Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
22
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
“ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ІМ. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО
АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”
Беренда Олена Анатоліївна
УДК: 616.12-02:616.24.004.58-07.001.5
ШАТТЛ-ТЕСТ В ОЦІНЦІ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ХВОРИХ
на хронічні запальні захворювання легень
14.01.27 пульмонологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ –7
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Державній установі “Інститут фтизіатрії і пульмонології
ім. Ф.Г. Яновського АМН України”.
Науковий керівник
доктор медичних наук, професор
ГаврисюкВолодимир Костянтинович,
Державна установа “Інститут фтизіатрії і пульмонології
ім. Ф.Г. Яновського АМН України”, завідувач клініко-функціонального відділення
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Сушко Віктор Олександрович,
Інститут клінічної радіології НЦРМ АМН України, завідувач відділення
пульмонології відділу терапії радіаційних наслідків
доктор медичних наук, професор
Конопльова Лідія Федорівна,
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри госпітальної терапії № 1 з курсом післядипломної підготовки лікарів з кардіології та ревматології
Провідна установа
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра фтизіатрії і пульмонології, м. Львів
Захист відбудеться “25” червня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Державній установі “Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України”
(03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України” (м. Київ, вул. М. Амосова, 10)
Автореферат розісланий “21” травня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Бегоулева Ж.Б.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Однією з найбільш актуальних медико-соціальних проблем є збільшення захворюваності і поширеності хронічних хвороб органів дихання і, насамперед, хронічного обструктивного захворювання легенів (ХОЗЛ) (Фещенко Ю.I., 2004; Фещенко Ю.I. та співавт., 2005). Це обумовлено збільшенням впливу основних етіопатогенетичних факторів розвитку ХОЗЛ тютюнопаління, промислового і побутового забруднення навколишнього повітряного середовища (Петренко В.І., 2002; Дзюблик О.Я. та співавт., 2003; Шмелев Е.И., 2003; Перцева Т.О., 2004; Яшина Л.О. та співавт., 2005; Barnes P., 2000).
Актуальною проблемою в Україні є збільшення захворюваності туберкульозом легенів. Починаючи з 1990 року наступив переломний момент в епідеміологічній ситуації: замість щорічного зниження захворюваності почалось її збільшення, причому з 1995 року ситуація набула характер епідемії (Фещенко Ю.І., Мельник В.М., 2005; Петренко В.М. та співавт., 2005; М’ясников В.Г. та співавт., 2005; Бялик Й.Б. та співавт., 2005).
Основною причиною обмеження свободи життєдіяльності хворих хронічними захворюваннями легенів є задишка (Гаврисюк В.К., Ячник А.І., 2004; Перцева Т.О. та співавт., 2004; Мостовий Ю.М., 2005; Kuwahira I., 2003; Leeuw P.W., 2003). Необхідно відзначити, що в якості основних критеріїв оцінки ступеня тяжкості захворювань легенів прийняті показники інструментальних методів дослідження функції зовнішнього дихання. Зокрема, в своїх рекомендаціях GOLD визначає тяжкість ХОЗЛ за ступенем зниження об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ). Але цей показник досить помірно корелює з виразністю задишки (Чикина С.Ю., 2004; Morgan A.D., 1983). Разом з тим, хворого турбує не стільки ступінь зниження ОФВ, скільки обмеження його повсякденної діяльності внаслідок задишки. Ось чому в останні роки важливого значення набувають методи кількісної оцінки задишки, методи вивчення якості життя інтегрального показника, що відображає ступінь адаптації людини до хвороби і можливість виконання нею звичних функцій, які відповідають ії соціально-економічному положенню (Мещерякова Н.Н., 2005; Rubenstein L.V., 2000).
Найважливішим критерієм якості життя є фізична активність хворих у повсякденній діяльності. Разом з тим об'єктивне визначення фізичних можливостей пацієнта за даними опитувальників якості життя становить певні труднощі, тому що хворі мають різну самооцінку, і можуть завищувати або занижувати свої фізичні можливості (Чикина С.Ю., 2004). У зв'язку з цим в останні роки в пульмонології, кардіології та інших областях клінічної медицини велика увага приділяється розробці функціональних тестів із ходьбою.
Найбільше поширення у хворих із захворюваннями легенів одержали тест із 6-хвилинною ходьбою (6MWT) і шаттл-тест зі зростаючим темпом ходьби (SWT).
МWT простий у виконанні, не вимагає складного устаткування і може проводитися як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах. Тест дозволяє оцінити рівень повсякденної активності хворих. Результати 6МWT добре корелюють із показниками якості життя і можуть бути використані як додаткові критерії оцінки ефективності лікування та реабілітації хворих (ATS Statement, 2002).
Разом з тим, метод має серйозні недоліки. Результати проведення 6МWT значною мірою визначаються впливом суб'єктивних факторів, основним з яких є характер мотивації пацієнта (Dyer C.A.E., 2002). За умовами протоколу, хворий самостійно встановлює темп ходьби, який залежить не тільки від фізичної працездатності, але і від психологічного стану. Хворому дозволяється зупинятися і відпочивати під час тесту. При цьому, тривалість відпочинку строго не обмежена. Істотний вплив на результати тесту становлять ступінь коректності проведення дослідження інструктором, фактор комплаенса. Має значення і ефект тренування: результати другого 6МWT, як правило, кращі.
Проведення 6МWT неможливо в закритому приміщенні з використанням тредмилу. Пацієнти, як правило, не здатні самостійно підібрати оптимальний режим ходьби на тредмилі, у зв'язку з чим дистанція, що пройдена на тредмилі в середньому на 14% коротша, ніж при тестуванні в коридорі (ATS Statement, 2002).
В останні роки все більша увага приділяється шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби, умови проведення якого дозволяють значною мірою зменшити вплив суб'єктивних факторів.
SWT характеризується значно меншим впливом суб'єктивних факторів на результати тестування (Singh S.J., 1994; Dyer C.A.E., 2002). Хворому не дозволяється зупинятися і відпочивати. Інструктаж про мету і режим дослідження проводиться до початку тесту, у ході проведення SWT хворий керується тільки звуковим сигналом магнітофона, підбадьорення пацієнта протоколом не передбачено. Зв’язка “інструктор – пацієнт”змінюється на зв’язку “електронний метроном – пацієнт”, у зв'язку із чим питання комплаенсу при проведенні SWT не настільки актуальні.
У порівнянні з 6МWT, SWT характеризується більш сильною кореляцією з показником максимального споживання кисню - найбільш об'єктивним критерієм оцінки фізичної працездатності (ATS Statement, 2002).
SWT можна однаково успішно проводити як у коридорі, так і в закритому приміщенні на тредмилі. З цією метою швидкість руху доріжки змінюється щохвилини відповідно до дизайну протоколу SWT, а темп ходьби хворого визначається не електронним метрономом, а швидкістю руху доріжки. При цьому результати SWT на тредмилі практично не відрізняються від таких при проведенні тесту в коридорі (Moloney E.D., 2003).
Підсумовуючи представлені відомості літератури, можна укласти, що шаттл-тест зі зростаючим темпом ходьби є досить перспективним методом оцінки стану фізичної активності хворих захворюваннями легенів. Разом з тим, багато питань вимагають подальшого вивчення.
При захворюваннях легенів в обмеженні фізичної активності має значення цілий ряд причин - бронхіальна обструкція, порушення дифузії, еластичних властивостей легенів, вентиляційно-перфузійні розлади. Напевно, всі ці фактори впливають на фізичну активність хворих по-різному. Але література практично не містить робіт з вивчення стану фізичної активності хворих із різними механізмами легеневої недостатності за результатами проведення шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби.
Відсутні відомості про стан фізичної активності хворих, за даними проведення шаттл-тесту, залежно від ступеня легеневої недостатності, наявності клінічних ознак недостатності кровообігу, характеру і ступеня виразності порушень вентиляційної функції легенів, газового складу і кислотно-основного стану крові, ступеня гіпертрофії та дилатації правого шлуночка серця і показників якості життя хворих.
Роботи з вивчення можливостей застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби в оцінці ефективності терапії хворих на ХОЗЛ представлені в поодиноких повідомленнях.
Все це склало передумови для виконання даної роботи, визначило мету і завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи І.05.03 “Вивчити діагностичні можливості шатл-тесту та лазерної агрегометрії у хворих із хронічним легеневим серцем” (2005 р.), номер державної реєстрації 0105U000621, що виконувалась в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України.
Мета роботи − вивчення можливостей застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби в оцінці стану фізичної активності хворих хронічними запальними захворюваннями легенів.
Задачі дослідження:
1. Провести порівняльне вивчення стану фізичної активності хворих із різними механізмами легеневої недостатності за результатами проведення шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби.
2. Вивчити основні фактори, що визначають стан фізичної активності у хворих хронічними запальними захворюваннями легенів на основі дослідження залежності результатів шаттл-тесту від ступеня легеневої недостатності, наявності клінічних ознак недостатності кровообігу, ступеня порушень вентиляційної функції легенів, газового складу і кислотно-основного стану крові, ступеня гіпертрофії та дилатації правого шлуночка серця.
. Провести кореляційний аналіз залежності між результатами шаттл-тесту і показниками якості життя хворих.
. Вивчити можливості застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби в оцінці ефективності базисної терапії хворих на ХОЗЛ.
5. Розробити рекомендації для застосування шаттл-тесту в оцінці стану фізичної активності, її динаміки в процесі лікування хворих хронічними запальними захворюваннями легенів.
Об´єкт дослідження: хронічні запальні захворювання легенів.
Предмет дослідження: фізична активність хворих, можливості шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби у вивченні стану фізичної активності хворих хронічними запальними захворюваннями легенів.
Методи дослідження: шаттл-тест зі зростаючим темпом ходьби, аналіз кривої потік-обєм форсованого видиху, окклюзійна спірометрія, дослідження газового складу і кислотно-основного стану крові, ехокардіографія, оцінка якості життя.
Наукова новизна отриманих результатів
Вперше проведене порівняльне вивчення, за результатами проведення шаттл-тесту, стану фізичної активності хворих із різними механізмами легеневої недостатності бронхіальна обструкція і вентиляційно-перфузійні розлади (ХОЗЛ), порушення еластичних властивостей і дифузійної здатності легенів (ІФА). Встановлено, що хворі на ІФА з більш вираженою гіпоксемією у вихідному стані і значному її посиленні після навантаження демонструють більш високий рівень фізичної активності, що пов'язане із зменшенням ролі задишки як фактора, що лімітує. Пацієнти з різними механізмами легеневої недостатності по-різному суб'єктивно сприймають задишку, у зв'язку з чим при інтерпретації результатів навантажувальних тестів поєднувати їх в одну групу помилково.
Отримано нові дані про фактори, що визначають стан фізичної активності у хворих хронічними запальними захворюваннями легенів. Дані кореляційного аналізу залежності між дистанцією шаттл-теста і показниками вентиляційної функції легенів, газового складу і кислотно-основного стану крові свідчать, що у хворих на ІФА стан фізичної активності в значній мірі визначається рівнем артеріальної гіпоксемії; у хворих на ХОЗЛ на результати проведення шаттл-тесту більший вплив становлять порушення бронхіальної прохідності.
У хворих на ХОЗЛ спостерігається зворотна залежність SWD від показників “Респіраторної анкети клініки Святого Георгія” “симптоми”, “активність”, “вплив”і “загальна сума”, що вказує на пряму залежність від рівня якості життя. Отримані дані дають підставу для використання шаттл-тесту у вигляді одного з критеріїв оцінки якості життя хворих.
Досліджено динаміку фізичної активності хворих на ХОЗЛ у процесі базисної терапії. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби в комплексній оцінці лікування хворих.
Практичне значення одержаних результатів, впровадження їх у практику
Результати проведеного дослідження дають підставу для застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби з метою оцінки стану фізичної активності хворих хронічними запальними захворюваннями легенів. При однократному проведенні дослідження необхідно орієнтуватися на нормальний рівень фізичної активності, що відповідає 1020 м дистанції (12 шаттлам). Повторне тестування проводиться з метою прогнозування перебігу хвороби і оцінки ефективності лікування та реабілітації хворих. При цьому динаміку фізичної активності варто вважати не випадковою, якщо зміна дистанції при повторному тестуванні перевершує показник відтворюваності (40 м− 4 шаттла).
Шаттл-тест зі зростаючим темпом ходьби є досить простим, не потребуючим коштовного устаткування методом, який може бути використаний у будь-якій лікувально-профілактичній установі.
Результати роботи впроваджено в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Інституті геронтології АМН України, Клінічній лікарні нафтопереробної промисловості МОЗ України.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом проаналізована наукова література та патентна інформація з проблеми розвитку та прогресування хронічного обструктивного захворювання легенів та ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту. Автор приймав безпосередню участь у формулюванні мети та завдання дослідження. За безпосередньої участі автора був проведений клінічний відбір хворих, виконані клініко-діагностичні дослідження. Всі включені до програми досліджень хворі спостерігались автором. Дисертант особисто виконував дослідження функції зовнішнього дихання, проводив шаттл-тест, статистичну обробку матеріалу, інтерпретацію даних та узагальнення результатів дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи повідомлені і обговорені на XV з’їзді терапевтів України (Київ, 2004), доповідались на Міжнародній науково-практичній Конференції молодих вчених “Вчені майбутнього”, (Одеса, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Терапевтические чтения памяти академика Л.Т. Малой” (Харків, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Новітні технології в діагностиці й лікуванні внутрішніх хвороб” (Харків, 2004), Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми в клінічній медицині” (Київ, 2006), науково-практичній конференції Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМНУ (Київ, 2006).
Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 9 наукових праць, з них 5 у журналах, атестованих ВАК України.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 130 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 8 рисунками, містить 34 таблиці.
Складається із вступу, огляду літератури, розділу “Матеріали та методи досліджень”, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку літератури, що містить 152 джерела.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Об’єкт та методи дослідження.Обстежено 72 хворих, із них чоловіків було 50, жінок 22; вік від 32 до 74 років.
Одним із основних завдань роботи було вивчення стану фізичної активності хворих із різними механізмами легеневої недостатності. В зв'язку із цим у дослідження були включені пацієнти з двома нозологічними формами –хронічним обструктивним захворюванням легенів (ХОЗЛ) та ідіопатичним фіброзуючим альвеолітом (ІФА). При ХОЗЛ провідними механізмами легеневої недостатності (ЛН) є бронхіальна обструкція і вентиляціно-перфузійні розлади, при ІФА –порушення дифузійної здатності і еластичних властивостей легенів.
Групу хворих на ХОЗЛ поза загостренням склали 52 пацієнта (чоловіків –, жінок –, вік –від 40 до 74 років): ХОЗЛ II стадії діагностовано у 14 хворих, ХОЗЛ III стадії –у 38. Друга нозолоічна група включала 20 хворих на ІФА (чоловіків –, жінок–; вік –від 32 до 68 років).
Діагноз захворювання був встановлений на підставі клінічних, рентгенологічних, лабораторних даних, результатів дослідження функції зовнішнього дихання, показників електрокардіографії та ехокардіографії. У діагностиці й оцінці ступеня важкості ХОЗЛ використали критерії Інструкції щодо діагностики, клінічної класифікації та лікування хронічного обструктивного захворювання легень, затвердженої наказом МОЗ України від 28.10.2003 р., № 499. Діагноз ІФА встановлювали відповідно до критеріїв Угоди Європейського респіраторного товариства й Американського торакального товариства (2002).
При визначенні ступеня легеневої недостатності (ЛН) і стадії недостатності кровообігу (НК) керувались класифікацією Асоціації фтизіатрів та пульмонологів України (2003).
ЛН I ступеня спостерігалась у 14 хворих (19,4 %), II ступеня − у 46 хворих (63,9 %), III ступеня − у 12 хворих (16,7 %). У 32 хворих мала місце застійна недостатність кровообігу (декомпенсоване хронічне легеневе серце), в 40 випадках клінічних ознак застою у великому колі кровообігу не спостерігалось.
У відповідності до протоколу (Singh S.J., 1994), SWT звичайно проводиться в приміщенні з позначеним відрізком шляху (шаттлом) довжиною 10 м. Тест включає 12 рівнів темпу ходьби, тривалість кожного рівня 1 хв. Темп ходьби визначається звуковим сигналом магнітофону. З кожною хвилиною швидкість зростає: початкова (1-й рівень) 1,8 км/год, максимальна (12-й рівень) 8,53 км/ год. 1-й рівень ходьби включає 3 шаттла (30 м), 2-й 4 шаттла (40 м), 3-й 5 шаттлів (50 м) і т.д. В результаті підраховують кількість пройдених шаттлів і загальну дистанцію в метрах.
SWT можна однаково успішно проводити як у коридорі, так і в закритому приміщенні на тредмилі. Із цією метою швидкість руху доріжки змінюється щохвилини відповідно до дизайну протоколу SWT, а темп ходьби хворого визначається не електронним метрономом, а швидкістю руху доріжки. При цьому результати SWT на тредмілі практично не відрізняються від таких при проведенні тесту в коридорі. Можливість тестування на тредмілі дозволяє здійснювати ЕКГ-моніторінг, при необхідності проводити додаткові дослідження і маніпуляції без зупинки тесту. У даній роботі шаттл-тест проводили з використанням тредмила (Lauferergotest, “Erich Jaeger”).
Порядок досліджень включав оцінку рівня задишки за допомогою шкали Borg (1982), реєстрацію частоти серцевих скорочень (ЧСС, за 1 хв), систолічного і діастолічного тиску (САТ і ДАТ, мм. рт. ст.), визначення показників функції зовнішнього дихання (ФЗД), газового складу і кислотно-основного стану (КОС) крові.
Стан ФЗД оцінювали на основі аналізу кривої форсованого видиху, записаної на апараті MasterScreen (“Viasys Healthcare GmbН”). Розраховували наступні показники: життєву ємність легенів (VC, % до належн.), форсовану життєву ємність легенів (FVC, % до належн.), обєм форсованого видиху за першу секунду (FEV, % до належн.), показник FEV/FVC (%), середню об'ємну швидкість видиху на рівні 25–% FVC (MMEF-75, % до належн.), пікову об'ємну швидкість (PEF, % до належн.) і швидкість видиху на рівні 25 % FVC (MEF25, % до належн.), 50 % FVC (MEF50, % до належн.), 75 % FVC (MEF 75, % до належн.).
За допомогою модуля для окклюзійної спірометрії методом переривання повітряного потоку проводили визначення величини опору дихальних шляхів –Rocc (kPa.s/L), показника 1/Rocc –Gocc (L/kPa.s) і альвеолярного тиску Palv (kPa).
Показники газового складу і КОС капілярної крові оцінювали мікрометодом за допомогою аналізатора ABL5 (“Radiometer”). Аналізували наступні показники: рН, напруга вуглекислого газу (рСО, мм. рт. ст.), справжній бікарбонат плазми (НСО-, ммоль/л), стандартний бікарбонат плазми (SBC, ммоль/л), стандартний надлишок основ (SBE, ммоль/л), напруга кисню (рО, мм. рт. ст.), насичення гемоглобіну (Hb, г/л) киснем (sО, %).
Реєстрація ЧСС і АТ проводилась у вихідному стані, безпосередньо після навантаження і на 5-й і 10-й хвилинах відновного періоду; оцінка ступеня задишки за шкалою Borg, визначення газового складу і КОС крові у вихідному стані і відразу після навантаження, ФЗД у вихідному стані і після процедури взяття проби крові для аналізу газового складу і КОС (в середньому на 3-й хв. відновного періоду).
Для оцінки ступеня гіпертрофії та дилатації правого шлуночка серця використовували метод ехокардіографії (апарат LOGIQ-5, “GE”). Ступінь гіпертрофії оцінювали у вихідному стані хворих шляхом виміру товщини передньої стінки правого шлуночка з парастернального доступу (ТМпш, см), ступінь дилатації порожнини правого шлуночка із цього ж доступу на основі визначення кінцевого діастолічного розміру правого шлуночка (КДРпш, см).
У хворих на ХОЗЛ проведене також вивчення показників якості життя за “Респіраторною анкетою клініки Святого Георгія”(St. George's Hospital Respiratory Questionnaire (SGRQ) (Jones P.W., 1991), що складається з 76 питань, згрупованих в 3 шкали: “симптоми”(суб'єктивна оцінка стану, обумовленого виразністю клінічних проявів і ступенем важкості ХОЗЛ), “активність”(суб'єктивна оцінка ступеня обмеження фізичної активності внаслідок ХОЗЛ), “вплив”(суб'єктивна оцінка ступеня психологічних проблем, обумовлених ХОЗЛ). Розраховувалася також “загальна сума балів” (сумарна оцінка впливу хвороби на загальний стан здоров'я).
Результати оброблені методом варіаційної статистики і методом оцінки розходжень сполучених варіант. Відповідність закону нормального розподілу варіант перевіряли за допомогою методу “трьох сигм”(С.М. Лапач, А.В. Губенко, П.М. Бабич, 2002). Крім того, з метою вивчення факторів, що визначають стан фізичної активності хворих, проведений кореляційний, множинний регресійний і факторний аналіз (Ч.У. Мюллер, 1989) залежності величини SWD від ступеня ЛН і наявності клінічних ознак НК, суб'єктивної оцінки ступеня задишки за шкалою Borg, показників якості життя, вентиляційної функції легенів, газового складу і КОС крові, ступеня гіпертрофії і дилатації правого шлуночка.
Результати досліджень та їх обговорення
Метою першого етапу роботи було вивчення стану фізичної активності хворих із різними механізмами легеневої недостатності за результатами проведення шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби.
Дослідження проведені при двох нозологічних формах –хронічному обструктивному захворюванні легенів (ХОЗЛ) і ідіопатичному фіброзуючому альвеоліті (ІФА). При ХОЗЛ провідними механізмами легеневої недостатності (ЛН) є бронхіальна обструкція і вентиляційно-перфузійні розлади, при ІФА –порушення дифузійної здатності і еластичних властивостей легенів.
Групу хворих на ХОЗЛ поза загостренням склали 44 пацієнта (чоловіків –, жінок –; вік –від 40 до 74 років) із проявами ЛН: ХОЗЛ II стадії діагностовано у 10 хворих, ХОЗЛ III стадії –у 34. ЛН I ступеня спостерігалась у 8 (18 %) пацієнтів, II ступеня –у 28 (64 %), III ступеня –у 8 (18 %). Застійна недостатність кровообігу мала місце у 25 (57 %) хворих: I стадії –у 18 випадках, II стадії –у 7.
Друга група включала 20 хворих на ІФА (чоловіків –, жінок –; вік –від 32 до 68 років). ЛН I ступеня визначалася у 5 (25 %) пацієнтів, II ступеня –у 13 (65 %), III ступеня –у 2 (10 %). Таким чином, за ступенем ЛН група хворих на ІФА істотно не відрізнялася від групи хворих на ХОЗЛ. Ознаки застою у великому колі кровообігу у хворих на ІФА спостерігалися значно рідше –у 2 випадках (10 %): НК I стадії –у 1 хворого, II стадії –у 1.
Контрольну групу склали 18 здорових осіб (чоловіків –, жінок –) у віці від 38 до 57 років.
У хворих на ХОЗЛ спостерігалися різко виражені порушення вентиляційної функції легенів –середньостатистичне значення показника FEV (42,6 %) відповідало III стадії захворювання, Rocc і Palv майже в два рази перевищували величину аналогічних показників у контрольній групі. У хворих на ІФА відзначалися помірно виражені рестриктивні порушення ФЗД –зниження VC.
Показники газового складу і КОС крові демонструє табл. 1.
Таблиця 1
Показники газового складу і КОС крові у хворих на ХОЗЛ і ІФА
|
Показник |
|
|
|
Р |
|
Hb, г/л |
136,0 ± 2,4 |
,5 ± 2,4 |
,5 ± 5,1 |
Р-3<0,05 |
|
рH |
7,41 ± 0,01 |
,41 ± 0,01 |
,43 ± 0,01 |
|
|
pCO, мм.рт.ст. |
37,9 ± 0,9 |
,7 ± 1,7 |
,7 ± 1,0 |
Р-2; 2-3<0,001 |
|
HCO- , ммоль/л |
23,4 ± 0,4 |
,4 ± 0,6 |
24,8 ± 0,5 |
Р-2<0,001;Р-3<0,05 |
|
SBE, ммоль/л |
–,3 ± 0,3 |
+2,1 ± 0,5 |
+0,9 ± 0,5 |
Р-2<0,001; Р-3<0,05 |
|
SBC, ммоль/л |
24,0 ± 0,3 |
,0 ± 0,4 |
,2 ± 0,4 |
Р-2; 2-3<0,001 |
|
pО, мм.рт.ст. |
72,1 ± 2,5 |
,5 ± 2,4 |
,4 ± 4,4 |
Р-2,3<0,001 |
|
sО, % |
94,5 ± 0,5 |
,0 ± 1,6 |
,6 ± 1,2 |
Р-2<0,001; Р-3<0,05 |
У хворих на ХОЗЛ мала місце гіпоксемія (зменшення рО2 і sО2) у поєднанні з гіперкапнією крові (збільшення рСО2). Спостерігалась також тенденція до збільшення вмісту Hb як прояв компенсаторного еритроцитозу, достовірне збільшення бікарбонатів (HCO- і SBC), надлишку буферних основ (SBE), при цьому величина рН зберігалась на нормальному рівні. Гіперкапнія в сполученні зі збільшенням змісту бікарбонатів, нормальна величина рН крові в сукупності свідчать про наявність у хворих компенсованого респіраторного ацидозу.
У хворих на ІФА гіпоксемія була виражена ще більшою мірою. Збільшення, у порівнянні із хворими ХОЗЛ, показника sО пояснюється зростанням вмісту Hb. При цьому спостерігалася тенденція до гіпокапнії і алкалозу, що є характерною ознакою ІФА.
Незважаючи на те, що у хворих на ІФА відзначався більше важкий ступінь гіпоксемії, застійна НК мала місце лише у 2 з 20 хворих, в той час як у хворих на ХОЗЛ НК мала місце більш ніж у половині випадків –у 25 з 44 пацієнтів. З найбільшою ймовірністю це пояснюється наявністю у хворих на ХОЗЛ гіперкапнії, що має важливе значення у виникненні периферийних набряків (De Leeuw P.W., 2003).
НК є чинником, що істотно лімітує фізичну активність хворих. У зв'язку із цим порівняльне вивчення фізичної активності за даними SWT було проведено у 19 хворих на ХОЗЛ (чоловіків –, жінок –; вік –від 40 до 62 років) і 18 хворих на ІФА (чоловіків –, жінок –; вік –від 32 до 60 років), що не мають ознак застійної НК.
На підставі результатів проведеного порівняльного дослідження можна констатувати наступне.
У хворих на ХОЗЛ без ознак застійної НК (FEV–,6 ± 3,9 %; FEV/FVC –,6 ± 3,5 %) мають місце ознаки гіпоксемії й компенсованого дихального ацидозу.
Після виконання навантаження спостерігається посилення гіпоксемії, а зміни КОС крові досягають рівня частково компенсованого дихального ацидозу. Фізична активність хворих на ХОЗЛ значно знижена –об'єм навантаження, що виконано, у більшості хворих не перевищує 6 рівнів SWT (у нормі –рівнів), а середня дистанція становить 357,0 ± 71,2 м (у нормі –). Ніхто з досліджуваних не виконав тест у повному обсязі. Основним фактором, що лімітує фізичну активність, є надмірна задишка.
У хворих на ІФА без ознак застійної НК (VC –,5 ± 3,7 %) гіпоксемія у вихідному стані була виражена ще більшою мірою, зміни КОС крові вказували на наявність частково компенсованого дихального алкалозу. Посилення гіпоксемії після навантаження було більш виражене, ніж у хворих на ХОЗЛ. Разом з тим, результати SWT у хворих на ІФА були кращі –кожний шостий хворий виконав повний обсяг навантаження, середня дистанція склала 408,4 ± 83,6 м.
Відсутність прямої залежності об'єму навантаження, що виконано, від ступеня гіпоксемії ряд авторів (Marin J. M., 1999; Solway S., 2001) пояснюють підвищенням порогу чутливості хеморецепторів синокаротидної зони до гіпоксичного стимулу при довгостроково існуючий гиіпоксемії. Крім того, хронічна гіпоксемія обумовлює включення довгострокових компенсаторних механізмів (наприклад, збільшення вмісту гемоглобіну), у тому числі й на рівні тканинного дихання. В результаті зменшується значення задишки як фактора, що лімітує виконання тесту з фізичним навантаженням, і хворий з гіпоксемією і гіперкапнією у спокої може показати гарні результати тесту. Хворі з різними нозологічними формами по-різному суб'єктивно сприймають задишку, у зв'язку із чим при інтерпретації результатів навантажувальних тестів поєднувати їх в одну групу помилково (Marin J. M., 2001).
Наступний етап роботи був присвячений вивченню стану фізичної активності хворих, за даними проведення шаттл-тесту, залежно від ступеня легеневої недостатності, наявності клінічних ознак НК, характеру й ступеня виразності порушень вентиляційної функції легенів, газового складу й КОС крові, ступеня гіпертрофії й дилатації правого шлуночка серця й показників якості життя хворих.
В результаті проведених досліджень було встановлено, що зниження фізичної активності хворих на ХОЗЛ і ІФА виявляє пряму залежність від ступеня легеневої недостатності й наявності клінічних ознак недостатності кровообігу.
Результати аналізу середньої суми балів за шкалою Borg свідчили, що хворі на ІФА, як у вихідному стані, так і після виконання тесту, суб'єктивно сприймають задишку менш гостро, ніж хворі на ХОЗЛ –середня сума балів за шкалою Borg у них трохи менша, у порівнянні із хворими на ХОЗЛ. Разом з тим, якщо у хворих на ІФА після виконання тесту спостерігалося значне збільшення ступеня гіпоксемії, то у хворих на ХОЗЛ відзначалась лише тенденція до погіршення газового складу крові. Отримані результати погоджуються з даними літератури (Marin J. M., 2001) про різне сприйняття задишки як фактора, що лімітує фізичну активність у хворих із різними механізмами легеневої недостатності.
Основним фактором, що обмежує фізичну активність хворих на ХОЗЛ, є задишка. Разом з тим, результати вивчення динаміки показників ФЗД після виконання шаттл-тесту дозволяють укласти, що посилення задишки не було пов'язане з погіршенням бронхіальної прохідності. Причиною посилення задишки при навантаженні може бути збільшення ступеню вентиляційно-перфузійних розладів, порушення функціонального стану дихальної мускулатури.
Результати кореляційного аналізу залежності результатів шаттл-тесту від показників вентиляційної функції легенів у вихідному стані хворих на ХОЗЛ вказували на наявність достовірного зв'язку SWD від FEV і FEF.
Достовірної залежності між SWD і показниками вентиляційної функції легенів у хворих на ІФА не встановлено. Близькою до достовірної була залежність SWD від VC, FVC і FEV, при цьому зв'язок SWD з FVC і FEVбув обумовлений зниженням статичних об'ємів.
Вивчення показників газового складу й КОС крові після проведення шаттл-тесту показало, що в контрольній групі досліджуваних після виконання SWT спостерігалось збільшення оксигенації крові –достовірне підвищення напруги О.
У хворих на ХОЗЛ зміни газового складу крові мали зворотний характер –виявлена тенденція до збільшення ступеня гіперкапнії й гіпоксемії. Крім того, спостерігалася тенденція до зниження рН, HCO- і SBE, а також достовірне зменшення стандартних бікарбонатів, що в сукупності зі збільшенням рСО вказувало на прогресування респіраторного ацидозу до ступеня частково компенсованого.
За результатами кореляційного аналізу залежності між результатами шаттл-тесту й показниками газового складу й КОС крові визначалась досить слабка залежність між величиною SWD і показниками газового складу й КОС крові. Близькою до достовірної була кореляція між SWD і SBE, а також між SWD і HCO-.
У хворих на ІФА спостерігалось більш виражене посилення ступеня гіпоксемії після виконання шаттл-тесту в порівнянні із хворими на ХОЗЛ. Динаміка показників КОС свідчила про тенденції до ацидозу –збільшення рСО, зменшення НСО–, SBC і SBE. За даними кореляційного аналізу залежності між SWD і показниками газового складу й КОС крові у хворих на ІФА, найбільш тісний зв'язок спостерігався між SWD і показниками pО2, рН і рСО2, при цьому залежність між SWD і ступенем гіпоксемії (рО2) мала статистично достовірний характер.
Таким чином, у хворих на ІФА стан фізичної активності значною мірою визначається рівнем артеріальної гіпоксемії. У хворих на ХОЗЛ на результати проведення шаттл-тесту більший вплив становлять порушення бронхіальної прохідності. Результати кореляційного аналізу дозволили встановити достовірну зворотну залежність величини SWD від ступеня гіпертрофії правого шлуночка; істотної залежності SWD від КДРпш не спостерігалось.
Вивчення показників якості життя за допомогою “Респіраторної анкети клініки Святого Георгія”проведено у 37 хворих на ХОЗЛ. Результати кореляційного аналізу свідчили про наявність зворотної залежності SWD від показників респіраторної анкети “симптоми”, “активність”, “вплив”і “загальна сума”, що вказувало на пряму залежність від рівня якості життя. При цьому кореляційний зв'язок між SWD і показником шкали “активність” був статистично достовірним (рис. 1).
SWD = 306,4 224,2 “активність”; r = 0,32; n = 37
Рис.1 Кореляційний зв'язок між SWD і показником шкали “активність”
Отримані дані дають підставу для використання результатів шаттл-тесту як додаткового критерію оцінки рівня якості життя хворих.
Підсумовуючи результати множинного регресійного й факторного аналізу, можна зазначити, що фізична активність (SWD) у хворих на ХОЗЛ визначається (прогнозується) показниками SBC, FEV, SBE, рО і, частково, показником ЯЖ. Фізична активність (SWD) у хворих на ІФА точно визначається (прогнозується) показником рО і, у певній мері, показниками ШБ і VC.
В оцінці ефективності хворих на хронічні запальні захворювання легенів вимірювання легеневих об'ємів і швидкості повітряних потоків у дихальних шляхах не дає характеристики змін суб'єктивних проявів хвороби, що обмежують життєдіяльність пацієнтів. Насамперед, це стосується оцінки виразності задишки.
В своїх рекомендаціяї GOLD визначає тяжкість ХОЗЛ за ступенем зниження FEV, але цей показник досить помірно корелює з виразністю задишки (Killian K.J., 1992; Morgan A.D., 2001). Незважаючи на те, що патофізіологічною особливістю ХОЗЛ є збільшення роботи дихальних м'язів за рахунок бронхіальної обструкції й гіперінфляціі легенів, задишка у таких хворих залежить ще й від порогу чутливості дихальних хеморецепторів до гіпоксемії й гіперкапнії, емоційних і ситуаційних факторів. На неї можуть впливати хвилювання, депресія, прикрості, страх і т.д. (Sweer L., 1990).
До методів вимірювання суб'єктивних проявів хронічних запальних захворювань легенів відносяться різні шкали оцінки виразності задишки, методи вивчення якості життя, а також методи оцінки фізичної активності хворих функціональні тести з ходьбою.
Одним із завдань роботи було вивчення можливостей застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби в оцінці ефективності базисної терапії хворих на ХОЗЛ.
Обстежено 12 хворих на ХОЗЛ поза загостренням чоловіків у віці від 51 до 76 років. Із них у 5 пацієнтів мала місце II стадія захворювання, в 7 III стадія. Легенева недостатність I ступеня спостерігалась у 1 хворого, II ступеня у 10, III ступеня у 1. Ознаки застійної недостатності кровообігу мали місце у 4 випадках: I стадії у 3 пацієнтів, II стадії у 1 пацієнта.
Хворі були спрямовані в Інститут з районних медичних установ м. Києва. Тривалість захворювання становила від 10 до 30 років. Всі пацієнти були курцями (7 у минулому, 5 у сьогоденні) зі стажем більше 10 пачко-років.
Дані опитування й аналіз медичної документації показали, що базисна терапія хворих не відповідала сучасним вимогам (наказ Мінздраву України № 499 від 28.10.2003 р.). Так, протизапальні препарати застосовувалися тільки в період загострень захворювання. Бронхолітична терапія проводилась, як правило, безсистемно β-агоністами короткої дії й іпратропіуму бромідом (8 пацієнтів) або препаратами групи метилксантинів (4). Муколітичні засоби регулярно приймали 7 хворих.
Хворим виконане клінічне обстеження, визначення показників функції зовнішнього дихання, газового складу й кислотно-основного стану крові, дослідження стану фізичної активності за допомогою шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби.
Після обстеження була проведена корекція базисного лікування. Всім пацієнтам призначена комбінована терапія інгаляційними глюкокортикостероїдами й інгаляційними бронхолітиками пролонгованої дії: серетид, 125 мкг/25 мкг двічі на добу (4 пацієнта); флютиказону пропіонат, 125 мкг 2 рази на добу, у сполученні з тіотропіума бромідом, 18 мкг 1 раз на добу (5 пацієнтів); будесонід, 200 мкг 2 рази на добу, у сполученні із сальметеролом, 25 мкг 2 рази на добу (3 пацієнта). Крім того, всім пацієнтам були призначені муколітичні засоби, 4 хворим із декомпенсацією кровообігу сечогінні, препарати калію.
Повторне обстеження проведене через 4 тижні лікування.
Підсумовуючи результати бальної оцінки динаміки клінічних симптомів захворювання в процесі базисної терапії встановлено, що через 4 тижні після корекції складу базисної терапії спостерігалося достовірне зменшення інтенсивності кашлю, кількості мокротиння, а також тенденція до зменшення ступеня задишки.
Динаміка показників форсованого видиху свідчила про поліпшення бронхіальної прохідності: приріст показників FEVі FEF був статистично достовірним (Δ FEV = + 5,6 ± 1,7; р < 0,01; Δ FEF = + 8,8 ± 3,1; p < 0,05).
Через 4 тижні після проведення базисної терапії також спостерігалася невелика тенденція до збільшення напруги і насичення крові киснем, до зниження вуглекислого газу.
Дистанція при виконанні шаттл-тесту у вихідному стані склала 114,4 ± 24,8 м. Причинами зупинки тесту були: надмірна задишка (6 хворих); задишка в сполученні з болем в м'язах ніг (3 хворих); задишка в сполученні із запамороченням (2 хворих); задишка в сполученні із загальним стомленням (1 хворий).
Через 4 тижні після корекції базисної терапії стан фізичної активності хворих істотно покращився дистанція вірогідно збільшилася до 226,8 ± 41,4 м (р < 0,05). При цьому зменшилась роль в обмеженні фізичного навантаження таких факторів, як запаморочення, болі в м'язах ніг, загальне стомлення. У більшості хворих після лікування причиною припинення тесту була надмірна задишка 9 чоловік; в 2 випадках задишка в сполученні з болем в м'язах ніг, в 1 випадку задишка в сполученні з неприємними відчуттями в ділянці серця.
Таким чином, зменшення виразності клінічних проявів ХОЗЛ у процесі базисної терапії, поліпшення показників бронхіальної прохідності супроводжувалося підвищенням рівня фізичної активності. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби в комплексній оцінці ефективності базисної терапії хворих на ХОЗЛ.
У підсумку можна зазначити, що шаттл-тест зі зростаючим темпом ходьби є простим, доступним і, разом з тим, досить об'єктивним методом визначення рівня фізичної активності найважливішого критерію якості життя хворих.
ВИСНОВКИ
В дисертації узагальнені теоретичні передумови і результати вивчення можливостей застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби в оцінці стану фізичної активності хворих із хронічними запальними захворюваннями легенів. Методологічно робота заснована на порівняльному вивченні стану фізичної активності хворих із різними механізмами легеневої недостатності за результатами проведення шаттл-тесту, дослідженні основних факторів, що визначають стан фізичної активності у хворих із хронічними запальними захворюваннями легенів; аналізі залежності між результатами шаттл-тесту і показниками якості життя хворих, вивченні можливості застосування шаттл-тесту в оцінці ефективності базисної терапії хворих на ХОЗЛ, розробці рекомендацій для його застосування.
1. Порівняльне вивчення стану фізичної активності у пацієнтів із різними механізмами легеневої недостатності (бронхіальна обструкція і вентиляційно-перфузійні розлади − хворі на ХОЗЛ, FEV = 48,6 ± 3,9 %; FEV/FVC = 57,6 ± 3,5 %; порушення еластичних властивостей і дифузійної здатності легенів —хворі на ІФА, VC = 65,5 ± 3,7 %) показало, що хворі на ІФА з більш вираженою гіпоксемією у вихідному стані і значному її посиленні після навантаження демонструють більш високий рівень фізичної активності, що пов'язано зі зменшенням ролі задишки як фактора, що її обмежує. Пацієнти з різними механізмами легеневої недостатності по-різному суб'єктивно сприймають задишку, у зв'язку із чим при інтерпретації результатів навантажувальних тестів поєднувати їх в одну групу помилково.
. Зниження рівня фізичної активності хворих виявляє пряму залежність від ступеня легеневої недостатності і наявності клінічних ознак недостатності кровообігу.
. Дані кореляційного аналізу залежності між дистанцією шаттл-тесту (SWD) і показниками вентиляційної функції легенів, газового складу і кислотно-основного стану крові свідчать, що у хворих на ІФА стан фізичної активності в значній мірі визначається рівнем артеріальної гіпоксемії; у хворих на ХОЗЛ на результати проведення шаттл-тесту більший вплив становлять порушення бронхіальної прохідності.
. У хворих на ХОЗЛ спостерігається зворотня залежність SWD від показників “Респіраторної анкети клініки Святого Георгія” “симптоми”, “активність”, “вплив”і “загальна сума”, що вказує на пряму залежність від рівня якості життя. Отримані дані дають підставу для використання шаттл-тесту у вигляді одного із критеріїв оцінки якості життя хворих.
. За даними множинного регресійного і факторного аналізу, фізична активність (SWD) у хворих на ХОЗЛ визначається (прогнозується) показниками SBC, FEV, SBE, рО. Фізична активність (SWD) у хворих на ІФА точно визначається (прогнозується) показником рО і, у певній мері, показниками ШБ і VC.
. Зменшення виразності клінічних проявів ХОЗЛ у процесі базисної терапії, поліпшення показників бронхіальної прохідності супроводжується збільшенням SWD, тобто підвищенням рівня фізичної активності. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби в комплексній оцінці ефективності базисної терапії хворих на ХОЗЛ.
. Шаттл-тест зі зростаючим темпом ходьби є простим, доступним і, разом з тим, досить об'єктивним методом визначення рівня фізичної активності найважливішого критерію якості життя хворих.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З метою оцінки стану фізичної активності хворих із хронічними запальними захворюваннями легенів рекомендується застосування шаттл-тесту зі зростаючим темпом ходьби.
Шаттл-тест є більш об'єктивним у порівнянні з 6-хвилинним тестом із ходьбою.
При однократному проведенні дослідження необхідно орієнтуватися на нормальний рівень фізичної активності, що відповідає 1020 м дистанції (12 –шаттлам). Повторне тестування проводиться з метою прогнозування перебігу хвороби і оцінки ефективності лікування та реабілітації хворих. При цьому динаміку фізичної активності варто вважати не випадковою, якщо зміна дистанції при повторному тестуванні перевершує показник відтворюваності (40 м –шаттла).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
АНОТАЦІЯ
Беренда О. А. Шаттл-тест в оцінці фізичної активності хворих на хронічні запальні захворювання легень. − Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.27 − пульмонологія. − Державна установа “Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України”, Київ, 2007.
У дисертації представлено обґрунтування застосування шаттл-тесту в оцінці фізичної активності хворих на хронічні запальні захворювання легень.
Пацієнти з різними механізмами легеневої недостатності (бронхіальна обструкція і вентиляційно-перфузійні розлади − хворі на ХОЗЛ, порушення еластичних властивостей і дифузійної здатності легенів —хворі на ІФА) по-різному суб'єктивно сприймають задишку, у зв'язку із чим при інтерпретації результатів навантажувальних тестів поєднувати їх в одну групу помилково.
У хворих на ІФА стан фізичної активності в значній мірі визначається рівнем артеріальної гіпоксемії; у хворих на ХОЗЛ на результати проведення шаттл-тесту більший вплив становлять порушення бронхіальної прохідності.
Встановлена пряма залежність результатів шаттл-тесту від показників якості життя, що дає підставу для використання шаттл-тесту у вигляді одного із критеріїв оцінки якості життя хворих. Тест може бути також застосований в оцінці ефективності лікування хворих.
Шаттл-тест зі зростаючим темпом ходьби є простим, доступним і, разом з тим, досить об'єктивним методом визначення рівня фізичної активності найважливішого критерію якості життя хворих.
Ключові слова: шаттл-тест зі зростаючим темпом ходьби, хронічні запальні захворювання легенів, фізична активність хворих.
ANNOTATION
Berenda O. A. Shuttle-test in evaluation of exercise capacity of patients with chronic inflammatory lung diseases. Manuscript.
Thesis for acquiring of scientific grade of candidate of medical sciences for specialty 14.01.27 –pulmonology. –State organization „Institute of phthisiology and pulmonology, named after F. G. Yanovskiy AMS of Ukraine“, Kyiv, 2007.
A rationale for shuttle-test application in evaluation of exercise capacity of patients with chronic inflammatory lung diseases is presented in the dissertation.
The patients with different mechanisms of lung failure (bronchial obstruction and ventilation-perfusion disturbances –COPD patients, altered diffusion and elastic properties of lungs –patients with IPF) have different subjective perception of dyspnea. In this respect it is a mistake to include them into one group while interpreting the results of exercise tests.
In IPF patients the exercise capacity is mainly determined by the level of arterial hypoxemia. In COPD patients the bronchial obstruction cause stronger influence on the results of shuttle-test.
It have been established a direct correlation between the results of shuttle-test and quality of life indices. This allows using a shuttle-test as one of the criteria for quality of life evaluation. The test may also be used in evaluation of treatment effectiveness.
Incremental walking shuttle-test is a simple, available and in the same time enough objective method for determination of the level of exercise capacity –the most important criterion of patients’quality of life.
Key words: incremental walking shuttle-test, chronic inflammatory lung diseases, exercise capacity.
АННОТАЦИЯ
Беренда Е.А. Шаттл-тест в оценке физической активности больных хроническими воспалительными заболеваниями легких. − Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.27 − пульмонология. − Государственное учереждение “Институт фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Г. Яновского АМН Украины”, Киев, 2007.
В диссертации представлено обоснование применения шаттл-теста с возрастающим темпом ходьбы в оценке физической активности больных хроническими воспалительными заболеваниями легких.
Обследовано 72 больных хроническим обструктивным заболеванием легких (ХОЗЛ) и идиопатическим фиброзирующим альвеолитом (ИФА), из них мужчин было 50, женщин –; возраст –от 32 до 74 лет. Группу больных ХОЗЛ вне обострения составили 52 пациента (мужчин –, женщин –) возраст –от 40 до 74 лет): ХОЗЛ II стадии диагностировано у 14 больных, ХОЗЛ III стадии –у 38. Вторая нозологическая группа включала 20 больных ИФА (мужчин –, женщин –; возраст –от 32 до 68 лет).
Сравнительное изучение состояния физической активности у пациентов с различными механизмами легочной недостаточности (бронхиальная обструкция и вентиляционно-перфузионные расстройства − больные ХОЗЛ, FEV = 48,6 ± 3,9 %; FEV/FVC = 57,6 ± 3,5 %; нарушения эластических свойств и диффузионной способности легких − больные ИФА, VC = 65,5 ± 3,7 %) показало, что больные ИФА с более выраженной гипоксемией в исходном состоянии и значительным ее усилением после нагрузки демонстрируют более высокий уровень физической активности, что связано с уменьшением роли одышки как лимитирующего фактора. Пациенты с различными механизмами легочной недостаточности по-разному субъективно воспринимают одышку, в связи с чем при интерпретации результатов нагрузочных тестов объединять их в одну группу ошибочно.
Снижение уровня физической активности больных обнаруживает прямую зависимость от степени легочной недостаточности и наличия клинических признаков недостаточности кровообращения.
Данные корреляционного анализа зависимости между дистанцией шаттл-теста (SWD) и показателями вентиляционной функции легких, газового состава и кислотно-основного состояния крови свидетельствуют, что у больных ИФА состояние физической активности в значительной степени определяется уровнем артериальной гипоксемии; у больных ХОЗЛ на результаты проведения шаттл-теста большее влияние оказывают нарушения бронхиальной проходимости.
У больных ХОЗЛ наблюдается обратная зависимость SWD от показателей “Респираторной анкеты клиники Святого Георгия”− “симптомы”, “активность”, “влияние”и “общая сумма”, что указывает на прямую зависимость от уровня качества жизни. Полученные данные дают основание для использования шаттл-теста в виде одного из критериев оценки качества жизни больных.
По данным множественного регрессионного и факторного анализа, физическая активность (SWD) у больных ХОЗЛ определяется (прогнозируется) показателями SBC, FEV, SBE, рО. Физическая активность (SWD) у больных ИФА точно определяется (прогнозируется) показателем рO и, в определенной мере, показателями ШБ и VC.
Уменьшение выраженности клинических проявлений ХОЗЛ в процессе базисной терапии, улучшение показателей бронхиальной проходимости сопровождается увеличением SWD, то есть повышением уровня физической активности. Полученные результаты позволяют рекомендовать применение шаттл-теста с возрастающим темпом ходьбы в комплексной оценке эффективности базисной терапии больных ХОЗЛ.
Шаттл-тест с возрастающим темпом ходьбы является простым, доступным и, вместе с тем, достаточно объективным методом определения уровня физической активности − важнейшего критерия качества жизни больных.
Ключевые слова: шаттл-тест с возрастающим темпом ходьбы, хронические воспалительные заболевания легких, физическая активность больных.