відкритому ринку;
9) імпорт та експорт капіталу.
4. Банківський контроль – 1) контроль банку за цільовим використанням наданих кредитів або за сплатою коштів неплатоспроможного боржника до визнання його банкрутом, 2) контроль центрального банку за діяльністю комерційних банків. Здійснюється регулюванням банківської ліквідності, обсягів кредитних операцій, грошової емісії за допомогою більш конкретних важелів. Так, банківську ліквідність регулюють регламентацією співвідношення між касовими резервами і депозитами, між позиками і депозитами тощо.
Банківський контроль передусім поширюється на кредитні операції. Залежно від часу здійснення банківський контроль поділяється на попередній і наступний. Попередній банківський контроль передує наданню позики і полягає в оцінці кредитоспроможності потенційного позичальника, перевірці на місці наявності певного майнового забезпечення. Наступний банківський контроль – це нагляд за дотриманням позичальником умов кредитної угоди. При проведенні валютних операцій банки контролюють дотримання клієнтами діючого валютного законодавства. Здійснюючи розрахунково-касове обслуговування клієнтів, банки стежать за дотриманням ними правил безготівкових розрахунків і проведенням операцій з готівкою.
Реферати
1. Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані;
афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;
банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків;
банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;
банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність;
банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;
банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;
державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків;
вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;
державна реєстрація банку - надання банку статусу юридичної особи відповідно до вимог глави 3 цього Закону;
ділова репутація - сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону;
економічні нормативи - показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків;
2. У системі центральних органів виконавчої влади України особливе місце посідає Національний банк України. Правове становище НБУ визначається Конституцією України (статті 99 і 100), Законом України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р., а також іншими нормативними актами.
Перехід України до ринкової економіки, створення ефективного фінансово-кредитного механізму зумовив потребу у створенні в 1991 р. Національного банку України, який повинен відігравати важливу роль у здійсненні державної грошово-кредитної політики та стабілізації національної валюти, в організації та функціонуванні банківської системи в Україні. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються чинним законодавством.
Національний банк України як державний банк країни разом зі своїми філіями є першим рівнем банківської системи України і своєрідним “банком банків”, який виконує базові функції кредитної і резервної системи та обслуговує виконання Державного бюджету країни.
Національний банк є емісійним центром держави, якому належить монопольне право на випуск грошей в обіг на території країни. Він провадить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки.
Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, є єдиним зберігачем державного золотовалютного запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, інших коштовностей, що належать державі. НБУ з метою безпеки і фінансової стабільності координує діяльність банківської системи в цілому, здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків, а також інших фінансово-кредитних установ, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках.
Національний банк України приймає на зберігання кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів, виконує операції з обслуговування державного боргу, пов’язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними, підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці. НБУ забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України. Відповідно до ст. 93 Конституції України НБУ має право законодавчої ініціативи, тобто право безпосереднього внесення до Верховної Ради України законопроектів з питань грошово-кредитної політики. Національний банк України представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків, має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна.