ТЕМА Суть і функції фінансів
Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
6
ФІНАНСОВА-КРЕДИТНА СИСТЕМА
- Суть і функції фінансів. Фінансова система.
- Фінанси підприємств.. Загальнодержавні фінанси Державний бюджет. Доходи і видатки державного бюджету. Державний бюджетний дефіцит та шляхи його подолання. Місцеві бюджети. Податки Фінанси населення
- Необхідність, суть і види кредиту. Принципи кредитування. Поняття кредитної системи, її структура.
- Банківська система України. Казначейські зобов'язання й ощадні сертифікати.
- Значення стабільності валюти. Механізм конвертованості валют. Внутрішня і зовнішня конвертованість валют. Методи стабілізації валют. Теорії паралельних валют.
- Грошові реформи. Методи проведення грошової реформи. Зарубіжний досвід грошових реформ. Особливості формування конвертованості гривні.
СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ
- Фінанси — це сукупність економічних відносин, що пов'язані з утворенням, розподілом і використанням грошових коштів у народному господарстві.
- До сфери фінансів належать такі грошові відносини, які 1/ виражають відносини між суспільством в особі держави, з одного боку, і підприємствами, організаціями — з іншого, а також грошові відносини підприємств і організацій між собою; 2/ грошові відносини, які знаходяться під контролем центрального (в Україні — Національного) банку.
- Суб'єктами фінансових відносин є держава, підприємство, його структурні підрозділи, державні органи різних рівнів управління, громадські організації, члени суспільства.
- Види фінансових відносин: платежі, відрахування до фондів, розподіл доходів, різноманітних податків, пільг тощо.
- Суть фінансів концентровано виражена у виконанні ними функцій.
- ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ: розподільча, регулююча, контролююча і стимулююча
- Розподільча функція характеризує розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств і організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл валового внутрішнього продукту, національного доходу, грошової виручки підприємств і організацій.
- Регулююча функція в основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. В одному випадку регулююча функція має характер коригування розподілу доходів: надання додаткових коштів регіонам для усунення наслідків стихійних лих, виправлення прорахунків, що виникли в процесі виконання бюджетних надходжень або видатків, подолання диспропорціональності в розвитку економіки, ліквідація відставання окремих галузей, забезпечення необхідних пріоритетів економічного розвитку. В інших випадках регулювання здійснюється для забезпечення стабілізації економіки, усунення кризових явищ.
- Контролююча функція. За допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефективність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів, дає можливість забезпечувати господарську діяльність в межах економічної доцільності та існуючих вимог правового законодавства.
- Стимулююча Сутність - надходження фінансових ресурсів регіонам залежано від рівня господарювання регіону. Надмірна централізація вилучення грошових ресурсів державою з регіонів призводить до втрати регіоном економічної ініціативи в розвитку господарства, не має стимулів до створення власних доходів, Ф. має сприяти підвищенню економічної ефективності господарювання, раціональному використанню резервів виробництва
- Система суб'єктів і видів фінансових відносин складається у фінансову систему.
- Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб.
- Переміщення потоків грошових ресурсів від населення, яке, в основному, здійснює заощадження, до інвестицій, які реалізуються підприємствами, здійснює фінансовий ринок.
- Фінансовий ринок складається з БАНКІВСЬКОГО РИНКУ, РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ, СТРАХОВОГО РИНКУ.
- Суб'єктами фінансового ринку є емітенти, інвестори і фінансові посередники.
- Канали фінансового ринку: 1) прямого фінансування, за якими кошти пересуваються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників шляхом продажу облігацій, акцій та інших цінних паперів; 2) непрямого фінансування, за якими потоки грошових коштів від власника заощаджень до позичальника спрямовуються через фінансових посередників.
- Фінансові посередники: банки, страхові компанії та інші позичково-заощаджувальні заклади.
- Завдання фінансових посередників є спрямування заощаджених коштів від тих, хто заробляє більше, ніж тратить, до тих, хто тратить більше, ніж заробляє. Найважливіша роль належить банкам.
- Структура фінансової системи України складається фінансів підприємств і організацій і закладів; системи страхування; державних фінансів.
- Рівні фінансової системи: фінанси підприємств і організацій; державні фінанси і фінанси населення.
- Через інфляційне падіння життєвого рівня більшість населення фактично залишається вилученим із системи фінансів.
Фінанси підприємств.
- Фінанси підприємств і організацій мають особливості відносин розподілу доходів і реалізації продукції, формуванням фонду заміщення спо житих засобів виробництва, валового доходу, створенням та вико ристанням різноманітних фондів грошових коштів, які забезпечу ють виробничо-господарську діяльність підприємств.
- Фінанси підприємств, організацій і галузей народного госпо дарства — це система економічних відносин, яка пов’язана з формуванням і розподілом грошових доходів і нагромаджень, ут воренням і використанням фондів грошових коштів) за допомо гою яких забезпечуються поточна господарська діяльність, ви робничий і соціальний розвиток.
- Заклади некомерційної діяльності насамперед надають послу ги соціального характеру, управління, охорони громадського по рядку, оборони та ін. Тому тут фінансові відносини складаються навколо таких проблем: а) грошові відносини даної галузі з бюд жетом.
- На їх основі формуються галузеві грошові фонди освіти, охорони здоров'я, культури, мистецтва тощо; б) грошові відносини між галузевими органами управління і підвідомчими їм закладами ( тут використовуються галузеві фонди і формуються грошові фонди цільового призначення – заробітна плата, капітальний ремонт тощо); в) грошові відносини між суб’єктами господарювання, в тому числі й пов’язаних з формуванням і використанням позабюджетних фондів, і грошові відносини між споживачами послуг і спонсорами.
- Фінанси підприємств, організацій забезпечують формування й використання доходів первинної виробничої структури, регулюють розподільчі відносини на мікроекономічному рівні і формують базову підсистему фінансової системи.
- Саме на підприємствах створюється валовий національний продукт, що стає об’єктом фінансового розподілу, формуються грошові доходи і нагромадження.
- Головною умовою комерційного розрахунку є отримання прибутку і достатньої рентабельності для самофінансування. Якщо це не забезпечується, то суб’єкту господарської діяльності загрожує банкрутство.
- Фінансово-економічні процеси в межах одного року відображаються у балансі доходів і видатків.
- Складання балансу доходів і видатків підприємства здійснюється на основі аналізу і врахування рівнів віддачі затрат і строків їх окупності, збалансування ризиків і забезпечення ліквідності, врахування інфляційного процесу.
- Збалансування доходів і видатків групується в 4 розділу балансу підприємства: 1) доходи і надходження коштів; 2) видатки і відрахування коштів; 3) кредитні взаємовідносини з банківськими закладами; 4) взаємовідносини підприємства з бюджетом і позабюджетними фондами.
- Специфіка організацій фінансів підприємств значною мірою залежить від форми господарювання,
- Так, за орендної системи, згідно договору, орендна плата включає амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів, обов’язкові платежі в бюджет, відрахування на розвиток виробництва, науки і техніки.
- Якщо це кооперативи при підприємствах то вони платять податок з прибутку, ставки якого диференціюються залежно від виду кооперації та вкладу у задоволення потреб населення, умов матеріально-технічного постачання, ціноутворення тощо.
- Провідне місце у фінансовій системі належить державному бюджету.
- ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ. Фінанси держави – це система грошових фондів, які має держава і які спрямовуються на фінансове забезпечення її функцій: управління, оборону, соціальні гарантії, охорону навколишнього середовища.
- Бюджет є головним фінансовим планом створення і використання фонду грошових коштів держави: це щорічний баланс надходжень і видатків, який розробляють державні органі для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності. У бюджеті зосереджується значна частина національного доходу країни.
- Окремою ланкою фінансів виступають позабюджетні фонди – фонд Чорнобиля, соціального страхування, пенсійний фонд, фонд зайнятості населення, інноваційний, природоохоронний, регіонального розвитку .
- Позабюджетні фонди формуються за рахунок спеціальних відрахувань та добровільних внесків й пожертвувань фізичних і юридичних осіб, доходи від позик і грошово-речових лотерей.
- Кошти позабюджетних фондів повинні цільове використовуватись за своїм призначенням. Цього не може забезпечити державний бюджет, де кошти знеособлюються і перерозподіляються, йдуть на покриття найзагальніших потреб.
- Ці фонди значно менше регламентовані, ніж кошти бюджету, менше контролюються органами влади, а зміни у напрямах їх використання не потребують законодавчого оформлення, що дає можливість оперативніше використовувати позабюджетні кошти. Проте таке функціонування позабюджетних фондів часто спричинює низьку ефективність їх використання.
- Водночас їх чисельність приводить до нагнітання такого податкового пресу, що підриває сам сенс виробничо-господарської діяльності.
- Більшу частину ДОХОДІВ бюджету становлять податки юридичних і фізичних суб'єктів, тобто з підприємств та окремих громадян: податок з обігу; податок на прибуток підприємств, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, надходження від реалізації грошово-речової лотереї
- ВИДАТКИ державного бюджету спрямовуються на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурної сфери, забезпечення обороноздатності держави, утримання органів державного управління
- Основними принципами державних видатків є: плановість, цілеспрямованість, ефективність використання коштів, безповоротність витрат виділених коштів і дотримання економії.
- Дефіцит бюджету — це та сума, на яку в цьому році видатки бюджету перевищують його доходи
- Причини бюджетного дефіциту: падіння суспільного виробництва; зростання його граничних витрат, масовий випуск «порожніх» грошей; невиправдано роздуті соціальні програми, які не забезпечені фінансовими ресурсами; зростання витрат на фінансування воєнно-промислового комплексу; значні витрати на оборот «тіньового» капіталу; величезні непродуктивні видатки, приписки, крадіжки, втрати виробничої продукції тощо.
- Складову частину державних фінансів становлять відносини державного кредиту. Ці відносини пов’язані необхідністю залучення тимчасово вільних грошових коштів для фінансування державних видатків.
- Це залучення здійснюється на фінансовому ринку шляхом емісії облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних паперів.
- Основні форми державного кредиту – є державні позики і казначейські зобов’язання.
- ФІНАНСИ НАСЕЛЕННЯ – це грошові фонди, які утворюються у жителів країни з надходжень, отриманих від трудової, господарської та іншої діяльності і які спрямовуються на примноження їх власності та підвищення добробуту.
- Джерела фінансів населення: податкова система, страхування, пенсійні відрахування, митні, рентні та інші платежі а також добровільні внески й пожертвування до грошових ресурсів громадських організацій політичних партій спеціальних цільових фондів і коштів благодійних організацій що використовуються для надання різноманітних соціальних послуг.
- Нині фінанси населення вилучено з державного бюджету й утворено самостійні спеціальні резервні фонди, які ще називаються страховими фондами.
- Нагромаджені через страхові платежі кошти використовуються для надання кредитів, купівлі акцій та облігацій підприємств, нерухомості тощо.
- Суть кредиту: 1) це - побудований на довірі специфічний тип економічних відносин; 2) він являє собою видану на умовах повернення та платності однією особою іншій певну суму грошового капіталу.
- Кредит – система економічних відносин, за допомогою якої мобілізуються тимчасово вільні кошти і здійснюється їхнє спрямування на потреби розширеного відтворення.
- Англійський економіст Томас Тук розглядаючи сутність кредиту, писав, що це довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику в грошах або товарах надається певна сума капіталу; зазначена сума підлягає поверненню. За користування цією послугою боржник сплачує визначений на договірних засадах відсоток.
- Кредитні відносини виникають між кредитором та позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення і платності.
- Інституціональними ланками кредитної системи є банки (центральні та комерційні), небанківські фінансово-кредитні установи
- Кредитні відносини та інституції, що забезпечують їхнє функціонування та реалізацію, кредитний механізм та кредитна політика формують КРЕДИТНУ СИСТЕМУ.
Функції кре диту.
- 1. Функція перерозподілу наявних в економіці грошово-фінан сових ресурсів і зосередження їх на найбільш пріоритетних з точ ки зору конкретної ситуації сферах економічної діяльності.
- 2. Перерозподільча пов'язана з функцією утворення додаткової до існуючої в економіці купівельної спроможності, що надається у розпорядження підприємницьких структур. Реальна купівельна спроможність фізичних і юридичних осіб визначає динамічний потенціал ринкової економіки.
- методи кредитування. 1) під заставу і 2) без попереднього матеріального забезпечення.
А/ Отримання кредиту під заставу не збільшує діючий потенціал капіталу. Клієнт, що звертається до банку, бере кредит під власні цінні папери, які вже є капіталом. Йому потрібні гроші як ліквідність. За власний вексель він купує такі гроші.
Б/ Кредит без попереднього матеріального забезпечення. Це операція утворення додаткової маси капіталу, яку отримує підприємець, і водночас реальне нарощування його купівельної спроможності. При продуктивному використанні її такий захід не породжує кредитної інфляції. Він є дефляційним.
- 3. Функція капіталізації вільних грошових доходів реалізується в нагромадженні позикового капіталу за рахунок реальних збережень фізичних та юридичних осіб. У будь-якій економічній системі існує два основних джерела збережень грошових ресурсів. Це: а) не капіталізована частка отриманого в процесі виробництва прибутку; б) частка особистих доходів населення, яка формується за рахунок скорочення споживчих витрат, відкладеного попиту, збережень для купівлі у майбутньому товарів тривалого користування, нагромаджень пенсійного та страхо вого фондів тощо. Функція кредиту у цьому випадку полягає в тому, щоб вилучити ці реальні грошові ресурси з стану тимчасової бездіяльності, по можливості скоротити строк їхнього «перепочинку» і трансформувати в форму позикового капіталу.
Грошове обслуговування кругообігу капіталу в процесі виробничого відтворення. Сутність реалізації цієї функції –в тому, що в процесі сус пільного виробничого відтворення на одних ділянках кругообігу тимчасово вивільняються певні суми діючого грошового капіталу, а на інших виникає потреба в них. У цій ситуації на основі кредитного механізму здійснюється нагромадження тимчасово незадіяних капіталів та переінвестування їх в структури, які мають у ньому потребу.
- 4. Прискорення концентрації та централізації капіталу, що здійснюється на основі використання акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в економічній системі суспільства.
6. Обслуговування кредитом інноваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовки та перепідготовки відповідних кадрів.
7. Забезпечення на його основі зростання ефективності грошового обігу. Функція економії витрат грошового обігу і підвищення на цій основі його ефективності реалізується здійсненням на основі кредиту: а) взаємного зарахування платежів; б) прискорення обороту грошей; в) утворення різноманітних форм банківських грошей, що скорочують потреби безпосереднього обігу банкнот. На основі реалізації цієї функції вносяться відповідні зміни до формули, що визначає кількість грошей, потрібну для обслуговування товарного обігу і враховує обсяги кредитних (безоплатних) операцій та їхнє взаємне погашення.
8. Нарешті, кредит використовується як один з дійових інструментів макроекономічного регулювання господарських процесів. Через цю функцію кредиту здійснюються антициклічне регулювання ринкової економіки, її структурна корекція, дефляційна політика, кредитування зовнішньої торгівлі та відповідне регулювання платі жного балансу.
ФОРМИ КРЕДИТУ
1. Комерційний кредит надається одним підприємством (фізич ною чи юридичною особою) іншому у вигляді продажу товарів або послуг з відстроченням платежу. Вважають, що комерційний кредит утворює основу кредитної системи. Він суттєво зменшує резерви готівкових грошей, що завжди вимушені утримувати у своєму роз порядженні суб'єкти ринку для здійснення комерційних розрахунків. Основним призначенням комерційного кредиту є прискорення руху товарів з сфери виробництва до сфери споживання. Комерційний кредит широко застосовується і у взаємовідносинах підприємств-сумісників.
У ринковій економіці комерційний кредит обслуговується вексельними білетами, обіг яких опосередковується банками і регулюється чинним законодавством.
Вексель — це зобов'язання боржника сплатити кредитору пози чену ним суму грошей у визначений строк. Погашення комерційного кредиту здійснюється різними способами:
- сплати боржником за векселем;
- передавання векселя іншим юридичним особам;
- переоформлення комерційного кредиту на банківський.
2. Банківський кредит — кредит, що надається банками та спеціалізованими кредитно-фінансовими установами економічним суб'єктам підприємницької діяльності (суб'єктам ринку), населенню, державі у вигляді грошових позик. Об'єктом банківського кре диту є грошовий капітал. Залежно від суб'єкта кредитування зазначена форма кредиту здійснюється як кредит центрального банку і кредит комерційних банків. У свою чергу надані позики поділяють на коротко-, середньо- і довгострокові. Позики можуть бути попередньо забезпечені і незабезпечені матеріальними цінностями. Особ ливо широко застосовуються забезпечені позики під заставу. В практиці банківського кредитування є кредити в основні фонди та креди ти в оборотні фонди, а також інші функціональні форми кредиту. Поряд з цим розрізняють міжбанківські кредити, що характеризують кредитні відносини між окремими комерційними банками, та кредити, які надаються центральним банком банківським установам.
3. Споживчий кредит підприємства торгівлі та сервісних послуг надають у вигляді товарів і послуг, що продаються в розстрочку (в кредит). Його об'єктом є, як правило, товари тривалого користування (меблі, автомашини), а також окремі види послуг. Споживчий кредит має кілька різновидів, а саме:
лізинговий, пов'язаний з наданням в оренду рухомого і нерухомого майна (машин, обладнання, приміщень);
іпотечний — особливий вид кредиту під заставу нерухомого майна, зокрема землі;
ломбардний — кредит центрального банку, який надається комерційним банкам під заставу державних цінних паперів.
Специфічним різновидом споживчого кредиту є надання приватним особам довгострокових позик на купівлю чи будівництво приватного житла. У країнах з ринковою економікою створюються спеціалізовані банківські установи, які обслуговують різні форми споживчого кредиту: банки, що спеціалізуються на кредитуванні житлового будівництва для молодих сімей, здобуття вищої освіти певною категорією молоді.
4. Міжнародний кредит обслуговує міграцію позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. Його суб'єктами (кредиторами та позичальниками) виступають держава (в особі національних банків і державних скарбниць чи міністерств фінансів), банки (міжнародні, національні та приватні), міжнародні (в тому числі регіональні) валютно-фінансові організації, міжнародні (національні, транснаціональні) корпорації, окремі фірми. Об'єктом міжнародного кредитування є передавання на певний строк, як правило, з виплатою відсотків, товарних цінностей, послуг (наукових, транспортних, сервісних, у тому числі фінансово-банківських) і валютних ресурсів.
Вся сукупність кредитних відносин разом з формами та методами кредитування, фінансовими і комерційними установами, що їх обслуговують, становить кредитну систему.
Головна ланка кредитної системи – банки.
Акції банків щодо залучення грошових коштів являють собою пасивні операції, а продаж та інвестування – активні.
Функції податків :
• Фіскальна (від лат.(казенний). Вона означає необхідність створення державної скарбниці для забезпечення існування держави та її установ, органів тощо;
• Перерозподільча — податки є важливим інструментом розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. Відбувається це в основному через бюджетну систему;
• Стимулююча — вилучення податків впливає на активізацію трудової активності, на краще використання основних фондів, стимулювання тих чи інших галузей виробництва завдяки створенню податкових пільг. Використання податкових пільг сприяє розвитку підприємницької діяльності, закріпленню кадрів в окремих галузях господарства, здійснення митної політики спрямоване на збереження власного виробника і активізацію його виробничої діяльності.
Податки — це обов'язкові відрахування до загальнодержавного і місцевих бюджетів юридичними і фізичними особами
Податкова система складається з ряду елементів:
Суб'єкт податку — особа, яка за законом зобов'язана сплачувати податки.
Носій податку— особа, що фактично сплачує податок.
Об'єкт податку—доход або майно, з якого нараховується податок (заробітна плата, прибуток, доход з цінних паперів, нерухоме майно тощо).
Ставка податку — величина податкових нарахувань на одиницю об'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару тощо).
Залежно від встановлення ставок розрізняють пропорційні, прогресивні та регресивні податки.
Пропорційні податки ґрунтуються на твердих ставках, які встановлюються в однаковому відсотковому відношенні до об'єкта податку без урахування диференціації його величини.
Прогресивні податки передбачають підвищення величини ставок зі зростанням доходу. При прогресивній шкалі оподаткування платник податку сплачує не тільки все більшу абсолютну суму доходів у вигляді податку (в міру зростання їх), а й більшу його частку.
Прогресивні податки в основному сплачують ті особи, які мають великі доходи.
Регресивний податок передбачає зниження величини ставки зі зростанням доходу. Він може й не вести до зростання абсолютної суми надходжень до бюджету при збільшенні доходів фізичних і юридичних осіб, що платять податок.
Згідно з використанням податки поділяють на загальні та специфічні.
Загальні податки використовують на фінансування поточних і капітальних видатків державного і місцевих бюджетів без закріплення за будь-яким певним видом видатків.
Специфічні податки мають цільове призначення (наприклад, відрахування на соціальне страхування).
За принципами встановлення податки поділяють на прямі та непрямі.
Прямі податки вилучають з доходів або майна юридичних і фізичних осіб. До них належить податок на прибуток підприємств або організацій, на доходи, а також подоходний податок з громадян, податок на нерухоме майно.
Непрямі податки встановлюються у вигляді надбавок до ціни товару або тарифу на послуги.
В Україні зі створенням Національного банку України (НБУ) у вересні 1991р. почався процес формування
дворівневої структури банківської системи, представленої, з одного боку, НБУ, а з іншого — мережею комерційних банків і банківських інститутів. Останні, будучи економічно незалежними (не відповідають за зобов'язан ня держави), повинні на засадах здорової конкуренції за довольнити потреби населення та народного господарства у банківських послугах, створити умови для стабілізації та зростання економіки України. З цією метою банківсь ка система зобов'язана стимулювати конкуренцію, про цес роздержавлення і приватизації, поступово здійснюва ти перебудову системи ціноутворення, не допускати без контрольного зростання дефіциту державного бюджету, гіперінфляції, ефективно обслуговувати міжнародний рух капіталів, робочої сили, товарів і послуг та ін. Про те у перші роки існування комерційні банки та банківсь кі установи держави мали на меті насамперед наживу, не нехтуючи при цьому протизаконними методами, не були Вяіцкавлені у послабленні гіперінфдяційних процесів т<» ін. Певною мірою це пояснюється недосконалістю чин-вого законодавства.