Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
19
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Поворознюк Роксолана Владиславівна
УДК 81'25=111:341.76
Лінгвокультурологічні особливості протокольних промов у оригіналі та перекладі
(на матеріалі українських та американських текстів)
Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ - 2004
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент
Васильченко Ольга Юріївна,
доцент кафедри теорії та
практики перекладу з англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Зорівчак Роксолана Петрівна,
завідувач кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка
кандидат філологічних наук, доцент
Максимов Сергій Євгенович, доцент
кафедри англійської мови і перекладу Київського національного лінгвістичного університету МОН України
Провідна установа: Запорізький державний університет Міністерства
освіти і науки України, кафедра теорії та практики перекладу
Захист відбудеться " 21 " травня 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Шевченка, 14.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10)
Автореферат розісланий " 15" квітня 2004 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор філологічних наук Смущинська І.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Дисертаційне дослідження присвячене аналізові лінгвокультурологічних особливостей протокольних промов у оригіналі й перекладі.
Протокольні промови –жанр дипломатичного дискурсу, характеристики якого загалом ще не висвітлено з позицій сучасних досягнень комунікативної лінгвістики й перекладознавства. Мові міжнародних документів присвячено лише незначну кількість праць (А.Д.Бєлова, О.Р.Зарума-Панських, Є.М.Іссерлін, В.В.Калюжна, Т.Б.Крючкова, А.Н.Мажур, М.П.Фабіан), які трактують окремі аспекти цього типу текстів. Натомість, дискурсні маркери й етноспецифічні компоненти, що формують структуру й надають експресивності різним типам текстів, внаслідок своєї поліфункціональної ролі часто ставали об’єктом лінгвістичних студій (А.Н.Баранов, П.А.Гіман та Дж.Ф.Аллен, В.Є.Гольдін, С.С.Гусєв, Ю.В.Дараган, К.Л.Кисельова, І.М.Кобозева, В.Я.Міщенко, Дж.Свартвік, Б.Фрейзер, Д.Шиффрін). Як сам жанр дипломатичного дискурсу, так і ті його елементи, які за своєю семантикою й функціями забезпечують когезію цього типу текстів, ще не були предметом окремого дисертаційного дослідження у перекладацькому аспекті.
Актуальність обраної теми зумовлено загальною тенденцією сучасних досліджень до багатоаспектного перекладознавчого аналізу різних типів дискурсу, зокрема використання результатів контрастивних студій, максимальної експлікації процесу перекладу. Комплексне зіставлення українських і англійських дискурсних маркерів та етноспецифічних компонентів допомагає зробити висновок про структурну роль цих елементів у тексті, класифікувати їх відповідно до функцій, повніше осмислити можливість міжмовної еквівалентності при перекладі й способи розв’язання лінгвостилістичних проблем тексту.
Об’єктом дослідження є дипломатичний дискурс, лінгвокультурологічні характеристики протокольних промов як жанру дипломатичного дискурсу, а предметом аналізу –прийоми, якими вони відтворюються в цільовій мові.
Мета дисертації полягає в тому, щоб виявити в текстах протокольних промов дискурсні універсалії, які, з одного боку, зближують мови, а з іншого - не стирають відмінності між ними; прослідкувати їх спільні й відмінні риси в текстах промов і розкрити певні закономірності їх відтворення в процесі перекладу.
Досягнення мети дослідження вимагає реалізації наступних завдань:
з'ясувати лінгвокультурологічні характеристики протокольних промов;
з'ясувати дивергентні та конвергентні риси українських та англомовних (американських) протокольних промов;
установити певні закономірності у відтворенні функцій дискурсних маркерів у американо-українській площині;
обґрунтувати певні правила щодо відтворення цільовою мовою структурно-конотативних реалій;
дослідити засоби відтворення цільовою мовою звертань, реалій та інших одиниць з етнокомпонентом;
визначити способи відтворення цільовою мовою цитатного матеріалу та алюзій.
Наукова новизна дисертації. Уперше лінгвокультурологічні особливості протокольних промов у американо-українській площині стали предметом дослідження в плані перекладу. Проведено всебічний аналіз протокольного дискурсу. Створено класифікацію лінгвокультурологічних особливостей за явищами мови та видами трансформацій, які здійснюються в процесі перекладу. Поширеність конкретних видів перекладацьких трансформацій доведено статистично. Уперше досліджено способи відтворення функцій і значення дискурсних маркерів та етноспецифічних компонентів цільовою мовою.
Фактологічний матеріал роботи складає близько 8000 зразків уживання дискурсних маркерів та етноспецифічних компонентів у контексті, з них майже 6000 - з офіційних перекладів промов українських керівників, і біля 2000 зразків з англомовних (американських) промов без урахування перекладних відповідників, загальним обсягом 14,5 тис. сторінок, з яких проводилася повна вибірка.
Для розв'язання поставлених завдань у реферованій дисертації застосовано комплексну методику дослідження. Використано прийоми дистрибутивного, трансформаційного, контрастивного методів та методику контекстної інтерпретації, компонентного та структурно-семантичного аналізу, елементи кількісного аналізу.
Положення, що виносяться на захист:
Стиль протокольних промов має універсальні й етноспецифічні риси. Його особливості визначають історичні умови розвитку міжнародних контактів, правила та норми етикету й протоколу.
Текстоформуючу й стильотворчу функцію в протокольних промовах виконують дискурсні маркери. Забезпечуючи розуміння тексту, вони виступають у ролі елементів, що полегшують його переклад.
Відтворюючи семантику дискурсних маркерів протокольних промов, перекладачі вдаються до лексичних, лексико-стилістичних та граматичних замін, перестановок, вилучення, додавання, а також запозичення й калькування. На метод відтворення впливають мовні особливості в подачі тема-рематичних зв'язків, традиції викладення інформації, стилістичні особливості оформлення текстів протокольних промов у різних культурах.
Універсальна категорія дискурсних маркерів має конвергентні та дивергентні риси в площині української та англійської мов. Правильне розуміння й відтворення функції маркерів сприяє адекватності перекладу текстів протокольних промов.
Протокольні промови характеризуються широким застосуванням етноспецифічних компонентів –звертань, компліментів, цитат і алюзій. Спосіб їх відтворення залежить від ступеня екстралінгвальної обізнаності перекладача, традицій вживання даних компонентів у протокольних текстах відповідної культури.
Основні методи відтворення етноспецифічних елементів протокольних промов –використання повного або часткового відповідника, калькування, описове відтворення або вилучення етноспецифічного компонента й компенсація його нейтральним відповідником.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що основні положення, узагальнення й висновки дисертації з'ясовують прагматичні та лінгвокультурологічні характеристики протокольних промов, способи відтворення їхніх функцій засобами цільової мови, що є внеском у теорію комунікації й перекладознавство. Випрацьовану методику дослідження можна екстраполювати і на тексти іншого характеру.
Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можна використовувати у курсах зіставної лексикології, стилістики, типології та теорії перекладу, при складанні спецкурсів з перекладознавчих дисциплін, у практиці викладання англійської та української мов, у практиці перекладу та в двомовній лексикографії.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексній міжкафедральній науковій темі "Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів" (код 01 БФ0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи апробовано на наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 2001 р.; квітень 2002 р.), 11-ій Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, червень 2002 р.), а також на конференції "Мова і нація" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, жовтень 2002).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в чотирьох статтях, опублікованих у збірниках, затверджених ВАК України як фахові.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 229 сторінок. Обсяг основного тексту становить 180 сторінок. Використана література складає 282 бібліографічні позиції.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт і предмет, окреслено мету, завдання і методику дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи.
Перший розділ "Протокольні промови з перекладознавчого погляду" присвячено аналізові стилістичних особливостей протокольних промов українською й англійською мовами, а також їх відтворенню засобами цільової мови. Охарактеризовано структурні й стилістичні риси різних типів дипломатичних документів, зумовлені нормами дипломатичного протоколу.
Дипломатичний дискурс утворився внаслідок бурхливого розвитку міжнародних контактів, становлення незалежних держав, зміцнення культурних і політичних зв'язків. Спілкування на міжнародному рівні визначають і регулюють правила протоколу, особливі норми етикету й церемоніалу. Вони визначають не тільки поведінку дипломатів та глав держави, проведення важливих заходів міжнародного рівня, а й оформлення дипломатичної документації.
До дипломатичних документів усної групи віднесені декларації, послання, заяви глав держав і урядів, міністрів закордонних справ тощо. Спільні заяви або комюніке вирізняються поміж інших участю й підписами багатьох сторін та мають право на існування лише в тому випадку, якщо учасники попередньо погодилися щодо кожного параграфу, фрази чи слова в тексті. Декларації отримали найбільшу вагу у світі дипломатії. Вони висловлюють спільні погляди й наміри договірних країн. Мова комюніке –сухувата й ділова. Високий стиль характерний радше для спільних заяв і особливо для декларацій.
Українські та американські дипломатичні промови несуть на собі відбиток офіційно-ділового стилю, якому властива логічність, об’єктивність, чіткість, замкнутість і консервативність у доборі синтаксичних конструкцій та лексичних засобів вираження, брак емоційності, стереотипність, підкреслена ввічливість і увага до адресата (аудиторії). Необхідними атрибутами стилю дипломатичних документів є складні синтаксичні конструкції, політологічна лексика з елементами військової, юридичної тощо, особлива терміносистема. У дипломатичній терміносистемі переважають інтернаціоналізми, слова набувають іншого значення, ніж у літературній мові, або використовується лише один з лексико-семантичних варіантів полісемічного слова. Національне забарвлення протокольним текстам забезпечують етноспецифічні компоненти - цитати, алюзії, компліменти, детально розглянуті в Розділі 3.
Для більшої зв'язності тексту застосовують маркери послідовного посилання, повтори, субститути на зразок the said (“вказаний”, “даний”), the above, the foregoing (“поданий вище”), so (“таким чином”): "Political institutions function or malfunction depending on how power is aggregated, how it is used to direct resources… The above is determined by the nature of political governance" [Гаврилишин] - "Політичні інституції діють або не діють залежно від приналежності до влади, від того, як вона використовується в зв’язку з розподілом ресурсів…А все це визначається характером політичної влади"2
.
Стереотипність дипломатичних промов визначається вживанням однозначних та точних штампів. Вони економлять час і обсяг документу, допомагають уникнути розбіжностей у розумінні змісту. Шаблонні конструкції as for (“щодо”), in this connection, in connection with (“у зв’язку з цим”), with regard to, referring to (“стосовно”), recalling (“враховуючи”) тощо забезпечують тексту чіткість і стрункість архітектоніки ("Сподіваюся, що світ належно оцінює всю важливість і гуманність таких підходів. Я наголошую на цьому з огляду на ще один - можливо, найстрашніший і найтрагічніший - наслідок Чорнобиля" [Кучма] - "I hope the world appreciates all the importance and humanity of such approaches. I emphasize it with regard to another, probably the most dreadful and tragic Chornobyl consequence").
Широковідома “ухильність” дипломатичних текстів, яку необхідно на тому ж імпліцитному рівні відтворити в перекладі, виявляє себе в тому, що смисл понять здобуває перифрастичну форму, а основний зміст повідомлення концентрується в наступному висловлюванні ("My delegation has the deepest sympathy for the proposal made by the distinguished delegate. However, it wishes to point out…" [Монтігл]3). Ця репліка інтерпретується таким чином: "The proposal of delegate X is not wholly without sense, but we disagree for the following reasons…". Специфіка дипломатичної комунікації неодмінно позначається на перекладі протокольних промов.
З усіх видів комунікативних дій для дипломатичного дискурсу характерніша інтенціональна дія “переконання”, що виявляється в різних етноспецифічних модусах-вчинках, мовних та комунікативних стереотипах. На основі повної вибірки з протокольних формул у дипломатичних промовах, можна зробити висновок, що український дипломатичний дискурс є стриманішим і менш експресивним, ніж англомовний.
Так, українська вітальна формула “ми радіємо нагоді приймати…” перекладається, наприклад, We are happy to have the opportunity to host…, “щиро вам дякую” –I thank you most cordially, “мені приємно вітати…” –It is a great honour and pleasure to congratulate…("Мені приємно вітати Вас, представника Східноєвропейської регіональної групи, з обранням на високу посаду Голови 57-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об‘єднаних Націй" [Зленко] - "It is a great honour and pleasure to congratulate you, the representative of the Group of Eastern European States, on your election to the high post of the President of the 57th session of the United Nations General Assembly"). Саме адаптація “чужого” риторичного стилю до мовних стереотипів аудиторії –завдання перекладачів протокольних промов.
Для перекладу дискурсних маркерів застосовується весь арсенал перекладацьких моделей, серед яких особливо релевантними є комунікативні та мовні (лінгвістичні). Функціонально-прагматичну адекватність при перекладі протокольних промов забезпечує комунікативна модель перекладу, що ґрунтується на теорії динамічної еквівалентності. Вона передбачає врахування взаємодії семантичних та прагматичних компонентів повідомлення, тобто усіх характеристик мовної ситуації, у тому числі й установки на адресата.
Лінгвістичні моделі перекладу концентруються на труднощах, пов'язаних з мовним аспектом перекладу. Ситуативна модель застосовується при перекладі протокольних промов, які вміщають елементи з метафоричним наповненням, фразеологічні одиниці, цитати й алюзії. Відтворення етноспецифічних компонентів протокольних промов, якому присвячений Розділ 3 нашої дисертації, здійснюється за допомогою методу встановлення лакун.
На основі найпоширеніших перекладацьких моделей, а також беручи до уваги стилістичні особливості протокольних текстів, розроблено універсальні вимоги до перекладу дипломатичних промов. Вони випливають із багатогранної природи протокольних промов, що мають характеристики, притаманні усній мові, а також науковій та суспільно-політичній прозі.
Важливим аспектом передачі змісту дипломатичного дискурсу є аналіз чинників комунікативної ситуації, зокрема характеристики форуму, тематичних, часових та подійних рамок повідомлення, аудиторій й оратора тощо. Усі ці чинники позначаються на змісті оригінального тексту протокольної промови й великою мірою визначають його переклад.
Своєрідність дипломатичних текстів підкреслюють дискурсні маркери, що виконують безліч різноманітних функцій: допомагають розкрити суть проблеми, що розглядається в документі, сигналізують про початок, кінець та логічні зв’язки тексту, демонструють ввічливість і повагу до співрозмовників. Маркери становлять розмиту групу різнопланових одиниць –сполучників, часток, прислівників, лексикалізованих фраз, значення яких залежить від позиції в реченні, інтонації при усному виголошенні тексту та, що найголовніше, від функції одиниць у межах надфразової єдності.
Функція дискурсних маркерів може засновуватися на лексичному значенні, синтаксичній структурі дискурсу або прагматичній інтенції мовців. Забезпечуючи розуміння тексту, дискурсні маркери полегшують завдання його перекладу й підтверджують ідею перекладності.
Дискурсні маркери протокольних промов передаються за допомогою різноаспектних перекладацьких трансформацій –перестановок, замін, додавань, вилучень, комплексних лексико-граматичних трансформацій, транскрипції і калькування. Проведено кількісні розрахунки частоти вживання трансформацій. Дослідження показало, що при передачі маркерів найчастіше вдаються до лексичних замін функціональними аналогами (17,3 %) й оказіональними відповідниками (19,2 %). Лексичні заміни маркерів функціональними аналогами не справляють впливу на зміст речення ("It must, therefore, be “home-grown” [Гаврилишин] - "Тому воно мусить бути здебільшого “доморощеним” (національним)", "Recent changes in realities have been rather dramatic and, therefore, likely to evoke pragmatic response [Гаврилишин] - "Недавні зміни дійсності були досить драматичними і, таким чином, зручними для того, щоб викликати прагматичну реакцію").
Оскільки ж у англійській мові більше маркерів з широким полем значень, вони передаються кількома українськими оказіональними відповідниками, що належать до різних функціональних груп. Багатозначний сполучник while замінюється українськими протиставними сполучниками, маркерами поступки, одночасності дій, часових відношень, логічних зв’язків ("While transborder pollution has been on the international agenda for decades…" [Аннан] - "Хоча проблема транскордонного забруднення була частиною міжнародного порядку денного протягом десятиліть…", "There is no great glory, nor even a promise of a big cheque for memoirs to be written about the scandals committed while in office" [Гаврилишин] - "Не слід чекати великої слави і навіть плекати надію на одержання великого гонорару за мемуари про скандали, які виникали під час перебування на державному посту", "Слово “Чорнобиль” все частіше у світі згадується як далеке минуле, в той час як (маркер протиставлення) для мільйонів українців воно залишається важкою реалією сьогодення" [Кучма] - "Ever more often the word "Chornobyl" is associated in the world with a thing of the past, while for millions of Ukrainians it remains a difficult reality of everyday life").
Лексико-стилістичні заміни стають помітними в тих випадках, коли перекладач обирає відповідник дискурсного маркера, який належить до іншого стильового регістру або відмовляється від найближчого відповідника в мові перекладу на користь віддаленішого за значенням, проте відповіднішого до норм цільової мови ("Tragically, it is no longer unusual to see orphans under the age of 15 heading households" [Аннан] - "На жаль (а не “трагічно”), зараз уже не є чимось незвичайним те, що сироти у віці до 15 років очолюють домашнє господарство"). Лексичні заміни допомагають перекладачеві уникнути буквалізмів, а також відтворити особливе стилістичне забарвлення тексту оригіналу.
Другу позицію серед трансформацій займає перестановка маркера (17,8 %) зі зміною експресивності, що закладена в нестандартному розташуванні одиниці. Перестановки в перекладі дискурсних маркерів протокольних промов зумовлені особливостями мов у подачі тематичних та рематичних елементів речення і традиціями мовлення щодо подання інформації про агентів та обставини позначених у реченнях дій. Перекладачі протокольних промов із англійської на українську мову несвідомо прагнуть закріпити за протиставними сполучниками ініціальну позицію, що пояснюється панівною традицією мови оригіналу ("The United Nations is more than a tool, however" [Аннан] - "Проте Організація Об’єднаних Націй є чимось більшим, ніж простий інструмент"). Зниження експресивності частково компенсується українськими експресивно-підсилювальними та модальними частки ("Progress in transition was sustained at a somewhat slower pace, though" [Фаулес] - "Стійким став прогрес у справі переходу, лиш його темпи дещо сповільнилися") Нехтування трансформацією перестановки призводить до втрати логічного зв’язку всередині речення.
На третьому місці (16,1 %) за частотою вживання стоять граматичні заміни, що виражаються у зміні словоформ, частин мови, членів речення, типів зв’язку в складному реченні тощо.
Граматичні заміни здійснюються на стадіях аналізу й синтезу повідомлення. Під час аналізу перекладач вдається до експлікації імпліцитно виражених в оригіналі значень. Заміни на стадії синтезу повідомлення спричиняють відсутність морфологічних форм, синтаксичних конструкцій, похідних форм оригінального слова у цільовій мові. Підрядні речення англійського тексту можуть трансформуватися в український дієприслівниковий зворот, коли вони служать ознакою присудка головного речення ("If we rely on love, it is possible –with God’s help –to transform the world" [Іван-Павло ІІ] - "Покладаючись на любов, з Божою допомогою можна перетворити світ").
Граматичні заміни змінюють тип речення, запроваджують вставні конструкції тощо. Умовні речення перебудовуються у стверджувальні шляхом вилучення умовного сполучника, поділу складного речення на кілька простих. Це пояснюється правилами сполучуваності слів і побудови речень у цільовій мові або відображає прагнення до логізації викладу ("Якщо відразу після здобуття незалежності нам треба було утверджуватися на міжнародній арені, вирішувати питання зі своїми сусідами, набувати необхідних атрибутів державності, то останнім часом на передній план виступають справи переважно внутрішнього порядку" [Кучма] - "Soon after achieving independence we had to gain the authority and respect within the international arena, we had to resolve certain issues with our neighbors, develop new attributes of the statehood. And now mainly domestic problems have become the priority matters").У такому разі семантичне наповнення дискурсних маркерів поступається місцем граматичній функції. Перекладач зміщує акценти певної характеристики об’єкта в оригіналі на іншу, проте зміст речення не змінюється.
Додавання дискурсних маркерів (8,6 % загальної кількості трансформацій) підсилює логічні зв’язки речення, виконує емфатичну функцію, сприяє встановленню гармонійніших переходів між клаузами, в тому числі й просодичних. В основі трансформації додавання лежить той самий принцип мовної надлишковості, що уможливлює перекладацьку трансформацію вилучення, "формальну невираженість" семантичних компонентів оригінального словосполучення або речення. Під час "розкручування" ядрових структур, тобто спрощених мовних одиниць, як правило, відбувається декомпресія, а отже, збільшення обсягу тексту.
При перекладі на обидві мови, як правило, додають сполучники, маркери логічних зв’язків, дейктичні елементи. Оскільки посилання в україномовному дискурсі поєднані не так чітко, як в англомовному, переклади з української мають чимало доданих каузальних маркерів ("Нині в Україні ще живі понад 600 тисяч людей, які в роки війни були в’язнями концтаборів і гетто, перебували на примусових роботах. Україна бере активну участь у переговорному процесі з питань справедливих компенсаційних виплат жертвам нацизму" [Ющенко] - "Today more than 600 thousand people still living in Ukraine were prisoners of the concentration camps and ghettos or slave workers. For that reason Ukraine is taking active part in the negotiations on fair compensation to the Nazi victims"). Маркери висновку з’являються в англійському тексті, щоб звернути увагу слухача (читача) на існуючий причинно-наслідковий зв’язок, який для українця був би зрозумілий через інтонацію, побудову фраз, застосування часток.
В основі трансформації вилучення (6,6 % загальної кількості трансформацій) лежить принцип мовної надлишковості, яку створюють чинники збігу й взаємозв'язку семантичних компонентів. Перекладацька трансформація вилучення має декілька підвидів: лексичне згортання, семантичне стягнення, морфологічна компресія, спрощення синтаксичної структури речення, випущення плеонастичних зворотів. У тексті цільовою мовою часто бувають відсутні маркери поступки й протиставлення, маркери висновку, умови та маркери виділення.
Попри важливість локальних та темпоральних маркерів як дейктичних орієнтирів, що забезпечують наочність викладу, вони часто опускаються в перекладах на обидві мови ("Окремо хотів би виділити поліпшення стану справ в агропромисловому комплексі. Тут валові обсяги виробництва збільшилися у межах 6-7 відсотків" [Кучма] - "I would especially like to point out the improvement in agriculture. Gross production output has increased by 6-7%"). Серед стильових рис дипломатичних документів пріоритетне місце належить неемоційності, що особливо помітно в текстах українських протокольних промов. Перекладачі нерідко жертвують маркерами емфази та верифікації, наявними в англійських реченнях (з 250 досліджених нами пар маркерів емфази та їх відповідників у 140 (56 %) була виконана трансформація вилучення): ("Цим, звичайно, ми досягнули лише певного рівня взаємодії парламентарів і уряду" [Кучма] - "By doing so we reached a certain level of interaction between the parliamentarians and the government").
Запозичення переважають серед дискурсних маркерів ідентифікації учасників або звертань, які підрозділяються на форми звичайної ввічливості та констатації суспільного й соціального становища ("Dear Mr. Dean, Your Excellencies, Ladies and Gentlemen [Зленко] - "Шановний пане Дуаєн, Ваші Екселенції, Пані та панове"). Звертання, відповідно до суспільного й соціального становища –посади, звання, професії –в дипломатичних документах найчастіше транскрибуються.
Особливим видом запозичення є калькування структурно-семантичної моделі мови-джерела, що відтворюється поелементно матеріальними засобами мови-сприймача. Кальки активізують приховані потенції цільової мови й зберігають зміст і колорит реалії, що перекладається. Поряд із повними кальками, зустрічаються ще й напівкальки, які утворено частково з іншомовного матеріалу, а частково перекладено. Методом калькування з французької мови прийшли узуальні форми звертання, дипломатичні компліменти, прийняті також і в українському протоколі, напр. Accept the assurances of my highest consideration -"Прошу Вас прийняти запевнення в моїй високій повазі до Вас" [Кучма].
Дипломатичному дискурсові властиве вживання іноземних слів та конструкцій (ксенізмів), переважно латинського та французького походження, які в українському тексті транслітеруються, транскрибуються, рідше –зберігають оригінальне написання Ці лексичні одиниці несуть ідею авторського компліменту обізнаності аудиторії ("Ми не сприймаємо і не можемо сприйняти застереження, якими Україну a priori позбавляють її місця у новій Європі" [Зленко] - "We do not and can not accept reservations, which a priori deprive Ukraine of its place in a new Europe"). Ксенізми можуть переноситися в текст перекладу без змін, служити відповідником оригінальному маркерові, що не був ксенізмом, перекладатися словами цільової мови, існувати в тексті поряд із перекладом, що витлумачує їх зміст.
Дискурсні маркери є важливим компонентом стилістики дипломатичних текстів. Їх переклад входить до ряду специфічних проблем передачі дипломатичного дискурсу цільовою мовою. Лексичні, граматичні, стилістичні трансформації допомагають перекладачеві витлумачити зміст маркера, його функцію в тексті протокольної промови, емоційне навантаження, яке несе та чи інша одиниця. Запозичення й калькування дають змогу відтворити оригінальну фонографічну, морфологічну й граматичну форму маркерів. Особливий випадок становлять іншомовні вкраплення в текст оригіналу, які, залежно від ступеня обізнаності аудиторії, перекладач може зберегти або відтворити засобами цільової мови. Відсоткове співвідношення методів перекладу дискурсних маркерів подано в таблиці 1.
Таблиця 1. Співвідношення перекладацьких трансформацій, вжитих для передачі лінгвокультурологічних елементів англійською й українською мовами
Другий розділ "Граматичні й лексико-фразеологічні проблеми перекладу протокольних промов" присвячено дослідженню конвергентних і дивергентних рис організації змісту в текстах протокольних промов. Дискурсні наміри й цілі мовця знаходять своє вираження в комплексі дискурсних маркерів, серед яких було виділено сім функціональних груп: дискурсні маркери внутрішніх переходів, логічних зв’язків, просторових і часових відношень, виділення (або емфази), ідентифікації учасників (послідовного посилання) й авторського ставлення.
Дискурсні маркери внутрішніх переходів включають маркери перераховування, маркери поступки й протиставлення, що виконують текстоутворюючу функцію, деякі сполучники, маркери зміни теми або додавання нової інформації, концентрації уваги або приєднання, а також маркери прикладів. Функція маркерів даної групи в англійській мові часто залежить від їх позиції в реченні, зі зміною якої втрачається експресивність. Крім того, втрату експресивності спричинює дотримання правил актуального членування, що призводить до перестановки слів у реченні ("Незважаючи на весь тягар минулого, в душах сучасних українців не вичерпується жадання духовного" [Кучма] - "The need for spiritual has not been exhausted in the souls of modern Ukrainians in spite of all the burdens of the past").
Конотативне значення деяких українських маркерів концентрації уваги протиставляється значенню англійських відповідників. У той час як перші акцентують увагу на винятковій важливості аргументу, другі натякають на відсутність у мовця інтересу до даної теми або небажання обговорювати її ("Що ж до особливості, то вона - в ролі самої України. Так склалось, що наша позаблокова держава об'єктивно прийнятна для всіх сторін як неупереджений посередник" [Кучма] - "As for their specific value - it is in the role of Ukraine. It just turned out that the status of Ukraine, which is not a party to any bloc, is acceptable to all parties as an unbiased interlocutor").
Усередині групи маркерів логічних зв’язків виділяються каузальні, маркери висновку, умови й поступки. Позиція українських каузальних сполучників є вільнішою, бо в англійських текстах перевага надається каузальності, вираженій на початку речення. Маркери висновку служать не тільки для розкриття логічних зв’язків, а й для емоційного виділення слова або словосполучення. Цю роль в українських текстах виконують сполучники й експресивні частки ("Для тих, хто мислить категорiями холодної вiйни, такий пiдхiд здається парадоксальним: адже ще недавно можна було знаходитись лише на однiй з барикад, якi роздiляли Схiд i Захiд" [Зленко] - "For some people, who are still obsessed by the Cold war thinking, such an approach seems to be quite paradoxical, as until recently it has only been possible to stay only on one side of the front line, dividing the East and the West").
Маркери просторових та часових зв’язків реалізують темпоральну й локальну фіксацію тексту, сприяють когезії дискурсу. У обох мовах вони забезпечують більшу наочність викладу, вносять узагальнююче або конкретизуюче значення (''While there have been many contributing causes to Swedish progress, two factors can be singled out'' [Гаврилишин] - "Прогрес Швеції зумовлений багатьма причинами, але насамперед можна виділити дві'').
Функцію виділення (емфази) виконують вставні слова й конструкції, що виражаються прислівниками з підсилювальним значенням. В українській мові емфаза реалізується за допомогою спеціальних часток, а в англійській, окрім модальних слів і парантетичних включень застосовуються синтаксичні конструкції логічної емфази ("Процес серйозного і неупередженого дослідження та викладання історії Голокосту в Україні розпочався лише після здобуття державної незалежності в 1991 році" [Ющенко] - "It was not until Ukraine gained its independence that serious and unbiased research and interpretation of the history of Holocaust began in this country").
Маркери ідентифікації учасників набувають у протокольних промовах особливого звучання через наявність звертань, що підкреслюють етикетну функцію дискурсу. На відміну від англійських, українські звертання мають особливу граматичну характеристику - кличний відмінок. Етноспецифічні особливості спричиняють незбіг відповідних формул у різних мовах, а також необхідність у еквівалентах, що передають стилістичне й прагматичне значення –виявлення поваги до адресата промови. Звертання вказують на вік, соціальний статус співрозмовника, несуть регіональну й гендерну варіативність. Більшість протокольних формул звертання є кальками з французької мови, їх вживання регламентується правилами протоколу. Через недостатню розробленість відповідної системи в Україні, титули й звертання до іноземних посадовців перекладаються послівно (“Ваша честь” (калька з англійського Your Honour), звертання до архієпископів “Ваша милість” (калька з Your Grace), звертання до протестантського й католицького духовенства “Преподобний Отче” (калька з Reverend Father).
Початок і кінець дискурсу маркується відповідно до теми промови, а також події, заради якої її написано. До найтиповіших формул належать привітання, подяка, вираження співчуття. Закінчуються промови компліментом або повторенням початкової формули. Вираження емоцій відбувається за допомогою кліше з обмеженим потенціалом семантичного варіювання. Англомовні маркери позначаються піднесеністю, що реалізується через етикетні прохання про дозвіл висловитися, архаїчні конструкції, прислівники-інтенсифікатори, експресивні побажання й лозунги ("Дозвольте мені від імені жіноцтва України, Уряду України сердечно вітати проведення цього важливого міжнародного Форуму та висловити найкращі побажання творчості у його роботі" [Станік] - "Allow me on behalf of Ukrainian women and the Government of Ukraine to warmly welcome this important international forum and express our best wishes for the success of its work").
Авторське ставлення висловлюється за допомогою епістемічних модальних фраз, деліберативних вставних слів і конструкцій (типу I presume, I believe, I am sure (convinced)), апелювання до посади оратора. Експліцитне вираження авторської позиції забезпечують маркери у вигляді оцінкових прислівників. Розгалужені синонімічні ланцюги англомовних одиниць з позитивним та пейоративним значенням передаються обмеженим числом українських відповідників найзагальнішого характеру, напр. "на жаль", "на щастя" ("Міжетнічні конфлікти, які, на жаль, існують і на зламі тисячоліть, доводять, що людському співтовариству не вистачає толерантності" [Кучма] - "The inter-ethnic conflicts which unfortunately do take place in the world on the turn of the century show that mankind lacks tolerance", "Few would disagree that both the defence of humanity and the defence of sovereignty are principles that must be supported. Alas, that does not tell us which principle should prevail when they are in conflict" [Аннан] - "Мало хто буде заперечувати проти того, що і захист людини, і захист суверенітету - це принципи, які нам слід підтримувати. На жаль, це не говорить нам про те, який принцип повинен превалювати, коли між ними виникає суперечність").
Дискурсні маркери мають особливе значення для окреслення структури, логічних зв’язків протокольної промови, здійснюють темпоральну й локальну фіксацію, привертають увагу до найважливіших елементів тексту, виражають етикетну повагу до співрозмовника, а також інформують про авторську позицію. Майже всі вони мають систему відповідників у цільовій мові. Вибір еквівалента залежить від функції маркера в оригінальному реченні, регістру й ситуації спілкування.
Третій розділ "Етноспецифіка протокольних промов у перекладі" присвячено особливостям відтворення таких етноспецифічних компонентів, як компліменти, цитати й алюзії. Звертання, що також відносяться до етноспецифічних компонентів протокольних промов, розглянуті нами серед маркерів ідентифікації учасників. Наявність компліментів, цитат і алюзій можна вважати конвергентною рисою промов дипломатичних представників обох країн, однак у сприйнятті, трактуванні даних компонентів іншомовною аудиторією, а також їх перекладі, помітні розбіжності, що становлять етноспецифіку протокольних виступів.
Вживання компліментів є характерною ознакою дипломатичної комунікації, яка дає змогу ораторові продемонструвати свій такт і ввічливість, зробити перший крок у спілкуванні й покласти початок бесіді ("Зі словами шани і вдячності я звертаюсь до Вашого попередника, пана Хан Сень Су, аби віддати належне його впевненим і плідним зусиллям на чолі однієї з найбільш драматичних сесій Генеральної Асамблеї [Зленко] - "I would like to address the words of respect and gratitude to your predecessor, H.E. Mr. Han Seung-soo, and to pay tribute to his confident and fruitful efforts at the helm of one of the most dramatic sessions of the General Assembly").
Етикетні компліменти також представлені у функції фінальної частини протокольних промов. Вони мають усталену форму й передаються українською мовою за допомогою кальок ("Accept, Excellency, the assurances of my highest consideration" - "Прошу Вас прийняти запевнення в моїй високій повазі"). Лексичними маркерами дискурсної активності мовця служать такі мовні засоби, як етикетні звертання, титули з меліоративними прикметниками (Grand Duke - "Великий князь"), які калькуються або транскрибуються в текстах українською мовою.
Важливе значення в протокольних промовах мають цитати, які виконують роль алюзій, доповнюють слова оратора додатковою інформацією, використовуються для підтвердження й надання більшої ваги словам оратора, коли тема його виступу сприймається неоднозначно. Тексти американських промов містять набагато більше посилань на слова колишніх президентів, Біблію, твори національної й світової літератури тощо, ніж готова сприйняти українська аудиторія, для якої автор і культурний контекст цитати нерідко залишається незрозумілим. Через те перекладачеві протокольних промов українською мовою необхідно виробити власні підходи для передачі крилатих висловів, перехідних та нових або незнайомих цитат.
Цитати передаються за допомогою відповідників, що закріпилися в традиції мови-рецепієнта, або адаптації нового тексту відповідно до правил організації подібних творів. Нові й незнайомі цитати вимагають створення нових текстів цільовою мовою ("Yogi Berra once said, "When you come to a fork in the road, take it." Now, we come to a fork in the road; we have two choices" [Буш-мол.] - "Йог Берра якось сказав: “Коли вже стоїш на роздоріжжі, не марнуй часу на роздуми”. От і ми підійшли до роздоріжжя, перед нами –дві альтернативи" (Р.П.)).
Протокольні промови також містять текстові елементи, що вказують на зв'язок даного тексту з іншими текстами або ж посилання на певні історичні, культурні й біографічні факти (алюзії). Алюзивними елементами, що поєднують факти життя й тексти, можуть бути географічні назви (топоніми), дати, навіть денотати аудіо-візуальних текстів –назви картин, телевізійних передач, фільмів, рядки з пісень, уривки популярних рекламних слоганів тощо ("When I ran for office in 1992, I used as my theme song that old Fleetwood Mac song, Don't Stop Thinking About Tomorrow, and all during the times I've been President -- the good times and bad -- I have hammered my Cabinet and my staff to remember why we came here" [Клінтон] -"Під час виборів 1992 року моїм девізом був рядок із давньої пісні "Не забувай про завтрашній день". Увесь термін президентства, в радісні й гіркі хвилини, я нагадував членам Кабінету й Адміністрації, навіщо ми тут опинилися" (Р.П.)).
Поля екстралінгвістичної інформації автора й слухача (читача), які належать до різних культур і спілкуються різними мовами, дуже рідко збігаються. Методи передачі алюзій залежать від обізнаності перекладача й цільової аудиторії з її природою. Так, відомі алюзії перекладаються транскрипцією (в основному, у випадку однослівних алюзій) ("Оранта" – "Orante", "pueblos" –"пуебло, іспанські містечка на південному заході країни"), описовою перифразою, невідомі –витлумачуються ("You know, when I started out in public life with a lot of my friends from the Arkansas delegation down here there used to be a saying from time to time that every man who runs for public office will claim that he was born in a log cabin he built with his own hands" [Клінтон] - "Знаєте, коли я робив перші кроки в громадському житті поруч із багатьма друзями, що входять тепер до складу делегації з Арканзасу, дехто казав, мовляв, кожен, хто бореться за місце в уряді, заявляє, що він, як Авраам Лінкольн, народився в дерев’яній хижі, збудованій його власними руками" (Р.П.)).
Якщо аудиторії, в принципі, знайоме джерело алюзії, але вона знає його в загальних рисах, а конкретні деталі ніяк не впливають на зміст уривка, алюзію варто передавати за допомогою гіперонімів або описовим чином, як напр. "And this whole issue of the Confederate flag being on a flagpole in South Carolina was there" [Клінтон] - "Тепер що стосується прапора Південних штатів, піднятого в Пд.Кароліні" (Р.П.).
Результати аналізу свідчать про те, що етноспецифічні компоненти отримують виняткове значення в структурі протокольного дискурсу й вимагають розробки спеціальних стратегій для їх відтворення засобами цільової мови.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено засоби розв'язання проблеми відтворення лінгвокультурологічних особливостей протокольних промов. Дослідження дозволило дійти таких висновків.
Протокольні промови відносяться до офіційно-ділового стилю з набором однакових характерних рис (логічності, об'єктивності, стереотипності, заниженої емоційності тощо). Крім того, підбір виразових засобів визначається нормами дипломатичної комунікації, правилами протоколу. Необхідними атрибутами стилю дипломатичних документів є складні синтаксичні конструкції, політологічна лексика з елементами військової, юридичної тощо, особлива терміносистема. На основі повної вибірки з тексів протокольних промов, можна зробити висновок, що український дипломатичний дискурс є стриманішим і менш експресивним, ніж англомовний. Важливу текстоформуючу й стильотворчу роль у текстах промов відіграють дискурсні маркери й етноспецифічні компоненти.
Метод, що його перекладач використовує для відтворення семантики дискурсного маркера або етноспецифічного компонента, значною мірою залежить від функціонального навантаження. Заміни маркерів функціональними аналогами не справляють значного впливу на зміст речення. Лексичні одиниці з широким семантичним об'ємом значень передаються оказіональними відповідниками, що належать до різних функціональних груп. Лексико-стилістичні заміни стають помітними в тих випадках, коли перекладач обирає відповідник дискурсного маркера, який належить до іншого стильового регістру або відмовляється від найближчого відповідника в мові перекладу на користь віддаленішого за значенням, проте відповіднішого до норм цільової мови. Граматичні заміни найчастіше зумовлені правилами сполучуваності слів і побудови речень у цільовій мові, особливостями мов у подачі тематичних та рематичних елементів речення і традиціями мовлення щодо подання інформації про агентів та обставини позначених у реченнях дій. Традиції дипломатичного спілкування диктують збереження звукової або графічної форми (транскрипція, транслітерація), внутрішньої структури (калькування) протокольних формул ввічливості, звертання, виразу почуттів.
У площині перетину функціональних груп маркерів української й англійської мов помітні як конвергентні, так і дивергентні риси, зокрема представлені зміною позиції елемента в тексті перекладу, варіюванням конотативного значення, відмінностями у виразі емфази тощо. Дивергентні риси вживання маркерів становлять перешкоди, пов'язані з лінгвальним та позалінгвальним аспектами перекладу. У процесі перекладу відбувається перехід від одного культурного осередку до іншого, в результаті чого виникають труднощі на рівні взаємозв'язку мови, мислення й сприйняття світу. Відтворення семантики лінгвокультурологічних елементів залежить від ступеня прозорості денотативного значення, рівня експлікації синтагмем, а також подібності значень лінгвокультурологічних елементів мови оригіналу й перекладу. Перекладач, при цьому, змушений адаптувати свій текст до узусу, мовних традицій, панівних стратегій викладу й обробки інформації, що існують в цільовій мові.
Дослідження свідчить, що широке вживання компліментів, цитат і алюзій в протокольних промовах українських та американських ораторів є конвергентною рисою, однак у сприйнятті, трактуванні даних компонентів іншомовною аудиторією, а також їх перекладі, помітні розбіжності, що, серед іншого, становлять етноспецифіку протокольних виступів. Основною проблемою при відтворенні семантики етноспецифічних компонентів цільовою мовою виявилася необхідність за змогою передати поєднання денотативних сем, які слугують основою для активізації асоціацій, та конотативного макрокомпонента, котрий вміщує багатоаспектну етноспецифічну інформацію.
Покомпонентний переклад лінгвокультурологічних елементів створює подібні за смислом і стилістичними якостями образи та зумовлюється близькістю метафоричних значень, асоціативних зв'язків і особливостей сполучуваності лексем обох мов. Одначе цей метод не забезпечує адекватності відтворення, якщо лінгвокультурологічний елемент мови перекладу не містить конвергентних конотативних сем, особливо значущих для оригіналу. Тому словесні образи при перекладі часто зазнають змін на граматичному, структурному й лексичному рівнях. Національна та культурна самобутність зразків дипломатичної риторики, різний масив екстралінгвальних знань цільової аудиторії спричинюють необхідність в адаптованому або описовому перекладі, витлумаченні, перифразі, заміні незнайомого елемента гіперонімом. Додаткові лексичні компоненти, емоційно-оцінні модифікатори та інтенсифікатори, що їх може вносити перекладач, компенсують експресивні, асоціативні та символічні семи, які не входять до складу відповідного лінгвокультурологічного елементу мови-сприймача. Цей метод адекватний і при недиференційованості відповідників оригіналу у випадку їх стилістичної маркованості.
Отже, робота охопила основні аспекти відтворення лінгвокультурологічних характеристик протокольних промов, створена класифікація дискурсних маркерів, проведене їх дослідження в американо-українській площині. Детально проаналізоване вживання етноспецифічних компонентів у оригіналі та перекладі, розглянуті методики їх відтворення. Серед напрямків подальших наукових пошуків доцільно виділити вивчення особливостей відтворення дискурсних маркерів у інших видах дипломатичних текстів, глибше дослідити функції маркерів та етноспецифічних компонентів при створенні протокольних формул ввічливості в українській дипломатичній риториці, що зараз стала на шлях бурхливого розвитку.
Основні положення роботи відображені у таких публікаціях:
Поворознюк Р.В. Мовні труднощі при перекладі українських та американських протокольних промов// Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - К.: Логос, 2000. - С.282-288.
Поворознюк Р.В. Особливості перекладу маркерів дипломатичного дискурсу (на матеріалі протокольних промов)// Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових праць. - К.: Видавничий центр КДЛУ, 2002. - Вип.8. - С.267-271.
Поворознюк Р.В. Переклад звертань у протокольних промовах// Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. - С.200-203.
Поворознюк Р.В. Етнокультурні характеристики дипломатичного дискурсу // Мова і культура. Наукове видання. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2002. - Вип.5. - Т.1.- Част.2. - С.142-147.
АНОТАЦІЯ
Поворознюк Р.В. Лінгвокультурологічні особливості протокольних промов у оригіналі та перекладі (на матеріалі українських та американських текстів). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.
Роботу присвячено комплексному аналізу лінгвокультурологічних особливостей протокольних промов у американо-українській площині, зокрема універсальним та етноспецифічним стильовим рисам цих дипломатичних документів. Проведено всесторонній аналіз англомовного й україномовного протокольного дискурсу. Вивчено методи відтворення лінгвокультурологічних особливостей протокольних промов, трансформації, які над ними здійснюються в процесі перекладу, розкрито причини вживання певних трансформацій. Статистично доведено поширеність конкретних видів перекладацьких трансформацій. Розглянуто конвергентні та дивергентні риси дискурсних маркерів українських та американських текстів, способи відтворення їх функцій і значення цільовою мовою. Створена класифікація дискурсних маркерів за функціональними характеристиками в обох мовах. Проаналізовано випадки вживання в протокольних промовах етноспецифічних компонентів - компліментів, цитат і алюзій.
Дискурсна організація протокольних промов, вживання дискурсних маркерів та етноспецифічних компонентів випливають із комунікативних завдань дипломатичного жанру, мають визначальний вплив на добір та використання мовних засобів вираження, що робить ці документи мовно своєрідними.
Ключові слова: лінгвокультурологічні особливості, протокольні промови, дискурсні маркери, етноспецифічні компоненти, компліменти, цитати, алюзії.
Поворознюк Р.В. Лингвокультурологические особенности протокольных речей в оригинале и переводе (на материале украинских и американских текстов). - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.
Работа посвящена комплексному анализу лингвокультурологических особенностей протокольных речей на материале украинских и американских текстов, в частности универсальным и этноспецифическим стилевым чертам этих дипломатических документов. Проведён всесторонний анализ англоязычного и украиноязычного протокольного дискурса. Изучены методы воспроизведения лингвокультурологических особенностей протокольных речей, трансформации, совершаемые над ними в процессе перевода, раскрыты причины употребления конкретных трансформаций. Рассмотрены конвергентные и дивергентные черты дискурсивных маркеров украинских и американских текстов, способы передачи их функций и значений в целевом языке. Создана классификация дискурсивных маркеров по функциональным характеристикам в обоих языках. Проведён анализ случаев употребления в протокольных речах этноспецифических компонентов - комплиментов, цитат и аллюзий.
Дискурсивная организация протокольных речей, употребление дискурсивных маркеров и этноспецифических компонентов вытекают из коммуникативных задач дипломатического жанра, имеют решающее влияние на выбор и употребление языковых средств, обусловливают своеобразие языка этих документов.
Ключевые слова: лингвокультурологические особенности, протокольные речи, дискурсивные маркеры, этноспецифические компоненты, комплименты, цитаты, аллюзии.
Povoroznyuk R.V. Linguistic and Cultural Peculiarities of Protocol Speeches in the Source and Target Language Texts. - Manuscript.
A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Linguistics in speciality 10.02.16 - Translation Studies. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2004.
The thesis is an in-depth research of linguistic and cultural features of Ukrainian and American protocol speeches, especially of the universal and ethnospecific characteristics of their style. The work provides some insights into ways and means of rendering linguistic and cultural features of protocol speeches, transformations used in translation. An attempt has been made at spotting convergence and divergence of discourse markers used in Ukrainian and American texts, ways of rendering their function and meaning into the target language. A thorough analysis of ethnospecific components of protocol speeches, i.e. compliments, quotations, allusions, and ways of their translation has also been conducted.
International communication is regulated by the protocol, special norms of etiquette and rules of writing diplomatic documents. Diplomatic documents are written in a formal style characterized by logic, objectivity, abundance of cliches, lack of emotions, elevated politeness and attention to the addressee. Its official nature is also determined by complex syntactic structures, terminology and special vocabulary. Having analyzed numerous protocol formulae in diplomatic speeches, we came to the conclusion that Ukrainian diplomatic discourse is more reserved and less expressive than the American one.
Discourse markers of the protocol speeches have a text-formation function, and reflect stylistic peculiarities of the documents. By stimulating the listener's understanding of the texts, they also facilitate the process of translation. Among the translation transformations used to convey the marker's meaning in the target language, the most frequent are lexical substitutions of functional analogues or occasional correspondences for the marker, grammatical substitutions, along with transpositions, followed by additions and omissions. Lexical substitutions of functional analogues never affect the general meaning of the sentence, while occasional correspondences belonging to different functional groups can replace in translation the lexical units of wide semantic volume. Lexico-stylistic substitutions take place when the translator choose the corresponding discourse marker belonging to a different stylistic register or use instead of the closest natural semantic equivalent an indirect but required by the target language norms variant. Grammatical substitutions are mainly caused by different combining power of words in the source and target languages, different sentence structure, functional perspective requirements etc. Discourse markers of identification of participants are rendered by loan translation and borrowing. Some elements of protocol speeches are transferred into the target text without changes of their form.
The extensive body of Ukrainian and English discourse markers was classified into the following functional groups - markers of internal transitions, logical, spatial, temporal relations, beginning and end of the discourse, identification of participants, highlighting, author involvement. Within each of the groups certain convergent and divergent features of meaning have been studied. The divergent features are mainly represented by a different position of markers in the source and target texts, special shades of connotative meaning, different ways of expressing emphasis, degree of emotional saturation of cliches, redundance or lack of synonymic parenthetic expressions reflecting speaker's deliberation of or attitude towards the information he/she presents. As is known one of the requirements of translation competence is the ability to perceive and understand the source language text through the eyes of another language and culture, the segmentation of reality by different languages is different. Languages are sensitive to extralinguistic world. Each language is an embodiment of national spirit. Hence the differences in semantic structures of the languages and problems connected with rendering linguistic and cultural elements. The translator adapts his/her text according to the rules of usage, linguistic traditions, dominant strategies of presenting and processing information in the target language.
Protocol speeches abound in compliments, quotations and allusions which are known as situational realia. Their generous use is considered a universal feature of Ukrainian and American speeches, although understanding and interpretation of these extralinguistic elements represent ethnospecific nature of intercultural communication. Encountering any situational realia conjures up in the mind of the reader or hearer all the aspects of experience which are associated with the typical contexts in which the expressions are used. They encapsulate all the stereotyped aspects of experience and therefore perform a stabilizing function in communication.
A person's competence in actively using the situational realia of a foreign language hardly ever matches that of a native speaker. The main problems that ethnospecific components pose in translation relate to two main areas: the ability to recognize and interpret an ethnospecific component correctly and the difficulties involved in rendering the various aspects of meaning that an ethnospecific component conveys into the target language. For the most part, compliments, quotations and allusions are rendered by means of descriptive and explanatory translation, paraphrase and substitution of a hyperonym for the unknown element. Additional lexical components, emotional and evaluative modifiers and intensifiers introduced by the translator make up for the expressive, associative and symbolic semes, absent in the corresponding linguistic and cultural element of the target language. The same strategy is relevant for differentiating between the stylistically marked correspondences.
A detailed analysis of linguistic and cultural features of Ukrainian and American protocol speeches makes it possible to draw the conclusion that the use of the universal and ethnospecific elements serves communicative purposes of these documents and are of crucial importance in selecting language means. This fact contributes to a further investigation of rendering discourse markers and ethnospecific components in other genres of diplomatic discourse.
Keywords: linguistic and cultural features, protocol speeches, discourse markers, ethnospecific components, compliments, quotations, allusions.
2 Усі приклади, крім позначених Р.П., взяті з офіційних перекладів промов. Решта перекладів - авторські.
3 Monteagle, S. Talking to strangers: improving American diplomacy at home and abroad. - Princeton, NJ: Princeton University Press, 2003. – С. 93.