Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
• за станом на 1988 р. рівень життя народних мас значно погіршився;
• гострою залишалася житлова проблема;
• різко підвищилися ціни на товари першої необхід ності (за 1990 р. — у 8 разів).
Відсутність чіткої стратегії перебудовних процесів та пов'язаних із цим серйозних прорахунків у зовнішній і внутрішній політиці.
Відсутність надійної президентської команди М. Горбачова, його нерішучість і непослідовність у прове денні основних політичних та економічних реформ; не припустимо низький інтелектуальний рівень керівників компартії та держави.
Селянська реформа 1848 в Австрії (у Галичині, на Буковині і Закарпатті) — скасування кріпосного права
в 1900 році.
Політика більшовиків в Україні в 1919—1921 pp. «Воєнний комунізм»
Суть політичного курсу більшовиків полягала з насильницькому ламанні існуючої економічної системи України. Запровадження заходів у цьому напрямку входило до компетенції Української Ради народного господарства (УРНГ), що цілком залежала від Вищої Ради Народного господарства Росії. Соціально-політичний курс більшовиків в Україні і 1919 р. мав назву «політика воєнного комунізму» і передбачав такі заходи:
· скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном, запровадження карткової системи на продукти харчування, зрівняльна система оплати праці;
· націоналізація промисловості, державний контроль над виробництвом;
· мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинності населення від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота за трудодні);
· запровадження продрозкладки на селі — запровадження системи заготівлі сільськогосподарських продуктів, згідно з якою селяни зобов'язувалися здавати державі за твердими цінами всі надлишки сільгосппродукції, уведення державою норми особистого споживання, початок колективізації сільського господарства (об'єднання селян в артілі, комуни);
Леоні́д Дани́лович Ку́чма
1) 1833-1837 а) повстання на Поліссі під проводом Кармелюка
2)1848-1849 б)діяльність Руської тройці
3)1846-1847 в)видання в Петербурзі українського журналу «Основа»
4)1861-1862 г)діяльність Кирило-Мифодіївського товариства
5)1812-1835 д)селянське повстання під проводом Л.Кобилиці на Буковині.
1)-б) 2)-г) 3)-д) 4)-в) 5)-а)
8.Встановіть відповідність:
1)І.Вагилевич а)голова проводу ОУН
2)Є.Коновалець б)один із засновниців Кирило-Мифодіївського товариства
3)В.Білозерський в)член «Руської Трійці»
4)О.Шумський г)відомий шістедисятник
5)М.Вінграновський д)діяч українізації
1)-в) 2)-а) 3)-б) 4)-д) 5)-г)
9. Внутрішня та зовнішня політика Української держави гетьмана П. Скоропадського .
Внутрішня політика П. Скоропадського. Гетьман сформував новий уряд - Раду міністрів - з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб; міністром закордонних справ - Д. Дорошенко; міністром освіти - відомий український політик М. Василенко. Був налагоджений дієздатний адміністративний апарат (почали діяти старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція тощо). У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів. Відповідно до головного пріоритету у внутрішній політиці - земельного питання - у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння.Гетьманом Павлом Скоропадським була здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. осіб. Гетьман прагнув також відродити козацтво в Україні.В Український державі була реформована банківська мережа, прийнятий збалансований державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи.При гетьманаті були обмежені демократичні права і свободи. Проводилася політика переслідувань більшовиків, представників інших лівих партій, :і також анархістів. Під жорстку цензуру потрапили газети, заборонялося проведення зборів, мітингів, маніфестацій.
Найважливішим досягненнями гетьманату характеризувалася національно-культурна політика. Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти:поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському;24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія наук. Президентом УАН був обраний В. Вернадський. В Українській державі були організовані Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса, Державний симфонічний оркестр, Українська державна капела тощо.
Зовнішня політика П. Скоропадського. Одним із головних завдань гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української держави. Найважливішими напрямками зовнішньої політики були:союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини; встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах;підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину; було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.Але Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимох» Росії, не визнала Гетьманську державу.
10. В якому році у Львові було засновано товариство «Просвіта»? У 1868р.
11. Другий універсал центральної ради був прийнятий 3 (16) липня 1917р.
12.Між якими державами підписано Варшавський договір? Між Польщею і УНР.
13. Коли сталась аварія на Чорнобильській АЕС? 26 квітня 1986 р.
14. Назвіть лідера «помаранчевої революції». Віктор Ющенко
15.Встановити відповідність:
1.15 березня 1939р. г)проголошення самостійності Карпатської України.
2.23 серпня 1939р. д) підписання пакту Молотова-Ріббентропа
3.1 вересня 1939р. б)початок Другої світової війни
4. 30 червня 1941р. в) проголошення Акту незалежності України у Львові
5.жовтень 1942р. а)утворення УПА
16. Встановити відповідність:
1.К. Левицький д) голова Головної Української Ради
2.М. Галущинський г) очолював легіон УСС
3.Д.Донцов в) голова СВУ
4.М. Грушевський а) Голова Центральної Ради
5. В.Винниченко б) Голова Генерального секретаріату
17. Захоплення України гітлерівською Німеччиною. Утвердження німецького окупаційного режиму.
22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка тривала 1418 днів і ночей і забрала життя понад 27 млн. радянських людей, в тому числі більше 8 млн. українців. Відповідно до гітлерівського плану “Барбароса” війна з СРСР повинна була закінчитись за 6-8 тижнів. Проти України була зосереджена група армії “Південь” на чолі з фельдмаршалом Рундштедтом, в яку входило 13 корпусів і 57 дивізій. Український напрямок для Гітлера був одним із ключових, і це чітко виявилося у процесі експансії проти СРСР. Уже 18 вересня 1941 року фюрер припинив наступ на Москву і переорієнтував головні удари на Ленінград і Київ, підкреслюючи, що наступ на столицю України – “безпосереднє стратегічне завдання”.
Для оборони України були створені Південно-Західний фронт на чолі з генералом Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Чередніченком. З 23 по 29 червня в районі Луцьк – Рівне – Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.
За перші три тижні війни Червона армія втратила 850 тис. осіб (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків. З перших же днів війни радянські війська зазнавали нищівних поразок через цілу низку причин. Головна з них полягала в тому, Й. Сталін сам намагався завдати удару по Німеччині, але Гітлер його випередив. Радянські війська в Україні були розташовані так, як звичайно це робиться перед наступом, коли готуються воювати на чужій землі «малою кров'ю». Військове керівництво не готувалось до оборони. Другою причиною поразки було те, що у військах панувала сувора система жорсткої централізації, управління і підкорення, що породжувало схильність до шаблонів і застарілих схем у веденні бойових дій і призводило до безініціативності командирів. Радянська армія мала безумовну перевагу над німцями не тільки в чисельності особистого складу та бойової техніки, айв її якості, але рівень відповідальності за її функціонування, вміння використовувати її в бою були на низькому рівні. Непідготовленість до оборони призвела до того, що радянське командування і в перші півроку війни намагалося перехопити ініціативу і перейти у вирішальні ний наступ, не рахуючись з об'єктивними причинами бойової обстановки. Нарешті ще однією причиною була прихована ненависть значної частини радянських людей до тоталітарного сталінського режиму. Це спричинило в перші тижні війни випадки переходу зі зброєю в руках бійців Червоної армії (іноді цілими підрозділами) на бік ворога.
Окупувавши Україну, фашисти тут, як і в інших районах СРСР, захоплених ними, запровадили режим терору і насильства.Головною їх метою була колонізація цієї території. У планах Гітлера щодо цього говорилося, що Україна — найродючіша зона Європи, її завданням буде постачати продуктами харчування та сировиною «нову Європу». Цій меті повинні служити всі заходи у політичній, адміністративній та економічній галузях.
Широкомасштабні бойові дії заважали окупантам негайно реалізувати ці плани. Але програму геноциду щодо населення України вони почали реалізовувати вже з перших днів окупації.
За розробленим ще в 1940 р. стратегічним «Генеральним планом "Ост"» щодо України передбачалися такі заходи:
· Онімечення населення українських земель.
· Фізичне винищення слов'янських народів.
· Масові депортації українців (65 %) до районів Сибіру.
· Переселення німців на українські землі протягом ЗО років.
Після загарбання України її територія була розділена на чотири зони:
1) рейхскомісаріат «Україна»;
2) дистрикт «Галичина»;
3) Трансністрія;
4) прифронтова зона.
Новоутворені адміністративні одиниці очолили генерал-губернатори. Особливу ненависть до українців виявляв рейхскомісар Еріх Кох, якого називали «коричневим царем України».
В Україні діяли каральні підрозділи нацистів: СС, СД, гестапо, що проводили масовий терор проти мирного населення.
18. коли відкрито Харківський університет
1804 17листопада
19. назва першої укр політичної партії
Революці́йна украї́нська па́ртія (РУП)
20. хто став головою центральної ради
Михайло Грушевський
21. В якому році виданий емський указ?
18 травня 1876
22. Дата ухвалення верховною радою урср про державний суверенітет україни
16 липня 1990 року
23. 1 1848 б) скаcування кріпацтва на галичині
2 1861 в) скасування кріпацтвоа в росії
3 1863 г )валуєвський циркуляр
4 1876 а )емський указ
5 1868 д)створення у львові першого осередку просвіта
24 1М Руденко г)Голова Української Гельсінської спілки
2 В Винниченко в)очолював уряд УНР в екзилі
3 С. Бандера д)Провідник ОУН
4 С Петлюра б) Голова директорії
5 Є Петрушевич а)Диктатор ЗУНРУ
25. 27 січня - 3 лютого 1929р. у Відні відбувся конгрес представників націоналістичних організацій, який проголосив створення Організації українських націоналістів (ОУН). У роботі Конгресу брали участь делегати від Групи української національної молоді, Ліги українських націоналістів, Союзу української націоналістичної молоді, Української військової організації (УВО).
ОУН була підпільною організацією. Вона видавала легальні та нелегальні газети і журнали ("Розбудова нації", "Сурма", "Юнак"), дотримувалася військових методів керівництва, мала жорстко централізовану структуру. Водночас ОУН не відмовлялася від участі в політичних, економічних, культурно-освітніх об(єднаннях. Саме через них вона сподівалася очолити масовий національно-визвольний рух.
Політична доктрина ОУН була сформульована в її програмних документах 1929р., а в остаточному вигляді - у програмі, прийнятій її Великим збором у 1939р. Вона ґрунтувалася на пріоритеті інтересів української нації, яка проголошувалась абсолютною цінністю, "найвищим типом людської спільноти". Метою організації було створення української самостійної соборної держави. Форми державної влади мали відповідати послідовним етапам державного будівництва. На етапі національної революції передбачалося встановлення національної диктатури, покликаної після відновлення державності здійснити невідкладні заходи по закріпленню новоствореного режиму. Глава держави повинен був створити законодавчі органи "на засаді представництва всіх організованих суспільних верств".
Свою державну концепцію Оун будувала виходячи з того, що українські землі окуповані Польщею і СРСР. Тому українські націоналісти не визнавали всі ті міжнародні акти, договори та домовленості, які роз(єднали українські землі, ліквідували українську державність. Будівництво соборної незалежної України мало завершитися повним вигнанням з українських земель усіх окупантів. Виходячи із завдання створення української державності, ОУН закликала до боротьби проти польського та радянського режимів, підготовки до національної революції на всіх українських землях. Хоча спочатку частина керівництва ОУН не виключала використання легальних, зокрема парламентських, методів боротьби.
26. Вкажіть дату видання в Петербурзі «Кобзаря» Т. Шевченка - 26 квітня 1840р.
27. Вкажіть назву програмного твору Кирило – Мефодіївського братства.
У «Книзі буття українського народу» (український варіант роботи Адама Міцкевича «Книги народу й пілігримства польського») і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія»
28. Українську Гельсінську спілку очолив? - Левко Лук’яненко
29. Назвіть автора брошури ‘Ukraina irredenta’ - Юліан Бачинський
30. Коли був підписаний акт злуки УНР і ЗУНР? – 22 січня 1919р.
31.
32.
1) В. Винниченко а) з ним пов язана політика «деліберизації»
2)Є. Петрушевич б) уклав « Варшавський договору»
3) М. Хрущов в) у 1917 виступав за створення української армії
4) С. Петлюра г) Голова Генерального Секретаріату УНР
5). М. Міхновський д) диктатор ЗУНРу
1 – г) 2- д 3- а) 4 – б 5 - в
33. Початок Другої світової війни і встановлення більшовицького тоталітарного режиму на західноукраїнських землях у 1939-1941 рр.
Напередодні Другої світової війни, згідно з Версальською системою договорів, Ризьким мирним договором, Україна залиша лась роз’єднаною і, по суті, перебувала у складі чотирьох держав: СРСР, Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини. Праві сили Німеччини, які прийшли до влади в 1933 р., зайняли позицію здійснення схід ної експансії, в тому числі і поневолення та колонізації України. У ніч з 23 на 24 серпня 1939 р. Молотов і Ріббентроп у присут ності Сталіна в Москві підписали договір про ненапад між СРСР і Німеччиною строком на 10 років. Разом з договором був під писаний таємний протокол, за яким більшість території тодішньої Західної України мала ввійти до СРСР. 3 приєднанням до СРСР земель Західної України, Північної Буковини і частини Бессарабії, що входили раніше до складу Польщі та Румунії, почалася їх радянізація.
. Деякі дії нової влади викликали схвалення населення:
- розширення мережі українських шкіл;
- поліпшення житлових умов і медичного обслуговування;
- націоналізація, що спочатку не торкнулася інтересів українського населення, тому що торгівля і велика промисловість були в руках поляків.
Але незабаром населення відчуло й негативні наслідки діяльності нової влади:
- насильницька колективізація;
- ліквідація діяльності політичних партій, громадських організацій, «Просвіт»;
- терор стосовно супротивників радянської влади.
За неповними даними, з осені 1939 по осінь 1940 pp. у західних областях України було репресовано і депортовано близько 1,2 млн чоловік, або 10% населення Західної України. Ще 200 тис. чоловік було знищено органами НКВС до початку німецького вторгнення.
34. В якому році засновано університету в Києві. 1834р.
35.Вкажіть роки діяльності Руської трійці:
(1833—1837 рр.)
36.Яку назву отримала українська держава згідно з 3-тім універсалом?
Українська Народна Республіка
37. Коли ухвалено Українськими національними зборами у Львові Акт про відновлення Української держави?
30 червня 1941 року
38. 1грудня 1991 року президентом України обрано Леоніда Кравчука
39.Встановіть відповідність:
22 січня 1919 – Акт злуки ЗУН і УНР
29 квітня 1918 – Початок гетьманування П.скоропадського
14 грудня 1918 – вступ до Києва збройних формувань Директорії УНР
22січня 1918 - 4тий Універсал Центральної ради
26 січня 1918 – підписання мирного договору між УНР та Німеччиною
40.Встановіть відповідність:
1.М.Шашкевич – член Руської Трійці
2.М.Костомаров - учасник Кирило-Мефодіївського братства
3.М.Грушевський - голова центральної ради
4.Ф.Швець – член Директорії
5.І.Драч – автор твору “Інтернаціоналізм чи русифікація” (то паходу І.Дзюба написав)
41.Коли скасоване кріпосне право в Російській Імперії?
19 лютого 1861 року
42.Пеший Універсал Центральної Ради був прийнятий 23 червня 1917 року
43.Вкажіть назву армії Карпатської україни:
Карпатська Січ
44. В якому році створена Українська повстанська армія (УПА)?
14 жовтня 1942 року.
45. Хто став президентом України у 2010 році.
Віктор Федорович Янукович
46. Встановіть відповідність
1. 1890 в) утворення Русько-української радикальної партії РУРП
2. 1900 б) утворення революційної української партії РУП
3. 1908 г) утворення «Товариства українських поступовців (ТУП)
4. 1917 д) утворення центральної ради
5. 1868 а) створення у Львові товариства «Просвіта»
47.
1. «Закон божий». Книга буття укр. Народу д) Програма кирило-мифодіївського братства
2. «Русалка Дністровая» в) твір Руської трійці
3. «Лихо з розуму» а) В.Чорновіл
4. «Інтернаціоналізм чи русифікація» б) І. Дзюба
5. «Гайдамаки» г) Т.Шевченко
48. Утворення Центральної Ради та її І та ІІ Універасали
Російська революція, що почалася в лютому 1917, була поштовхом для піднесення національно-визвольного руху українського народу. В Україну звістка про повалення самодержавства прийшла на початку березня 1917 р. За ініціативою Товариства українських поступовців (ТУП) і Української соціал-демократичної робітничої партії(УСДРП) в Києві 3 березня 1917 було скликано представників політичних, громадських, культурних та професійних організацій. Цього ж дня, на засіданні делегатів, було оголошено про створення громадського комітету. 4 березня 1917 у Києві було оголошено про утворення Української Центральної Ради. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського.
23 (10) червня 1917 Українська Центральна Рада на II Всеукраїнському Військовому З'їзді проголосила I Універсал «До українського народу, на Україні й поза її сущому». Це була відповідь УЦР Тимчасовому Уряду на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з I Універсалом, «не відділяючись від усієї Росії… народ український повинен сам господарювати своїм життям», закони повинні бути прийняті Всенародними Українськими Зборами. Автором I Універсалу був В. Винниченко.
16 (3) липня 1917 — УЦР прийняла свій II Універсал.
Зміст:
1. Центральна Рада повинна поповнитися представниками інших народів, що проживають в Україні;
2. Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;
3. Центральна Рада починає розробку закону про автономне обладнання України, який повинен бути затверджений Всеросійськими Установчими Зборами. До твердження даного закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономію України;
4. Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.
49. Роки діяльності Кирило-Мефодіївського товариства
1845-1847
50. В якому році виданий Валуєвський циркуляр?
30 липня 1863 року
51. Четвертий Універсал Центральної Ради був прийнятий
9(22) січня 1918 року
52. У якому році була створена Організація Українських Націоналістів (ОУН)
3 лютого 1929 року.
53.Українська Гельсінська група на чолі з Руденком була створена 9 листопада 1976 р.
54.
1)Підписання Варшавського договору - 1920р.
2)Ризький мирний договір - 1921р.
3) Голод в Україні - 1921-1923р.
4)Остаточне визнання Галичини частиною Польщі - березень 1923 р .
5) Створення у Відні ОУН - січень- лютий 1925р.
55.
Коператив Народна торгівля - Нагірний
Товариство Січ -Трильовський
Самостійна Україна -Міхновський
Україна ірредента -Бачинський
Руська бесіда -Лаврівський
56.
Розпад Радянської комуністичної імперії.Проголошення незалежності У країни та процес її становлення у 1991-92 рр.
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
Союз Радянських Соціалістичних Республік успадкував велику частину території і багатонаціональну структуру Російській імперії. В 1917–1921 рр. Фінляндія та Польща отримали незалежність, були проголошені Литва, Латвія, Естонія та Тува. Деякі території в 1939–1946 рр.. були приєднані до СРСР (польський похід РСЧА, приєднання Прибалтики, приєднання Тувинської Народної Республіки, приєднання Бессарабії та Північної Буковини).
На даний час серед істориків немає єдиного погляду на те, що стало основною причиною розпаду СРСР, а також на те, чи можливо було запобігти процесу розпаду СРСР. Серед можливих причин називають:
8 грудня 1991 р. Б.Єльцин, Л.Кравчук та С.Шушкевич від імені своїх держав підписали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), відкриту як для всіх суб'єктів колишнього СРСР, так і інших країн. 21 грудня до Угоди приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, а в 1993 р. і Грузія. 25 грудня 1991 р. М.Горбачов склав повноваження Президента СРСР. Нові незалежні держави стали па шлях самостійного розвитку.
Із самого початку проголошення своєї незалежності Україна розпочала творення основних атрибутів національної державності. Враховуючи трагічний досвід попередніх визвольних змагань, одним із пріоритетних напрямків стало формування Збройних Сил. Вже24 серпня 1991 р. парламентською постановою "Про військові формування в Україні" всі війська, дислоковані на українській території, підпорядковувалися Верховній Раді. Чисельність Збройних Сил України мала становити 420—440тис. осіб. У січні 1992 р. розпочалося складання військової присяги на вірність У країні.
Неодмінним атрибутом кожної держави є її символіка — прапор, герб, гімн. На момент проголошення незалежності України національний синьо-жовтий прапор майорів уже над багатьма українськими містами й селами, був установлений у залі Верховної Ради.
15 січня 1992р. Президія Верховної Ради України ухвалила указ "Про Державний гімн України", яким затвердила мелодію національного гімну "Ще не вмерла Україна ".
57. ТУП утворено у кінці 1908р.
58. 1921-1923рр.- МАСОВИЙ ГОЛОД в У країні.
59.Назва уряду УНР -Рада Народних Міністрів.
60. Україна була звільнена від нацистської окупації в 1942-1944рр.
61. Проголошення ВР україни акту про державну незалежність відбулося 24 серпня 1991р.
62 Встановіть відповідність:
1. червень 1917 а) 1 Універсал ЦР
2. грудень 1917 б) Утворення ЦР
3. листопад 1917 в)3 Універсал ЦР
4. листопад 1918 г)Ультиматум РНК Росії до ЦР
5.березень 1917 д) проголошення ЗУНР
1а),2г) ,3в),4д) ,5б)
63. Встановіть відповідність.
1 Д.Донцов а)автор книги «Лихо із розуму»
2 М.Хвильовий б)автор твору «Націоналізм»
3. А.Шептицький в) засновник ВАПЛІТЕ
4. В.Чорновіл г)головний командир УПА у 1943-1950 рр.
5. Р.Шухевич д)митрополит греко-католицької церкви
1б) ,2в) ,3д) ,4а),5 г)
64 Національно-просвітній рух на українських землях в складі Австро-Угорської імперії: створення та діяльність «Руської трійці», «Просвіти» та наукового товариства імені Т.Шевченка.
на противагу рухові москвофілів на початку 60-х pp. XIX ст. і виникли народовці, які орієнтувалися на український народ і виступали за впровадження української мови та літератури в усі сфери життя.
Рух народовців виник на основі ідей національного відродження, сформульованих «Руською Трійцею» і Кирило-Мефодіївським братством, і сформувався під впливом творчості Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова. Виходячи з того, що українці - це окрема нація, яка проживає на території від Кавказу до Карпат, народовці виступали за єдність усіх українських земель і розвиток єдиної української мови на основі народних говорів. Народовці відстоювали права українського народу на державне життя.
Лідерами народовців були Василь Барвінський, Ю. Романчук, В. Навроцький, О. Огоновський, А. Вахнянин. Ними проводилася широка науково-просвітня робота. Зокрема, з їхньої ініціативи в 1864 р. у Львові було засновано перший український театр, у 1861 р. - культурно-освітню організацію «Руська бесіда», у 1861 p.- «Просвіту». Велике значення для розвитку української мови і літератури мало створення в 1873 p. у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка, яке в 1892 р. реорганізувалося в Наукове товариство ім. Т. Шевченка.
Поштовхом до початку активної політичної діяльності народовців стали вибори 1879р. до Галицького сейму, коли українці, очолювані москвофільською Руською радою, змогли провести трьох своїх представників.
У 1890 р. Ю. Романчик, С. Сембратович, О. Барвінський за посередництвом В. Антоновича уклали з польськими політичними колами й австрійським урядом компромісну угоду, що здобула назву «Нової ери». Угода передбачала поступки австрійського уряду українцям, визнання прав галицьких українців як окремого народу. Передбачалося надання українцям певної кількості місць у парламенті та Галицькому сеймі, відкриття гімназій у відповідь на лояльність українців до австрійської влади. Але вже у 1894 р. невдоволені діями одна одної сторони відмовилися від «новоерівської ПОЛІТИКИ».
У 1890 р. значна частина народовців об'єдналася в Русько-Українську радикальну партію, яка різко засудила політику «Нової ери» і продовжила опозиційну боротьбу. У 1899 р. основна частина народовців з частиною радикалів утворили Українську національно-демократичну партію.
4.4. «Просвіта». «Просвіта» - українсько-культурне товариство, засноване у Львові 8 грудня 1868 р. групою народовців. Це був перший осередок «Просвіти» в українських землях. Товариство «Просвіта» в Галичині народилося на противагу антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній царською владою, - з одного боку, і москвофільській - з другого.
Головним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному й економічному напрямках. На початку 90-х pp. XIX ст. «Просвіта» почала відкривати власні читальні. Діяльність філій координувало головне відділення у Львові. Товариство видавало твори провідних українських письменників, шкільні підручники, популярні брошури, газети і журнали, літературно-наукові альманахи. Через друковані видання, читальні, широку мережу гуртків «Просвіта» несла в народні маси культуру, знання і національну свідомість і була важливим чинником консолідації галицьких українців.
65. В якому році створено Легіон Січових Стрільців
6 серпня 1914
66. 4 Універсал ЦР проголосив:
Універсал проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів.
Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з Центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.
Умови IV Універсалу:
67.Вкажіть дату підписання пакту Рібентропа-Молотова
24 серпня 1939р.
68. В якому році проходила операція «Вісла» - депортація українського населення Холмщини?
1947р.
69. Визначте коли було сформований Народний Рух України?
НРУ (як громадсько-політична організація) заснований 1989 року та зареєстрований Радою Міністрів УРСР 1990 року
Народний Рух України (НРУ, Рух) створений як політична партія 10–12 грудня 1993 р. на 1-му етапі V Всеукраїнських зборів Руху
70 . 1. 26 квітня 1986 б) Аварія на Чорнобильскій АЕС
2 . Вересень 1989 г) установчий з*їзд Народного Руху України за перебудову
3. 16 липня 1990 а) Прийняття декларації про державний суверенітет України
4 . 24 серпня 1991 д) Проголошення акта про державну незалежність україни
5. 28 червня 1996 в) Прийняття Верховною Радою Конституції України
71. Відповідність
1. квітень 1947 в) утворення Української гельсінської спілки
2. 8 травня 1945 г) перемога антинацистської коаліції над Німеччиною
3. 1946-1947 б) голод в Україні
4. 5 березня 1950 а) Загибель командувача УПА Р. Шухевича (Т. Чупринки)
5. жовтень 1976 д) операція «Вісла»
72. Проголошення ЗУНР, внутрішня і зовнішня політика.
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) - самопроголошена незалежна держава в період з кінця 1918 до початку 1919 року в східній Галичині зі столицею спочатку у Львові, потім у Станіславове (нинішній Івано-Франківськ).
Уночі проти 1 листопада 1918 р. українські військові частини взяли під свій контроль усі головні пункти Львова. Над ратушею був піднятий синьо-жовтий національний прапор. 1 листопада Українська Національна Рада взяла владу в свої руки в Станіславі, Раві-Руській, Коломиї та інших містах Східної Галичини. Того ж дня австрійська влада у Львові погодилися на передачу влади Українській Національній Раді. Подальшому піднесенню її авторитету сприяли обіцянки демократичних прав і свобод, аграрної реформи в інтересах селян, введення 8-годинного робочого дня.
Але події 1 листопада 1918 р. значно загострили українсько-польські відносини, вони стали початком українсько-польського збройного протистояння, що переросло у масштабну війну.
11 листопада 1918 p. у Львові Українською Національною Радою був створений виконавчий орган влади (уряд) -Державний секретаріат. Його головою став К. Левицький, членами - В. Панейко, Л. Цегельський, Д. Виговський, С.Голубович та ін.
13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий Основний Закон, відповідно до якого за створеною Українською державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР було обрано Є. Петрушевича, главою уряду - Державного секретаріату - залишився К. Левицький. ЗУНР займала територію 70 тис. км кв., її населення (6 млн) на 71% було українським.
3. Внутрішня політика ЗУНР. Основні заходи внутрішньої політики були такими:
- була створена централізована система врядування: центральні органи спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого врядування, що мала авторитет серед українського населення;
- в умовах конфлікту з польськими військами життєво важливе значення мало створення регулярних військ ЗУНР- Української Галицької армії (УГА), до лав якої швидко й організовано були мобілізовані десятки тисяч чоловік;
- вживалися заходи для виведення економіки з кризи: була встановлена державна монополія на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкір, худоби; заборонений вивіз нафти; введена в обіг власна валюта-гривня; відновлювалисязалізниці;
- за законом від 14 квітня 1919 р. ліквідувалося поміщицьке землеволодіння, а земля розподілялася між безземельними і малоземельними селянами;
- була затверджена державність української мови, але національним меншостям гарантувалося право на користування своїми мовами. Публічні школи проголошувалися державними.
4. Зовнішня політика ЗУНР. Зовнішньополітична діяльність ЗУНР була спрямована на міжнародне визнання молодої держави, насамперед країнами Антанти, і припинення війни з Польщею. Однак Польща не збиралася відмовлятися від Східної Галичини. Польська армія в листопаді 1918 р. захопила Львів, Перемишль, 10 повітів ЗУНР із 59. 22листопада 1918 р. уряд ЗУНР переїхав до Тернополя.
Оскільки Антанта прийняла «14 пунктів» президента США В. Вільсона, спрямовані на демократизацію всієї системи міжнародних відносин, уряд ЗУНР звернувся до глави американської держави з проханням про допомогу в сприянні визнання проголошеної республіки.
Але прохання про допомогу виявилось марним. Країни Антанти не визнали ЗУНР, і вона опинилась у міжнародній ізоляції. Особливо вороже до ЗУНР ставилася Франція, що була зацікавлена у зміцненні Польщі в противагу Німеччині. А лідери Польщі були переконані, що утворення ЗУНР було лише на користь Австрії та Німеччині.
На Паризькій мирній конференції (1919 р.) вирішувалось питання про врегулювання відносин з Польщею. У ході її роботи була внесена пропозиція про укладання перемир'я між Польщею і ЗУНР, що припускало проведення між нимидемаркаційної лінії. За цією пропозицією Львів і Дрогобицький район (на території якого були великі нафтові родовища) залишалися б за Польщею. Уряд ЗУНР, природно, погодитися на таку пропозицію не міг, і війна з Польщею продовжувалася.
Після деякого успіху в червні 1919 p., коли УГА провела наступальну операцію (Чортківська офензіва), 100-тисячна польська армія тимчасово відступила. Але сили були нерівними. Наприкінці липня поляки знову відкинули УГА до ріки Збруч. Польські війська окупували Східну Галичину і Західну Волинь.
21 листопада 1919 р. Верховна рада Антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління Східною Галичиною. Але Польща протестувала проти такого рішення, заявивши, що Східна Галичина є «невід'ємною частиною Польщі».
73. Українська Центральна Рада була створена 17 березня 1917 року.
74.Встановіть відповідність:
26 квітня 1986 р. – Аварія на Чорнобильській АЕС
8 Вересень 1989 р. – установчий з'їзд народного руху
16 липня 1990 р. – прийняття декларації про державний суверенітет України
21 січня 1990 р. – «Живий ланцюг» зі Львова до Києва
Квітень 1985 р. – початок горбачовської перебудови
75. Встановіть відповідність:
Янукович - ПР
Симоненко - КПУ
Кличко - Удар
Турчинов - БЮТ
Фаріон - Свобода
76. Буковина і Закарпаття у 20-30хх роках ХХст. Проголошення Карпатської України та її боротьба за незалежність.
Західноукраїнські землі анексували Польща, Румунія і Чехословаччина. Майже 7 млн українців, в основному колишніх підданих Австро-Угорської імперії, було позбавлено права на самовизначення. Найбільше українських земель відійшло до Польщі. Становище західних українців залишалося невизначеним. У 1923 p. Рада послів Антанти у Версалі визнала суверенітет Польської держави над Східною Галичиною та Волинню.
На цій території було створено чотири воєводства: Львівське, Станіславське, Тернопільське і Волинське. Частина Українського Полісся разом з білоруськими землями утворили Поліське воєводство. Північна Буковина разом з Хотинським повітом ввійшли до складу румунської провінції Буковина з центром у Чернівцях. На Закарпатті було створено єдину адміністративно-територіальну одиницю Чехословаччини — Підкарпатська Русь з центром в Ужгороді. Площа окупованих західноукраїнських земель становила близько 150 тис. км, а населення, що проживало на них, в кінці 30-х років перевищувало 11 млн чол.
Іноземні поневолювачі встановили тут напівколоніальний режим. Частка Західного регіону України в промисловому потенціалі була у 2—3 рази меншою, ніж відповідно у загальній території та кількості населення країн-окупантів. Понад 80 % населення регіону займалося сільським господарством.
Країни, до яких входили західноукраїнські землі, значно відставали в своєму економічному розвитку від розвинених країн світу. Низька конкурентоспроможність господарства і обмеженість внутрішнього ринку негативно впливали на економічне становище регіону. Ситуація погіршувалась ще й тим, що в цих країнах панівним в економіці був іноземний капітал. Так, 44,4 % виробництва у деревообробній промисловості і 88,5 % у нафтовій контролювали іноземні банки.
Західноукраїнські землі стали колонією, аграрно-сировинним придатком іноземних держав. Сприяючи розвитку промисловості в корінних польських районах, уряд свідомо гальмував промислове будівництво на західноукраїнських землях.
Повоєнна відбудова промисловості відбувалася повільно. Були труднощі в одержанні відповідної сировини і промислового обладнання. Крім того, на темпи відбудови негативно впливала зростаюча інфляція. Західноукраїнська промисловість відчувала величезні труднощі в одержанні кредитів. Місце австро-німецького капіталу зайняв французький, англійський, американський. Частково посилив свої позиції й польський капітал. Умови для економічного розвитку регіону диктували з Варшави, Бухареста, Праги, Лондона, Парижа та інших столиць світу. Після деякого тимчасового пожвавлення вже в 1924 p. настав застій у промисловості. Не було докорінних зрушень у відбудові та подальшому розвитку західноукраїнської промисловості також у 1925—1927 pp. Лише в 1928 p. виявилися ознаки економічного піднесення, проте в 1929 p. воно змінилося нечуваною кризою. Зайнятість робочої сили у фабрично| заводській промисловості зменшилася на 40—50 %. Занепадали дрібні ремесла. Хоча пізніше й були деякі зрушенні ня, однак до 1939 p. рівень промислового виробництва вже |де перевершував рівня 1928 p. У 1938 p. середньорічна І ^кількість робітників, зайнятих у середніх і великих підприємствах переробної промисловості Західної України, стано-
вила близько 50—55 тис. чол. У гірничодобувній промисловості й на лісорозробках кількість робітників зросла, проте це не змінило загальної картини економічного застою в західноукраїнських землях.
Істотно не збільшила виробництво продукції лісохімічна промисловість, що мала три закарпатські (Свалявський, Велико-Бичківський, Перечинський) і один східногалицький (Вигодський) заводи. Паперова промисловість занепадала. Черлянська та Сасівська паперові фабрики після війни не відновили роботи, а Коломийська працювала з перервами і то з чисельністю 20—ЗО робітників. Лише Моквинська папе" рова фабрика на Волині відновила після війни роботу, виготовляючи 500—800 т паперу на рік.
Нафтова і озокеритна промисловість Прикарпаття в 20— 30-х роках була доведена іноземним капіталом до занепаду. Прибравши до своїх рук багаті родовища нафти в різних країнах Азії, Америки і Європи, міжнародні нафтові концерни були більше заінтересовані у придушенні західноукраїнської нафтової промисловості, ніж в її розвитку. Вони експлуатували тільки старі родовища, які поступово виснажувалися. Озокеритні шахти наприкінці 30-х років фактично зовсім припинили роботу.
77. Вкажіть роки антифеодальних виступів на Поділлі під проводом У. Кармелюка
1812-1835 рр.
78. Коли відбувся бій під Крутами
16 (29) січня 1918
79. Вкажіть дату проведення Львівського церковного собору
8-10 березня 1946 року
80. Перші порівняно демократичні вибори до Верховної Ради УРСР
відбулися в березні 1990 р.
81. Тристоронню угоду Росії, США та України було підписано:
14.01.1994
82 Відповідність
1 26 квітня 1986 б) Аварія на Чорнобильскій АЕС
2 Вересень 1989 г) установчий з*їзд Народного Руху України за перебудову
3 16 липня 1990 а) Прийняття декларації про державний суверенітет України
4 24 серпня 1991 д) Проголошення акта про державну незалежність україни
5 28 червня 1996 в) Прийняття Верховною Радою Конституції України
83 Проаналізуйте процес встановлення багатопартійності в Україні 1980-х – 1990-х роках
В історії становлення багатопартійності виділяють три етапи:
1. 1988-1989 pp. — створення умов багатопартійності. Створення опозиційних до КПРС неформальних об'єднань та рухів, що пізніше трансформувались у політичні партії. У цей час в Україні розгортають активну діяльність Українська демократична спілка (УДС), пізніше перейменована в Українську народно-демократичну лігу (УНДЛ), Українська Гельсінська спілка (УГС), Народний рух України за перебудову (НРУ).
2. 1989-1990 pp. — етап безпосереднього створення початкової багатопартійності. За цей час у республіці створено понад 20 партій, в які об'єднано понад 30 тис. чол.
3. Початок 1991 р. — серпень 1991р. — кардинальні зміни у становленні багатопартійності. Заборона діяльності КПУ після спроби державного перевороту в Москві (ГКЧП) 19-21 серпня 1991 р. у зв'язку з доказами про підтримку керівництвом КПУ державного перевороту. 24 серпня 1991р. проголошено Акт про незалежність України.
84 Позначте рік, коли А. Шептицький очолив Українську Греко-Католицьку церкву
17 січня 1901
85 Вкажіть назву організації, яка була утворена 1 серпня 1914р. у Львові
Головна Українська Рада (ГУР)
86 Перший зимовий похід армії УНР відбувся:
6 грудня 1919р. – 6 травня 1920р.
87 Народний рух України був створений у:
НРУ (як громадсько-політична організація) заснований 1989 року та зареєстрований Радою Міністрів УРСР 1990 року. НРУ (як політична партія) зареєстрований Міністерством юстиції України 1993 року.
88. Цього питання немає в списку ))
89. З 1994 по 2004 р президентом України був : Леонід Данилович Кучма
90. Встановіть відповідність :
1) липень 1917 р - Д) виступ самостійників під керівництвом М.Міхновського
2) листопад 1917 р - Г) Проголошення УНР у складі федеративної Росії
3) березень 1917 р - А) створення Української Центральної Ради
4) січень 1918 р - В) бій під Крутами
5) квітень 1918 р - Б) прихід до влади П.Скоропадського
91. Встановіть відповідність :
1) Процес над СВУ - Г) 1930 р
2) Арешт українських кобзарів та лірників та розправа над ними - А) 1934 р
3) Перехід до форсованої індустріалізації - Д) 1929 р
4) Початок голодомору - Б) 1932 р
5) Створення УНДО - В) 1925 р
92. Причини поразки та історичні уроки визвольних змагань українського народу 1917-1921 рр.
Українська революція 1917–1921 рр. – національно – (а також соціально) визвольна боротьба українців, що спрямована на побудову української державності та зміну суспільного ладу в країні, в зв’язку з подіями Лютневої революції в Російській імперії та розпадом Австро-Угорщини, які дали потужний імпульс розвитку національної самосвідомості та прискорення процесу державотворення. В період 1917–1921 рр. виник ряд українських державоутворень, а саме: Українська народна республіка, Українська держава та Західноукраїнська народна республіка. Внаслідок внутрішніх ідеологічних розбіжностей, а також зовнішньої воєнної агресії цілі української революції так и не були реалізовані. У підсумку територія України була анексована радянською Росією, Польщею та Румунією; Закарпаття було приєднано до Чехословаччини.
Очолюючи змагання за незалежність, українська інтелігенція розраховувала на підтримку найбільш чисельного українського стану – селянства. Проте цей величезний загін потенційних прибічників не виправдав сподівань. Неосвічений, забитий і політично незрілий селянин знав, що він хоче, але не міг з упевненістю сказати, за що він бореться. Селянин розумів, що він трудівник, якого експлуатують. З цим і пов’язані перші успіхи більшовицької пропаганди. Але середньостатистичному селянинові важко було осягнути ідею національної незалежності, й лише на завершальному етапі громадянської війни багато більш-менш освічених селян стали схилятися на їх бік. Та найліпший момент для завоювання незалежності вже був втрачений.
За всієї серйозності внутрішніх недоліків українського національного руху вирішальними в його поразці стали зовнішні чинники. Що стосується західних українців, котрі за силою національного руху не поступалися іншим східноєвропейським країнам, які завоювали незалежність, то їхня поразка пояснюється переважаючою силою поляків. На Східній Україні шлях до незалежності закрила більшовицька Росія, а не українські більшовики. Наприкінці 1920 р. командувач Червоної армії Лев Троцький відкрито визнав: «Радянська влада протрималася до сих пір на Україні (і протрималася нелегко) в основному силою Москви, великоруських комуністів і Червоної армії».
93. Коли було підписано Варшавську угоду між С.Петлюрою та Ю.Підсудським ?
- 1920 р.
94. Під чиїм командуванням Армія УНР здійснила Перший "зимовий похід" ?
- Михайло Володимирович Омелянович-Павленко
95. Коли німецько-фашистські загарбники остаточно окупували територію України?
-22 липня 1942 р
96. Перші демократичні вибори до Верховної Ради проводилися в : березні 1990 р
97. Культ особи Сталіна було засуджено на 20 з’їзді КПРС, який відбувся у Москві 14-25 лютого 1956.
98. 1. УНР періоду Центральної Ради (4(17) березня 1917 — 28 квітня 1918р) – Брестський мирний договір (4 березня 1918р)
2. Українська держава гетьмана П. Скоропадського - «Федеративна Грамота» (14 листопада 1918р)
3. Директорія УНР (з 14 листопада 1918 до 10 листопада 1920.) - Варшавський договір (1920)
4. Українська Рядянська Соціалістична Республіка - Ризький мир (18 березня 1921)
5. Західноукраїнська Народна Республіка – Акт злуки з УНР (22 січня 1919р)
99. 1. 28 жовтня 1989р – закон "Про мови"
2. 16 липня 1990р. - декларація про державний сувернітет УРСР
3. 3 серпня 1990р. – "Про економічну самостійність"
4. 17 березня 1991р. – Референдум щодо подальшої долі СРСР
5. 24 серпня 1991р. – (убєйтесь, якщо цього не знаєте)Акт проголошення Незалежності України
100. Плануючи війну проти Польщі, німці докладали всіх зусиль для того, щоб вона "була викликана не з боку Німеччини", а українським повстанням в Галичині й на Волині. Одночасно німці погрожували "взяти під свою опіку" західних українців, якщо Москва піде на угоду з Британією.
Українське питання напередодні Другої світової війни було ще більш заплутаним, ніж у 1914 році. Його вирішення впливало на долю щонайменше чотирьох держав, до складу яких входили українські етнічні землі у міжвоєнний період.
З приходом у 1933 р. до влади в Німеччині націонал-соціалістичної партії, лідери якої відкрито декларували необхідність геополітичних змін у Європі, "українська проблема" набула нового звучання в устах європейських дипломатів, політиків і журналістів.
Стороною, яка відразу включила "українське питання" до порядку денного, була Німеччина. Нацистська партія Німеччини, яка прийшла до влади в країні 1933 року, бачила Україну складовою "життєвого простору на Сході".
Основним способом досягнення мети Німеччина обрала дестабілізацію внутрішньої ситуації у країнах, що мали бути підкорені в майбутньому.
Першочерговою ціллю стала Польща, яка опинялася в ситуації "між молотом і ковадлом" — підтримка Німеччиною українського руху загрожувала втратою Західної України, а ідея співпрацювати з СРСР була неприйнятною.
Німці використали цей момент: на зустрічі Гітлера з послом Польщі у Берліні Висоцьким польській делегації прозоро натякнули, що Німеччина не буде заперечувати, якщо за участь у майбутній війні проти СРСР Польща отримає змогу розширити кордони до Дніпра та Чорного моря або очолить федерацію із квазі-держав, утворених на окраїнах колишнього Радянського Союзу.
"Українське питання" втратило на якийсь час актуальність, оскільки Німеччина після угоди сконцентрувалася на вибудовуванні відносин із країнами Західної Європи, а Польща уникала різких кроків через власну геополітичну вразливість.
Знову "українська проблема" потрапила до "порядку денного" німецької політики під час "Чехословацької кризи", коли українське Закарпаття [входило до складу міжвоєнної Чехословаччини - ІП], скориставшись фактичним розвалом ЧСР, оголосило – за негласної підтримки Німеччини — про бажання автономії.
З іншого боку, поява потенційного зародку української державності лякала Угорщину, СРСР, Польщу та Румунію, які заявили протест.
На фоні автономізації Закарпаття починається зближення Угорщини та Польщі. Остання цілковито підтримала плани М. Горті приєднати Закарпаття до Угорщини, а також все наполегливіше вимагала ліквідувати українську автономію в ЧСР.
Під час переговорів з німецькою делегацією міністр закордонних справ Польщі відверто зізнався: у Варшаві бояться, аби Німеччина не використала "українську карту" за зразком "Судетської проблеми" і не розколола Польщу.
У відповідь Й.Ріббентроп натякнув польському посланцеві, що позитивне для Польщі вирішення Карпатоукраїнського питання можливе лише у випадку, якщо Варшава буде поступливою щодо передачі Німеччині Данцига [нині Ґданськ - ІП], будівництві автостради і залізниці через "польський коридор" [між "материнською" Німеччиною і її анклавом Східна Прусія - ІП], а також приєднається до Антикомінтернівського пакту.
Польський уряд не погодився на такі вимоги і питання Закарпаття на деякий час залишилося без остаточного вирішення.
Демонструючи всесильність у питаннях встановлення кордонів і долі народів, нацисти 2 листопада 1938 р. під час засідання так званого Віденського арбітражу частково задовольнили претензії Будапешта, передавши Угорщині південні реґіони Закарпаття із найбільшими містами Ужгородом, Мукачевим, Береговим і стратегічною залізницею.
Однак події набирали нового несподіваного розвитку: наприкінці грудня 1938 року радник німецького посольства у Варшаві заявив, що Німеччина не має наміру перетворювати Карпатську Україну на зародок майбутньої української державності, а вже 5 січня 1939-го Гітлер, приймаючи у своїй резиденції Берхтесгаден міністра закордонних справ Польщі Ю.Бека, заявив, що Німеччина втратила інтерес до українського питання.
Наступного дня німецький колега Бека чітко заявив — Німеччина вважає "українську проблему" внутрішньою справою Польщі. Ріббентроп провокаційно запитав, чи не відмовилася Варшава від амбітних планів покійного маршала Пілсудського підкорити собі Україну, на що отримав відповідь: "Польські війська були у самому Києві і ці прагнення усе ще живі й сьогодні".
26 січня 1939 р. Ю.Бек отримав запевнення від німецьких урядовців, що Німеччина готова віддати Польщі територію України до Дніпра та Чорного моря.
Втім, поляки у прагненні позбутися "української небезпеки", не врахували того, що самі були одною з цілей нацистів. 8 березня, виступаючи у вузькому колі представників військового командування та партійного керівництва, Гітлер наголосив, що до 15 березня повинна бути ліквідована Чехословаччина, після чого настане черга Польщі.
Війна проти Польщі означала війну проти Франції та Англії, а це тягло за собою гостру необхідність добитися підтримки СРСР. "Українське питання" проступило вже на етапі налагоджування діалогу.
Під час виступу у Рейхстазі 30 січня 1939 року Гітлер наголосив на поверненні Німеччині її колишніх африканських колоній і необхідності створити в Африці німецький "життєвий простір".
Продемонструвавши Кремлю зміну пріоритетів і натякнувши на можливість порозуміння, лідер нацистів очікував від лідера більшовиків відповіді, у якій слід було чітко окреслити проблему, що стояла на перепоні німецько-радянського зближення і усунення якої могло б відновити довіру між двома державами.
10 березня 1939 р. у доповіді на ХVІІІ з’їзді ВКП(б) Сталін чітко вказав на найбільший подразник у німецько-радянських стосунках:
"Характерним є той шум, який зчинила англо-французька й північноамериканська преса з приводу Радянської України.
Діячі цієї преси до хрипоти галасують про те, що німці йдуть на Радянську Україну, що вони вже тепер мають у руках так звану Карпатську Україну, яка налічує близько 700 тисяч населення, що німці щонайпізніше весною цього року, приєднають Радянську Україну, яка має понад 30 мільйонів населення, до так званої Карпатської України.
Схоже на те, що цей підозрілий шум мав своєю метою підняти лють Радянського Союзу проти Німеччини, отруїти атмосферу і спровокувати конфлікт з Німеччиною без видимих на те підстав.
(...) Звичайно, цілком можливо, що в Німеччині є божевільні, які мріють приєднати слона, тобто Радянську Україну, до кузьки, тобто до так званої Карпатської України. І, коли дійсно є там такі безумці, можна не мати сумніву, що в нашій країні знайдеться необхідна кількість гамівних сорочок для таких божевільних.
Але якщо відкинути геть божевільних і звернутися до нормальних людей, то хіба неясно, що смішно і безглуздо говорити серйозно про приєднання Радянської України до так званої Карпатської України?".
Сталін також наголосив, що саме у Франції, Британії та США очікують "походу Гітлера" на Радянську Україну і розглядають війну Німеччини проти СРСР як плату за згоду Заходу приєднати до Райху Судети і знищити Чехословаччину.
Німецький канцлер одразу ж оцінив ситуацію. Проблема Карпатської України була основною перешкодою на шляху до радянсько-німецького порозуміння.
Рішення щодо майбутньої долі маленької української держави було прийняте без зволікань. 10 березня виступив Сталін, а 14 березня угорські війська з благословення Гітлера атакували українське Закарпаття.
15 березня Сойм Карпатської України прийняв декларацію про незалежність і звернувся до німецького консула Гофмана з пропозицією, щоб Німеччина взяла під свій патронат Закарпаття, як Словаччину. Відповідь із Берліна, від самої канцелярії Гітлера, надійшла миттєво – реґіон без опору має перейти до Угорщини.
Президент Карпатської України Августин Волошин відкинув німецький ультиматум. Героїчний спротив Української Карпатської Республіки був потоплений у крові угорськими ґонведами, "українська проблема" черговий раз була принесена в жертву геополітичним інтересам могутніх європейських гравців.
101. Вільне козацтво — національні добровільні військово-міліційні формування часів національно-визвольних змагань 1917 — 1921 років, що діяли в Україні та на Кубані. Виникли у процесі розвалу царської армії з лютого по травень 1917 року з метою захисту сіл, а згодом і Української держави, в умовах зростання громадського безладу й бандитизму.
102. Конституційне оформлення УСРР в складі СРСР - травень 1925 p.
103. Єдина легальна українська політична партія, яка діяла на окупованих Румунією українських землях у 1927—1938 роках - Українська Національна Партія (УНП).
104. Головна мета, що об’єднувала всі течії Руху Опору – звільнення України від фашистських загарбників.
105. Період перебудови (мітингова демократія) - 1986—1991рр.
106.
Ризький мир —1921
Варшавський договір 1920
Украї́нська Наро́дна Респу́бліка 1917 року
Татарбунарське повстання 1924 р.
Головна Українська Рада (ГУР) — 1914
107
арешт українських кобзарів і лірників і розправа над ними Грудень 1934 р.
Голодомо́р 1932
перехід до форсованої індустріалізацію 1929
Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) —11 липня 1925
108 Роль организацій українського визвольного руху та їх достягнення досить суперечливі. З одного боку, вони відстоювали незалежність Української народної республіки та фундаментальне право будь-якої нації на самовизначення, яке у 1944 р. було закріплено в Уставі ООН. З іншого боку, вони співпрацювали деякий час з фашистською Німеччиною, хоча б і відмовились від цього у 1942 р. та отримували допомогу демократичних держав Заходу.
Боротьба УПА у 1940-50-х роках проти Червоної Армії та радянської влади, а також радянська пропаганда призвели до того, що зараз для більшости росіян та частини українців поняття «оунівці», «упівці», «бандерівці» символізують агресивний націоналізм та пособництво німецькому нацизму.
Насправді спроби офіційно визнати злочинцями участників українського визвольного руху були невдалими:
Після закінчення війни 1941-45 рр. Організація українських націоналістів мала досить великий вплив в українській діаспорі. Після оголошення незалежності України у 1991 р. керівну діяльність ОУН (б) було перенесено у країну, а вона була реорганізована у Конгрес Українських Націоналістів (КУН).
Розроблена ідеологами українського національно-визвольного руху концепція зламу більшовизму не була зреалізована у свій час. Проте вона по суті втілилася у життя на зламі 1980-90-х років XX століття, коли під натиском національно-демократичної революції, що охопила Центрально-Східну Європу було повалено тоталітарну систему.[2]
109 Із якою метою в листопаді 1918 року український національний союз утворює Директорію?
Директорія створювалася з конкретною метою — для ліквідації гетьманського режиму. Після цього пе редбачалося заново визначити форму державної органі зації УНР.
110 Коли було створено український фронт Першої світової.
Український фронт (Перша світова війна) (грудень 1917 - березень 1918) - оперативно-стратегічне об'єднання збройних сил Української Народної Республіки.
111 Голодомор в Укарїні був складовою політики сталінського режиму у побудові «соціологічної моделі» яка базувалась на форсованій індустріалізації.
113 Восени 18 жовтня 1995 року Україна вступила до ради Європи.
114 заснування просвіти 1868
заснування інституту оссолінських у львові 1817
відкриття в ніжині гімназії вищих наук ніжині 1820
перший вихід друком історії русів 1846
відкриття університету св. Володимира в Києві 1834
115
1 Перший президент України (Л. Кравчук)
2 Віце-президент СРСР який очолив серпневий путч у 1991 (Г. Янаєв)
3 Ініціатор створення першої партії в Україні в період “перебудови” (Л. Лук’яненко)
4 Ініціатор створення Народного руху України (І. Драч)
5 Ініціатор процесу перебудови в СРСР (М. Горбачов)
116. Український національно-визвольний рух в умовах політичної реакції середини 1960 х - першої половини 1980х
Значні перестановки у вищих ешелонах влади у жовтні 1964 р., що відбувалися на тлі подолання парадності, волюнтаризму і суб’єктивізму, ознаменували собою чергову зміну політичного курсу в СРСР. Нова правляча партійно-державна верхівка на чолі з Л. Брежнєвим обірвала смугу ліберальних реформ, повела рішучу боротьбу з усіма хрущовськими нововведеннями. За критикою діяльності колишнього першого секретаря ЦК КПРС розпочалося плавне згортання процесу десталінізації радянського суспільства. Консервативні та реакційні тенденції в ідеологічному і політичному житті в середині 1960-х рр. поступово втягували країну в стан глибокого формаційного застою. Впроваджуючи жорсткий консервативний курс на зміцнення авторитарно-бюрократичного ладу, лідери нової хвилі, і зокрема Л. Брежнєв, демонстрували свою прихильність до ресталінізації — збереженню і консервації відносин, вибудуваних ще в так званий “культовий період”.
Повернення до сталінських методів управління, щоправда у дещо пом’якшеній формі, негативно позначилось на політичному становищі України. Політика неосталінізму призвела до обмеження прав і компетенції республіки, а згодом до повного підпорядкування економіки України центральним міністерствам. Унаслідок згортання господарських реформ Хрущова децентралізовану систему управління (раднаргоспи) замінюють на централізовану. У 1967—1968 роках відбувається поступова перебудова республіканських міністерств на союзно-республіканські. Лібералізація національно-культурного життя наштовхнулася на політику русифікації та хвилю політичних арештів української інтелігенції.
І все таки перші роки перебування при владі Л. Брежнєва позначені найвищим піднесенням автономного курсу українського керівництва, символом якого стала постать першого секретаря ЦК КПУ Незважаючи на наступ московських консерваторів, посилення реакції в усіх сферах життя, П. Шелест намагався відстоювати економічні інтереси України перед центром, зокрема в збереженні вугільної промисловості Донбасу, прихильно ставився до українського національно — культурного відродження. В умовах суцільної політики русифікації вагомими були його виступи, спрямовані на підвищення статусу української мови на V з’їзді письменників України (листопад 1966 р.), перед студентами Київського університету у 1968 р. З дозволу партійної верхівки у 1965 р. були зроблені деякі спроби поширення української мови у вищій школі. Зокрема, виступаючи на нараді ректорів і секретарів партійних організацій вищих навчальних закладів у липні 1965 р., секретар ЦК Компартії України з ідеології Андрій Скаба дав вказівку про перехід викладання у вузах республіки українською мовою в тримісячний термін. Аналогічні рішення прийняли деякі органи державного управління. В свою чергу міністерство вищої і середньої спеціальної освіти УРСР розробило заходи, згідно з якими передбачалось запровадити у вузах, на курсах і в академічних групах факультативне вивчення української мови. Українська мова мала стати мовою наукових журналів, підручників і посібників. Незважаючи на те, що накреслені плани на практиці реалізовані не були, вони засвідчили сміливі спроби українського керівництва хоча б частково протистояти процесу русифікації в республіці.
Зрозумів і схвалив П. Шелест ініціативу української інтелігенції щодо увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією запорозького козацтва. Він не лише підтримав висунуті пропозиції громадськості, а й висловив сподівання, що внаслідок проведення наполегливої роботи буде створений величний козацький меморіал на острові Хортиця. Прийнята з цього приводу постанова Ради міністрів УРСР (вересень 1965 р.) оголошувала острів Хортиця в м. Запоріжжі державним історико-культурним заповідником, на території якого передбачалося закладення і впорядкування тематичного садово-декоративного парку історії запорозького козацтва.
117 Лідерами якої організації були І Франко, М Павлик,В Будзиновський (Русько-Українська радикальна партія (РУРП))
118 Ким було організовано повстання проти Скоропадського у листопаді 1918 р?( Євген Коновалець)
119 Коли німецько-фашистські загарбники остаточно окупували територію України?( початок зими 1941 р)
120 У якому році УПА фактично припинила боротьбу проти радянської влади на території Західної України?(1953р)
121 Коли і де було підписана Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО(9 липня 1997 року, Мадрид)
122
КПЗУ (М Заячківський , Й Крілик )
УНДО (Д Левицький, В Мудрий )
УСРП(Л Бачинський, М Стахів)
ОУН(Є Коновалець, С Бандера)
УНП(В Залозецький ,О Зибачинський )
123
1990р 16 липня (Декларацію про “державний суверенітет УРСР”)
1990р 3 серпня (Закон “Про економічну самостійність УРСР”)
1991р 24 серпня(Акт проголошення незалежність України)
17 березня 1991р(референдум щодо подальшої долі СРСР)
28 жовтня1989р(Закон ‘про мови’)
.
124. Рух опору на захопленій вермахтом території України розпочався з перших днів становлення окупаційного режиму. 16 вересня 1941 p. начальник штабу Верховного головнокомандування вермахту В.Кейтель видав наказ про вживання крайніх заходів проти опору. Восени 1941 р. на окупованій території з розрізненої боротьби з загарбниками оточених підрозділів Червоної армії, наспіх сформованих партизанських загонів, організацій радянського підпілля та інших патріотичних формувань почав поступово оформлятися антинацистський фронт боротьби. Організаційні основи радянського руху опору були закладені вже в перших державно-партійних документах вищого керівництва СРСР початку війни. 20 червня 1942 p. рішенням ЦК КП(б)У був створений спеціальний військовий орган для керівництва партизанським рухом - Український штаб партизанського руху.За деякими даними, у період 1941-1944 pp. на території України діяло понад 3 тис. партійне радянських підпільних груп та організацій чисельністю майже 100 тис. чоловік. У радян. Перші антинімецькі збройні виступи відбулися у березні 1943 p. З квітня 1943 p. збройні формування ОУН-Б беруть нову назву - Українська повстанська армія (У ПА). На початку травня 1943 p. була створена Головна команда УПА, яка оголосила себе найвищою владою на підконтрольній їй території України. Дії УПА розповсюдились з Волині-Полісся на Галичину та деякі східні райони України. На рубежі 1943-1944 pp. з наближенням лінії фронту до теренів Західної України відбулися суттєві зміни акцентів у збройній боротьбі ОУН-УПА. Вона спрямовувалась головним чином проти радянського руху опору, а згодом ОУН- УПА розгорнула активну партизансько-підпільну війну у тилу радянських військ проти відновлюваних партійних і радянських органів.
125. Берестейську угоду з Центральними державами було укладено урядом урядом СРСР 3 березня 1918р.в Бресті- Литовському.
126.У 1918р. окупацію Галичини розпочала Польща.
127. Т.Бульба-Боровець був керівником нерегулярного формування української міліції – «Поліська Січ»
128. Культ особи Сталіна було засуджено на XX з'їзді КПРС (14-25 лютого 1956р.).
129. 1990р.- перші демократичні вибори до Верховної ради УРСР. Передвиборчий Демократичний блок отримав 111 мандатів із 442, незважаючи на опір КПУ й ЗМІ. Робота Верховної ради в парламентському режимі. Вибори проводилися за мажоритарною системою.
130. 1)"Справа Бейліса" – 1914
2)Утворення ТУП – 1908
3)Заснування РУП – 1900
4)Створення легіону УСС - 1911
5)Заснування УНП - 1902
131. 1)Один з авторів «Акту проголошення української держави» - Я.Стецько
2)ініціатор ліквідації Берестейської церковної унії – Г.Костельник
3)командувач Південно – Західного фронту – М.Кирпинос
4)керівник Українського центрального комітету - В.Кубійович
5)Головнокомандувач УПА – Р.Шухевич
132. Основні цілі, напрямки і пріоритети зовнішньої політики України сформульовані в Акті незалежності України 24 серпня 1991 р. і в Зверненні Верховної Ради України “До парламентів і народів світу”, який був прийнятий 5 грудня 1991 р., в якому вказується: що Україна буде неухильно додержуватись норм міжнародного права, керуючись Загальною Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими відповідними міжнародними документами. Минуле десятиріччя показало, що проголошені у початку придбання незалежності принципи зовнішньої політики послідовно реалізовувались у практичній діяльності: Україна стала важливим суб’єктом світової політики, на якого не можуть не зважати навіть сучасні великі держави. Сьогодні можливо констатувати, що, не взираючи на надзвичайну складність внутрішнього становища, багатьох прогалин у сфері зовнішньої політики, Україна досягла певних результатів на міжнародній арені. Як незалежну державу Україну визнали більш 150 країн, з них 141 установили дипломатичні відносини. У Києві відкрито 42 іноземних посольств, діють декілька консульських установ. Україна є членом багатьох міждержавних, міжнародних недержавних, регіональних та інших організацій. Вона приймає участь у роботі ООН, ЮНЕСКО, Раді Європи, Парламентській Асамблеї ОБСЄ, Міжнародній організації праці, Міжнародного валютного фонду, Міжнародній організації інтелектуальної власності та ін. Головними цілями зовнішньої політики України є: забезпечення найбільш сприятливих умов для подальшої трансформації суспільства, його соціально-політичного, економічного і духовного розвитку, а також досягнення всеспільної безпеки, розвитку дружніх відносин і всебічної співпраці з іншими країнами світу, сприяння зміцненню і прогресу світового суспільства.
133. Вкажіть країну, у складі якої діяло УНДО - Польща
134. Коли було підписано Варшавську угоду між Петлюрою та Пілсудським? - 22 квітня 1920
135. Засновником і лідером Української гельсінської Спілки був: Левко Лук’яненко.
136.Як називався «самвидавський» часопис, заснований В. Чорноволом, що виходив упродовж 1970-1972 рр. «Український вісник»
137.Яка подія відбулась 8 грудня 1991р.: Утворення СНД.
138. Встановіть відповідність:
КПЗУ – Заячківський, Крілик
УНДО – Левицький, Мудрий
УСРП – Бачинський, Стахів
ОУН – Коновалець, Бандера
УНП – Залозецький, Зибачинський
139. Встановіть відповідність:
Постанова ВР про Державний прапор України - 28 січня 1992
Проведення Всеукраїнського референдуму - 1 грудня 1991
Формування у ВР парламентської опозиції – Народної Ради - 6 червня 1990
Прийняття Акту проголошення незалежності України - 24 серпня 1991
140. Проаналізуйте державне будівництво у 1991-2006 рр.
Ключовим завданням перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої, судової. Поряд з цим необхідно було забезпечити утворення управлінських структур на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади. Ці завдання загалом на теперішній день реалізовані, хоча певні проблеми залишилися.
Державне будівництво незалежної України ускладнювалося відсутністю відповідної законодавчої бази, перш за все нової Конституції, відповідно до якої необхідно було розробляти й приймати всі інші нормативно-правові акти. Конституція УРСР 1978 р. залишалася діючою до 1996 р., до неї в умовах розбудови самостійної держави було внесено понад 200 поправок. Закони, які приймалися, нерідко суперечили чинній Конституції, що підривало принципи законності.
Основними державотворчими подіями йпроцесами в незалежній Україні є:
• заміна назви «Українська Радянська Соціалістична Республіка» на назву держави «Україна»
• визначення правового статусу населення законом від 8 жовтня 1991 р. «Про громадянство України»: громадянство України надавалося всім, хто проживав на її території, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти прийняття українського громадянства;
• прийняття закону «Про Державний кордон України»,яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину;
• прийняття Верховною Радою «Декларації прав національностей України» (1 листопада 1991 р.), у якій підкреслюється, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні й культурні права;
• формування Збройних сил на основі закону «Про збройні сили України», який базується на без’ядерному і позаблоковому статусі України, принципі розумної достатності озброєння, відмові від визнання будь-якої країни потенційним противником;
• створення Служби безпеки України (СБУ), компетенція якої полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного та оборонного потенціалу України, у боротьбі з організованою злочинністю у сфері управління й економіки;
• затвердження Верховною Радою державної символіки України (січень—лютий 1992 р.): Державний Герб, Державний Прапор, Державний Гімн
• створення Національного банку України
• формування трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової, відповідних владних інститутів;
• формування багатопартійної системи;
• розробка й прийняття нині діючої Конституції України (1996 р.) (конституційний процес триває, внесення змін до Конституції лишається актуальним питанням).
141. Коли була утворена Українська соціал-демократична робітнича партія. - Грудень 1905
142. Коли М.Грушевський повернувся з еміграції до УСРР?
У березні 1924 року із сім'єю приїхав до Києва.
143. Війська якої країни в березні 1939р. окупували Карпатську Україну?
В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України.
144.Якою була головна мета, що об’єднувала всі течії руху Опору в Україні?
Головна мета – незалежність України – були спільними. Стратегічний задум ОУНівських керівників полягав у тому, щоб, згідно з тезою теоретика українського націоналізму Д. Донцова, Україна визволилася від більшовиків «в тіні німецького походу на схід». В той же час нацисти, експлуатуючи їхнє прагнення до створення незалежної держави, активно використовували українських націоналістів у завоюванні «східного простору».
145. Як називалось опозиційне об’єднання депутатів у Верховній Раді України 1990-1994рр.?
Опозиційна «Народна Рада».
146.
1)1914 – в) Створення ГУР.
2)1917 – д) Проголошення УНР.
3)1924 – г) Татарбунарське повстання.
4)1921 – а) Ризький мир з Польщею.
5)1920 – б) Варшавська угода.
147.
а)1934 – 2) арешт українських кобзарів і лірників та розправа над ними.
б)1932 – 4) початок голодомору.
в)1925 – 5) створення УНДО.
г) 1930 – 1) процес над СВУ (спілкою визволення України).
д)1929 – 3) перехід до форсованої індустріалізації.
148. -------------------------------------------------(помилка у питаннях).
149. Охарактеризуйте рух «шестидесятників» та його історичне значення.
Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва).
У політиці 1960—1970-х років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти). З початком політики «Перебудови» та «Гласності» (друга половина 1980-х — початок 1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної еліти, чий світогляд сформувався в кінці 1950-х — на початку 1960-х років і що прийшла до влади. Це політики — М.Горбачов, О.Яковлев; філософи О.Зінов'єв, М.Мамардашвілі, Ю.Левада, політологи О.Бовін, Ф.Бурлацький, редактори масмедіа — В.Коротич, Є.Яковлєв, С.Залигін та багато інших.
Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості.
Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, В.Дрозд, Гр.Тютюнник, Б.Олійник, В.Дончик, Василь Симоненко, Микола Холодний, Ліна Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, Борис Чичибабін, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, кінокритик Роман Корогодський, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші. Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Значний вплив на їх становлення справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного відродження» та здобутки української культури кінця XIX — початку ХХ ст. Одним із тих, хто закладав фундамент шестидесятництва в Україні став доцент факультету журналістики Матвій Шестопал, так як серед його учнів були В.Чорновіл, Б.Олійник, В.Симоненко, В.Крищенко, Б.Рогоза, М.Шудря, В.Мицик та багато інших патріотично налаштованих особистостей.
Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові.
Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962 р. почався масований тиск на нонконформістську інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві.
Наштовхнувшись на жорсткий опір партійного апарату, частина шістдесятників пішла на компроміс із владою, інші еволюціонували до політичного дисидентства, правозахисного руху та відкритого протистояння режимові.
Висновки:
Усім формам опору тоталітарній системі (діяльності шістдесятників, дисидентів, стихійним виступам робітників) була властива організаційна слабкість, локальність дій в часі й у просторі, нечисленність учасників. Робітничий і дисидентський рухи діяли поруч, але не злилися в єдиний опозиційний потік. Це давало змогу тоталітарному режиму порівняно легко розправлятися, довго приховувати від власного народу і світової громадськості наявність опозиційних режимові сил. Водночас цей рух був свідченням нестабільності тоталітарної системи і провісником її краху.
На мій погляд, шістдесятники мали значний вплив на українську культуру. Українські митці-шістдесятники своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно-політичного життя в республіці.
Усвідомлення українською творчою молоддю злочинної суті комуністичної системи сприяло її звільненню з-під впливу ідеологічних догм «соціалістичного реалізму», підвищувало статус загальнолюдських цінностей та ідеалів.
Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962 р. почався масований тиск на нонконформістську інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві.
Наштовхнувшись на жорсткий опір партійного апарату, частина шістдесятників пішла на компроміс із владою, інші еволюціонували до політичного дисидентства, правозахисного руху та відкритого протистояння режимові.
150. Організація створена у Львові 1914р. 4 серпня.
Сою́з ви́зволення Украї́ни (СВУ) — політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України.
151. Битва на горі Маківка відбувалася з 29 квітня по 4 травня 1915 року.
152. Перший зимовий похід армії УНР відбувся 6 грудня 1919 — 6 травня1920 рр.
153. Позначте модель розвитку яку відстоював П. Шелест. За переконаннями Петро Шелест він сприяв самоствердженню української нації, наголошував на необхідності національно-культурного, мовного розвитку українців.
154. Народний рух України був створений у 1989 році
155. Встановіть відповідність:
Липень 1917 – виступ самостійників під керівництвом Міхновського
Листопад 1917 – проголошення УНР у складі федеративної Росії
Березень 1917- створення Української Центральної Ради
Січень 1918 – бій під Крутами
Квітень 1918 – прихід до влади Скоропадського
156. Встановіть відповідність:
Вступ України до Ради Європи – 1995 р.
Розгортання касетного скандалу -2000 р.
Введення національної грошової одиниці гривні – 1996 р.
Проголошення УПЦ Київського патріархату – 1992 р.
Прийняття закону «про політичну реформу» - 2004 р.
157. Охарактеризуйте політичну ситуацію в Україні 2000-2004 років.
Всеукраїнський референдум (квітень 2000 р.).
16 квітня 2000 р. відбувся Всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Понад 80% виборців, що взяли участь у голосуванні, висловилося за двопалатний парламент; за скорочення числа депутатів з 450 до 300; за ліквідацію права депутатської недоторканності; за надання Президентові права достроково припиняти повноваження Верховної Ради України, у разі якщо остання протягом одного місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість або в разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів проекту Державного бюджету України.
Виконання рішень референдуму поставило на порядок денний питання про внесення суттєвих змін до Конституції і виборчого закону. Проте процес імплементації в силу різних причин гальмувався.
Політична криза (зима—весна 2001 р.).
Зимою – навесні 2001 р. Україна опинилася в стані політичної кризи, яка була пов’язана з вбивством опозиційного журналіста Г.Гонгадзе. У процесі слідства стали проявлятися негативні явища у верхніх ешелонах влади. До цього ще додалися записи майора СБУ Мельниченка, зроблені ним у кабінеті Президента, які «свідчили» про причетність вищих осіб до цього та інших резонансних злочинів.. Політична криза значно вплинула на вибори 2002 р.
Вибори до Верховної Ради України 2002 р.
Важливою подією політичного життя країни 2000-2001 рр. стало перегрупування політичних сил у країні, особливо напередодні парламентських виборів 2002 р. Упродовж осені – зими 2001 р. відбувається формування передвиборчих блоків. Згідно з новим законом про вибори в Україні існує змішана система виборів, за якою 50% депутатів обирається за партійними списками, а 50% – в мажоритарних виборчих округах.
4. Політичний розвиток України в 2002-2004 рр.
2002-2004 рр. в Україні пройшов у гострій політичній боротьбі. Л.Кучма намагався реалізувати політичну реформу, що передбачала перерозподіл владних повноважень у трикутнику Президент - Прем’єр-міністр -Верховна Рада України. Навколо президента формуються потужні політичні сили, які намагаються утримати економічні і політичні позиції. У свою чергу опозиційні сили, що спиралися на підтримку середнього класу, розгорнули боротьбу з існуючим режимом за демократизацію політичного життя.
5. Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»
Вибори Президента України 2004 р., як і передбачалось, стали переломними в історії України.. Кандидатом від існуючої влади став діючий Прем’єр-міністр України В.Янукович. Використовуючи своє службове становище, В.Янукович вжив ряд популістських заходів, зокрема, пенсіонерам було надано доплату до пенсій, підвищено заробітну плату. Проте такі заходи ледь не призвели до економічної кризи в країні.
Опозиційні сили згрупувалися навколо лідера «Нашої України», колишнього голови Національного банку України, Прем’єр-міністра 1999-2001 рр. В.Ющенка.
Однією з особливостей передвиборчої кампанії стала велика кількість кандидатів у Президенти України –більше двадцяти. Проте головна передвиборча боротьба точилася між двома кандидатами: В.Януковичем іВ.Ющенком.
Президентські вибори відбулися 31 жовтня 2004 р. У результаті голосування голоси виборців розподілилися таким чином: В.Ющенко – 39,26% голосів, В.Янукович – 39,11%, О.Мороз – 5,82%, П.Симоненко – 4,97%, Н.Вітренко – 1,53%, А.Кінах – 0,93%. Решта кандидатів набрали менше 1% голосів.
Під час проведення виборів проявилась заангажованість Центральної виборчої комісії (ЦВК) на чолі з С.Ківаловим, яка впродовж десяти днів не оприлюднювала остаточні результати голосування. Крім того, з’ясувалося, що робота комп’ютерної мережі ЦВК зазнавала зовнішнього втручання.
Такий розподіл голосів не виявив переможця виборчих перегонів, який мав би набрати більше 50%. Другий тур виборів було призначено на 21 листопада 2004 р. Основними політичними суперниками в цьому турі, як і в першому, були В.Ющенко і В.Янукович.
Голосування другого туру відбулося із значними фальсифікаціями і махінаціями на користь кандидата від влади. Як результат, оприлюднені ЦВК дані про перемогу В.Януковича разюче відрізнялися від даних екзитполів (опитування на виході із виборчих дільниць), які засвідчували перемогу В.Ющенка. Обурені таким станом речей виборці відгукнулися на заклик опозиційного кандидата захистити свій вибір і вже ввечері 21 листопада зібралися на мітинг на центральній площі Києва – майдані Незалежності. Наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і отримала назву «Помаранчева революція».
Попри все, ЦВК 24 листопада о 18.30 оголосила переможцем у виборах В.Януковича.
Така неприхована зневага і несправедливість сприяли радикалізації дій протестуючих. Лідери опозиції заявили про створення Комітету національного порятунку і проведення Всеукраїнського політичного страйку. Почалася розбудова наметового містечка на Хрещатику і майдані Незалежності. Київська міська влада і жителі міста надавали всіляку допомогу протестантам. Лідери опозиції закликали мітингуючих взяти в облогу будинок Адміністрації Президента України, а згодом і Кабінет Міністрів України.
27 листопада відбулося засідання Верховної Ради України, на якому було прийнято постанову про політичну кризу в Україні, визнано факт фальсифікації виборів та фактично анульовано рішення ЦВК. Парламент висловив недовіру ЦВК і назвав неприпустимим застосування сили проти учасників акції громадської непокори.
Прихильники В.Януковича взяли курс на сепаратизм, на розкол країни. «З’їзд депутатів всіх рівнів» у Сєверодонецьку закликав до проголошення Південно-Східної Автономної Республіки. Провідну роль у цьому процесі відігравали лідери Донецької, Луганської, Харківської та інших областей. У той же час, у західних і центральних регіонах країни місцеві Ради приймають рішення про визнання Президентом України В.Ющенка.
Засідання Верховного Суду України широко транслювалося, і всі громадяни змогли довідатися про ті зловживання і фальсифікації, які відбувалися під час виборів. Своїм рішенням від 3 грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів, оголошених ЦВК 26 листопада 2004 р., і призначив переголосування другого туру на 26 грудня 2004 р.
Переголосування 26 грудня 2004 р. дало такі результати: за В.Ющенка проголосувало 51,99% виборців, які взяли участь у голосуванні, за В.Януковича – 44,21%. Інаугурація нового Президента України В.Ющенка відбулась 23 січня 2005 р.
Прем’єр-міністром країни стала Ю.Тимошенко.
158. Харківський університет було засновано у 1804 році. Від 1999 університет має сучасну назву — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.
159. Вкажіть назву першої української політичної партії. Украї́нська радика́льна па́ртія заснованп 4 жовтня 1890 у Львові на базі радикальних молодіжних гуртків, що постали в Галичині в кінці 1870-х років під впливом Михайла Драгоманова.
160. Хто став головою Центральної Ради? Михайло Грушевський
161. В якому році виданий Емський указ? 1876
162. Вкажіть дату ухвалення Верховною Радою УРСР Декларації про державний сувернітет України. 16 липня 1990
162. Встановіть відповідність
1. 1848 - б) скасування кріпосного права у Галичині
2. 1861 - в) скасування кріпосного права у Росії
3. 1863 - г) Валуєвський циркуляр
4. 1868 - д) створення у Львові першого осередку товариства Просвіта
5. 1876 - а) Емський указ
163. Встановіть відповідність
1. М. Руденко - г) голова Української Гельсінської спілки
2. В. Винниченко - б) голова Директорії
3. С. Бандера - д) провідник ОУН, вбитий у Мюнхені
4. С. Петлюра - в) очолював уряд УНР в екзилі, очолював армію УНР
5. Є. Петрушевич - а) диктатор ЗУНРу
164. Утворення ОУН, її програмні цілі, форми і методи діяльності наприкінці 20-х - 30-ті рр. ХХст.
Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році.
ОУН виникла внаслідок об'єднання Української військової організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок: Групи української національної молоді; Легії українських Націоналістів; Союзу української націоналістичної Молоді.
Головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури. Звинувачуючи соціалістичний та ліберальний табори у поразці Української Народної Республіки 1917-1920, ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на «свої сили». Для ідеологічного обґрунтування своєї діяльності ОУН використовувала ідеологію націоналізму Дмитра Донцова, основні положення якої були викладені ним у його праці "Націоналізм".
Сучасні українські історики відзначають, що «ОУН сприймала терор і насильство як політичний інструмент проти зовнішніх та внутрішніх ворогів». Терор ОУН був спрямований не тільки проти зовнішнього, але й проти внутрішнього ворога, у першу чергу — проти тих, хто виступив за нормалізацію стосунків з польським урядом. Терористичними акціями ОУН спровокувала поляків на репресії проти мирного населення (так звана «Пацифікація» 1930 року), тільки за підозру у приналежності до ОУН українця могли ув'язнити до 5 років та поставили у скрутне становище партії леґального сектору. Українське політичне життя опинилося перед загрозою повністю бути загнаним у підпілля. 1934 року польська поліція заарештувала декількох провідних діячів ОУН, у тому числі Степана Бандеру і протримала їх в ув'язненні до початку Другої світової війни. 1938 - після утворення у Чехословаччині української автономії на території сучасного Закарпаття ОУН охопила своїми впливами її політичне, економічне, культурне життя. ОУН створила в краї воєнізоване формування «Карпатська Січ» - фактично збройні сили автономії. Після подій у Карпатській Україні, ОУН самостійно почала готуватися до можливої війни, розраховуючи на власні сили і готуючись до протистояння з двома окупантами: німецьким нацизмом і російським більшовизмом.
165. В якому році засновано університет у Києві? Києво-Могилянська академія -1659
166. Вкажіть роки діяльності Руської Трійці. 1833—1837 рр.
167. Яку назву отримала українська держава згідно Третього універсалу? Українська Народна Республіка
168. Коли ухвалено Українськими національними зборами у Львові Акт про відновлення Української держави? 30 червня 1941
169 1 грудня 1991 року президентом України було обрано: Леоніда Кравчука
170 Встановіть відповідність:
1 22 січня 1919 б)Акт злуки УНР і ЗУНР
2 29 квітня 1918 г)Рочаток правління гетьмана Скоропадського
3 14 грудня 1918 в)Вступ до Києва збройних формувань Директорії
4 22 січня 1918 а) 4 Універсал
5 26 січня 1918 д)Підписання мирного договору між УНР і Німечиною
171 Встановіть відповідність:
1 М.Шашкевич в)Член «Руської трійці»
2 М.Костомаров б)Учасник Кирило-Мефодіївського братства
3 М .Грушевський а)Голова Центральної Ради
4 Ф.Швець д)Член Директорії
5 І. Драч г)автор твору «Інтернаціоналізм чи русифікація».
172 Причини краху тоталітарного режиму СРСР та характер українського національно визвольного руху на зламі 1980-90-х років.
• за станом на 1988 р. рівень життя народних мас значно погіршився;
• гострою залишалася житлова проблема;
• різко підвищилися ціни на товари першої необхід ності (за 1990 р. — у 8 разів).
Відсутність чіткої стратегії перебудовних процесів та пов'язаних із цим серйозних прорахунків у зовнішній і внутрішній політиці.
Відсутність надійної президентської команди М. Горбачова, його нерішучість і непослідовність у прове денні основних політичних та економічних реформ; не припустимо низький інтелектуальний рівень керівників компартії та держави.
173 Коли утворено Товариство Українських поступовців? 1908
174 Визначити назву уряду Західнох Української Народної республіки?
Державний секретаріат ЗУНР
175 Вкажіть роки масового голоду в Україні? 1932-1933
176 Вкажіть коли Україна була звільнена від нацистської окупації: 28 жовтня 1944
177 Проголошення Верховною Радою України Акта про державну незалежність України відбулось
24 серпня 1991
178. Встановіть відповідність:
1. червень 1917 р. – І Універсал Центральної Ради
2. грудень 1917 р. – ультиматум РНК до ЦР
3. листопад 1917 р. – ІІІ Універсал Центральної Ради
4. листопад 1918р. – проголошення ЗУНР
5. березень 1917р. – утворення Центральної Ради
179. Встановіть відповідність:
1. Д. Донцов – автор твору «Націоналізм»
2. М. Хвильовий – засновник ВАПЛІТЕ
3. А. Шептицький – митрополит греко-католицької церкви
4. В. Чорновіл – автор твору «Лихо з розуму»
5. Р. Шухевич – головний командир УПА з 1943 – 1950 рр.
180. Національно-просвітній рух на українських землях у складі Австро-Угорської імперії; створення та діяльність «Руської трійці», «Просвіти» та науового товариства ім.. Тараса Шевченка.
У західноукраїнських землях український національний і громадсько-політичний рухи набули більшого розмаху після конституційних реформ в Австрійській імперії в 60-х pp. Ці реформи створили міцний фундамент для активізації національного і громадсько-політичного життя всіх народів імперії, і зокрема українського. Утвердження парламентаризму поступово змінювало суспільну психологію. Маси населення з мовчазних підданих перетворювалися на співносіїв влади, громадян. Декларування, хоч і формальне, рівності всіх народів імперії пробуджувало національну гідність - першу необхідну підставу національного відродження.
«Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угрупування, очолюване Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким таІваном Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на західних українських землях національно-культурне відродження. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися на Закарпатті.Навколо «Руської трійці» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу.
Товариство «Просвіта» виникло в 1868 році в Галичині як противага антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою, — з одного боку, і москвофільській, — з другого. Вирішено було створити українську бібліотеку з читальнею і щорічно видавати календар для народу. Плідно працювала просвітницька секція, шо розпочала видавати для народу популярні книжечки і готувати підручники для єдиної української гімназії. Читальні «Просвіти» вели курси неписьменних, проводили «відчити», вечорниці, ставили п'єси, а крім того, створювали рільничо-господарські та промислові спілки, позичкові й ошадні каси.
Утворене 1873 року у Львові, як Літературне товариство імені Т. Шевченка, у 1892 назву змінено на Наукове товариство ім. Т. Шевченка (своєрідна академія наук). Особливого розквіту досягло в період головування Михайла Грушевського (1897-1916). Усвідомлюючи особливу відповідальність за поширення українського друкованого слова (яке було заборонене в підросійській Україні) Товариство з самого початку свого існування приступило до видання на власній поліграфічній базі книг українського письменства. Слід вважати особливою роль Товариства у становленні чільних загальнонаціональних часописів: щоденної газети «Діло» (з 1880 р.), двотижневика «Зоря» (1885—1897) та «Літературно-наукового вістника» (1898—1913). Крім ЗНТШ також розпочато цілий ряд інших серійних видань. У 1895 році започатковано серійну збірку «Жерела до історії України-Руси»(усього 22 томи), «Пам'ятки українсько-руської мови і літератури» (8 томів), «Етнографічний збірник» (40 томів), «Матеріали до українсько-руської етнології» (22 томи), «Студії з поля суспільних наук та статистики», «Часопись Правнича і Економічна». Крім того виходили «Збірник Історично-філософської секції», «Збірник Філологічної секції») та інші серійні видання. В 1897 р. вперше в історії українського народу з'явилося україномовне серійне видання в галузі природничих та технічних наук — «Збірник Математично-природописно-лікарської секції», а також далі окремо «Лікарський збірник». У цих виданнях провідні діячі НТШ закладали основи української наукової, медичної і технічної термінології.
181. Коли була утворена Українська Центральна Рада? 4 (17) березня 1917.
182. Коли було проголошено самостійність Карпатської України? 15 березня 1939 р.
183. Хронологічні рамки ІІ Світової війни. 1 вересня 1939 – 2 вересня 1945.
184. Коли загинув головнокомандуючий УПА Р.Шухевич? 5 березня 1950 року.
185. Встановіть відповідність:
1. 16 липня 1990 – Проголошення Державного Суверенітету України.
2. 21 січня 1990 – «Ланцюг злуки» зі Львова до Києва.
3. 26 квітня 1986 – Чорнобильська трагедія.
4. 8 вересня 1989 – Установчий з’їзд Народного РУХу.
5. квітень 1985 – початок «Горбачовської перебудови»
186. Встановіть відповідність:
1. БЮТ - Турчинов
2. Удар - Кличко
3. Свобода - Фаріон
4. ПР - Янукович
5. КПУ - Симоненко
185.
187 Буковина і Закарпаття у 20-30х роках XX ст..Проголошення Карпатської України та її боротьба за незалежність.
ПІСЛЯ того, як система мирних угод (так звана «Версальська система») закріпила розчленування західноукраїнських земель між Польщею, Чехо-словаччиною та Румунією, політична активність на цих територіях набула нового забарвлення. Що стосується Буковини, то румунська влада на її території з 1918 по 1928 роки запровадила військовий стан; наступне десятиліття було відносно ліберальним; нарешті, у 1938 році в Румунії до влади приходять військові, котрі запроваджують жорстке авторитарне правління. Відповідно і політична діяльність на Буковині існувала головним чином за ліберального періоду. Помірковані сили під проводом Володимира Залозецького утворили Українську національну партію, розпущену з початком військового правління. У середині 30-х років нечисленні групи національно-революційного спрямування об'єдналися під керівництвом Ореста Зибачинського, Петра Григоровича та Дениса Квітковського. Після 1938 року національно-революційні групи змогли завдяки гарній конспірації продовжити свою діяльність. Існували на Буковині також і комуністичні гуртки, проте в них фактично не було українців.
Інша ситуація склалася на Закарпатті. У 1918 році лідери українських сил Закарпаття погодилися на включення цієї території на правах автономії до Чехословацької держави (проте реально ця автономія була здобута дуже нескоро). Демократична республіка, яка встановилася тут, була найпоступові-шою з усіх новоутворених держав Східної Європи. Як наслідок, темпи прогресивних змін у житті українців Закарпаття були вищими, ніж будь-де на інших українських землях - від Дону до Сяну. У Чехосло-ваччині не проводилося придушення національно-культурних прагнень українців; навпаки, різко зросла кількість навчальних закладів, у тому числі з українською мовою викладання, кількість культурницьких організацій.
30 вересня 1938 року, після укладання Мюнхенської угоди між керівниками Великобританії, Франції, Італії та Німеччини, Чехословаччина змушена була віддати Гітлерові велику частину своєї західної території. Послабленням Чехословаччини скористалися словацькі лідери, які 6 жовтня проголосили автономію Словаччини.
Закарпаття пішло за словацьким прикладом. 8 жовтня на зборах українських лідерів одноголосно вирішили домагатися для Підкарпатської Русі автономного статусу. Чеське керівництво задовольнило їхню вимогу– 11 жовтня 1938 р. було офіційно надано автономію. 14 жовтня сформувався перший автономний уряд Підкарпатської Русі у складі 4-х міністрів і 2-х державних секретарів. Його прем'єром став русофіл Андрій Бродій, який займав відкриту античеську позицію і виношував план приєднання Закарпаття до Угорщини.
Незважаючи на зовнішній політичний тиск, уряд автономної Карпатської України активно проводив розбудову державних структур та забезпечення нормальної життєдіяльності краю:
1. Було українізовано освіту і пресу.
2. Розширено мережу кооперативів.
3. Налагоджено комунікації і зв'язок.
4. Організовано роздачу продовольства.
5. Створено власні збройні сили – Українську національну самооборону, згодом реорганізовану в Карпатську Січ (приблизно 12 тисяч).
188 Позначте рік,коли Шептицький очолив Українську греко-католицьку церкву: 1901
189 Вкажіть назву організації,яка була створена 1 серпня 1914 у Львові: Головна Українська Рада.(ГУР)
190 Перший Зимовий похід Армії УНР відбувся: Наприкінці листопада 1919 року
191 Народний рух України був створений у: Києві 1989
192 З 1994 по 2004 президентом України був : Леонід Кучма
193 Встановіть відповідність:
1 Липень 1917 д)Виступ самостійників під керівництвом Міхновського
2 Листопад 1917 г)Проголошення УНР в складі федеративної Росії
3 Березень 1917 а)Створення Української Центральної Ради
4 Січень 1918 в)Бій під Крутами
5 Квітень 1918 б) Прихід до влади Скоропадського
194 Встановіть відповідність:
1 Процес над СВУ г)1930
2 Арешт українських кобзарів та лірників та розправа над ними: а) 1934
3 Перехід до форсованої індустріалізації : в)1925
4 Початок голодомору : б)1932
5 Створення УНДО: д)1929
195 Причини поразки та історичні уроки українських визвольних змагань у 1917-1920
У чому причини сумної долі українського народу в 1917— 1920 pp.? Визвольно-революційна боротьба 1917—1920 pp. зазнала поразки насамперед тому, що широким масам українства бракувало розвинутої національної і політичної свідомості, розуміння необхідності творення власної держави. Провідником цієї ідеї в роки української національної революції стала нечисленна українська інтелігенція, яка не могла спертися на розпорошене і політично непідготовлене селянство, яке легко пасувало перед демагогічними обіцянками більшовиків. А національно свідомого робітництва майже зовсім не було.
Крім внутрішніх причин, були і зовнішні. На шляху до незалежності України стала більшовицька Росія та її збройні сили, відмова західних держав підтримати боротьбу українського народу як народу, що не мав державності.-Вони не лише шкодили українцям політично, а й нищили їх фізично, завойовуючи нашу територію. Усе це призвело до національної катастрофи — ліквідації незалежності України, насадження тоталітарного більшовицького правління на Наддніпрянщині, окупації її західних земель Польщею, Румунією і Чехословаччиною.
Які ж уроки українських визвольних змагань 1917— 1920 pp.? По-перше, в Україні бракувало політичних сил, здатних втілювати ідеологію конгресу. Натомість політичні табори, зайнявши діаметрально протилежні позиції, почали діяти на самознищення, як співається в одній козацькій думі, не раз "рідною кров'ю шаблі промивали". По-друге, будь-яка політична сила, насамперед демократична, яка бере владу і відповідальність на себе перед народом, має діяти наступально, послідовно, ініціативно і в інтересах широких верств населення. На жаль, таких кроків у Центральної Ради і Директорії не було. І нарешті, якою б не була вага зовнішніх чинників та сил у державотворчому процесі, опору завжди слід шукати всередині країни.