Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
15
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Теплицький Григорій Мойсейович
УДК 339.54 (477.62)
ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ ЧЕРЕЗ
ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ
ІНВЕСТИЦІЙНИМ РЕЖИМОМ
Спеціальність 08.05.01 –світове господарство і міжнародні економічні відносини
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Донецьк - 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник –доктор економічних наук, професор
Макогон Юрій Володимирович,
Донецький національний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри міжнародної економіки
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Амітан Веніамін Наумович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, завідувач відділу економіко - правових проблем розвитку територіальних систем
кандидат економічних наук, доцент Булатова Олена Валеріївна, Маріупольський державний гуманітарний університет МОН України, завідувач кафедри міжнародної економіки
Провідна установа:
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра світового господарства і міжнародних економічних відносин
Захист відбудеться 9 червня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
Автореферат розісланий „ 5 ” травня 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, доцент С.П.Калініна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Економічна інтеграція об’єднує елементи національних економік і є найвищим ступенем інтернаціоналізації господарського життя, при цьому відбувається міждержавний розвиток, що діє відповідно до спеціальних угод і має свою організаційну структуру, представлену різними керуючими організаціями, наднаціональними незалежними утвореннями. Зростаюча залежність успішного розвитку національних економічних систем від оптимальної участі в інтеграційних процесах передбачає визначення економічних пріоритетів і найважливіших національних інтересів, усвідомлення ролі та місця України в глобальному геополітичному просторі.
Розвиток інтеграції обумовлює співробітництво між національними господарствами різних країн, що супроводжується частковою або повною уніфікацією законодавчої бази, ліквідацією бар'єрів у торгівлі між країнами, зближенням ринків країн з метою створення єдиного ринку. Стратегічний напрям інтеграції України передбачає проголошення курсу на багатовекторність, розвиток відносин як із країнами СНД, і особливо з Росією, так і розширення економічних відносин із країнами Європейського Союзу; участь у регіональних організаціях.
Дослідженню проблематики інтеграції і розвитку участі національної економіки у світовому господарстві присвячені роботи В. Андрійчука, М. Гонака, Ю. Макогона, С. Писаренко, А. Етозоні, Р. Кохана, Ст. Д. Краснера, П. Баклі, Г. Климка, А. Кредісова, Г. Кремера, О. Журавського, Д. Лук'яненка, Ю. Шишкова та інших.
Важливою умовою розвитку і поліпшення соціально-економічного стану України вчені-економісти і практики визнають залучення іноземного капіталу, відзначаючи, що дієвим важелем здійснення цього процесу є створення та функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. Істотний внесок у дослідженні цих питань належить вченим-економістам О. Гаврілюку, В. Геєцю, Б. Губському, М. Дудченко, Б. Луціву, Ю. Макогону, В. Новицькому, І. Школі, О. Шниркову та іншим.
Сучасна багатовекторна тенденція інтеграції України потребує розвитку нових методів управління економікою. Процес інтеграції України у світову спільноту обумовлює розширення роботи торговельних місій, реформування виробничих комплексів, посилення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників.
Найважливішим сучасним напрямом економічної інтеграції України стала програма створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР). Створення СЕЗ вирішує проблему виходу народного господарства України з економічної кризи шляхом залучення іноземних та внутрішніх інвестицій, стимулювання виробництва, досягнення збалансованості економічного розвитку регіонів країни, ефективного розміщення та використання їх матеріальних, трудових та інших ресурсів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету в рамках напрямів наукової роботи кафедри „Міжнародна економіка” в межах держбюджетних тем: Г96/3 „Методологічні питання регулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні регіону і розробка рекомендацій щодо її активізації” (номер держреєстрації 0196U021119) здобувачем здійснено аналіз передумов активізації зовнішньоекономічної діяльності на прикладі Донецької області, Г01/3 „Конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону на світових ринках та пошук шляхів її підвищення” (номер держреєстрації 0101U005723) здобувачем досліджено основні етапи конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону.
Мета і задача дослідження. Метою дослідження є розробка науково-практичних та методичних рекомендацій щодо активізації інтеграції України у світове господарство через функціонування територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено і вирішено такі задачі:
дослідити теоретичні основи економічної інтеграції країн у світову систему господарювання;
оцінити ступінь включення України до світових інтеграційних процесів;
розглянути класифікацію спеціальних економічних зон;
проаналізувати динаміку обсягів надходження іноземних інвестицій в Україну через створення спеціальних економічних зон;
визначити особливості інтеграції України у світову економіку через створення територій зі спеціальним режимом інвестування та проаналізувати ефективність їх функціонування;
розробити рекомендації щодо створення сприятливих умов зовнішньоекономічної діяльності підприємства в умовах функціонування територій зі спеціальним економічним режимом;
розробити напрями інтеграції України в систему міжнародних економічних відносин через функціонування територій зі спеціальним інвестиційним режимом.
Об'єктом дослідження є процес інтеграції України у світову економіку через функціонування територій зі спеціальним інвестиційним режимом.
Предметом дослідження є економічні та організаційні засади і передумови участі України в процесах інтеграції у світову економіку через функціонування територій зі спеціальним інвестиційним режимом.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи становлять роботи вітчизняних і зарубіжних учених з питань міжнародної економічної інтеграції, сутності та особливостей інвестиційного розвитку, створення і функціонування територій зі спеціальним інвестиційним режимом.
У процесі дослідження було використано діалектичний метод наукового пізнання та загальнонаукові методи пізнання: методи системного аналізу, теоретичного узагальнення, синтезу (для обґрунтування закономірностей формування інтеграційних об'єднань національних економік через функціонування зон спеціального інвестиційного режиму); групування та класифікації (для систематизації видів спеціальних економічних зон, розробки додаткових критеріїв групування СЕЗ); структурний метод, метод статистичного аналізу (для дослідження тенденцій розвитку світової інтеграції, прогнозування основних показників ефективності функціонування територій зі спеціальним режимом інвестування); метод порівняння та експертних оцінок, метод прийняття рішень (для розробки методики оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства в умовах функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку). Обробка статистичного матеріалу проводилася з використанням методів економічного аналізу, методу табличного аналізу, порівняльного, індексного методів, методів групування, графічного аналізу, прогнозування.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, матеріали Держкомстату України, періодичні видання, матеріали вітчизняних і міжнародних конференцій, інформація мережі Internet.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в роботі поглиблено теоретико-методичні положення відносно організації інтеграційної взаємодії національних економік і розроблено підходи щодо практичної реалізації розширеного інтегрування України в світову економіку через розвиток територій зі спеціальним режимом інвестування.
Основні положення, які формують наукову новизну результатів дослідження, полягають у наступному:
дістало подальшого розвитку визначення понять „міжнародна економічна інтеграція” та „спеціальна економічна зона”. Так, міжнародна економічна інтеграція розглядається як поширена діяльність держав (урядів), економічних агентів (підприємств), різноманітних суб’єктів господарської, правової, культурної та іншої діяльності, яку спрямовано на взаємопроникнення національних економік (виробництва, вільного переміщення фінансів, транспорту, робочої сили), максимальне об’єднання національних економік в єдине ціле з точки зору поставлених завдань, включення їх в єдиний відтворювальний процес у масштабах країн, що інтегруються. Спеціальна економічна зона –це особлива, складна і багатогранна система виробничих відносин по створенню оптимальних пільгових умов для розвитку окремого територіального виробничого комплексу, з метою реалізації інтересів всіх суб’єктів господарювання у межах діючого в державі законодавства;
поглиблено теоретичні положення щодо організації інтеграційної взаємодії національних економік з виділенням трьох детермінант: „національна економіка –транснаціоналізація –регіональна інтеграція”, а саме обґрунтовано, що стабільно конкурентоспроможною в сучасних умовах може бути національна економіка країни, яка ефективно використовує можливості транснаціоналізації і регіональної економічної інтеграції та потребує надання нового теоретичного обґрунтування умов і факторів конкурентоспроможності країни;
удосконалено класифікацію спеціальних економічних зон шляхом виділення таких класифікаційних ознак: організаційні форми господарської діяльності; розміщення виробничих сил на території держави; економічні відносини виробництва і розподілу доданого продукту; здатність до поширення її меж на інші сфери, які сприяють ефективному розвитку національної економіки;
уперше запропоновано модель інтеграційного розвитку регіонів України через розвиток СЕЗ і ТПР на засадах аналізу географічних, ресурсних, технічних, соціальних і політичних факторів з урахуванням адміністративно-територіальних, правових, податкових реформ, що дозволяє на основі комплексного аналізу визначити експортні пріоритети і раціональну структуру іноземних інвестицій;
уперше розроблено методику оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства в умовах функціонування спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку, яка спрямована на визначення найбільш вигідного розташування конкретного проекту для реалізації на території конкретної області з позиції переліку пільг і ступеня їх використання, що допоможе потенційному інвестору в прогнозуванні розміру абсолютного ефекту, оптимізації параметрів бізнес-плану і прийнятті економічно обґрунтованих управлінських рішень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені рекомендації і заходи дозволяють активізувати участь України в інтеграційних процесах через створення територій зі спеціальним інвестиційним режимом, забезпечують їх використання державами, які розвиваються.
Окремі теоретичні розробки і методичні підходи використані: виконавчим комітетом Донецької міської ради при розробці напрямів забезпечення сприятливих умов по залученню іноземних інвестицій у Донецьку область (довідка №781/4-7 від 27.12.2004р.); Комітетом з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Верховної Ради України з метою обґрунтування доцільності існування СЕЗ в Україні (довідка №06-8/12-117 від 18.11.2004р.); Департаментом міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу Міністерства аграрної політики України при розробці рекомендацій, спрямованих на включення України до світової системи господарювання (довідка №781-35/6-144 від 26.11.2004р.); Департаментом регіонального розвитку Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України при розробці критеріїв оцінки діяльності територій зі спеціальним економічним статусом (довідка № 978-16/71-12 від 15.12.2004р.).
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї і положення дисертаційної роботи доповідалися та отримали схвалення на міжнародних науково-практичних семінарах, присвячених проблемам розвитку України та її регіонів: “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Слов’яногірськ: 2000 р., 2001 р., 2002 р., 2003р., 2004р.).
Публікації. Результати проведеного дослідження знайшли своє відображення у 8 наукових працях загальним обсягом 3,6 д.а., з яких особисто автору належить 3,45 д.а., з них 7 –у наукових фахових виданнях обсягом 3,2 д.а., з яких особисто автору належить 3,05 д.а.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменування), додатків. Зміст роботи викладено на 178 сторінках друкованого тексту, включаючи 24 таблиць на 27 сторінках, 16 рисунків на 15 сторінках.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, мету та задачі дослідження, сформульовано наукову новизну та висновки щодо практичного значення одержаних результатів, описано форми їх апробації та використання.
У розділі 1 „Теоретичні основи економічної інтеграції країн у світову систему господарювання” розглянуто сутність і види теорій економічної інтеграції країн, особливості процесів економічної інтеграції, досліджено організаційно-економічні основи утворення і функціонування спеціальних економічних зон.
У ході протікання інтеграційних процесів відбувається поглиблення міжнародного розподілу праці, обмежених ресурсів і можливостей та забезпечення найбільш ефективного виробництва на інтегрованих територіях. Відбувається більш інтенсивний обмін товарами, послугами, капіталами й робочою силою, зближення національних економік у цілому. Економічна інтеграція як процес об’єднання елементів національних економік має свою організаційну структуру, представлену різними регулюючими органами, наднаціональними незалежними утвореннями.
З появою міжнародних економічних інтеграційних тенденцій з’явилася і об’єктивна необхідність вивчення і підведення теоретичної бази цього явища. Спроби створення такої теоретичної бази були здійснені ще в 50-ті роки ХХ століття такими вченими, як Р.Шуман, В. Хальштейн, М.Панич, Є.Бенуа, Л.Клохаш та ін.
У різних країнах інтеграційні процеси відбуваються по-різному:
з різноманітними за характером відносинами між країнами-учасницями;
з різними організаційними структурами;
з різними результатами інтеграційної діяльності.
Разом з цим існують загальні риси та етапи інтеграції. Автором пропонується розглядати міжнародну економічну інтеграцію як поширену діяльність держав (урядів), економічних агентів (підприємств), різноманітних суб’єктів господарської, правової, культурної та іншої діяльності, яку спрямовано на взаємопроникнення національних економік (виробництва, вільного переміщення фінансів, транспорту, робочої сили), максимальне об’єднання національних економік в єдине ціле з точки зору поставлених завдань, включення їх в єдиний відтворювальний процес у масштабах країн, що інтегруються.
Спираючись на проведений теоретичний аналіз процесу створення і функціонування спеціальних економічних зон у світі, автор пропонує класифікувати їх за такими ознаками:
організаційні форми господарської діяльності;
розміщення виробничих сил на території держави;
економічні відносини виробництва і розподілу доданого продукту;
здатність до поширення її меж на інші сфери, які сприяють ефективному розвитку національної економіки.
Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції обумовлений:
економічним розвитком країн, груп країн і регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів;
закономірностями науково-технічного прогресу;
тенденціями демографічного розвитку;
наявністю і необхідністю вирішення глобальних проблем;
різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж;
ринковою “уніфікацією”економічного розвитку.
Реалізація інтеграційних процесів передбачає функціонування механізму інтеграції. Він включає різноманітні заходи, які визначено на основі дослідження теорій міжнародної економічної інтеграції, робіт з аналізу історичного досвіду інтеграційних процесів. Основними заходами є:
створення системи міждержавних органів, що регулюють економічні зв’язки;
створення зон вільної торгівлі, митних союзів, загальних ринків;
міждержавне втручання в макроекономічні процеси, пов’язані з темпами зростання, структурою й розміщенням виробництва, розвитком науки і техніки, з валютно-фінансовим становищем;
використання широкої гами зв’язків і угод на мікрорівні: між підприємствами, фірмами та монополіями різних країн, через які матеріально реалізуються інтеграційні процеси, пов’язуються не тільки ринки різних держав, але й окремі галузі їх економік.
У світі, за різними даними, функціонує від 700 до 3 000 спеціальних економічних зон. Практика світового господарства нараховує біля 30 різновидів СЕЗ у 81 країні світу.
На думку автора, спеціальна економічна зона –це особлива, складна і багатогранна система виробничих відносин по створенню оптимальних пільгових умов для розвитку окремого територіального виробничого комплексу, з метою реалізації інтересів всіх суб’єктів господарювання у межах діючого в державі законодавства.
Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції властиві певні особливості, а саме:
динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, обумовлений як дією об'єктивних факторів, так і “ланцюговою”реакцією країн світу на розвиток окремих інтеграційних угруповань;
нерівномірність розвитку і реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, породжена наочними відмінностями економічного розвитку країн і регіонів світу;
розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів, що мають глибокі корені в історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового розвитку.
Масштаби і темпи регіональної економічної інтеграції, що відбувається в цілому на об'єктивній основі, дають підстави для виділення її третьою детермінантою сучасного світового економічного розвитку (першою детермінантою виступає національна економіка, другою –транс націоналізація).
З огляду на те, що організація інтеграційної взаємодії національних економік потребує надання нового теоретичного обґрунтування умов і факторів конкурентоспроможності країни, автором роботи поглиблено сутність трьох детермінант: „національна економіка –транснаціоналізація –регіональна інтеграція”. Обґрунтовано, що стабільно конкурентоспроможною в сучасних умовах може бути національна економіка країни, яка ефективно використовує можливості транснаціоналізації і регіональної економічної інтеграції.
У розділі 2 „Аналіз інтеграції України у світову економіку через функціонування територій зі спеціальним інвестиційним режимом” досліджено сучасні пріоритетні напрями інтеграції України, виявлено особливості інтеграції України в світове господарство через території зі спеціальним режимом інвестування, проаналізовано результативність функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку на прикладі Донецького регіону.
Стратегічний напрям економічної інтеграції України передбачає встановлення і поглиблення прямих контактів між державами –членами Європейського Союзу, Російською Федерацією, країнами Співдружності Незалежних Держав.
Європейський Союз займає провідні позиції у світовому господарстві. На його частку припадає 41,1% світового товарного експорту та 39,8% імпорту, 42,8% світового експорту та 41,9% імпорту послуг.
Тому для будь-якої країни співробітництво з Європейським Союзом означає можливість отримати істотні економічні здобутки, які зрештою сприятимуть економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення.
ЄС на даному етапі розвитку економічних відносин України є одним з основних партнерів нашої держави (рис. 1).
У 2004 р. Європейський Союз включив до свого складу нових членів, з якими Україна має традиційні торговельні стосунки. Таким чином, обсяг експорту України з країнами ЄС сягнув 30%.
Рис. 1. Динаміка обсягів зовнішньої торгівлі між Україною та Європейським Союзом (1996 –рр.)
У той же час треба враховувати важливість зовнішньоекономічних відносин України з країнами СНД, і особливо з Російською Федерацією. Високий ступінь економічної інтеграції між Україною та Росією, що базується на спільній історії, культурі, науково-технічному потенціалі, визначає стратегічне партнерство між двома державами. Проведені дослідження показують, що найбільш потужно російські інвестиції присутні у таких галузях української економіки, як нафтова і газова індустрія, кольорова та чорна металургія (табл. 1).
Таблиця 1
Частка російських інвестицій у промисловості України (початок 2003р.)
|
Галузь |
Частка російського капіталу, % |
|
Нафтопереробна промисловість |
83 |
|
Газова індустрія |
менше 20 |
|
Чорна металургія |
20 |
|
Кольорова металургія |
66,7 |
|
Алюмінієва промисловість |
близько 90 |
|
Машинобудування |
33 |
|
Телевізійна індустрія |
38,5 |
|
Сектор експортних підприємств |
30 |
|
Банківський сектор |
33 |
|
Енергетика (енергопостачання) |
36 |
Виходячи з аналізу присутності російських інвестицій в Україні можна зазначити, що найбільший інтерес для Росії становлять так звані „політичні галузі” промисловості.
У зовнішній торгівлі товарами та послугами з країнами СНД перше місце посідає Російська Федерація, друге –Білорусь і третє –Туркменістан. У зовнішній торгівлі товарами станом на 2003 р. на Росію в експорті припадає 4311,3 млн. дол. США, в імпорті –,7 млн. дол. США, на Білорусь –,3 і 343,6 млн. дол. США відповідно, на Туркменістан –,2 млн. дол. в експорті, в імпорті –,2 млн. дол. США. У зовнішній торгівлі послугами на Росію в експорті припадає 2193,8 млн. дол. США, в імпорті –,3 млн. дол. США, на Білорусь –,5 і 15,8 млн. дол. США відповідно, на Туркменістан –,7 млн. дол. в експорті, в імпорті –,3 млн. дол. США.
Це свідчить про суттєвий вплив країн СНД, і особливо Росії, на зовнішньоекономічну діяльність України.
У структурі прямих іноземних інвестицій по країнах світу держави СНД не відіграють провідної ролі. Станом на 01.01.2003р. перше місце за ПІІ серед країн світу посідають США –,0 млн. дол.; друге - Кіпр –,6; третє - Великобританія –,5; Росія - лише на шостому місці –,6 млн. дол. США.
У контексті історичних, геоекономічних та глобальних факторів і особливостей розвитку України недоцільно є виділяти який-небудь один вектор побудови відносин із зовнішнім світом, особливо якщо він протиставляється іншим. Навіть досягнення такої важливої стратегічної мети, як інтеграція в Євросоюз, не повинно звужувати сучасну зовнішньоекономічну модель України.
Одним із сучасних напрямів державної економіки стала програма створення спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку. Це рішення було викликане необхідністю вирішення проблем виходу народного господарства України з економічної кризи шляхом залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, стимулювання виробництва, досягнення збалансованості економічного розвитку регіонів країни, ефективного розміщення та використання матеріальних, трудових та інших ресурсів.
Створення в Україні різноманітних спеціальних економічних зон обумовлено прагненням вирішити проблеми соціально-економічного розвитку окремих регіонів. Окрім експериментальних спеціальних зон, першими стали СЕЗ „Азов”, „Донецьк”, „Славутич”, „Яворів”. Перед створенням даних зон ставилися конкретні та чіткі задачі, а саме:
створення нових чи збереження вже існуючих робочих місць;
залучення в приоритетні галузі виробництва іноземних інвестицій тощо.
Функціонування СЕЗ і ТПР сприяє формуванню реальних стимулів для іноземних інвесторів через:
зниженню податкового тиску на іноземних інвесторів;
залученню нової техніки і технологій;
скороченню безробіття;
підвищенню конкурентоспроможності і формуванню ринкових умов господарювання, що здатні створити стартові умови для економічного зростання.
Однак на законодавчому рівні не закріплена оцінка і не зазначені мінімальні критерії ефективності діяльності СЕЗ і ТПР України.
Розподіл освоєних інвестицій в СЕЗ і ТПР України представлено в таблиці 2.
Таблиця 2
Розподіл освоєних інвестицій у СЕЗ і ТПР України, %
|
Назва режиму інвестування |
Частка, % |
Назва режиму інвестування |
Частка, % |
|
ТПР Донецької області |
65 |
СЕЗ „Азов” |
2,2 |
|
ТПР м. Харкова |
4 |
СЕЗ „Донецьк” |
4,8 |
|
ТПР Чернігівської області |
1 |
СЕЗ „Славутич” |
14,4 |
|
ТПР АР Крим |
6 |
СЕЗ „Курортополіс Трускавець” |
10,7 |
|
ТПР Житомирської області |
1 |
СЕЗ „Яворів” |
49,6 |
|
ТПР Закарпатської області |
9 |
СЕЗ „Закарпаття” |
12,8 |
|
ТПР Луганської області |
3 |
СЕЗ „Порто-франко” |
4 |
|
ТПР Волинської області |
1 |
СЕЗ „Рені” |
1,2 |
|
СЕЗ усього |
10 |
СЕЗ „Миколаїв” |
0,3 |
Виходячи з аналізу розподілу освоєних інвестицій у СЕЗ і ТПР України можна відзначити, що Донецька область посідає перше місце серед інших регіонів. На думку автора, така ситуація склалася тому, що Донецька область є лідируючим регіоном України, про що свідчать наступні фактори: сприятливі кліматичні умови; природні і трудові ресурси; транспортна інфраструктура; науково-технічний потенціал.
У розділі 3 „Формування політики інтеграції через створення спеціальних економічних зон” розглянуто перспективи інтеграції України до світової економіки через розвиток територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, запропоновано модель інтеграційного розвитку регіонів України в аспекті функціонування СЕЗ і ТПР, здійснено розробку методики оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства в умовах функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.
Для вибору цільових ринків і партнерів необхідним є широкомасштабний комплекс економічних, маркетингових та інших досліджень, що дозволять виявити оптимальні напрями регіонального співробітництва (рис. 2). Даний вибір може здійснюватися як на користь країн, регіональних угруповань, областей, так і на користь окремих компаній.
Одним зі складових елементів регіональної моделі розвитку є створення спеціальних економічних зон, тому що вони передбачають:
по-перше, прискорений розвиток визначеної території або виробництв і галузей;
по-друге, розвиток таких зон дозволяє уникнути кризових процесів у національній економіці, поліпшити інвестиційний клімат регіонів.
cc f0
cc efb3eeb3e7f3
cc
c0b2c7
c2 e5eae8f5 b3eeb3e2 b3 b3eebf e8 b3ede7 edb3e9