Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
18
PAGE 3
Національна академія Державної прикордонної служби України
імені Богдана Хмельницького
МОРОЗ Надія Володимирівна
УДК 371.15:378.147:355.23
ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
ЯК СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ
ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Спеціальність 13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Хмельницький – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
ІЩЕНКО Дмитро Васильович,
Державна прикордонна служба України,
Адміністрація Державної прикордонної служби
України, начальник управління кадрів.
Офіційні опоненти:
доктор педагогічних наук, професор ГРЯЗНОВ Ігор Олександрович, Національна академія Державної прикордонної cлужби України імені Богдана Хмельницького, начальник докторантури;
кандидат педагогічних наук, доцент КУРАНТ Лідія Семенівна, Тернопільський національний економічний університет, кафедра ділової комунікації та організаційної поведінки, завідувач кафедри.
Провідна установа: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль.
Захист відбудеться “ 28 ” березня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.03 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46).
Автореферат розісланий “26 ” лютого 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат педагогічних наук,
доцент Ю. І. Сердюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Динамічно змінюється політична карта світу, значних зрушень зазнають економічні та соціальні пріоритети країн, у тому числі й України. Наша країна відчула себе самостійною і самобутньою центральноєвропейською державою, що поступово приєднується до інтеграційних процесів, які відбуваються в Європі.
Одними з основних завдань, які постають перед вищою військовою освітою України, є реформування навчально-виховного процесу, що має на меті створення якісно нової системи підготовки, досягнення суто практичної спрямованості підготовки всіх категорій, підвищення інтенсифікації навчального процесу. У сучасних умовах офіцер повинен вільно спілкуватися з іноземцями у різних службових ситуаціях, обмінюватися досвідом з колегами та разом з ними вирішувати спільні проблеми на професійному рівні.
У зв’язку з підвищеними вимогами соціального замовлення зростає відповідальність вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) за підготовку таких фахівців і виникає потреба у постійному вдосконаленні їх професійної майстерності. Офіцеру недостатньо мати системні мовні знання та вміти говорити іноземною мовою. Треба знати і розуміти специфіку країни автохтонних носіїв мови, їхню культуру, історію, традиції, менталітет. Потрібно мати навички мовленнєвої та немовленнєвої поведінки в різних професійних і життєвих ситуаціях. Щоб уникнути непорозуміння, комуніканти повинні не лише користуватися самою мовою, а й розуміти невербальні засоби спілкування (жести, рухи тощо), прийняті у певному соціумі. Необізнаність у реаліях культури, соціальної поведінки може призвести до певного нерозуміння тексту за умови знання окремих слів, до порушення контакту між тими, хто спілкується.
Тому одним із пріоритетних завдань професійної підготовки визнається формування у курсантів соціокультурної компетенції (СКК), що передбачає наявність знань про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, про норми мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її носіїв і вміння будувати свою поведінку відповідно до цих особливостей та норм.
У наукових розвідках останніх років професійна підготовка досліджувалася при вивченні проблем навчально-виховного процесу курсантів в умовах ВВНЗ (В. Балашов, А. Бевз, Л. Боровик, О. Діденко, Д. Іщенко, С. Морозов, В. Полюк, С. Сінкевич).
Питання про країнознавчий, лінгвокраїнознавчий і соціокультурний аспекти навчання іноземних мов, про зміст комунікативної компетенції знайшло теоретичне обґрунтування у працях багатьох учених (Є. Верещагін, О. Волобуєва, І. Воробйова, С. Гапонова, Н. Гез, І. Зимня, Н. Ішханян, В. Костомаров, О. Леонтьєв, С. Ніколаєва, Ю. Пассов, В. Редько, В. Сафонова, Л. Смелякова, Г. Томахін, В. Топалова та ін.).
В останні роки посилилась увага науковців до феномена СКК як одного з важливих показників готовності особистості до міжкультурної комунікації. Ця проблема не є новою, однак у більшості наукових праць вона, здебільшого, розглядається у контексті навчання в початковій та основній школі (І. Воробйова, Н. Гез, Ю. Пассов), а також у вищих навчальних закладах (Н. Бориско, Н. Ішханян, Т. Колодько, В. Топалова). Вищим військовим навчальним закладам у цьому аспекті присвячено лише окремі роботи (О. Мисечко, Е. Суслін).
Серед очікуваних результатів у контексті Болонського процесу відзначається підвищення якості вищої освіти, її престижу. Для входження України до єдиного європейського і світового простору одним із найважливіших стратегічних завдань є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог. Професійна підготовка майбутніх офіцерів у ВВНЗ також потребує оптимізації навчального процесу.
Таким чином, соціальна та педагогічна значущість проблеми формування СКК і необхідність визначення основних її характеристик та особливостей організації навчального процесу, який забезпечував би достатній рівень її сформованості у майбутніх офіцерів, обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження: “Формування соціокультурної компетенції як складової професійної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Перспективного плану дисертаційних досліджень у Державній прикордонній службі України у 19982005 роках і в межах НДР “Теоретико-технологічні засади активної взаємодії та спілкування майбутніх офіцерів у навчально-виховному процесі” (шифр № 205-0008 К “Спілкування”).
Тему дисертації затверджено вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол № 4 від 12.11.2002 р.) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 15.05.2006 р.).
Об’єктом дослідження є підготовка курсантів ВВНЗ до професійної діяльності.
Предмет дослідження: формування соціокультурної компетенції майбутніх офіцерів як складової професійної підготовки.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель формування соціокультурної компетенції майбутніх офіцерів у процесі їх професійної підготовки.
Гіпотеза дослідження полягає у тому, що процес формування соціокультурної компетенції курсантів ВВНЗ буде успішним у разі застосування у навчальному процесі моделі, яка передбачає наявність таких складників: мета (як соціальне замовлення); директивні документи та навчальні програми; засоби навчання і текстовий компонент; критерії та рівні сформованості соціокультурної компетенції; особливості підготовки майбутніх офіцерів у ВВНЗ; педагогічні умови дієвості моделі (забезпечення мотивації соціокультурної компетенції майбутніх офіцерів, удосконалення комунікативно-орієнтованих навчальних програм, застосування засобів масової інформації, висока педагогічна майстерність викладача); результат.
Відповідно до мети і гіпотези дослідження було сформульовано такі завдання:
Теоретико-методологічну основу склали концептуальні положення про фактори формування і розвитку особистості (І. Бех, Г. Костюк, С. Рубінштейн та ін.), про активність особистості під час навчання і виховання (В. Лозова, Г. Щукіна та ін.); праці як вітчизняних, так і зарубіжних учених, присвячені проблемі підручника (А. Арутюнов, В. Беспалько, І. Бім, Н. Тализіна, В. Тупальський, М. Якушев та ін.); дослідження проблеми автентичності (О. Волобуєва, Р. Мільруд, І. Максимова, Є. Носович та ін.); культуроорієнтований підхід до навчання іноземної мови (М. Верещагін, М. Костомаров, В. Сафонова та ін.); концепція діяльнісного підходу до розвитку особистості у процесі навчання і виховання (О. Леонтьєв).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекс взаємопов’язаних теоретичних та емпіричних методів:
теоретичні: системний і порівняльний аналіз наукової літератури, навчально-методичної документації, змісту навчальних матеріалів; моделювання; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду з теми дослідження для відбору й осмислення фактичного матеріалу; аналіз концепцій, теорій і методик для виявлення шляхів вирішення проблеми, яка досліджується;
емпіричні: педагогічне спостереження, опитування, тестування, анкетування, бесіда, аналіз результатів процесу навчання з метою визначення особливостей впровадження сукупності педагогічних умов формування СКК курсантів ВВНЗ; констатувальний та формувальний експерименти для здійснення аналізу стану проблеми в теорії і практиці діяльності ВВНЗ, а також з метою перевірки ефективності сукупності педагогічних умов формування СКК курсантів ВВНЗ; методи математичної статистики та графічного зображення для обробки, презентації й інтерпретації результатів дослідження і встановлення кількісних залежностей між явищами, що досліджуються.
Експериментальна база та етапи дослідження. Дослідження було проведено на базі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Військового інституту Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України та Одеського інституту Сухопутних військ. Усього різними видами дослідження було охоплено 48 офіцерів, 226 курсантів і 36 осіб науково-педагогічного складу ВВНЗ.
Дослідження проводилося з 2001 по 2006 рік та складалося з трьох взаємопов’язаних етапів.
Перший етап (2001–2002 рр.) пошуковий, пов’язаний з оформленням задуму і початковими концептуальними припущеннями дослідження на основі аналізу теоретичних джерел та практичного досвіду роботи викладачів щодо формування країнознавчих, лінгвокраїнознавчих і соціолінгвістичних знань, умінь та навичок майбутніх фахівців. Проводився системний і порівняльний аналіз наукової літератури, навчально-методичної документації, змісту навчальних матеріалів. Одночасно вивчався й узагальнювався досвід формування СКК курсантів, проводився констатувальний експеримент.
На другому етапі (2003–2004 рр.) було створено та реалізовано на практиці модель формування СКК курсантів ВВНЗ, проведено її загальну оцінку, внесено відповідні корективи, здійснено формувальний експеримент, спрямований на перевірку вірогідності сформульованої гіпотези, розроблено методичні рекомендації щодо ефективного використання запропонованої моделі, визначено педагогічні умови, критерії, показники і рівні сформованості СКК курсантів ВВНЗ, здійснено аналіз проміжних результатів контрольних зрізів.
На третьому етапі (2005–2006 рр.) проводилася статистична обробка результатів формувального експерименту, формулювання висновків, здійснювалася систематизація й обробка емпіричних даних, узагальнення підсумків дослідження, літературне оформлення дисертації.
Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечувалися системною організацією дослідження і методологічною обґрунтованістю вихідних положень, використанням взаємодоповнюючих апробованих у вітчизняній педагогіці методів, що відповідають меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, а також застосуванням статистичних методів кількісної обробки отриманих результатів.
Наукова новизна отриманих результатів:
уперше теоретично розроблено й експериментально перевірено модель формування СКК майбутніх офіцерів, яка передбачає наявність таких складників: мета (як соціальне замовлення); директивні документи та навчальні програми; засоби навчання і текстовий компонент; критерії та рівні сформованості СКК; особливості підготовки майбутніх офіцерів у ВВНЗ; сукупність педагогічних умов (забезпечення мотивації СКК майбутніх офіцерів, удосконалення комунікативно-орієнтованих навчальних програм, застосування засобів масової інформації, висока педагогічна майстерність викладача); результат;
конкретизовано критерії (мотиваційний, успішності, пізнавальної активності, фаховий, країнознавчий) та рівні сформованості СКК курсантів ВВНЗ (елементарний, середній, достатній);
уточнено сутність поняття “соціокультурна компетенція курсантів ВВНЗ” відповідно до загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти і комунікативного методу навчання базових дисциплін;
подальшого розвитку набула методика професійно-спрямованого навчання курсантів з використанням комплексу форм, методів та засобів, які забезпечують формування СКК як складової професійної підготовки курсантів ВВНЗ.
Практична значущість дисертаційного дослідження полягає у тому, що запропонована модель формування СКК курсантів ВВНЗ дає змогу оптимізувати вивчення базових дисциплін, посилити їх практичне спрямування на професійну підготовку, створити необхідні педагогічні умови для формування у курсантів СКК як складової їх професійної підготовки. Розроблені автором методичні рекомендації для науково-педагогічного складу сприяють формуванню СКК курсантів ВВНЗ.
Обґрунтовані в дослідженні висновки і практичні рекомендації були впроваджені в навчально-виховний процес Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (акт № 4545 від 10.10.2006 р.), Національної академії Державної податкової служби України (акт № 1801/01-12 від 18.05.2005 р.), Військового інституту Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (акт № 6 від 15.06.2006 р.), а також під час проведення наукових досліджень у Науково-дослідному інституті Державної прикордонної служби України (акт реалізації № 9 від 25.05.2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові матеріали і дані є самостійним внеском автора у вирішення проблеми, яка досліджується. У статті, надрукованій у співавторстві з Д. Іщенком, особистим внеском здобувача є аналіз поняття та структури СКК курсантів ВВНЗ, її ролі і місця в навчально-виховному процесі.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження були оприлюднені на міжнародних конференціях: “Актуальні проблеми перекладу та навчання перекладу” (м. Хмельницький, 2002 р.), “Соціально-екологічні проблеми сталого розвитку українського суспільства” (м. Мелітополь, 2004 р.), всеукраїнських конференціях “Комунікативно-когнітивний аспект навчання мови для професійного спілкування” (м. Хмельницький, 2003 р.), “Шляхи підвищення ефективності навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі” (м. Хмельницький, 2005 р.), “Педагогічні технології підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах” (м. Хмельницький, 2006 р.), а також заслухані й обговорені на спільному засіданні кафедр англійської мови та перекладу, німецької та другої іноземної мови, педагогіки і психології Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького.
Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 10 наукових статей, з них п’ять у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, одноосібних дев’ять.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків після кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, 6 додатків. Загальний обсяг дисертації 234 сторінки, з яких основного тексту 171 сторінка. Список використаних джерел налічує 228 найменувань, з них 31 іноземною мовою. Текст містить 13 таблиць, 4 рисунки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито наукову новизну, методологічну основу дослідження, висвітлено теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію дисертації та впровадження її результатів у практику.
У першому розділі “Теоретичні основи формування соціокультурної компетенції у процесі підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів” розкрито поняття соціокультурної компетенції, проаналізовано дефініції в сучасній педагогічній і методичній літературі, визначено зміст та структуру СКК у підготовці курсантів ВВНЗ.
Як показав аналіз педагогічних і психологічних наукових джерел, проблема формування професійної СКК у курсантів ВВНЗ набуває особливого значення на першому та другому курсах навчання. Це пояснюється тим, що саме на початковому етапі навчання закладаються основи фундаментальних знань, професійної готовності. Адже від рівня сформованості СКК залежить кінцевий результат, якість навчання курсантів на старших курсах та їх готовність до виконання службових обов’язків. Професійну підготовку розглядаємо як органічне поєднання навчання і виховання курсантів, що здійснюється у ВВНЗ з метою забезпечення їх готовності до виконання службових обов’язків. Як кінцеву мету виділяємо формування СКК.
Для формування СКК ми застосували системний підхід, який забезпечує цілісність системи взаємопов’язаних компонентів, а саме:
країнознавча компетенція – знання про народ-носій мови, національний характер, суспільно-державний устрій, здобутки у галузі освіти, культури, особливості побуту, традиції, звичаї;
лінгвокраїнознавча компетенція – здатність сприймати мову в її культуроносній функції, з національно-культурними особливостями. Включає знання мовних одиниць, у тому числі з національно-культурним компонентом семантики, та вміння використовувати їх відповідно до соціально-мовленнєвих ситуацій;
соціолінгвістична компетенція – знання особливостей національного мовленнєвого етикету і невербальної поведінки та навички врахування їх у реальних життєвих ситуаціях, здатність організовувати мовленнєве спілкування відповідно до комунікативної ситуації, соціальних норм поведінки і соціального статусу комунікантів.
Важливою умовою процесу формування СКК є не лише забезпечення курсантів ВВНЗ знаннями, але й формування в них відповідних умінь і навичок використовувати набуті знання у професійній діяльності. Усі компоненти СКК взаємопов’язані через поняття культурного та соціального контекстів, опанування їх має відбуватися комплексно. Якщо контекст культури передбачає знання реалій, загальних для всього народу-носія, то соціальний контекст – це знання конкретних соціальних умов спілкування, прийнятих у країні, мова якої вивчається. Відтак СКК є вмінням людини усвідомлено враховувати знання соціального і культурного контекстів країни у процесі іншомовного спілкування.
Оскільки у більшості випадків навчальний процес здійснюється у штучних умовах спілкування, тобто поза контекстом мови, що вивчається, то найкращих результатів можна досягти на основі автентичних текстів. Це єдиний спосіб компенсувати відсутність природного мовленнєвого середовища.
Таким чином, аналіз наукових джерел з проблеми дисертації дав підстави вважати зміст текстового матеріалу основою для ефективного формування СКК. Сформувати СКК курсантів в умовах ВВНЗ можна на основі тексту, який виконує у навчально-виховному процесі різні функції. Він є джерелом інформації, зразком спілкування, предметом обговорення, містить лексичні одиниці та вирази, необхідні курсантам для здійснення комунікації у різних ситуаціях на будь-яку тему.
У дослідженні визначено рівні сформованості СКК для курсантів 12-го курсів факультету “Філологія”, оскільки саме на молодших курсах основна увага приділяється лексичному і країнознавчому аспектам вивчення іноземної мови, закладається основна база знань, умінь та навичок, які будуть поглиблюватися і розширюватися під час навчання на старших курсах. Нами було виділено три рівні сформованості СКК курсантів (елементарний, середній, достатній) та критерії визначення їх сформованості: мотиваційний, успішності, пізнавальної активності, фаховий, країнознавчий.
При цьому слід окремо відзначити, що безпосередньо професійні знання, уміння і навички майбутніх офіцерів формуються під час вивчення профільних дисциплін, а роль іноземної мови полягає в тому, щоб допомогти їм швидко й ефективно виконувати поставлені службові завдання, пов’язані зі спілкуванням з іноземцями.
У другому розділі “Модель формування соціокультурної компетенції курсантів вищих військових навчальних закладів” розглядаються питання розробки моделі формування СКК курсантів ВВНЗ, педагогічні умови та засоби дієвості такої моделі.
Під моделлю розуміємо систему педагогічних об’єктів, які відтворюють сутнісні властивості процесу формування СКК курсантів під час їх навчання у ВВНЗ. Відповідно до предмета досліджень у модель внесли такі складники: мета; директивні документи і навчальні плани; засоби навчання; текстовий компонент як складова методики проведення занять; критерії та рівні сформованості СКК; особливості підготовки курсантів; педагогічні умови і результат. Наявність моделі забезпечує цілісність у підготовці майбутніх офіцерів до професійної діяльності. Мета процесу підпорядкована замовленню суспільства, що ставить до фахівців підвищені вимоги. Досягнення мети відбувається на основі директивних документів та навчальних планів з урахуванням освітньо-кваліфікаційної характеристики курсанта. Взаємозв’язок між компонентами і критеріями забезпечується відповідними педагогічними умовами (рис. 1).
Опираючись на теоретичні положення проблеми, яка досліджувалась, та враховуючи власний досвід, було визначено сукупність педагогічних умов, що забезпечують дієвість моделі формування СКК курсантів: забезпечення мотивації СКК майбутніх офіцерів; удосконалення комунікативно-орієнтованих навчальних програм; застосування засобів масової інформації; висока педагогічна майстерність викладача. Під педагогічними умовами ми розуміємо сукупність чинників, які безпосередньо впливають на ефективність формування СКК курсантів під час педагогічного процесу.
Розглянемо зазначені педагогічні умови.
Забезпечення мотивації СКК курсантів є важливою умовою, оскільки, якщо курсанти знають та розуміють мету навчання, наскільки це важливо для їх майбутньої успішної професійної діяльності, то вони старанніше будуть працювати, готуватись до занять.
Наявність у курсанта бажання вдосконалювати свої соціокультурні знання створює умови для формування позитивного ставлення курсантів до Батьківщини і країни, мова якої вивчається.
Дослідження показали, що позитивний ефект у формуванні СКК курсантів можна одержати за рахунок удосконалення комунікативно-орієнтованих програм. Практична цінність таких навчальних програм пояснюється тим, що вони здійснюють посередницьку місію між теорією та практикою. Вони є синтезом граматичних категорій і комунікативних функцій та необхідні для актуалізації комунікативного наміру курсантів розмовляти в найбільш природних для них ситуаціях спілкування. Програма містить три основні взаємопов’язані компоненти: зміст навчання, методику навчання та систему контролю.
Рис. 1. Модель формування соціокультурної компетенції курсантів вищого військового навчального закладу
Важливою є умова застосування засобів масової інформації. Задоволення інформаційних потреб майбутніх фахівців є необхідним, оскільки вони мають завжди бути в курсі останніх міжнародних подій, знати зміст міжнародних угод та актів. Зважаючи на особливі умови проживання курсантів під час навчання у ВВНЗ (навчаються і живуть в казармах), вони не мають постійного широкого доступу до засобів масової інформації. Саме тому цій умові було приділено важливе значення, забезпечуючи її шляхом збільшення інформативного навантаження на практичних заняттях (огляд поточних подій, обговорення важливих проблем сьогодення, робота в мережі Інтернет тощо).
Однією з умов є висока педагогічна майстерність викладача. Викладач повинен постійно вдосконалюватися, бути відкритим, гнучким, відвідувати семінари, заняття своїх колег. Комунікативно-орієнтований викладач повинен бути терплячим, оскільки на заняттях робота не завжди йде так, як було сплановано. Викладач завжди має бути зразком для наслідування, високоосвіченою, усебічно розвинутою особистістю з широким колом інтересів, професіоналом своєї справи, щоб задовольнити допитливість підростаючого покоління. Опитування показало, що курсанти високо цінують такі професійні якості, як володіння матеріалом, любов до свого предмета. Є багато шляхів підвищення професійної майстерності викладачів. Ми віддаємо перевагу самовдосконаленню, самоосвіті та вивченню досвіду роботи майстрів своєї справи.
Зазначені вище педагогічні умови реалізовано в навчальному процесі за допомогою використання трьох груп методів навчання, спрямованих на: організацію та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання і мотивацію навчально-пізнавальної діяльності; контроль і самоконтроль навчально-пізнавальної діяльності.
Організацію навчально-пізнавальної діяльності здійснено через сукупність методів, спрямованих на передачу і засвоєння курсантами знань, формування умінь і навичок (словесні, наочні й практичні). Словесні методи навчання включають в себе пояснення, розповідь, лекцію, бесіду, роботу з підручником. Наочні методи навчання – ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження. Практичні методи навчання – вправи, дослідні роботи.
Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності курсантів спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню курсантів навчальною інформацією. Методи формування пізнавальних інтересів – це методи навчальної дискусії, створення інтересу в процесі викладання навчального матеріалу, створення ситуації новизни навчального матеріалу, опори на життєвий досвід курсантів.
До групи методів контролю і самоконтролю у навчанні належать методи: усного контролю, письмового контролю, тестового контролю, програмованого контролю, практичної перевірки, самоконтролю, самооцінки.
Результати досліджень підтвердили правильність обраних педагогічних умов, за наявності яких модель формування СКК є дієвою.
У третьому розділі “Експериментальне дослідження ефективності моделі формування соціокультурної компетенції курсантів вищих військових навчальних закладів” розглянуто підготовку і проведення експерименту, здійснено статистичний аналіз результатів експериментальної роботи, обґрунтовано висновки та результати дослідження відповідно до висунутої гіпотези, сформульовано методичні рекомендації для науково-педагогічного складу щодо формування СКК курсантів ВВНЗ, окреслено перспективи подальшої розробки цієї проблеми.
Експеримент проводився на базі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та у Військовому інституті Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Загальна кількість курсантів, задіяних в експерименті, склала 226 осіб.
В експериментальній роботі було задіяно чотири експериментальні та чотири контрольні навчальні групи. Основними ознаками для їх добору стали: приблизно однаковий рівень загальноосвітньої підготовки (за середнім балом атестату); однаковий середній вік; приблизно однаковий рівень успішності курсантів; однакові організаційні умови навчання (навчальні програми, тематичні плани); однакове керівництво навчально-виховною діяльністю курсантів.
В експериментальних групах було реалізовано авторську методику проведення занять, яка спрямована на формування СКК курсантів. У контрольних групах ця методика не застосовувалась. З-поміж однакових умов навчання в контрольних та експериментальних групах було використано: час роботи, склад груп, організацію зрізів, однакову кількість занять з кожної теми, обсяг навчального матеріалу, обсяг завдань на самопідготовку.
Для кількісної оцінки виявлення показників сформованості СКК курсантів застосовано чотирьохбальну шкалу: “3” – ознаки показника виявляються постійно; “2” – ознаки показника виявляються періодично; “1” – ознаки показника виявляються нечасто; “0” – ознаки показника не виявляються.
Для оцінювання ефективності формування СКК курсантів було сформовано групу експертів, до якої ввійшли науково-педагогічний і командний склад Національної академії Державної прикордонної служби України та Військового інституту Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка загальною кількістю 28 осіб. Попередньо з ними проводився інструктаж та визначався ступінь їх участі в експерименті (їм належало визначати рівень СКК курсантів ВВНЗ на початку та після закінчення експерименту). За підсумками кожного етапу курсантам виставлялися оцінки. На їх основі підраховувався середній бал. Отриманий результат порівнювався із заміром, який був зроблений на початку експерименту, що давало змогу виявити динамічний показник.
Крім початкового і кінцевого контрольних зрізів було проведено проміжну перевірку рівня сформованості СКК курсантів, що дало можливість здійснити своєчасну корекцію методики роботи. Використовуючи зазначені показники та кількісний ряд оцінок, під час дослідження було визначено рівні сформованості СКК курсантів. Відповідно до розробленої методики кожного курсанта оцінювали експерти, а також бралася до уваги його самооцінка. На підставі усередненої оцінки було визначено рівень сформованості СКК курсантів. Для вирішення завдань експериментального дослідження було проведено констатувальний і формувальний експерименти, здійснено математичну обробку отриманих результатів.
Виходячи із завдань даного етапу експериментального дослідження, для виявлення динаміки зміни СКК курсантів визначався початковий рівень її сформованості.
Для виявлення динаміки зміни СКК курсантів під час традиційного й експериментального навчання також здійснювався контроль на проміжному і завершальному етапах експерименту за трьома рівнями: елементарний, середній, достатній (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка зміни сформованості соціокультурної компетенції
в контрольних та експериментальних групах
|
Зрізи знань |
Експериментальні групи |
Контрольні групи |
||||
|
Рівень СКК |
Кількість, осіб |
% |
Рівень СКК |
Кількість, осіб |
% |
|
|
1-й зріз |
Е |
62 |
54,9 |
Е |
61 |
53,9 |
|
С |
46 |
40,7 |
С |
49 |
43,4 |
|
|
Д |
5 |
4,4 |
Д |
3 |
2,7 |
|
|
2-й зріз |
Е |
42 |
37,2 |
Е |
40 |
35,4 |
|
С |
53 |
46,9 |
С |
65 |
57,5 |
|
|
Д |
18 |
15,9 |
Д |
8 |
7,1 |
|
|
3-й зріз |
Е |
15 |
13,3 |
Е |
14 |
12,4 |
|
С |
69 |
61 |
С |
82 |
72,6 |
|
|
Д |
29 |
25,7 |
Д |
17 |
15 |
Примітка: Е – елементарний; С – середній; Д – достатній
Результати експерименту свідчать, що кількість курсантів, які мають елементарний рівень сформованості СКК, під час експерименту в групах зменшилась практично однаково. Кількість курсантів експериментальної групи з достатнім рівнем сформованості СКК збільшилася на 21,3 %, а контрольної – на 12,3 %. Таким чином, аналіз результатів формувального експерименту показав ефективність застосування розробленої моделі формування СКК курсантів ВВНЗ. На основі одержаних результатів було розроблено методичні рекомендації для науково-педагогічного складу.
Результати педагогічного експерименту дають підставу вважати, що вихідна методологія є правильною, поставлені завдання вирішено, мети досягнуто. Обґрунтовані теоретичні і практичні висновки мають суттєве значення для вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців.
За результатами теоретичного аналізу психолого-педагогічних джерел та дослідно-експериментальної роботи з теми дисертації було сформульовано такі висновки:
Сформувати СКК курсантів в умовах ВВНЗ можна на основі тексту, щоснові тексту, щольно-виховному процесі різні функції. Він є джерелом інформації, зразком спілкування, предметом обговорення, містить лексичні одиниці та вирази, необхідні курсантам для здійснення комунікації у різних ситуаціях на будь-яку тему.
5. Визначено сукупність педагогічних умов, необхідних для успішного формування СКК курсантів: забезпечення мотивації СКК майбутніх офіцерів; удосконалення комунікативно-орієнтованих навчальних програм; застосування засобів масової інформації; висока педагогічна майстерність викладача. Установлено, що мотивація опанування курсантами базових дисциплін забезпечує усвідомлений та особистісний процес учіння, наявність у курсанта бажання вдосконалювати свої соціокультурні знання; реалізація комунікативно-орієнтованих навчальних програм передбачає таку організацію навчання, при якій курсант є постійно залученим до навчального процесу; задоволення інформаційних потреб майбутніх офіцерів передбачає забезпечення курсантам широкого доступу до засобів масової інформації (преси, радіо, Інтернету); педагогічна майстерність викладача є необхідною для забезпечення ефективної реалізації на практиці моделі формування СКК курсантів ВВНЗ.
6. Проведене дослідження дало можливість розробити методичні рекомендації для науково-педагогічного складу щодо формування СКК курсантів ВВНЗ, урахування яких дало можливість вдосконалити навчання курсантів.
Серед перспективних напрямків подальших розвідок даної проблеми є перегляд у навчальних програмах змісту сфер і тем спілкування та створення соціокультурних коментарів і глосаріїв до підручників з іноземних мов, педагогіки та психології, активізація у навчальному процесі міжпредметних зв’язків іноземної мови з іншими навчальними предметами для актуалізації лінгвосоціокультурної інформації, подальше вивчення шляхів формування СКК курсантів старших курсів ВВНЗ.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Мороз Н. В. Співвідношення понять “ситуація” і “тема”, їх роль у процесі комунікації // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 2002. – № 7. – С. 113–118.
2. Мороз Н. В. Текст як одиниця відбору навчального матеріалу // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К., 2002. Т. ІV, ч. 7. – С. 175–180.
3. Мороз Н. В. Підручник як найважливіший компонент навчально-методичного комплексу // Збірник наукових праць № 31. Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Національної академії ДПСУ, 2005. – С. 152–155.
4. Іщенко Д. В., Мороз Н. В. Результати дослідження формування лінгвосоціокультурної компетенції майбутніх перекладачів // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 2006. – № 4. – С. 127–134.
5. Мороз Н. В. Обґрунтування моделі та педагогічних умов формування соціокультурної компетенції курсантів вищих військових навчальних закладів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць. – Харків: ХДАДМ, 2007. – № 2. – С. 110116.
6. Мороз Н. В. Соціокультурні характеристики тексту // Збірник наукових праць № 19. Частина ІІ (спеціальний випуск). – Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ, 2002. – С. 178–184.
7. Мороз Н. В. Щодо питання про автентичність у процесі вивчення англійської мови // Збірник наукових праць № 27. Частина ІІ (спеціальний випуск). – Хмельницький: Видавництво Національної академії ДПСУ, 2004. – С. 99–101.
8. Мороз Н. В. Особливості відбору та організації навчального матеріалу // Збірник тез доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”. – Мелітополь: НКП ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – С. 197–198.
9. Мороз Н. В. Особливості формування лінгвосоціокультурної компетенції курсантів вищого військового навчального закладу як педагогічна проблема // Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції “Шляхи підвищення ефективності навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі”. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. – С. 89–91.
10. Мороз Н. В. Соціокультурна компетенція курсантів ВВНЗ як важлива складова їх професійної підготовки // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Педагогічні технології підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах”. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. – С. 76–79.
Мороз Н. В. Формування соціокультурної компетенції як складової професійної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”. – Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький, 2007.
У дослідженні визначено сутність, зміст та структуру соціокультурної компетенції, її роль і місце в системі професійної підготовки. Розроблено методику формування соціокультурної компетенції курсантів вищих військових навчальних закладів.
У дисертації теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність моделі формування соціокультурної компетенції курсантів ВВНЗ та педагогічні умови, які забезпечують її дієвість (забезпечення мотивації соціокультурної компетенції майбутніх офіцерів, удосконалення комунікативно-орієнтованих навчальних програм, застосування засобів масової інформації, висока педагогічна майстерність викладача). Розроблено критерії, рівні і показники сформованості соціокультурної компетенції курсантів ВВНЗ.
Ключові слова: соціокультурна компетенція, модель, формування, педагогічні умови, професійна підготовка, вищий військовий навчальний заклад.
Мороз Н. В. Формирование социокультурной компетенции как составляющей профессиональной подготовки курсантов высших военных учебных заведений. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – “Теория и методика профессионального образования”. – Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого, г. Хмельницкий, 2007.
Диссертационное исследование посвящено теоретическому обоснованию и экспериментальной проверке модели формирования социокультурной компетенции курсантов в процессе профессиональной подготовки в высших военных учебных заведениях.
В диссертации под социокультурной компетенцией будущих офицеров понимается интегративное образование, состоящее из страноведческих, лингвострановедческих и социолингвистических знаний, умений и навыков соотносить языковые средства с целями и условиями общения; умение организовать общение в соответствии с социальными нормами поведения носителей языка.
Разработана и экспериментально проверена модель формирования социокультурной компетенции, которая включает: цель; директивные документы и учебные планы; средства обучения; текстовый компонент как составляющую методики проведения занятий; критерии и уровни сформированности социокультурной компетенции; особенности подготовки курсантов; педагогические условия и результат.
Определен комплекс педагогических условий, влияющих на успешность процесса формирования социокультурной компетенции курсантов высших военных учебных заведений, и экспериментально проверена их эффективность (обеспечение мотивации социокультурной компетенции будущих офицеров, усовершенствование коммуникативно-ориентированных учебных программ, применение средств массовой информации, высокое педагогическое мастерство преподавателя).
Обеспечение мотивации социокультурной компетенции курсантов является важным условием. Если курсанты знают и понимают цель обучения, насколько это важно для их будущей успешной профессиональной деятельности, то они будут более старательно работать, готовиться к занятиям. Наличие у курсанта желания совершенствовать свои социокультурные знания создает условия для формирования положительного отношения курсантов к Родине и стране, язык которой изучается.
Исследования показали, что положительный эффект в формировании социокультурной компетенции курсантов можно получить за счет усовершенствования коммуникативно-ориентированных программ. Практическая ценность таких учебных программ объясняется тем, что они осуществляют посредническую миссию между теорией и практикой. Они являются синтезом грамматических категорий и коммуникативных функций и необходимы для актуализации коммуникативного намерения курсантов разговаривать в наиболее естественных для них ситуациях общения. Программа содержит три основные взаимосвязанные компоненты: содержание обучения, методику обучения и систему контроля.
Важным является условие применения средств массовой информации. Удовлетворение информационных потребностей будущих специалистов необходимо, так как они всегда должны быть в курсе последних международных событий, знать содержание международных договоров и актов. Из-за особенных условий проживания курсантов во время обучения в высшем военном учебном заведении (учатся и живут в казармах), они не имеют постоянного широкого доступа к средствам массовой информации. Этому условию уделено особое внимание, которое обеспечивается путем увеличения информативной нагрузки на практических занятиях. Это обеспечивается обзором текущих событий, обсуждением важных проблем современности, работой в сети Интернет в компьютерных классах.
Одним из условий является высокое педагогическое мастерство преподавателя. Преподаватель должен постоянно совершенствоваться, быть открытым, посещать семинары, занятия своих коллег, ориентироваться в коммуникативных ситуациях, быть терпеливым, так как на занятиях работа не всегда идет по плану. Преподавателю необходимо быть образцом для подражания, высокообразованной, всесторонне развитой личностью с широким кругом интересов, профессионалом своего дела, чтобы удовлетворить любознательность подрастающего поколения. Опрос показал, что курсанты высоко ценят такие профессиональные качества, как владение материалом, любовь к своему предмету.
Основные результаты исследования нашли практическое применение в процессе обучения курсантов высших военных учебных заведений.
Ключевые слова: социокультурная компетенция, модель, формирование, педагогические условия, профессиональная подготовка, высшее военное учебное заведение.
Moroz N. V. The formation of social-cultural competence as a part of professional training of the cadets of higher military educational stablishments. – Manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in Pedagogical Sciences in speciality 13.00.04 – “Theory and methodology of professional education”. – the National Academy of the State Border Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi, Khmelnytskyi, 2007.
In the research the essence and structure of social-cultural competence, its role and place in the process of professional training have been defined. The methodology of social-cultural competence formation of the cadets of higher military educational establishments has been worked out.
In the dissertation effectiveness of the model of social-cultural competence formation and the pedagogical conditions which provide its realization (providing motivation of social-cultural competence of future officers, improving communicative-oriented curricula, using means of mass media, great pedagogical skill of instructor) have been substantiated theoretically and experimentally verified. The levels, criteria and indexes of social-cultural competence formation have been worked out.
Key words: social-cultural competence, model, formation, pedagogical conditions, professional training, higher military educational establishment.