У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема- Основи трудового права

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 5.4.2025

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА АГПФЕБ

"ЗАТВЕРДЖУЮ"

Завідуючий кафедри АГПФЕБ

А.М. Куліш

"_____"_________2011 р.

                                          

                                                  

                                                ЛЕКЦІЯ 8

Дисципліна: «Правознавство»

Тема: Основи трудового права                                               

                                                                                                         

                                                                                                      

                                                                                                    Розробив  

                                                                                   ст. викладач   кафедри права  

                                                                                                        О.Я.  Кононенко

                                                         

                                                Суми-2011

Лекція 8  Основи трудового права                                               

Питання теми

1 Поняття, предмет правового регулювання та джерела  трудового права.

2 Колективний і трудовий договори.

3 Робочий час і час відпочинку.

4 Дисциплінарна і матеріальна відповідальність.

Основні терміни теми: право на працю, трудове право, зайнятість населення, безробітний, колективний договір, найманий працівник, контракт, випробування при прийнятті на роботу, робочий час, неповний робочий час, скорочений робочий час, час відпочинку, трудова дисципліна, дисциплінарна відповідальність, матеріальна відповідальність.

Інформаційний блок

  1.  Поняття, предмет трудового регулювання та джерела трудового права.

Трудове право – основна, спеціальна галузь права, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою трудових прав,  тобто в процесі трудових відносин.

Право на працю - одне з найважливіших соціально – економічних прав  людини та громадянина. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.   Праця не є обов'язком людини.  В  Україні  заборонено використання примусової праці. У той самий час, конституційна заборона примусової праці не поширюється на умови військової або альтернативної (невійськової) служби, працю, що пов'язана з виконанням судового вироку або необхідна за надзвичайних умов.  Конституція визначає гарантії права на  працю.

На створення реальних передумов здійснення права на працю спрямований Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року. Він  визначає поняття “зайнятість населення” як діяльність громадян, пов’язану із задоволенням   особистих та суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Безробітними в ньому визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством, доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У зазначеному законі також закріплюються правові основи забезпечення трудової зайнятості населення та його захисту від безробіття.

Конституційне право на працю конкретизується в інших галузях права, й насамперед у нормах трудового законодавства, які регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Основним джерелом трудового права в Україні є Кодекс законів про працю (КЗпП), прийнятий 10 грудня 1971 року і введений у дію з 1 червня 1972 року.

Він складається з преамбули і 18 глав, які містять 265 статей.

До трудового законодавства належать такі важливі акти, як Закони України "Про охорону праці", "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці", "Про відпустки", Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"  та ін.

Трудові колективи теж беруть участь у створенні локальних  нормативно – правових актів, до яких належать Правила внутрішнього трудового розпорядку, колективні договори, накази.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю. 

Трудове право регулює трудові відносини найманих працівників.

За Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) - це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі, організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.

Правове регулювання праці категорій працівників, подібних до найманих, - державних службовців, прокурорсько-слідчих працівників, суддів - здійснюється спеціальними законами, а в частині, яку не врегульовано так само, -  законодавством про працю.

2 Колективний і трудовий договори.

До основних інститутів трудового законодавства належать трудовий і колективний   договори. Їх основні положення врегульовуються  КЗпП України та Законом України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року.

   Колективний договір – договір, що  регулює виробничі, трудові й соціально-економічні відносини між власником і працівниками (колективом усіх, кому власник надає роботу)  на підприємствах, в установах, організаціях  незалежно від форм  власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Колективний договір укладається з метою узгодження  інтересів сторін. Він поєднує в собі риси договору і нормативно-правового акту.     З одного боку, колективний договір підписується власником чи уповноваженим ним органом, а з іншого - представником трудового колективу.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, чи ні.

У колективному договорі за згодою сторін встановлюються взаємні зобов'язання щодо врегулювання трудових і соціально-економічних відносин, які стосуються умов праці і соціальних гарантій (змін в організації виробництва і праці, форм і розмірів заробітної плати, надбавок, премій та ін., тривалості робочого часу й часу відпочинку, охорони праці, організації оздоровлення й відпочинку працівників, гарантій діяльності профспілкових організацій трудящих тощо).

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та соціально-побутові пільги, але не може містити положень, які погіршують становище працівника всупереч вимогам чинного законодавства.

Колективний договір набирає чинності з дня підписання його представниками сторін або з дня, зазначеного в колективному договорі. Він   реєструється місцевими органами виконавчої влади. Після закінчення строку дії колективний договір діє до того часу, поки сторони не укладуть нового або не переглянуть чинного, якщо інше не передбачено договором. Строк дії колективного договору, угоди визначається сторонами. На практиці колективні договори укладаються строком на 1-3 роки

      Трудовий договір - це угода між працівником і власником (роботодавцем), за якою перший бере на себе зобов'язання виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, а другий зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати певні умови праці.

Отже, трудовий договір є підставою виникнення трудових відносин між власником і конкретною особою.  

      Трудовий договір фіксує умови здійснення певних трудових відносин. Ці умови поділяються на:

1 Безпосередні, які в свою чергу, поділяються на необхідні умови, без яких трудовий договір не може бути укладений (місце роботи, кваліфікація, посада працівника, розмір його заробітної плати, час початку роботи), та додаткові (факультативні), без наявності яких договір може бути укладений (соціально-побутові пільги працівника, обслуговування дитячими дошкільними закладами та організація громадського харчування за місцем роботи, встановлення випробувального строку, суміщення професій тощо).

2 Похідні (мінімальні розміри заробітної плати, тривалість трудової відпустки максимальна тривалість робочого часу, охорона праці, матеріальна відповідальність).

  

 

     У разі укладення трудового договору на невизначений строк, тобто без зазначення строку його дії, трудові відносини тривають необмежений час і можуть бути припинені тільки тоді, коли це передбачено законодавством. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, є основним і найбільш поширеним на практиці видом трудового договору.Трудовий договір на визначений строк укладається лише в разі, коли трудові відносини на невизначений строк не можна встановити з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами. При укладанні трудового договору на визначений строк цей строк визначається за погодженням сторін і може обумовлюватися як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу: працівниці з відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами і відпустки по догляду за дитиною; особи, яка звільнилася з роботи у зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду або виконанням певного обсягу робіт).

Трудові договори укладаються в усній і письмовій формах. В абсолютній більшості випадків законодавство вимагає укладання трудового договору в письмовій формі.

     Трудовий договір, що укладається в усній формі, вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди за всіма необхідними і додатковими умовами.

     Якщо договір укладається в письмовій формі, то він вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

Особливою формою трудового договору є контракт – це договір, укладений письмово,  в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть визначатися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством.  

    Контрактна форма трудового договору застосовується у випадках, прямо передбачених чинним законодавством, щодо працівників, які працюють чи працевлаштовуються за трудовими договорами на визначений строк або на час виконання певної роботи.  

Від звичайного трудового договору контракт відрізняється ширшим колом умов, які визначаються угодою сторін. Контракт дозволяє більш детально регламентувати трудові права й обов'язки працівника і власника або уповноваженого ним органу.  Контракт завжди має строковий характер (при цьому строк його дії визначається угодою сторін) і укладається в письмовій формі. 

   

Трудовий договір оформлюється відповідним наказом.

   Якщо наказ не був виданий, але працівник фактично розпочав роботу (вступив у трудові правовідносини з власником), то трудовий договір вважається укладеним.

  При укладанні трудового договору громадянин зобов'язаний подавати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку.

   Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

    У випадках, передбачених законодавством, також необхідно подавати документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

При укладанні трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

        Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не передбачено законодавством України, не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках за погодженням з відповідним комітетом профспілки - 6 місяців. 

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати 1 місяця.

 Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу чи фізичної особи (з ініціативи роботодавця) може відбуватися одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівним працівником. 

Розірвання трудового договору за попередньою згодою профспілкового органу  у більшості випадків,  (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) та в інших випадках, передбачених трудовим законодавством, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Профспілковий орган у п'ятнадцятиденний строк розглядає обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.   

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Я

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.

Строковий трудовий договір  підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених  КЗпП. 

3 Робочий час і час відпочинку

Робочий час - це передбачений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору зобов'язаний бути на своєму робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки.

Нормою робочого часу є передбачена законом для даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період: день, тиждень, місяць.

  Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства й організації при укладанні колективного договору можуть визначити меншу норму тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень.

Тривалість роботи скорочується на одну годину без зменшення заробітної плати, якщо робота виконується в нічний час, а також напередодні святкових і неробочих днів як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні, а напередодні вихідних днів — при 6-денному робочому тижні.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може передбачатися як при прийнятті на роботу, так і у подальшому неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, чи жінки, яка доглядає за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати для неї неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому разі провадиться пропорційно відпрацьованому часові або залежно від виробітку.

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад передбачену законом або угодою тривалість робочого дня.

Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації.

Законодавством також можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, котрі мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою, а інваліди, крім того, за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Від надурочної роботи необхідно відрізняти ненормований робочий день.

Це особливий режим робочого часу, який запроваджується для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (така робота не вважається надурочною).

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності може застосовуватися для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

- для осіб, праця яких не піддається точному часовому обліку;

- для осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

- для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

На працівників з ненормованим робочим днем поширюється запроваджений на підприємстві режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.

Список професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.

Право на відпочинок гарантує громадянам вільний від безпосередньої продуктивної праці час, який вони використовують для відновлення своїх сил, всебічного розвитку духовних та фізичних здібностей, для активної участі в управлінні справами суспільства.

У статті 45 Конституції України закріплено право на відпочинок і передбачено, що це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням максимальної тривалості робочого часу, скороченого робочого дня для окремих професій та виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час.

Конкретні умови здійснення конституційного права на відпочинок деталізуються в трудовому законодавстві. Час відпочинку - це частина календарного періоду, протягом якого працівника за законом має бути звільнено від виконання трудових обов'язків і який він може використати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів та відновлення працездатності.

Перерви протягом робочого дня поділяються на два види: перерва для відпочинку та харчування, яка не входить у робочий час, її тривалість установлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку; спеціальні перерви, які входять у робочий час і оплачуються.

До них належать: перерви в роботі для обігрівання і відпочинку, що надаються працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством; перерви для годування дитини; перерви для гімнастики та відпочинку.

Щоденний відпочинок (міжзмінна перерва) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, а його тривалість залежить від тривалості щоденної роботи і перерви для відпочинку та харчування. В усіх випадках така перерва разом із часом відпочинку та харчування має бути не меншою за подвійну тривалість роботи на попередній зміні.

Щотижневий відпочинок - це безперервний відпочинок, що містить міжденну (між- змінну) перерви та вихідний (один чи два вихідних) день.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 години.

Конкретна тривалість щотижневого відпочинку залежить від типу робочого тижня та режиму роботи працівників.

Робота у вихідні дні забороняється.

Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації і лише в таких виняткових ситуаціях, що визначаються законодавством.

Робота у вихідні дні може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі.

Святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України.         

Робота також не провадиться в дні релігійних свят (неробочі дні): 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) – Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3 днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У святкові та неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи.

Відпустка - це вільний від роботи час протягом передбаченої законом кількості календарних днів. Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. передбачено певні види відпусток. Законодавством, колективним договором, угодою і трудовим договором можуть встановлюватися й інші види відпусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше  24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Окремим категоріям працівників, зазначеним у законі, надається щорічна основна відпустка більшої тривалості. Так, для осіб віком до 18 років тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. За бажанням щорічні відпустки надаються в зручний для таких осіб час.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

             Види відпусток відповідно до закону України "Про відпустки"

4 Дисциплінарна і матеріальна відповідальність

Трудова дисципліна. Трудова дисципліна - це сукупність правових норм, які регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників і власника або уповноваженого ним органу, визначають заходи заохочення за успіхи в праці та відповідальність за винне невиконання цих обов'язків.

 Під методами забезпечення трудової дисципліни розуміють передбачені законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обов'язків.

Дисципліна праці забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи на підприємствах, в установах, організаціях, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

До окремих несумлінних працівників застосовуються, коли це необхідно, заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві, в установі, організації в процесі трудової діяльності називається внутрішнім трудовим розпорядком. 

Відповідно до ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Важливим засобом забезпечення трудової дисципліни є заохочення, підставою для якого є зразкова поведінка (трудова заслуга) працівника. Нині в КЗпП немає переліку мір заохочення працівників.  

До працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватися будь-які заохочення, що зазначені в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

За особливі трудові заслуги працівників представляють до заохочення у вищі органи - до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією. Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться у трудові книжки працівників. 

За порушення вимог трудової дисципліни на працівника може бути накладене передбачене законодавством дисциплінарне стягнення.

За скоєння дисциплінарного проступку настає дисциплінарна відповідальність, під якою розуміється обов'язок працівника відповісти перед власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за скоєний дисциплінарний проступок і понести ті стягнення, які зазначені у дисциплінарних санкціях трудового права.

Дисциплінарний проступок, будучи підставою для дисциплінарної відповідальності, являє собою винне протиправне порушення трудових обов'язків працівниками, за скоєння якого можуть бути застосовані заходи дисциплінарного або громадського впливу.

За порушення трудової дисципліни до працівника можна застосовувати тільки одну з таких мір стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Як міра дисциплінарного стягнення застосовується звільнення, підстави  для якого передбачено КЗпП.

Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) того чи іншого працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими від зазначених.

Дисциплінарне стягнення накладається власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника з роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган має вимагати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути знято до закінчення одного року.

Протягом строку дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарне стягнення в трудову книжку не заноситься.

Матеріальна відповідальність  працівників -  відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

     Суб'єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві в усіх випадках є працівник, з одного боку, і власник підприємства (установи, організації) або уповноважений ним орган, з яким він перебуває в трудових правовідносинах, з іншого.

    Матеріальна відповідальність сторін трудового договору виникає тільки у разі завдання шкоди у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.

     У трудовому праві відшкодуванню підлягає тільки пряма дійсна шкода, як правило, в обмеженому розмірі — не більше середнього місячного заробітку працівника, який заподіяв шкоду. Ця відповідальність не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

     Неотриманні прибутки або упущена вигода, на відміну від цивільного права, стягненню не підлягають. У цивільному праві завжди діє принцип повного відшкодування шкоди.

      Межі матеріальної відповідальності працівників диференціюються залежно від форми вини, виду майна, якому заподіяна шкода, характеру трудової функції, що виконується працівником, чого немає в цивільному праві.

      За нормами трудового права працівники звільняються від матеріальної відповідальності за шкоду, яку може бути віднесено до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Тягар доведення наявності підстав та умов матеріальної відповідальності працівника покладається на власника або уповноважений ним орган, тобто діє презумпція невинності працівника, у той час як у цивільному праві встановлено презумпцію вини особи, яка заподіяла шкоду. У цьому полягають основні відмінності матеріальної відповідальності в трудовому праві від цивільно-правової майнової відповідальності.

 Трудове законодавство передбачає два основних види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну.

  У відповідності до ст. 133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть:

-  працівники - за псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування;

-  керівники підприємств, установ, організацій і їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники при заподіянні шкоди підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей (ст. 133 КЗпП).

При обмеженій матеріальній відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, однак не більше свого середнього місячного заробітку. Отже, обмежена відповідальність — це обов'язок працівника відшкодувати шкоду в передбачених законодавством межах. При повній матеріальній відповідальності працівник зобов'язаний відшкодовувати шкоду в повному обсязі незалежно від будь-яких меж.

Працівник може добровільно покрити заподіяну ним шкоду цілком або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене. У разі відмови від добровільного покриття шкоди вона відшкодовується відповідно до правил, передбачених  КЗпП. Відшкодування шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням органу вищого рівня шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника чи уповноваженого ним органу або органу вищого рівня має бути зроблено не пізніше 2 тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

В інших випадках покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного (міського) суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників відшкодування матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом органу вищого рівня або за заявою прокурора.

Узагальнюючий блок (висновки з теми)

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю.

Трудове право – це сукупність правових норм, які регулюють правові відносини, що виникають при застосуванні праці найманих працівників у процесі правових відносин. Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також осіб, які  працюють за трудовим договором з фізичними особами. До джерел трудового права перш за все належить  Конституція України як основне джерело та Кодекс законів про працю України.

Норми трудового права передбачають порядок укладання, зміни і розірвання трудового договору, регулюють питання робочого часу і часу відпочинку, заробітної плати, внутрішнього трудового розпорядку і трудової дисципліни тощо. До основних інститутів трудового законодавства належать трудовий і колективний   договори. Їх основні положення врегульовуються  КЗпП України та Законом України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року. Трудові договори укладаються в усній і письмовій формах. В абсолютній більшості випадків законодавство вимагає укладання трудового договору в письмовій формі.  Трудовий договір, що укладається в усній формі, вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди за всіма необхідними і додатковими умовами. Якщо договір укладається в письмовій формі, то він вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. При укладанні трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. За порушення вимог трудової дисципліни на працівника може бути накладене передбачене законодавством дисциплінарне стягнення. За шкоду, заподіяну працівником підприємству, установі або організації настає матеріальна відповідальність, яка може бути обмеженою або повною.

Список літератури та нормативних актів для самостійної роботи

1. Конституція України. Відомості Верховної ради України. -1996р.- №30.

2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971р

3. Кононенко. І. В. Основи правознавства  : навч.пос. у схемах і таблицях / І. В. Кононенко. —   

К. : Кондор, 2008. 

4. Правознавство  : підручник / А.І. Берлач, С.С. Бичкова, Д.О. Карпенко, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, В.І. Осадчий. — К. : Правова єдність, 2008. 

5. Правознавство: навч. посіб. / С.В. Дрожжина, О.О. Одінцова, В.О. Кондратьєв та ін.; За

ред. С.В. Дрожжиної. – К.: Знання, 2010. 

6. Правознавство: підручник / За ред. В.В.Копєйчикова, А.М.Колодія. – К.: Юрінком Інтер,

2007. 

7. Семерак, О. С. Основи правознавства: навч.пос. / О. С. Семерак, І. О. Семерак.— К. : Знання, 2008. 
8. Скакун, О.Ф.   Теорія права і держави: підручник / О.Ф.Скакун. – 2-ге вид. – К.: Правова Єдність, 2010.

9. Юридична енциклопедія – К., 1998 - 2003 – Т. 1 - 6

10. Юридичні терміни – К., 2003

Основні терміни теми

Безробітні - працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством, доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи

Відпустка - це вільний від роботи час протягом передбаченої законом кількості календарних днів.

Внутрішній трудовий розпорядок - порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві, в установі, організації в процесі трудової діяльності.

Зайнятість населення - діяльність громадян, пов’язана із задоволенням   особистих та суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Колективний договір – договір, що  регулює виробничі, трудові й соціально-економічні відносини між власником і працівниками (колективом усіх, кому власник надає роботу)  на підприємствах, в установах, організаціях  незалежно від форм  власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективний договір укладається з метою узгодження  інтересів сторін. Він поєднує в собі риси договору і нормативно-правового акту.     

Контракт – це договір, укладений письмово,  в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть визначатися угодою сторін

Матеріальна відповідальність  працівників -  відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Право на працю  -  можливість людини заробляти собі на життя працею, яку  вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Трудова дисципліна -  сукупність правових норм, які регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників і власника або уповноваженого ним органу, визначають заходи заохочення за успіхи в праці та відповідальність за винне невиконання цих обов'язків.

Трудове право –  галузь права, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою трудових прав,  тобто в процесі трудових відносин.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником (роботодавцем), за якою перший бере на себе зобов'язання виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, а другий зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати певні умови праці.

.Робочий час - це передбачений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору зобов'язаний бути на своєму робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки.

Час відпочинку - це частина календарного періоду, протягом якого працівника за законом має бути звільнено від виконання трудових обов'язків і який він може використати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів та відновлення працездатності.

Питання для самоконтролю до теми

1. Що таке трудове право, яке місце воно посідає в системі галузей національного права України?

2. Яку  сферу суспільних  відносин регулюють норми трудового права?

3. Дайте загальну характеристику джерел трудового права.

4. Що складає зміст колективного договору?

5. Що таке трудовий договір? Який порядок його укладення?

6. Які є підстави розірвання трудового договору.

7. Що таке робочий час? Його класифікація.

8. Дайте визначення часу відпочинку і назвіть його види.

9. Якими правовими методами забезпечується трудова дисципліна?

10. Назвіть види дисциплінарної відповідальності та види дисциплінарних стягнень.

11. У чому полягає правова сутність матеріальної відповідальності сторін трудового договору? ЇЇ види

PAGE  17


Трудові права громадян

Право на працю

Ст. 43 Конст. України

Право на страйк

Ст. 44 Конст. України

Право на відпочинок

Ст. 45 Конст. України

Право на забезпечення по безробіттю

Ст. 46 Конст. України

Право на обєднання в профспілки

Ст. 36 Конст. України

Право на звернення до суду для вирішення судових спо-рів Ст. 55 Конст. України

Право на участь в управлі-нні підприємством...

Ст. 2 КЗпП України

Сторони і зміст трудового договору

Сторони (учасники) трудового договору

Зміст трудового договору – сукупність умов, які визначають взаємні права і обов’язки сторін

Працівник – фізична особа, що має право-здатність і трудову дієздатність

(14,15,16 років)

Власник підприємства або уповноважений ним орган, фізична особа

Безпосередні – що визначаються сторонами

Похідні –  що передбачені в законодавстві

Обов’язкові

(необхідні)

Факультативні (додаткові)

Безстроковий

(укладений на невизначений строк)

Строковий

(укладений на визначений строк)

Для виконання певних робіт

Трудовий договір

Форми трудового договору

Письмовий

Усний

Підстави припинення трудового договору

                          ст. 36,37 КЗпП

За ініціативою сторін (робітник і роботодавець)

За ініціативою третіх осіб

Настання певних юридичних подій

Ініціатива праців-ника ст. 38,39 КЗпП

Ініціатива робото-давця ст. 40,41

За угодою (волею) сторін п. 1ст. 36

Призов або вступ працівника на військову службу

На вимогу проф-спілк.  комітету

Набрання законної сили вироку суду

Смерть працівника

Закінчення строку

Гарантії права на  працю

можливість заробляти на життя працею

вільний вибір праці

рівні можливості обирати професію, рід занять і роботу

реалізацію програми професійно–технічного навчання підготовки і перепідготовки кадрів

своєчасне одержання заробітної плати у відповідності до її кількості та якості і не нижче за визначений законом мінімальний розмір

належні, безпечні й здорові умови праці

Завдання кодексу полягає в:

регулюванні трудових відносин всіх працівників

сприянні зростанню продуктивності праці

поліпшенню якості  роботи

підвищенню  ефективності суспільного виробництва

піднесенню матеріального і культурного рівня життя населення

Зміцненню трудової дисципліни

постанови Кабінету Міністрів України

укази

Президента України

До підзаконних актів належать

акти Міністерства праці та соціальної політики України

акти інших центральних органів виконавчої влади

Трудові відносини

(є  предметом трудового) )_права)

Індивідуальні

(виникають і існують між працівником та роботодавцем)

Колективні

(характеризуються наявністю колективних суб'єктів)

Дотримання письмової форми є обов'язковим

при організованому наборі працівників

при укладанні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними та геологічними умовами й умовами підвищеного ризику для здоров'я

при укладанні контракту

коли працівник наполягає на укладанні трудового договору в письмовій формі

при укладанні трудового договору з неповнолітнім

в інших випадках, передбачених законодавством України

При прийнятті на роботу забороняється

відмовляти у прийнятті на роботу на підставах, не передбачених законом

обмежувати права працівників чи встановлювати переваги в їхньому статусі залежно від походження, соціального чи майнового стану, расової, національної належності, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин

вимагати від працівника відомостей про його партійність, національну належність, походження, прописку, а також пред'явлення документів, що не передбачені законодавством

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу

осіб, які не досягли 18 років

молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів

молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів

осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної служби

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу чи фізичної особи (з ініціативи роботодавця) може відбуватися

в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію

інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи

на підставах організаційного характеру

на підставах, пов'язаних з працівником, але не зумовлених його винною поведінкою

на підставах, зумовлених винною поведінкою працівника

ліквідація чи перепрофілювання підприємства

досягнення працівником пенсійного віку за наявності права на повну пенсію за віком

нез'явлення на роботу  більше чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності

невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі

одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівним працівником

прогул чи відсутність на роботі  більше  трьох годин

Систематичне невиконання працівником своїх обов'язків (вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення)

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу

скорочення штату працівників

поява на роботі в нетверезому стані

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди профспілкового органу допускається у випадках

вчинення працівником, який виконує виховну функцію, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи

ліквідації підприємства, установи, організації

звільнення з підприємства, установи, організації, де немає профспілкової організації

незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу

звільнення працівника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації

керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу

звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством

звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання  майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу

й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного профспілкового органу

звільнення керівника підприємства, установи, організації), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами

Випадки, зумовлені неможливістю продовжувати роботу 

переїзд на нове місце проживання

еможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком

догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи

догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом

вихід на пенсію

скорочена тривалість

вступ до навчального закладу

переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість

прийняття на роботу за конкурсом

Три види робочого часу

нормальна тривалість

вагітність

неповна тривалість

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється

для працівників віком до 18 років

для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці

для окремих категорій працівників (учителів, професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, лікарів та інших)

може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки в таких виняткових випадках

під час проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також для відвернення суспільного або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків

під час проведення необхідних громадських робіт із водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, в каналізації, на транспорті і підприємствах зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне функціонування цих інфраструктур

за необхідності закінчити розпочату роботу, яку внаслідок непередбачуваних обставин чи випадкової затримки з технічних причин не могли закінчити в робочий час, коли припинення її може призвести до псування або втрати державного чи громадського майна, а також за необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли їх несправність зумовлює зупинення робіт для значної кількості трудящих

за необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення

для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви. У цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів для заміни змінника іншим працівником

Забороняється залучати до надурочних робіт

вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 3 років

осіб, молодших за 18 років

працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять

Законодавством передбачено види часу відпочинку

перерви протягом робочого дня (зміни)

щоденний відпочинок (міжзмінна перерва)

вихідні дні (щотижневий відпочинок)

святкові і неробочі дні

відпустки

Залучення окремих працівників у вихідні дні

для відвернення суспільного або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків

для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна

для виконання невідкладних, заздалегідь не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів

для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Види відпусток

щорічні відпустки

додаткові відпустки у зв'язку з навчанням

творча відпустка

соціальні відпустки

відпустка без збереження заробітної плати

основна відпустка

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством

додаткова відпустка за особливий характер праці

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку

відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

У трудовому законодавстві виділяють

загальну  відповідальність

спеціальну дисциплінарну відповідальність

передбачена спеціальними нормативно-правовими актами

відповідальність працівників за статутами та положеннями про дисципліну

Повна матеріальа відповідальність настає  у випадках коли:

між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або з іншою метою

шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку

майно та інші цінності було одержано працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами

шкоди завдано працівником у нетверезому стані

шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при виготовленні їх, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування

відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків

службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу

Підприємство відшкодовує працівникові шкоду, заподіяну у зв'язку:

шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків

з порушенням його права на працю (у разі незаконної відмови у прийнятті на роботу; при незаконному відстороненні від роботи; при незаконному переведенні на іншу роботу; при незаконному звільненні з роботи; у разі неправильного або не відповідного чинному законодавству формулювання причини звільнення в трудовій книжці, що перешкоджає працевлаштуванню працівника; у зв'язку із затримкою проведення розрахунку та видачі трудової книжки при звільненні; у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника)

із завданням шкоди працівникам у разі ушкодження їхнього здоров'я

в разі незабезпечення збереження особистих речей працівника під час роботи

в разі невчасного або неправильного оформлення документів працівника про працю і заробітну плату

Матеріальна відповідальність, види

       обмежена

            повна




1. Об охране окружающей природной среды и Федеральный закон Об экологической экспертизе устанавливают чт
2. Сменная мощность50 т; 2 Число смен в сутки 2; 3 Число смен в году 500; 4 Численность населения 11000
3. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.1
4. ой продукции; Ci ~ себестоимость iой продукции; Pi ~ цена iой единицы продукции
5. тупиков те субъектов на которых цепочка коммуникаций прекращается поскольку им дальше не с кем взаимоде
6. осуществлять контроль
7. Система налогообложения сельскохозяйственных товаропроизводителей и ее особенности
8. трагически невидима- ненаблюдаема непосредственными наблюдателями
9. варианты ответов на него
10. Аналогия с сопротивлением В отличие от резистора электрическое сопротивление которого характеризует