Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Місце і роль нагляду за виконанням судових рішень Конституція України покладає на прокуратуру здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженнями особистої свободи громадян (п. 4 ст. 121).Прокурорський нагляд розповсюджується на місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, на виправно-трудові та інші установи, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, і мають забезпечити встановлений кримінально-виконавчим законодавством порядок та умови тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх права і виконання ними своїх обов’язків (ч. 1 ст. 44 Закону “Про прокуратуру”).Виділення цього нагляду в самостійну функцію обумовлено важливістю забезпечення прав і свобод громадян, які відбувають покарання, а також осіб, які підозрюються і обвинувачуються у вчиненні злочинів, у випадках їх затримання або взяття під варту. Гарантією попередження і своєчасного усунення порушень прав і інтересів затриманих, взятих під варту і засуджених, а також осіб, які знаходяться за рішенням суду в психіатричних лікарнях, є прокурорський нагляд за додержанням законів в установах і органах, де такі особи тримаються. Перевірки з цих питань мають проводитися систематично, незалежно від наявності даних про порушення законності.
Суть, завдання, предмет і об’єкти нагляду за виконанням судових рішень та його специфічні риси Завданнями нагляду, що покладається на прокурорів, є:
1) не допускати незаконних обмежень особистої свободи громадян, гарантованої Конституцією України; 2) застосовувати обмеження особистої свободи громадян тільки тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші заходи будуть визнані недостатніми чи малоефективними; 3) стежити, щоб примусові заходи медичного і виховного характеру застосовувалися лише до суспільно небезпечних осіб за наявністю достатніх медичних підстав.Безпосередніми об’єктами прокурорського нагляду є державні органи і установи, в тому числі: 1. Органи і установи державного департаменту України з питань виконання покарань, а саме: а) кримінально-виконавчі інспекції; б) спеціально-виховні установи (виховні колонії); в) арештні будинки; г) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі — виправні центри); д) кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі — виправні колонії);е) слідчі ізолятори; ж) державна виконавча служба. 2. Місця утримання затриманих органів внутрішніх справ і прикордонної служби: а) ізолятори тимчасового тримання (ІТТ) і кімнати для доставлених осіб в чергових частинах райміськвідділів внутрішніх справ.3. Органи внутрішніх справ, на які покладається: контроль за виконанням покарань у вигляді індивідуально-профілактичної роботи за місцем залучення засудженого до громадських робіт, а також контроль за поведінкою осіб, звільнених судом від відбування покарання з іспитовим строком (ст. 75 КК); вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, звільнених від покарання з іспитовим строком (ст.ст. 79,88 КК); умовно-достроково звільнених осіб від покарання (ст. 81 КК).4. Військові частини, гауптвахти, які виконують покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах 5. Дисциплінарні батальйони, де відбувають покарання засуджені військовослужбовці строкової служби.6. Психіатричні стаціонари Міністерства охорони здоров’я (психіатричні лікарні), де виконуються рішення суддів у кримінальних справах щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Історія Росії 1722 – 1917 роки органами контролю спочатку були фіскали, створені за наказом Петра 1 від 2 березня 1711 р. “Об обязанностях Сената”. В указі урядовому Сенату від 5 березня 1711 р. приписано обирати обер-фіскала. Відзнакою служби фіскалов епохи Петра 1 від прокуратури є те, що фіскали діяли, як правило, таємно, а результати розшукових заходів є доноси, які направлялись до суду і в Сенат. Петро 1 прийняв за основу французьку модель прокуратури для того, щоб мати ефективний контрольний орган, “ око государево”, який наглядав би за центральними та місцевими адміністративними органами Послідовними указами імператора Петра 1 засновано прокуратуру у провінціях, біля надвірних судів та прокуратуру при святішому синоді. Суттєвість прокурорської діяльності визначалась у широкому здійсненні контрольного початку, що втілювався в особі імператора. Функції органів прокуратури постійно розширювалися та поглиблювалися.Так, в 1764 р., у зв’язку з реформою Сенату розширюється інститут обер-прокурорів, яким надано право наглядати за законністю рішень п’яти департаментів Сенату, які стали судовими органами.Повноваження прокурорів розширені за рахунок надання права опротестування рішень піднаглядних органів. Початком реформування системи прокуратури є “Основні положення перетворення судової частини в Росії”, які надані Олександром II державною владою і затверджено цим імператором 29. 09. 1862 р. Цей правовий акт передбачав створення при кожному суді посади прокурора і за необхідності його товаришів.Після судової реформи в Росії у1864 р. прокурорський нагляд в губерніях здійснювався прокурорами судових палат, прокурорами окружних судів та їх товаришами.Прокурор окружного суду розглядав питання повноти слідства, віддання обвинуваченого до суду, на свій розгляд брав участь у засіданнях суду, давав обов’язкові попередні висновки по всіх цивільних справах, які розглядалися в касаційному порядку, а також по справах щодо казенного майна, тощо.
Історія Австро – угорської імперії (1849-1918 роки), Польщі 1920 – 1939 Державні прокуратури очолювалися державними прокурорами. До складу деяких державних прокуратур в окремі періоди їх діяльності належали водночас декілька державних прокурорів, один з яких (перший державний прокурор) здійснював керівництво такою прокуратурою. Так, у 1890 р. у складі державної прокуратури у м. Львові перебувало три прокурори – державний прокурор Ф. Воронєцкі, державний прокурор Середовскі та державний прокурор Ґертлєр. Ієрархічно державні прокуратури підпорядковувалися Вищим державним прокуратурам і були їм підзвітними. До складу державних прокуратур також входили:
Заступники державного прокурора. Кількість таких заступників державного прокурора коливалася в межах від одного до десяти. В окремих випадках заступники державних прокурорів діяли при повітових судах в Галичині, виконуючи функції одноособових державних прокурорських органів при цих судах. Імперським законодавством встановлювалося, що заступники державних прокурорів були уповноважені на виконання функції, що покладалися на державних прокурорів. При їх виконанні вони діяли у статусі державних прокурорів. У тому випадку, якщо досудове слідство проводив слідчий суддя крайового суду, він зобов’язаний був проводити це слідство за погодженням з відповідним державним прокурором. Суддя крайового суду не мав права (крім виняткових обставин, коли б це загрожувало досудовому слідству) вчиняти жодної важливої дії без попереднього погодження з державним прокурором. У разі незгоди з рішеннями судді повітового або крайового суду державний прокурор був уповноважений оскаржувати їх до Вищого крайового суду та Верховного судового та касаційного трибуналу у м. Відні. Згідно кпк Австрії 1853 р. виконання рішень відбувалося вже без участі державного прокурора і лише згідно кримінально-процесуального кодексу Австрії 1873 р. до повноважень органів прокуратури знову було віднесено нагляд за додержанням імперського законодавства при виконанні рішень судів у кримінальних справах. Даний кодекс встановлював, що виконання судового рішення здійснювалося лише під наглядом судді, що виніс це рішення.
Історія в радянський період 1917 – 1991 28 червня 1922 р. постановою № 28 ВУЦВК у м. Харкові створено Державну прокуратуру Української РСР з метою належної організації боротьби зі злочинністю і здійснення нагляду за дотриманням законів. Прокуратура УРСР, заснована у складі Народного Комісаріату юстиції як окремий відділ, підпорядкований безпосередньо Народному Комісару юстиції, котрий постановою ВУЦВК призначався також і Прокурором УРСР.Прокуратура УРСР створювалась за принципом централізації та незалежності представників прокурорського нагляду від місцевих органів влади.Постановою надзвичайного ХIV Українського з’їзду Рад від 30 січня 1937 року затверджена Конституція УРСР. Статєю 1 цього основного закону передбачено, що УРСР є соціалістична держава робітників і селян. Крім того, відповідно статтями 113 і 116 передбачено, що прокурор УРСР призначається Прокурором СРСР на строк 5 років. Органи прокуратури здійснюють свої функції незалежно від будь яких місцевих органів, підпорядковуючись тільки Прокурору СРСР. Після війни до органів прокуратури прийшло багато фронтовиків, що сприяло покращанню складу прокурорсько-слідчих кадрів. Зусилля органів прокуратури зосереджувалися на здійсненні нагляду щодо додержання законів про захист прав громадян, особливо про задоволення потреб демобілізованих, інвалідів війни і сімей військовослужбовців, на боротьбу з розкраданнями загальної та суспільної власності тощо.Кримінально-судовий відділ перейменовано у відділ по нагляду за розглядом у судах кримінальних справ; цивільно-судовий - у відділ по нагляду за розглядом судами цивільних справ; по нагляду за місцями позбавлення волі – у відділ нагляду за місцями позбавлення волі, відділ у спеціальних справах змінено на відділ по нагляду за слідством органів державної безпеки, довідково-інформаційний - у відділ систематизації законодавства.
Сучасна прокуратура
по-перше, інституційній аспект реформування прокурорської системи полягає у визначенні правового статусу прокуратури у механізмі держави. Функціональний аспект зводиться до вирішення питання остаточного позбавлення інституту прокуратури функції нагляду за додержанням та застосуванням законів поза сферою кримінального судочинства, а також досудового слідства;
по-друге, слід довести до логічного завершення закладені у Конституції України (ще у 1996 році) реформаторські ідеї, стосовно прокуратури. Тобто, остаточно відмовитися від реалізації прокуратурою України функцій зазначених у п. 9 перехідних положень Конституції України, що мають тимчасовий характер, водночас, спрямувати подальший розвиток прокурорської системи у сфері кримінального переслідування. Монофункціональність інституту прокуратури підвищить його ефективність;
по-третє, до питань реформування інституту прокуратури потрібно підходити комплексно, з урахуванням розвитку усіх галузей права (зокрема кримінально-процесуального, кримінального) та в цілому, правової системи в Україні.
Прокурорський нагляд за виконанням судових рішень у кримінальних справах в законодавстві зарубіжних держав
У Республіці Білорусь до повноважень прокуратури, крім нагляду за виконанням законів при розслідуванні злочинів, відповідності закону судових рішень з цивільних та кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення, проведення попереднього розслідування, підтримання державного обвинувачення, – віднесено здійснення загального нагляду за законністю Нині повноваження прокуратури Польщі зводяться до підтримання державного обвинувачення в суді, нагляду за законністю при розгляді
цивільних, адміністративних справ, справ про проступки, тимчасовому затриманні та прийнятті інших рішеннь про позбавлення волі. Вона має право оскаржувати в судах адміністративні рішення, брати участь в запобіганні злочинності та вчиненню інших правопорушень. Замість загального нагляду за законністю прокуратура Польщі взаємодіє із різними державними та громадськими інституціями щодо запобігання злочинам та проступкам.. Загального прокурорського нагляду не здійснює прокуратура і в Федеративній Республіці Німеччині. До її повноважень входить лише нагляд за здійсненням досудового слідства та за дотриманням законності у місцях позбавлення волі та місцях досудового тримання осіб, що підозрюються у злочинах, й обвинувачуваних.
Правові засоби прокурорської діяльності. Система. Види.
Правові засоби прокур.діяльності - це закріплені у законодавстві дії та правові акти прокурорських працівників, спря мовані на реалізацію ними завдань та функцій прокуратури. СИСТЕМА цих засобів доволі об'ємна і різноаспектна. Традиційна класифікація правових засобів за трьома кри теріями."1. За метою або спрямованістю прокурорсько-наглядової діяльності ці засоби є таких видів:- ті, за допомогою яких виявляються порушення законів, при чини та умови, що їм сприяють;- правові засоби, спрямовані на усунення порушень законів та обставин, які їм сприяли;- правові засоби, спрямовані на притягнення порушників законів до юридичної відповідальності;- ті, які мають за мету забезпечення відшкодування матеріаль них збитків, заподіяних правопорушенням;- ті, що спрямовані на попередження правопорушень.2. За характером дії правові засоби поділяються на:- правові засоби зобов'язуючого характеру;- правові засоби зупиняючого характеру;- правові засоби розпорядчого характеру.
3. За формою вираження (прояву):- правові засоби - дії прокурора та інших прокурорських пра цівників;- правові засоби - правові акти прокурора та інших прокурор ських працівників.
1. За суб'єктом застосування:- ті, що застосовуються винятково прокурором (за посадою) або за його підписом чи вказівкою;- ті, що можуть застосовуватись самостійно й іншими прокурор ськими працівниками.2. За способом реалізації:- ті, що реалізовуються (тобто доводяться до логічного завер шення) безпосередньо прокурором чи прокурорськими пра цівниками;- ті, що безпосередньо після прокурорського реагування реа лізуються іншими уповноваженими органами чи посадовими особами.
Форма правових засобів прокурорської діяльності. Дії та акти За формою ці засоби поділяються, як вже зазначалось, на пе редбачені законодавством:а) дії, тобто визначені законом повноваження прокурорів, інших про курорських працівників для реалізації завдань та здійснення функ цій прокуратури, які виконуються шляхом безпосередньої участі або втручання згаданих суб'єктів діяльності;б) акти, тобто визначені законом письмові документовані рішення прокурорського реагування на виявлені факти порушень чинного законодавства або про потребу вчинення певних дій, чи дозвіл на їх виконання. Беручи участь в кримінальному, цивільному та господарському судочинстві так чи інакше набувають належну процесуальну форму: підтримання дер жавного обвинувачення, подання та підтримання позову; надання відповідних висновків; заявлення клопотань, судових подань (апе ляційних, касаційних тощо). Під час здійснення прокурорського на гляду за додержанням законів при виконанні судових рі шень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів при мусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, також часто використовуються різновиди вищенаведених відповідних дій, коли вони не вимагають письмового оформлення. До правових актів прокурорської діяльності, у тому числі наглядової, відносять:- протести;- приписи;- подання;- постанови;
- позовні та іншого характеру судові заяви;- письмові вказівки;
Перевірка - основний засіб прокурорського нагляду. Підготовка до перевірок, їх види та основні етапи При проведенні перевірок працівники прокуратури в своїй діяльності керуються ЗУ "Про прокуратуру". У ст.1 ЗУ "Про прокуратуру" сказано, що нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів різними органами державного і господарського управління і контролю, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, здійснюється Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами. Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.Підстави для проведення перевірок Підставами для проведення перевірок можуть стати:- заяви і скарги громадян;- матеріали перевірок органів управління і контролю;- повідомлення засобів масової інформації;- матеріали аналізу стану законності, що проводиться прокуратурою;- матеріали статистики, слідчої, судової практики.
Етапи перевірки:1.Підготовка до проведення перевірки:-за наявності приводу та підстав для перевірки необхідно визначити об’єкт перевірки-ознайомитись з відповідним законодавством-розробити конкретний план майбутньої прокурорської діяльності, зазначивши в ньому які факти потрібно перевірити, визначити виконавців і технічне забезпечення та ін.
2.Робочий етап:Після прибуття працівників прокуратури на місце проведення перевірки керівник об’єкта, що перевіряється у загальних рисах, ознайомлюється з основними питаннями перевірки.Керівник повинен дати відповідні вказівки підлеглим посадовим особам щодо забезпечення прокурорів необхідними матеріалами та інформацією. Керівник повинен дати попередні пояснення 3.Завершальний етап
Витребування, вимога і вказівка прокурора. Санкція прокурора, погодження з ним певних дій та рішень.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України “Про прокуратуру” прокурор має право у необхідних випадках доручити керівникам органів досудового слідства та дізнання проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою виявлення і усунення порушень закону. Такі вимоги прокурора є обов’язковими для виконання керівниками цих органів (ст. 8 Закону “Про прокуратуру”). Статистична та інша інформація або їх копії, необхідні для здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, видаються на вимогу прокурора або слідчого безкоштовно.
Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Посадові особи і громадяни зобов'язані з'являтись за викликом прокурора і давати пояснення з обставин, які з'ясовуються прокурорською перевіркою. В разі ухилення від прибуття посадова особа або громадянин за постановою прокурора можуть бути доставлені примусово органами міліції.За виявленими порушеннями керівники органів досудового слідства і дізнання повинні вжити заходів реагування, про що повідомити прокурора. За необхідності прокурор може витребувати матеріали перевірки для ознайомлення і адекватності оцінки вжитих заходів. Письмова вказівка прокурора — це процесуальний акт, який скеровує хід розслідування і його результати. До вказівок прокурора повинні пред’являтися ті самі вимоги, що і до постанови прокурора (слідчого) (ст. 1 30 КПК України). Кожна вказівка прокурора, яких би питань вона не стосувалася, має бути законною, обґрунтованою та мотивованою. Крім цього, вказівка прокурора по кримінальній справі повинна відповідати вимозі доцільності, тобто виходити зі слідчої ситуації, що склалася у справі, і реальності, мати можливість бути виконаною.
За загальним правилом вказівки прокурора органам дізнання й попереднього слідства у зв’язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, надані у порядку, передбаченому законом, є для цих органів обов’язковими.
методика і тактика прокурорського нагляду за додержанням законності при виконанні судових рішень
Організація роботи у міській, районній прокуратурах і прокуратурі з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (далі – спеціалізованій прокуратурі) починається з розподілу службових обов’язків між оперативними працівниками прокуратури. Згідно з Наказом Генерального прокурора України від 19 січня 2004 р. "Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України" обов’язки між працівниками районної (міської) ланки розподіляються наказом керівника прокуратури. При вирішенні питання про розподіл службових обов’язків у міській, районній і спеціалізованій прокуратурах прокурор повинен визначити об’єкти нагляду, обсяг роботи, який необхідно буде виконувати, а також рівень підготовки працівників прокуратури, яким доручається виконувати цю функцію. Прокурор, здійснюючи перевірку, повинен оцінювати будь-які акти кримінального переслідування з точки зору їх відповідності Конституції України (ст. 29), оскільки конституційні норми є нормами прямої дії. Прокурори, перевіряючи додержання законності в діяльності державних виконавчих служб, звертають увагу на виконання ними обов’язків, закріплених Законом України "Про виконавче провадження", у тому числі й використання державними виконавцями своїх прав при здійсненні виконавчого провадження, а також додержання прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб при здійсненні виконавчого провадження.
Поняття та зміст оперативно-розшукової діяльності.
Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Оперативно-розшукова діяльність представляє собою діяльність спеціально уповноважених державних органів законодавчої, виконавчої та судової влади та оперативних підрозділів у межах їхньої компетенції по виконанню покладених на них обов’язків та пошуку і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, з метою отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Як бачимо, поняття ОРД передбачає її комплексний характер і у залежності від вирішення тих або інших завдань можна виділити три основні її напрямки: пошуковий, розвідувальний, контр розвідувальний. Характерним для всіх напрямків ОРД є їх захисний характер, направлений на створення умов, що забезпечують безпеку визначених законом об’єктів від злочинних посягань, на усунення причин і умов вчинення злочину, своєчасне виявлення і припинення протиправної поведінки.
Завдання та принципи оперативно – розшукової діяльності Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Оперативно-розшукова діяльність грунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населенням. Ці принципи є загальноправовими, вони витікають із основного закону – Конституції України, тому їх називають ще конституційними. Принцип законності в оперативно-розшуковій діяльності справ полягає в:– забезпеченні законності при перевірці осіб та фактів, що становлять оперативний інтерес;
– забезпеченні законності при проведенні оперативно-розшукових заходів відносно осіб, підозрюваних у здійсненні злочину;
– забезпеченні законності при попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів; – дотриманні і виконанні вимог закону самими оперативними працівниками при здійснені ними оперативно-розшукової діяльності.
Органи і установи виконання покарань та слідчих ізоляторів, як суб’єкти ОРД та їх повноваження.
До суб’єктів оперативно-розшукової діяльності належать:- працівники оперативних підрозділів, які мають право здійснювати оперативно-розшукові заходи;- оперативні підрозділи, до компетенції яких входить здійснення оперативно-розшукової діяльності;- особи, які за їх згодою залучені до підготовки і здійснення оперативно-розшукових заходів і конфіденційно співпрацюють з оперативними підрозділами;- особи, які гласно і відкрито сприяють діяльності оперативного підрозділу.
Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:- Міністерства внутрішніх справ України — кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами з боротьби з організованою злочинністю, забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів і учасників кримінального судочинства;- Служби безпеки України — розвідкою, контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;- Прикордонних військ України — розвідувальним органом Державного комітету у справах охорони державного кордону України, підрозділами з оперативно-розшукової роботи;- Управління державної охорони — підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;- органів державної податкової служби — оперативними підрозділами податкової міліції;- органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань — оперативними підрозділами;- розвідувального органу Міністерства оборони України — оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки.
Поняття та класифікація оперативно-розшукових заходів
В.А. Лукашов, А.Н. Філіпов вважають, що ОРЗ це дії, які здійснюються оперативними підрозділами з метою швидкого і повного розкриття злочинів, розшуку злочинців і безвісно відсутніх осіб, і ґрунтуються на використанні оперативно-розшукових сил, засобів та методів. Свою точку зору з цього приводу обґрунтовують І.І. Басецький, Г.Т. Кабанов, В.П. Шиєнок, розглядаючи ОРЗ як сукупність об’єднаних єдиним тактичним задумом дій оперативних працівників та інших осіб, які беруть участь в ОРД, спрямованих на вирішення поставлених у даній оперативно-розшуковій ситуації завдань На думку В.М. Атмажитова, В.Г. Боброва, поняття "ОРЗ" є базовим, яке включає сукупність дій, спрямованих на досягнення визначеної мети, пов’язаної зі здійсненням ОРД. Враховуючи науковий доробок відомих вчених в галузі оперативно-розшукової діяльності та відповідно до норм національного чинного законодавства пропонуємо таку класифікацію оперативно-розшукових заходів:
Оперативно-розшукові заходи:оперативна перевірка;
оперативна закупівля;оперативне ототожнення особи;
оперативна комбінація;оперативне утримування підприємств, організацій, приміщень.
Оперативно-розшукові заходи з використанням оперативно-технічних засобів:негласний слуховий контроль в громадських місцях;негласне прослуховування телефонних переговорів за заявою потерпілого;негласне проникнення до приміщень та інших місць, які не віднесені до житла громадян;негласна перевірка записок, поміток, планів, що не відносяться до кореспонденції;негласний візуальний контроль за поведінкою розроблюваних осіб у громадських місцях.
Оперативно-технічні заходи:негласне зняття інформації з каналів зв’язку у приміщеннях, транспортних засобах, на земельних ділянках та в інших місцях;негласний контроль за телефонними розмовами;
негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи;негласний контроль за телеграфною та іншою кореспонденцією;негласний візуальний контроль у приміщеннях та інших місцях.
Оперативно-тактичні операції:оперативне ініціювання;
оперативний контроль;оперативний експеримент;
оперативне провадження;оперативна закупівля;
оперативне постачання;оперативне затримання.
Опитування громадян та візуальне спостереження. Опитування завжди носить розвідувальний характер, оскільки оперативний працівник в процесі спілкування з особою намагається вивідати, розвідати, що тій відомо про протиправну подію чи про особу, яка причетна до неї. Опитування особи – самостійний метод оперативно-розшукової діяльності, що полягає в зборі інформації, яка отримується в процесі безпосереднього спілкування оперативного працівника з громадянами, про осіб і фактичні дані, які становлять оперативний інтерес. Щоб досягти мети опитування, оперативний працівник має підготовитись до нього, вивчивши заздалегідь особистість опитуваного, а саме його характер, біографічні дані, відомості про професію, освіту, інтелект, його соціальний статус, умови праці, спосіб життя, коло знайомств, хобі та уподобання, типові форми поведінки. Особливо важливо знати рівень правосвідомості особи, опитування якої планується, її ставлення до правоохоронних органів, зокрема до того відомства, яке представляє оперативний працівник – міліції, служби охорони, податкової міліції і т.п. Оперативним підрозділам надається право здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів. Візуальне спостереження полягає в негласному нагляді, спостереженні, слідкуванні за особами, підозрюваними у вчиненні кримінальних злочинів, місцями їх постійного проживання чи тимчасового мешкання, їх дозвілля і діяльності, за їх поступками і поведінкою, за транспортними засобами, які вони використовують з метою виявлення протиправної поведінки та отримання об’єктивної інформації про злочинну діяльність, встановлення особистих і кримінальних зв’язків, осіб, які виступають як співучасники, місць зберігання знарядь, предметів вчинення злочинів і незаконно добутого майна. Візуальне спостереження може здійснюватись також з метою встановлення місця знаходження осіб, які розшукуються слідством чи судом, чи для встановлення обставин безвісного зникнення людей.
Формальними підставами проведення візуального спостереження є заведення оперативно-розшукової справи та оформлення завдання відповідним оперативним підрозділом. Слід відмітити, що завдання оформляється тільки у разі здійснення спостереження спеціальним оперативним підрозділом.В загальному вигляді матеріальною підставою для проведення візуального спостереження є дійсна необхідність, під якою треба розуміти ту чи іншу оперативну необхідність отримання інформації, яку через об’єктивну неможливість або крайню складність вирішення таких оперативних завдань іншими заходами отримати неможливо
Використання конфіденційної допомоги громадян та зняття інформації з каналів зв’язку.
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» та інше оперативно-розшукове законодавство надає право оперативним підрозділам для встановлення фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах громадян, суспільства і держави встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності. Співробітництво на конфіденційній основі дозволяється встановлювати з повнолітніми, дієздатними особами, які добровільно дали на це згоду. «Конфіденти – це приватні фізичні особи, з якими оперативні підрозділи органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність, встановили на платній чи безплатній основі відносини співробітництва, передбачаючи надання такими громадянами вказаним операпаратам сприяння на конфіденційній основі у виконанні покладених на них завдань»
Законом дозволяється оперативним підрозділам за певних умов знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації. В усіх випадках дані, які отримані за допомогою технічних засобів, підлягають обов’язковому контролю і процесуальному закріпленню як докази, що будуть використані при розкритті та розслідуванні злочинів. Для проведення такого оперативно-розшукового заходу, як зняття інформації з каналів зв’язку та застосування інших технічних засобів отримання інформації, потрібні не тільки законні підстави, а й відповідна санкція суду. Зняття інформації з технічних каналів зв’язку здійснюється на підставі подання, оформленого керівником органу, уповноваженого на проведення оперативно-розшукової діяльності і відповідного рішення судді.
Одним із видів зняття інформації з каналів зв’язку є прослуховування телефонних розмов. Прослуховування телефонних переговорів – це негласне отримання інформації, переданої по лініям телефонного зв’язку особами, підозрюваними у вчиненні злочинів, або особами, винність яких встановлена, але вони розшукуються у зв’язку з ухиленням від кримінальної відповідальності. Результати прослуховування телефонних переговорів та зняття інформації з інших каналів зв’язку оформляються рапортом або довідкою, в яких вказуються час і місце проведення прослуховування, дані про засоби звукозапису і їх основних технічних характеристик, зміст фонограми, вказівку на факти і обставини, які стосуються злочину, чи мають відношення до цілей прослуховування.
Накладення арешту на телеграфно-поштові відправлення та негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи. Контроль поштових відправлень здійснюється у відповідності з правилами конспірації, передбаченими нормативними актами, регламентуючими організацію і тактику оперативно-розшукової діяльності. Контроль шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштової кореспонденції – це оперативно-розшуковий захід, здійснюваний з метою конфіденційного отримання інформації про протиправну діяльність юридичних і фізичних осіб шляхом перлюстрації кореспонденції.
Негласний контроль кореспонденції, порушуючи конституційні права людини на збереження тайни поштових відправлень, телеграфних і інших повідомлень, переданих мережами поштового і електричного зв’язку, носить винятковий характер, і допускається на основі мотивованої постанови керівника органу, здійснюючого оперативно-розшукову діяльність і санкції судді. Контролю може підлягати кореспонденція, адресована конкретній особі, або відправлена нею, а також вся кореспонденція, яка надходить на конкретний поштовий адрес або виходить з нього.
В процесі контролю поштових відправлень допускається копіювання, фотографування змісту та вмісту поштових відправлень, а при необхідності вилучення з них тих об’єктів, які необхідно дослідити чи піддати спеціальному вивченню.
Під житлом у значенні, що використовується у статтях 177, 178 КПК, п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, треба розуміти: особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку; будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо); будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок тощо). Під час вивчення оперативно-розшукової справи (контррозвідувальної справи), підлягають дослідженню суддею дані про фактичне використання житла чи іншого володіння, каналу зв’язку або належність конкретній особі, кримінально-правову кваліфікацію злочину тощо.
У постанові про проведення обшуку повинно бути зазначено назву і склад суду, який розглянув подання; дані про особу, яка внесла подання; відомості про особу, в житлі чи іншому володінні якої необхідно провести обшук; точну адресу житла чи іншого володіння, якщо це автомобіль, то необхідно вказати марку автомобіля та державний реєстраційний номер; а також дані, на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність проведення обшуку в житлі чи іншому володінні конкретної особи.
Контрольна і оперативна закупівля та постачання товарів.
Оперативним підрозділам надається право проводити контрольні закупки товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності. Контрольну закупку може здійснювати як оперативний працівник, так і за його дорученням особа, яка залучена до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності. Контрольна закупка товарів, предметів, речей з метою виявлення фактів злочинної діяльності – порушення правил торгівлі, випуску недоброякісної продукції, фінансових зловживань і т.п., може проводитись як гласно так і негласно. Гласно, коли закупається штучний товар, товар в упаковці і відсутність таємності закупки не зашкодить досягненню цілі. Контрольна закупка зарані планується. Вона може здійснюватись в зв’язку з веденням оперативно-розшукової справи, для перевірки оперативної інформації, отриманої оперативним працівником з іншого приводу, в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи.
Контрольна закупка товарів, речей, предметів оформлюється актом, її цілі можуть бути розкриті негайно після акту закупки і отримання товару, в той же час контрольна закупка може бути негласною, глибоко законспірованою.Контрольна закупка, як негласний оперативно-розшуковий захід, здійснюється тоді, коли об’єктом закупки є товари, предмети, речі, вільний продаж яких заборонений чи обмежений, наприклад, негласна закупка зразків наркотиків, вибухових, отруйних речовин, фальсифікованих алкогольних напоїв, медичних препаратів.
Оперативно-технічні заходи: поняття, порядок застосування На сучасному етапі ефективна боротьба з організованою злочинністю неможлива без широкого застосування оперативно-технічних засобів (надалі – ОТЗ). Застосування оперативної техніки в оперативно-розшуковій діяльності (надалі – ОРД) дозволяє своєчасно виявляти та оперативно документувати злочинну діяльність осіб за умов, коли використання слідчих дій, оперативно-розшукових заходів неможливе, недоцільне або малоефективне. Процес фіксації фактичних даних при проведенні оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів пов’язаний з поняттям оперативно-технічного документування (надалі – ОТД)прихованої злочинної діяльності осіб та організованих злочинних угруповань.У процесі оперативно-технічного документування можна виділити такі елементи:побудова і динамічний розвиток оперативно-розшукових версій з оперативно-розшукової справи;визначення доцільності застосування технічних засобів для перевірки версій;виявлення і фіксація фактичних даних, аналіз отриманих матеріалів та їх оцінка;забезпечення використання отриманих даних в інтересах кримінального судочинства шляхом їх легалізації та процесуального закріплення.До суб’єктів використання ОТЗ відносяться:безпосередньо оперативні працівники підрозділів, які здійснюють ОРД (ініціатори);в окремих випадках – спеціально допущені працівники оперативно-технічних та експертно-криміналістичних служб.
Спеціально-технічне забезпечення оперативно-розшукових заходів. Мета застосування технічних засобів в оперативно-розшуковій діяльності полягає в отриманні матеріалізованих даних (копій документів, люмінесцуючих слідів, фотографій, кіно-, відеозапису об’єктів та ін.) та відомостей про правопорушників, їх дії, зв’язки з метою припинення правопорушень в інтересах кримінального судочинства.Ці матеріали можуть бути використані:в якості приводу і підстави для порушення кримінальної справи, підготовки та проведення слідчих та судових дій;в доказуванні по кримінальній справі відповідно до кримінально-процесуального закону, який повинен регламентувати збирання, перевірку та оцінку доказів, отриманих за допомогою ОТЗ;для розшуку осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду та ухиляються від відбування покарання.Результати ОРД – різні відомості (дані, інформація) про обставини вчинення злочину і осіб, причетних до нього, отримані оперативно-розшуковим шляхом у рамках конкретної справи оперативного обліку і зафіксовані в оперативно-службових матеріалах і матеріальних носіях: рапортах оперативного працівника, що проводив ОРЗ; актах (протоколах) про застосування ОТЗ; у матеріалах фото-, кіно-, звуко-, відеозапису, отриманих при проведенні ОТЗ тощо.
Сутність, предмет і завдання нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність Однією із галузей (напрямів) прокурорсько-наглядової діяльності виступає нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Предметом нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, є:а) додержання законодавства щодо суб’єктів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність (ст. 5 “Про оперативно-розшукову діяльність” —далі Закон);б) додержання законодавства щодо підстав для проведення оперативно-розшукових заходів (ст. 6);в) додержання законодавства про види оперативно-розшукових заходів (ст. 8 Закону);г) додержання законодавства про умови проведення оперативно-розшукових заходів (ст. 9);д) додержання законодавства про строки проведення оперативно-розшукових заходів (ст. 9-1);є) додержання законодавства про порядок документування оперативно-розшукових заходів і реалізації матеріалів цієї діяльності (статті 8, 10). Прокурорський нагляд має своїм завданням сприяти: 1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охорони прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; 5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.
Суб’єкти нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність. Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами та їх заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя.
Керівники міських, районних, міжрайонних, районних в містах
та прирівняних до них прокуратур, а також призначені ними
прокурори здійснюють нагляд за додержанням законів під час
проведення оперативно-розшукової діяльності в
оперативно-розшукових справах, заведених піднаглядними їм
територіальними оперативними підрозділами правоохоронних органів.
Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність.Стаття 14 Закону “Про оперативно-розшукову діяльність” надає прокурору право в межах своєї компетенції:1) безперешкодно входити в усі приміщення органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;2) вимагати для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо здійснення оперативно-розшукових заходів;3) доручати керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону; 4) давати письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісно зникли;5) давати згоду на продовження строку проведення оперативно-розшукової діяльності;6) отримувати пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;7) перевіряти скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами;8) скасовувати незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону;9) вживати заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і притягнення винних до встановленої законом відповідальності;10) вносити подання про скасування незаконної постанови суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів.
Організація нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність. Організація прокурорського нагляду за виконанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, має суттєві особливості у порівнянні з організацією прокурорського нагляду за органами дізнання та досудового слідства. Це пов’язано, по-перше, із специфікою діяльності оперативних підрозділів, які входять до складу різних органів. По-друге, Закон “Про оперативно-розшукову діяльність” проголошує серед принципів цієї діяльності конспірацію, поєднання гласних та негласних методів та засобів, що також повинен мати на увазі прокурор при організації нагляду.
Специфіка діяльності оперативних підрозділів різних відомств враховується при розмежуванні повноважень територіальних та спеціалізованих прокурорів щодо здійснення нагляду за виконанням законів про оперативно-розшукову діяльність. Так, наказом Генерального прокурора України № 4 гн від 03.12.2012 р. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності” встановлено, що Наглядову діяльність організовувати: У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, Дніпровській екологічній прокуратурі, прокуратурах регіонів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері: відділам нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності (відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ у кримінальному провадженні прокуратури м. Севастополя) – за оперативними підрозділами Головних управлінь (управлінь) МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, за винятком підрозділів, зазначених у підпунктах 2, 4, 5, 7 цього пункту та підпункті 2.3.3 наказу; управлінням (відділам) нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, – за управліннями по боротьбі з організованою злочинністю Головних управлінь (управлінь) Міністерства внутрішніх справ України, Головними відділами (відділами) по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головних управлінь (управлінь) Служби безпеки України, відділами Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України, відділами внутрішньої безпеки на залізницях Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України (за місцем їх розташування), відділами внутрішньої безпеки Управління внутрішньої безпеки Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
Акти прокурорського реагування на виявлені порушення законів при проведенні оперативно – розшукової діяльності. У випадках виявлення незаконних постанов про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону, прокурор їх скасовує своїми постановами.
Якщо суд виніс незаконну постанову про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів, прокурор вносить подання про скасування такої постанови.
В усіх випадках прокурор вживає заходів до усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності та поновлення порушених прав громадян.
За наявності порушень закону прокурор вимагає письмові пояснення від службових осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність і вирішує питання про притягнення їх до відповідальності.
За наслідками перевірки прокурор може також надавати письмові вказівки щодо проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, спрямованих на розкриття злочину, розшук осіб, які переховуються від органів розслідування і суду або ухиляються від відбування покарання, та осіб, що безвісно відсутні.
Методика проведення прокурорських перевірок щодо нагляду за додержанням законів в ході ОРД органами і установами виконання покарань та слідчих ізоляторів
Перевірки законності проведення оперативно-розшукових заходів та прийнятих при цьому рішень проводити на підставі:
планових заходів з урахуванням стану законності в цій сфері діяльності;даних про відсутність позитивних результатів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів, розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, а також безвісно відсутніх осіб;інформації про неналежне виконання вказівок уповноваженого прокурора;повідомлень оперативних підрозділів про заведення чи закриття оперативно-розшукової справи, проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора;
повідомлень, скарг і звернень осіб про порушення вимог законодавства під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;
інформації про неналежне виконання доручень, постанов, ухвал та інших обов’язкових рішень слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо здійснення розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
ініціювання керівниками відповідних галузевих управлінь і відділів, керівниками міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратур та вказівки уповноваженого прокурора вищого рівня.
Перевіряти додержання вимог чинного законодавства щодо:а)заведення оперативно-розшукових справ, підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності;б)наявності повноважень в осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність;в)відповідності оперативно-розшукових заходів цілям і завданням оперативно-розшукової діяльності, дотримання встановлених законодавством умов і порядку проведення оперативно-розшукових заходів, а також залучення громадян до їх здійснення на конфіденційній основі та засадах добровільності; г)застосування окремих обмежень прав і свобод людини, обґрунтованості клопотань до суду про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, зокрема пов’язаних із втручанням у приватне спілкування; ґ)своєчасності направлення відомостей про злочинну діяльність окремих осіб, які здобуті в ході оперативно-розшукової діяльності, органам досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування;д) обґрунтованості продовження, припинення, поновлення обчислення строків ведення оперативно-розшукових справ та їх закриття, а також використання результатів оперативно-розшукової діяльності;е) своєчасності повідомлення про заведення та закриття оперативно-розшукових справ; є) відповідності відомчих наказів, інструкцій, розпоряджень та інших правових актів з питань проведення оперативно-розшукової діяльності Конституції України та іншим законам України.
Суть, мета та завдання прокурорського нагляду за додержанням законів в ІТТ та кімнатах для затриманих і доставлених чергових частин органів внутрішніх справ. Виходячи з положень ст. 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення», ізолятори тимчасового тримання необхідно визначити як місця тримання затриманих, у яких ці особи можуть перебувати не більше трьох діб. Якщо доставка ув’язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до 10 діб.
Завдання. При здійсненні наглядової діяльності пріоритетними напрямами вважати додержання:-конституційних прав і свобод людини, громадянина, іноземців та осіб без громадянства під час їх перебування у місцях тримання затриманих, установах попереднього ув’язнення, виконання покарань та інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи;-режимних вимог, порядку та умов тримання затриманих і взятих під варту осіб, відбування покарань засудженими; -законодавства, спрямованого на запобігання катуванням та іншому жорстокому поводженню із затриманими, взятими під варту та засудженими;-законів під час провадження оперативно-розшукової діяльності в установах Державної пенітенціарної служби України;-законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;-законів у сфері запобігання і протидії корупції у піднаглядних органах та установах;
Суб’єкти наглядової діяльності за ІТТ та кімнатами для затриманих та їх повноваження.
Згідно з наказом Генерального прокурора України від 02 квітня 2012 року № 7гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян»
П.5 Організацію наглядової діяльності на зазначеному напрямі також покласти: -у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання) Служби безпеки України – на управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України; -в ізоляторах тимчасового тримання, у кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин підрозділів внутрішніх справ на залізницях, станціях, у портах, аеропортах, метрополітенах, спеціальних приймальниках для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, органів внутрішніх справ на транспорті – на структурні підрозділи Генеральної прокуратури України і прокуратур обласного рівня, які здійснюють нагляд за додержанням законів на транспорті, та спеціалізованих прокурорів з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері.
Організаційно-правове забезпечення нагляду під час поміщення та тримання осіб у кімнатах для затриманих та доставлених, ІТТ органів внутрішніх справ і Служби безпеки України.
Порядок проведення прокурором комплексних перевірок з нагляду за додержанням законів під час поміщення та тримання осіб у кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, СБУ
Перед перевіркою прокурору необхідно ознайомитись з матеріалами попередніх перевірок та внесеними документами прокурорського реагування, дати оцінку повноти вжитих заходів щодо усунення виявлених порушень закону, вивчити наглядові провадження за скаргами, що надійшли від ув’язнених та їх родичів, а також інші документи з питань діяльності ІТТ. Для кваліфікованого проведення перевірки необхідно знати положення законів, підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих для їх реалізації, які регулюють порядок затримання і тримання громадян в ІТТ.
При здійсненні нагляду за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ прокурор, насамперед, повинен перевіряти такі питання:
- законність поміщення затримання, підстави тримання осіб, дотримання встановлених законом процесуальних строків затримання або перебування під вартою, у тому числі з урахуванням відповідності часу й обставин фактичного затримання даним протоколу, виконання вимог ст. 29 Конституції України;
- додержання прав затриманих і ув’язнених зокрема щодо допуску захисника, дотримання порядку ознайомлення з правами, виконання ними своїх обов’язків
- виконання вимог законодавства з питань забезпечення режиму та роздільного тримання різних категорій в’язнів, їх матеріально-побутового забезпечення, медичного обслуговування та харчування
- додержання вимог законодавства щодо розгляду звернень та листування затриманих і взятих під варту осіб, надання їм побачень
- законність застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення.
Акти прокурорського реагування на виявлені порушення законів у кімнатах для затриманих та доставлених та ІТТ.
За виявленими порушеннями законодавства прокурор у межах повноважень, визначених ст. 6, 20 Закону України «Про прокуратуру», вживає до їх усунення відповідні заходи прокурорського реагування. Правовими формами реагування прокурора на виявлені порушення законів згідно зі ст. 21 — 24, 45 зазначеного Закону є протест, припис, подання, постанова про дисциплінарне провадження, вказівка. При здійсненні нагляду за додержанням законів адміністрацією ІТТ
щодо санітарно-епідеміологічного стану, пожежної безпеки та з інших питань прокурор використовує повноваження, передбачені ст. 20 Закону України «Про прокуратуру».
При встановленні фактів видання керівником установи актів нормативного характеру, які суперечать закону, прокурор вносить протести відповідно до вимог ст. 21 зазначеного Закону. Протест адресується органу, який його видав, або надсилається до вищестоящої інстанції. У даному документі ставиться питання про скасування незаконного акту або приведення його у відповідність із законом та припинення незаконних дій посадової особи і поновлення порушених прав.
Мета, завдання та основні риси нагляду за слідчими ізоляторами.
Тримання затриманих і взятих під варту осіб здійснюється на засадах неухильного додержання Конституції України, Закону “Про попереднє ув’язнення”. У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більш як три доби. Якщо доставления ув’язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможливе через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть знаходитися у місцях тримання затриманих до десяти діб. При здійсненні наглядової діяльності пріоритетними напрямами вважати додержання:-конституційних прав і свобод людини, громадянина, іноземців та осіб без громадянства під час їх перебування у місцях тримання затриманих, установах попереднього ув’язнення, виконання покарань та інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи;-режимних вимог, порядку та умов тримання затриманих і взятих під варту осіб, відбування покарань засудженими; -законодавства, спрямованого на запобігання катуванням та іншому жорстокому поводженню із затриманими, взятими під варту та засудженими;-законів під час провадження оперативно-розшукової діяльності в установах Державної пенітенціарної служби України;-законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;-законів у сфері запобігання і протидії корупції у піднаглядних органах та установах; -законодавства про звернення громадян, забезпечення гарантій належного розгляду та вирішення заяв, клопотань, скарг та пропозицій ув’язнених і засуджених.
Підготовка прокурора до перевірки в слідчому ізоляторі
Перед перевіркою прокурору необхідно ознайомитись з матеріалами попередніх перевірок та внесеними документами прокурорського реагування, дати оцінку повноти вжитих заходів щодо усунення виявлених порушень закону, вивчити наглядові провадження за скаргами, що надійшли від ув’язнених та їх родичів, а також інші документи з питань діяльності СІЗО. Для кваліфікованого проведення перевірки необхідно знати положення законів, підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих для їх реалізації, які регулюють порядок затримання і тримання громадян в СІЗО.
Питання, що підлягають з’ясуванню прокурором під час перевірки СІЗО
При здійсненні нагляду за додержанням законів в СІЗО прокурор, насамперед, повинен перевіряти такі питання:
- законність поміщення затримання, підстави тримання осіб, дотримання встановлених законом процесуальних строків затримання або перебування під вартою, у тому числі з урахуванням відповідності часу й обставин фактичного затримання даним протоколу, виконання вимог ст. 29 Конституції України;
- додержання прав затриманих і ув’язнених зокрема щодо допуску захисника, дотримання порядку ознайомлення з правами, виконання ними своїх обов’язків
- виконання вимог законодавства з питань забезпечення режиму та роздільного тримання різних категорій в’язнів, їх матеріально-побутового забезпечення, медичного обслуговування та харчування
- додержання вимог законодавства щодо розгляду звернень та листування затриманих і взятих під варту осіб, надання їм побачень
- законність застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення.
Засоби реагування прокурора на виявлені порушення законів під час перевірки СІЗО
За виявленими порушеннями законодавства прокурор у межах повноважень, визначених ст. 6, 20 Закону України «Про прокуратуру», вживає до їх усунення відповідні заходи прокурорського реагування. Правовими формами реагування прокурора на виявлені порушення законів згідно зі ст. 21 — 24, 45 зазначеного Закону є протест, припис, подання, постанова про дисциплінарне провадження, вказівка.
Методика проведення прокурором перевірки додержання законів при виконанні покарань у виді позбавлення волі на певний строк
Одним з основних засобів прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні покарань у виді позбавлення волі є проведення цільових та комплексних перевірок в установах де відбувають покарання такі засуджені.
Для кваліфікованого проведення перевірки прокурору необхідно знати основні закони та підзаконні акти, що регулюють виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення волі,
Перед початком перевірки прокурор, складає план її проведення, котрий затверджується керівником відповідної прокуратури. Вивчає матеріали, що надійшли в прокуратуру по цій установі (статистичні дані, довідку про останню перевірку, виявлені порушення законів, які вживались заходи до їх усунення, скільки надійшло до прокуратури звернень засуджених, та їх характер, скільки і яких скоєно злочинів тощо). При підготовці до перевірки він визначає спеціалістів яких галузей необхідно до неї залучити (інженера з техніки безпеки, лікаря, працівників санітарно -епідеміологічної, контрольно-ревізійної служб Держдепартаменту тощо), доводить до кожного з них питання, що потребують перевірки.
Після прибуття до установи перевірку слід починати з попередньої розмови з начальником установи, в ході якої необхідно з'ясувати загальні питання:
- кількість засуджених, які тримаються в установі, розміщення їх в житлових приміщеннях, додержання встановлених норм житлової площі, працевикористання засуджених, виконання економічних показників, стан злочинності та дисципліни серед засуджених;
- кількість осіб, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, приміщень камерного типу, одиночних камерах, кількість засуджених, які працевлаштовані за межами охоронюваної зони, та як здійснюється за ними нагляду;
- випадки застосування до засуджених спецзасобів і зброї, гамівних сорочок, наручників та гумових кийків, наявність заборонених (позаслужбових) стосунків особового складу колонії із засудженими або їх родичами.
Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, та його особливості
Нагляд за законністю виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, має певні специфічні особливості прокурорської діяльності. Вони характеризуються сукупністю даних, які свідчать про виконання адміністраціями установ і органів своїх обов’язків дотримання порядку й умов виконання покарань, законності застосування заходів реагування стосовно засуджених, які порушують установлений порядок або ухиляються від відбуття покарання.
До покарань, непов’язаних з позбавленням волі, відповідно до ст. 51 КК України відносяться: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна. Такий перелік покарань, непов’язаних з позбавленням волі, зумовив створення широкого кола органів і установ, які їх виконують. Цими обставинами визначається специфіка роботи прокурора на окремих напрямках нагляду за додержанням заковів при виконанні покарань, непов’язаних з позбавленням волі.
Аналіз норм Кримінально-виконавчого кодексу України, які регламентують виконання покарань, непов’язаних з позбавленням волі (ст.ст. 26-49), свідчить, що такі покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські та виправні роботи, виконує і контролює кримінально-виконавча інспекція, яка, крім цього, здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбуття покарання з випробуванням, а також звільнених від відбуття покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 13 КВК). Покарання у вигляді штрафу, конфіскації майна виконуються Державною виконавчою службою. Покарання у вигляді позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, а також службових обмежень для військовослужбовців виконують відповідні органи чи посадові особи, які присвоїли їм ці звання, ранги, чини, кваліфікаційний клас, а також командири військових частин. Додержання законів у діяльності цих органів і установ здійснюють міські, районні, міжрайонні та військові прокурори гарнізонів.
Підготовка прокурора до комплексних перевірок при виконанні покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, їх періодичність та основні етапи
Готуючись до перевірки додержання законності в діяльності кримінально-виконавчих інспекцій (КВІ), прокурор повинен скласти план перевірки, у якому передбачає питання, що підлягають вивченню.
Для кваліфікованого проведення перевірки прокурору необхідно знати основні закони та підзаконні акти, що регулюють виконання кримінальних покарань, не пов’язаних з обмеженням волі.
Вивчає матеріали, що надійшли в прокуратуру по цій установі (статистичні дані, довідку про останню перевірку, виявлені порушення законів, які вживались заходи до їх усунення, скільки надійшло до прокуратури звернень засуджених, та їх характер, скільки і яких скоєно злочинів тощо).
Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань у виді виправних робіт
Покарання у вигляді виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого (ст. 41 КВК). Перевіряючи додержання законів при виконанні покарань, необхідно звертати увагу на обгрунтованість перебування засуджених даної категорії на обліку в кримінально-виконавчій інспекції (КВІ).
Відповідно до ст. 57 КК України покарання у вигляді виправних робіт установлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого провадиться відрахування в дохід держави в розмірі, установленому вироком суду, у межах від 10 % до 20 %.
Перевірка додержання законів при виконанні цього виду покарань передбачає, що прокурор повинен звернути увагу також на своєчасне направлення судом копії вироку до виконання. Стаття 41 КВК визначає, що вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення Його до виконання.
Ураховуючи вказані вимоги законів, прокурор з’ясовує своєчасність звернення вироків до виконання. Крім цього, він з’ясовує кількість працюючих засуджених і на яких підприємствах вони працюють, хто не працевлаштований і з яких причин, скільки засуджених, які вчинили нові злочини, а також притягнених до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за ухилення від покарання.
З’ясувавши ці обставини про виконання покарань, прокурор звертається до документації, що характеризує порядок провадження відрахувань із заробітку засуджених, а також обчислення строків покарань. Він вивчає журнал обліку засуджених до виправних робіт і справи засуджених, які перебувають на обліку, архівні справи осіб, знятих з обліку, і картотеку на засуджених. В обліковій картці, заведеній на кожного засудженого, зазначаються дані про місце його роботи, кількість робочих днів за графіком і фактично відпрацьованих, розмір зарплати та дані про відрахування із заробітку й утримання з нього за вироком суду, кількість прогулів та ін. Вивчення цієї документації дає підстави прокурору зробити висновки про те, як працюють засуджені, як виконують власники підприємств, установ, організацій, де вони працюють, вимоги ст. 44 КВК. Одержані дані дозволяють зробити висновок І про те, як кримінально-виконавча інспекція контролює виконання покарань у вигляді виправних робіт, чи вона підтримує зв’язки з органами внутрішніх справ, які згідно зі ст. 41 КВК проводять індивідуально-профілактичну роботу з засудженими за місцем їх проживання. З метою більш повної та результативної перевірки додержання вимог законодавства, у тому числі Кримінально-виконавчого кодексу, прокурору доцільно ознайомитися з Інструкцією "Про порядок виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт", затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України № 3/4 від З січня 2002 р.
Прокурору необхідно перевіряти виконання вимог ст. 46 КВК, яка регламентує заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених. При цьому особливу увагу слід приділяти заходам стосовно осіб, які ухиляються від відбуття покарання, а також на яких оголошено розшук. Поряд із цим, прокурор перевіряє законність звільнення від відбування покарання (ст. 42 КВК) і обчислення строку покарання у вигляді виправних робіт (ст. 43 КВК).
Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань у виді громадських робіт
До громадських робіт відносяться роботи, виконувані засудженими у вільний від роботи чи навчання час безоплатно. Вид робіт визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і тривають не більше чотирьох годин на день (ст. 56 КК). Контроль за їх виконанням здійснює кримінально-виконавча інспекція, а проведення індивідуально-профілатичної роботи за місцем проживання засудженого покладається на органи внутрішніх справ (ст. 36 КВК).
Перевіряючи додержання законності в діяльності кримінально-виконавчої інспекції, прокурор звертає увагу на обґрунтованість перебування засуджених на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, з’ясовує строки направлення вироків для виконання, установлені ст. 36 КВК. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання. Перевіряючи додержання законів при виконанні цього виду покарань, прокурор вивчає відбуття покарання і ставлення засуджених до праці, у тому числі на період щорічної відпустки за основним місцем роботи, обчислення строку покарання, протягом якого він повинен працювати у визначеному місці роботи (ст. 38 КВК).
Значну увагу слід приділяти виконанню обов’язків власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженого ними органу за місцем відбування покарання (ст. 39 КВК). Прокурор також перевіряє додержання законів, які регламентують відповідальність засуджених за порушення порядку та умов відбування покарання, а також за порушення громадського порядку. При цьому звертається увага на законність реагування працівників кримінально-виконавчої інспекції на порушення з боку засуджених (ст. 40 КВК).