Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА АГПФЕБ
"ЗАТВЕРДЖУЮ"
Завідуючий кафедри АГПФЕБ
А.М. Куліш
"_____"_________2011 р.
ЛЕКЦІЯ № 8
Дисципліна: «Правознавство»
Розробив
ст. викладач кафедри права
О.Я. Кононенко
Суми-2011
Питання теми
1 Поняття, предмет правового регулювання та джерела трудового права.
2 Колективний і трудовий договори.
3 Робочий час і час відпочинку.
4 Дисциплінарна і матеріальна відповідальність.
Основні терміни теми: право на працю, трудове право, зайнятість населення, безробітний, колективний договір, найманий працівник, контракт, випробування при прийнятті на роботу, робочий час, неповний робочий час, скорочений робочий час, час відпочинку, трудова дисципліна, дисциплінарна відповідальність, матеріальна відповідальність.
Інформаційний блок
Трудове право – основна, спеціальна галузь права, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою трудових прав, тобто в процесі трудових відносин.
Право на працю - одне з найважливіших соціально – економічних прав людини та громадянина. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Праця не є обов'язком людини. В Україні заборонено використання примусової праці. У той самий час, конституційна заборона примусової праці не поширю ється на умови військової або альтернативної (невійськової) служби, працю, що пов'язана з виконанням судового вироку або необхідна за надзвичайних умов. Конституція визначає гарантії права на працю.
На створення реальних передумов здійснення права на працю спрямований Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року. Він визначає поняття “зайнятість населення” як діяльність громадян, пов’язану із задоволенням особистих та суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Конституційне право на працю конк ретизується в інших галузях права, й насамперед у нормах трудового законодавства, які регулюють трудові відносини пра цівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізични ми особами.
Основним джерелом трудового права в Україні є Кодекс законів про працю (КЗпП), прийнятий 10 грудня 1971 року і введений у дію з 1 червня 1972 року.
Він скла дається з преамбули і 18 глав, які містять 265 статей.
До трудового законодавства належать такі важливі акти, як Закони України "Про охорону праці", "Про колек тивні договори і угоди", "Про оплату праці", "Про відпустки", Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (кон фліктів)" та ін.
Трудові колективи теж беруть участь у створенні локальних нормативно – правових актів, до яких належать Правила внутрішнього трудового розпорядку, колективні договори, накази.
Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підприємств з іно земними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охоро ни праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
Трудове право регулює трудові відносини найманих праців ників.
За Законом України "Про порядок вирішення ко лективних трудових спорів (конфліктів) - це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі, організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.
Правове регулювання праці категорій працівників, подіб них до найманих, - державних службовців, прокурорсько-слідчих працівників, суддів - здійснюється спеціальними законами, а в частині, яку не врегульовано так само, - зако нодавством про працю.
2 Колективний і трудовий договори.
До основних інститутів трудового законодавства належать трудовий і колективний договори. Їх основні положення врегульовують ся КЗпП України та Законом України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року.
Колективний договір – договір, що регулює виробничі, трудові й соціально-економічні відносини між власником і праців никами (колективом усіх, кому власник надає роботу) на під приємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.
Колективний договір укладається з метою узгодження інтересів сторін. Він поєднує в собі риси договору і нормативно-правового акту. З одного боку, колективний договір підписується влас ником чи уповноваженим ним органом, а з іншого - пред ставником трудового колективу.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, чи ні.
У колективному договорі за згодою сторін встанов люються взаємні зобов'язання щодо врегулювання трудових і соціально-економічних відносин, які стосуються умов праці і соціальних гарантій (змін в організації виробництва і праці, форм і розмірів заробітної плати, надбавок, премій та ін., тривалості робочо го часу й часу відпочинку, охорони праці, організації оздо ровлення й відпочинку працівників, гарантій діяльності профспілкових організацій трудящих тощо).
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та соціально-побутові пільги, але не може містити положень, які погіршують становище пра цівника всупереч вимогам чинного законодавства.
Колективний договір набирає чинності з дня підписання його представниками сторін або з дня, зазначеного в колективному договорі. Він реєструється місцевими органами ви конавчої влади. Після закінчення строку дії колективний договір діє до того часу, поки сторони не укла дуть нового або не переглянуть чинного, якщо інше не перед бачено договором. Строк дії колективного договору, угоди ви значається сторонами. На практиці колективні договори укла даються строком на 1-3 роки
Трудовий договір - це угода між пра цівником і власником (роботодавцем), за якою перший бере на себе зобов'язання виконувати роботу за певною спеціаль ністю, кваліфікацією або посадою, а другий зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати певні умови праці.
Отже, трудовий договір є підставою виникнення трудових відносин між власником і конкретною особою.
Трудовий договір фіксує умови здійснення певних тру дових відносин. Ці умови поділяються на:
1 Безпосередні, які в свою чергу, поділяються на необхідні умови, без яких трудовий договір не може бути укла дений (місце роботи, кваліфікація, посада працівника, роз мір його заробітної плати, час початку роботи), та додаткові (факультативні), без наявності яких договір може бути укла дений (соціально-побутові пільги працівника, обслуговуван ня дитячими дошкільними закладами та організація гро мадського харчування за місцем роботи, встановлення випробувального строку, суміщення професій тощо).
2 Похідні (мінімальні розміри заробітної плати, тривалість трудової відпустки максимальна тривалість робочого часу, охорона праці, матеріальна відповідальність).
У разі укладення трудового договору на невизначений строк, тобто без зазначення строку його дії, трудові відносини тривають необмежений час і можуть бути припинені тільки тоді, коли це передбачено законодавством. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, є основним і найбільш поширеним на практиці ви дом трудового договору.Трудовий договір на визначений строк укладається лише в разі, коли трудові відносини на невизначений строк не можна встановити з урахуванням характеру роботи або умов її ви конання, або інтересів працівника (наприклад, його бажан ня), або в інших випадках, передбачених законодавчими акта ми. При укладанні трудового договору на визначений строк цей строк визначається за погодженням сторін і може обу мовлюватися як конкретним терміном, так і часом настан ня певної події (наприклад, повернення на роботу: праців ниці з відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами і відпу стки по догляду за дитиною; особи, яка звільнилася з роботи у зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи аль тернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду або виконанням певного обсягу робіт).
Трудові договори укладаються в усній і письмовій формах. В абсолютній більшості випадків законодавство вимагає укладання трудового договору в письмовій формі.
Трудовий договір, що укладається в усній формі, вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди за всіма необхідними і додатковими умовами.
Якщо договір укла дається в письмовій формі, то він вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.
Особливою формою трудового договору є контракт – це договір, укладений письмово, в яко му строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечен ня й організації праці працівника, умови розірвання догово ру, в тому числі дострокового, можуть визначатися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законо давством.
Контрактна форма трудового договору застосовується у випадках, прямо передбачених чинним законодавством, щодо працівників, які працюють чи працевлаштовуються за трудовими договора ми на визначений строк або на час виконання певної роботи.
Від звичайного трудового договору контракт відрізняєть ся ширшим колом умов, які визначаються угодою сторін. Контракт дозволяє більш детально регламентувати трудові права й обов'язки працівника і власника або уповноважено го ним органу. Контракт завжди має строковий характер (при цьому строк його дії визначається угодою сторін) і укладаєть ся в письмовій формі.
Трудовий договір оформлюється відповідним наказом.
Якщо наказ не був виданий, але працівник фактично розпочав роботу (вступив у трудові правовідносини з власником), то трудовий договір вважається укладеним.
При укладанні трудового договору громадянин зобов'яза ний подавати паспорт або інший документ, що посвідчує осо бу, трудову книжку.
Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.
За повнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого стро ку з дня прийняття на роботу.
У випадках, передбачених законодавством, також необхідно подавати документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
При укладанні трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.
Строк випробуван ня при прийнятті на роботу, якщо інше не передбачено зако нодавством України, не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках за погодженням з відповідним коміте том профспілки - 6 місяців.
Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати 1 місяця.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.
Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу чи фізичної особи (з ініціативи роботодавця) може відбуватися одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівним працівником.
Розірвання трудового договору за попередньою згодою профспілкового органу у більшості випадків, (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) та в інших випадках, передбачених трудовим законодавством, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Профспілковий орган у п'ятнадцятиденний строк розглядає обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.
У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Я
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.
Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених КЗпП.
3 Робочий час і час відпочинку
Робочий час - це передбачений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору зобов'язаний бути на своєму робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки.
Нормою робочого часу є передбачена законом для даного працівника тривалість його робочого часу за певний кален дарний період: день, тиждень, місяць.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства й органі зації при укладанні колективного договору можуть визна чити меншу норму тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень.
Тривалість роботи скорочується на одну годину без змен шення заробітної плати, якщо робота виконується в нічний час, а також напередодні святкових і неробочих днів як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні, а напере додні вихідних днів — при 6-денному робочому тижні.
За угодою між працівником і власником або уповнова женим ним органом може передбачатися як при прийнятті на роботу, так і у подальшому неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, чи жінки, яка доглядає за хворим членом сім'ї відповідно до медичного ви сновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати для неї неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому разі провадиться пропорцій но відпрацьованому часові або залежно від виробітку.
Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надуроч ними вважаються роботи понад передбачену законом або угодою тривалість робочого дня.
Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації.
Законодавством також можуть бути передбачені й інші кате горії працівників, яких забороняється залучати до надуроч них робіт.
Жінки, котрі мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою, а інваліди, крім того, за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
Від надурочної роботи необхідно відрізняти ненормований робочий день.
Це особливий режим робочого часу, який за проваджується для певної категорії працівників у разі не можливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (така робота не вважається над урочною).
Ненормований робочий день на підприємствах, в устано вах, організаціях, незалежно від форми власності може за стосовуватися для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
- для осіб, праця яких не піддається точному часовому обліку;
- для осіб, робочий час яких за характером роботи по діляється на частини невизначеної тривалості (сільське гос подарство);
- для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
На працівників з ненормованим робочим днем поши рюється запроваджений на підприємстві режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працю ють за таким режимом, до роботи понад установлену три валість робочого часу.
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напру женості, складність і самостійність у роботі, необхідність пе ріодичного виконання службових завдань понад установле ну тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.
Список професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним до говором.
Право на відпочинок гарантує громадянам вільний від безпосередньої продуктивної праці час, який вони вико ристовують для відновлення своїх сил, всебічного розвитку духовних та фізичних здібностей, для активної участі в уп равлінні справами суспільства.
У статті 45 Конституції України закріплено право на відпо чинок і передбачено, що це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щоріч ної відпустки, встановленням максимальної тривалості ро бочого часу, скороченого робочого дня для окремих професій та виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час.
Конкретні умови здійснення конституційного права на відпочинок деталізуються в трудовому зако нодавстві. Час відпочинку - це частина календарного періоду, про тягом якого працівника за законом має бути звільнено від виконання трудових обов'язків і який він може використати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів та відновлен ня працездатності.
Перерви протягом робочого дня поділяються на два види: перерва для відпочинку та харчування, яка не входить у робочий час, її тривалість установлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку; спеціальні перерви, які вхо дять у робочий час і оплачуються.
До них належать: перерви в роботі для обігрівання і відпочинку, що надаються праців никам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантаж никам та деяким іншим категоріям працівників у випад ках, передбачених законодавством; перерви для годування дитини; перерви для гімнастики та відпочинку.
Щоденний відпочинок (міжзмінна перерва) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіка ми змінності, а його тривалість залежить від тривалості що денної роботи і перерви для відпочинку та харчування. В усіх випадках така перерва разом із часом відпочинку та харчування має бути не меншою за подвійну тривалість ро боти на попередній зміні.
Щотижневий відпочинок - це безперервний відпочинок, що містить міжденну (між- змінну) перерви та вихідний (один чи два вихідних) день.
Тривалість щотижневого безперерв ного відпочинку має бути не менше 42 години.
Конкретна тривалість щотижневого відпочинку залежить від типу ро бочого тижня та режиму роботи працівників.
Робота у вихідні дні забороняється.
Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілко вого комітету підприємства, установи, організації і лише в таких виняткових ситуаціях, що визначаються законодав ством.
Робота у вихідні дні може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі.
Святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 трав ня - День перемоги; 28 червня - День Конституції Украї ни; 24 серпня - День незалежності України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят (неробочі дні): 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) – Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3 днів відпочинку про тягом року для святкування їх великих свят з відпрацю ванням за ці дні.
У святкові та неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-техніч ні умови (безперервно діючі підприємства, установи, органі зації), роботи, викликані необхідністю обслуговування насе лення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розванта жувальні роботи.
Відпустка - це вільний від роботи час протягом передба ченої законом кількості календарних днів. Законом Украї ни "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. передбачено певні види відпусток. Законодавством, колективним договором, угодою і трудо вим договором можуть встановлюватися й інші види відпусток.
Щорічна основна відпустка надається працівникам три валістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Окремим категоріям працівників, зазначеним у за коні, надається щорічна основна відпустка більшої трива лості. Так, для осіб віком до 18 років тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. За ба жанням щорічні відпустки надаються в зручний для таких осіб час.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним орга ном за погодженням із профспілковим чи іншим уповно важеним на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.
Види відпусток відповідно до закону України "Про відпустки"
4 Дисциплінарна і матеріальна відповідальність
Трудова дисципліна. Трудова дисципліна - це сукупність правових норм, які регулюють внутрішній трудо вий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників і власника або уповноваженого ним органу, визначають за ходи заохочення за успіхи в праці та відповідальність за винне невиконання цих обов'язків.
Під методами забезпечення трудової дисципліни розумі ють передбачені законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обов'язків.
Дисципліна праці забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної висо копродуктивної роботи на підприємствах, в установах, органі заціях, свідомим ставленням до праці, методами переконан ня, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.
До окремих несумлінних працівників застосовуються, коли це не обхідно, заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конк ретному підприємстві, в установі, організації в процесі тру дової діяльності називається внутрішнім трудовим розпо рядком.
Відповідно до ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджу ються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил. У деяких галузях народного госпо дарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
Важливим засобом забезпечення трудової дисципліни є заохочення, підставою для якого є зразкова поведінка (тру дова заслуга) працівника. Нині в КЗпП немає переліку мір заохочення працівників.
До працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватися будь-які заохочення, що зазначені в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.
За особливі трудові заслуги працівників представ ляють до заохочення у вищі органи - до нагородження ор денами, медалями, почесними грамотами і до присвоєння по чесних звань і звання кращого працівника за даною про фесією. Заохочення оголошуються наказом (розпоряджен ням) в урочистій обстановці і заносяться у трудові книжки працівників.
За порушення вимог трудової дисципліни на працівника може бути накладене передбачене законодавством дисциплі нарне стягнення.
За скоєння дисциплінарного проступку настає дисциплі нарна відповідальність, під якою розуміється обов'язок пра цівника відповісти перед власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за скоєний дис циплінарний проступок і понести ті стягнення, які зазначені у дисциплінарних санкціях трудового права.
Дисциплінарний проступок, будучи підставою для дисциплінарної відповідальності, являє собою винне протиправне порушення трудових обо в'язків працівниками, за скоєння якого можуть бути застосовані заходи дисциплінарного або громадського впливу.
За порушення трудової дисципліни до працівника можна застосовувати тільки одну з таких мір стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стяг нення. Як міра дисциплінарного стягнення застосовується звільнення, підстави для якого передбачено КЗпП.
Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) того чи іншого працівника.
На пра цівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за ста тутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими від зазначених.
Дисциплінарне стягнення накладається власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника з роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладе но пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку. До засто сування дисциплінарного стягнення власник або уповнова жений ним орган має вимагати від порушника трудової дис ципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінар не стягнення.
Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінар ному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплі нарного стягнення.
Якщо працівник не допустив нового пору шення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сум лінний працівник, то стягнення може бути знято до закін чення одного року.
Протягом строку дисциплінарного стяг нення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і по відомляється працівникові під розписку.
Дисциплінарне стяг нення в трудову книжку не заноситься.
Матеріальна відповідальність працівників - відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
Суб'єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві в усіх випадках є працівник, з одного боку, і власник підприємства (установи, організації) або уповноважений ним орган, з яким він перебуває в трудових правовідносинах, з іншого.
Матеріальна відповідальність сторін трудового до говору виникає тільки у разі завдання шкоди у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.
У трудовому праві відшко дуванню підлягає тільки пряма дійсна шкода, як правило, в обмеженому розмірі — не більше середнього місячного заро бітку працівника, який заподіяв шкоду. Ця відповідальність не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Неотриманні прибутки або упущена вигода, на відміну від цивільно го права, стягненню не підлягають. У цивільному праві завжди діє принцип повного відшкодування шкоди.
Межі мате ріальної відповідальності працівників диференціюються за лежно від форми вини, виду майна, якому заподіяна шкода, характеру трудової функції, що виконується працівником, чого немає в цивільному праві.
За нормами трудового права праців ники звільняються від матеріальної відповідальності за шко ду, яку може бути віднесено до категорії нормального вироб ничо-господарського ризику. Тягар доведення наявності підстав та умов матеріальної відповідальності працівника покладається на власника або уповноважений ним орган, тобто діє презумпція невинності працівника, у той час як у цивільному праві встановлено презумпцію вини особи, яка заподіяла шкоду. У цьому полягають основні відмінності матеріальної відповідальності в трудовому праві від цивільно-правової майнової відповідальності.
Трудове законодавство передбачає два основних види ма теріальної відповідальності працівників: обмежену і повну.
У відповідності до ст. 133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть:
- працівники - за псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування;
- керівники підприємств, установ, організацій і їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники при заподіянні шкоди підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей (ст. 133 КЗпП).
При обмеженій матеріальній відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, однак не більше свого серед нього місячного заробітку. Отже, обмежена відповідальність — це обов'язок працівника відшкодувати шкоду в передба чених законодавством межах. При повній матеріальній відпо відальності працівник зобов'язаний відшкодовувати шкоду в повному обсязі незалежно від будь-яких меж.
Працівник може добровільно покрити заподіяну ним шкоду цілком або частково. За згодою власника або уповно важеного ним органу працівник може передати для покрит тя заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити по шкоджене. У разі відмови від добровільного покриття шко ди вона відшкодовується відповідно до правил, передбачених КЗпП. Відшкодування шкоди працівниками в розмірі, що не пере вищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпо рядженням власника або уповноваженого ним органу, керів никами підприємств, установ, організацій та їх заступ никами - за розпорядженням органу вищого рівня шля хом відрахування із заробітної плати працівника.
Розпорядження власника чи уповноваженого ним органу або органу вищого рівня має бути зроблено не пізніше 2 тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідом лення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відра хуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
В інших випадках покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позо ву до районного (міського) суду.
Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників відшкодування матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом органу вищого рівня або за заявою прокурора.
Узагальнюючий блок (висновки з теми)
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю.
Трудове право – це сукупність правових норм, які регулюють правові відносини, що виникають при застосуванні праці найманих працівників у процесі правових відносин. Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. До джерел трудового права перш за все належить Конституція України як основне джерело та Кодекс законів про працю України.
Норми трудового права передбачають порядок укладання, зміни і розірвання трудового договору, регулюють питання робочого часу і часу відпочинку, заробітної плати, внутрішнього трудового розпорядку і трудової дисципліни тощо. До основних інститутів трудового законодавства належать трудовий і колективний договори. Їх основні положення врегульовують ся КЗпП України та Законом України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року. Трудові договори укладаються в усній і письмовій формах. В абсолютній більшості випадків законодавство вимагає укладання трудового договору в письмовій формі. Трудовий договір, що укладається в усній формі, вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди за всіма необхідними і додатковими умовами. Якщо договір укла дається в письмовій формі, то він вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. При укладанні трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. За порушення вимог трудової дисципліни на працівника може бути накладене передбачене законодавством дисциплінарне стягнення. За шкоду, заподіяну працівником підприємству, установі або організації настає матеріальна відповідальність, яка може бути обмеженою або повною.
Список літератури та нормативних актів для самостійної роботи
1. Конституція України. Відомості Верховної ради України. -1996р.- №30.
2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971р
3. Кононенко. І. В. Основи правознавства : навч.пос. у схемах і таблицях / І. В. Кононенко. —
К. : Кондор, 2008.
4. Правознавство : підручник / А.І. Берлач, С.С. Бичкова, Д.О. Карпенко, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, В.І. Осадчий. — К. : Правова єдність, 2008.
5. Правознавство: навч. посіб. / С.В. Дрожжина, О.О. Одінцова, В.О. Кондратьєв та ін.; За
ред. С.В. Дрожжиної. – К.: Знання, 2010.
6. Правознавство: підручник / За ред. В.В.Копєйчикова, А.М.Колодія. – К.: Юрінком Інтер,
2007.
7. Семерак, О. С. Основи правознавства: навч.пос. / О. С. Семерак, І. О. Семерак.— К. : Знання, 2008.
8. Скакун, О.Ф. Теорія права і держави: підручник / О.Ф.Скакун. – 2-ге вид. – К.: Правова Єдність, 2010.
9. Юридична енциклопедія – К., 1998 - 2003 – Т. 1 - 6
10. Юридичні терміни – К., 2003
Основні терміни теми
Безробітні - працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством, доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи
Відпустка - це вільний від роботи час протягом передба ченої законом кількості календарних днів.
Внутрішній трудовий розпо рядок - порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конк ретному підприємстві, в установі, організації в процесі тру дової діяльності.
Зайнятість населення - діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Контракт – це договір, укладений письмово, в яко му строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечен ня й організації праці працівника, умови розірвання догово ру, в тому числі дострокового, можуть визначатися угодою сторін
Матеріальна відповідальність працівників - відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
Право на працю - можливість людини заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Трудова дисципліна - сукупність правових норм, які регулюють внутрішній трудо вий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників і власника або уповноваженого ним органу, визначають за ходи заохочення за успіхи в праці та відповідальність за винне невиконання цих обов'язків.
Трудове право – галузь права, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою трудових прав, тобто в процесі трудових відносин.
Трудовий договір - це угода між пра цівником і власником (роботодавцем), за якою перший бере на себе зобов'язання виконувати роботу за певною спеціаль ністю, кваліфікацією або посадою, а другий зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати певні умови праці.
.Робочий час - це передбачений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору зобов'язаний бути на своєму робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки.
Час відпочинку - це частина календарного періоду, про тягом якого працівника за законом має бути звільнено від виконання трудових обов'язків і який він може використати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів та відновлен ня працездатності.
Питання для самоконтролю до теми
1. Що таке трудове право, яке місце воно посідає в системі галузей національного права України?
2. Яку сферу суспільних відносин регулюють норми трудового права?
3. Дайте загальну характеристику джерел трудового права.
4. Що складає зміст колективного договору?
5. Що таке трудовий договір? Який порядок його укладення?
6. Які є підстави розірвання трудового договору.
7. Що таке робочий час? Його класифікація.
8. Дайте визначення часу відпочинку і назвіть його види.
9. Якими правовими методами забезпечується трудова дисципліна?
10. Назвіть види дисциплінарної відповідальності та види дис циплінарних стягнень.
11. У чому полягає правова сутність матеріальної відповідаль ності сторін трудового договору? ЇЇ види
PAGE 17
Трудові права громадян
Право на працю
Ст. 43 Конст. України
Право на страйк
Ст. 44 Конст. України
Право на відпочинок
Ст. 45 Конст. України
Право на забезпечення по безробіттю
Ст. 46 Конст. України
Право на об’єднання в профспілки
Ст. 36 Конст. України
Право на звернення до суду для вирішення судових спо-рів Ст. 55 Конст. України
Право на участь в управлі-нні підприємством...
Ст. 2 КЗпП України
Сторони і зміст трудового договору
Сторони (учасники) трудового договору
Зміст трудового договору – сукупність умов, які визначають взаємні права і обов’язки сторін
Працівник – фізична особа, що має право-здатність і трудову дієздатність
(14,15,16 років)
Власник підприємства або уповноважений ним орган, фізична особа
Безпосередні – що визначаються сторонами
Похідні – що передбачені в законодавстві
Обов’язкові
(необхідні)
Факультативні (додаткові)
Безстроковий
(укла дений на невизначений строк)
Строковий
(укладений на визначений строк)
Для виконання певних робіт
Трудовий договір
Форми трудового договору
Письмовий
Усний
Підстави припинення трудового договору
ст. 36,37 КЗпП
За ініціативою сторін (робітник і роботодавець)
За ініціативою третіх осіб
Настання певних юридичних подій
Ініціатива праців-ника ст. 38,39 КЗпП
Ініціатива робото-давця ст. 40,41
За угодою (волею) сторін п. 1ст. 36
Призов або вступ працівника на військову службу
На вимогу проф-спілк. комітету
Набрання законної сили вироку суду
Смерть працівника
Закінчення строку
Гарантії права на працю
можливість заробляти на життя працею
вільний вибір праці
рівні можливості обирати професію, рід занять і роботу
реалізацію програми професійно–технічного навчання підготовки і перепідготовки кадрів
своєчасне одержання заробітної плати у від повідності до її кількості та якості і не нижче за визначений законом мінімальний розмір
належні, безпечні й здорові умови праці
Завдання кодексу полягає в:
регулюванні трудових відносин всіх працівників
сприянні зростанню продуктивності праці
поліпшенню якості роботи
підвищенню ефективності суспільного виробництва
піднесенню матеріального і культурного рівня життя населення
Зміцненню трудової дисципліни
постанови Кабінету Міністрів України
укази
Президента Украї ни
До підзаконних актів належать
акти Міністерства праці та соціальної політики України
акти інших цент ральних органів виконавчої влади
Трудові відносини
(є предметом трудового) )_права)
Індивідуальні
(виникають і існують між працівником та робото давцем)
Колективні
(характеризуються наявністю колективних суб'єктів)
Дотримання письмової форми є обов'язковим
при організованому наборі працівників
при укладанні трудо вого договору про роботу в районах з особливими природни ми географічними та геологічними умовами й умовами підви щеного ризику для здоров'я
при укладанні контракту
коли працівник наполягає на укладанні трудового догово ру в письмовій формі
при укладанні трудового договору з неповнолітнім
в інших випадках, передбачених законо давством України
При прийнятті на роботу забороняється
відмовляти у прийнятті на роботу на підставах, не перед бачених законом
обмежувати права працівників чи встановлювати пере ваги в їхньому статусі залежно від походження, соціального чи майнового стану, расової, національної належності, по літичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин
вимагати від працівника відомостей про його партійність, національну належність, походження, прописку, а також пред'явлення документів, що не передбачені законодавством
Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу
осіб, які не досягли 18 років
молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів
молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів
осіб, звільнених у запас з військової чи альтерна тивної служби
Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу чи фізичної особи (з ініціативи роботодавця) може відбуватися
в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію
інвалідів, направлених на ро боту відповідно до рекомендації медико-соціальної експер тизи
на підставах організаційного характеру
на підставах, пов'язаних з працівником, але не зумов лених його винною поведінкою
на підставах, зумовлених винною поведінкою праців ника
ліквідація чи перепрофілювання підприємства
досягнення працівником пенсійного віку за наявності права на повну пенсію за віком
нез'явлення на роботу більше чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності
невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі
одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівним працівником
прогул чи відсутність на роботі більше трьох годин
Систематичне невиконання пра цівником своїх обов'язків (вже застосову валися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення)
поновлення на роботі працівника, який раніше вико нував цю роботу
скорочення штату праців ників
поява на роботі в нетверезому стані
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди профспілкового органу допускається у випадках
вчи нення працівником, який виконує виховну функцію, амо рального проступку, не сумісного з продовженням даної ро боти
ліквідації підприємства, установи, організації
звільнення з підприємства, установи, організації, де немає профспілкової організації
незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу
звільнення працівника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації
керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян
поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу
звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством
звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу
й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного профспілкового органу
звільнення керівника підприємства, установи, організації), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами
Випадки, зумовлені неможливістю продовжувати роботу
переїзд на нове місце проживання
еможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком
догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи
догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом
вихід на пенсію
скорочена тривалість
вступ до навчального закладу
переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість
прийняття на роботу за конкурсом
Три види робочого часу
нормальна тривалість
вагітність
неповна тривалість
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється
для працівників віком до 18 років
для працівників, зайня тих на роботах з шкідливими умовами праці
для окремих кате горій працівників (учителів, професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, лікарів та інших)
може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда
Власник або уповноваже ний ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки в таких виняткових випадках
під час проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також для відвернення суспільного або стихійного лиха, виробничої аварії і негай ного усунення їх наслідків
під час проведення необхід них громадських робіт із водопостачання, газопостачання, опа лення, освітлення, в каналізації, на транспорті і підприєм ствах зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне функціонування цих інфраструктур
за необхідності закінчити розпочату роботу, яку внаслідок непередбачуваних обставин чи випадкової затримки з технічних причин не могли закінчити в робочий час, коли припинення її може призвести до псування або втрати державного чи громадського майна, а також за необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли їх несправність зумовлює зупи нення робіт для значної кількості трудящих
за необхід ності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з ме тою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення
для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви. У цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негай но вжити заходів для заміни змінника іншим працівником
Забороняється залучати до надурочних робіт
вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 3 років
осіб, молодших за 18 років
працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять
Законодавством передбачено види часу відпочинку
перерви протягом робочого дня (зміни)
щоденний відпочинок (міжзмінна перерва)
вихідні дні (що тижневий відпочинок)
святкові і неробочі дні
відпустки
Залучення окремих працівників у вихідні дні
для відвернення суспільного або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків
для відвернення нещасних випадків, загибелі або псуван ня державного чи громадського майна
для виконання невідкладних, заздалегідь не передбачених робіт, від негай ного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів
для виконання невідкладних ван тажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усу нення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Види відпусток
щорічні відпустки
додаткові відпустки у зв'язку з навчанням
творча відпустка
соціальні відпустки
відпустка без збереження заробітної плати
основна відпустка
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством
додаткова відпустка за особливий характер праці
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важ кими умовами праці
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами
У трудовому законодавстві виділяють
загальну відповідальність
спеціальну дисциплінарну відповідальність
передбачена спеціальними нормативно-правовими актами
відповідальність працівників за статутами та положен нями про дисципліну
Повна матеріальа відпо відальність настає у випадках коли:
між працівни ком і підприємством, установою, організацією укладено пись мовий договір про взяття на себе працівником повної мате ріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або з іншою метою
шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку
майно та інші цінності було одержано пра цівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими ра зовими документами
шкоди завдано працівником у нетверезому стані
шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умис ним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (про дукції), у тому числі при виготовленні їх, а також інстру ментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування
відповідно до законодав ства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, органі зації при виконанні трудових обов'язків
службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу
Підприємство відшкодовує працівникові шкоду, заподіяну у зв'язку:
шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків
з порушенням його права на працю (у разі незаконної відмови у прийнятті на роботу; при незаконному відстороненні від роботи; при незаконному переведенні на іншу роботу; при незаконному звільненні з роботи; у разі неправильного або не відповідного чинному законодавству формулювання причини звільнення в трудовій книжці, що перешкоджає працевлаштуванню працівника; у зв'язку із затримкою проведення розрахунку та видачі трудової книжки при звільненні; у разі затримки виконання рішення про по новлення на роботі працівника)
із завданням шкоди пра цівникам у разі ушкодження їхнього здоров'я
в разі не забезпечення збереження особистих речей працівника під час роботи
в разі невчасного або неправильного оформлення документів працівника про працю і заробітну плату
Матеріальна відповідальність, види
обмежена
повна