Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Питання до іспиту з історичної граматики української мови
для студентів II курсу денної форми навчання (20132014 н. р.)
1. Ó ²àðîïîëêà æåíà Ãðhêèí(è) áh è á#øå áûëà ÷åðíûöåþ (Іпат. літопис).
2. Êòî ìíh âîðîãú. òî è òîáh âîðîãú (Іпат. літоп.).
3. Ìqæü áî åñòü çhëî ñìhðåíú è ìíëîñòèâú è êðhïîêú âüñ#÷üñêû (Синай. патерик, XIXII ст.)
4. Два брата бѣста въ кост#нтини градѣ, зѣло благовѣрна и пост#ща с# много (Синай. патерик, XIXII ст.)
5. Въспомянєтє жє, "ко они нази, а мы вооружєни (И.Ф. XI ст.)
6. Всякиі бо чєловѣкъ хитръ и мудръ о чюжєи бєдѣ, а о своєи нє можєт смыслити (Слово Дан. Заточ. XIIXIII ст.)
7. Яко жє бо змии страшен свистаниєм своимъ, тако и ты, княжє нашь, грозєнъ множєством вои (Слово Дан. Заточ. XIIXIII ст.)
8. Богат моужь вєздє знаєм єст и на чюжєи странѣ друзи дєржить; а убогъ во своєи нєнавидимъ ходить (Слово Дан. Заточ. XIIXIII ст.)
9. Торци и Печенѣзи. сами бѣжаша (Іпат. літопис).
10. Тогда жє плѣненъ бысть Аристоуловъ тєсть (И.Ф. XI ст.)
11. Оумножахоу бо с" оттолѣ брати" (Усп.зб. XII ст.)
12. Все войско ... Хмелницкого собѣ за старшого приняли (Літоп. Самовидця. XVII ст.)
13. Лютѣ бо граду тому в нємь жє кн#зь оунъ (Лавр. літопис).
14. Бѣ облада" Олегъ. пол#ны (Лавр. літопис).
15. Старѣишихъ нѣтъ, а мы боудѣва за старѣиша" (Іпат. літопис).
16. Послаша болгарє вѣсть ко црю. "ко идоуть Русь на црьградъ (Лавр. літопис).
17. Сє азъ Мьстиславъ Володимирь снъ ... повєлълъ єсмь (Грам. Мстислава. 1130).
18. Києви жє пришєдшю въ свои градъ Києвъ. ту животъ свои сконча (Лавр. літопис).
19. Идоущим жє с# имь битс# Андрѣи поча р#дити полкъ отца своєго (Лавр. літопис).
20. Утру же бывшу бысть сѣчъ вєлика подъ обозомъ Полскимъ и подъ Зборовомъ (Літоп. Грабянки).
21. Князю Стославу възрастъшю и възмужавшю, нача вои совокупляти многи и храбры (Лавр. літопис).
22. Не буде слобудно Панумъ кметѣ пригрозити (Урбар. 1777).
23. Тъгда вєликыи Святославъ изрони злато слово
(Слово о полку Ігоревім. XII ст.)
24. Въскормили єсми собѣ кн#зь (Лавр. літопис).
25. Хвалю ба ... нє лѣнива м# былъ створилъ (Повч. Мономаха в Лавр. літопис. 1377).
26. Конст#нтин ... идє оучитъ болгаръскаго "зыка (Лавр. літопис).
27. Камо тур поскоч"шє, своимъ златымъ шєломомъ посвѣчива", тамо лєжать поганыя головы половєцкыя (Слово о полку Ігоревім. XII ст.)
28. Коли Игорь соколомъ полетѣ тогда Влур влъкомъ потєчє (Слово о полку Ігоревім. XII ст.)
29. Красота воину оружіє, а кораблю вѣтрила (Зб. 1076).
30. Нє потка въ поткахъ нєтопырь, нє звѣрь въ звѣрѣхъ ожь (Слово о полку Ігоревім. XII ст.)
31. И нє оставихомъ у нєго ни чєлядина, ни скотина (Повч. Мономаха).
32. Ольга жє повєлѣ ископати яму вєлику и глубоку на дворѣ (Лавр. літопис).
33. Чтитє гость, откуду жє к вам придєт или простъ, или добръ, или солъ (Повч. Мономаха).
34. Съгна оца съ прєстола и самъ царємъ ста (Синай. сп. I, Новгор. літопис).
35. Из#славъ кн#зь правл"шє столъ оца своєго Iарослава.
36. Два мужа толко утєкоста (Повч. Мономаха).
37. Оба багряная стълпа погасоста (Слово о полку Ігоревім).
38. Ту ся брата разлучиста на бєрєзѣ быстрои Каялы (Слово о полку Ігоревім).
39. Данило жє с братомь идоша ко Возвяглю въ силѣ тяжцѣ (Іпат. літопис).
40. Тємно бо бѣ в трєтии дєнь (Слово о полку Ігоревім).
41. А Святъславъ мутенъ сонъ видѣ въ Кієвѣ на горахъ (Слово о полку Ігоревім. XII ст.)
42. Сє вѣтри, Стрибожи внуци, вѣютъ съ мор" стрѣлами на храбрыя плъкы Игоревы (Слово о полку Ігоревім. XII ст.)
43. Боянъ жє, братіе, нє і соколовъ на стадо лебедѣй пущаше... (Слово о полку Ігоревім. XII ст.)
44. Начати жє с" тыи пѣсни по былинамъ сєго врємєни, а нє по замышленію Бояню (Слово о полку Ігоревім. XII ст.)
45. Да "ко сє бъчєлы отгонить дымъ. тако и злы" бєсѣды отгон"ть англы бжи" (Виголекс. зб. XII ст.)
46. Блжнъ єси Нифонтє "ко побидилъ єси ди"вола (Виголекс. зб. XII ст.)
47. Оузьрѣхъ на поути нища въ роубѣхъ градоуща (Виголекс. зб. XII ст.)
48. Iєгда бо дша разлоуча~ть с" от тѣла. при~млють ю англи
(Виголекс. зб. XII ст.)
49. Дъва англа възнєсоста дшю на нбо (Виголекс. зб. XII ст.)
50. И приидоста двѣ оуноши красна и рекоста ми: кто т# ~ сдє посадилъ (Успен. зб. XIIXIII ст.)
51. Славьнъ жє бы Епифанъ въ вьсєи зємли єгνптьсцѣ (Успен. зб. XIIXIII ст.)
52. Въ то лѣто събьраша с# люди~ мнози къ Епифаноу. и мол#хоуть и глющє: помози намъ (Успен. зб. XIIXIII ст.)
53. Рєчє жє Иоанъ къ Епифаноу въложи роуцѣ твои на очи мои (Успен. зб. XIIXIII ст.)
54. Вѣстє ли оубо отъкоудоу намъ рѣчь пьрьво~ нача с#
(Успен. зб. XIIXIII ст.)
55. Мьстиславу жє прибѣгшю Новугородоу рекоша ~му новгородци... (Лавр. літопис).
56. У чужо(и) цє(р)квѣ нє поправля(и) свѣчокъ (Климентій Зиновіїв. XVIII ст.)
57. Много того на свѣтѣ о(т) людє(и) чуває(м): пачє жє очима своима оглядаєм (Климентій Зиновіїв. XVIII ст.)
58. Собака на сѣнѣ лєжачи, ни са(мъ) нє ѣст(ъ), ни товаровѣ нє даєтъ ѣсти (Климентій Зиновіїв. XVIII ст.)
59. Нє остры зубовъ на чужоє (Климентій Зиновіїв. XVIII ст.)
60. Вєсєлоє рємєсло музыцство повѣдаю(т): жє іграми своими смутны(х) пудвєсєляю(т) (Климентій Зиновіїв. XVIII ст.)
61. Самъ вълѣзъ въ шатѣръ свои начать млтвоу творити вечернюю (Успен. зб. XIIXIII ст.)
62. Вьси мы можємъ главы сво" положити за т# (Успен. зб. XIIXIII)
63. Стославъ снъ Iарославль оумысли съзъдати црквь каманоу (Успен. зб. XIIXIII ст.)
64. Не рьци богата моужа сынъ єсмь (Ізб. 1076).
65. Отьци и дѣти наши звѣздочетци быша изряднии (И.Ф. XI ст.)
66. Але тая дорога нещасливая была патриярхомъ (Літоп. Самовидця. XVII ст.)
67. Женою исперва прадѣд наш Адам изгнан бысть из рая (Слово Данила Заточника. XIIXIII, список XVII ст.)
68. Литва жє б#шє стала при озєрѣ (Лавр. літопис).
69. Поѣди с#ди жє на стлъ дѣда своєго и о(т)ца своєго (Іпат. літопис).
70. Ржа ѣстъ желѣзо, а печал умъ человѣку отымаетъ (Слово Дан. Заточника. XIIXIII ст.)
71. И тяжка єму пєчаль бысть о уношах (И.Ф. XI ст.)
72. Сии кн#зь блговѣрный Андрѣй и створи црквь сию в пам#ть собѣ (Лавр. літопис).
73. Придє жє вѣсть Рюрикови о смерти Романовѣ (Лавр. літопис).
74. Пи"нство бо єсть съм(ы)слоу раздроушениє и паг(оу)ба крѣпос-ти тѣла (Ізб. 1076).
75. Всяк человѣкъ у друга видит сучецъ въ глазѣ (Слово Дан. Заточника. XIIXIII, список XVII ст.)
76. Многъ бо поуть шьствовавъши придохъ въ сии градъ (Успен. зб. XIIXIII ст.)
77. Из#славу жє хотящю поити ко Києву и въ тъ дьнь приѣхаша ко Из#славу ки"нє (Іпат. літопис).
78. Из#славъ жє рє(ч)є приѣхалъ єсмь. брата своєго плакать (Іпат. літопис).
79. Сна своєго Кост#нтина в Роусь посла братоу своємоу Рюрикови (Іпат. літопис).
80. Придє Володимиръ с Вар#гы къ Новугороду (Лавр. літопис).
81. За того жъ де короля Стефана Батури в року 1577 (мъ) бѣ между козаками запорозскими козакъ славніи именемъ Подкова (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).
82. Єгда в лѣто 1647 ляхове прише(д)ше с Полской земли, сташа в Чигиринѣ и в Че(р)касах, и людеи в тѣхъ градѣхъ живущи(хъ) зѣло озло(б)ляхоу… (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).
83. Которіє пошли Хмелницкого аби поимали, лечъ сами в неволю впали (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).
84. Тѣмъ временемъ Хмелнѣцкіи полководцѣ по всеи Украинѣ постави, Чигиринскому самъ Хмелнѣцкіи началникомъ бяше (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).
85. Король же паки воиско устроивъ до брани поступовати повелѣ (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).
86. И подъ Зборово(мъ) тяжко козаки з татари нападаху на лядскїє обози… (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).
87. Побѣгоша ляхи чрезъ Богъ в плавъ и много ихъ потопе тамъ, мало ко обозу королевскому пріидоша (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).
88. Нѣціи повѣствую(тъ), яко нарочно Хмелницкій остави козацкоє воиско, ибо не во всємъ єму козаки повиноватися начинаху (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).
89. Видѣвъ же Хмелницкій такоє востанїє че(р)нѣ, віиде з Выговскимъ и изъ инними полковниками и эдва возможе народъ утолити (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).
90. И повернулись ляхи и козаки в доми своя здраво (Гисторія Грабянки, поч. XVIII ст.).