Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Чинною правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Укладення УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалогу між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у пріоритетних секторах української економіки.
У рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.
На основі УПС розвивається політичний діалог Україна-ЄС у формах щорічних зустрічей на найвищому рівні: Саміт Україна-ЄС (за участю Президента України, Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії); засідань Ради з питань співробітництва (за участю Прем’єр-міністра України, Високого Представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики, міністра закордонних справ головуючої в ЄС країни); Комітету та галузевих підкомітетів з питань співробітництва Україна-ЄС; Комітету парламентського співробітництва; зустрічей політичного діалогу на рівні міністрів закордонних справ; засідань в рамках секторальних діалогів; регулярних консультацій на рівні робочих груп. Щороку здійснюється обмін візитами на високому та найвищому рівнях.
З метою надання двостороннім відносинам нового імпульсу і для врахування нових умов співробітництва, зокрема в контексті розширення ЄС 2004 року, сторони розробили та 21 лютого 2005 року під час засідання Ради з питань співробітництва схвалили План дій Україна-ЄС – двосторонній політичний документ, який дав змогу суттєво розширити двостороннє співробітництво України до ЄС без внесення змін до чинної договірно-правової бази. За своїм змістом План дій містив перелік конкретизованих зобов'язань України у сфері зміцнення демократичних інституцій, боротьби з корупцією, структурних економічних реформ та заходів по розвитку співпраці з ЄС в секторальних сферах. Серед ключових здобутків у розвитку відносин протягом терміну Плану дій: надання Україні статусу країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС, надання Україні права приєднуватися до зовнішньополітичних заяв і позицій ЄС, укладення Угоди про спрощення оформлення віз та Угоди про реадмісію осіб, поширення на Україну фінансування Європейського інвестиційного банку (Рамкова угода між Україною та Європейським інвестиційним банком), поглиблення секторальної співпраці, започаткування переговорів щодо укладення нового базового договору на заміну УПС.
З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди між Україною та ЄС. На період до укладення нової угоди чинність УПС щороку автоматично продовжується за взаємною згодою сторін. Після завершення вступу України до Світової організації торгівлі 18 лютого 2008 року були започатковані переговори в частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що відкриває шлях до лібералізації руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання. 9 вересня 2008 року на Паризькому саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої угоди в форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. У ході 15-го Саміту Україна-ЄС в Києві 19 грудня 2011 сторони оголосили про завершення перегорів по майбутній Угоді про асоціацію, а 30 березня 2012 текст майбутньої Угоди було парафовано главами переговірних команд України та ЄС.
Основними документами, якими на сьогодні визначається форма, зміст, а також процедура та механізми координації співробітництва між Україною та ЄС, є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16.06.1994 р. та Порядок денний асоціації між Україною та ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію (ПДА) від 20.11.2009 р.
Згідно із зазначеними документами основними координуючими органами є:
В рамках Комітету у відповідності до статті 10 його Правил процедури утворено 7 підкомітетів:
У своїй діяльності Підкомітети керуються затвердженими ними Правилами процедури, типовий текст яких є додатком до Правил процедури Ради і Комітету, затверджених на засіданні Ради 03.06.1998 р. у Брюсселі.
З урахуванням вищевикладеного внутрішньодержавний механізм координації відповідної міжвідомчої взаємодії в Україні виглядає таким чином:
NB: У зв’язку зі змінами в Уряді України наразі готується проект Указу Президента України про внесення змін до Указу Президента України № 148 від 24.02.1998 р., яким передбачається, що Першим заступником Голови Ради буде Перший віце-прем'єр-міністр України, а заступниками Голови Ради будуть Міністр закордонних справ України, Міністр економічного розвитку і торгівлі України та Міністр юстиції України.
Крім того, згідно з Указом Президента України № 148 від 24.02.1998 р. на МЗС покладена функція забезпечення політичних відносин України з ЄС та координація діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішньої політики та політики безпеки.
У свою чергу, Мінекономрозвитку, згідно із зазначеним Указом, відповідає за здійснення міжвідомчої координації з питань економічного та соціального співробітництва України з ЄС.
Співробітництво Україна-НАТО
Конструктивне партнерство з Організацією Північноатлантичного договору є одним із напрямів безпекової політики України і спрямоване на взаємодію у подоланні традиційних та нових викликів і загроз, а також на досягнення українською державою провідних стандартів розвитку та обороноздатності.
Основоположними документами у відносинах України з Організацією Північноатлантичного договору є Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО від 9 липня 1997 р. і Декларація про її доповнення від 21 серпня 2009 р.
У Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р. зафіксовано намір України як позаблокової європейської держави продовжувати конструктивне партнерство з Організацією Північноатлантичного договору.
Готовність НАТО продовжувати та розвивати партнерство з Україною підтверджена у новій Стратегічній концепції Альянсу, прийнятій на Лісабонському саміті цієї організації 19-20 листопада 2010 р.
Координація розвитку конструктивного партнерства
Внутрішньодержавна координація розвитку конструктивного партнерства України з НАТО з усіх питань, які становлять взаємний інтерес, здійснюється Комісією з питань партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору.
Комісія є дорадчим органом при Президенті України та очолюється Міністром закордонних справ України. За МЗС закріплено провідну роль у координації співробітництва з Альянсом. До Комісії входять п’ять національних координаторів з питань партнерства України з НАТО в таких сферах: зовнішня політика та економіка; оборона та військові питання; ресурсне (фінансове) забезпечення; безпека; правові питання.
Політичні контакти, діяльність Комісії Україна–НАТО
Розвитку конструктивного партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору сприяють активні політичні контакти та діяльність Комісії Україна–НАТО (КУН), яка є головним механізмом двостороннього діалогу, створеним у 1997 р. відповідно до положень Хартії про особливе партнерство.
Протягом 2010 р. було проведено низку візитів в Україну Заступників Генерального секретаря НАТО, а також засідань КУН з метою обговорення актуальних двосторонніх та загальнобезпекових питань, що становлять взаємний інтерес.
23 вересня 2010 р. відбулася зустріч Президента України В.Ф.Януковича з Генеральним секретарем НАТО А.Ф.Расмуссеном у рамках 65-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.
Міністр закордонних справ України К.І.Грищенко взяв участь у засіданні країн-контрибуторів Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані 20 листопада 2010 р. у рамках Лісабонського саміту НАТО.
Постійна делегація Верховної Ради України брала участь у заходах Парламентської Асамблеї НАТО, проводилися засідання Міжпарламентської Ради Україна–НАТО.
Річні національні програми співробітництва Україна–НАТО
Ключовим практичним інструментом здійснення реформ в Україні за сприяння Альянсу є Річні національні програми співробітництва Україна–НАТО (РНП), рішення щодо запровадження яких було ухвалене на засіданні Північноатлантичної Ради на рівні міністрів закордонних справ 2-3 грудня 2008 р.
Річна національна програма затверджується Президентом України. Для її реалізації Урядом розробляється та схвалюється План заходів щодо виконання РНП. Річна національна програма та відповідно План заходів містять 5 розділів: політичні та економічні питання, оборонні та військові питання, ресурсні питання, питання безпеки та правові питання. До реалізації РНП і Плану заходів залучаються центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, а також неурядові організації.
За підсумками виконання Річної національної програми стороною НАТО готується оцінка, яка враховується при підготовці РНП на наступний рік.
У 2009 р. Україна реалізувала першу, у 2010 р. – другу РНП. Виконання РНП-2009 та РНП-2010 було позитивно оцінено стороною НАТО.
Діяльність спільних робочих груп під егідою Комісії Україна–НАТО
Для розвитку практичного співробітництва під егідою КУН створено 5 спільних робочих груп Україна–НАТО з питань воєнної реформи; з оборонно-технічного співробітництва; з питань економічної безпеки; з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру; із співробітництва з питань науки та довкілля.
Під егідою спільної робочої групи Україна–НАТО з питань воєнної реформи здійснюються додаткові окремі консультації експертів з питань реформування сектору безпеки та розвідки України, а також з питань співробітництва у сфері кібернетичного захисту.
Участь України в місіях НАТО
Україна залишається єдиною країною-партнером, що бере участь в усіх основних поточних миротворчих місіях під проводом НАТО.
Українські миротворці входять до Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (МССБ) у складі Групи з реконструкції афганської провінції Гор; до Тренувальної місії НАТО в Іраку (ТМН-І); до Багатонаціональних сил безпеки в Косово (КФОР). Україна також бере участь в антитерористичній операції НАТО «Активні зусилля» у Середземному морі.
Співробітництво України з НАТО в реформуванні сектору безпеки і оборони, військовій та військово-технічній сферах
Співробітництво України з НАТО в реформуванні сектору безпеки і оборони, військовій та військово-технічній сферах здійснюється з використанням спільних робочих груп Україна–НАТО, на двосторонній основі у взаємодії з країнами-членами Альянсу, а також у рамках участі України в програмі НАТО «Партнерство заради миру» та через інші програми Альянсу.
Україна співпрацює з Організацією Північноатлантичного договору в галузі обміну даними про повітряну обстановку.
Україна взаємодіє з країнами-членами та партнерами НАТО у рамках проведення спільних навчань.
У 2010 р. Україна першою серед країн-партнерів залучилась до Сил реагування НАТО (СРН). У липні-грудні 2010 р. взвод РХБ захисту з відділенням дозиметричного та хімічного контролю ЗСУ взяв участь у 15-й ротації СРН.
Продовжується реалізація спільного українсько-російського контракту з НАТО щодо перевезення вантажів 18 країн-членів та партнерів Альянсу в рамках програми НАТО SALIS («Проміжне рішення проблеми стратегічних авіаперевезень»).
Реалізуються програма Трастового фонду НАТО/ПЗМ з утилізації надлишкових запасів боєприпасів, легких озброєнь і стрілецької зброї та переносних зенітно-ракетних комплексів в Україні, а також програма НАТО щодо соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас, у т.ч. внаслідок реформування ЗСУ.
Співробітництво у подоланні загроз невоєнного характеру
У 2010 р. Україна першою серед країн-партнерів започаткувала співробітництво з НАТО з питань кібернетичного захисту.
Продовжується співпраця у сферах боротьби з відмиванням «брудних» коштів, контрабандою наркотиків і зброї, а також незаконним переміщенням людей.
Триває взаємодія з Євроатлантичним координаційним центром з реагування на катастрофи. У 2010 р. за сприяння Центру Україна отримала допомогу від Словаччини (липень) для ліквідації наслідків спричиненого сильними зливами стихійного лиха у Чернівецькій області, надавши, зі свого боку, допомогу для ліквідації наслідків повеней у Польщі і Таджикистані (травень), Угорщині (червень) та Молдові (вересень).
Співробітництво у сферах науки та захисту довкілля
Ключовими проектами співробітництва України з Альянсом у рамках програми НАТО „Наука заради миру та безпеки” на даному етапі є такі: освоєння гранту НАТО для Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі “УРАН”; реалізація проекту “Моніторинг та передбачення ризиків паводків річки Прип’ять, яка протікає територією Республіки Білорусь та України через Чорнобильську виключну зону”; проект з розробки і створення унікального генератора рентгенівського випромінювання на основі зворотного комптонівського розсіювання в Національному науковому центрі “Харківський фізико-технічний інститут” НАН України.
Дипломатичні установи: Посольство України в Москві, Генеральні консульства України в Санкт-Петербурзі, Тюмені, Ростові-на-Дону, Нижньому Новгороді та Владивостоці; Посольство РФ у Києві, Генеральні консульства РФ в Одесі, Харкові, Сімферополі та Львові.
Державний кордон між Україною та РФ. Загальна протяжність – 2295,04 км, у т.ч. сухопутна ділянка – 1974,04 км, морська ділянка – 321 км. Договором про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003р. визначено лінію кордону на суходолі. Синхронною ратифікацією 20 квітня 2004 р. цього документа та Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.2003р. було завершено правове оформлення лінії кордону на суходолі, а також у цілому створено необхідні політико-правові засади для активізації переговорного процесу з розмежування акваторій. Після набуття чинності Угодою про демаркацію українсько-російського державного кордону (29 липня 2010 р.) створено правові підстави для започаткування процесу позначення українсько-російського державного кордону на місцевості.
Договірно-правова база. Станом на січень 2012 р. між сторонами підписано близько 350 двосторонніх документів на міждержавному, міжурядовому та міжвідомчому рівні.
Найважливіші документи: Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією (від 14.02.92), Договір про дружбу, співробітництво і партнерство (від 31.05.97), угоди про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України, про параметри поділу ЧФ РФ та про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом ЧФ та перебуванням ЧФ РФ на території України (від 28.05.97), Договір про українсько-російський державний кордон (від 28.01.03), Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки (від 24.12.03), Угода про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних районів України та Російської Федерації (від 21.04.06), Угода про безвізові поїздки громадян України і РФ (від 16.01.97) та Протокол про внесення змін до цієї Угоди (від 30.10.04), Угода про реадмісію (від 22.12.06), Угода з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (від 21.04.10) та про взаємодію при проведенні інспекційних заходів у місцях дислокації Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (від 26.11.10), Угода про демаркацію українсько-російського державного кордону (від 17.05.10), Програма міжрегіонального та прикордонного співробітництва України та РФ на 2011 – 2016 рр. (від 04.10.10)., Програма економічного співробітництва між Україною та РФ на 2011–2020 рр. від 07.06.2011 р.
17 травня 2010 р. у Києві Президентами України та РФ підписано чотири спільні заяви:
— щодо подальших шляхів розвитку двостороннього співробітництва;
— з питань європейської безпеки;
— з питань безпеки в Чорноморському регіоні;
— з питань придністровського врегулювання.
Завершується робота з підготовки до підписання Декларації про зміст українсько-російського стратегічного партнерства.
Головний формат співробітництва – Українсько-Російська міждержавна комісія (УРМК) під головуванням Президентів. Заяву про створення УРМК підписано 8 травня 2005 р. у Москві Главами двох держав. У рамках Комісії створено Комітет з питань економічного співробітництва на чолі з керівниками урядів України та РФ, а також підкомітети з питань безпеки, міжнародного співробітництва, гуманітарної співпраці. За підсумками консультацій на рівні заступників секретарів РНБОУ та РБ РФ (7-8 вересня 2005 р.) прийнято рішення про створення Підкомісії з питань функціонування ЧФ РФ та його перебування на території України.
З метою координації роботи УРМК та забезпечення належного рівня підготовки до проведень її засідань секретарями УРМК в квітні 2010 року призначено, відповідно, Главу Адміністрації Президента України та Керівника Адміністрації Президента РФ.
Відбулися чотири засідання УРМК: 22 грудня 2006 року (м. Київ), 12 лютого 2008 року (м. Москва), 17 травня 2010 року (м. Київ), 26 листопада 2010 року (м. Москва).
Зі створенням УРМК припинила свою діяльність очолювана прем’єр-міністрами двох країн Змішана Українсько-Російська комісія по співробітництву, створена згідно з Угодою від 16.01.1996 р. (8 листопада 2006 р. було підписано відповідний протокол).