Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
4
ТЕМА 1. ОСНОВИ ПОБУДОВИ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ
Мета: з’ясувати сутність і основні ознаки фінансового обліку, засвоїти правові й організаційні засади державного регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності, розглянути рівні законодавчо-нормативного регулювання фінансового обліку в Україні.
В ХХ ст. закінчилося формування сучасного бухгалтерського обліку не тільки як інструмента управління, а, перш за, все як науки. Відбувся розподіл бухгалтерського обліку на основні види та напрями. Виділився фінансовий, податковий та управлінський обліки.
В економічній літературі часто зустрічається твердження того, що фінансовий, управлінський і податковий облік є окремими системами обліку. Проте практично чітко ніхто їх не розмежував. Без фінансового обліку неможливо підрахувати і перевірити правильність нарахування та сплати податків. Фінансовий, управлінський і податковий облік є лише у взаємозв’язку. Самостійно жоден з них не існує як система.
Приклад: Кодування аналітичних рахунків має грунтуватися на інтегрованій системі, при якій можна рекомендувати наступний порядок:
При такому порядку перші три цифри кодів рахунків забезпечують фінансовий облік, з четвертої по дев’яту цифри – управлінський облік, десята цифра – податковий облік.
Фінансовий облік – це сукупність правил і процедур для відображення, обробки і подання інформації відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів. Поняття “фінансовий облік” не наводиться у Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [5].
Фінансовий бухгалтерський облік забезпечує облік активів і пасивів підприємства, оформлення, реєстрацію, безперервне і взаємопов’язане відображення господарських операцій на рахунках і в облікових регістрах, складання фінансової звітності, збір і систематизацію інформації для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Ведення фінансового обліку передбачає суворе дотримання законів, нормативних актів, положень, стандартів, інструкцій і принципів.
Визначення бухгалтерського та управлінського обліку дається в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” . Бухгалтерський облік та управлінський облік тут показують як окремі його види. Перший з них формує економічну інформацію зовнішнім та внутрішнім користувачам, а другий – внутрішнім користувачам з метою прийняття обґрунтованого управлінського рішення. Перший ведеться у відповідності до чинних нормативних документів, а другий є комерційною таємницею і ведеться за рішенням підприємства.
Цим законом (стаття 5) передбачено, що підприємство самостiйно розробляє систему i форми внутрiшньогоспо-дарського (управлiнського) облiку.
Таким чином, якщо фінансовий і податковий облік (податкові розрахунки) є обов’язковими видами обліку для ведення на підприємствах, то управлінський облік ведеться за рішенням підприємства. Ці види обліку необхідно розглядати в єдиній системі бухгалтерського обліку, яка забезпечує різних користувачів необхідною інформацією про діяльність підприємства.
Отже, в системі бухгалтерського обліку в Україні функціонують три підсистеми: фінансовий, управлінський і податковий облік. Кожна з цих підсистем має своє призначення, функції і завдання (рис. 1.).
Управлінський
облік (підсистема)
Фінансовий
облік (підсистема)
Бухгалтерський облік (система)
Податковий облік (підсистема)
Рис. 1. Взаємозв’язок між підсистемами бухгалтерського обліку
У системі бухгалтерського обліку виділяють різні види обліку: синтетичний (відображення інформації в узагальненому грошовому вимірнику, тобто в сумовому виразі); аналітичний (відображення детальної інформації про наявність та рух засобів і джерел в грошовому, натуральних і трудових вимірниках, тобто в кількісно-сумовому виразі); первинний (оформлення господарських операцій первинними документами); патримональний (основна увага звертається на облік стану та руху майна); камеральний (основна увага звертається на облік доходів та витрат); актуарний (формування інформації про зміну ринкової вартості підприємства); креативний (формування інформації підприємства для більш вигідного відображення у звітності його діяльності); екологічний (відображає вплив факторів природного навколишнього середовища на господарську діяльність підприємства і формує інформацію про витрати і доходи в сфері природокористування); статичний (відображає фактичний фінансово-господарський стан підприємства); динамічний (оцінює ефективність результатів діяльності підприємства); стратегічний (формування інформації для визначення перспективи розвитку підприємства) та інші.
В системі господарського обліку поряд з бухгалтерським і статистичним виділяють оперативний (оперативно-технічний) облік. Він призначений для спостереження і контролю за окремими операціями з метою керівництва ними в період їх здійснення. За його допомогою контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу, використання робочого часу, запасів, основних засобів, здійснення розрахунків, випуск і реалізацію продукції тощо.
Оперативний облік здійснюють працівники різних структурних служб управління (виробничий відділ, відділ кадрів, торгово-постачальницькі відділи тощо).
Оперативно-технічний облік ведуть в межах кожного підприємства з метою управління виробничим процесом і забезпечення контролю за його здійсненням. Ці функції виконує управлінський облік.
В розвитку бухгалтерського обліку вчені виділяють різні етапи.
Найбільш характерними з них є п’ять (рис. 1.):
Розвиток бухгалтерського обліку
5-й етап (з середини XX століття і до цього часу)
4-й етап (з початку XX століття і до його середини)
3-й етап (з початку XІX століття і до його кінця)
2-й етап (з виник-ненням товарно-грошових відносин до кінця XVIII століття)
1-й етап (до виник-нення товарно-грошових відносин)
Рис. 1. Етапи розвитку бухгалтерського обліку
П’ятий етап розвитку бухгалтерського обліку, на нашу думку, потрібно поділити на дві частини: перша – до 2000 р. і друга – після 2000 р. На другому підетапі в Україні відбулися кардинальні зміни в бухгалтерському обліку: введено новий план рахунків бухгалтерського обліку, розроблені Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, прийнято Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та інші нормативні документи з метою реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів. В цей період зменшилася увага до галузевих особливостей бухгалтерського обліку, нехтування якими обумовило його погіршення.
Концепція фін.обліку базується на певних правилах, нормах, і передбачає дотримання та використання відповідних принципів, методів, способів, прийомів, технології відображення активів, пасивів і господарських процесів.
Відповідно до стандартів фінансового обліку США концепція – це узгоджена система взаємопов’язаних цілей і принципів, які визначають природу, функції і межі фінансового обліку та звітності, на основі яких можлива розробка неспростовних стандартів [4].
В економічній літературі є різні тлумачення терміну “концепція фінобліку обліку”. Концепція бухгалтерського обліку – це система теорій, поглядів, ідей, втілених в принципах, правилах, методах і прийомах його ведення. Тому концепція є поняттям більш загальним ніж принципи, правила, методи. Вона їх об’єднує і на основі них формується.
Бухгалтерський облік (фінансовий), як будь-яка наука, має свій предмет, об’єкти, суб’єкти і метод. Те, що обліковується, є предметом бухгалтерського обліку, а як ведеться облік, якими способами і прийомами він здійснюється, визначає його метод. Предмет бухгалтерського обліку розкривається через його об’єкти. Термін “об’єкт” (лат. оbjectus – предмет) означає те саме, що й “предмет”. Об’єктами обліку є господарські засоби (активи), джерела утворення господарських засобів (пасиви), господарські процеси та їх результати. Бухгалтерський облік ведеться на підприємстві, що є його суб’єктом. Суб’єкти і об’єкти є складовою системи бухгалтерського обліку.
Предмет і метод бухгалтерського обліку, що проявляються в практичній діяльності, ґрунтуються на теоретичній базі. На певній теорії (теоріях) обліку базується концепція бухгалтерського обліку.
Вихідними положеннями і принципами теорії бухгалтерського обліку є постулати. Постулатами (лат. postulatum – вимога) є прийняті в певній теорії принципи і правила, які не є доказовими. Постулат є синонімом поняття “аксіома”. Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку виділено два основоположні припущення (постулати): принципи нарахування і безперервність [4].
Ведення бухгалтерського обліку передбачає дотримання певної послідовності дій та етапів при реєстрації, накопиченні, обробці інформації і формуванні звітності. Це називається процедурою бухгалтерського обліку. Вона включає його принципи і технологію відображення активів, пасивів і господарських процесів.
Так, процедура передбачає черговість дій, записів у регістри і набір регістрів, тобто послідовність за якою господарські операції повинні спочатку бути оформлені первинними документами, потім записані у журнали-ордери, меморіали-ордери, відомості, потім – у Головну книгу, на основі якої складається бухгалтерська звітність.
Проф. Бутинець Ф.Ф. визначає три основні етапи облікової роботи: обробку первинних облікових документів бухгалтером; реєстрацію документів у відповідних регістрах; узагальнення даних поточного обліку і складання балансу [1]. Нарібаєв К.Н. до процедури бухгалтерського обліку відносить: спостереження, вимірювання, класифікацію, аналіз, синтез, індукцію дедукцію [15].
Правила, якими слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і відображенні їх результатів у фінансовій звітності, називаються принципами бухгалтерського обліку.
Слово “принцип” (лат. principium – начало, основа) означає першооснова, те, що лежить в основі певної теорії, вчення, науки, світогляду тощо.
На основі принципів будується система бухгалтерського обліку, а тому вони визначають його структуру і методику функціонування.
Залежно від завдань, які ставляться перед бухгалтерським обліком, формується відповідна система його принципів. В процесі адаптації бухгалтерського обліку до змін в економіці, законодавстві, відповідно змінюються принципи бухгалтерського обліку. Вони не є сталою величиною, а можуть доповнюватись або скасовуватись при необхідності. Принципи сформувались історично відповідно до становлення системи бухгалтерського обліку.
Кожна країна, з власною системою бухгалтерського обліку, має відповідні принципи, на яких ця система базується.
Кількість принципів в кожній країні різна, що визначається системою бухгалтерського обліку, специфікою економіки даної країни, політичним устроєм, законодавством, вибраними пріоритетами, національними особливостями.
В міжнародних стандартах бухгалтерського обліку передбачено дві основоположні концепції – нарахування і безперервність, а також одинадцять якісних характеристик фінансових звітів – зрозумілість, доречність, суттєвість і сукупність, своєчасність, достовірність, превалювання сутності над формою, нейтральність, повнота, обачність, правдиве подання, зіставність [19].
Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [5] встановлено десять основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.
Ведення обліку передбачає поєднання методологічних та організаційних його принципів. Питання методології обліку вирішується на рівні держави. Методологічні принципи ведення обліку однакові для всіх, а організаційні принципи кожне підприємство встановлює самостійно, враховуючи його структуру, особливості технології та інші конкретні обставини.
Бухгалтерський облік забезпечує збирання, обробку і систематизацію інформації, яка необхідна для управління. Тому від якості бухгалтерського обліку залежить якість всієї економічної роботи на підприємстві.
Для раціональної організації бухгалтерського обліку необхідно:
а) вивчити особливості технології та організації роботи підприємства, які впливають на облік;
б) врахувати можливості підприємства щодо кадрового забезпечення та використання обчислювальної техніки;
в) проаналізувати економічні взаємозв’язки між структурними підрозділами та бухгалтерією підприємства.
Бухгалтер не тільки технічно здійснює облік, але й веде велику роботу з планування, контролю, аналізу, готує інформацію, яка сприймається менеджерами для прийняття управлінських рішень. Бухгалтер має забезпечити достовірне ведення бухгалтерського обліку, приносити користь підприємству шляхом пропозицій по вибору кращих альтернативних управлінських рішень. Раціонально побудований бухгалтерський облік на підприємстві прямо впливає на зниження витрат, збільшення доходів і підвищення ефективності діяльності підприємства. Тому в своїх діях бухгалтеру треба керуватись принципом “раціональність”.
Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності здійснюється з дотриманням певних способів і прийомів, що являють собою метод бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку не потрібно плутати з методом бухгалтерського обліку. Принципами є правила, основні положення, які визначають основи ведення бухгалтерського обліку. На відміну від принципів метод є сукупністю способів і прийомів, за допомогою яких ведеться бухгалтерський облік. Так, принципи двосторонності (двоїстості) рахунку в нашому обліку є елементами методу. В літературних джерелах розвинених капіталістичних країн в бухгалтерському обліку не виділяють метод бухгалтерського обліку, а принципи. Метод бухгалтерського обліку виділявся в літературних джерелах Радянського Союзу, проте не застосовувались принципи. Роль принципів визначали правила, положення, вказівки, вимоги законів і інструкцій.
Принципи є загальними правилами ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що ведеться за допомогою певних способів і прийомів – елементів методу бухгалтерського обліку. Тому принципи не варто ототожнювати з методами, а розглядати їх доцільно як окремі складові концепції бухгалтерського обліку.
Метод (грец. μετοδος – шлях дослідження, спосіб викладу) – спосіб пізнання явищ природи і суспільного життя; теорія, вчення, прийом або образ дій, спрямованих на вирішення певного завдання. Проф. Кірейцев Г.Г. визначає метод бухгалтерського обліку як систему взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих один одного прийомів і способів реалізації функцій обліку і вирішення поставлених перед ним завдань [7]. Метод будується на методології і теорії обліку. До елементів методу відносяться: документація та інвентаризація, оцінка і калькулювання, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.
З метою нарахування і сплати податків, а також з метою прийняття рішень в управлінні підприємством в бухгалтерському обліку можна відходити від елементів методу рахунку і подвійного запису. Так, в бухгалтерському податковому обліку при нарахуванні податків, зборів і обов’язкових платежів законодавством встановлені правила, що не передбачають подвійний запис і використання рахунків.
В бухгалтерському управлінському обліку інформацію подають відповідно до потреб управління підприємством, що не завжди потребує формувати її подвійним записом або використовувати рахунки.
Складання звітності є завершальним етапом бухгалтерського обліку. Система типових форм фінансової звітності в Україні затверджується і розробляється на державному рівні. Підприємства зобов’язані складати і подавати звітність у відповідності із встановленими формами. У США форми бухгалтерської звітності носять рекомендаційний характер. На державному рівні встановлюються лише загальні вимоги до формування звітності, а підприємства самостійно вибирають форму подання звітів. В цьому також проявляється відмінність вітчизняної системи бухгалтерського обліку від американської.
Елементи методу між собою тісно взаємопов’язані і в сукупності становлять метод бухгалтерського обліку (рис. 2).
Отже, в бухгалтерському обліку постає необхідність застосовувати одночасно як принципи, так і методи. Адже на основі принципів формуються правила, а методи визначають способи їх застосування.
П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” визначено, що інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна відповідати чотирьом якісним характеристикам: дохідливість, достовірність, зіставність, доречність [18].
Баланс і звітність
Рахунки і подвійний запис
Оцінка і кальку-лювання
Докумен-тація та інвента-ризація
Рис. 2. Взаємозв’язок між елементами методу бухгалтерського обліку
Дохідливість означає, що інформація, яка подається у фінансових звітах, має бути зрозумілою для користувачів, які мають відповідні знання з бізнесу та бухгалтерського обліку.
Інформація, яка не має суттєвих помилок та упередженості, відображає дійсний стан справ, вважається достовірною. Достовірна інформація повинна правдиво відображати операції й події, що відбулися на підприємстві, бути нейтральною (вільною від упередженості), об’єктивною, повною (містити всі дані в межах суттєвості інформації), побудованою відповідно вимог обачності та превалювання сутності над формою.
Зіставність (або порівнянність) інформації полягає в тому, щоб її користувачі мали можливість порівнювати її за ряд звітних періодів та із звітністю різних підприємств.
Доречність (або релевантність) передбачає, що інформація, яка подається у фінансових звітах, має бути доречною, відповідати потребам користувачів для прийняття ними обґрунтованих рішень. На доречність інформації впливає принцип “суттєвість”.
Не варто ототожнювати доречність і суттєвість. Суттєвість передбачає спосіб формування і подання інформації, за яким другорядні незначні ознаки треба ігнорувати. Суттєвість встановлює поріг відсікання другорядної інформації.
Доречність означає подачу інформації у вигляді, який би задовольняв потреби користувачів. Доречність є основою для вибору, яку інформацію розглядати, а яку ні. Зокрема, відповідно до доречності встановлено види, склад і будову форм звітності, на основі яких користувач може оцінити минулі, нинішні чи майбутні події, виправдати або підтвердити свої минулі оцінки.
Суттєвість і доречність є різними поняттями. Інформація може бути суттєвою, але не доречною, або доречною, але не суттєвою. Так, інформація про виручку від реалізації продукції є суттєвою, але у формі фінансової звітності “Баланс” є не доречною. Цю інформацію доречно розглядати у “Звіті про фінансові результати”. Доречна інформація формується відповідно до її суттєвості.
Фінансова звітність повинна складатись і подаватись користувачам у встановлені строки. Порушення їх обумовлює як мінімум два недоліки:
Дані у фінансовій звітності повинні бути відображені з максимальною точністю, і не містити приблизних оцінок. Проте допускається у звітності відображати дані з ступенем точності, який вимагається цим звітом. Наприклад, в балансі суми подаються в тисячах гривень.
Отже, до визначених якісних характеристик фінансової звітності потрібно додати ще дві – своєчасність і точність.
Нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку є складовою його системи. Це регулювання можна відобразити на чотирьох рівнях (рис. 3). Вищий рівень законодавчих і нормативно-правових документів має більшу юридичну силу порівняно із нижчим рівнем. А серед законодавчих актів одного рівня переважає той, який був прийнятий пізніше.
Ступінь регламентації бухгалтерського обліку державою визначає відмінності в системах бухгалтерського обліку. Так, в країнах континентальної моделі бухгалтерський облік значно в більшій мірі регулюється державою, ніж в країнах британо-американської.
Стратегічний напрямок розвитку економіки України – Європейський вибір. Відповідною має бути також стратегія розвитку бухгалтерського обліку, тобто потрібно орієнтуватися на континентальну модель.
За часів існування командної системи в СРСР “вольностей” у веденні бухгалтерського обліку практично не було. Він вівся у суворій відповідності до чинних нормативних документів. За оцінками фахівців стан бухгалтерського обліку тоді був кращий ніж тепер, незважаючи на те, що у зв’язку з розвитком електронної техніки практично відбулася революція у веденні обліку. Тому стратегічним напрямом бухгалтерського обліку в Україні є обмеження “вольностей”, які дозволяють у законному порядку формувати у фінансовій звітності таку інформацію, яка вигідна лише її творцям. Під час ведення обліку не можна ігнорувати якісну характеристику “зіставність”. Елементом системи бухгалтерського обліку є облікові регістри і форми бухгалтерського обліку. Їх структура, порядок затвердження і використання визначають особливості ведення бухгалтерського обліку в тій чи іншій країні.
Кодекси, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України
Перший рівень
Другий рівень
Нормативні документи Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації, Національного банку України та інших відомств, які реєструються в Міністерстві юстиції України
Нормативні акти, інструкції, методичні рекомендації, вказівки, листи міністерств і відомств
Третій рівень
Робочі документи, що формують облікову політику на підприємстві
Четвертий рівень
Рис. 3. Рівні регулювання бухгалтерського обліку
Модель системи бухгалтерського обліку в Україні, включає три підсистеми (фінансовий облік, управлінський облік, податковий облік) та складається з чотирьох груп елементів (рис. 4):
1. Суб’єкти і об’єкти бухгалтерського обліку:
- до суб’єктів обліку належать: підприємства, бухгалтери, обліковці.
- до об’єктів обліку належать:
а) господарські засоби: необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів;
б) джерела утворення господарських засобів: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання, доходи майбутніх періодів;
в) господарські процеси та їх результати: постачання, виробництво, реалізація.
2. Концепція бухгалтерського обліку включає:
а) принципи бухгалтерського обліку: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, суттєвість, періодичність, раціональність;
б) елементи методу бухгалтерського обліку: документація та інвентаризація; оцінка і калькулювання; рахунки і подвійний запис; балансове узагальнення і звітність;
в) якісні характеристики фінансової звітності: дохідливість, достовірність, зіставність, доречність, своєчасність, точність;
г) ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності базується на принципах, методі, якісних характеристиках фінансової звітності і здійснюється за визначеною процедурою, яка включає такі етапи: спостереження, реєстрацію, вимірювання, оцінку і узагальнення.
Управлінський і податковий бухгалтерський облік, базуючись на основних положеннях системи бухгалтерського обліку, можуть визначати власні принципи, методи, об’єкти, процедуру ведення.
3. Первинні документи, облікові регістри і форми бухгалтерського обліку. До цього елемента відносяться:
а) первинні документи (первинні документи по запасах, основних засобах, біологічних активах, заробітній платі, касових операціях, розрахунках);
б) облікові регістри (журнали, книги, відомості, аркуші, картки);
Система бухгалтерського обліку
Податковий облік
Управлінський облік
Фінансовий облік
Концепція
бухгалтерського обліку
I. Принципи бухгалтерського обліку (обачність, повне висвітлення, автоном-ність, послідовність, безперервність, нара-хування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність, суттєвість, раціональність);
II. Елементи методу бухгалтерського об-
ліку (документація та інвентаризація; оцін-ка і калькулювання; рахунки і подвійний запис; балансове узагальнення і звітність);
III. Якісні характеристики фінансової звіт-ності (дохідливість, достовірність, зістав-ність, доречність, своєчасність, точність);
IV. Процедура та практика ведення бухгалтерського обліку (застосовують-
ся принципи, елементи методу, якісні ха-рактеристики фінансової звітності; проце-дура бухгалтерського обліку включає етапи: спостереження, реєстрацію, вимірювання, оцінку і узагальнення)
Законодавче і нормативно-правове регулювання бухгал-терського обліку
І. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV, закони України про оподаткування;
ІІ. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
ІІІ. План рахунків бухгалтер-ського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій та інструкція по його застосуванню
Первинні документи, облікові регістри і форми бухгалтерського обліку
І. Первинні документи (первинні документи по запасах, основних засобах, біологічних активах, заробітній платі, касових операціях, розрахунках);
ІІ. Облікові регістри (журнали, книги, відомості, аркуші, картки);
ІІІ. Форми бухгалтерського обліку (меморіально-ордерна, журнал-головна, журнально-ордерна, автоматизована і спрощена)
Суб’єкти і об’єкти бухгалтерського обліку
І. Суб’єкти
(підприємства, бухгалтери, обліковці);
ІІ. Об’єкти
(господарські засоби, джерела утворення господарських засобів, господарські процеси
та їх результати)
Рис. 4. Складові елементи системи бухгалтерського обліку в Україні
в) форми бухгалтерського обліку (меморіально-ордерна, журнал-головна, журнально-ордерна, автоматизована і спрощена).
4. Законодавче і нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку, що включає:
а) Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, які регулюють питання ведення бухгалтерського обліку у всіх суб’єктів господарської діяльності;
б) нормативні документи Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, Національного банку України та інших органів управління. Ці документи є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами господарювання, але вони не повинні суперечити документам першого рівня;
в) нормативні акти, інструкції, методичні рекомендації, вказівки, листи міністерств і відомств, що виконують роль, головним чином, роз’яснень або деталізації основних положень нормативних документів вищих рівнів;
г) на підприємстві формують облікову політику, враховуючи вимоги вищих рівнів управління та конкретні умови діяльності.
Перспектива розвитку бухгалтерського обліку передбачає інтеграцію і взаємодію трьох його складових: фінансового, управлінського і податкового обліку. Збалансоване і органічне їх поєднання визначає ефективне функціонування цілісної системи бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік відображає економічну діяльність підприємств, а тому повинен враховувати економічні закони і бути кількісним відображенням їх дії. Без обліку економічних процесів не можуть ефективно функціонувати як окремі підприємства, так і економіка держави вцілому. Господарська діяльність, яка пов’язана з матеріальним виробництвом, торгівлею, виконанням робіт, наданням послуг потребує управління і контролю, що забезпечується за допомогою обліку. В сучасних умовах посилюється функція обліку в управлінні підприємством, де бухгалтерія виступає центром економічної роботи. Бухгалтерський облік повинен задовольняти потреби споживачів інформації в умовах світу, що динамічно змінюється. Тому він має відображати не тільки операції, що відбулись в минулому, а і бути зорієнтованим на майбутнє. При цьому історичні облікові дані стають основою для оцінки дії майбутніх факторів.
Бухгалтерський облік тісно пов’язаний із багатьма іншими науками і застосовує їх прийоми і методи для виявлення, вимірювання, відображення, формування і передачі облікової інформації для користувачів. Для забезпечення мети і виконання завдань бухгалтерський облік інтегрується з економікою, філософією, аудитом, статистикою, математикою, фінансами, менеджментом, маркетингом, інформатикою.
В сучасних умовах ведення бухгалтерського обліку неможливе без використання комп’ютерної техніки. Її застосування забезпечує автоматизований процес збирання, реєстрації та опрацювання облікової інформації. Це якісно змінює характер роботи облікових працівників, розширює можливості інформаційного забезпечення підприємств. З метою вдосконалення технології обробки економічної інформації в бухгалтерського обліку необхідно активніше застосовувати інформаційні технології.
Формування системи бухгалтерського обліку повинне поєднувати наукові розробки і практичне їх застосування. Лише такий взаємозв’язок забезпечить належний розвиток науки. Бухгалтерський облік відкритий для новаторських перетворень, постійно вдосконалюється відповідно до вимог часу і інноваційних змін, що охоплюють світ, а тому модифікує свій предмет, використовуючи прогресивні форми обліку і методи відображення інформації.
Отже, бухгалтерський (фінансовий облік) функціонує як єдина уніфікована система збору, обробки і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Ця система включає фінансовий, управлінський і податковий облік, які між собою взаємопов’язані, доповнюють один одного, базуються на спільних документах і спрямовані на визначення результатів діяльності підприємства. Проте ці три підсистеми мають певні відмінності: формують інформацію для різних споживачів, використовують не однакові принципи і нормативні акти тощо.